Корупційні ризики в діяльності поліцейського та шляхи їх усунення

Размещено на http://allbest.ru

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Корупційні ризики в діяльності поліцейського та шляхи їх усунення

Миронюк Р.В.

Вступ

Постановка проблеми. Корупція - це негативне соціальне явище, джерело економічних, політичних і соціальних ризиків для суспільства. Вона є однією із найнебезпечніших загроз правам людини, перешкоджає економічному розвитку держави, має негативні фінансові наслідки як для держави, так і для громадян. Нині в нашій державі вживаються заходи у сфері запобігання та протидії корупції. Одним із основних напрямів у сфері запобігання корупції є виявлення корупційних ризиків, які можуть виникнути в діяльності державних службовців, а також усунення умов та причин виникнення цих ризиків.

Слід зауважити, що законодавчого визначення поняття та видів корупційних ризиків немає. Однак ст. 19 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) передбачає необхідність розробки та затвердження в кожному органі державної влади, у тому числі в Національній поліції, антикорупційних програм, складовою яких є визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері, заходи з їх реалізації, а також з виконання антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми; оцінка корупційних ризиків у діяльності органу, установи, організації, причини, що їх породжують, та умови, що їм сприяють; заходи з усунення виявлених корупційних ризиків, осіб, відповідальних за їх виконання, строки та необхідні ресурси [1].

На виконання цієї норми в Національній поліції щорічно затверджується Антикорупційна програма з урахуванням розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2016 року № 803-р «Деякі питання запобігання корупції в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади» [2], «Про затвердження плану заходів з реалізації Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2018 рік» від 31 січня 2018 року № 86-р [3], з дотриманням положень Методології оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, затвердженої рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) від 02 грудня 2016 року № 126 [4], Методичних рекомендацій щодо розробки антикорупційних програм органів влади, затверджених рішенням НАЗК від 19 січня 2017 року № 31 [5], та з урахуванням Порядку підготовки, подання антикорупційних програм на погодження до Національного агентства з питань запобігання корупції та здійснення їх погодження, затвердженого рішенням НАЗК від 08 грудня 2017 року № 1379 [6].

Попри це сучасне антикорупційне законодавство України не повною мірою регулює систему корупційних ризиків у діяльності публічної служби в цілому та Національної поліції зокрема, в ньому в першу чергу звернуто увагу на вжиття системних заходів недопущення (мінімізації) корупційних ризиків в окремо взятому органі публічної влади, в той же час не визначено тлумачення корупційних ризиків, які зустрічаються в повсякденній роботі окремо взятого поліцейського, воно є досить складним для розуміння поліцейськими та не дає відповіді на питання: від яких дій, рішень має відмовитись чи бездіяти поліцейський для того, щоб його діяння не оцінювалось як корупційне чи пов'язане з корупцією.

Таким чином, метою наукової статті є з'ясування тих корупційних ризиків, які слід усунути, не допустити (мінімізувати) їх настання поліцейськими, щоб не стати суб'єктом вчинення корупційного правопорушення.

На виконання поставленого завдання в межах статті будуть вирішені такі задачі: визначити корупційні ризики в діяльності працівника поліції; з'ясувати способи діяльності (бездіяльності) поліцейського, що призводять до настання корупційних ризиків та виокремити шляхи їх усунення (мінімізації).

Виклад основного матеріалу

Повертаючись до поняття корупційних ризиків у діяльності поліції слід зауважити, що їх нормативне визначення дано в Методичних рекомендаціях НАЗК - Методології оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, затвердженої рішенням НАЗК від 02 грудня 2016 року № 126, відповідно до якої під корупційним ризиком у діяльності поліцейського слід вважати ймовірність того, що рішення, дії чи бездіяльність поліцейського можуть призвести до корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Об'єктом оцінки корупційних ризиків є функції, завдання та повноваження поліцейського, визначені законодавчими актами, та способи їх реалізації; оцінка корупційних ризиків це процес визначення, аналізу та безпосередньої оцінки корупційного ризику; до чинників корупційного ризику віднесено умови та причини, що заохочують (стимулюють), викликають або дозволяють скоєння поліцейським діянь, які можуть призвести до вчинення корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією [4].

