Вирішення спорів щодо вживання допінгу в спортивному арбітражному суді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вирішення спорів щодо вживання допінгу в спортивному арбітражному суді

The solution to the dispute for dopes use in court of arbitration for sport

Акуленко Т. М.,

аспірант кафедри міжнародного та європейського права,

Національний університет «Одеська юридична академія»,

Akulenko T.,

Postgraduate Student of the Department of International

and European Law at, National University «Odessa Law Academy»,

В статті розглянуті теорія та практика вирішення спорів щодо вживання допінгу в Спортивному арбітражному суді. Розглянуто основну мету його створення та сучасну роль в системі організацій, що здійснюють боротьбу з допінгом в сучасному світі. Вивчені основні нормативно-правові акти, що впливають на судочинство в справах про вживання допінгу (Кодекс спортивного арбітражу та правила медіації CAS, Антидопінговий кодекс ВАДА, Медичний кодекс Міжнародного олімпійського комітету, Олімпійський антидопінговий кодекс МОК 1988 року та інші), а також колізійні моменти, що виникають між різними нормативними актами в цій сфері. В результаті дослідження отримані висновки щодо подальшого розмежування повноважень між САС та іншими ключовими міжнародними організаціями, що здійснюють боротьбу з використанням допінгу в спорті (ВАДА, МОК, антидопінгові організації тощо).

Ключові слова: допінг, спортивний арбітраж, спортивний арбітраж в Лозанні, САС, допінгові спори, антидопінгове провадження.

The article discusses the theory and practice of resolving doping disputes in the International Sports Arbitration Tribunal. The main purpose of its creation and modern role in the system of anti-doping organizations in the modern world are considered. The basic legal acts that influence the lawsuit on doping cases (Sports Arbitration Code and CAS Mediation Code, WADA AntiDoping Code, International Olympic Committee Medical Code, Olympic Anti-Doping Code of 1988 and others) were studied. among different regulations in this area. The study concluded that there is a need to further differentiate between C^iS and other key international organizations that combat doping in sports (WADA, IOC, anti-doping organizations, etc.).

Keywords: doping, sports arbitration, international sports arbitration in Lausanne, CАS, doping disputes, anti-doping proceedings.

Постановка проблеми та зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Для вивчення теорії та практики вирішення спорів щодо вживання допінгу в Спортивному арбітражному суді (САС) нам необхідно розглянути систему розгляду спортивних спорів, яка існує в сучасному світі та зрозуміти ту роль, яку в ній відіграє Спортивний арбітражний суд (далі - САС). Для цього важливо окреслити основні історичні аспекти його створення, також розглянути основні елементи його структури та форми здійснення провадження при розгляді спорів. Також необхідно з'ясувати нормативно-правову базу, що регулює правовідносини в цій сфері та визначити основні проблеми, з якими стикається практична реалізація цих норм. Саме через це знання ми зможемо проаналізувати основні особливості вирішення спорів відносно вживання допінгу в практиці САС, визначити ефективність його діяльності на сучасному етапі та визначити і окреслити основні проблеми такої діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сфера наукових досліджень теорії та практики вирішення спорів щодо вживання допінгу в Спортивному арбітражному суді не достатньо вивчена. Дуже часто дослідники обмежуються лише згадками про основні моменти діяльності цього органу, або перерахуванням пунктів нормативно-правової бази, що регулює цю сферу. До цієї проблеми зверталися С. В. Алексєєв, А. Ю. Бордюгова, Л. І. Захарова, Ф. Латті, В. М. Платонов, І. Р. Про- цик, С. М. Стороженко, М. А. Тихонова, Т. Шульц, Р. В. Чередник та інші автори, але ми відзначаємо неповний та фрагментарний характер таких досліджень. Заслуговують на окрему увагу дослідження К. В. Погосян [5], яка розглянула діяльність САС як комплексної частини загальної системи розгляду спортивних спорів. Але саме розгляду теорії та практики вирішення спорів щодо вживання допінгу в Спортивному арбітражному суді, на жаль, увага приділяється неповно та фрагментарно.

Мета статті - оцінка сучасної ролі САС в здійсненні судочинства в сфері порушення заборони на використання допінгу в спорті; огляд її структури та повноважень; вивчення актуального досвіду реалізації Спортивним арбітражним судом своїх функцій; співробітництво з іншими міжнародними організаціями, що приймають участь у антидопінговій діяльності, а також аналіз існуючих протиріч в діяльності цих органів.

