Методика протидії крадіжкам, грабежам і розбійним нападам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика протидії крадіжкам, грабежам і розбійним нападам



Криміналістична характеристика різних видів крадіжок

Кримінальний закон розрізняє крадіжку як таємне викрадення чужого майна (ст. 185 КК України).

Під час розслідування крадіжок підлягають встановленню наступні обставини:

- чи мало місце діяння крадіжки;

- час, місце і спосіб вчинення крадіжки;

- чи використовувались злочинцем технічні засоби і які саме;

- у кого вчинено крадіжку і кому належить викрадене майно;

- яке майно викрадено, його прикмети;

- розмір спричиненої шкоди;

- де знаходиться викрадене майно;

- хто скоїв крадіжку, кількість злочинців, роль кожного із них під час вчинення злочину, чи була між ними попередня змова, чи не вчинені злочинцем інші крадіжки;

- які обставини сприяли скоєнню крадіжки.

Обтяжуючими вину обставинами під час скоєння крадіжки є: спричинення значної шкоди потерпілому; скоєння крадіжки з попередньою змовою групи осіб; скоєння крадіжки повторно; скоєння цього злочину з проникненням у житло.

Крадіжка включає значне коло злочинів, які відрізняються предметом злочинного посягання, способом вчинення і приховування слідів даного діяння, місцем реалізації злочинного задуму. Виходячи з цього, можна поділити крадіжки:

1) з приміщень - магазинів, кіосків, складів, санаторіїв, гуртожитків, готелів, квартир, будинків, дач тощо.

2) особистих речей громадян у потягах, на вокзалах тощо;

3) матеріальних цінностей з цехів промислових чи агропромислових підприємств, установ комунального господарства і будівельних майданчиків, а також вантажів на залізничному, річковому, морському і повітряному транспорті;

4) кишенькові (у громадському транспорті, на ринках);

5) транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів, мопедів тощо).

Криміналістична і кримінально-правова характеристика окремих видів таємного розкрадання майна (крадіжки):

1. Різновид крадіжки.

2. Типові слідчі ситуації:

2.1. Крадія затримано з краденим.

2.2. Крадія затримано при інших обставинах.

2.3. Особа крадія установлена, але він не затриманий.

2.4. Особа крадія не встановлена.

3. Типові версії на момент внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Особливість розслідування крадіжок визначається криміналістичною характеристикою цих злочинів, яка охоплює власне діяння, способи його готування, скоєння і приховування, механізм слідоутворення, особистісні особливості суб'єкта злочину та потерпілого, а також зв'язки між перерахованими елементами.

Важливим структурним елементом криміналістичної характеристики є:

1. Обстановка скоєння злочину, яка включає місце та час здійснення крадіжки, предмет злочинного посягання, матеріальні елементи навколишнього середовища (доступність викраденого майна, наявність чи відсутність охорони та ін.).

2. Час скоєння злочину, найчастіше крадіжки вчиняються у робочі дні з 8 до 18 год. У багатьох випадках місце та час скоєння крадіжок зумовлюється умовами охорони предмета злочинного посягання. Так, крадіжки автомобілів із гаражів вчиняються частіше всього у нічний час, а з відкритих стоянок - удень; кишенькові крадіжки здійснюються у час пік у транспорті, магазинах та інших багатолюдних місцях.

3. Предмет суспільно небезпечного посягання. За способом вчинення крадіжка являє собою таємне викрадення чужого майна, тому усі способи крадіжок можливо розподілити таким чином:

1. Способи, пов'язані з проникненням до приміщення, які скоєні шляхом:

1.1. Таємного проникнення до приміщення, які супроводжуються зламом;

1.2. Таємного проникнення до приміщення, які не супроводжуються зламом;

1.3. Відкритого проникнення до приміщення.

2. Способи не пов'язані з проникненням до приміщення (кишенькові крадіжки, в осіб, які знаходяться у нетверезому стані та ін.).

4. Відомості про особу злочинця, нерідко такі особи не мають постійного місця проживання, роботи, частіше за все раніше були засудженими, не мають власних сімей, проживають одні або із випадковими знайомими. Усіх злочинців умовно можна розділити на:

4.1. Примітивні злочинці - це ті, які скоюють крадіжки без використання технічних засобів у силу певних ситуацій, за наміром, що з'явився миттєво.

4.2. Кваліфіковані злочинці - це особи, які мають чітку антисуспільну спрямованість та які володіють певними навиками, скоюють крадіжки великої кількості предметів і детально продуманим способом.

