Методика протидії вбивствам та заподіянню тілесних ушкоджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика протидії вбивствам та заподіянню тілесних ушкоджень



Криміналістична характеристика та основні способи і особливості скоєння вбивств та заподіяння тілесних ушкоджень

Вбивство є злочином проти життя особи і являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст. 115 КК України). Складність розслідування та іншої протидії вбивствам і тісно пов'язаних з даною категорією справ заподіяння тілесних ушкоджень зумовлена, як правило, відсутністю свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових джерел доказів, а в деяких випадках інсценуванням обставин діяння.

Раціональному, ефективному та якісному розкриттю вбивства та заподіяння тілесних ушкоджень сприяє з'ясування на стадії досудового розслідування даного діяння сукупності криміналістичне значущих елементів, до яких належать:

1. Спосіб вчинення.

2. Спосіб приховування.

3. Місце, час та обстановка.

4. «Слідова картина» діяння злочину.

5. Особа злочинця.

6. Особа потерпілого.

Розглянемо більш детальніше кожну із зазначених криміналістичних характеристик.

Спосіб вчинення убивств та заподіяння тілесних ушкоджень.

У криміналістичній характеристиці убивств та заподіяння тілесних ушкоджень важливе значення надається питанню про те, був даний злочин очевидним чи тайним (неочевидним). Адже розмежування убивств заподіяння тілесних ушкоджень на очевидні і таємні дозволяє уже під час порушення кримінального провадження вибрати відповідний напрям розслідування.

Очевидне вбивство вчиняється відомою особою в присутності інших осіб, або у відсутності їх, але особою, негайно затриманою на місці діяння, або тією, що з'явилася з повинною без намагання приховати скоєний факт і свою провину.

Очевидне вбивство у більшості випадків виникає на побутовому ґрунті внаслідок сварки, бійки, ревнощів, в стані сильного душевного хвилювання чи в разі перевищення меж необхідної оборони. І в даному випадку, завданням розслідування є встановлення обставин злочину, виявлення речових джерел доказів, встановлення особи потерпілого і мотивів вбивства, тобто слідчий після провадження огляду місця діяння і трупа потерпілого зосереджує зусилля на встановлення відповідності показань обвинуваченого і очевидців об'єктивній картині діяння; встановлення даних, що характеризують особу винного і потерпілого, їх взаємовідносин та обставин, що сприяли скоєнню даного злочину.

Таємним (неочевидним) є вбивство, скоєне у відсутність інших осіб. Винний, як правило, до нього готується, а після скоєння вживає заходів щодо приховання слідів і своєї причетності до даного діяння. Такі вбивства вчиняються найчастіше на корисливому чи сексуальному ґрунті, а також під час грабежів, розбоїв чи хуліганських спонукань. У цьому випадку, завданням розслідування є встановлення особи переслідуваного, обставин вчинення злочину та особи потерпілого (в разі, наприклад, розчленування трупа потерпілого або приведення його в такий стан, в якому важко впізнати вбитого: обличчя трупу обливається кислотою, яка пошкоджує м'які тканини обличчя до стану, який унеможливлює впізнання потерпілого, тощо).

За наявності трупу потерпілого мають бути висунуті такі типові версії настання смерті людини:

1. Смерть є ненасильницькою і настала внаслідок: 1.1. Природнього розвитку процесів старіння потерпілого. 1.2. Розвитку наявних певних захворювань потерпілого, коли відсутня провина лікарів, які спостерігали чи мали лікувати такого хворого.

2. Смерть є насильницькою, оскільки наступила внаслідок:

2.1. Нещасного випадку. 2.1.1. Дії сил природи, у т.ч. хижих або свійських тварин, за відсутності осіб, які несуть відповідальність за дії таких тварин, наприклад, співробітників зоопарку чи хазяїв свійської тварини). 2.1.2. Необережних дій самого потерпілого при відсутності інших осіб, які відповідальні за безпеку потерпілого.

2.2. Самогубства.

2.3. Доведення до самогубства.

2.4. Вбивство: 2.4.1. Навмисне. 2.4.2. З необережності.

Дуже корисним у побудові і перевірки вказаних версій є знання про способи вчинення вбивства та причин настання смерті або про можливі особливості настання смерті людини виявляється наступний максимально широкий перелік такого роду обставин настанні смерті людини:

1. Вбивство, скоєне за допомогою механічної зброї, у т. ч. рук і ніг переслідуваного.

