Сучасний стан і тенденції злочинності у зарубіжних країнах

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Реферат

З дисципліни «Крімінологія»

на тему:

Сучасний стан і тенденції злочинності у зарубіжних країнах

Зміст

Вступ

1. Структура і види злочинності в зарубіжних країнах

2. Статистика кримінальної злочинності

3. Особливості кримінальної злочинності найкримінальнішого континенту - Південної Америки

4. Ціна злочинності, як характеристика її рівня

Вступ

Зростання соціальних протиріч у сучасному глобалізованому світі зумовив небувалі розміри злочинності. У США,наприклад, щорічно реєструється понад 12 млн. тяжких злочинів, у тому числі понад 6 млн. крадіжок зі зламом, 600 тис. бандитських нападів, біля 500 тис. пограбувань. При цьому розкривається лише 20% злочинів, що фігурують в «Індексі найважливіших злочинів». У Франції щороку в поліцію надходять понад 500 тис. заяв про пограбування та крадіжки. Аналогічне становище наголошується в Германії, Італії та інших країнах. Масовий характер злочинності перетворюється на джерело наживи та бізнесу. Таким чином, злочинність масово стає професійною. Західні кримінологи в більшості своїх досліджень відносять професійну злочинність до області масових злочинів. Професійну злочинність нерідко ототожнюють з формами організованої злочинності. Оскільки ці види злочинності мають дуже багато спільного.

1. Структура і види злочинності в зарубіжних країнах

В індустріально розвинутих державах злочинність характеризується такими основними рисами:

- високим, хоч і різним рівнем;

- тенденцією зростання з деякими періодами стабілізації і стагнації;

- дедалі більшою інтернаціоналізацією;

- самодетермінаційними процесами.

У структурі нинішньої зарубіжної злочинності виділяють її чотири основні складові: "білокомірцева"; організована; професійна; загально-кримінальна (вулична).

До "білокомірцевої" злочинності владних структур входять:

а) злочини проти миру і людства у вигляді агресій, тероризму, геноциду, расової дискримінації, апартеїду;

б) економічні злочини типу ухиляння від сплати податків, фіктивного банкрутства, злісного порушення правил безпеки праці, біржові шахрайства;

в) посадові злочини, насамперед корупція, зловживання владою, підлоги;

г) екологічні злочини;

д) комп'ютерні злочини;

є) наркобізнес та інші загально-кримінальні діяння у співучасті з організованою злочинністю.

За даними американської корпорації з досліджень у галузі бізнесу, у США злочинці у білих комірцях завдають суспільству в 17 раз більше збитків, ніж усі крадіжки і грабежі. Підраховано, що середня виручка грабіжника банків становить 6000 доларів, а нечесних службовців банків - 220000. За рік у США розкрадається кілька мільярдів доларів. Точну цифру встановити не можна, тому що виявляється лише 15% злочинів, а до суду доходить 3% справ про розкрадання.

Організована злочинність - це свого роду держава в державі, особливо в США та Італії. Кримінальні об'єднання на зразок синдикатів дедалі частіше набувають міжнародного характеру, суворо централізовані, ієрархізовані, законспіровані, ретельно планують злочинну діяльність. Спеціалізуються вони на наркобізнесі, азартних іграх, проституції, контрабанді, торгівлі зброєю, рекеті, нелегальній імміграції, несанкціонованому посередництві у найманні робочої сили, шахрайстві у сфері страхування. У Німеччині увагу організованої злочинності привертає територія колишньої НДР, де є сприятливі умови для активної злочинної діяльності. Вона міцно зрослася з урядовими та правоохоронними органами, аж до розвідувальних, і добре юридично забезпечена.

