Імплементація принципів Європейської хартії місцевого самоврядування як чинник формування національної моделі місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імплементація принципів Європейської хартії місцевого самоврядування як чинник формування національної моделі місцевого самоврядування

Кругляк Д.М.,

аспірант кафедри новітньої історії України, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Київ, Україна),

Kruhliak D.,

Postgraduate student at the Department of Contemporary History of Ukraine, Taras Shevchenko National University of Kyiv (Kyiv, Ukraine),

Автором проаналізовано процес формування національної моделі місцевого самоврядування крізь призму імплементації принципів Європейської хартії місцевого самоврядування. Дослідження ґрунтується на аналізі резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи, парламентських слухань Верховної Ради України, указів Президента України та інших нормативно-правових актів. Оцінюється вплив європейського досвіду місцевого самоврядування на процес реформування місцевого самоврядування в Україні. Метою статті є вивчення впливу Європейської хартії місцевого самоврядування, як міжнародно-правової угоди на процес інституційних трансформацій в Україні. Аналіз процесів проводиться в контексті соціально-політичних трансформацій в Україні з 1997 по 2006 рр. В процесі дослідження встановлено, що імплементація принципів Європейської хартії місцевого самоврядування дійсно була каталізатором змін системи організації регіональної та місцевої влади. Автором також прослідковуються основні перепони на шляху розвитку локальної демократії в Україні.

Ключові слова: місцеве самоврядування, імплементація, Європейська хартія місцевого самоврядування, децентралізація, Парламентська Асамблея Ради Європи.

The author analyzes the process of forming the national model of local self-government through the prism of implementation of the principles of the European Charter of Local Self-Government. The research is based on the analysis of resolutions of the Parliamentary Assembly of the Council of Europe, parliamentary hearings of the Verkhovna Rada of Ukraine, decrees of the President of Ukraine and other legal acts. We estimate the impact of the European experience of local self-government on the process of reforming local self-government in Ukraine. The purpose of the article is to study the impact of the European Charter of Local Self-Government as an international legal agreement on the process of institutional transformation in Ukraine. We analyze processes in the context of socio-political transformations in Ukraine from 1991 to 2006. The research process shows that the implementation of the principles of the European Charter of Local Self-Government was really a catalyst for changes in the system of organization of regional and local authorities. The author also traces the main obstacles to the development of local democracy in Ukraine.

Keywords: local self-government, implementation, European Charter of Local Self-Government, decentralization, Parliamentary Assembly of the Council of Europe. імплементація європейський хартія місцевий самоврядування

Протягом останніх років на порядку денному українського державотворення гостро постало питання реформування місцевого самоврядування. Незавершеність інституціоналізації місцевої демократії та нестабільність правовідносин між державою та органами, що представляють населення, зумовлені тим, що протягом перехідного періоду від посттоталітарного суспільства до демократії в Україні так і не було сформовано ефективну національну модель місцевого самоврядування, яке б вирішувало питання і виклики місцевого значення, забезпечуючи тим самим покращення рівня життя населення, реалізацію його прав та позбавляючи органи державної влади від не властивих їм функцій.

Попри те, що процес творення та реформування місцевого самоврядування триває практично усі роки незалежності нашої держави, намагання його ефективно реалізувати та досягнути належного рівня здебільшого не мали успіху до останнього часу. Однак ці процеси ще досі не є завершеними і остаточними. Питання дійсної реалізації принципів муніципальної демократії наразі вже не являють собою відповідь на запит міжнародних організацій, членом яких Україна є чи прагне бути, сьогодні це питання є викликом, однією з передумов виходу з тривалої політичної кризи, важкого економічного становища та запорукою міжнародної підтримки.

