Криміналістична балістика

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИМІНАЛІСТИЧНА БАЛІСТИКА



1. Поняття, загальні положення та значення криміналістичної балістики

У Кримінальному кодексі України присвячено низку статей щодо злочинних діянь зі зброєю. Зокрема, про викрадення, привласнення, вимаганння вогнепальної зброї, незаконне поводження зі зброєю, незаконне зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів тощо.

Ці злочини є особливо небезпечними, коли вчиняються організованими злочинними групами (структурами).

Окрім цього судово-слідча практика засвідчує, що злочинцями дуже часто використовується вогнепальна зброя і під час вчинення інших злочинів, особливо тяжких: убивств, бандитизму, розбою та інших видів вимагання тощо.

Причому не тільки вогнепальна зброя (дослідження якої провадить власне криміналістична балістика), а й холодна і предмети, що заступають зброю, вибухові речовини та пристрої (гранати, міни тощо), є знаряддями зазначених злочинів.

З'являються нові види зброї, що ґрунтуються на інших конструктивних принципах,- метальна вогнепальна і токсична, електрошокові пристрої тощо.

Окрім очевидної зброї, до сфери діяльності правоохоронних органів потрапляють і сумнівні об'єкти, питання про віднесення їх до зброї вимагають спеціальних знань.

Це обумовило формування у криміналістиці спеціальної галузі знань - криміналістичного зброєзнавства, що охоплює методичні основи дослідження різноманітних видів зброї: вогнепальної, холодної, газової, пневматичної, кидальної тощо.

Механічна (холодна) зброя - це зброя, що діє через прикладення мускульної сили людини під час нападу та нанесення тілесних ушкоджень, чи під час активного захисту у ході рукопашного бою; або ж для мисливства і занять спортом.

Газова зброя - та, що призначена для тимчасового ураження живої цілі способом застосування сльозогінних або подразнювальних газів.

Кидальна зброя - та, що призначена для ураження цілі на відстані знаряддям, яке отримує направлений рух за допомоги мускульної сили людини або механічного пристрою (спис, лук, арбалет).

Пневматична зброя - та, що призначена для ураження цілі на відстані знаряддям, що отримує направлений рух за рахунок енергії стисненого, зрідженого чи отвердлого - вибухові пристрої та речовини.

Під зброєю взагалі розуміють пристрої та предмети конструктивно призначені для ураження під час озброєної боротьби живої сили, технічних засобів противника, для пошкодження інших об'єктів чи для досягнення інших цілей: подання сигналів, спортивних змагань, тренувань тощо.

Отже, криміналістичне зброєзнавство - це галузь криміналістичної техніки, що вивчає принципи конструювання й закономірності дії різних пристроїв, функціонально призначених для ураження людини, тварини або інших матеріальних об'єктів, власне закономірності утворення слідів застосування цих пристроїв, та розробляє засоби і способи збирання й оцінювання таких об'єктів і слідів під час розкриття, розслідування та попередження злочинів.

Зупинимось на ознайомленні лише з одним із підрозділів криміналістичного зброєзнавства - криміналістичною балістикою або, як іще називають подеколи у спеціальній літературі - судовою балістикою.

Судова, або криміналістична, балістика - розділ (підгалузь) криміналістичного зброєзнавства, що вивчає технічні питання, які виникають у ході провадження у справах, пов'язаних із застосуванням, а також кримінальним носінням, зберіганням, виготовленням, збутом, викраденням тощо вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових речовин і пристроїв, а також розробляє засоби і способи дослідження цих об'єктів і слідів їх використання як доказової інформації під час розкриття, розслідування й попередження злочинів.

Наукову базу криміналістичної балістики, крім положень криміналістики, про що буде йти мова згодом, утворюють розробки загальної балістики, артилерії та інших військових наук (матеріальної частини зброї, конструювання зброї), а також фізики, хімії та особливо, судової медицини.

Криміналістична балістика, безумовно, тісно пов'язана з іншими криміналістичними галузями знань, а саме: з криміналістичною ідентифікацією, трасологією та криміналістичною фотографією.

Так, класифікаційна належність та ідентифікація зброї встановлюється на основі наукових положень криміналістичної ідентифікації;

Трасологічні положення про закономірності слідоутворення та їх класифікацію використовуються у криміналістичній балістиці з урахуванням специфіки слідів, що виникають внаслідок пострілу;

Під час фотографічного фіксування й експертного дослідження вогнепальної зброї та інших балістичних об'єктів використовуються методи знімання, розроблені криміналістичною фотографією.