2. Вбивство, скоєне за допомогою вогнепальної зброї.

3. Вбивство, скоєне за допомогою отруйних речовин.

4. Вбивство, скоєне за допомогою вибухової зброї.

5. Вбивство, скоєне за допомогою різних видів транспорту: 5.1. Наїзд. 5.2. Переїзд. 5.3. Зіткнення потерпілого із транспортом. 5.3. Унаслідок зіткнення транспорту із потерпілим із перешкодою. 5.4. Зіткнення транспортних засобів. 5.5. Перекидання транспорту: 5.5.1. Із потерпілим. 5.5.2. На потерпілого. 5.6. Падіння повітряного транспорту: 5.6.1. Із потерпілим. 5.6.2. На потерпілого.

6. Вбивство, скоєне роздиранням тіла людини на частини.

7. Вбивство, що сполучено із розчленуванням трупа людини.

8. Вбивство, скоєне за допомогою високої температури: 8.1. Відкритих джерел вогню. 8.2. У приміщеннях чи місцевостях із підвищеним температурним статусом: у сауні, близько доменної печі тощо.

9. Вбивство, скоєне за допомогою електроструму.

10. Вбивство, скоєне утопленням у: 10.1. Зовнішніх водоймищах. 10.2. Власних виділеннях (крові, їжі - блювотні маси тощо). 10.3. Чужими виділеннями.

11. Вбивство, скоєне задушенням: 11.1. Пальцями і долонями рук. 11.2. Подушками, ганчірками та іншими м'якими предметами. 11.3. М'якою петлею. 11.4. Ланцюжком та іншою жорсткою петлею. 11.5. Перекриття дихальних шляхів твердими предметами (іграшками та іншими дрібними предметами в дітей тощо). 11.6. Позбавленням приміщення кисню.

12. Вбивство, скоєне шляхом скиданням потерпілого з гори.

13. Смерть унаслідок випадіння потерпілого з нерухомих високих об'єктів.

14. Вбивство, скоєне шляхом падіння на потерпілого предметів з гори.

15. Вбивство, скоєне засипанням людини ґрунтом чи іншими сипкими матеріалами.

16. Вбивство, скоєне скиданням потерпілого з транспорту, що рухається.

17. Вбивство, скоєне випадінням потерпілого з транспорту, що рухається.

18. Вбивство, що сполучено зі статевими злочинами.

19. Вбивство через порушення перешкод.

20. Вбивство, скоєне за допомогою тварин: 20.1. Риб та інших водних тварин. 20.2. Ссавців. 20.3. Птиць. 20.4. Гадюк та інших отруйних плазунів. 20.5. Комах та інших тварин. 20.6. Вбивство через зараження вірусами.

21. Вбивство, скоєне шляхом застосування тортур (тривалого заподіяння болю).

22. Вбивство, скоєне позбавленням потерпілого їжі чи води.

23. Вбивство, скоєне переляком або іншим непомірним психічним навантаженням.

24. Вбивство, скоєне дією на тіло кислоти, лугу та інших їдких речовин.

25. Вбивство, скоєне залишенням людини у безпечному для життя становищі.

26. Вбивство, скоєне доведенням людини до самогубства.

27. Самогубство.

28. Вбивство ненаданням медичної допомоги.

29. Вбивство неправильним наданням медичної допомоги.

30. Смерть унаслідок дії сил природи: 30.1. Землетрус. 30.2. Блискавка. 30.3. Торнадо. 30.4. Сонячне випромінювання. 30.5. Магнітні хвилі. 30.6. Лавина. 30.7. Зсув ґрунту. 30.8. Виверження вулкану тощо.

31. Вбивство внаслідок надмірних фізичних навантажень.

32. Вбивство через надання алергійних чинників.

33. Вбивство через неправильне харчування (діабетиків, зголоднілих та ін.).

34. Вбивство через дію різного роду механізмів.

35. Вбивство через неправильне приготування їжі.

36. Вбивство через дію штучного випромінювання.

37. Вбивство через дію низької температури.

38. Вбивство передозуванням ліків чи наркотиків: 38.1. Самим потерпілим. 38.2. Сторонньою особою.

