Історико-правові аспекти зв'язку моралі і права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історико-правові аспекти зв'язку моралі і права

Historical and legal aspects of the relation of morality and law

Чернищук Н. В.,

кандидат історичних наук, старший викладач

менеджменту та права, Винницький національний аграрний університет (Вінниця, Україна), e-mail: chernishhuk@ukr.net

Chernyshchuk N. V.,

Candidate of Historical Sciences, Senior Lecturer in Management and Law, Vynnytsia National Agrarian University (Vinnytsia, Ukraine), e-mail: chernishhuk@ukr.net

Досліджено історичну еволюцію співвідношень моралі та права. Розглянуто основні історико-правові аспекти. Охарактеризовано зв'язок моралі і права на основі наукових праць.

Ключові слова: мораль, право, правове регулювання, свобода, позитивне і природнє прав, поведінка, правові норми,соціальні норми.

The historical йvolution of relations of morality and law is investigated. The main historical and legal aspects are considered. The connection between morality and law is based on scientific works.

Keywords: morality, law, legal regulation, freedom, positive and natural rights, behavior, legal norms, social norms.

право мораль історія

До істотних детермінантів існування соціуму, звичної комунікації, упорядкованості життя індивідів, відносять правовий вплив та правове регулювання.

Моралі, праві, їх взаємодії, їх значенню у системі регулювання суспільних відносин присвяченого праці таких дослідників, як І. Кант, Г. Гегель, М. Кельман, та ін.

Мета наукової статті - дослідити історичну еволюцію співвідношень, відмінностей, взаємозв'язку та суперечностей моралі та права, в якості як основних інструментів соціального регулювання, якими встановлюються правила поведінки соціуму.

Наукові джерела передбачають ряд теорій відносно праворозуміння. На думку В. Селіванова та Н. Діденка, в філософському аспекті право є масивом соціальних цінностей етичного характеру: справедливості, порядку, моральності, правдивості та ін., що ґрунтуються на засадах соціальної рівності.

Засновник нової парадигми розуміння взаємозв'язку моралі з правом вважається

І. Кант. Слід виділити його нетрадиційну, сувору, безкомпромісну етику: ним створено комплекс категорій морального характеру, якими забезпечується відображення заборон, норм і цінностей моралі. Серед здобутків вченого - формулювання основного морального закону - «категоричного імперативу», обґрунтування відносної самостійності моралі. Одночасно, І. Кант відстоював взаємодоповнюваність таких категорій, як мораль і право, їх тісну взаємодію. Таке новітнє розуміння забезпечило нове трактування зв'язку, таких значимих інструментів регулювання поведінки людей, відобразило їх нерозривність, на підставі принципових відмінностей.

Кордон між категоріями моральності та легальності поведінки людей, на думку І. Канта, лежить у їх підґрунті: мораль спирається на внутрішню повагу до закону моральності, як провідного принципу дій людини, основою легальності є об'єктивність додержання положень морального закону: відчуття страху від можливого покарання, бажання щастя, потрібність.

Це основний критерій розмежування між мораллю і правом: правом здійснюється регулювання, тільки, відносин між людьми, але недоторканим залишається внутрішній духовний світ індивіда, його відношення до себе самого.

Те, як співвідносяться один з одним мораль і право, в якості регуляторів життєдіяльності індивідів, Кант зобразив:

1) ототожнюючи право, як віддзеркалення юридичних законів, із звуженим у просторі й часі, утвердженням нижчого кордону (мінімуму), моральних законів, моральності, яка є рівною для всіх членів соціуму;

2) спрямованістю права охоплюється весь соціум, дотримання мораль в якому воно забезпечує;

3) оперування правом примусом, як прямого, так і непрямого, характеру, інструментарієм моралі є свобода і свідоме виконання її норм.

Вихідним моментом дослідження взаємодії між мораллю та правом є категорія свободи. Схильність індивіда до всесторонньої свободи, яка ніким не обмежується, спричиняє протидію і конфлікти серед учасників соціуму, хаосу. Основним результатом кантівського розуміння зв'язку між мораллю і правом є їх розмежування, утвердження цих категорій у практичному розумі.

Слід погодитись із точкою зору останнього, оскільки вказаним соціальним регуляторам властиві, взаємодоповнюваність, взаємозумовленість, взаємний попит відносно один одного: мораллю вимагається правова регуляція, моральної регуляції вимагає право. Незважаючи на деякі суперечливі моменти аргументації, філософ підкреслював надзвичайну важливість питання взаємодії моралі і права.

Вказані положення, щодо розуміння права в контексті його зв'язку з мораллю, лежать в основі точок зору, таких дослідників, як І. Бентам, І.Фіхте, Г. Гегель, А. Шопенгауер, С. Соловйов, І. Ільїн, Б. Кістяківський, П. Новгородцев, Л. Петражицький, Е. Гартман та ін.