Загальна балістика - військово-технічна наука про рух артилерійських і реактивних снарядів, мін, куль, авіабомб; складається з двох частин: внутрішньої та зовнішньої балістики. Внутрішня - вивчає рух снаряда в каналі дула; зовнішня - політ снаряда після виходу з каналу дула чи пускового пристрою.

Першим на теренах колишнього СРСР монографічним дослідженням судово-балістичних проблем була праця В. Ф. Червакова «Про криміналістичне вивчення зброї терористичних актів» (Мінськ, 1932).

Фундаментальні праці в галузі ідентифікації вогнепальної зброї за стріляними гільзами належать також одному з перших радянських експертів-криміналістів і організаторів науково-технічної служби в системі правоохоронних органів Б. М. Комаринцю.

Систему криміналістичної балістики утворюють:

- наукові напрацювання щодо вивчення матеріальної частини, дії механізмів і основних балістичних властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, що фігурують у справі як речові докази;

- напрацювання методики ідентифікації вогнепальної зброї, стріляних куль і гільз, пижів, інших балістичних об'єктів (обладнання);

- вивчення криміналістичною балістикою стійких порохів, їх замінників і методів визначення вогнепальних ушкоджень, обстановки місця події та способів установлення за їхньої допомоги різних обставин застосування вогнепальної зброї;

- напрацювання спеціальних методів виявлення, фіксації, вилучення й дослідження вогнепальної зброї, бойових припасів і слідів їхнього впливу.

Використання вогнепальної зброї для вчинення злочину супроводжується утворенням джерел доказової інформації, якими можуть бути:

1) гладкоствольна і нарізна зброя: старовинна і сучасна, головним чином, ручна, а також її частини - магазин, щоки, руків'я; приладдя до зброї - шомпол, протирка, кобура, чохол; тайники зберігання зброї - книги, бруски дерева з виїмками для зберігання зброї;

2) пристрої та предмети, які не є зброєю, але схожі з нею: стартові пістолети, будівельно-монтажні пістолети, пневматичні газові пістолети, запальнички, іграшки та ін.;

3) боєприпаси, гільзи, кулі, шріт, капсулі, пижі, прокладки;

4) матеріали та інструменти для виготовлення та спорядження боєприпасів;

5) вибухові речовини - порох та його компоненти;

6) кульові, дробові пробоїни та ушкодження - вм'ятини, тріщини, розриви, роздуття зброї, укорочення ствола та інші його зміни;

7) сліди-відображення на гільзах, кулях, шротинах, прокладках і пижах.

Пізнання особливостей та ознак названих об'єктів, установлення закономірностей утворення слідів зброї складають предмет криміналістичної балістики. Оволодіння її основами дозволяє слідчим шляхом та експертним дослідженням установити важливі обставини злочину, розшукати та ідентифікувати зброю.

Основними об'єктами криміналістичної балістики є вогнепальна зброя, а також її частини і деталі, патрони до неї та їхні елементи (снаряди - кулі, дріб, картеч; гільзи; капсулі, пижі; прокладки; порохові заряди), а також сліди застосування набоїв (вогнестрільні ушкодження, відкладення продуктів пострілу, сліди на снарядах і стріляних гільзах). Звідси до закономірностей, що є предметом вивчення судової балістики, відносяться ті, що зв'язані з відбитком у матеріальному світі обставин виготовлення і застосування названих об'єктів (процесу пострілів і формуванні слідів на зброї, елементах патронів та на уражених перепонах).

Криміналістична балістика є ще молодою галуззю науки криміналістики та науковою основою судово-балістичної експертизи. Донедавна науковою розробкою питань криміналістичної (судової балістики), переважно займалися судові медики.

Судова-балістична експертиза вирішує ідентифікаційні і неідентифікаційні питання.

Вирішення ідентифікаційних питань відноситься до «судово-балістичної трасології», що вивчає механізм утворення слідів на снарядах і гільзах і ряд.

Вихідним положенням у вивченні будь-якої науки є визначення її предмета. Криміналістична балістика тісно зв'язана також із криміналістичною фотографією. При проведенні судово-балістичної експертизи, фотографія використовується: як засіб фіксації місця пострілу й істотних ознак окремих об'єктів судово-балістичного дослідження (деталей зброї, слідів пострілу на речовинних доказах і т. д.), як метод судово-балістичного дослідження, наприклад, для виявлення додаткових слідів пострілу (відкладення кіптяви пострілу на одязі), і як технічний засіб виявлення слідів від зброї на кулях і гільзах.

У криміналістичній балістиці використовуються дані криміналістичної реєстрації (кулегільзотеки, реєстраційні обліки зброї).

