Договірні відносини в сільському господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru//

Договірні відносини в сільському господарстві



Договір - основна форма регулювання товарно-грошових відносин в агропромисловому комплексі

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин у сільському господарстві договірна форма економічних зв'язків між учасниками АПК набуває особливої актуальності. Договір в АПК - природний спосіб оформлення товарно-грошових відносин, притаманних ринковій економіці⁾ Стативка А. М. Договоры в агропромышленном комплексе Украины в условиях рынка / А. М. Стативка. - Х. : Право, 1997. - С. 238.). Товарно-грошові відносини потребують узгодженого регулювання, яким і є договір, не обтяжений надмірно державним втручанням.

Договір в аграрному секторі економіки є головною правовою формою регулювання зовнішніх і внутрішніх виробничо-господарських відносин аграрних товаровиробників.

Основою правосуб'єктності кожного сільськогосподарського товаро-виробника є як загальні цивільно-правові засади, так і конкретні правові норми, що стосуються кожної зі сторін названих відносин.

Стаття 179 ГКУ передбачає, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він ґрунтується на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Це стосується і суб'єктів аграрного підприємництва.

Важливу роль в реалізації сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження відіграє договір контрактації, який опосередковує відносини щодо заготівлі сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження і сировини. Специфіка сільськогосподарського виробництва робить виробника економічно слабкою стороною, аніж продавець, тому правове регулювання відносин контрактації має на меті підвищення рівня правового захисту виробника-продавця з метою зрівняння його економічних можливостей з можливостями покупця⁾ Стефанчук Р. О. Цивільне право України : навч. посіб. / Р. О. Стефанчук. - К. : Прецедент, 2005. - С. 233.).

Більш детальніше договір контрактації описано у п. 10.5 цього розділу.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГКУ при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

приблизного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені приблизним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право його конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

Договірна правоздатність кожного окремо взятого аграрного товаровиробника визначається, крім ГКУ, в законах, підзаконних нормативно-правових актах. З прийняттям в Україні законодавчих і підзаконних актів, орієнтованих на створення ринкових відносин, аграрні товаровиробники набули практично необмеженої договірної правоздатності. Так, законами України «Про акціонерні товариства», «Про господарські товариства», «Про фермерське господарство», «Про сільськогосподарську кооперацію» визначено, що аграрні товаровиробники незалежно від форм власності та організаційно-правових форм мають гарантоване державою право вступати в договірні відносини з будь-якими державними, приватними, кооперативними суб'єктами господарювання, у тому числі й аграрними та з окремими громадянами, а також самостійно обирати партнерів, у тому числі й іноземних, для укладення і виконання договорів.

Аграрне товаровиробництво характеризується багато-галузевістю. Кожна з його галузей являє собою виробництво певного ґатунку і видів продуктів харчування та сировини рослинного і тваринного походження. Виробництво цих продуктів і сировини потребує відповідного виробничого забезпечення, виробничо-технічного обслуговування. Своєрідність продуктів і сировини, що виробляються внаслідок здійснення рибальства, рільництва, мисливниства, зумовлює характер підприємницьких договірних відносин, пов'язаних із порядком, правовими формами та умовами їх реалізації.

Як відмічає В. З. Янчук, зазначені виробничо-господарські та інші чинники породжують і визначають різновиди предмета господарсько-договірних зв'язків. Специфіка предмета договірних зобов'язань позначається на змісті конкретного роду (групи) і виду договорів, тобто на тих конкретних правах і обов'язках, які передбачаються конкретним договором для кожної з його сторін. Певне юридичне значення для характеристики правової природи і класифікації договірних зобов'язань мають особливості правового становища кожної зі сторін як суб'єктом договірних правовідносин⁾ Аграрне право України / В. З. Янчук, В. І. Андрійцев, С. Ф. Василюк та ін. ; за ред. В. З. Янчука. - 2-ге вид. - К. : Юрінком Інтер, 2000. - С. 532-533.).

Залежно від наведених ознак можна вирізнити основні групи договорів, що застосовуються в аграрному підприємництві та закріплюють зобов'язання у цій сфері:

- з реалізації продукції, вирощеної аграрними товаровиробниками;

- з матеріально-технічного забезпечення сільсько-господарських підприємств;

- з фінансово-кредитного забезпечення господарської діяльності аграрних товаровиробників;

- з упровадження наукових розробок у сільськогосподарське виробництво;

- з енергетичного забезпечення виробництва сільського-сподарської продукції;

- з проведення зрошувальних робіт для підвищення родючості земельних угідь;

- з рекламування продукції аграрних товаровиробників;

- з підготовлення і підвищення кваліфікації фахівців сільськогосподарського виробництва та інші⁾ Гайворонський В. М. Аграрне право України : підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман. - Х. : Право, 2003. - С. 96.).