Оцінку корупційних ризиків може проводити комісія з оцінки корупційних ризиків Національної поліції (або відокремленого її структурного підрозділу), до складу якої входять посадові особи поліції, та за згодою, представники громадськості, експерти, які володіють знаннями про внутрішнє і зовнішнє середовище поліції та мають досвід роботи у правоохоронній (правозахисній) сфері.

Така комісія створюється керівником відокремленого структурного підрозділу МВС (Національної поліції), зокрема в Національній поліції склад такої комісії затверджений наказом Національної поліції України № 35 від 18 січня 2019 року [7]. В навчальних закладах МВС з особливими умовами навчання така комісія створюється і діє на підставі положення, затвердженого керівником (ректором) закладу вищої освіти [8].

Процес оцінки корупційних ризиків складається з таких основних етапів: організаційно-підготовчі заходи; ідентифікація (виявлення) корупційних ризиків; оцінка корупційних ризиків; складання звіту за результатами оцінки корупційних ризиків, які немає сенсу аналізувати, оскільки вони детально розтлумачені у вищезгаданих методичних рекомендаціях і стосуються передусім корупційних ризиків для відповідного органу публічної влади, а не конкретного державного службовця.

Також слід додати, що детальному аналізу піддано форми (види) корупційних ризиків для суб'єктів владних повноважень у методичних рекомендаціях «Корупційні ризики в діяльності державних службовців», які дані в роз'ясненні Міністерства юстиції України від 12.04.2011 [9], відповідно до яких за поширеністю корупційні ризики в діяльності державних службовців можна розташувати в такому порядку: недоброчесність державних службовців; виникнення конфлікту інтересів; недостатній рівень контролю або безконтрольність з боку керівництва; наявність дискреційних повноважень.

На досягнення мети дослідження через виконання чітко сформульованих його задач, нижче ми будемо вести мову про ті реальні рішення, дії чи бездіяльність працівників поліції, які зумовлюють наявність корупційних ризиків в їх діяльності, та визначимо шляхи їх усунення.

Зокрема почнемо з використання службових повноважень чи свого становища, обмеження на які визначено статтею 22 Закону. Аналіз цієї норми вказує на те, що поліцейським забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти у приватних інтересах. антикорупційний поліцейський правопорушення

Не вдаючись до юридичного аналізу даної норми заборони (обмеження), попри все тут слід враховувати декілька факторів:

1) використання своїх службових повноважень (визначених посадовою інструкцією) або свого становища як поліцейського (не безпосередні повноваження, а дотичні можливості, наприклад, доступ до відповідних облікових баз даних поліції);

2) отримання (реальне або потенційне) неправомірної вигоди, під якою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону);

3) використання будь-якого державного чи комунального майна або коштів (які безпосередньо знаходяться у використанні поліцейським, наприклад транспортний засіб, або до яких тимчасово має доступ поліцейський, наприклад, спеціальні засоби, у приватних інтересах (тобто поза межами їх законного використання в публічних інтересах)) [1].

Наступним є обмеження щодо одержання подарунків. Тут слід виокремлювати законне та незаконне одержання поліцейським подарунків. До законних подарунків та способів їх отримання слід віднести:

1) прийняття подарунків, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, а саме: якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки (слід враховувати прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» складає на сьогодні 1921 грн. [10];

2) будь-які дарунки, що даруються близькими особами або одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси. Відповідно, незаконні подарунки - це ті, що перевищують один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує два прожиткових мінімуми, встановлені для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки; а під незаконним способом їх отримання слід вважати безпосередньо або через інших осіб вимагання, прохання або одержання таких подарунків для себе чи близьких осіб від юридичних або фізичних осіб у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування або якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи. Інші способи отримання подарунків поліцейським є цілком законними (зокрема, отримання подарунків від друзів, які не перебувають у будь-яких зв'язках з поліцейським, пов'язаних з його професійною діяльністю, мається на увазі реальне, а не потенційно можливе перебування у таких відносинах (прикладом може слугувати цілком законний подарунок патрульному поліцейському на день народження від друга, який є водієм і може бути потенційно у службових відносинах з патрульним у випадку винесення останнім постанови про застосування стягнення за вчинення ПДР).