У криміналістичній балістиці використовуються дані багатьох фундаментальних і прикладних наук і їхні методи - хімії, фізики, механіки, біології, медицини, балістики (внутрішньої і зовнішньої), конструювання і технологи виготовлення вогнепальної зброї, патронів до неї (і їхніх елементів), мисливствознавства, спортивної стрілянини, військових наук і т. ін. (емісійні, спектральний, радіоактиваційний, полярографічний, рентгенівський та ін.).

Водночас на криміналістичну балістику поширюються всі загальнометодологічні положення науки криміналістики, її загальні і приватні теорії. Особливо важливе значення для неї має теорія криміналістичної ідентифікації.

Криміналістична балістика як прикладна галузь науки не має своїх власних законів (як, наприклад, фізика, хімія та ін.), але має свої спеціальні методи пізнання, базується на своїх специфічних закономірностях (в утворенні слідів пострілу та ін.), що і є предметом її вивчення.

Особливий зв'язок судово-балістичного дослідження, із військово-технічними науками особливо в питаннях зовнішньої балістики.

З юридичних наук - безпосередній зв'язок із кримінальним правом і кримінальним процесом.

Криміналістична балістика взаємозв'язана з іншими розділами криміналістики, зокрема, трасологією, теорією ідентифікації та установлення групової належності за слідами на кулях та гільзах. Трасологічним дослідженням саморобних куль, шроту «катанки» та «січки» інколи можливо встановити, якими інструментами користувався злочинець, розшукати їх та ототожнити.

Криміналістична балістика безпосередньо пов'язана з судовою медициною, судовою хімією та судовою біологією, прийоми і методи яких використовуються для дослідження зброї, боєприпасів і слідів пострілу. Судова медицина вивчає вогнестрільні ушкодження на тілі людини. Фізичними та фізико-хімічними методами визначають якісно-кількісний склад шроту, слідів металізації на пошкоджених снарядами об'єктах.

Знання криміналістичної балістики та практичне використання її даних дозволяє слідчому одержувати докази про використання вогнепальної зброї під час вчинення злочинів.

2. Сутність вогнепальної зброї, її основні ознаки і класифікація

У спеціальній літературі немає єдиного визначення ні поняття вогнепальної зброї, ні загальноприйнятих підходів до її класифікації.

Отже вогнепальна зброя - це пристрій, в якому для вильоту кулі із каналу ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин. Зараз у криміналістиці клас «зброя» розділений на вогнепальну, холодну зброю та інколи вибухову. В історичному аспекті холодна зброя передувала вогнепальній. Остання з'явилась у зв'язку з винаходом вибухових речовин (пороху та ін.). У слідчій практиці зустрічається багато предметів, які можуть уражати, але вони не є вогнепальною зброєю. Такі стріляючі об'єкти можуть бути заводського, кустарного чи саморобного виготовлення. Інколи вони за зовнішнім виглядом та формою бувають не схожі на зброю, але стріляють, мають уражаючі властивості і є вогнепальною зброєю. І навпаки, зустрічаються предмети, які являють собою майже копію вогнепальної зброї, навіть стріляють, але не є вогнепальною зброєю.

Тому віднесення предметів до вогнепальної зброї чи боєприпасів відбувається не лише за військово-технічними ознаками, а й за цільовим призначенням. Вогнепальна зброя повинна відповідати критеріям - загальним і спеціальним.

Загальний критерій визначає цільове призначення зброї «в боротьбі знищувати живу силу і технічні споруди». Відповідно до цього зброєю за конструкцією може бути всякий предмет, лише б він володів уражаючою дією. Щоб бути вогнепальною зброєю, предмет повинен відповідати спеціальним критеріям, а саме:

1) для метання снаряду повинна бути використана енергія, яка утворюється при згорянні вибухової речовини (пороху та ін.);

2) предмет повинен мати ствол - пустотілу трубку для спрямування польоту снаряду та згоряння вибухової речовини. Один кінець стволу повинен герметично закриватись при пострілі;

3) наявність у предмета пристрою для запалення заряду - вибухової речовини;

4) мати достатню уражаючу дію снаряду;

5) мати достатню міцність конструкції предмета - зброї.

Для визначення предмета вогнепальною зброєю він повинен відповідати всім критеріям одночасно. Перші три можна визначити органолептично при огляді зброї на місці події. Але щодо міцності зброї та її уражаючої дії снаряду, тобто убивчої сили, то для встановлення цих критеріїв потрібні спеціальні знання. Тому для визначення предмета вогнепальною зброєю призначається судово-балістична експертиза.

Криміналістична балістика досліджує в основному ручну вогнепальну зброю, знання будови та конструктивних особливостей якої необхідно для одержання інформації про обставини злочинної діяльності з використанням зброї.