Сучасне аграрне виробництво потребує відповідного виробничо- технічного і технологічного обслуговування, що здійснюється як самими господарствами, так і з використанням послуг спеціалізованих підприємств (організацій). Господарські відносини, що виникають при цьому, юридично оформляються шляхом укладення відповідних договорів. До них належать договори між виробниками сільського-подарської продукції і підприємствами сільгоспхімії про забезпечення агрохімічного обслуговування, а також ремонтно-технічними підприємствами про ремонт сільськогосподарської техніки, технічне обслуговування тваринницьких ферм, птахофабрик (цехів), теплиць і т. ін. Також до них належать і договори щодо автотранспортного обслуговування виробників сільськогосподарської продукції, договори з будівельними підприємствами.



Договори у сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників

Основною правовою формою, яка опосередковує відносини щодо матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, є договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення (див. п. 10.9.1 цього розділу). Зміст і порядок укладення цього договору повинні відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема: Господарського процесуального кодексу України⁾ Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 36. - Ст. 188.), Цивільного кодексу України⁾ Цивільний кодекс України // Голос України. - 2003. - 12-13 березня.).

Договір поставки збережений у новому Цивільному кодексі України (§ 3 гл. 54), однак не як самостійний цивільно-правовий договір, а як різновид договору поставки, що регулює відносини з реалізації товарів, які складаються переважно між суб'єктами підприємницької діяльності. Це обумовлює специфіку цього договору. Договір поставки - це договір, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений термін (терміни) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі регулювання договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Параграф 3 гл. 54 містить лише найбільш загальні й принципові положення про поставку, які свою конкретизацію знаходять головним чином у спеціальних законах і підзаконних правових актах⁾ Харитонов Є. О. Цивільне право України : підруч. / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. - К. : Вид-во «Істина», 2005. - С. 484.).

У договорі поставки потрібно зазначати:

найменування, кількість, номенклатура продукції, якщо є необхідність, то і комплекти машин, устаткування, державний стандарт або технічні умови, які повинні бути зареєстровані в органі Держстандарту;

якість і комплектність продукції;

термін дії договору;

ціну продукції, порядок, форми взаєморозрахунків (розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом повинні здійснюватися відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торговельної палати);

умови постачання, які здійснюються відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Правила ІНКОТЕРМС) Міжнародної торговельної палати;

терміни повернення тари багаторазового використання;

реквізити сторін (банківські, поштові);

за міжнародним контрактом - арбітражні застереження та інші реквізити;

інші умови.

Договір поставки вважається укладеним і набуває чинності з дня його підписання сторонами. У випадках невідповідності договору Уніфікованим правилам зовнішньоекономічні договори (контракти) щодо поставки у встановленому порядку визнаються недійсними.

Важливою правовою формою, що юридично опосередковує матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств, є договір на організацію поставки споживачам продукції виробничо-технічного призначення в порядку оптової торгівлі. Істотними умовами цього договору є кількість та найменування продукції, її комплектність та якість, ціна, порядок та умови транспортування. Сторонами можуть бути визначені також загальні умови розрахунків, пакування, порядку приймання тощо. В договорі також можуть бути визначені спеціальні умови, притаманні спеціальним видам та типам договорів. При цьому умови цих договорів повинні відповідати Правилам ІНКОТЕРМС. Прийняте до виконання постачальником замовлення на поставку продукції в порядку оптової торгівлі має силу договору.

Поставка продукції матеріально-технічного призначення може здійснюватись і за прямими довгостроковими договорами. У них детально визначаються ціни, термін, порядок поставки і розрахунків, співробітництво сторін із забезпечення довгострокових зв'язків, відповідність вимогам щодо якості, комплектності продукції із зазначенням виду нормативно-технічних документів. Необхідно звернути увагу на те, що кількість і детальний асортимент продукції передбачаються сторонами в щорічно погоджуваних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Специфікацію покупець повинен передати постачальникові в термін, що зазначений у договорі.

Договори у сфері технічного сервісу сільськогосподарських підприємств

Нормальне виробниче функціонування аграрних товаровиробників можливе за умови якісного та своєчасного виробничо-технічного агросервісу. Такі послуги здійснюють державні, кооперативні та приватні агросервісні підприємства, а також окремі підприємці за договором підряду.

Залежно від мети та предмета договору обслуговування поділяється на такі види: виробничо-технічне, агрохімічне, гідромеліоративне тощо. Серед них найважливіше місце займають договори щодо виробничо-технічного обслуговування аграрних товаровиробників районними ремонтно-технічними підприємствами (РТП), машинно-тракторними станціями (МТС). Цими договорами передбачається виконання таких робіт:

ремонт тракторів, комбайнів, автомобілів, інших сільськогосподарських машин, двигунів, агрегатів, вузлів та устаткування;

технічне обслуговування машинно-тракторного парку, автомобілів, устаткування тваринницьких ферм, птахоферм, теплиць; спеціалізовані механізовані роботи та ін;

монтажні, спеціальні будівельні та пусконалагоджувальні роботи;

перевезення вантажів транспортними засобами виконавця;

підготовка і перепідготовка механізаторських та інших кадрів.