Виклад основного матеріалу. Спортивне правосуддя є одним з найбільш перспективних та динамічних напрямків для сучасної правової сфери. Особливий інтерес міжнародне спортивне правосуддя викликає завдяки розгляду чималої кількості резонансних справ (у Швейцарії в м. Лозанна, діє Спортивний арбітражний суд (Court of Arbitration for Sport) - незалежний міжнародний арбітражний орган, який вирішує спори, пов'язані зі спортом (його відділення розташовані також в Нью-Йорку та Сіднеї). Установа, незалежна від будь-якої спортивної організації, що сприяє врегулюванню спортивних спорів шляхом арбітражу або медіації через процесуальні норми, адаптовані до специфічних потреб спорту.

Основоположними документами, що врегульовують боротьбу з використанням допінгу в спорті та процедуру вирішення спорів в цій сфері, зокрема, арбітражного провадження в справах щодо вживання допінгу в САС, врегульовано Кодексом міжнародного спортивного арбітражу та правила медіації САС, Антидопінговим кодексом ВАДА, а також Медичним кодексом Міжнародного олімпійського комітету, що в тій чи іншій мірі врегульовують відносини, що виникають в цій сфері. Колізійні моменти між цими двома актами ми розглянемо детально дещо пізніше, а зараз приділимо увагу важливим моментам діяльності САС.

Кодекс міжнародного спортивного арбітражу [4] було затверджено 22 листопада 1994 року Міжнародною арбітражною радою в сфері спорту (International Council of Arbitration for Sport). До сьогодні він виконує важливі функції в роботі САС, зокрема, сприяння у вирішенні спорів, що пов'язані зі спортом, забезпечення дотримання процесуальних прав сторін в арбітражному процесі, нагляд за діяльністю САС, забезпечення його незалежності, здійснення контролю за фінансуванням САС, призначення арбітрів, розподіл справ між ними, забезпечення відводів та заміни арбітрів у разі потреби, а здійснення інших необхідних адміністративних функцій.

Важливим етапом розвитку міжнародного антидопінгового судочинства стало прийняття в 2005 році Міжнародної конвенції ЮНЕСКО про боротьбу з допінгом в спорті, яка фактично визнавала САС органом, що уповноважений розглядати спори щодо вживання допінгу.

САС за своєю правовою природою - різновид третейського суду [2]. Оскільки САС не належить до класичної судової влади, то для того, щоб прийняти до провадження та розглянути певну справу, йому необхідно, щоб це було передбачено письмовою угодою між сторонами спору (арбітражне застереження). Як правило, таке застереження автоматично передбачається ще до фактичної появи самих спірних відносин, наприклад, може бути передбачене контрактом спортсмена або регламентом, статутом чи правилами спортивних організацій і асоціацій, регламентом проведення тих чи інших спортивних заходів чи в будь- якими іншими нормативними документами. Так, обов'язковою умовою участі конкретного спортсмена в Олімпійських іграх є його письмова згода на розгляд можливих спорів, в тому числі допінгових, виключно в Спортивному арбітражному суді [9].

Щодо розгляду справ про допінг, то таке застереження про розгляд справи саме САС (а саме, Постійним антидопінговим підрозділом САС) встановлено в Антидопінговому кодексі ВАДА. Крім того, при відсутності арбітражного застереження на момент виникнення спору, сторони можуть у письмовій формі дійти згоди, що вони визнають САС тим органом, який згодом зможе розглянути їх звернення за спором, а також узгодити в такому документі окремі нюанси майбутнього арбітражного провадження (наприклад, кількість арбітрів, які будуть розглядати їх справу тощо).

Згадаємо, що структурно САС складається з двох палат (обидві вони знаходяться в м. Лозанна, Швейцарія):

- загальна палата Арбітражного спортивного суду, яка розглядає спори в ролі суду першої інстанції для спорів, поданих до САС;

- палата Апеляційного арбітражу, яка виступає апеляційною інстанцію для справ, що були попередньо розглянутими іншими спеціально уповноваженими органами (наприклад, спортивними федераціями країн). Крім того, можливе оскарження рішення, прийнятого САС, якщо таке оскарження передбачається положеннями статуту САС та Кодексом міжнародного спортивного арбітражу.