4.3. Професійні крадії - це особи, які здійснюють крадіжки в силу постійної антисуспільної направленості.

4. Відомості про особу потерпілого - частіше за все злочинець знайомиться з потерпілим напередодні скоєння злочину або вони мають між собою дружні чи сусідські відносини, або є між собою родичами, або поведінка потерпілого була провокаційною до злочину (потерпілий у нетверезому стані або залишив речі без нагляду, запросив додому малознайому людину).

Особливості методики протидії окремим видам крадіжок та можливості використання мікрооб'єктологічних відомостей

розбійний напад крадіжка криміналістичний

Особливості тактики окремих процесуальних і позапроцесуальних дій у процесі протидії різним видам крадіжок залежно від типових слідчих ситуацій, способу та інших обставин їх скоєння:

1. Огляд місця діяння, під час якого виявляються та фіксуються негативні обставини, що вказують на можливе інсценування крадіжки, а також встановлюються такі фактичні дані:

- хто здійснив крадіжку, скільки осіб брало участь, їхні прикмети;

- шляхи підходу до місця крадіжки і його залишення, який використовувався транспортний засіб;

- чим і як давно здійснено злом, чи був зломщик досвідченим, сліди переслідуваного і його дії на місці крадіжки, а також сліди, які могли залишитись на самому переслідуваному, його одязі, знарядді злочину;

- предмети крадіжки, а також способи їх винесення, вивезення, схову.

Результати огляду можуть бути підставою порушення кримінального провадження, побудови слідчих версій та планування їх перевірки. До виїзду на місце діяння необхідно вжити заходів щодо охорони обстановки місця і слідів злочину, затримання злочинця «за гарячим слідами» (переслідування, недопущення збуту викраденого, знищення знарядь і слідів злочину), забезпечення явки осіб, що виявили крадіжку, запрошення спеціалістів (криміналіста, кінолога тощо), приготування засобів криміналістичної техніки, необхідної для фіксації результатів огляду, виявлення, фіксації і вилучення слідів діяння злочину.

Після прибуття на місце крадіжки необхідно точно визначити обстановку: встановити, які зміни відбулися після виявлення крадіжки, чи присутні заявник, потерпілий, свідок. Організація робочого етапу огляду залежить від відомостей, одержаних в ході попереднього опитування особи, яка виявила крадіжку, потерпілого, свідків. Вивчивши обстановку, слідчий інструктує понятих, організує роботу кінолога, експерта-криміналіста, працівника кримінального розшуку та інших учасників огляду.

Ретельно оглядаються місця проникнення злочинця до майна. Встановлюються вони в ході огляду стану дверей, вікон, балконів, замикаючих пристроїв. Найчастіше злочинці відкривають замки підробленими ключами, перепилюють дужки навісних замків. Двері відкривають, віджимаючи їх сокирою, ломом, викруткою, стамескою, долотом, іншими металевими предметами. Під час огляду пошкоджених перепон можуть бути виявлені відбитки пальців рук на дверях, замках, вікнах. Сліди знарядь злому також можуть знаходитись на перерахованих предметах. У протоколі огляду місця крадіжки фіксуються місце розташування, форма і розмір виявлених слідів діяння, залишених знаряддями та інструментами, сліди рук, взуття, волокон тканини, нашарувань сторонніх речовин, деталей замикаючих пристроїв та знарядь злому. Огляд місця кишенькової крадіжки проводиться в тому випадку, якщо потерпілий може точно його вказати. Основна мета - виявити викинуті злочинцем деякі предмети крадіжки (документи, гаманець). Під час огляду місця крадіжки необхідно звертати увагу на обставини, які вказують на можливе її інсценування: відсутність слідів там, де за обставинами справи вони повинні бути (сліди застосування знарядь злому, сліди ніг на ґрунті під вікном будинку тощо).

2. Допиту свідків, за допомогою якого встановлюються дані про прикмети зовнішності підозрюваного, час і спосіб вчинення крадіжки, про сліди або предмети, які залишив переслідуваний на місці діяння злочину, викрадені предмети та їхні індивідуальні особливості, про напрям, в якому зникли злочинці, транспортні засоби та ін.

3. Допиту потерпілих, які повідомляють, що викрадено, які родові та індивідуальні ознаки викрадених об'єктів, де знаходилися викрадені речі, час вчинення і виявлення крадіжки, кого потерпілий підозрює та ін.

4. Пошуку, розшуку і затримання переслідуваного.