Залежно від потреби ці види робіт можуть бути як самостійними, так і комплексними предметами договору у сфері виробничо-технічного агросервісу.

У договорі визначається обсяг ремонту (кількість машин, агрегатів), його види, календарні терміни здачі в ремонт технічних засобів і його закінчення, загальна вартість цих послуг (див. п. 10.9.2 цього розділу).

Виконавець зобов'язується виконувати необхідні роботи у визначений термін: ремонтує машини, агрегати згідно зі стандартами і технічними умовами. Вони повинні гарантувати безвідмовну роботу машин і агрегатів упродовж часу, встановленого технічними умовами.

Аграрники беруть зобов'язання підготувати машини та агрегати до ремонту за діючими технічними умовами та, як правило, своїми силами і за свій рахунок доставити їх в агросервісні підприємства або інший пункт ремонту, передбачений договором. В обумовлений договором термін замовники після одержання повідомлення повинні прийняти відремонтовані машини й агрегати, оплатити вартість ремонту і вивезти відремонтовану техніку. Після капітального ремонту тракторів, автомобілів, комбайнів, складного обладнання, двигунів виконавець передає замовнику заповнений паспорт (формуляр) і гарантійний талон; після ремонту інших вузлів і агрегатів, машин і нескладного устаткування - лише гарантійний талон. При виявленні невідповідності відремонтованих машин або агрегатів стандартам або технічним умовам виконавець забезпечує термінове усунення недоліків за власні кошти.

Технічне обслуговування може здійснюватися згідно з договором із технічного обслуговування машинно-тракторного парку, устаткування тваринницьких ферм, птахоферм. Відповідно до умов цього договору виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити якісне і своєчасне технічне обслуговування машин і устаткування відповідно до стандартів, технічних умов, правил та інструкцій, а також здійснити своєчасне усунення несправності машин у процесі їх експлуатації. Роботи здійснюються як у майстерні виконавця, так і безпосередньо в сільськогосподарському виробництві. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність. Так, у разі несвоєчасного надання виконавцю приміщення для виконання ним робіт, яке призведе до простою техніки виконавця, замовник відшкодовує йому збитки, виходячи з фіксованої (планової) вартості машино-дня. Замовник звільняється від такої відповідальності в разі винної поведінки самого виконавця (несвоєчасного повідомлення замовника про необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт, надання необхідної техніки і т. ін.).

У цих відносинах діє загальний принцип майнової відповідальності. Сторона, яка не виконала зобов'язання, відшкодовує іншій стороні завдані їй збитки в повному обсязі, враховуючи й неодержані доходи. Відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором.

За договором із ремонту і технічного обслуговування внутрішньогосподарських меліоративних мереж виконавець зобов'язаний виконувати весь комплекс робіт у терміни, передбачені проектно-кошторисною документацією та графіком. Він бере на себе зобов'язання проводити очищення водоканалів та інших меліоративних мереж, здійснювати їх ремонт, пусконалагоджувальні роботи і профілактичне обслуговування гідроспоруд, насосних станцій та свердловин вертикального дренажу з додержанням ТУ, норм і правил тощо.

Замовник зобов'язаний повідомити виконавця про готовність площ для проведення робіт із ремонту і технічного обслуговування, надавати виконавцеві ці площі в терміни, обумовлені графіком, здійснювати контроль за виконанням робіт, приймати та оплачувати виконані роботи.

Договірні відносини щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду в аграрне виробництво

Потреба у виробництві якісної та екологічно безпечної аграрної продукції і сировини постійно зростає. Тому застосування досягнень вітчизняної і світової агротехнічної науки, нових технологій, інших досягнень є дуже необхідними для підвищення рентабельності аграрного виробництва в країні. Саме використання наукових розробок дає можливість аграрним товаровиробникам збільшувати обсяг виробництва, покращувати якість і конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції. Відносини, що виникають між сільськогосподарськими товаровиробниками і виробниками нових технологій і науково-технічних новацій, оформляються договором на створення, передачу науково-технічної продукції⁾ Гайворонський В. М. Аграрне право України : підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В. М. Гайворонський, В. П. Жушман. - Х. : Право, 2003. - С. 100-101.) (див. п. 10.9.3 цього розділу).

Сторонами (замовником і виконавцем) у цих договорах згідно з чинним законодавством, зокрема Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»⁾ Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 12. - Ст. 165.) від 13 грудня 1991 р., можуть бути не лише юридичні, а й фізичні особи. Так, виготовлювачами науково-технічної продукції можуть бути наукові організації (установи) - науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади, проектні, конструкторські, технологічні організації, а також окремі фізичні особи та групи громадян (науково-творчий тимчасовий колектив). Згадані особи для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, пов'язаної з виготовленням науково-технічної продукції, повинні мати ліцензію. Вони відповідають за технічний рівень і якість науково-технічної продукції, її конкурентоспроможність.