Ручна вогнепальна зброя може бути класифікована за різними підставами. За своїм призначенням зброя поділяється на бойову, мисливську та спортивну (або бойова, службова, цивільна).

Бойову зброю (вогнепальну і холодну) призначено для вирішення бойових завдань. Бойова вогнепальна зброя буває: короткоствольна -- довжина ствола 50-200 мм (пістолети і револьвери); середньо-ствольна -- довжина ствола 200-300 мм (пістолети-кулемети, автомати, карабіни); довгоствольна -- довжина ствола 450-850 мм (гвинтівки, ручні кулемети).

Мисливську зброю призначено для мисливських цілей (рушниці різних систем, мисливські карабіни та ін.).

Спортивну зброю призначено для занять спортом (спортивні пістолети, малокаліберні гвинтівки та ін.).

За будовою каналу ствола зброя може бути нарізною, гладкоствольною чи комбінованою. У більшості моделей вітчизняної нарізної зброї чотири нарізи. Наріз слугує для надання кулі обертального руху.

З метою поліпшення бойових властивостей дульна частина ствола в деяких видах зброї має звуження («чок»), а іноді ще й нарізи («парадокс»).

Вогнепальну зброю розрізняють за внутрішнім діаметром ствола -- калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах і відображає відстань між протилежними полями нарізів. Найчастіше бойова зброя має такі калібри: 6,35; 7,62; 7,65; 8; 9; 11,45 мм, спортивна -- 5,6 мм. У США та Великій Британії калібр визначається в дюймах і лініях (1 дюйм -- 25,4 мм, 1 лінія -- 2,54 мм).

Калібр гладкоствольної зброї визначається кількістю круглих куль, які можуть бути виготовлені з англійського фунта свинцю (453,592 г). Мисливські рушниці мають калібри 12 (відповідає діаметру 18,2 мм), 16 (16,80 мм), 20 (15,70 мм). Калібр зброї наносять на ділянці казенної частини ствола і дінце гільзи.

Залежно від будови ударно-спускового механізму розрізняють:

1) неавтоматичну зброю (наприклад, револьвери систем Наган, Сміт-Вессон, Бульдог, гвинтівка зразка 1891 р. та ін.);

2) автоматичну самозарядну (наприклад, пістолети ТТ, Макарова, Парабеллум та ін.);

3) автоматичну самострільну (наприклад, пістолет-кулемет «Скорпіон»), автомати ППС, АКМ, АКМС, АК-74 та ін.).

За способом виготовлення зброя може бути заводською, кустарною, саморобною. Вогнепальна зброя, що використовується зі злочинною метою, за способом виготовлення поділяється на перероблену заводську та атипову. Перероблена зброя виготовляється злочинцями зі стандартної зброї шляхом внесення конструктивних змін -- укорочування ствола, відсторонення приклада (наприклад, обрізи бойових і спортивних гвинтівок, мисливських рушниць). Атипова зброя може бути сконструйована як таємна зброя (зброя таємної дії) -- стріляючі авторучки, парасольки, трості, стволи, зброя, вмонтована в підбор черевика, та ін.

Залежно від функціонального призначення розрізняють зброю просту, яка виконує функції одного виду зброї, та комбіновану -- виконує функції двох і більше різних видів зброї.

Серед мисливської зброї є одноствольна і багатоствольна (дво-, три-, чотириствольні рушниці); зброя з горизонтальним та вертикальним розміщенням стволів.

Боєприпаси. Патрон -- це сполучення необхідних для пострілу компонентів (порох, куля або дріб) в оболонці. Патрони поділяються на унітарні та окремого запалювання. Стрільба з сучасної зброї здійснюється унітарним патроном, який складається з гільзи зі зарядом пороху, кулею або дробом і капсулем, а мисливський патрон має пиж і прокладки. Унітарний патрон характерний для вогнепальної казнозарядної зброї. За принципом устрою капсуля унітарні патрони поділяють на патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою.

Гільза -- це тонкостінна склянкоподібна ємкість для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні -- дробу і пижів. Складається з денця, корпусу і дульця, в якому закріплюється куля. У гільзі дробового патрона дульце відсутнє. Гільза виготовляється з металу або картону (рідше з пластмаси).

Стрільба з нарізної зброї провадиться кулями, з гладкоствольної дробом, спеціальними кулями, картеччю. Куля -- це металеве (найчастіше свинцеве) тіло, різне за формою, для стрільби з вогнепальної зброї. Кулі в нарізній зброї бувають оболонкові, напівоболонкові та безоболонкові. У бойовій зброї використовуються кулі спеціального призначення: важкі, бронебійні, трасуючі, запалювальні, розривні та ін. Розрізняють також кулю зі зміщеним центром ваги -- куля, осереддя якої розташоване таким чином, що в момент удару об перешкоду вона змінює траєкторію польоту.