У відповідь на гостроту цієї проблеми, після Революції Гідності 2013-2014 рр., Кабінет Міністрів України схвалив ІІІ Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, від 1 квітня 2014 р.. Однак вперше питання реформування піднімалось набагато раніше. Так, 25 травня 2001 р., за № 341/2001, указом Президента України Леоніда Кучми була затверджена Концепція державної регіональної політики. А 29 липня 2009 р., розпорядженням Кабінету Міністрів України за № 900-р, було схвалено підготовлену відповідно до європейських стандартів Концепцію реформи місцевого самоврядування, яку, однак, невдовзі було необгрунтовано скасовано в 2012 р. [4, с. 10].

Окрім реформування самої інституції муніципальної демократії, не менш важливим на сьогодні лишається питання систематизації нормативно-правового комплексу у цій сфері. Так, протягом періоду становлення та перших етапів реформування місцевого самоврядування, в Україні було сформовано, прийнято та ратифіковано ряд правових засад функціонування самоврядування: Конституція України (1996 р.), Європейська хартія місцевого самоврядування, закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997 р.), «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2001 р.), «Про статус депутатів місцевих рад» (2002 р.) та низка інших законів і документів.

Проте, цим справа не обмежується, на сьогодні питання місцевого самоврядування регулюються близько 700 законами та 3 тис. підзаконними нормативно-правовими актами, частина з яких містить норми, що конфліктують між собою та породжують правові колізії і різне тлумачення. Тому ці документи потребують ретельного узгодження, а можливо і зведення в єдиний муніципальний кодекс [4, с. 10].

Важливим аспектом інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні та формування його вітчизняної моделі є процес імплементації Європейської хартії місцевого самоврядування [2]. Адже саме цей міжнародно-правовий документ включає досвід і основоположні принципи організації, розподілу та забезпечення роботи влади на місцях. Водночас, ця міжнародна угода була безапеляційно, вцілому ратифікована Україною, а отже, з часу включення України до кола країн, що прийняли Європейську хартію місцевого самоврядування, вона стає беззаперечним чинником формування національної моделі місцевого самоврядування України.

Оскільки, проблема імплементації принципів і положень Хартії досі лишається до кінця невирішеною, існують суттєві недоліки і прорахунки розподілу повноважень між органами державного управління на місцях та локальним самоврядуванням, сьогодні надзвичайно актуалізується необхідність проведення ретроспективного аналізу трансформаційних процесів.

Актуальним теоретико-пізнавальним аспектом роботи над цією тематикою, також, є систематизація та вивчення джерельної бази процесу інституціоналізації муніципальної системи України, задля їх подальшого використання в різноманітних варіаціях історичного, аксіологічного, правового та іншого аналізу.

Дана стаття покликана проаналізувати роль і місце принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, як чинника, у формуванні національної моделі організації місцевої демократії та самоврядування.

В основу дослідження покладені міжнародні документи: резолюції та рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи, матеріали конференцій на тему розвитку місцевого самоврядування в Україні та українські нормативно-правові акти тощо. Також, для співставлення та проведення історико-порівняльного аналізу, використовуються законодавчі акти, пов'язані з ратифікацією Європейської хартії місцевого самоврядування. Такий підхід дозволяє дослідити і порівняти значення, декларативне і реальне, міжнародного документа, який ратифікувала Верховна Рада та зобов'язалась імплементувати в повній мірі, перебуваючи в процесі політичної невизначеності подальших кроків інституціоналізації місцевого самоврядування в Україні.

Окрім зазначених джерел, нами використовувались праці вітчизняних дослідників у галузі місцевого самоврядування, спираючись на які, ми маємо змогу визначити надзвичайне значення Європейської хартії місцевого самоврядування, як чинника формування національної моделі місцевого самоврядування. Це праці О. В. Батанова[1], В. В. Заблоцького[3], Ю. В. Ковбасюка [4], та М. О. Пухтинського [8].