Згідно з цим договором замовниками можуть бути аграрні товаровиробники, засновані на будь-яких формах власності, в будь-яких організаційно-правових форм господарювання, а також органи управління агропромислового комплексу усіх рівнів.

Предметом договору можуть бути необхідні замовнику певні результати - науково-технічна продукція (документація): у рослинництві - адаптована до місцевих умов інтенсивна технологія вирощування зернових, зернобобових та інших сільськогосподарських культур; в організації виробництва - перехід на нові форми господарювання або ж перетворення одних організаційно-правових форм ведення сільськогосподарського виробництва на інші тощо.

Згідно з чинним законодавством України в договорах, що укладаються суб'єктами аграрного виробництва та науковими установами або приватними особами, крім обов'язкових (істотних) їх умов (сторони, предмет, термін, порядок передавання-приймання, оплата, відповідальність), повинні бути передбачені також права сторін щодо використання науково-технічної продукції; умови дотримання конфіденційності і її межі; умови, необхідні для впровадження науково-технічної продукції (надання послуг); сфера застосування, масштаби та обсяг упровадження науково-технічної продукції; назва кожного етапу (розділу) з визначенням обумовлених договором результатів роботи в цілому й окремо за кожним етапом (розділом); умови матеріально-технічного забезпечення, науково-пошукових, дослідно-конструкторських чи технологічних робіт. Обов'язковими умовами є також право виконавців науково-технічної продукції на розпорядження нею та їх право залишатися власником придбаного замовником для виконання наукових робіт майна (устаткування, прилади, інструменти тощо).

Характерною особливістю цього договору, що відрізняє його від звичайних договорів підряду, є обов'язок замовника оплатити виконані роботи і в разі, коли в ході їх виконання з'ясується неможливість одержання позитивних результатів внаслідок обставин, що не залежать від виконавців. Це пояснюється творчим, пошуковим характером дослідних робіт, непередбачуваністю їх результатів. Договірна ціна на науково-технічну продукцію встановлюється на стадії укладення договору та оформляється відповідним протоколом. Вона не підлягає зміні, крім випадків, коли про це укладається додаткова угода. Для досягнення згоди щодо договірної ціни за основу беруть попередню ціну на аналогічну продукцію, що розрахована замовником або виконавцем, з обов'язковим урахуванням: науково-технічного рівня, конкурентоспроможності, періоду ефективного використання та інших умов застосування науково-технічної продукції.

Чинним законодавством чітко визначено порядок передавання науково-технічної продукції. Виконавець зобов'язаний здати, а замовник прийняти та оплатити завершені науково-пошукові, дослідно-конструкторські чи технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Приймання робіт здійснюється на основі акта здачі-приймання, що його підписують сторони договору. Обумовлену договором винагороду виконавцеві за проведені науково-пошукові, дослідно-конструкторські або технологічні роботи замовник може зменшити залежно від співвідношення результатів, обумовлених договором і фактично одержаними, якщо можливість такого зменшення оплати та його межі були обумовлені погодженням сторін.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність. Винна сторона повинна відшкодувати потерпілій стороні всі збитки, враховуючи і неотримані прибутки, згідно з чинним законодавством.



Договірні відносини з реалізації сільськогосподарської продукції

Державна закупівля сільськогосподарської продукції у її виробників здійснюється за договорами контракції, що укладаються на основі державних замовлень. Контрактація сільськогосподарської продукції опосередковується відповідним договором, що передбачений § 4 гл. 54 ЦК України.

Договір контрактації, що є одним із різновидів договору купівлі- продажу регулює відносини, пов'язані із закупівлею сільськогосподарської продукції.

Відносини, пов'язані із реалізацією сільськогосподарської продукції, відрізняються значною специфікою, що, зокрема, пов'язано зі значним впливом природних факторів і сезонним характером виробництва⁾ Харитонов Є. О. Цивільне право України : підруч. / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. - К. : Вид-во «Істина», 2005. - С. 490.).

Договір контрактації сільськогосподарської продукції - це договір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 713 ЦК України).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторони договору: продавець (виробник продукції) та заготівельник (контрактант). Ними, як правило, є підприємці, тому цей договір відносять традиційно до господарських договорів. У зв'язку з цим у разі закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб інтереси держави представляють спеціальні особи - державні замовники.

Істотними умовами договору є умови про предмет, асортимент, якість, кількість, термін та ціну.

Специфіка предмета договору полягає в тому, що ним є лише продукція сільськогосподарського виробництва, що має два критерії: а) отримана в сільському господарстві; б) шляхом вирощування (зерно, овочі, фрукти та ін.) або збору з використанням природи (землі, флори, фауни), а також виробництва (жива худоба, птиця, молоко, шерсть, вівці та ін.).

