Механізми підвищення конкурентоспроможності регіону в умовах реформи децентралізації влади в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізми підвищення конкурентоспроможності регіону в умовах реформи децентралізації влади в Україні

Реформа децентралізації - одна з небагатьох реформ в Україні, яка має свої план, стратегію, чітку концепцію. її особливістю є те, що в контексті децентралізації одночасно проводиться декілька реформ у сфері державного управління: реформа територіальної організації влади; реформа місцевого самоврядування та реформа регіональної політики. Вона покликана здійснювати ефективне управління територіями держави виходячи від їхніх потреб до еволюційного розвитку самої форми управління. її завершена форма є остаточним елементом переходу до ринкової економіки соціального орієнтування для України [1, с. 12].

Добробут держави сьогодні забезпечується добробутом територіальних одиниць із підсиленням регіонального управління. Результатами даної реформи є розширений доступ органів територіальної влади доВодночас багато дискусійних питань щодо опорних механізмів підвищення конкурентоспроможності регіону з урахуванням сучасних тенденцій у регіона - лістиці та проведеної реформи децентралізації.

Мета дослідження полягає в уточненні економічної категорії «механізм підвищення конкурентоспроможності регіону», визначенні та характеристиці його ключових ознак, видів впливу та рівнів застосування, а також системи ключових критеріїв ефективності впливу.

Виклад матеріалу дослідження та його основні результати. Механізм підвищення конкурентоспроможності регіону (МПКР) - це сукупність методів, процесів, прийомів та способів, дія яких призводить до запланованого рівня конкурентоспроможності регіону. Суб'єктами такого механізму на регіональному рівні є органи державного територіального управління, які з використанням управлінського впливу призводять до реалізації і в умовах децентралізації є їх основними розробниками. Об'єктами механізму стають регіональні складові елементи конкурентоспроможності регіону в широкому сенсі, а в одиничному це суб'єкти та об'єкти ділової активності регіону.

Виходячи з особливостей конкурентоспроможності регіону як специфічного середовища використання МПКР має декілька ключових ознак:

1. Загальні. Формування та реалізація МПКР враховує основні та специфічні економічні закони:

- мінімізація затребуваних ресурсів для максимального ефективного використання і, відповідно, збільшення конкурентоспроможності регіону;

- перехід до сучасних умов створення та споживання ресурсів, зокрема частково та повністю відновлювальних;

- інноваційний підхід та постійний пошук нових способів збільшення конкурентних переваг регіону;

- гармонізація інтересів усіх суб'єктів регіональної конкурентоспроможності, що є на противагу інтересам ієрархічного підходу до задоволення суб'єктивних потреб;

- кожний етап підвищення регіональної конкурентоспроможності має відображатися на регіональному добробуті населення та на його соціалізованості застосування економічних результатів у короткострокових та перспективних термінах.

2. Рекурсивні. Особливість конкурентоспроможності регіону у створенні МПКР із центру управління, які, своєю чергою, породжують більші та масштаб - ніші дії чи їх наслідки зворотного характеру:

- публічне використання інноваційних підходів до розроблення МПКР та їх упровадження несе в собі наслідувальний характер для населення регіону;

- створення системи дієвих зв'язків між категоріями населення регіону не декларативного характеру, а змістовного й ефективного в спільних питаннях регіонального розвитку чи індивідуальних питаннях розвитку конкретних суб'єктів регіону.

3. Синергетичні. Особливість конкурентоспроможності регіону до тяжіння самоорганізації суб'єктів регіональної активності та суб'єктів створення конкурентних переваг регіону. Передбачає, що МПКР:

- націлені на об'єднання та синхронізацію дій, спрямованих на об'єкти конкурентоспроможності регіону;

- підсилюють самоорганізаційні регіональні ділові процеси, надаючи їм вагомості та нормативно - правової забезпеченості;

- усувають економічні та неекономічні перешкоди на шляху самоорганізації та саморозвитку діяльності регіону, регіональних сфер чи систем.

4. Стохастичні. Конкурентоспроможність регіону має елементи ймовірнісної дії чинників впливу, їх випадковості створення чи появи та великі умови невизначеності в наслідках їхнього впливу. Враховуючи вищесказане, МПКР має враховувати, що:

- діапазон напряму дії обмежується не способами їх досягнення, а кінцевими цілями підвищення регіональної конкурентоспроможності;

- МПКР реалізовуються не тільки в межах плану з підвищення регіональної конкурентоспроможності сформованого та документованого на певний термін, а враховується й оперативний характер розроблення та впровадження МПКР в умовах нововиниклих для створення умов збільшення чи збереження конкурентних переваг регіону.