39. Вбивство через надмірне харчування того, хто голодує: 39.1. Самим потерпілим. 39.2. Сторонньою особою.

40. Вбивство немовляти під час пологів або невдовзі після них тощо.

2. Спосіб приховування - знищення слідів злочину, приховання чи знищення знарядь і засобів, інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство, знищення трупа потерпілого (спалювання, утоплення, розчленування, закопування), спотворення трупа з метою приховання особи потерпілого.

3. Місце, час та обстановка.

Місце вчинення вбивства дозволяє визначити обстановку, виявити і зафіксувати сліди, що вказують на механізм його скоєння, особу злочинця і знаряддя, що застосовувалось.

Аналіз справ про вбивства показує, що час переслідуваний обирає, коли немає свідків, місце, зазвичай, це безлюдна затемнена місцевість або приміщення, в якому потерпілий знаходиться один, при розчленуванні трупа місцем убивства часто є помешкання злочинця чи потерпілого та ін.

4. «Слідова картина» діяння злочину - тобто це стан і взаємне розташування матеріальних чи ідеальних змін, що виникли у процесі приготування чи скоєння злочину або приховування такого роду змін (наявність на місці вбивства трупа потерпілого, ушкоджень на ньому, слідів крові, ніг, пальців рук, зубів, залишків їжі тощо) на момент проведення обстеження (огляду, особистого дослідження), не виключно іншої процесуальної дії, наприклад, уточнення та/чи перевірки показань на місці з метою розшуку місця діяння.

Виявлені сліди обов'язково якомога ретельніше виявляються, фіксуються, документуються і залучаються до справи, адже саме вони найчастіше складають основні речові джерела доказів, які використовуються в ході розслідування у силу того, що в більшості випадках у справах про вбивство відсутні свідки та очевидці і тому питома вага особистісних джерел доказів є значно меншою.

5. Особа переслідуваного - має як соціальний, так і психологічний портрет, риси якого залежать від того, чи є діяння умисним, який здебільшого вчиняють наркомани, сексуальні психопати, особи з психічними відхиленнями тощо, або з необережності.

Слідчому необхідно отримати відомості про його спосіб життя, відношення до праці, особисті якості, коло знайомих, зв'язки і стосунки з потерпілим тощо. Особа вбивці порівняно часто характеризується явними і прихованими негативними якостями (жорстокість, егоїзм, агресивність тощо).

Деяким з них притаманна велика сила волі, цинізм, неврівноваженість психіки, схильність до зловживання алкогольними напоями, наркотичними речовинами. Окрему різновидність складають особи, що скоїли вбивство під час перевищення меж необхідної оборони чи в стані психологічного афекту. Як правило, ці особи не мають вказаних вище негативних якостей і вчиняють злочин внаслідок неправильної оцінки конкретної ситуації, що склалася. Такі особи найчастіше після вбивства з'являються з повинною і розкаюються, хоча фактично їх дії є правомірними і були спрямовані на захист свого життя чи життя та інших суттєвих благ інших осіб і держави. Дуже важливі для розкриття вбивства чи заподіяння тілесних ушкоджень мають вже згадані (див. лекцію про загальні положення методики) аналогові таблиці із встановлення злочинця, які ще наприкінці 70-х років минулого століття розробив прокурор-криміналіст прокуратури Горьківської області Російської Федерації Л. Г. Відонов, але які, зберігаючи велике значення як правильний орієнтир у розробці відповідного алгоритму причинних зв'язків між особою та іншими особистісними характеристиками переслідуваного і потерпілого, на цей час вже є надто застарілими і потребують свого суттєвого удосконалення.

6. Портрет особи потерпілого, який, що знову свідчить практика застосування таблиць Л. Г. Відонова, часто вказує на особу переслідуваного. Завданням слідчого є детальне вивчення відомостей про цю особу, а також їх аналіз та фіксування у відповідних процесуальних документах. До таких відомостей відносяться не лише автобіографічні дані, а й службова, громадська, побутова характеристика, відомості про стан здоров'я, спосіб життя, судимість, коло знайомих, світогляд, поведінку тощо. В сукупності такі дані дозволяють визначити індивідуальну віктимність потерпілого (потенційна здібність, обумовлена біофізичними, психічними та соціальними якостями, стати жертвою злочину у відповідній життєвій ситуації). Виявлення особи потерпілого дозволяє висунути версії щодо особистісної характеристики вбивці, мотивів учинення злочину та з приводу багатьох інших суттєвих обставин скоєння вбивства чи заподіяння тілесних ушкоджень.