Поліцейський у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язаний невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.

Також статтею 24 Закону визначено досить чіткий алгоритм дій при виявленні у своєму службовому приміщенні майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка; в цьому разі він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника; про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником (слід зауважити, що дана вимога поширюється на випадки виявлення такого майна й у службовому автомобілі поліцейського) [1].

Наступним корупційним ризиком у діяльності поліцейського є сумісництво та суміщення з іншими видами діяльності. Норма статті 25 Закону вказує на те, що обмеженням (забороною) для поліцейського є зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) [1].

Не вдаючись до ретельного порівняльно-правового аналізу доцільності запровадження таких обмежень для поліцейських, все ж необхідно зазначити, що законодавство і правозастосовна практика більшості демократичних держав допускає можливість сумісництва поліцейської діяльності з іншими видами діяльності, які передбачають використання трудового ресурсу поліцейського з метою отримання останнім додаткового прибутку як стимулюючого фактора удосконалення його особистісних здібностей та можливості їх реалізації.

Однак існують цілком логічні і розумні обмеження такої діяльності, зокрема: вона може здійснюватись виключно поза робочим часом поліцейського (залежно від графіка його служби, але не в межах, як правило, в середньому 40-годинної робочого тижня); вона не має бути пов'язана з використанням поліцейським свого службового становища за рахунок державної служби в поліції; така діяльність має бути документально оформлена, і поліцейським мають бути сплачені всі податки з отриманого прибутку, який підлягає декларуванню.

Сподіваємось, що в перспективі з удосконаленням антикорупційного законодавства такі перспективи сумісництва будуть відкриті і для наших поліцейських. Наразі поліцейському забороняється безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю, тобто відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України - самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [11].

Винятком є викладацька, наукова і творча діяльність, медична практика, інструкторська та суддівська практика із спорту, які можуть здійснюватись із певними обмеженнями: поза службовим (робочим) часом; з належним юридичним оформленням, як правило, за контрактом з обов'язковою сплатою податків з прибутку та декларуванням таких прибутків. Слід зазначити, що наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 28.06.93 № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій») передбачено, що усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом.

Зокрема пунктом 3 вищезазначеного Переліку зазначена педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше як 240 годин на рік [12]. Таким чином, поліцейський має право в позаробочий час здійснювати викладацьку діяльність, медичну практику, інструкторську та суддівську практику із спорту в обсязі не більше 240 годин на рік з погодинною оплатою праці, якщо дозвіл на таку роботу надав керівник відповідного органу.

Наступним обмеженням поліцейського щодо сумісництва є заборона входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, зокрема це стосується норми статті 66 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої [13].

Для визначення наявності чи відсутності корупційних ризиків поліцейським слід враховувати таке:

1) категорична заборона входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, а сам факт такого входження, навіть без активної поведінки особи (як у випадку заборони займатися іншою оплачуваною діяльністю), є порушенням вимог Закону [14]; в той же час поліцейський може бути засновником, членом правління та заступником голови неприбуткової громадської організації, якщо не буде отримувати відповідний прибуток за результатами діяльності цієї організації [15];

2) не є корупційним ризиком, а відповідно - порушенням закону право бути пасивним акціонером акціонерного товариства, тобто не здійснювати безпосередньої підприємницької діяльності, в той же час отримувати прибутки від акцій, але з урахуванням однієї умови, що наявність такої кількості акцій не дає право приймати управлінські рішення, які впливають на діяльність підприємства; також це стосується відкриття депозитних рахунків, які передбачають отримання прибутку у формі дивідендів поліцейським за умови декларування суми дивідендів (акціонерних коштів), а також прибутків, отриманих від їх розміщення.