Організованою цю злочинність називають ще й тому, що її нерідко спонсорують вищі ешелони влади для виконання за їх завданням політичних злочинів та злодіянь міжнародного характеру. Скажімо, вбивства політичних діячів, нелегальна торгівля зброєю (головні продавці - США, Велика Британія, ФРН та Ізраїль; покупці - Пакистан, Ірак, ПАР), торгівля людьми. Іншим джерелом прибутків організованих злочинців є проникнення їх у легальний бізнес. За даними сенатської комісії з розслідування організованої злочинності США, вона пустила коріння більш як у 70 різних сферах американського бізнесу.

Зарубіжні кримінологи розрізняють чотири види міжнародних злочинних організацій. У першу входять об'єднання типу італійської мафії, основу яких становить сім'я. Вони давно займаються злочинним і легальним бізнесом, суворо ієрархізовані і законспіровані, поведінка їхніх членів жорстко врегульована "кодексами честі" (наприклад, Меделінський кокаїновий картель у Колумбії).

Другий вид охоплює об'єднання професійних злочинців, у яких немає суворої структурної ієрархії. Вони спеціалізуються на одному або двох видах злочинів.

Останнім часом більш небезпечною і витонченою у західному світі стає професійна злочинність. Сфера її інтересів - крадіжки автомобілів, фаль-шивомонетництво, незаконні валютні операції, квартирні крадіжки. Вона, подібно до організованої злочинності, давно перетнула державні кордони. Основні риси професійної злочинності: спеціалізація на якомусь виді злочинної діяльності, ретельне її планування, постійне відточування кримінальної майстерності, перетворення злочинної справи на спосіб життя і світогляд.

Третій вид - це злочинні організації, що сформувалися за етнічною ознакою. Такі, наприклад, як "тріади" - секретні китайські злочинні угруповання, що виникли ще у XVII ст. і нині функціонують в усіх великих містах Заходу. "Якудза" - японські злочинні об'єднання, які за структурою нагадують "Коза ностру". Вони контролюють проституцію, наркобізнес, ігорні будинки, японо-американські торговельні компанії. З'явилася за кордоном і "російська братва", сформована з числа іммігрантів з колишнього СРСР. Вона займається шахрайством, рекетом, фальшивомонетництвом, контрабандою, торгівлею живим товаром. На відміну від суворо етнічних груп, вони мають здебільшого змішаний характер - росіяни, вихідці з кавказьких регіонів, євреї, українці тощо. Новизна цих угруповань ускладнює поліції процес розкриття вчинюваних ними злочинів.

Четвертим різновидом злочинних об'єднань вважаються міжнародні терористичні організації. Відкрито озброюються і фінансуються державно-мафіозними режимами банди злочинців, що засилаються до суверенних держав. Так, геноцид щодо населення Палестини і Лівану заохочується з боку міжнародних екстремістів, які вчиняють масові розправи над арабами. Те саме стосується міжетнічних війн у низці африканських країн.

Зважаючи на транснаціональний характер злочинності, що проявляється протягом останніх десятиліть, у 90-ті pp. XX ст. практики гостро відчули проблематику розслідування і судового розгляду національними правоохоронними органами справ про злочини, що входять до структури організованої злочинності. Пов'язана вона, перш за все, із тим, що різноманіття мов, якими користуються злочинці, висуває необхідність залучення перекладачів, підвищення рівня обробки документів, що видаються іноземними мовами, оперативного, а головне, узгодженого і одночасного застосування технічних засобів тощо.

Ефективність заходів для боротьби зі злочинністю в значній мірі залежить від досягнення їхньої однаковості в рамках погодженої і послідовної єдиної європейської політики. Ця умова стає усе більш необхідною у зв'язку з наявністю таких явищ, як організована злочинність, що часто носить міжнародний характер, перед обличчям якої національні системи можуть виявитися неефективними. У сучасній Європі, де кордони між країнами зникають, не можна не розглядати поліцію і її повноваження в міжнародній перспективі. Проблема полягає в тому, наскільки ефективна поліція в боротьбі з формами злочинності, що усе частіше переступає через державні кордони, в тому числі з організованою злочинністю.