У наукових пошуках такого вченого, як Л. Петражицький, відображаються висновки відносно єдності наведених соціальних регуляторів поведінки людей. На думку П. Новгородцева, який досліджував право в аспекті морального оцінювання, і був переконаний, у трансформації права у мертву матерію, нежиттєздатність останнього у разі відсутності його підтримки (підкріплення з боку моралі).

Викликає інтерес точка зору правознавця Л. Фуллера. Останній, досліджуючи взаємодію

права, моралі, розрізняв мораль обов'язку, мораль прагнення. При цьому початком моралі прагнень, на думку вченого, є найвищий рівень досягнень людства, в той час, як початком моралі обов'язку, виступає найнижчий рівень. Л. Фуллер проводив порівняння між мораллю обов'язку і граматичними правилами, ототожнюючи мораль прагнення із, сформованими критиками, правилами становлення вишуканого твору. За аналогією, мета правил граматики - зберегти мову, в якості інструменту комунікації, призначенням же правил моралі є утвердження того, що потрібне соціуму.

На думку автора цієї статті, принципам якісної літератури, аналогічно як, і засадам моралі прагнення, властива розпливчатість, неконкретність суджень, і лише узагальнений образ досконалості, без вказівки на шляхи на її втілення. Тому, на думку автора статті, кожний вчинок має одержувати оцінку з позиції його внеску до досконалого суспільства і життєдіяльності. Уявлення про ідеальне виконують роль зразка, для утвердження обов'язків. Водночас, починаючи з 50-х років дев'ятнадцятого століття відбулося формування та закріплення позитивістських поглядів на право, яким властиві чіткість сформульованих позиції, утвердження самостійності правової науки (відокремлення від філософської науки). Наведене спричинило зосередження уваги на владному контекстів права, відношення до останнього, як до засобу репресій. Утвердилось сприйняття, як соціального регулятора, лише «позитивного права», правовій нормі відведено основоположне місце у системі соціальних норм. Формально коректний закон, установлений законодавцем, не може бути несправедливим, отже, є обов'язковим для виконання і морально індиферентним.

Постійні суперечки між прибічниками трактування категорії «право», у обмеженому нормативному контексті, та прибічниками всеохоплюючого підходу, викликали становлення та появу, одночасно, інтегруючої теорії тлумачення права.

Досліджуючи теорії розуміння права, що на якісному рівні, пов'язані із морально-теоретичною сутністю категорії «право»: природно-правову теорію права, моральну теорію права, психологічну теорію права, соціологічну теорію права, та інтегральне трактування категорії «право».

На думку М. С. Кельмана, О. Г. Мурашина, мораль є усталеними в соціуму, внаслідок дії суспільних переконань, нормами, засадами, правилами поводження, що повинні відповідати поняттям відносно категорій добра, зла, обов'язку, справедливості, честі, і гарантуються за допомогою внутрішнього переконання та інструментів впливу громадської думки [4, с. 40].

Моралі, спрямованій на встановлення, необхідної соціуму, альтернативи поведінки особи, відводиться переважне місце у масиві типів суспільної свідомості.

На думку Дж. Лока, у якості складової частини моралі, можна виділити спілкування, що виконує роль інструмента гуманізації індивідів. Останній здійснював ототожнення моральності, у аспекті спілкування із виміром, яким визначається поведінка індивіда, його відношення до співрозмовника. Вказаним виміром охоплюється психологічна потреба індивіда до реалізації морально спрямованої поведінки [6, с. 30].

Узагальнивши точки зору всіх наведених дослідників, можливо виокремити спільні та відмінні риси моралі і права.

Спільні риси моралі та права виявляються у:

1) Системності. Як право, так і мораль, є системами норм соціального характеру;

2) Подібності цілей. Як праву, так і моралі, властиві однакові цілі - забезпечення стану упорядкованості суспільних відносин, гарантування реалізації таких категорій, як свобода, рівність, гуманізм та справедливість;

3) Співпаданні приписів. Приписи, як права, так і моралі, переважно співпадають - відбувається заборона або рекомендація однакових актів поведінки;

4) Співпадання суб'єктів, чия поведінка регулюється. Приписи, як права, так і моралі, адресовані одним і тем же суб'єктам;

5) Єдності цінностей. І для права, і для моралі характерне формування їх, в якості основоположних цінностей загальнолюдського характеру, як критеріїв розвитку суспільства соціального і культурного характеру.

Відмінність права і моралі виявляється у:

1) Способах появи. Для норм права характерне їх створення чи офіційне санкціонування державою, для моралі не характерні ознаки результату цілеспрямованих особливих дій, а властиві, стихійні поява і розвиток у соціумі, та неофіційність (недержавне походження).

2) Методах практичного втілення. Втілення приписів права у життя, їх охорона покладена на державу, яка проводить моніторинг додержання норм права і притягає до відповідальності їх порушників. Реалізація норм моралі відбувається через силу суспільної думки, а функції її внутрішнього гаранта виконує совість індивіда;

3) Формі вираження. Правовими нормами здійснюється вираження державної волі та її утвердження у формі особливих актів юридичного характеру. Виникнення та існування моральних норм опосередковується свідомістю осіб;

4) Оціночних поняттях. Оцінюючи дії індивідів, право застосовує категорії правомірності та неправомірності, покарання. Оцінка мораллю дій осіб, здійснюється з точки зору таких категорій, як «добро», «справедливість», «совість», «честь», «обов'язок».