Для кращого розуміння місця антидопінгових проваджень в загальній структурі діяльності САС, зазначимо, що в самому загальному вигляді спортивні та пов'язані зі спортом спори, що входять до компетенції САС поділяються на дві категорії:

1. Спори економічного (комерційного) характеру, що виникають з контрактів щодо спонсорства, продажу прав телевізійної трансляції, організації спортивних змагань, трансферту гравців, а також спори, що випливають з трудових і агентських договорів з професійними спортсменами. Такі спори розглядаються САС як судом першої інстанції або в порядку звичайної арбітражної процедури.

2. Спори дисциплінарного характеру, що виникають внаслідок незгоди з рішенням дисциплінарного, контрольного або арбітражного органу спортивної асоціації, федерації або організації. Йдеться про справи з допінгового контролю, дискваліфікації спортсменів, неналежної поведінки на спортивних змаганнях, порушення правил гри тощо. Такі спори розглядаються в порядку арбітражної апеляції, при цьому САС - вища інстанція для їхнього вирішення [8, с. 157].

Зазначимо також, що процедура, яка застосовується до того чи іншого спору залежить від кожної окремої справи. Регламент САС передбачає 4 основні види процедур розгляду справ:

- звичайний арбітраж - регулює провадження у справі в ролі суду першої інстанції. Тут розглядаються комерційні арбітражні спори (щодо спонсорських контрактів, прав на трансляцію, ліцензування, контрактів спортсменів, агентів тощо);

- апеляційний арбітраж - предмет розгляду - оскарження рішень уповноважених спортивних органів, спори щодо виплат відшкодування та компенсації за порушення угод, правил, регламентів, провадження з приводу застосування дисциплінарних санкцій та антидопінгових правил;

- ad hoc - процедура спеціального прискореного арбітражу, що здійснюється під час проведення масштабних спортивних змагань (наприклад, Олімпійські ігри, Чемпіонат світу з футболу тощо). Завдяки створенню спеціальних тимчасових трибуналів у складі САС, з'являється можливість розглянути спір протягом 24 годин з моменту надходження справи до розгляду САС;

- медіація - процедура до відкриття арбітражного провадження, обов'язково має бути запропонована сторонам як альтернативний спосіб вирішення спору за їх зверненням, але на практиці вона застосовується не дуже часто. В межах використання такої процедури передбачається, що САС буде виступати в якості медіатора, завдання якого полягає в сприянні тому, щоб сторони самостійно досягли згоди щодо оптимального варіанту вирішення спору. При цьому САС видає відповідне роз'яснення, що має рекомендаційний характер та не набуває загальнообов'язкового статусу арбітражного рішення.

Всі арбітражні провадження, що розглядаються в САС, розподіляються між палатами Судовою канцелярією (Court Office) і рішення про розподіл справи не може бути оскаржено жодною зі сторін провадження.

Відомо, що коло осіб, які можуть звернутися до САС є достатньо широким - в межах його компетенції із заявою про відкриття провадження може звернутися будь-яка фізична або юридична особа, яка є стороною спірних правовідносин або певним чином пов'язана з ними (це можуть бути окремі спортсмени, спортивні клуби або федерації, антидопінгові організації, оргкомітети та спонсори спортивних заходів, медіа-компанії, яким надані права на трансляцію спортивних заходів тощо).

Зазначимо, що натеперішніймомент дуже велика частина справ САС пов'язана зі вживанням допінгу спортсменами [7]. Крім того, спостерігається подальше неухильне зростання кількості таких справ, що пояснюється загальносвітовою тенденцію до посилення боротьби із застосуванням допінгу в спорті. У зв'язку з цим, а також вузькоспеціалізованим характером антидопінгових справ та підвищеною увагою громадськості до розгляду таких спорів, з початку 2019 року у складі САС функціонує Постійний антидопінговий підрозділ. Відповідні зміни щодо чого були внесені до Кодексу міжнародного спортивного арбітражу, нова редакція якого вступила в дію з 01 січня 2019 року. Відповідно до встановлених нових правил, всі міжнародні федерації, що визнали загальнообов'язковий характер Антидопінгового кодексу ВАДА, делегують новому спеціалізованому підрозділу беззастережне право розглядати справи про здійснення спортсменами порушень антидопінгових правил (те саме арбітражне застереження, про яке йшлося вище). При цьому кожна федерація має право на безкоштовний розгляд чотирьох справ на рік (розгляд таких справ здійснюється за рахунок МОК) [1].