Відомо, що у галузі розширення міжнародного співробітництва щодо боротьби з організованою злочинністю передбачається прискорення підготовки i керування урядом України проектів міждержавних угод про правові відносини та правову допомогу; розширення практики укладання угод правоохоронних міністерств i відомств України з відповідними структурами зарубіжних країн про співробітництво у боротьбі зі злочинністю, зокрема організованою; рішуче поліпшення практичної взаємодії на підставі укладених угод; аналіз наявних в Україні матеріалів, пропозицій, рекомендацій міжнародних організацій, конференцій, правоохоронних та інших державних органів зарубіжних країн, а також узагальнень досвіду останніх у боротьбі з організованою злочинністю, забезпечення їх впровадження у діяльність відповідних організацій нашої країни; встановлення співробітництва з науково-дослідними установами зарубіжних країн, які займаються проблемами боротьби з організованою злочинністю i корупцією; налагодження постійного обміну досвідом спецпідрозділів нашої держави зі спецслужбами зарубіжних країн, стажування та навчання за кордоном найбільш перспективних співробітників правоохоронних відомств України; відпрацювання функцій, форм i засобів зв'язку, конкретної взаємодії між службами МВС, СБУ, Українським бюро Інтерполу та відповідними структурами зарубіжних країн по боротьбі з проявами транснаціональної організованої злочинності; інформування державних органів та громадськості зарубіжних країн про заходи, що вживаються в Україні для покращення діяльності у боротьбі з організованою злочинністю та корупцією.

Національною трагедією для країн Американського континенту став наркобізнес. Посилення покарання у США за злочини, пов'язані з наркотиками, до 25 років тюремного ув'язнення, а при чиненні опору поліції - аж до страти, успіху не принесло.

Загальнокримінальна (вулична) злочинність безробітних, осіб, які живуть за межею бідності, в офіційній статистиці виглядає дуже вражаюче і фіксує, скільки крадіжок, грабежів, інших майнових злочинів задля виживання вчинено цією категорією громадян. До 90% ув'язнених - це представники найбільш знедолених прошарків суспільства. Практично в усіх розвинутих країнах в структурі майнових злочинів переважають крадіжки. На американському континенті - це в основному прості крадіжки, крадіжки автотранспортних засобів. В Європі питома вага кваліфікованих крадіжок вище. В Японії переважна частина крадіжок - це крадіжки з прилавків, викрадення велосипедів.

2. Статистика кримінальної злочинності

Корисливі злочини посідають головне місце у структурі злочинності розвинутих країн. їх питома вага коливається від 75% у ФРН і Японії до 90% у США і Великій Британії. Насильницька злочинність становить у США 10-12%, Великій Британії - 5%, Японії - 2%. Серед цих злочинів 72% складають насильницькі дії по відношенню до особистості, 17% - пограбування, 11% - статеві злочини; 90% насильницьких злочинів проти особистості в Англії - це незначні тілесні ушкодження, нанесені в бійках. Число вбивств в Англії не перевищує 700 осіб, що в 35 разів менше, ніж в США, і в стільки ж разів більше, ніж в Японії. Найбільш криміногенні групи населення у високорозвинених зарубіжних країнах - іноземні робітники. Останнім часом насильницькі злочини, що скоюють емігранти у європейських країнах, носять чітко спланований та заказний характер, що говорить про політичне підгрунтя цього виду злочинів. Нещодавні події у Германії по відношенню до жінок з боку імігрантів з мусульманских країн є наочним прикладом. Також за поліцейскою статистикою третина іноземців - турок - займаються в ФРН наркобізнесом.

Частка злочинів неповнолітніх у різних державах коливається у межах від 15 до 50%, а разом з молодіжними сягає 70%. Кримінальний рецидив становить 50-70%, що значно підвищує суспільну небезпеку саме молодіжної злочинності.