5) Неоднакова сутність відповідальності, та неоднакова процедура її практичного втілення. Внаслідок порушень правових норм спричиняється негативна реакція зі сторони держави, у формі юридичної відповідальності, реалізація якої суворо регулюється виключно законодавством. Для норм моралі властива відсутність будь-якої закріпленої форми, чи порядку застосування відповідальності, яка також носить відмінний, від юридичної відповідальності, характер. Засобом впливу виступає моральний вплив (у формі бойкоту, публічного осуду), формування якого відбувається стихійно.

6) Сферах впливу. Мораллю здійснюється регулювання, зазвичай, стосунків міжособистісного характеру (учасниками яких є друзі, сімейне коло), правом врегульовано стосунки, що мають найбільше значення для соціуму взагалі, зокрема: відносно власності, влади, праці, управління, судочинства.

7) Змісті. Нормам права властива переважаюча конкретизованість розпоряджень, нормам моралі властивий релятивізм, відносність, що виявляється у неможливості однозначної оцінки вчинків індивідів, як моральних.

Варто зазначити, що мораль, право та етика тісно пов'язані між собою. Поняття «міжнародна ввічливість» багатопланове і в дипломатичному протоколі включає: міжнародний етикет державного прапора - головного символу держави, етикет державного герба і гімну, реагування членів міжнародного співтовариства на обрання глави держави, протокольні заходи у зв'язку з офіційним трауром у країні, пов'язаним зі смертю глави держави чи глави уряду, реагування на терористичні акти, стихійні лиха, катастрофи тощо. Існує особливий етикет - відповідно до норм міжнародного права, правил дипломатичного протоколу і традицій країни перебування - підйому прапора на приміщеннях дипломатичних представництв, консульських установ та інших офіційних представництв за кордоном [5, с. 189-190].

Таким чином, історична еволюція співвідношень, відмінностей і суперечностей моралі та права виступають у якості як головних інструментів соціального регулювання.

Список використаних джерел

1. Геня, БО., 2013. `Право і мораль в системі соціонормативного регулювання', Публічне право, №2, с.зб2-3б8. [online] Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ pp_2013_2_52.

2. Євхутич, ІМ., 2012. `Мораль і право як суспільні інститути: проблеми осмислення в умовах побудови громадянського суспільства', Форум права, №1, с.1131.

3. Кант, И., 1965. `Критика чистого разума', Соч.: в 6 т., М., Т.4, Ч.1.

4. Кельман, МС., Мурашин, ОГ., 2002. `Загальна теорія права (зі схемами, кросвордами, тестами)', К.: Кондор, 234 с.

5. Красніцька, ГМ., 2016. `Міжнародний етикет та його роль у веденні переговорів', Науковий вісник «Гілея», №115, с.500.

6. Локк, Дж., 1985. `Опыты о законе природы', Локк Дж. Сочинения: в 3 т., М.: Мысль, Т.3, 1988, с.341.

7. Петришин, ОВ., 2007. `Право як соціокультурне значне явище: особливості юридичного підходу', Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства, X., с.248.

References

1. Genja, BO., 2013. `Pravo i moral' v systemi socionormatyvnogo reguljuvannja (Law and morality in the system of socio-regulatory regulation)', Publichne pravo, №2, s.362-368. [online] Dostupno: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/pp_2013_2_52.

2. Jevhutych, IM., 2012. `Moral' i pravo jak suspil'ni instytuty: problemy osmyslennja v umovah pobudovy gromadjans'kogo suspil'stva (Morality and Law as Public Institutions: Problems of Understanding in the Construction of Civil Society)', Forumprava, №1, s.1131.

3. Kant, I., 1965. `Kritika chistogo razuma (Criticism of pure reason)', Soch.: v 6 t., M., T.4, Ch.1.

4. Kel'man, MS., Murashyn, OG., 2002. `Zagal'na teorija prava (zi shemamy, krosvordamy, testamy) (General theory of law (with circuits, crossword puzzles, tests))', K.: Kondor, 234 s.

5. Krasnic'ka, GM., 2016. `Mizhnarodnyj etyket ta jogo rol' u vedenni peregovoriv (International etiquette and its role in negotiating)', Naukovyj visnyk «Gileja», №115, s.500.

6. Lokk, Dzh., 1985. `Opyty o zakone prirody (Experiments on the law of nature)', Lokk Dzh. Sochinenija: v 3 t, M.: Mysl', T.3, 1988, s.341.

7. Petryshyn, OV, 2007. `Pravo jak sociokul'turne znachne javyshhe: osoblyvosti jurydychnogo pidhodu (Right as a socio-cultural phenomenon: the peculiarities of the legal approach)', Pravova kul'tura v umovah stanovlennja gromadjans'kogo suspilstva, X., s.248.

Размещено на Allbest.ru