Договір може бути укладено лише щодо речей, які наділені родовими ознаками та обмеженого роду (не картопля взагалі, а саме вирощена певним господарством). Крім того, за цим договором не може бути реалізовано такі товари, як продукти перероблення вирощеної (виробленої) сільськогосподарської продукції, наприклад, масло, сир, консервовані овочі або фруктові соки тощо. Реалізація таких товарів повинна здійснюватися за договором поставки.

Форма договору - письмова.

Основний обов'язок виробника полягає в тому, щоб спочатку виростити сільськогосподарську продукцію, а потім передати її заготівельнику або визначеному ним одержувачу у власність у терміни, якості, кількості, що передбачено в договорі, а також у погодженому асортименті. У свою чергу, основний обов'язок заготівельника полягає в тому, щоб прийняти та оплатити товар.

За невиконання або неналежне виконання умов договору законодавець передбачає підвищену відповідальність.

Аграрні товаровиробники мають право на договірній основі реалізувати продукцію за державним контрактом, за спотовими, форвардними, ф'ючерсними контрактами, за опціонами, через біржу, торговий дім і т. ін.

Поставка аграрної продукції і сировини за контрактною системою здійснюється: державний контракт - за рахунок коштів державного бюджету, а регіональний - за рахунок місцевого бюджету. Відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо реформування аграрних відносин»⁾ Урядовий кур'єр. - 1995. - 21 січня.) від 18 січня 1995 року закупівля частини аграрної продукції здійснюється шляхом торгів ф'ючерсними, форвардними та спотовими контрактами, іншими угодами на спеціалізованих аграрних біржах.

Торгівля за ф'ючерсними контрактами проводиться з метою гарантованого збуту виробленої продукції. У цьому разі укладається угода на поставку продукції в майбутньому з оплатою після поставки за цінами, які діють на момент переходу права власності.

Відповідно до законодавства торгівля за форвардними контрактами проводиться під час поставки стандартного товару в майбутньому (через один, три, шість чи дев'ять місяців) з оплатою упродовж двох днів після укладення угоди.

Торгівля за спотовими контрактами проводиться наявним стандартним товаром, який упродовж тижня після укладення угоди поставляється до сертифікованого біржового складу за рахунок продавця. Оплата продукції здійснюється упродовж двох днів після укладення угоди.

Опціонна угода засвідчує право придбати (продати) товар на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Необхідно зазначити, що біржова торгівля аграрною продукцією не досягла значного обсягу, закупівля її заготівельними організаціями в товаровиробників здійснюється здебільшого за договором контрактації та інших договорів.

За договором контрактації аграрний товаровиробник зобов'язується виростити (виробити) сільськогосподарську продукцію і передати її у власність контрактантові (заготівельникові) або зазначеному ним одержувачеві, а контрактант (одержувач) зобов'язується прийняти цю продукцію і оплатити її за обумовленими цінами. У цьому договорі зазначається: вид продукції (її кількість), якість, строки, ціна, порядок та умови доставки, місце здачі-приймання, вимоги до тари (упаковки), порядок розрахунків, обов'язки заготівельника з надання господарству допомоги в організації виробництва аграрної продукції, її транспортуванні, майнова відповідальність сторін за порушення договору та інші умови.

У разі порушення сторонами своїх обов'язків за договором контрактації настає майнова відповідальність у вигляді неустойки і відшкодування збитків. Так, при невиконанні умов щодо кількості, асортименту, термінів здачі аграрної продукції сільськогосподарські виробники сплачують заготівельним і переробним підприємствам неустойку, розмір якої встановлюється в договорі у відсотковому відношенні до вартості недопоставленої продукції за цінами, обумовленими в договорі.

За невиконання договірних зобов'язань з приймання продукції заготівельник сплачує аграрному товаровиробнику неустойку, як правило, в розмірі, в якому товаровиробник відповідає перед заготівельником за несвоєчасну здачу продукції. Контрактант також відшкодовує сільськогосподарському виробнику фактичні витрати, пов'язані з доставкою (її вартість перевезення в обидва кінці), якщо ця продукція транспортувалася до місця приймання засобами останнього.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»⁾ Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 5. - Ст. 28.) від 22 листопада 1996 року в разі прострочення платежу за аграрну продукцію заготівельник сплачує пеню.

Аграрні товаровиробники реалізують сільськогосподарську продукцію на основі й інших договорів. Так, реалізація вирощеної аграрної продукції може здійснюватися за договором купівлі-продажу безпосередньо зі складу аграрного товаровиробника, з поля, з транспортного засобу самим виробником або через власні крамниці, лотки, а також через товарні біржі, торгові доми, продовольчі державні і приватні крамниці тощо. Перероблена продукція реалізується аграрними товаровиробниками за договорами поставки.

Законодавство України регламентує реалізацію сільськогосподарської продукції і за договором комісії, і шляхом міни.

Наведені форми реалізації продукції аграрними товаровиробниками є законними способами здійснення ними своїх прав щодо вільного розпорядження своєю власністю - сільськогосподарською продукцією та сировиною, у тому числі переробленою продукцією як власного виробництва, так і придбаною в інших аграрних товаровиробників на законних підставах.