Початковий етап розслідування та тактика проведення окремих слідчих дій по даній категорії справ

слідчий таємний тілесний вбивство

У процесі розслідування вбивств та заподіяння тілесних ушкоджень необхідно з'ясувати низку обставин, що сприяють встановленню істини.

Про типові версії по даній категорії справ за наявності на місці діяння трупу потерпілого вже говорилося (див. питання 1 даної лекції).

Але для протидії вбивствам та заподіянню тілесних ушкоджень (коли спочатку спричиняються тілесні ушкодження без наміру настання смерті потерпілого, але вже потім потерпілий від отриманих тілесних ушкоджень все одно вмирає) дуже важливе значення має з'ясування наступних обставин:

1) безпосередня причина смерті;

2) що мало місце -- насильницьке заподіяння смерті чи смерть сталася з інших причин (нещасний випадок, хвороба, природне старіння організму);

3) в який спосіб, за допомогою яких знарядь вчинено вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень;

4) час настання смерті (має важливе значення для встановлення багатьох важливих обставин, зокрема часу вчинення злочину, визначення кола можливих свідків, організації негласних заходів, пов'язаних з пошуком чи розшуком злочинця, та ін.);

5) місце вчинення вбивства;

6) обставини, за яких вчинено вбивство;

7) особа жертви (може бути встановлена у разі виявлення документів, які посвідчують особу, а також пред'явлення для впізнання особам, котрі першими виявили потерпілого, або тим, які проживають поруч з місцем діяння; особа жертви може бути встановлена шляхом звернення до криміналістичних обліків, зокрема до дактилоскопічного та обліку осіб, які зникли безвісти);

8) співучасники вбивства і роль кожного з них у вчиненні злочину;

9) особа вбивці (може бути встановлена шляхом опитування свідків, складання суб'єктивного портрета, його показу по телебаченню, Інтернет чи інші засоби зорової комунікації);

10) мотиви вбивства (помста, користь, ревнощі, бажання усунути конкурента, «розборки» організованих злочинних груп);

11) обставини, що сприяли вбивству чи заподіянню тілесних ушкоджень (умисному чи з необережності), заходи, яких треба вжити для попередження таких злочинів.

Перелічені обставини є основними питаннями при досудовому розслідуванні вбивств та заподіяння тілесних ушкоджень, але не вичерпують їх.

Розглянемо тактику проведення першочергових слідчих дій в залежності від криміналістичної ситуації, способу й інших особливостей скоєння вбивства:

1. Першочерговою невідкладною слідчою дією є огляд місця діяння чи окремо трупа (особливості огляду місця діяння при скоєнні вбивства випливають із специфіки характеру вбивства: застосування вогнепальної зброї, удавлення зашморгом, отруєння тощо).

Важливим є також пошук та огляд слідів цього діяння чи інших речових джерел доказів (речей, документів). Характер вбивства орієнтує слідчого на пошук слідів, характерних для застосування тих чи інших знарядь і засобів вчинення злочину. Так, у випадках отруєння, необхідно вилучити посуд із залишками їжі, лікарські препарати, пляшки з рідинами, виділення потерпілого. Слідами застосування вогнепальної зброї можуть бути гільзи, стріляні кулі, іноді пістолет, а також сліди крові, сліди опору (боротьби), мікросліди та сліди нашарування. Аналіз таких слідів дозволить дійти висновку про вид зброї, з якої було здійснено постріл. Якщо убивство скоєне шляхом удушення чи повішення, особливу увагу під час огляду трупа потерпілого необхідно звернути на вивчення слідів на голові і шиї, а також дослідити странгуляційну борозну, матеріал удушення, спосіб в'язання петлі, оскільки це часто пов'язано з фаховими навичками особи, яка вчинила злочин, і вказує на певне коло осіб, які можуть бути причетними до даного діяння.