Наступним корупційним ризиком для поліцейського є спільна робота близьких осіб, на яку встановлено обмеження статтею 27 Закону. Так, поліцейські не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам, перелік яких визначено ст. 1 Закону [1]. Слід враховувати, що закон дає досить широке поняття «пряме підпорядкування», під яким слід розуміти відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.

Однак це питання пов'язане безпосередньо з наявністю чи відсутністю конфлікту інтересів, на який звернемо увагу нижче. Для наглядного розуміння прямого підпорядкування по службі в поліції наведем такі приклади: очевидним є те, що донька не може перебувати на посаді слідчого відділу, керівником якого є її батько; з іншого боку - чи може син працювати на посаді дільничного офіцера поліції в підрозділі, в якому його батько є керівником кадрової служби? І відповідь на це питання ствердне - так, але має бути усунутий конфлікт інтересів - батько має бути виключений з комісії, яка приймає кадрові рішення щодо його сина.

Очевидним шляхом усунення даного корупційного ризику є повідомлення особою, яка претендує на зайняття посади у відповідному підрозділі поліції, керівництва органу, на посаду в якому вона претендує, про працюючих у цьому органі близьких їй осіб. У разі, якщо такий корупційний ризик вже наявний, він має бути усунутий з ініціативи суб'єктів конфлікту інтересів протягом п'ятнадцяти днів, або за рішенням керівника в місячний строк з моменту виникнення обставин дані особи (особа) підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Найбільш складною категорією виникнення корупційних ризиків у діяльності поліцейського є наявність реального або потенційного інтересів, аналізу яких необхідно приділити окреме дослідження. Нижче, виходячи із законодавчого визначення потенційного конфлікту інтересів, як наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, або реального конфлікту інтересів, як суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, наведемо окремі приклади конфлікту інтересів, які можуть виникати в діяльності поліцейського: слідчий не може здійснювати кримінальне провадження щодо свого родича; інспектор дозвільної системи не може займатись оформленням дозволу на носіння, перевезення чи зберігання зброї родичу чи куму; дільничний офіцер поліції не може здійснювати адміністративний нагляд стосовно родича та ін.

Для недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів поліцейський зобов'язаний повідомити про наявність конфлікту інтересів безпосереднього керівника, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, самостійно вжити заходів для врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Безпосередній керівник поліцейського протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, шляхом усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняттям рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи [14].

Ще одним корупційним ризиком у діяльності поліцейського є недотримання строків заповнення декларації та внесення в неї змін.

Поліцейський зобов'язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається НАЗК, а також упродовж семи днів після подання декларації поліцейський має право подати виправлену декларацію. Також слід враховувати те, що у разі суттєвої зміни у майновому стані поліцейського, а саме: отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (на 1 півріччя 2019 року це 96 тис. 50 грн.), поліцейський у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це НАЗК, зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Висновок

Таким чином, на виконання поставленого завдання в межах статті нами було здійснено спробу визначити основні корупційні ризики в діяльності поліцейського, з'ясовано способи діяльності (бездіяльності) поліцейського, що призводять до настання корупційних ризиків, та виокремлено алгоритми діяльності поліцейського, щоб виключити або принаймні мінімізувати настання негативних правових наслідків у формі відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або діяння, пов'язаного з корупцією.

Бібліографічні посилання

1. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-УП. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 49. Ст. 2056.

2. Деякі питання запобігання корупції в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади: розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2016 року № 803-р. Урядовий кур'єр. 2016. № 213.

3. Про затвердження плану заходів з реалізації Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2018 рік: розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 86-р. Урядовий кур'єр. 2018. № 36.