Динаміка злочинності при загальній тенденції до зростання, що випереджає приріст населення у 10 раз, в окремі роки стабілізується і рідко має спад. Фактори тимчасового скорочення злочинності різноманітні. У їх числі і демографічні чинники (зменшення частки неповнолітніх у населенні), і посилення кримінальних репресій, і декриміналізація діянь.

Оцінюючи перспективи змін злочинності в країнах з високорозвиненою ринковою економікою, багато західних кримінологи розраховують на краще. Це пов'язується, перш за все, з тим, що в останні роки стабілізувався, а в ряді країн навіть знизився рівень злочинності неповнолітніх. Сприятливо позначається на стані рівня злочинності процес постійного посилення покарання щодо осіб, які вчиняють насильницькі злочини, тяжкі майнові злочини. Розробляються заходи щодо контролю за в'їздом з країн з нестабільною економічною і політичною ситуацією. Багато уваги приділяється підвищенню рівня технічного оснащення поліції, активно впроваджуються в практику електронні системи захисту майна громадян, все більшою підтримкою стало користуватися розвиток приватних правоохоронних служб. Наприклад, в США число співробітників в приватних поліцейських службах зрівнялося з числом поліцейських в федеральних і штатних поліцейських органах.

У ряді високорозвинених країн поліпшуються показники розкриття злочинів, причому пріоритети віддаються вдосконалення роботи по розкриттю тяжких злочинів проти життя і здоров'я громадян. Це, в свою чергу, сприяє зростанню авторитету правоохоронних органів серед населення, яке проявляє велику активність і готовність до співпраці з поліцією. Наприклад, у ФРН рівні розкриття складають: вбивств - 87%, нанесення тяжких тілесних ушкоджень - 88%, злочинів, пов'язаних з наркобізнесом, - 95%.

кримінальний злочинність зарубіжний країна

3. Особливості кримінальної злочинності найкримінальнішого континенту - Південної Америки

Що стосується цілого південноамериканського континенту, то однією з яскравих ознак країн цієї частини світу є дуже високий рівень злочинності. Країни Латинської Америки традиційно включають 7 держав Центральної Америки та 17 - Південної Америки. У цілому даний регіон відрізняється від решти держав світу не лише самобутньою культурою, особливою структурою народів, які проживають на території Латинської Америки.

Значне фінансування правоохоронної діяльності у цих державах спрямоване на недопущення розширення ринку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, оскільки такі країни, як, наприклад, Колумбія, Перу та Болівія є світовими лідерами з культивування та виробництва кокаїну. Захист незаконних інтересів із виробництва наркотиків з боку наркокартелів забезпечується потужним ринком обігу вогнепальної зброї та вибухових речовин. За бойовим оснащенням та кількістю озброєних учасників злочинні угруповання мало чим поступаються урядовим внутрішнім військам чи підрозділам поліції окремих країн регіону. Через це у багатьох із них відсутній повний контроль урядів над громадянами та дотриманням ними законів. Ті стратегії запобігання злочинності, які є результативними, наприклад, в США та країнах-членах ЄС, будуть малоефективними в даних державах. Пригнічення озброєного супротиву членів наркокартелів, їх фізичне знищення, затримання злочинців, притягнення їх до кримінальної відповідальності є на даний час одним із найефективніших засобів запобігання злочинності в країнах Латинської Америки.

Дослідження сучасного стану запобігання злочинності у країнах Латинської Америки дає підстави для здійснення таких висновків:

1) основою запобігання злочинності в даних державах є розвиток системи кримінального правосуддя та запровадження загальносоціальної запобіжної діяльності;

2) останнім часом урядами та місцевими органами влади цих країн приділяється більша увага розширенню суб'єктів запобігання злочинності за рахунок громадських організацій та окремих громадян;

3) найбільш поширеною формою громадського впливу на злочинність є розробка й виконання програм профілактики злочинності із широким залученням громадських організацій, добровольців та волонтерів;

4) розробка програм профілактики злочинності та оцінка їх результативності проводиться за підтримки національних й міжнародних наукових та учбових установ.

