Тактика пред’явлення для впізнання

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Тактика пред'явлення для впізнання



1. Правова регламентація різних видів пред'явлення для впізнання

Тактика проведення різних видів пред'явлення для впізнання має будуватися на основі їх чинної правової регламентації.

Загальні вимоги проведення пред'явлення для впізнання осіб і речей зводяться до того, що слідчий чи прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, у т.ч. пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.

Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням.

Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання. При пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених попередньо.

Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.

Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення.

Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. При пред'явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

Також у відповідності із зазначеними правилами може здійснюватися пред'явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання.

Перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол.

Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, що у криміналістиці названо симультанним чи спонтанним впізнанням (див. питання 4 даної лекції) і лише зараз врегульовано КПК України, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі.

Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Новелою правового регулювання пред'явлення для впізнання, що раніше в криміналістиці було дискусійним і мало протилежні точки зору, є можливість та порядок пред'явлення для впізнання унікальних речей. У такому випадку чинний КПК роз'ясняє, що коли інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред'являється в одному екземплярі.

Чинний КПК України лише формально врегулював у ст. 230 порядок пред'явлення для впізнання трупу людини, передбачивши, що таке впізнання здійснюється із додержанням вже розглянутих загальних вимог із пред'явлення для впізнання, передбачених ч. 1 і 8 ст. 228 КПК України, де, як бачимо, немає вимог ч. 2 даної статті із необхідності підбору не менше трьох осіб тієї ж статі, які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Звідси виходить, що труп пред'являється для впізнання за порядком пред'явлення для впізнання унікальних речей, тобто в однині та із лише зверненням на ті ознаки, за якими труп впізнається.

Особливості тактики пред'явлення для впізнання трупу людини, що деталізують викладену правову регламентацію, розглядаються окремо (див. питання 3 даної лекції).

Правова регламентація документування ходу та результатів пред'явлення осіб та речей для впізнання зводиться до того, що по закінченню пред'явлення для впізнання складається протокол, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп.

У разі проведення пред'явлення для впізнання за правилами забезпечення заходів безпеки та за фотознімками і відеозаписом у протоколі також обов'язково зазначається те, що пред'явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред'явлена для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, а також вказуються всі обставини і умови проведення такого пред'явлення для впізнання. У такому разі анкетні дані особи, яка впізнає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів досудового розслідування.

Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред'являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі якщо пред'явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред'явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

Також передбачається проведення впізнання осіб чи речей під час досудового розслідування у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування), якщо наявні наступні випадки:

1) немає можливості безпосередньо взяти участь певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин;

2) при необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) виникла необхідність вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування;

4) з інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми.

Використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам слідчої (розшукової) дії повинна бути забезпечена можливість ставити запитання і отримувати відповіді осіб, які беруть участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Впізнання осіб чи речей у дистанційному досудовому провадженні здійснюється згідно із загальними правилами проведення впізнання цих об'єктів.

Якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування, або на території міста, в якому він розташований, службова особа цього органу досудового розслідування зобов'язана вручити такій особі пам'ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення слідчої (розшукової) дії.

Якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування, або поза територією міста, в якому він розташований, слідчий, прокурор своєю постановою доручає в межах компетенції органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити передбачені вище дії.

Копія постанови може бути надіслана електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв'язку. Службова особа органу, що отримав доручення, за погодженням зі слідчим, прокурором, що надав доручення, зобов'язана в найкоротший строк організувати виконання зазначеного доручення. Якщо особа, яка буде брати участь у досудовому розслідуванні дистанційно, утримується в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, то ті ж самі дії, здійснюються службовою особою такої установи.

Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.

2. Поняття та види пред'явлення до впізнання

Пред'явлення для впізнання являє собою регламентовану КПК України процесуальну дію з ототожнення осіб та інших речей за ознаками відповідно зовнішності і зовнішньої будови, що збереглися у пам'яті особистісного джерела внаслідок попереднього значущого для правильного вирішення кримінальної справи сприйняття цих осіб та інших речей.