Договірні орендні правовідносини

Найм (оренду) регулює гл. 58 ЦК України. За договором оренди (найму) наймач передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (ст. 759 ЦК).

Договір найму (оренди) - це договір, за яким одна сторона (наймодавець, орендодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (наймачеві, орендареві) майно в користування за плату на певний строк, а наймач (орендар) зобов'язується вчасно вносити плату і повернути майно після закінчення терміну договору. Договір найму також називається орендою (див. п. 10.9.4 цього розділу).

Відмінність договору найму від інших договорів:

1) наймач одержує майно не у власність, а лише в тимчасове користування; договір агропромисловий спір

2) предметом договору найму можуть бути лише індивідуально- визначені непоживні речі (нежилі приміщення, обладнання, машини тощо), що не знищуються у процесі їх використання, адже здане в найм майно підлягає поверненню;

3) договір оплатний - за цією ознакою він відрізняється від договору позички⁾ Харитонов Є. О. Цивільне право України : підруч. / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. - К. : Вид-во «Істина», 2005. - С. 510.).

При здійсненні господарської діяльності аграрні товаровиробники можуть здавати і брати в оренду цілісні майнові комплекси, земельні ділянки цих підприємств. Оренда цілісних майнових комплексів державних сільськогосподарських підприємств, їх структурних підрозділів, а також окремого індивідуально-визначеного державного і комунального майна регулюється законом України «Про оренду державного і комунального майна»⁾ Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 15. - Ст. 99.) від 10 квітня 1992 р. Необхідно звернути увагу на те, що нормами цього закону можуть регулюватися відносини щодо оренди майна інших форм власності, якщо інше не передбачено законодавством.

Стаття 2 цього Закону України визначає, що під орендою розуміють основане на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Сторонами договору оренди є орендодавець і орендар.

Під час орендування державного і комунального майна орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та державні і комунальні представництва щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що є державною власністю; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим, або перебуває в комунальній власності; підприємства щодо окремого індивідуально-визначеного майна, а з дозволу вищезазначених орендодавців також щодо цілісних майнових комплексів структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна.

Орендарями державного і комунального майна можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу державного підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні та фізичні особи України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. Під час орендування майна, яке належить до інших форм власності (приватної, змішаної), орендодавцями та орендарями можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи.

Особи, які бажають укласти договір оренди майна підприємства, направляють заяву, проект договору та інші необхідні документи орендодавцеві. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу та нерухомого майна, що перебувають у державній власності, або належать Автономній Республіці Крим, або перебувають у комунальній власності, орендодавець у 5-денний термін після реєстрації заяви надсилає копії проекту договору та інших матеріалів органу, уповноваженому керувати цим майном. В окремих випадках копії цих документів надсилають і до відповідного органу Антимонопольного комітету України.

Орган, уповноважений керувати відповідним майном державної власності, майном, яке належить Автономній Республіці Крим, або перебуває в комунальній власності, та орган Антимонопольного комітету України розглядають надіслані їм копії документів і упродовж 15 днів після їх надходження надсилають орендодавцеві свої висновки щодо можливості самої оренди та умов договору. Якщо орендодавець не одержав упродовж 15 днів висновків органу, уповноваженого керувати відповідним майном, і висновків органу Антимонопольного комітету, питання про укладення оренди вважається погодженим.

Орендодавець упродовж 5 днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди із зазначеними органами, а в разі, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо індивідуально-визначеного, крім нерухомого, майна), упродовж 15 днів після їх надходження повідомляє підприємство про своє рішення (дозвіл або відмову). Лише після отримання такого рішення державне підприємство дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди державного майна і повідомляє про це заявника.

Як уже зазначалося, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»⁾ Закон України «Про оренду державного і комунального майна» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : zakon.rada.gov.ua >qo/2269/12.) від 4 липня 1992 р. в редакції від 26.09.2013 р. істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад, вартість майна з урахуванням індексації), термін дії договору, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань, відповідальність сторін, страхування майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови (наприклад, використання орендарем об'єкта оренди за цільовим призначенням).

Договір оренди припиняється в разі: закінчення терміну дії договору; приватизації об'єкта оренди орендарем чи за його участі; банкрутства орендаря; знищення об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Договірні відносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі»⁾ Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 46-47. - Ст. 280.) від 6 жовтня 1998 року. Договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, згідно з якими орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором термін.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Невід'ємною частиною договору є план (схема) земельної ділянки.

Істотними умовами даного договору є: об'єкт оренди (розмір, місце розташування земельної ділянки; термін дії договору, що не повинен перевищувати 50 років; орендна плата (розмір, форми, терміни та порядок внесення платежу); цільове призначення (умови використання і збереження якості землі); умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона, що несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди (його частки); відповідальність сторін. Сторони в договорі оренди можуть зазначати й інші умови (якість земельних ділянок, порядок виконання зобов'язань та ін.).