Існує два варіанти розгляду справ Постійним антидопінговим підрозділом САС:

- справа може розглядатися арбітром одноособово. В цьому випадку сторони має право подавати апеляцію в разі незгоди з рішенням по своїй справі;

- справа може розглядатися колегіально трьома арбітрами. В цьому разі передбачається, що обидві сторони, погодившись на такий розгляд, відмовляються від свого права на апеляцію, що означає, що винесене рішення буде остаточним.

Місцем розгляду САС спорів щодо вживання допінгу (так само, як і будь-яких інших спорів) є м. Лозанна. Це особливість спортивного арбітражу, яка прямо передбачена регламентом САС та не може бути змінена навіть арбітражною угодою між сторонами. При цьому, коли справа розглядається спеціальним трибуналом ad hoc - не дивлячись на те, що місцем проведення слухань може стати місце проведення відповідних Олімпійських ігор або спортивних змагань - юридичною адресою, де таке рішення буде вважатися винесеним залишиться м. Лозанна. Таке правило необхідно для того, щоб кожна справа, що була розглянута САС, підпадала під регулювання виключно швейцарського законодавства та особливості інших національних правових систем не могли вплинути на розгляд та оскарження тієї чи іншої справи жодним чином, що, насамперед, гарантує сутнісну та процедурну послідовність розгляду САС кожної справи. Провадження здійснюється французькою та англійською мовами. Проте за згодою сторін може бути використана інша мова.

Після прийняття рішення про відкриття провадження голова колегії арбітрів (або одноособовий арбітр) видає розпорядження, за яким засідання по справі повинно бути проведено у найшвидші строки. За загальним правилом, має бути проведене одне засідання, протягом якого колегія заслуховує доводи сторін, показання свідків, а також всі остаточні усні аргументи та пояснення сторін. Кожна зі сторін може давати свідчення в тих межах, а також викликати тих свідків, які були вказані в їхньому письмовому зверненні до САС. Кожна зі сторін відповідальна за фінансові витрати, необхідні для виклику свідків та залучення перекладача. Враховуючи, що оплата залучення свідків може скласти значну суму для сторін, а також іншими можливими обмеженнями, голова колегії арбітрів (або одноособовий арбітр) у разі потреби може забезпечити заслуховування доводів сторін чи показань свідків за допомогою сучасних засобів зв'язку, наприклад, шляхом відео- або телеконференції тощо [3]. Сторони та свідки мають бути попереджені про відповідальність за неправдиві свідчення. Після закінчення засідання сторони та свідки більше не можуть звертатися з клопотаннями чи давати свідчення, окрім того випадку, якщо на це буде надано додатковий дозвіл арбітрів. Якщо колегія вважає, що отримала всю необхідну інформацію для вирішення спору, за погодженням зі сторонами вона приймає рішення не проводити далі засідання.

Зазначимо, що сучасна сфера боротьби з допінгом має надзвичайно складну та розгорнуту систему, повний розгляд якої не можливий в межах даної статті. Важливе інше, що останньою інстанцією, яка ставить остаточну крапку в усіх складних антидопінгових процесах сучасного світу, виступає саме САС. Але, як ми вже зазначали вище, деякі положення, що існують в Антидопінговому кодексі ВАДА та Кодексі міжнародного спортивного арбітражу САС - колізійні. Вважаємо за необхідне зупинитися на цьому більш детально.

Йдеться, наприклад, про статтю 3.2.1. Антидопінгового кодексу, яка регламентує методи встановлення фактів та презумпцій, де встановлюється обов'язок САС призначати наукового експерта на вимогу ВАДА, у справах, де розглядається питання дійсності наукового результату аналізу проби, отриманого лабораторією та використаних нею для цього методів. При цьому згідно ст. 44.3 Кодексу міжнародного спортивного арбітражу САС на власний розсуд вирішує, чи призначати експертів у справі та не зв'язаний жодними зовнішніми вказівками ВАДА чи інших органів та організацій.