Метою представленої статті є вивчення впливу Європейської хартії місцевого самоврядування як міжнародно-правової угоди на процес інституційних трансформацій в Україні. Відповідно до мети, були поставлені наступні завдання: дослідити відгуки Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо поступу українських процесів реформування місцевого самоврядування; проаналізувати результати фактичних кроків щодо впровадження національної моделі муніципальної системи та характер впроваджуваних реформ; оцінити причини невдач та значення імплементації Хартії для національних трансформаційних процесів у місцевому самоврядуванні. В хронологічному вимірі дослідження стосується періоду 1997 - 2006 рр. [3, с. 196], адже саме в цей час були ратифіковані та частково впроваджені загальні європейські принципи муніципальної демократії, шляхом довготривалого прийняття профільного закону, змін до положень про місцеве самоврядування в Конституції України, Концепцій розвитку місцевого самоврядування тощо.

Європейська хартія місцевого самоврядування є підґрунтям для соціально-демократичних перетворень в країні, адже, в ній зафіксовано доктрину та практичний досвід місцевого самоврядування сучасної європейської спільноти. Вступивши до Ради Європи Україна ратифікувала Хартію 15 липня 1997 р., тобто через два роки після вступу до зазначеної вище організації. Ратифікація Хартії передбачала перехід від пострадянської моделі централізованого місцевого врядування до демократичного і розвинутого місцевого самоврядування, шляхом перерозподілу влади між центром і регіонами та місцевим рівнем, через створення національного законодавства у цій сфері та імплементацію досвіду та принципів поділу влади європейських країн. Тому, спершу коротко розглянемо, які саме принципи передбачалося впровадити у вітчизняний інститут місцевого самоврядування.

Серед ключових принципів реалізації місцевого самоврядування, які передбачені Європейською хартією місцевого самоврядування, можна виділити наступні: субсидіарність, децентралізація, співвідношення державних та місцевих інтересів, верховенство права, демократичність, гарантованість захисту прав та свободи волевиявлення територіальної громади, невтручання з боку органів державної влади, рівноправність, компетентність, компліментарність, гласність, відкритість та публічність, неупереджене ставлення з боку органів місцевого самоврядування та посадових осіб, гарантованість - участі у місцевому самоврядуванні, територіальної організованості влади та відповідності територіальної основи місцевого самоврядування, реальність здатність вирішення питань місцевого значення в інтересах територіальної громади [1, с. 24-32]. Принципи європейського місцевого самоврядування детально розкриті як у Європейській хартії місцевого самоврядування, так і в аналітичних роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників: правників, політологів і філософів. У даній статті принципи не є предметом розгляду з точки зору змісту.

Однак, відповідно до поставлених завдань, ми можемо проаналізувати результати їх впровадження та процесу інституціоналізації місцевого самоврядування за експертними відгуками Комітету з виконання зобов'язань країнами-членами Ради Європи та Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи.

Так, вже з Резолюції ПАРЄ, на базі доповіді Т Келама та Г Северінсен Комітету з виконання зобов'язань країнами-членами Ради Європи, від27 січня 1999 р., бачимо, що влада зволікає з ухваленням законодавства щодо місцевого самоврядування, базованого на принципах Європейської хартії місцевого самоврядування, а також, комітет наголошує, що відсутнє чітке розмежування між державною адміністрацією та муніципальними радами, що обираються [9].

У 2001 році була опублікована резолюція №1262 щодо виконання Україною обов'язків та зобов'язань [5], вона була затверджена Асамблеєю 27 вересня 2001 р. і в остаточному тексті йдеться про те, що «Асамблея вітає Указ Президента від 30 серпня 2001 р. про місцеву та регіональну демократію, але жалкує з приводу невиправданого звільнення та тиску на ряд мерів та обраних місцевих представників, і закликає органи влади України повністю імплементувати Європейську Хартію самоврядування». Також у документі йдеться про «рекомендацію розробити специфічні заходи співробітництва для допомоги в імплементації Європейської Хартії місцевого самоврядування та у зміцненні розвитку місцевої демократії в Україні (законодавчі та нормативні рамки і навчання відповідальних осіб всередині органів місцевого самоврядування)» [5].