Кулі до гладкоствольних мисливських рушниць за формою можуть бути: круглі (кулясті), стрілочні, турбінні та комбіновані.

Дріб -- це свинцеві кульки, рідше шматочки свинцю, призначені для пострілу з дробової зброї. Дріб має діаметр 1,5-5 мм. Дріб, який має діаметр більш ніж 5 мм, називається картеччю.

Порох -- це вибухова речовина, яка застосовується у зарядах вогнепальної зброї. Поділяється на димний (при його згорянні виділяється певна кількість диму) і бездимний (згоряє без виділення диму). Компонентами димного пороху є калієва селітра (60-70%), сірка (10-12%) та деревне вугілля (2-8%). Основу бездимного пороху становить піроксилін (наприклад, порох Лишева -- це бездимний порох колоїдного типу, створений із нітроклітковини). За формою димний порох має вид маленьких порошинок різноманітної конфігурації, бездимний порох -- платівок або циліндриків однакових розмірів.

Пижі та прокладки використовуються у патронах для гладкоствольних мисливських рушниць. Пиж -- шматок войлоку або іншого щільного матеріалу, який виокремлює у заряді порох від кулі чи дробу. Пижі бувають основні та додаткові. За матеріалом пижі поділяються на войлочні, картонні, деревноволокнисті та ін. Прокладки призначені для пом'якшення поштовху порохових газів і запобігання деформації заряду.

криміналістичний балістика вогнепальний зброя

3. Сліди застосування вогнепальної зброї, їх стисла характеристика, загальні положення збирання, особистого та експертного дослідження

Застосування вогнепальної зброї під час вчинення злочинів призводить до виникнення численних слідів на місці події. Сліди зброї різноманітні і залежать від багатьох факторів: моделі зброї; використовуваних боєприпасів; умов вчинення злочину; дій, які виконує суб'єкт для приховування слідів злочину.

Сліди зброї - це, насамперед, сліди-предмети: залишені зброя, боєприпаси, різні речі (шомпол, протирка, кобура, пакувальний матеріал, в якому зберігалася зброя - тканина, папір, дерево).

Сліди-предмети - це патрони з осічкою, гільзи, шріт, пижі, прокладки, незгорілі порошинки, сліди кіптю.

Сліди зброї, по-друге,- це сліди взаємодії зброї, боєприпасів з предметами середовища (оточення): пробоїни, вм'ятини, зруйновані предмети (скляні, керамічні), зрештою, це сліди на тілі людини, пробоїни, розриви, кіпоть на тканинах (обідок обтирання), укорінені порошинки, опіки тощо.

Найбільша кількість слідів зброї залишається на гільзах, снарядах (куля, шріт), перешкодах (предмети, тіло людини), тіло того, хто стріляв, і потерпілого (руки, обличчя, одяг). Тому під час огляду місця події саме ці джерела інформації заслуговують на особливу увагу, проводити їх огляд і дослідження треба із залученням фахівця. Вид слідів, особливості їхнього розміщення допоможуть розв'язати багато питань, які постають перед слідчим. Крім того, фіксація їх забезпечить успішне проведення судово-балістичної та інших експертиз.

Механізм утворення слідів із заряджанням зброї

Заряджаючи неавтоматичну зброю патрон вручну вставляють у патронник, потім замикають ствол. На денці гільзи утворюються сліди ковзання від нерівностей щитка колодки, інколи сліди від бойка у вигляді трас. При заряджанні автоматичної зброї затвор, рухаючись уперед, натикається на патрон, який знаходиться в магазині, і досилає його в патронник, при цьому на ребрі денця гільзи може утворитися слід досилання, характерний для АК і АКС. Водночас гільза ковзає по «губках» магазину і на її корпусі нерідко виникають лінійні сліди ковзання у вигляді паралельних борозенок, які розміщені діаметрально протилежно одна одній. Затвор продовжує рухатись уперед, досилаючи патрон у патронник. Коли патрон повністю увійде в патронник, зачіпка викидача заскочить в кільцеву проточку і залишить слід ковзання на ребрі денця гільзи. Рух затвора припиниться, патронник виявиться закритим, а зброя - зарядженою.

Утворення слідів зброї на гільзі під час пострілу

З натисканням на спусковий гачок, ударник з бойком зривається з бойового зводу і, рухаючись уперед, натискається на капсуль, утворюючи на ньому об'ємний слід тиску, який за своєю формою схожий на форму бойка. З ударом бойка капсуль загоряється і підпалює пороховий заряд. У патроннику виникає великий тиск порохових газів, під дією яких снаряд отримує кінетичну енергію і виштовхується із ствола, а гільза з такою ж силою притискується до затвору і на її денці утворюються сліди тиску, які називаються слідами переднього зрізу затвора (патронного упору). Оскільки метал капсуля значно тонший денця і більш м'який, тому сліди переднього зрізу затвора утворюються насамперед на капсулі навколо сліду бойка.