Наступним прикладом суперечності норм можна назвати вимоги статті 13.2.4 Кодексу ВАДА, згідно з якою будь-якому відповідачу у справі, що розглядається САС, надано право включати у заперечення на апеляції, подані на рішення МСФ, НСФ, АДО, НОК тощо, власні зустрічні позовні вимоги. Така норма також була передбачена ст. 55 Кодексу САС, однак у 2010 році вона була виключена [4].

Ще одним прикладом невідповідності між собою процедурних норм можна назвати положення статті 7.1 Кодексу, де зазначається, що рішення ВАДА щодо того, яка саме антидопінгова організація має повноваження проводити розслідування щодо певного порушення анти- допінгового правила, можуть бути оскаржені до САС і повинні розглядатися ним за прискореною процедурою. В той час, коли статтею 44 Кодексу САС встановлено, що прискорена процедура призначається за погодженням всіх сторін справи та вимагає окремого рішення голови колегії (або одноособового арбітра), який розглядає таку справу.

Таким чином, ми бачимо, що процедура арбітражного провадження в справах щодо вживання допінгу в САС врегульована двома такими фундаментальними актами, як Кодекс міжнародного спортивного арбітражу та правил медіації САС та Антидопінговий кодекс ВАДА, де діють дві незалежні одна від одної організації, створюють ситуацію, коли - в разі виникнення колізій між ними - не зовсім зрозуміло, яка норма має перевагу та яка саме норма має бути застосована у кожному конкретному випадку, а також який з цих документів по відношенню до іншого містить загальні, а які - спеціальні норми.

Відомо, що між САС, МОК, ВАДА та іншими антидопінговими організаціями існують численні розбіжності. Наприклад, можна навести висловлювання Президента МОК Томаса Баха, який будучи вкрай незадоволеним рішенням САС у справі російських атлетів у 2018 році, в ході своєї офіційної прес-конференції заявив, що структура САС потребує реформування [6].

Враховуючи підвищену суспільну значущість та гучний характер більшості справ про використання допінгу в спорті, а також те негласне протистояння, яке все існує між ВАДА, іншими антидопінговими організаціями, МОК та САС, вважаємо наявність жодних колізій в регулюванні такої сфери неприпустимим та таким, що потребує до себе уваги, як з боку наукової спільноти, так і з боку правозастосовувачів.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Підводячи підсумки, зазначимо низку основних положень, які повинні бути враховані при обранні найбільш ефективних форм розв'язання спортивних спорів щодо вживання допінгу. Система боротьби з допінгом в сучасному світі являє собою складну ієрархічну структуру. Важливе місце в системі цієї ієрархії займає судова практика Спортивного арбітражного суду (САС), завдяки якій сформувалися основоположні принципи спортивного права («lex sportive»), яке на теперішній момент вже стала практично загальновизнаною галуззю права. Тому ці принципи повинні бути враховані міжнародними та національними спортивними організаціями, а також такими неурядовими організаціями як ВАДА, МОК та іншими антидопінговими організаціями. Звичайно, атмосфера змагань та ступінь комерціалізації та політизації сучасного спорту більш ніж коли-небудь стимулюють виникнення конфліктів в спорті, найкращим шляхом вирішення яких стає звернення до існуючої арбітражної процедури. І навіть за офіційної відсутності судового прецеденту як джерела права в розгляді таких справ для ефективного захисту власних прав сторони фактично змушені рахуватися з тією практикою розгляду спорів, що була реалізована САС раніше в аналогічних справах щодо вжиття допінгу. Це робить САС надзвичайно впливовим актором в сфері світової боротьби з допінгом в спорті.

У зв'язку з численними антидопінговими заборонами останнім часом допінг приймає більш підступні форми, а отже і практика застосування процедур вирішення спорів в цій сфері зазнає все більшого ускладнення. Підтвердженням чого став початок функціонування Постійного антидопінгового підрозділу в складі САС з 01.01.2019 року.

Вважаємо, що подальші дослідження мають бути спрямовані на пошук шляхів подолання відомчих розбіжностей та протистояння, що фактично існують між САС, ВАДА, іншими антидопінговими організаціями та МОК, де через неврегульованість сфер поділу компетенції та особистісні амбіції сторони іноді забувають, що тільки послідовними та гнучкими методами узгодженого міжнародного співробітництва в антидопінговій сфері, можна, якщо не подолати допінг повністю, то хоча б перетворити його у маргінальне явище в сучасному спортивному світі. Звичайно, окрім теоретичних наробок, тут важлива практика застосування антидопінгових норм та її зважена систематизація та аналіз.