4. Ціна злочинності, як характеристика її рівня

Ціна злочинності має віддалені наслідки, породжує механізм тіньової економіки, віктимізацію населення в суспільстві, недовіру громадян до правоохоронних органів, соціально-негативний клімат в державі. Вона є сьогодні потужним ресурсом, що відображає стан злочинності та її кріміногенний потенціал, вимагає сучасних підходів і кримінологічної оцінки, адже фактично ставить питання про можливість існування як самого суспільства, так і безпечності життя громадян.

Ціна злочинності є ключовим елементом характеристики самої злочинності, а також складником інформаційної моделі злочинності. У кримінології термін «ціна злочинності» має суто негативний відбиток. Ціна злочинності - це грошова (монетизована) оцінка негативного впливу злочинності (шкоди, яку вона завдає) на суспільство загалом і конкретних суб'єктів суспільних відносин за певний проміжок часу. Аналітики групи World Federation, що виконує замовлення ООН, під ціною злочинності розумію.ть сукупні активи злочинних організацій. Сучасна організована злочинність погіршує наявні небезпечні показники економічної нерівності населення у світовому вимірі. Її розміри оцінюються у 2 трильони американських доларів за даними останнього дослідження під егидою ООН. Щорічні прибутки злочинних угруповань в усьому світі приголомшують: вони дорівнюють ВВП Великої Британії та вдічи перевищують разом узяті оборонні бюджети країн світу.

Значною є ціна і корупційних злочинів, що вже давно набули транснаціонального характеру.

Американські кримінологи і правові статистики повніше своїх зарубіжних колег обчислюють ціну злочинності. Розроблені ними методики становлять значний науковий і практичний інтерес. Обчислюється не тільки прямий збиток суспільству від злочинів, а й витрати держави на утримання правоохоронних органів. Наприклад, збиток від крадіжок становить понад 7 млрд. доларів, від підпалів - 1 млрд. У програмі з національної стратегії запобігання наркотизму розписані всі графи витрат: на судочинство, утримання поліції, виконання покарання у в'язницях, профілактичні заходи, наркологічну й медичну допомогу, міжнародну підтримку боротьби з наркоманією. На базі таких економічних розрахунків будуються відповідні профілактичні програми.

Значної уваги потребує і зміст соціальних наслідків злочинів, їх урахування під час визначення ціни злочинності. Важливо класифікувати соціальні наслідки за за ознаками змісту шкоди, об'єктом кримінально-правової охорони, тяжкістю наслідків, часом настання суспільно-небезпечних наслідків, наслідками злочину як чинника, що породжує нове порушення кримінально-правової охорони, а також сферою життєдіяльності, в якій відбулося нанесення шкоди.

Значним досягненням закордонної системи профілактики злочинів треба визнати її ґрунтовне правове забезпечення. Найкраще це зроблено в США.

Відправною посилкою американських кримінологів, на базі якої будується профілактична робота, є визнання тієї обставини, що суспільство повинно здійснювати боротьбу зі злочинністю за допомогою комплексного впливу на неї, індивідуалізуючи його стосовно різних видів злочинності. Для цього необхідно широке, на урядовому рівні планування розв'язання гострих соціально-економічних проблем. Профілактична діяльність тут виступає як специфічна галузь соціального управління. На думку кримінологів, успіх зусиль, спрямованих на зменшення злочинності, залежить насамперед від реального виконання висунутих державою програм боротьби з нею за допомогою здійснення радикальних реформ у сфері житлового будівництва, освіти, охорони здоров'я, а також ступеня сприяння широких кіл громадськості цим урядовим заходам.