Практично слід бойка і слід переднього зрізу затвора залишаються на гільзах, відстріляних із будь-якої зброї як заводської, так і атипової.

Утворення слідів при екстрагуванні гільзи

Процедура пострілу триває мить, за цей час затвор набуває моменту руху і, переборюючи стан спокою, починає рухатись назад. Зачіпка викидача, який утримує гільзу в чашечці (вінчику) затвора, витягує гільзу і разом з нею відходить назад. З рухом гільзи в патроннику на її стінках можуть утворюватися сліди патронника від нерівностей, які е на його стінках.

Сліди патронника мають форму паралельних трас, розміщених на циліндричній частині гільзи, ближче до її денця.

Як тільки гільза покине патронник, вона натикається на відбивач, одержує обертовий момент і викидається. Оскільки відбивач майже у всіх зразках зброї розміщений зліва внизу, то гільза вилітає праворуч. Від удару гільзи об відбивач на її нижньому ребрі утворюється слід тиску, який називається слідом відбивача. У деяких зразках вітчизняної зброї (АК, АКС, СКС, ПМ) гільза, що екстрагується, при польоті вдаряється об край вікна кожуха затвора або ж ствольної коробки і на гільзі утворюється характерний слід тиску або ковзання, який називається слідом вікна кожуха затвора (для пістолетів), або слідом вікна ствольної коробки (для автоматів і карабінів СКС).

На снарядах (куля, шріт) залишаються сліди каналу ствола зброї. Під тиском газів снаряд, що рухається по стволу, ковзає по його стінках і на циліндричній частині кулі утворюються сліди полів нарізів і сліди граней нарізів. Механізм утворення їх такий. Куля, залишаючи патронник, рухається прямолінійно і при вході в нарізи на ній залишаються первинні сліди нарізів, які розміщені паралельно осі кулі у вигляді борозенок і валиків. Із подальшим рухом куля повторює напрямки нарізів, отримує обертовий рух і на її поверхні залишаються сліди граней і полів нарізів у вигляді нахилених пучків трас. У вітчизняній бойовій зброї ствол має чотири нарізи, які в'ються зліва вгору направо. Ширина полів і нарізів може бути визначена за їхніми слідами на циліндричній частині кулі. Ці сліди називаються повторними слідами каналу ствола.

У гладкоствольній зброї сліди каналу ствола залишаються на шроті і спеціальних кулях. У шротовому заряді не всі шротинки торкаються ствола, а лише крайні, до того ж не всією поверхнею, а тільки окремими точками. У цих точках утворюються сліди каналу ствола у вигляді площинок поверхні на сферичній частині шротин. На шроту, розміщеному всередині заряду, слідів каналу ствола не залишається, але інколи зустрічаються незначні поглиблення від контакту з сусідніми шротинками. Такі сліди називають контактними полями. Останні іноді можна зустріти на поверхні пижа або ж картонної прокладки.

Сліди на гільзах і снарядах атипової зброї рідко відповідають стандартним слідам, оскільки атипова зброя, як правило, ненарізна, неавтоматична, не має викидача. Якщо ж атипова зброя, наприклад, обріз, виготовлена із заводської зброї, то механізм утворення і види слідів на кулях і гільзах залишаються такими ж, як і для зброї, з якої виготовлено атиповий екземпляр. У деяких саморобних пістолетах-кулеметах є всі деталі, які дозволяють автоматично перезаряджати зброю і вести автоматичну стрільбу.

Сліди контакту снаряда з перешкодою

При зіткненні з перешкодою снаряд володіє кінетичною енергією, може утворити: об'ємний слід тиску, пробоїну (наскрізний отвір) або ненаскрізний (сліпий) отвір. Навколо пробоїни є сліди кіптю, зерна пороху (при близькому пострілі), на стінках кульового каналу можуть бути сліди металізації, як правило, невидимі, а на еластичних тканинах по краю отвору - обідок обтирання у вигляді частинок мастила, металу снаряда. Сліди кіптю є не лише на поверхні «цілі», але й на інших об'єктах, які були в зоні дії порохових газів, а саме на тілі й одязі особи, яка стріляла, та осіб, які були присутні при цьому. Особливо це важливо для встановлення факту: стріляли в живу людину, чи в труп.