У цьому аспекті за психологічною і комунікативною сутністю пред'явлення для впізнання походить на допит із метою встановлення через вказівку за ознаками зовнішньої будови чи зовнішності поміж пред'явлених відповідно предметів або осіб того предмету чи особи, які особистісне джерело спостерігало раніше при значущих для правильного вирішення справи обставинах.

За суттю ця слідча дія є одним із видів криміналістичної ідентифікації - ідентифікації за ідеальним відображенням, тобто за уявним образом. У цьому випадку об'єкт, який впізнається, є ідентифікованим об'єктом, а уявний образ цього об'єкту, що зберігся у пам'яті людини,- ідентифікувальним.

Процес пред'явлення для впізнання має елементи психологічної діяльності, а тому здійснюється на основі загальної та юридичної психології, яка досліджує психічний механізм формування у людини уявного образу певного об'єкта та формування показань щодо нього у цієї особи.

Стадії процесу впізнання:

1. Формування образу - стадія сприйняття та пізнання образу предмета чи особи.

2. Впізнавання - відтворення в натурі групи об'єктів, оживлення в пам'яті раніше сприйнятого об'єкта і вирішення питання про тотожність чи нетотожність (відмінність).

Етапи формування показань у особи, яка впізнає:

1) сприйняття об'єкта за допомогою органів чуття,

2) запам'ятовування і збереження (забування) в пам'яті сприйнятих відомостей,

3) відтворення уявного образу в пам'яті та передача відомостей про нього,

4) впізнання (ототожнення чи навпаки) об'єкта.

Сприйняття - психічний процес виникнення у свідомості людини більш або менш цілісної картини (відношення) предметів, ситуацій і діянь за безпосереднього впливу фізичних подразників на рецепторні поверхні органів чуття.

Чинники, які впливають на цілісність сприйняття об'єктів:

Об'єктивні:

- відстань від спостерігача до об'єкта,

- тривалість сприйняття,

- дія побічних подразників,

- наявність чи відсутність перепон,

- освітленість,

- погодні умови,

- обмежені можливості органів чуття людини.

Суб'єктивні:

- індивідуальні властивості та якості особи (спостережливість, уважність, здатність відтворити і описати сприйняте),

- стан людини на момент сприйняття або до нього,

- вік людини.

Запам'ятовування - процес, скерований на збереження в пам'яті сприйнятого.

Види пам'яті (у психології):

- моторна (на рухи),

- емоційна (на емоції),

- словесно-логічна або мнемонічна (запам'ятовування й відтворення прочитаного чи почутого у словесній формі),

- образна чи, по-іншому, предметна (здатність зберігати зорові, слухові та інші уявлення, отримані за безпосереднього сприйняття об'єкта).

Відтворення - один із процесів пам'яті, що здійснюється у формі згадування або впізнавання.

Згадування - відтворення, яке відбувається без повторного сприйняття (споглядання) об'єкта.

Впізнавання - відтворення за повторного сприйняття (споглядання, спостереження об'єкта).

Доречно зазначити, що на формування показань щодо уявного образу про раніше сприйнятий об'єкт також впливають певні чинники:

Об'єктивні:

* загальний рівень розвитку людини,

* здатність викласти свої думки, вади сприйняття, пам'яті.

Суб'єктивні:

* психоемоційний стан допитуваного на момент сприйняття відомостей,

* темперамент особи, яка відтворює відомостей про раніше сприйняте діяння.

Отже, психологічну основу впізнавання, як головного елемента слідчої дії пред'явлення для впізнання, складають:

1) можливість адекватного відображення органами чуття людини об'єктивної реальності;

2) можливість запам'ятовування та збереження в пам'яті сприйнятого образу (ознак і властивостей об'єктів);

3) можливість адекватного відтворення сприйнятого, тобто уявного образу (сліду пам'яті), що ґрунтується на уявному аналізі, синтезі та порівнянні ознак об'єкта.