Огляд місця діяння і трупа потерпілого необхідно проводити з участю судово-медичного експерта, який виконує в цьому випадку функції фахівця. Якщо немає можливості залучити судово-медичного експерта, запрошується найближчий лікар, із яких краще за все підходять патологоанатоми, менше - хірурги, терапевти, ще менше - лікарі іншої вузької спеціалізації, наприклад, окуліст, стоматолог тощо. Але принципово будь-який лікар із вищою медичною освітою рівня спеціаліст і вище є фахівцем, хоча за умов наявності вибору не варто забувати про викладене. Огляд трупа людини проводиться в певній послідовності. Саме у такій послідовності в протоколі фіксуються (протоколюються) його результати. При огляді трупа людини в протоколі зазначаються:

а) загальні дані (зріст, вік, стать, поза, положення);

б) одяг (його стан, ознаки, наявність слідів дії знаряддя вбивства);

в) будова тіла, колір шкіри, особливі прикмети;

г) ушкодження, що є на тілі (розмір, форма, місце розташування) та ін.

Велике значення має огляд ложа трупа людини (тобто місця його виявлення). Тут можуть бути знайдені документи, предмети, загублені злочинцем, знаряддя вбивства та інші сліди, що мають значення для з'ясування характеру вчиненого злочину.

У процесі огляду місця діяння внаслідок аналізу виявленого слідчий у процесі моделювання картини злочину може виявити негативні обставини -- такі, що суперечать даним про природний розвиток діяння. Зокрема, це можуть бути посмертний характер странгуляційної борозни при заяві про самогубство потерпілого, відсутність крові при чималій кількості ножових поранень тощо

2. Розшук, затримання та допит підозрюваного, слідче освідування підозрюваного, виїмка у нього одягу й інших речових джерел доказів. Оскільки на тілі підозрюваного, його одязі та взутті, предметах, що знаходяться при ньому, можуть залишитися сліди з місця діяння: сліди крові потерпілого, сліди сперми, частинки ґрунту, фарби, волокна деревини, тканин, волосся, різного роду мікрооб'єкти та ін. Аналогічні сліди можуть бути на знаряддях злочину, використаних злочинцем, транспортних засобах.

3. Призначення і проведення: 3.1. Судово-медичної експертизи трупа людини, яка вирішує наступні питання: причина і час настання смерті; які є пошкодження на тілі трупа, життєвого і посмертного походження; в якій послідовності вони завдавалися; яким знаряддям заподіяні пошкодження; чи може воно бути тим, що надане експерту; в якому стані знаходився потерпілий в момент нанесення йому пошкоджень; чи вживав потерпілий перед смертю алкоголь чи наркотики або інші речовини, що спричиняють сп'яніння, що саме, в якій кількості, за який час до настання смерті та інші питання. 3.2. Судово-медичної експертизи підозрюваного та потерпілого, якщо останній остався живим. 3.3. Судово-психіатричної чи судово-психологічної експертизи підозрюваного, коли перша має досліджувати вади, а друга особливості його психіки. 3.4. Фотопортретної експертизи. 3.5. Дактилоскопічної експертизи й інших видів трасологічних експертиз. 3.6. Експертизи волокнистих матеріалів та виробів із них, експертизи наркотиків та інших прирівняних до них речовин, експертизи предметів паління, ґрунтознавчої експертизи та інших видів експертизи матеріалів, речовин і виробів із них. 3.7. Почеркознавчої експертизи. 3.8. Криміналістичної експертизи механічної (холодної), вогнепальної чи вибухової зброї, пристроїв та речовин, боєприпасів і засобів підпалу (балістичної експертизи, вибухово-технічної експертизи). 3.9. Комісійної одорологічної експертизи. 3.10. Інших видів експертиз (товарознавчої тощо).

4. Пред'явлення трупа людини для впізнання (виникає тоді, коли іншим шляхом особу постраждалого встановити неможливо). Пред'явлення для впізнання здійснюється у морзі особам, які заявили про зникнення, або можливому вбивці із додержанням вимог передбачених ч. 1, 8 ст. 228 та ст. 230 КПК України. Пред'явленню для впізнання передують допит заявників про прикмети зовнішності та одягу потерпілого, а також «туалет трупа людини» з метою надати зовнішності прижиттєвого вигляду. Пред'явленню підлягає труп людини в однині і лише обличчя, тоді як інші ділянки тіла трупу людини закриваються простирадлом чи іншою тканиною і пред'являються лише тоді, коли на них є індивідуалізуючи потерпілого прикмети. Результати пред'явлення для впізнання фіксуються у протоколі.