Огляд зброї, боєприпасів та слідів пострілу здійснюється відповідно до вимог норм КПК України (ст. 237). У разі потреби слідчий запрошує для участі в огляді спеціаліста з судової балістики.

Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєприпасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку і місця, з якого було зроблено постріл. Виявлену зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують у протоколі огляду. При огляді зброї необхідно додержуватися певних правил. Так, при огляді бойової зброї треба:

1) встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або захисному взводі та чи є патрон у патроннику;

2) витягти магазин, оглянути його поверхню;

3) розрядити зброю;

4) вжити заходів щодо відшукання слідів;

5) оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення

слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;

6) встановити, чи немає яких-небудь пошкоджень на зброї або чи не відсутні які-небудь частини;

7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола.

У протоколі огляду щодо зброї слід вказати: місце виявлення, відстань від двох нерухомих об'єктів, положення ствола зброї, вид, систему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані), слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та слідів запаху порохових газів.

Огляд та особисте дослідження боєприпасів. Патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації та дослідженню при огляді на місці події.

У протоколі огляду при описі гільзи вказують: місце виявлення, форму, колір металу, маркувальні позначки, розміри, наявність і форму слідів зброї. При описі кулі (дробу) в протоколі відзначають: вид перепони, розміри пошкодження кулі, наявність на кулі сторонніх речовин. Під час пошуку гільз необхідно враховувати механізм викидування гільзи (бік викидування). При цьому ефективним буде застосування металошукача. Дріб може бути виявлений у тілі (або одягу) потерпілого та в інших об'єктах. Гранична дальність польоту дробу -- 400 м (при діаметрі дробу 5 мм -- дальність 500 м, картеч -- дальність до 600 м).

Під час огляду вогнепальних ушкоджень фіксують: вид і властивості перепони, форму країв ушкодження та його розміри, взаємне розташування декількох ушкоджень, їх розміщення на перепоні. При виявленні слідів кіптяви, незгорілих порошинок, частин змазки в протоколі необхідно описати: форму, кількість зон відкладення, інтенсивність кожної зони, колір кіптяви чи порошинок, їх віддаленість від ушкодження та ін. Визначення напрямку пострілу і місця, звідки він був зроблений.

При огляді місця події місце пострілу визначають за допомогою виявлення гільз та за слідами вогнепальних ушкоджень. Напрямок польоту кулі звичайно визначається шляхом візирування (спостереження крізь канал пробоїни). Наявність двох пробоїн дозволяє визначити напрямок польоту кулі з достатньою точністю. Візирування може здійснюватися за допомогою виготовленої з паперу трубки або протягуванням шнура крізь пробоїни. Місце пострілу, встановлене за допомогою візирування, фотографують. При стрільбі з великої відстані необхідно враховувати траєкторію польоту кулі. У складних випадках доцільно запрошувати спеціаліста з судової балістики.

Виявлена та досліджена на місці події вогнепальна зброя, сліди її дії та боєприпаси підлягають вилученню. Ці об'єкти належним чином упаковуються та опечатуються печаткою слідчого.

Дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів пострілу здійснюється за допомогою судово-балістичної експертизи, яка є різновидом криміналістичної експертизи. До основних завдань експертизи належать: встановлення виду, зразка (моделі) вогнепальної зброї за стріляними кулями, гільзами, слідами пострілу, а також конкретного екземпляра зброї за стріляними кулями та гільзами; визначення можливості застосування для стрільби зброї та боєприпасів; встановлення однорідності патронів, куль, гільз, дробу, картечі; встановлення деяких обставин, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї. Судово-балістична експертиза вирішує класифікаційні, діагностичні та ідентифікаційні завдання.

4. Сутність механічної (холодної) зброї та слідів її застосування

Механічна (холодна) зброя - це зброя, що діє через прикладення мускульної сили людини під час нападу та нанесення тілесних ушкоджень, чи під час активного захисту у ході рукопашного бою; або ж для мисливства і занять спортом.

Використання злочинцями холодної зброїв злочинній діяльності найрозповсюдженіше порівняно з іншими засобами вчинення злочину. Тому холодна зброя нерідко є речовим джерелом доказових відомостей. Для кримінально правової кваліфікації злочинних дій необхідно, насамперед, установити, чи є даний предмет механічною (холодною) зброєю.

Класифікація механічної (холодної) зброї будується на різних основа. Так, за місцем виготовлення розпізнають зарубіжну і вітчизняну, а за способом - заводську, кустарну і саморобну. Заводська зброя виготовляється згідно з державними стандартами або технічними умовами для певних цілей. За цільовим призначенням механічну (холодну) зброю розрізняють як бойову, мисливську і спортивну. Крім того, існує так звана національна механічна (холодна) зброя, яка виготовляється заводським способом.