Є випадки, коли не рекомендовано проводити пред'явлення для впізнання:

1) в особи, яка мала би впізнавати, наявні фізичні чи психічні вади, що перешкоджають проведенню конкретного виду пред'явлення для впізнання;

2) у впізнаваного об'єкта бракує властивостей, які дозволили б його впізнати;

3) впізнаюча особа брала участь у процесуальних діях, під час яких уже сприймала відповідний об'єкт;

4) впізнаючи, особа вже до початку розслідування кримінальної справи або в ході розслідування у справі, так чи інакше, випадково або під час оперативно-розшукових заходів упізнала об'єкт;

5) впізнаюча, особа добре знає об'єкт пред'явлення для впізнання, чітко називає ознаки, які не викликають сумніву в індивідуальності цього об'єкта;

6) є відомості про об'єкт, які очевидно встановлюють його тотожність (номер на годинник і відповідний номер у паспорті на цей годинник) та ін.

Класифікація пред'явлення для впізнання:

Залежно від суб'єкта впізнавання - пред'явлення для впізнання: 1) свідком; 2) підозрюваним; 3) обвинуваченим; 4) потерпілим; 5) підсудним.

За формою проведення впізнавання:

1) пред'явлення об'єкта в натурі (безпосереднє впізнавання);

2) пред'явлення об'єкта, зображеного чи іншим способом зафіксованого на фотографії, кіно-, відеострічці чи аудіокасеті (опосередковане впізнавання).

За характером процесу впізнання:

1. Просте впізнання.

2. Подвійне (зустрічне) впізнання, тобто, коли обидва особистісні джерела мають одночасно впізнати один одного.

3. Симультанне (спонтанне) впізнання, тобто, коли особистісне джерел не може вказати індивідуальні особливості того об'єкта, який він має впізнати, але впевнений у тому, що зможе такого роду об'єкт впізнати, оскільки добре його пам'ятає.

За об'єктами, що пред'являються:

1. Пред'явлення для впізнання живих осіб.

2. Пред'явлення для впізнання трупа людини.

3. Пред'явлення для впізнання тварин.

4. Пред'явлення для впізнання інших речей.

5. Пред'явлення для впізнання ескізних або натурних малюнків об'єктів, які мають впізнати.

6. Пред'явлення для впізнання фотокарток, кінозйомок, відеозапису та інших модельних копій об'єктів, які мають впізнати.



3. Особливості тактики пред'явлення до впізнання різних об'єктів

Підготовка до проведення впізнання поза межами місця проведення цієї дії та її учасників:

1. Допит особи, яка буде впізнавати, про ознаки об'єкта, за якими він може його впізнати.

2. Підбір відповідних натурних об'єктів чи їх копій, а також учасників цієї слідчої дії.

3. Підготовка відповідних технічних засобів, іншого матеріального забезпечення.

4. Визначення моменту, місця, часу та інших обставин проведення процесуального впізнання.

Загальні тактичні прийоми пред'явлення для впізнання:

1. Підбір не менше трьох натурних об'єктів чи їх копій (за виключенням трупа людини), які б зовні були схожими на об'єкт, який має бути пред'явлено до впізнання.

2. Вільний вибір особою, яку будуть впізнавати, пози і місця серед інших пред'явлених для впізнання осіб.

3. Попередження свідка і потерпілого про відповідальність за відмову від показань і за дачу свідомо неправдивих показань.

4. Опис після впізнання тих ознак, за якими об'єкт було впізнано.

5. Присутність при впізнанні не менше двох понятих, у т. ч. при пред'явленні для впізнання трупа, за виключенням випадків, згідно з ч. 7 ст. 223 КПК України, застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Тактичні особливості пред'явлення для впізнання особи за динамічними (функціональними) ознаками.

1. При пред'явленні для впізнання особи за голосом промовляються певні слова як трьома різними особами, так, якщо це вимагають обставини справи, і кожним із них з різною силою - тихо, нормально, гучно і дуже гучно. Також особливістю цього впізнання є його проведення в поза візуальним контактом між особою, що впізнає та особами, які пред'явлені для впізнання.

2. При впізнанні за ходою пропонується почергово не менше як трьом особам, пройти у різних положеннях до особи, яка впізнає: в залежності від обставин зі сторони спини, з лівого боку, з правого боку, зі сторони обличчя та ін. (в залежності від обставин справи, але із обов'язковою мінімальною зміною положень, наприклад, різних положень зі спини, спереду, зліва чи справа тощо).