Однак, не можна не зауважити, що все ж, керівництво країни, розуміло незворотність змін і необхідність інституціоналізації та реформування місцевого самоврядування, враховуючи прагнення України стати на європейський вектор розвитку. Про декларування європейського вибору свідчить «Програма інтеграції України до Європейського Союзу, схвалена указом Президента України Леоніда Кучми, від 14.09.2000 р. [7], де у розділі 10 йдеться про регіональну політику: «Децентралізація управління, як один з пріоритетів адміністративної реформи Україні, передбачає підвищення ролі регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування у здійсненні економічних та структурних реформ, диверсифікації економіки територій, в управлінні державним та комунальним майном, розвитку міжрегіонального та транскордонного співробітництва та інших сферах» і наводиться ряд нормативно-правових актів, що розширюють повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Водночас, в документі висловлюється жаль, через відсутність цілісної концепції державної регіональної політики, що звісно, аж ніяк не сприяло пришвидшенню процесів у місцевому самоврядуванні, а також встановлюються короткострокові плани щодо «продовження роботи над проектами законів України про програму державної підтримки і розвитку місцевого самоврядування, про органи самоорганізації населення» тощо.

І дійсно, згодом, 06.12.2001 р. виходить указ Президента України «Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні», з подальшими змінами, від 27.08.2002 р. [14], що визначає розвиток місцевого самоврядування «одним з найпріоритетніших напрямів державної політики України» та постановляє «затвердити Програму державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні, підготовлену Кабінетом Міністрів України за участю Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України, асоціацій та інших об>єднань органів місцевого самоврядування».

Проте, наступна резолюція, що зачіпає питання місцевого самоврядування, нарікає на недостатність реформ законодавства, зокрема в частині імплементації Європейської хартії місцевого самоврядування, посилаючись на попередні резолюції, нагадують українській владі про необхідність виконувати свої зобов'язання, як наприклад, Резолюція .№1346 ПАРЄ, від 29.09.2003 р.[12].

Однак, як нам добре відомо, наприкінці 2004 р. Україна переживає відносно мирну Помаранчеву революцію, яка генерує нові сподівання на зміни у всіх царинах життя українського суспільства. Нова українська влада підтверджує прагнення до виконання зобов'язань перед міжнародною спільнотою та викликає неабиякі сподівання в очах Ради Європи. Так, Резолюція №1466 ПАРЄ, від 05.10.2005 р. [13], згадує про демократичні зміни, що відбулись у країні і попереджає про високі очікування від наступних парламентських і місцевих виборів 2006 р., які мали б суттєво посприяти пришвидшенню реформи місцевого самоврядування. У прийнятих разом з нею рекомендаціях, за №1722 ПАРЄ, висловлюється порада «інтенсифікувати програми співпраці для допомоги органам української влади у впровадженні Європейської хартії місцевого самоврядування задля посилення розвитку місцевої демократії в Україні, як стосовно нормативного регулювання,так і навчання службовців місцевого самоврядування».

Невдовзі після цього, 15.12.2005 р., після проведення парламентських слухань, Верховна Рада України видає Постанову «Про рекомендації парламентських слухань «Децентралізація влади в Україні. Розширення прав місцевого самоврядування» [6], у якій йдеться про наявність системної кризи у самоврядуванні, відсутність ефективності тощо. Водночас, учасники парламентських слухань серед основних причин вбачають: у відсутності послідовної державної політики щодо розвитку системи місцевого самоврядування; у неврахуванні ініціатив громадськості; у відсутності самоврядування на рівні громади; у наявність суперечностей у законодавстві; у відсутності фінансової основи самоврядування; у надмірній централізації; у великих диспропорціях у розвитку територій; у відсутності правового механізму вирішення питань адміністративно-територіального устрою; у відсутності чіткого розподілу повноважень з органами виконавчої влади; у відсутності належного виборчого законодавства; у нечіткості кордонів між територіальними громадами; у непрозорості діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування тощо [6].