Список використаних джерел

1. Arbitration Rules - САС Anti-Doping Division. 2019.

[online]. URL: https://www.tas-CAC.org/en/arbitration/

CAC-anti-doping-division.html.

2. Бордюгова А. 2006. Правонарушения в сфере

спорта: Допинг, Ценные бумаги, №46 (464) [online]. URL: https://pravo.ua/articles/pravonarushenija-v-sfere-

sporta-doping/.

3. Даточний A. 2019. Спортивний арбітражний суд під рентгеном [online]. URL: https://axon.partners/uk/blog/ sportyvnyi-arbitrazhnyi-sud-pid-rentgenom/

4. Кодекс міжнародного спортивного арбітражу

[online]. URL: http://lib.sportedu.ru/GetText.

idc?TxtID=1538.

5. Погосян Е. В. 2011. Формы разрешения спортивных споров: научное исследование. Москва: Wolters Kluwer Russia, 144 с.

6. РБК-України. 2018. Спортивный арбитражный

суд нуждается в реформировании - президент МОК [online]. URL: https://www.rbc.ua/rus/news/sportivnyy-

arbitrazhnyy-sud-nuzhdaetsya-reformirovanii-1517756359. html.

7. Українська арбітражна асоціація. 2019. Спортивний арбітраж. [online]. URL: http://arbitration.kiev.ua/uk- UA/Galuzevi-arbitrazhi/Sportyvnyj-arbitrazh.aspx?ID=492.

8. Чубаров В. В. 2011. К теории и практике спортивного арбитража. Третейский суд, №2. С.153-165.

9. Шахрай С.М. 2011. Международный спортивный арбитраж. Москва: Воениздат [online]. URL: https://www. livelib.ru/book/1001102911-mezhdunarodnyj-sportivnyj- arbitrazh-shahraj-sm.

References

допінг суд арбітражний спортивний

1. Arbitration Rules - CAC Anti-Doping Division. 2019.

[online]. URL: https://www.tas-CAC.org/en/arbitration/

CAC-anti-doping-division.html.

2. Bordyugova A. 2006. Pravonarusheniya v sfere sporta: Doping, Tsennyye bumagi (Offenses in the field of sports: Doping, Securities), N»46 (464) [online]. URL: https://pravo. ua/articles/pravonarushenija-v-sfere-sporta-doping/.

3. Datochnyy A. 2019. Sportyvnyy arbitrazhnyy sud pid renthenom (Sports Arbitration Court under X-ray) [online]. URL : https://axon.partners/uk/blog/sportyvnyi-arbitTazhnyi- sud-pid-rentgenom/

4. Kodeks Mizhnarodnoho sportyvnoho arbitrazhu (Code of International Sport Arbitration) [online]. URL: http://lib.sportedu.ru/GetText.idc?TxtID=1538.

5. Pogosyan Ye. V. 2011. Formy razresheniya sportivnykh sporov: nauchnoye issledovaniye (Forms of resolution of sports disputes: a scientific study). Moscow:Wolters Kluwer Russia, 144 p.

6. RBC-Ukraine. Sportivnyy arbitrazhnyy sud

nuzhdayetsya v reformirovanii - prezident MOK (The sports arbitration court needs reform - IOC President) [online]. URL: https://www.rbc.ua/rus/news/sportivnyy-

arbitrazhnyy-sud-nuzhdaetsya-reformirovanii-1517756359. html.

7. Ukrainian Arbitration Association. 2019. Sportyvnyy

arbitrazh (Sports arbitration). [online]. URL: http://

arbitration.kiev.ua/uk-UA/Galuzevi-arbitrazhi/Sportyvnyj- arbitrazh.aspx?ID=492.

8. Chubarov V V 2011. K teorii i praktike sportivnogo arbitrazha. Treteyskiy sud (On the theory and practice of sports arbitration. Arbitration court), №2. P. 153-165.

9. Shakhray S.M. 2011. Mezhdunarodnyy sportivnyy arbitrazh (International Sports Arbitration). Moscow:

Voyenizdat [online]. URL: https://www.livelib.ru/

book/1001102911-mezhdunarodnyj-sportivnyj-arbitrazh- shahraj-sm.

Размещено на Allbest.ru