За договором оренди земельних ділянок орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку, яка повинна відповідати умовам договору оренди; не вчиняти дій, що перешкоджали б орендареві користуватися орендованою ділянкою; попередити орендаря про права третіх осіб на земельну ділянку. Водночас орендодавець має право вимагати від орендаря використання орендованої землі за цільовим призначенням; додержання режиму використання водоохоронних зон, захисних смуг, зон санітарної охорони та територій, що охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» права орендодавця є водночас обов'язками орендаря. Так, обов'язком орендаря є своєчасне внесення ним орендної плати, яка за угодою сторін може встановлюватися у формах: грошовій, натуральній, відробітковій. Сторони можуть передбачати в договорі оренди поєднання зазначених форм або інші форми оплати.

Крім обов'язків, орендар за договором оренди земельної ділянки наділений і певними правами: самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності, виходячи із призначення земельної ділянки та умов договору; одержувати продукцію і доходи; за згодою орендодавця зводити житлові, виробничі, культурно-побутові споруди, здійснювати зрошувальні, осушувальні, меліоративні роботи тощо.

За згодою орендодавця земельна ділянка (її частина), орендована для несільськогосподарського призначення, може передаватись у володіння і користування іншій особі (суборенда) в разі переходу до цієї особи прав на будівлю, споруду, що розташовані на цій ділянці.

У разі виявлення недоліків орендованої ділянки орендар має право: вимагати зменшення орендної плати, відшкодування витрат на усунення недоліків; отримати певну суму витрачених коштів на усунення недоліків із орендної плати, попередньо повідомивши про це орендодавця; вимагати дострокового розірвання договору.

Договір оренди може бути розірваний за взаємною згодою сторін, за рішенням суду в разі невиконання обов'язків, прийнятих на себе стороною в договорі.

Порядок розгляду спорів, що виникають із договірних відносин, однією зі сторін яких є суб'єкт аграрного господарювання

Аграрні товаровиробники усіх форм власності та організаційно- правових форм господарювання, що мають статус юридичної особи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України⁾ Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6. - Ст. 56.), наділені правом звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарським процесуальним кодексом України (ст. 10, 11) закріплені положення щодо досудового врегулювання розбіжностей, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів. Розбіжності, що виникають при укладенні договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду. Підприємство, підприємець, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір перевезення, договір про надання послуг зв'язку та договір, що грунтується на державному замовленні, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, що отримали пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинні відповісти на неї не пізніше ніж через 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також якщо відповідь у встановлений термін, з урахуванням часу поштового обігу, не була одержана, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Чинним Господарським процесуальним кодексом передбачений також порядок як досудового, так і судового розгляду спорів, які виникають за участі аграрних товаровиробників у процесі виконання укладених ними договорів, тобто тих, які набули чинність, але належне їх виконання порушується однією із сторін.

Відповідно до ст. 5 ГПК сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом, а також за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.

Спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку та договору, що базується на державному замовленні, можуть бути передані на вирішення господарського суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання.

Підприємства і підприємці, які порушили майнові права та законні інтереси інших сільськогосподарських підприємств і підприємців, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензій. Сільськогосподарські підприємства та підприємці, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією, належним чином оформленою, відповідно до ст. 6 ГПК. Порядок і терміни розгляду претензії, повідомлення заявника про результати її розгляду та відповідальність за порушення термінів розгляду претензії передбачені ст. 7, 8, 9 ГПК.

Якщо сторони в досудовому порядку не врегулюють спір, то сторона, чиї права та законні інтереси порушено, має право звернутися з позовною заявою до Господарського суду для вирішення ним спору, по суті, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу.

Юридичний тренінг

Завдання 1. Скласти опорно-структурну схему «Істотні умови договору поставки» за таким зразком:

Для опорно-структурної схеми необхідно використовувати нижченаведені приклади:

1) предмет договору;

2) ціну;

3) термін дії договору;

4) порядок розрахунків;

5) асортимент;

6) вимоги до якості;

7) кількість продукції;

8) умови поставки;

9) термін виконання робіт (послуг);

10) склад приймальної комісії продукції;

11) зазначення конкретного виду транспорту (номер автомобіля, серія, марка);

12) реквізити сторін (банківські, поштові);

13) терміни повернення тари багаторазового використання.

Завдання 2. Складіть договір поставки продукції виробничо-технічного призначення за такою структурою:

1) преамбула (вступна частина);

2) предмет договору;

3) права, обов'язки сторін;

4) додаткові умови договору.

7.9. Зразки договорів

Договір поставки продукції

м. _________________ «___» _________________ 20 __ р.

Постачальник__________________________ в особі _______________

______________, що діє на підставі_______________________, з одного боку, і

Покупець________________________в особі ______________________,

що діє на підставі_________________, з іншого боку, уклали цей Договір про таке:

1. Продавець зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцеві певну продукцію, а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату за умовами цього Договору.