5. Допит свідків (можуть мати значення для пошуку і розшуку злочинця - опис прикмет зовнішності - та наступного пред'явлення для впізнання).

6. Признання особи потерпілим та цивільним позивачем та допит цього особистісного джерела.

7. Обшук, виїмка (тимчасовий доступ та вилучення речей чи документів) та інших процесуальних дій для виявлення, розкриття і досудового розслідування вбивства чи заподіяння тілесних ушкоджень. Необхідність у провадженні обшуку може виникнути на будь-якому етапі. Він провадиться і тоді, коли особа вбивці відома і є дані, що він переховується в певному місці. Обшук також необхідний, коли в ході розслідування отримані відомості про знаряддя злочину чи інші предмети, сховані злочинцем, а також про те, що вони знаходяться в квартирі підозрюваного, його родичів чи знайомих чи в іншому місці. В процесі обшуку слідчий має орієнтуватися на пошук (якщо ознаки речового джерела не відомі) чи розшук (якщо індивідуалізуючи ознаки речового джерела вже відомі): одягу і взуття злочинця, що були на ньому під час діяння; знарядь і засобів заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень; цінностей і предметів, що належали потерпілому; зброї і боєприпасів; листування, фотознімків та інших документів, що можуть пояснити характер стосунків між злочинцем і потерпілим тощо.

При проведенні обшуку в будинках, надвірних будівлях і на дворових ділянках можуть бути виявлені сліди розчленування та останків розчленованого трупа людини, для чого варто застосовувати трупошукач або спеціально навчену собаку-детектора чи іншу тварину.

Особистий обшук завжди проводиться під час затримання підозрюваного чи обвинуваченого. В даному випадку необхідно звертати увагу на виявлення мікрочастинок волокон, волосся, плям крові на одязі і взутті, ушкоджень на тілі тощо.

Можливості використання мікрооб'єктологічних відомостей у протидії різним видам вбивств та заподіяння тілесних ушкоджень

У монографії О. А. Кириченка «Основы криминалистической микрообъектологии» вказано понад 300 фактів та обставини, що можуть бути встановлені за допомогою мікрооб'єктів, у т. ч. й слідів запаху людини, та інших речових джерел при досудовому розслідуванні вбивств та заподіянні тілесних ушкоджень, скоєних різними способами, поміж яких можна виділити:

1. Знаряддя злочину і спосіб скоєння злочину:

- механічної (холодної) зброї за мікросубстанціями одягу і тканин тіла із ранєвого каналу на клинку зброї. В одному з випадків на клинку ножа було знайдено 172 мікрочастки текстильних волокон, які походили від 4 різних шарів тканини одягу потерпілого (тканини піджака, підкладки піджака, тканини сорочки, тканини майки, тканини трусів), які були розташовані у тій же послідовності, що й одяг на потерпілому. Окрім цього, не лезі були мікросубстанції крові, жирової тканини та печінки, групової належності виділень потерпілого, які співпадали із тканинами тіла ранового каналу;

- вогнепальної зброї, коли продукти пострілу можуть знаходитися в носових проходах, великому і вказівному пальцях та перепинках між ними, лацканах сорочки, піджаку чи на іншому одязі особи, яка стріляла, а також у носових проходах особи, яка знаходилася поруч із стріляючим;

- м'якої петлі, коли мікросубстанції останньої можуть бути у піднігтьовому змісті вбивці, а на шиї трупа в такому разі залишається «странгуляційна борозна», тобто об'ємне поглиблення, яке іноді може відображати мікрорельєф поверхні петлі тощо;

- у купферовських клітинах печінки та у стравоході, у шлунку та в легенях при утопленні можуть знаходитися діатомеї (мікрочастинки рослин) та інші мікроорганізми з водоймища;

- аналогічно в купферовських клітинах особи, яка попала живою під ґрунт знаходяться мікросубстанції цього ґрунту; особи, яка живою попала у вогнище - мікросубстанцій кіптяви та інших продуктів пожежі, у народженої живою дитини - у легенях мікроорганізми та інші мікросубстанції з повітря;

- мікровідбитки переплетіння тканин одягу на лакофарбовому покритті транспортного засобу, а мікросубстанції останнього, лобового скла чи скла з фари - у волоссі, одязі та в ранах потерпілого;

- мікровідображення котіння колеса на шкірі тіла та шкіряних і інших подібних деталях одягу потерпілого у вигляді трикутників, гострий кінець якого направлений у протилежну направленню транспорту сторону тощо.