Саморобна механічна (холодна) зброя виділяється примітивністю виготовлення, інколи це які-небудь предмети, наприклад, напилок, шабер, викрутка, які переробляють шляхом спеціального загострення, спрощення форми - зменшення довжини, вдосконалення рукоятки та ін.

Щодо конструкції, то холодна зброя існує така: клинкова (ножі, кинджали, кортики, штики, шаблі та ін.), ударно-роздроблююча (кастет, булава, дубинка, биток, пернач, шестипір, палиця, кистень) і комбінована, яка в одному пристрої вмішує елементи клинкової, ударно-роздроблюючої зброї, а інколи і вогнепальної.

Сліди механічної (холодної) зброї на дереві, металі, пластмасах, гумі, шкірі та інших матеріалах є слідами тиску, ковзання, розрубу, проколу, а часом й розпилу. Прийоми роботи зі слідами і отримання криміналістичних відомостей для розшуку слідоутворюючих об'єктів аналогічні викладеним рекомендаціям для інших трасологічних слідів і засобів учинення злочину. Складніше працювати зі слідами механічної (холодної) зброї на тілі людини. В судовій медицині такі сліди класифікують як колючі, ріжучі, рубаючі, колюче-ріжучі, розриви тканин, осаднення та ін. У трасологічному плані це сліди ковзання і тиску, але внаслідок специфіки живої тканини вони відрізняються від слідів на твердих предметах. Вони менш інформативні, але завжди повно відображають ознаки слідоутворюючого предмета, а після слідоутворення нерідко змінюють форму та інші ознаки. Наприклад, у слідах розрубу і розрізу не відображаються всі ознаки леза знаряддя. Тому ідентифікація механічної (холодної) зброї за слідами ковзання (розрубу і розрізу) на м'яких тканинах - явище надто рідке. Якщо сліди розміщені на хрящах або кістках, то ідентифікація можлива для встановлення, яким саме знаряддям розчленований труп.

До слідів застосування механічної (холодної) зброї інколи відносять сліди крові, різних виділень на одязі потерпілого і злочинця. Таке тлумачення слідів механічної (холодної) зброї не зовсім точне, оскільки сліди мають інше походження. Розшук особи, яка застосовувала механічну (холодну) зброю, провадиться на основі комплексу слідів, залишених на місці діяння, в тому числі і слідів, які могли залишитись на злочинці. Проте є спірним питання, чи відносити їх до слідів механічної (холодної) зброї. Під час виявлення механічної (холодної) зброї на місці події або ж під час обшуку треба мати на увазі, що на ній є сліди власника і сліди застосування, тобто відомості про те, кому належала зброя, її походження, спосіб виготовлення тощо. Тому зброю з усіма подробицями описують, називають всі її частини, маркувальні позначення, де і які мікрочастки виявлені. Передусім виявляють сліди рук, сліди крові і різних забруднень. Під час виявлення піхов (чохлів), у яких зберігалась механічна (холодна) зброя, проводиться ототожнення цілого за його частинами - чи зберігався ніж у даному чохлі? Особливу увагу треба звертати на дослідження внутрішньої поверхні піхов, де можуть бути частки крові, волокна тканини одягу. У ході експертизи колото-різаних ушкоджень досліджують не лише механічну (холодну) зброю і ушкодження на тілі, а й взаємне розташування пошкоджень одягу, тому надсилання останньої на експертизу обов'язкове.

Одним із складних досліджень механічної (холодної) зброї є визначення мускульного зусилля, необхідного для нанесення конкретного пошкодження. Так, механічні пошкодження зброї - згин, злам клинка свідчать про неабияку фізичну силу злочинця. Особливості розчленування та розташування ран на важливих для життя ділянках тіла інколи свідчать про знання злочинцем анатомії людини.

На поверхні ударно-роздроблюючої механічної (холодної) зброї особливо уважно слід шукати мікрочастки тканин, забруднень, які знаходяться у кишенях одягу злочинця, де зберігався кастет, надолонник, бита тощо. Встановлення їх походження сприяє цілеспрямованому розшуку злочинця і розслідуванню злочину взагалі.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке криміналістична балістика?

2. Що є об'єктами судово-балістичних досліджень?

3. Які ознаки кримінальної вогнепальної зброї?

4. Якими є основні сліди пострілу?

5. Що таке механічна (холодна) зброя?

6. Які сліди утворюються при пострілі з кримінальної вогнепальної зброї на перешкоді і на стріляючому?

7. В чому полягає відмінність слідів пострілу впритул та із середньої відстані?

8. Які існують різновиди слідів вибуху?

Размещено на Allbest.ru

...