5. Особистий обшук переслідуваного проводиться після його затримання. Під час проведення цієї дії необхідно проявити пильність щодо поведінки переслідуваного. Важливо слідкувати, щоб він не знищив будь які предмети, які свідчать про причетність його до скоєної крадіжки. З цією метою огляду підлягають місце затримання і проведення особистого обшуку.

6. Освідування переслідуваного проводиться з метою встановлення на його тілі слідів (саден, гематом, нашарувань барвників, пально-мастильних матеріалів тощо), а також особливих прикмет, відомості про які одержані в ході огляду місця діяння, допитів потерпілих, свідків. Результати освідування фіксуються в протоколі, нашарування сторонніх речовин вилучаються і пакуються в окремі пакети як речові докази, які в подальшому можуть бути направлені на експертизу.

7. Розшуку, обшуку і виїмки викрадених речей.

8. Допит переслідуваного проводиться після затримання, особистого обшуку, при необхідності освідування. З'ясовується, коли, у зв'язку з чим виник намір учинити крадіжку, чи була здійснена підготовка до неї, хто сприяв крадіжці або знав про неї, як вчинена крадіжка, чи використовувалися технічні засоби і які саме, де сховане крадене та ін.

9. Призначення:

9.1. Одорологічної експертизи.

9.2. Експертизи різних видів мікрооб'єктів.

9.3. Товарознавчої експертизи.

9.4. Дактилоскопічної та іншої трасологічної експертизи.

9.5. Інших судових експертиз.

Факти й обставини, що можуть бути встановлені за допомогою мікрооб'єктів (слідів запаху) та інших речових джерел відомостей у процесі протидії крадіжкам:

1. Мікровідбитки переплетіння текстильних волокон із колін одягу злочинця на підвіконні, якщо злочинець потрапив у приміщення і покинув його через вікно.

2. У такій же ситуації мікросубстанцій фарби та інших речових джерел із підвіконня на одязі злочинця.

3. У такій же ситуації та в аналогічних інших слідів запаху злочинця на об'єктах по шляху проникнення в приміщення чи інше сховище та на зворотному шляху.

4. В аналогічній ситуації мікровідбитки мікродеталей папілярного візерунка й іншого мікрорельєфу кожного покрову злочинця на цих же об'єктах.

5. Мікросубстанції взаємно обміну між одягом та об'єктами по шляху пересування переслідуваного.

6. Мікросубстанції взаємного обміну між речовинами з тіла (у т. ч. сліди запаху) й одягу злочинця та викраденими речами тощо.

Криміналістична характеристика грабежів і розбійних нападів

Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, покарання за які передбачено ст. ст. 186, 187 КК України. При їх вчиненні злочинці прагнуть заволодіти матеріальними цінностями та (або) спричинити шкоду здоров'ю потерпілого. Тому криміналістична характеристика цих злочинів охоплюється їх основними схожими особливостями. Законодавець розмежував грабежі та розбої, виходячи з міри небезпечності насильства, застосованого при їх вчиненні.

Особам, які вчиняють грабежі та розбої, притаманні цинізм, зухвалий і нахабний характер злочинних дій. Такі злочини звичайно вчиняються в присутності очевидців у парках, на вокзалах, у громадському транспорті та інших громадських місцях. При цьому злочинці розраховують, що очевидці не перешкоджатимуть злочинові, побоюючись наразитися на напад. Вчиняючи грабіж чи розбійницький напад, злочинці враховують певні обставини (місце діяння, риси, притаманні особі потерпілого, характер майна, яким передбачається заволодіти) і визначають спосіб, час, знаряддя та засоби, які можуть бути використані під час нападу.

Характерною особливістю розбійницького нападу є те, що такі злочинні акції, як правило, вчиняються групою, що робить звичайні способи їх вчинення більш витонченими, досконалими та результативними для злочинців. При цьому нерідко використовуються різноманітні види сучасної вогнепальної зброї, найновіші технічні пристосування, інструменти та інші засоби ураження. Так, приймаючи рішення про напад на інкасатора чи касира, злочинці визначають спосіб вчинення злочину: вивчають шлях пересування інкасаторів чи касирів з грошовими коштами, старанно аналізують наявність охорони, визначають найбільш зручні ділянки, де можна вчинити напад, передбачають шляхи відступу чи від'їзду, планують способи схову та реалізації викрадених матеріальних цінностей. Якщо напади вчиняються на власників житлових приміщень, у яких є матеріальні цінності, то способи їх вчинення частіше за все пов'язані зі сферою діяльності власників майна (бізнес, торгівля тощо), видом і особливостями предмета посягання, його споживчою вартістю, характерними рисами і кримінальними навичками злочинців.