2. Місце скоєння злочину і факт перебування на ньому підозрюваного:

- за мікросубстанціями на взутті та одязі з місця скоєння злочину та зі шляху на це місце та у зворотному шляху, а на місці - сліди запаху людини, мікросубстанції з його взуття чи одягу;

- на свіжофарбованому підвіконні чи на іншому пластичному матеріалі (мокра глина тощо) - мікровідбитки переплетіння тканин з колін, ліктів та інших контактних частин одягу особи, яка з ними контактувала;

- мікросубстанції продуктів пострілу можуть знаходитися по траєкторії польоту кулі чи іншого снаряду (робляться змиви з об'єктів по колу від потерпілого, через кожний метр і за найбільшою концентрацією такого роду субстанцій визначають траєкторію);

- на кулі можуть бути мікросубстанції об'єктів, через які куля пройшла, чи з яким контактувала в польоті, та ін.

В одному з випадків, коли працівника міліції звинувачували в тому, що той стріляв не по ногах, а в голову злочинця, який втікав, наявність мікросубстанцій бітуму на кулі і в рановому каналі вбитого злочинця підтвердило версію, що куля в голову потрапила рикошетом від асфальтового покриття, по якому злочинець біг.

3. Факт контактної взаємодії тіла та одягу підозрюваного й потерпілого:

- частіше за все вирішується на підставі взаємного обміну мікрочасток текстильної тканини одягу злочинця і потерпілого, але треба виключати такий контакт поза межами злочину, наприклад, у громадському транспорті, коли потерпілий і злочинець навіть один одного не бачили чи не запам'ятали. Можливий перенос і опосередкований через третій об'єкт, через який контактували потерпілий та злочинець;

- за мікрочастками тканин тіла й одягу потерпілого і злочинця у піднігтьовому змісті один у одного;

- за слідами запаху на тілі й одязі осіб, які контактують, що в одному з випадків було позитивним й у випадку збирання слідів запаху з тіла трупа тощо.

4. Механізм скоєння злочину:

- за характером і взаємним розташуванням мікросубстанцій і мікровідбитків чи мікровідображень на різних об'єктах оточуючої обстановки, наприклад, сліди змитої крові, мікросубстанції якої світяться при обробці поверхні люміналом і подальшим освітленням ультрафіолетовим випромінюванням у темряві (приміщення для цього затемнюється, наприклад, ванна кімната, де був розчленований труп, стіни і стеля коридору, де потерпілий був вбитий нанесенням ударів у голову тупим предметом, тощо);

- верхній кінець знаку оклику, який утворився при падінні крові чи іншої рідини з об'єкта, що рухається, спрямований у сторону руху, а розмір і форма такого роду слідів може свідчити й про висоту, з якої падала рідина, та ін.

5. Професію чи рід занять особи:

- мікросубстанції у носових проходах, вушних раковинах, волоссі, у піднігтьовому змісті можуть свідчити про професію чи рід занять пов'язаний з паливно-мастильними матеріалами, кондитерськими виробами, медициною тощо;

- не виражені відбитки мікродеталей папілярного візерунку вказівного та інших пальців - про роботу із клавіатурою комп'ютера;

- наявність мікровідображень порізів - про заняття, у процесі якого руками рвуть рослини (жорстку траву тощо) та ін.

6. Кількість та черговість пострілів:

- за мікросубстанціями змазки ствола вогнепальної зброї з різних ранових каналів чи інших пошкоджень, оскільки з кожним пострілом характер і склад цих мікросубстанцій змінюється;

- за радіальними тріщинами, коли такого роду тріщина на склі, черепі від наступного пострілу не пересікає тріщину, що утворилася від попереднього пострілу.



Запитання для самоконтролю

1. В чому полягає сутність таємного та очевидного вбивства?

2. Які існують типові версії настання смерті людини?

3. В чому полягає зміст криміналістичної характеристики вбивств?

4. Які відомості відображають у протоколі при огляді трупа людини на місці діяння?

5. Які гласні слідчі розшукові дії виконуються на початкового етапі досудового слідства по вбивствам?

6. Які існують можливості використання мікрооб'єктологічних відомостей по справам про вбивства?

Размещено на Allbest.ru

...