5. Софістиковані. Конкурентоспроможність регіону, як і інші економічні категорії, піддається економічному теоретичному та практичному аналізу та має наукове походження. Для розроблення МПКР:

- ураховуються наукові підходи, рекомендації та пропозиції відповідних суб'єктів практичного та теоретичного дослідження конкурентоспроможності територій;

- ураховується досвід суб'єктів аналогічного територіального управління національного та зарубіжного масштабів.

Здійснюючи політику підвищення регіональної конкурентоспроможності, управлінцям слід опиратися на систему методів та способів, які випробувані зарубіжними країнами та імплементовані під національні особливості регіональної економіки. Такий підхід дасть змогу уникнути управлінських помилок, а також надбати регіоном особистих ефективних заходів впливу на дану сферу [2, с. 44]. На нашу думку, доцільно розділити види впливу механізму підвищення регіональної конкурентоспроможності на дві великі групи: прямі та непрямі (табл. 1).

За умов здійснення децентралізації в Україні регіонам надаються ширші повноваження у виборі методів та способів впливу на регіональну економіку. Однак не настільки достатні, як на національному рівні, особливо це стосується тих методів, що потребують прямих бюджетних коштів, або тих, що вимагають нормативно-правового забезпечення. У таких умовах непрямі методи впливу на сектори економіки та суб'єктів господарювання стають більш актуальними для регіонального рівня управління конкурентоспроможністю. На національному рівні здійснюється формування стратегій та плани державного розвитку територій із частковим урахуванням особливостей регіональної диференціації потреб розвитку економіки. А також національний рівень урегульовує інституційні моменти нормативно-правового забезпечення управління регіоном на місцях здійснення влади.

Механізм підвищення конкурентоспроможності регіону може мати прямий та непрямий вплив на регіональну економіку, економічне та неекономічне походження, потребувати значних виплат із місцевих бюджетів чи бути самоокупним. Його комплексність, послідовність застосування методів та актуальність інструментів, міра та межі використання є управлінським «талантом» конкретного регіону, який, своєю чергою, створює конкурентні переваги регіону на різний період часу, змінюючи конкурентоспроможність регіону в позитивний напрям на певний момент часу за умов динамічного розвитку конкурентів - регіонів України [3, с. 33].

Важливими питаннями у розробленні та реалізації такого механізму є наявність синхронності з боку суб'єктів управління регіону та держави, наслідування та вдосконалення апробованих та ефективних його елементів іншими регіонами для досягнення спільних національних цілей у підвищенні регіональної конкурентоспроможності [4, с. 31]. Такий комплексний підхід дасть підґрунтя для напрацювання способу створення ефективних методів управління регіональною економікою, що, відповідно, відображається на підвищенні ефективності національного добробуту держави. Успіх таких процесів вимагає цілковитого розуміння сутності конкурентоспроможності регіону для національного значення та відповідних управлінських знань державобудування. Жоден регіон держави не може досягнути високого рівня конкурентоспроможності за межами держави без національного підвищення конкурентоспроможності, і, навпаки, конкурентоспроможність економіки держави забезпечується підвищенням конкурентоспроможності її регіонів із підсиленням та підтримкою загальної державної політики розвитку [5, с. 23]. В умовах проведення реформи децентралізації в Україні досягається свобода вибору реалізації досягнення регіональних цілей у межах національного розвитку економіки та управлінського апарату у цілому. У табл. 2 відображено регіональний та національний рівні застосування методів підвищення регіональної конкурентоспроможності, що дає можливість наглядно дослідити взаємозалежність рівневого підходу до політики підвищення конкурентоспроможності регіону.

Ефективність механізму залежить від його наповнення, комбінації та врахованих чинників, які в кожному регіоні будуть особливими і відрізнятимуться від чинників інших територій. Сукупність методів та способів, які спрямовані на підвищення регіонального рівня конкурентоспроможності, складаються в регіональний механізм підвищення конкурентоспроможності [6, с. 40]. Практичне відображення більшої частини такого механізму відображається в прийнятих регіоном програмах, стратегіях, планах та проектах.