Отже, способи вчинення грабежів та розбоїв є різноманітними, і злочинці обирають у кожному конкретному випадку той чи інший спосіб залежно від конкретних обставин. На відміну від деяких інших злочинів грабежі та розбої мають одномоментний характер, тому успіх розслідування в основному залежить від того, чи зумів слідчий повною мірою використати відомості, які він одержав на початковій стадії розслідування, від його вміння працювати із речовими джерелами доказів. Тому істотного значення у структурі криміналістичної характеристики набуває встановлення таких обставин:

1. Час і місце вчинення грабежу чи розбійницького нападу, наявність очевидців, у чому виразилося насильство, які знаряддя були використані.

2. Хто став жертвою нападу, його стан здоров'я і тяжкість тілесних ушкоджень.

3. Які матеріальні цінності викрадено, їхні індивідуальні особливості та споживча вартість.

4. Хто вчинив грабіж або розбійницький напад, їхні зовнішні ознаки та інші прикмети, роль кожного у вчиненні злочину.

5. Які обставини сприяли вчиненню злочину.

6. Способи грабежу і розбійного нападу:

6.1. Напад здійснено з використанням фактору раптовості.

6.2. Напад здійснено із застосування психічного впливу.

6.3. Напад здійснено з погрозою застосування фізичного насильства.

6.4. Напад здійснено із застосуванням фізичного насильства.

7. Типові слідчі ситуації:

7.1. Потерпілий знає переслідуваного.

7.2. Потерпілий не знає переслідуваного.

7.3. Потерпілий бачив переслідуваного.

7.4. Потерпілий не бачив переслідуваного.

7.5. Переслідуваного затримано на місці скоєння злочину.

7.6. Переслідуваного затримано безпосередньо після скоєння злочину.

7.7. Переслідуваного затримано через деякий час після скоєння злочину.

7.8. Відомого чи невідомого переслідуваного не затримано.

Особливості методики протидії грабежам і розбійним нападам та можливості використання мікрооб'єктологічних відомостей

Особливості тактики окремих процесуальних і позапроцесуальних дій у процесі протидії із різними видами грабежу та розбійним нападам залежно від типових слідчих ситуацій, способу й інших обставин їх скоєння:

1. Огляду місця діяння, під час якого виявляються та фіксуються негативні обставини, що вказують на можливе інсценування грабежу чи розбійного нападу, а також встановлюються такі обставини:

- хто здійснив грабіж чи розбійний напад, скільки осіб брало участь, їхні прикмети;

- шляхи підходу до місця грабежу чи розбійного нападу та його залишення, який використовувався транспортний засіб;

- сліди злочинця і його дії на місці грабежу чи розбійного нападу, а також сліди, які могли залишитись на самому злочинцеві, його одязі, знарядді злочину;

- предмети грабежу чи розбійного нападу, а також способи їх винесення, вивезення, схову.

2. Судово-медичної експертизи та особистого обшуку потерпілого, виїмки в нього одягу, інших предметів, пов'язаних із діянням.

3. Допиту свідків, за допомогою якого встановлюються ці про прикмети зовнішності підозрюваного, час і спосіб вчинення грабежу чи розбійного нападу, про сліди або предмети, які залишили злочинці на місці діяння злочину, викрадені предмети та їхні індивідуальні особливості, про напрям, у якому зникли злочинці, транспортні засоби та ін.

4. Допиту потерпілих. Необхідно звертати увагу на те, що з метою заволодіння матеріальними цінностями чи цінними документами злочинці застосовують психічне або фізичне насильство. Причому ці дії супроводжуються погрозами застосування зброї або інших знарядь злочину. Крім того, треба враховувати, що ці злочини тривають в основному короткий проміжок часу. Все це відображається на психічному стані потерпілого, тому слідчий, оцінюючи і деталізуючи відомості, мусить проявити особливу делікатність у стосунках з допитуваним, які у свою чергу повідомляють, за яких обставинах був скоєний грабіж чи розбійний напад, що забрано, які родові та індивідуальні ознаки цих об'єктів, де знаходилися на момент діяння речі, час вчинення і виявлення грабежу чи розбійного нападу, чи бачив і чи знає злочинця, які його ознаки зовнішності, чи причинені тілесні пошкодження, у наслідок яких саме дій злочинця, та ін.