Як ми бачимо, навіть за матеріалами ПАРЄ, та згідно з матеріалами роботи Верховної Ради України, питання реформування місцевого самоврядування після виборів 2006 р. поступово перейшло в іншу площину. З одного боку, Україна формально виконала деяку частину зобов'язань щодо імплементації до національного законодавства принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, були створені профільні закони, водночас, місцеві вибори 26 березня 2006 р. вперше відбувались за новою виборчою системою - депутати міських, районних та обласних рад обиралися на пропорційній основі за партійними списками [3, с. 196-197]. Такий формат не дав переваг місцевому самоврядуванню, натомість, це призвело до виникнення явища політизації місцевих рад, коли кожна місцева рада уподібнилась до Верховної Ради, на місцях відбувались «мікромайдани» та політичні баталії, а нагальні питання місцевих громад все більше лишались поза увагою.

У наступні роки стало зрозумілим, що незважаючи на існування правового врегулювання основних моментів організації системи місцевого самоврядування, навіть на засадах Європейської хартії місцевого самоврядування, ключовим питанням все ж лишається проблема делегування реальних повноважень і доступу до ресурсів громадам - децентралізація влади на місцях, що також є одним із основоположних принципів Хартії. Однак, як відомо, значно прискорити цей процес вдалося лише після Революції гідності у 2014 році. Тобто, можна стверджувати, що імплементація принципів Європейської хартії місцевого самоврядування дійсно була і лишається суттєвим чинником формування національної моделі місцевого самоврядування, адже Україна з різних причин, як внутрішніх, так і через міжнародні зобов'язання змушена зважати на необхідність постійного підвищення рівня організації місцевого самоврядування, зокрема, згідно з ратифікованими та імплементованими принципами Європейської хартії місцевого самоврядування.

Список використаних джерел

1. Батанов, В. В., 2012. Принципи місцевого самоврядування як ціннісний вимір сучасного муніципалізму. Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Право. - 2012. - Вип. 1. - С. 24-32. [online]. Доступно: <http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvamu_pr_2012_1_6> [25 Вересень 2019].

2. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 р. [online]. Доступно: < http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/994_036> [25 Вересень 2019].

3. Заблоцький, В. В., 2013. Взаємодія держави та місцевого самоврядування України в історичній ретроспективі. Луганськ: ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка» - 324 с.

4. Ковбасюк, Ю. В., (ред.) 2014, Місцеве самоврядування в Україні: сучасний стан та основні напрями модернізації. Київ: НАДУ - 128 с.

5. Остаточний текст резолюції ПАРЄ щодо дотримання обов'язків та зобов'язань Україною від

27.09.1. [online] Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_156/> [25 Вересень 2019].

6. Про Рекомендації парламентських слухань «Децентралізація влади в Україні. Розширення прав місцевого самоврядування». [online] Доступно: <https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/3227-15/> [25 Вересень 2019].

7. Програма інтеграції України до Європейського Союзу. [online] Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/n0001100-00/> [25 Вересень 2019].

8. Пухтинський, М. О., (ред) 2009, Європейські орієнтири місцевого і регіонального розвитку: Збірник матеріалів та документів. Київ: Видавництво Академії муніципального управління - 506 с.

9. Резолюція 1179 (1999) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Дотримання Україною зобов'язань». [online] Доступно: <https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_595/> [25 Вересень 2019].

10. Резолюція 1179 (1999) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Дотримання Україною зобов'язань». [online] Доступно: <https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_595/> [25 Вересень 2019].

11. Резолюція 1179 (1999) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Дотримання Україною зобов'язань». [online] Доступно: <https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_595/> [25 Вересень 2019].

12. Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Виконання обов'язків та зобов'язань Україною». [online] Доступно: <https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_608/> [25 Вересень 2019].