3. Важким з тактичної точки зору є проведення впізнання особи за: 3.1. Жестикуляцією - звичні для розмови рухи руками. 3.2. Артикуляцією - звична постановка губ та інших м'язів обличчя тощо. У такому випадку проявляються лише індивідуальні ознаки і підбір осіб, які не мають різких відмінностей у відповідних ознаках артикуляції, жестикуляції тощо, дуже складний.

Особливості тактики пред'явлення для впізнання трупа людини полягають, відповідно до ч. 1, 8 ст. 228, ст. 230 КПК України, у такому:

1. Труп пред'являється для впізнання один без підбору інших трупів.

2. Попередньо проводиться «туалет трупа», тобто обличчя чи при необхідності інші частини трупа приводяться у стан, як можна схожий на прижиттєвий. Цього не робиться, коли особистісне джерело вперше спостерігало вже власне труп, а не живу людину, і має впізнати власне труп людини, який він бачив раніше.

4. Впізнанню пред'являється обличчя трупа, інші частини тіла ховаються за простирадлом і оголюються лише тоді, коли ставиться за мету впізнати труп за особливими прикметами, що розташовані на інших ділянках тіла людини.

5. Пред'явлення для впізнання трупа має істотні психологічні особливості. Найчастіше в такій слідчій дії беруть участь близькі родичі, члени сім'ї, друзі, колеги і знайомі, які знали за життя померлого. Тому особливу увагу слідчий повинен приділити психологічній підготовці впізнаю чого до проведення впізнання. З цією метою може бути запрошений психолог.

Особливості тактики пред'явлення для впізнання речей полягають у виконанні, окрім вимог ст. 229 «Пред'явлення речей до впізнання» КПК України, і таких вимог:

1. Речі, які піддаються впізнанню, попередньо оглядаються, складається протокол огляду і виноситься постанова про залучення цих предметів до справи як речових джерел.

2. Речі, які пред'являються для впізнання, повинні мати нумерацію (номер на аркуші паперу, який кладеться поруч із предметом).

3. Унікальні (ювелірні вироби, інші коштовності тощо) речі, для яких неможливо підібрати схожі однорідні речі, пред'являються в одному екземплярі. Особа, якій пред'являється для впізнання даного роду річ, повинна пояснити за якими конкретними ознаками вона буде впізнавати її.

Особливості тактики пред'явлення особи для впізнання за фото-, відео- та ескізними зображеннями:

1. Виконуються вимоги щодо впізнання живих осіб чи предметів (ст.ст. 228, 229 КПК України).

2. Фотокарток осіб чи предметів має бути не менше трьох, разом із тією, на якій зображена людина чи предмет, який підлягає впізнанню.

3. У тому випадку, якщо об'єкт впізнання (особа) відбито на кіно- або відеоплівці, матеріали відеозапису можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Інакше необхідний монтаж із фрагментів, що забезпечують додаткові кадри з участю інших осіб, разом з якими буде пред'явлена особа для впізнання. Такий відеозапис долучається до матеріалів кримінальної справи.

4. Попередні негативні результати проведення впізнання особи за фотокартками не виключають можливість проведення впізнання цієї ж особи безпосередньо - умови проведення обох слідчих дій достатньо різні і можуть пояснюватися зміною ситуації при проведенні одного впізнання.

5. У той же час позитивне позапроцесуальне впізнання, у т. ч. за однією фотокарткою, кіно-, відео-, ескізним чи іншим модельованим (виготовлення моделей тощо.) зображенням, унеможливлює проведення процесуального впізнання.

Тактичні особливості пред'явлення для впізнання тварин полягають, перш за все, у тому, що треба підібрати однорідні об'єкти із дотриманням сукупних вимог ст. 229 КПК України. У цьому випадку жива істота, яка розглядається поряд із цим і як речове джерело в контексті особливих ознак шерсті, супутніх предметів (ошийник тощо.), особливих прикмет (клеймо, експлуатаційні поранення, шрами, ознаки каліцтва та ін.).