2. Предметом поставки є така продукція:

3. У випадку необхідності для покупця змінити деякі позиції з асортименту продукції, що постачається, він зобов'язаний подати постачальникові нову специфікацію для узгодження у _____ термін до настання нового терміну поставки.

4. Нова специфікація вважається прийнятою в редакції покупця, якщо Постачальник упродовж_____ після її отримання не заявить за нею свої заперечення.

5. Якість і комплектність продукції, що постачається, повинна відповідати _____________________________________________________.

(ДСТ, сертифікату виробника, зразку та ін.)

6. Підтвердженням якості та комплектності з боку постачальника є __________________________________________________.

(назва документа про якість і комплектність продукції)

7. Постачальник гарантує якість і надійність продукції, що постачається, упродовж _______ з моменту ______________. При виявленні виробничих дефектів у продукції при її прийманні, а також при монтажі, налагоджуванні та експлуатації в період гарантійного терміну виклик представника постачальника обов'язковий.

8. Термін усунення недоліків або зміни продукції (доукомплектування) визначається в термін ___________ з моменту виявлення дефектів.

9. Продукція повинна бути поставлена покупцеві не пізніше _________ числа першого місяця відповідного періоду поставки.

10. Постачальник має право на дострокову поставку кожної партії продукції обов'язковим повідомленням покупця про це в термін _______________.

11. Покупець оплачує поставлену постачальником продукцію за ціною, передбаченою у пункті 2 цього Договору.

12. Ціни за Договором зазначені без урахування ПДВ (з урахуванням ПДВ).

13. Розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються в безготівковому порядку впродовж ______________ з моменту ________ (може бути передбачена передоплата).

14. Порядок оплати____________________________________.

(поштовий, телеграфний)

15. Форма розрахунків ________________________________________.

16. Покупець повинен повідомити постачальника про здійснення платежу в термін _______ з моменту ________ шляхом____________________

(телеграма з повідомленням, факс та ін.)

17. Поставка здійснюється за умовами____________________________.

(франко-склад, франко-загони та ін.)

18. Перехід права власності на продукцію відбувається в момент ___________________________________________________.

Пунктом поставки продукції за цим Договором є __________________.

19. Продукція повинна бути затарена і спакована постачальником таким чином, щоб виключити псування та/або знищення його на період поставки до прийняття товару покупцем.

20. Продукція повинна бути затарена таким чином: ________________.

21. Вартість тари і пакування входить (не входить) до ціни продукції.

22. Порядок і строки повернення тари: __________________________.

23. Продукція повинна бути промаркованою таким чином:

___________________________________________________________

(зазначається текст та/або маркування на тарі)

____________________________________________________.

(або робиться посилання)

24. Пункт відвантаження: _______________________________________

25. Терміни відвантаження: упродовж_____________ з моменту ______

______________________________________________________.

26. Вид транспорту, кому належить: ______________________________

27. Мінімальною нормою відвантаження____________ транспортом є _____________________________________________________.

(вагон, контейнер, інші мінімальні норми)

28. Особливості відвантаження__________________________________.

29. Постачальник повинен повідомити покупця про відвантаження продукції в термін ________________з моменту __________________ шляхом __________________________________.

(телеграма з повідомленням, факс та ін.)

У повідомленні зазначаються: дата відвантаження, номер накладної, номер вагона (назва судна, номер автомашини, номер рейсу), номер і дата Договору, назва та кількість продукції.

30. Передавання (приймання - здавання) продукції здійснюється в пункті поставки.

31. Приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

32. Отримавши продукцію, покупець повинен телеграмою з повідомленням підтвердити її отримання товару упродовж__________ з моменту ___________.

33. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до «___» ______________ 20__ р.

34. У випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за _____________ до його закінчення, цей Договір вважається пролонгованим на термін __________.

35. За порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки, у тому числі неотриманий прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством.

36. Покупець за цим Договором несе таку відповідальність: __________

__________________________

за _________________ штрафна неустойка в розмірі ________________ % від суми _______________________________ .

37. Постачальник за цим Договором несе таку відповідальність: ______

_________________________________

за _______________ штрафна неустойка в розмірі ____ % від суми _______________________ .

(договору, боргу)

38. За односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань упродовж дії цього Договору винна сторона сплачує штраф у розмірі _______ .

39. За порушення інших умов цього Договору винна сторона несе таку відповідальність: ______________________________ .

40. Усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, вирішуються відповідно до чинного законодавства України в Господарському суді.

42. Сторони визначають, що всі можливі претензії за цим Договором можуть бути розглянуті сторонами упродовж _____________ днів із моменту отримання претензії.

43. Умови цього Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа.

44. Жодна зі сторін не має права передавати свої права за цим Договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

45. Умови узгодження зв'язку між сторонами

Повноважними представниками сторін за цим Договором є:

...