13. Резолюція 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною». [online] Доступно: <https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_611/> [25 Вересень 2019].

14. Указ Президента України «Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в України». [online] Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/749/2001/> [25 Вересень 2019].

References

1. Batanov, V V, 2012. Pry'ncy'py' miscevogo samovryaduvanny ayak cinnisny'j vy'mir suchasnogo municy'palizmu. Naukovy'j visny'k Akademiyi municy'pal'nogou pravlinnya. Seriya : Pravo. - 2012. - Vy'p. 1. - S. 24-32. [online]. Dostupno: <http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Nvamu_pr_2012_1_6> [25 Veresen' 2019].

2. Yevropejs'ka xartiya miscevogo samovryaduvannya vid 15 zhovtnya 1985 r. [online]. Dostupno: < http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_036> [25 Veresen' 2019].

3. Zablocz'ky'j, V V., 2013. Vzayemodiya derzhavy' ta miscevogo samovryaduvannya Ukrayiny' v istory'chnij retrospekty'vi. Lugans'k: DZ «LNU imeni Tarasa Shevchenka» - 324 s.

4. Kovbasyuk, Yu. V., (red.) 2014, Misceve samovryaduvannya v Ukrayini: suchasny'j stan, osnovni napryamy' modernizaciyi. Ky'yiv: NADU - 128 s.

5. Ostatochny'jtekstrezolyuciyiPARYeshhododo try'mannyaobov'yazkivtazobov'yazan' Ukrayinoyu vid 27.09.1. [online] Dostupno: <https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_156/> [25 Veresen' 2019].

6. Pro Rekomendaciyi parlaments'ky'x sluxan' «Decentralizaciya vlady' v Ukrayini. Rozshy'rennya prav miscevogo samovryaduvannya». [online] Dostupno: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3227-15/> [25 Veresen' 2019].

7. Programa integraciyi Ukrayiny' do Yevropejs'kogo Soyuzu. [online] Dostupno: <https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/n0001100-00/> [25 Veresen' 2019].

8. Puxty'ns'ky'j, M. O., (red) 2009, Yevropejs'ki oriyenty'ry' miscevogo i regional'nogo rozvy'tku: Zbimy'k materialiv ta dokumentiv. Ky'yiv: Vy'davny'cztvo Akademiyimunicy'pal'nogo upravlinnya - 506 s.

9. Rezolyuciya 1179 (1999) Parlaments'koyi Asambleyi Rady' Yevropy' «Dotry'mannya Ukrayinoyu zobov'yazan'». [online] Dostupno: <https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_595/> [25 Veresen' 2019].

10. Rezolyuciya 1179 (1999) Parlaments'koyi Asambleyi Rady' Yevropy' «Dotry'mannya Ukrayinoyu zobov'yazan'». [online] Dostupno: <https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_595/> [25 Veresen' 2019].

11. Rezolyuciya 1179 (1999) Parlaments'koyi Asambleyi Rady' Yevropy' «Dotry'mannya Ukrayinoyu zobov'yazan'». [online] Dostupno: <https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/994_595/> [25 Veresen' 2019].

12. Rezolyuciya 1346 (2003) Parlaments'koyi Asambleyi Rady' Yevropy' «Vy'konannya obov'yazkiv ta zobov'yazan' Ukrayinoyu». [online] Dostupno: <https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_608/> [25 Veresen' 2019].

13. Rezolyuciya 1466 (2005) Parlaments'koyi Asambleyi Rady' Yevropy' «Pro vy'konannya obov'yazkiv ta zobov'yazan' Ukrayinoyu». [online] Dostupno: <https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_611/> [25 Veresen' 2019].

14. Ukaz Prezy'denta Ukrayiny' «Pro derzhavnu pidtry'mku rozvy'tku miscevogo samovryaduvannya v Ukrayiny'». [online] Dostupno: <https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/749/2001/> [25 Veresen' 2019].

Размещено на Allbest.ru