4. Тактичні особливості симультанного (спонтанного), подвійного (зустрічного) і групового впізнання

При проведенні симультанного (спонтанного) впізнання треба формально виконати вимоги ст.ст. 228, 229 КПК України про попередній допит про ознаки, за якими об'єкт має бути впізнаний.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 228 «Пред'явлення особи для впізнання» КПК України, перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Аналогічні вимоги містить і ч. 1 ст. 229 «Пред'явлення речей для впізнання» КПК України, у відповідності з якими перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

Якщо індивідуальних ознак поміж такого роду прикмет не буде, як це зазвичай буває, при проведенні більшості звичайних слідчих дій із пред'явлення для впізнання, то особистісні джерела рідко можуть назвати власне індивідуальні ознаки, які однак дуже часто називають при проведенні безпосереднього впізнання, спостерігаючи пред'явлену людину чи іншу річ. Звідси не треба відмовлятися від проведення впізнання, коли особа при попередньому допиті не може назвати власне індивідуальні ознаки.

У цьому випадку спрацьовує ефект згадування - коли людина бачить безпосередньо об'єкти, вона може згадати значно точніші деталі, які зазвичай у нормальному стані особистісне джерело не пам'ятає, але які його пам'ять все ж таки зберігає у підсвідомості і які при безпосередньому сприйнятті переходять у свідомість. У такій ситуації можливий і наклеп чи необережне вигадування відомостей, коли особистісне джерело, спостерігаючи безпосередньо індивідуальні ознаки навмисно бреше, що саме їх вона й бачила у певній обстановці, або особистісному джерелу може здаватися, що такого роду ознаки вони вже бачила раніше. Проте такого роду помилки притаманні й низці інших процесуальних дій, перш за все, допиту, відтворенню обстановки та обставин діяння та ін., усунути які можна лише через узагальнювальну оцінку сукупності остаточно отриманих доказів.

Тактичні особливості проведення зустрічного (подвійного) впізнання:

1. Два особистісні джерела (який впізнає і якого впізнають) раніше один одного не знали, бачили протягом обставин, які перевіряються, і після цього знову не зустрічалися, але можуть одночасно впізнати один одного, що унеможливлює традиційна тактика впізнання та вимоги ст. 228 КПК України.

2. Тому для проведення такого впізнання відводиться спеціальне приміщення, яке:

2.1. Розділене на дві частини таким чином, щоб спереду слідчий і поняті могли одночасно бачити, що робиться у двох частинах приміщення.

2.2. У задній стінці кожної із частин приміщення мають бути двері, через які помічник слідчого зводить дві групи осіб по не менше трьох у кожній. Кожна з цих груп осіб складається з особистісного джерела і двох сторонніх осіб тієї ж статі, віку, одягу та інших однорідних ознак, що й особистісне джерел. Особистісне джерело займає за вибором місце поміж двох інших і позу пред'явлення для впізнання (стоячи, сидячи, відповідним чином розвернувши тощо) щодо суміжної між частинами стінки.

2.3. У суміжній стінці між частинами кімнати має бути невеличкий витвір, достатній для доброго сприйняття зі стану притиснення обличчям (оком), що робиться у другій половині, і не сприйняття цих обставин із будь-якого іншого стану особистісного джерела.

2.4. Коли обидві групи осіб у кожній із частин кімнаті оберуть необхідне положення, слідчий дає команду одному з особистісних джерел підійти до суміжної стінки і, спостерігаючи через отвір, сказати, під яким номером він впізнає особу і за якими власне індивідуальними ознакам, при яких обставинах він її бачив.

2.5. Після цього це особистісне джерело займає своє попереднє місце і слідчий дає команду іншому особистісному джерелу в іншій кімнаті зробити все те ж саме. впізнання розшуковий процесуальний

2.6. За цими всіма діями і за тим, щоб особистісні джерела не бачили один одного та всього того, що робиться у суміжній частині кімнати, поза межами їхнього контролю, спостерігають слідчий і поняті.

Чинний КПК не передбачає такої слідчої дії, але викладена тактика в цілому не суперечить вимогам ст. 228 КПК України, яку доцільніше було б відповідним чином удосконалити.

Запитання для самоконтролю

1. Які існують різновиди пред'явлення для впізнання?

2. Які вирізняють етапи підготовки до пред'явлення для впізнання?

3. В чому полягає сутність симультанного (спонтанного), подвійного (зустрічного) і групового впізнання?

Размещено на Allbest.ru

...