4. Про затвердження Методології оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади: рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 02 грудня 2016 року № 126. Офіційний вісник України. 2017. № 4. Ст. 168.

5. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розробки антикорупційних програм органів влади: рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 19 січня 2017 року № 31. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0031884-17.

6. Про затвердження Порядку підготовки, подання антикорупційних програм на погодження до Національного агентства з питань запобігання корупції та здійснення їх погодження: рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 08 грудня 2017 року № 1379. ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0087-18.

7. Про затвердження складу комісії з оцінки корупційних ризиків та моніторингу виконання антикорупційної програми Національної поліції України: наказ Національної поліції України від 18 січня 2019 року № 35. ЦКЬ: https://dp.npu.gov.ua/assets/sites/dp.

8. Про затвердження Положення про комісію з оцінки корупційних ризиків та моніторингувиконання антикорупційної програми Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: наказ ДДУВС від 11.04.2017 № 257. ЦКЬ: http://dduvs.rn.ua/wp-content/uploads/Шes/Structure/anticorruption/2017/4.pdf.

9. Корупційні ризики в діяльності державних службовців: роз'яснення Міністерства юстиції України від 12.04.2011. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0026323-11.

10. Про Державний бюджет України на 2019 рік: Закон України від 23 листопада 2018 року № 2629-УШ. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 50. Ст. 400.

11. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-А. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19-20, № 21-22. Ст. 144.

12. Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників держав них підприємств, установ і організацій: наказ Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 28.06.93 №43. ЦКЬ:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0076-93.

13. Про Національну поліцію: Закон України від 2 липня 2015 року № 580^Ш. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40-41. Ст. 379.

14. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів: рішення НАЗК від 29.09.2017 № 839. ЦКЬ: https://mfa.gov.ua/mediafiles/files/misc/2017-10-30/2017-10-30_2.pdf.

15. Щодо можливості державного службовця бути засновником, членом правління та заступником голови неприбуткової громадської організації: роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 15.08.2014 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003859-14.

Summary

Corruption risks in the activities of the policeman and ways to eliminate them. Myronyuk R.V.

The article outlines the main corruption risks in the activities of the policeman, elucidates the ways in which the policeman acts (inactivity) leading to the occurrence of corruption risks, and identifies the algorithms for the policeman to exclude or at least minimize their offense in the form of liability for committing a corruption offense or a related offense with corruption. The object of assessment of corruption risks is the functions, tasks and powers of the police, determined by legislative acts, and the ways of their implementation; assessment of corruption risks is the process of identifying, analyzing and directly assessing corruption risk; factors of corruption risk include the conditions and reasons that encourage (stimulate), cause or permit the commission of police actions that may lead to committing a corrupt offense or offense related to corruption. An assessment of corruption risks can be made by the National Police (or its separate subdivision) corruption risk assessment commission, which includes police officers and with consent, representatives of the public, experts who have knowledge of the internal and external environment of the police and have experience work in the law-enforcement (human rights) sphere. It is revealed that the greatest corruption risks that arise in the activities of the police are related to: use of official powers in order to obtain unlawful benefits; receiving gifts; combining and combining with other activities; engaging in entrepreneurial and other paid activities; the work of close friends and the presence of real or potential interest.

Keywords: police, corruption, corruption risks, ways of eliminating (minimizing) corruption risks in police activity.

Анотація

Корупційні ризики в діяльності поліцейського та шляхи їх усунення. Миронюк Р.В.©. доктор юридичних наук, професор (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ)

Визначено основні корупційні ризики в діяльності працівника поліції, з'ясовано способи діяльності (бездіяльності) поліцейського, що призводять до настання корупційних ризиків, та виокремлено алгоритми діяльності поліцейського по виключенню або принаймні мінімізації їх настання.

Ключові слова: поліція, корупція, корупційні ризики, способи усунення (мінімізації) корупційних ризиків у діяльності поліції.

Размещено на Allbest.ru