Під час допиту потерпілих слідчий має уточнити, хто може підтвердити, що у потерпілого була така кількість виробів з дорогоцінних металів, грошових коштів, цінних паперів чи інших матеріальних цінностей. Якщо у потерпілого є фотознімки, технічні чи інші документи, їх необхідно долучити до матеріалів кримінальної справи з метою можливого використання під час виконання оперативно-розшукових заходів та слідчих дій.

5. Пошуку, розшуку й затримання підозрюваного, його особистого обшуку, судово-медичного освідування, виїмки у нього одягу, знарядь злочину та інших пов'язаних з діянням речових джерел.

6. Розшуку, обшуку та виїмки викрадених речей.

7. Допиту підозрюваного (обвинуваченого) проводиться після затримання, особистого обшуку, при необхідності освідування. З'ясовується коли, у зв'язку з чим виник намір учинити грабіж або розбійний напад, чи була здійснена підготовка до цього діяння, хто сприяв вчиненню діяння або знав про нього, яким способом здійснене грабіж чи розбійний напад, чи використовувалися технічні засоби і які саме, де сховане крадене та ін.

8. Уточнення та/чи перевірка показань потерпілого чи переслідуваного на місці діяння з метою уточнення показань обвинуваченого і виявлення їх відповідності іншим обставинам у справах, які вивчаються.

9. Іноді під час розслідування грабежів та розбоїв виникає необхідність у пред'явленні для впізнання осіб, які вчинили напад. У цьому разі слід організувати впізнання відповідно до рекомендацій, вироблених криміналістичною наукою та вимог кримінально процесуального законодавства.

10. Призначення:

10.1. Судово-медичної експертизи з метою встановлення наявності і ступеня тяжкості тілесних пошкоджень.

10.2. Одорологічної експертизи.

10.3. Експертизи різних видів мікрооб'єктів, у першу чергу піднігтьового змісту, факту контактної взаємодії текстильних виробів та ін.

10.4. Товарознавчої експертизи.

10.5. Дактилоскопічної та іншої трасологічної експертизи.

10.6. Механічної (холодної), вогнепальної чи вибухової зброї, пристроїв і речовин, боєприпасів та слідів протиправного поводження з ними.

10.7. Інших судових експертиз.

За допомогою мікрооб'єктів, у т. ч. слідів запаху, можуть бути встановлені такі обставини:

1. Факт контактної взаємодії тіла і одягу потерпілого, переслідуваного за комплексом мікросубстанцій тіла та виділень, волосся, волокон одягу тощо у піднігтьовому змісті кожного з них.

2. Факт контактної взаємодії тіла й одягу переслідуваного із викраденими предметами за мікросубстанціями тіла, у т. ч. й слідів запаху, та одягу, перш за все, волокон одягу на цих предметах, відбитках папілярних візерунків чи їх фрагментів на цих об'єктах тощо.

3. Факт перебування потерпілого та переслідуваного на місці діяння, шлях на нього та у зворотному напрямі за взаємним обміном мікросубстанціями від ґрунту та інших об'єктів навколишньої обстановки та взуттям і одягом потерпілого чи переслідуваного, у т. ч. по слідах їх запаху.

4. Факт контактної взаємодії тіла й одягу переслідуваного зі знаряддями злочину - зброєю, мікросубстанціями тіла, у т. ч. й слідів запаху, та одягу, перш за все, волокон одягу на знарядді, відбитках папілярних візерунків чи їх фрагментів на ньому тощо.

5. Факт носіння чи іншого зберігання переслідуваним викрадених предметів за взаємним обміном мікросубстанціями із місця носіння (кишеня тощо) чи зберігання та із викрадених речей.

6. Факт носіння чи іншого зберігання переслідуваним знаряддя злочину за взаємним обміном мікросубстанціями з місця носіння (кишеня, за поясом брюк тощо) чи зберігання та зі знаряддя.



Запитання для самоконтролю

1. В чому полягає сутність криміналістичної характеристики крадіжок?

2. Які типові слідчі ситуації виникають у разі скоєння крадіжок?

3. З яких елементів складається криміналістична характеристика грабежів та розбоїв?

4. Які типові слідчі ситуації виникають у разі скоєння грабежів та розбоїв?

5. Які гласні слідчі розшукові дії провадяться на початковому етапі досудового розслідування крадіжок?

6. Які існують можливості використання мікрооб'єктологічних відомостей по даній категорії справ?

Размещено на Allbest.ru

...