Здійснивши теоретичне дослідження сутності механізму підвищення конкурентоспроможності регіону, його характерних особливостей та ключових ознак, напрямів та рівнів реалізації, можна сформувати систему критеріїв ефективності та значимості для регіону та держави у цілому від дії МПКР. Виділивши економічну та управлінську ефективність, перша безпосередньо відображається в макроеконо - мічних показниках регіону, друга - ні. Ключовими критеріями ефективності впровадженого МПКР є:

- позитивна динаміка складових елементів конкурентоспроможності регіону, їх своєчасність та доцільність змін. Відповідно, сама сутність МПКР має змінюватися та вдосконалюватися, оскільки найефективнішим механізмом є той, що адекватний середовищу застосування, а не той, що актуальний у момент розроблення;

- забезпечення підвищення конкурентоспроможності складників регіональних локальних систем та сфер. Тенденції розвитку регіонів зумовлюються мережевим розвитком форм соціально-економічної діяльності, інфраструктури та синергетичних об'єднань ділової активності населення регіону;

- отримання ексклюзивності конкурентних переваг регіоном. Регіональне різноманіття та особливості життєдіяльності регіону вимагають індивідуального підходу до реалізації МПКР для підвищення регіональної конкурентоспроможності. Саме такий механізм ефективності та своєчасності отримання спланованої цілі стає ексклюзивною конкурентною перевагою управлінського характеру. Для запозичення досвіду між регіонами має відбуватися адаптація та видозмінення МПКР під потреби конкретного регіону;

- наявність елементів новаторства в МПКР, що передбачає якісно нові способи досягнення цілей, а в окремих випадках із випереджувальною дією для соціально-економічного життя регіону. Має бути застосована мультиплікативна дія механізму з умовою існування синергетичного підходу, що зумовлюється сучасними умовами територіального розвитку;

- швидкість регулювання МПКР - від опрацьованої потреби в ньому до формалізації. Така «величина» допомагає встановлювати ступінь бюрократичності в органах місцевої влади, професійності суб'єктів управління та їх здатності находити необхідні заходи та способи в умовах економічної невизначеності. Результативність від реалізації МПКР визначатиметься на стратегічному та тактичному рівнях досягнення запланованих цілей;

- відображення потреб суб'єктів регіону, викликів економіки регіону. МПКР має тяжіти до точності та влучності реалізації в досягненні цілі, яким передують потреби чи обставини регіональної економіки;

- об'єднання інтересів різних суб'єктів регіональної життєдіяльності у центрі генеральної мети - досягнення більшого рівня конкурентоспроможності регіону. Існування якісної взаємодії та самоорганізації регіональних суб'єктів має бути в основі МПКР за паралельного загострення конкуренції між регіонами на національному рівні. Новітні умови регіоналізму передбачають консолі - дованість необхідних суспільних груп населення регіону чи індивідуальних особистостей [7, с. 32];

- підвищення управлінського іміджу територій. МПКР та його розроблення опираються на знання та досвід управлінців і можливість отримання професійних рекомендацій ззовні. Тобто активізується потреба в побудові відкритої моделі взаємодії органів публічної влади регіону та непублічного населення. Відповідно, відбувається природньо-кваліфікаційний відбір особистостей - управлінців, які готові і можуть діяти в умовах сучасної відкритої системи управління регіоном з активною противагою громадського свідомого впливу на напрями та способи здійснення МПКР.

Висновки. Шляхи підвищення регіональної конкурентоспроможності визначаються можливістю застосування механізму підвищення конкурентоспроможності територій. Повнота такого механізму, його інструментальне наповнення, послідовність реалізації і вага впливу на регіональну економіку безпосередньо залежать від суб'єктів управління регіоном та їх нормативно-правової забезпеченості державою. Децентралізація дає можливість регіонам самостійно визначатися з курсом та способами розвитку виходячи з індивідуально-егоїстичних потреб, і це має можливість перетворитися на національне зростання.

Бібліографічний список

конкурентоспроможність регіон управлінський

1. Децентралізація в Україні: законодавчі новації та суспільні сподівання. Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2015. 413 с.

2. Кітінг М. Новий регіоналізм у Західній Європі. Лондон, 2003. С. 116.

3. Богуславська С.І. Ключові елементи стратегічного управління розвитком регіональних соціально економічних систем. Глобальні та національні проблеми економіки. URL: http://global-national.in.ua/ archive/11-2016/118.pdf (дата звернення: 01.03.2019).

4. Camagni R. On the concept of Territorial Competitiveness: Sound or Misleading? Urban Studies. 2002. Vol. 39. №13. Р 2395-2411.

5. Regional intelligence and competitiveness (Working Document by the Secretariat EURADA). URL: http://www.eurada.org/site/files/ RDA/Regional % 20intelligence % 20and % 20competitiveness_E.pdf (дата звернення: 01.03.2019).

6. Ніжнянскі В., Потканскі Т., Сегварі П. Формування політики регіонального розвитку: досвід країн Центральної та Східної Європи в контексті вступу до ЄС. Київ: К.І.С., 2007. 166 с.

Размещено на Allbest.ru