Американські урядові програми з боротьби зі злочинністю містять у собі визначення напрямів соціологічних досліджень, розробку їх методик, підготовку відповідного персоналу, фінансування, організацію і реалізацію власне превентивних заходів. Відрізняє їх істотний акцент на ранню профілактику. Комплексний характер програм передбачає залучення соціальних служб (освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення тощо), благодійних організацій до роботи з їх реалізації. Комплексність програм полягає також у тому, що у їх здійсненні беруть участь поліція, органи юстиції місцевого самоврядування, представники наукових кіл і громадські формування, які використовують різні засоби й методи у вирішенні поставлених перед ними завдань. Нерідко у цих програмах передбачається система заходів спеціально-кримінологічної превенції, які належать уже до сфери кримінального, процесуального і пенітенціарного права. Характерною рисою в боротьбі зі злочинністю в Америці в останні десятиліття є прагнення до централізованого планування і координації даної сфери діяльності, створення для цього спеціальних органів і наділення їх досить широкими повноваженнями.

Підсумовуючи сказане, можна констатувати, що вивчення законодавства і практики боротьби зі злочинністю у розвинутих країнах:світу, запозичення їх позитивного досвіду є нагальною потребою уія молодої Української держави, яка прагне стати повноправним членом Європейського Союзу та світового співтовариства.

Що стосується світової ситеми боротьби їз злочинністю то якщо світове співтовариство не здійснить конкретних і ефективних заходів щодо боротьби зі злочинністю та усунення її чинників, то у XXI ст. людство стане жертвою міжнародної злочинності. Окрема держава не в змозі зупинити її інтернаціоналізацію, яка не знає меж і успішно використовує вади міжнародних та національних законів. Тільки ефективне міжнародне співробітництво може сприяти боротьбі з національною і транснаціональною злочинністю.

Список використаної літератури

1. Конгрессы ООН по предупреждению преступности и уголовному правосудию: сб. материалов: в 3 кн. - Кн. 1 / Нац. акад. прав. наук Украины; НИИ изучения проблем преступности им. акад. В.В. Сташиса; кол. сост.: В. В. Голина, М.Г. Колодяжный; под ред. В.В. Голины. - Киев: Ред. журн. «Право Украины»; Харьков: Право, 2013. - 188 с.

2. National approaches to public participation in strengthening crime prevention and criminal justice: Working paper // Thirteenth United Nations congress on crime Prevention and criminal Justice (Doha, Qatar, 12-19 april 2015). - 18 р.

3. Фролова О.Г. Загальна характеристика злочинності у високорозвинених країнах світу. - Право. Безпека. - Вип. 2.- т.3. - 2003. - с. 153-156.

4. Голіна В., Колодяжний М. Світова злочинність: сучасні тенденції та стратегії протидії. - Вісник Національної академії правових наук. - №2 (81). - 2015. - с. 92-100.

5. Trafficking in persons and smuggling of migrants: successes and challenges in criminalization, in mutual legal assistance and in effective protection of witnesses and trafficking victims: Workshop 2 / Thirteenth United Nations congress on crime Prevention and criminal Justice (Doha, Qatar, 12-19 april 2015). - 19 р.

6. Актуальні проблеми кримінального права та кримінології у світі реформування кримінальної юстиції. - Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції 19 травня 2016 року. м. Харків. Україна. - Національний університет внутрішніх справ. - 2016.

7. Стрельцов Є.Л. Відповідальність за економічні злочини в країнах англо-американської правової сім'ї. - Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. - Юриспруденція. - №11.- т.2. - 2014. - с.66-69.

8. М.Г. Колодяжний Запобігання злочинності у країнах Латинської Америки - Теорія і практика правознавства. - Вип. 1 (7). - 2015. - с. 1-12.

9. Міняйло Н.Є. Зарубіжний досвід запобігання організованій злочинності. - Науковий вісник Чернівецького університету. - Правознавство. - Вип.660. - 2013. - с.144-149.

10. Сметаніна Н.В. Зарубіжний досвід визначення ціни злочинності. - Право і суспільство. - №3. - 2017. - с.182-188.

Размещено на allbest.ru