Кримінальна відповідальність за декларування недостовірної інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кримінальна відповідальність за декларування недостовірної інформації

Метою статті є вивчення актуальних питань кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації для формулювання шляхів удосконалення цієї кримінально-правової норми та підвищення рівня ефективності протидії корупції в Україні. Методологію дослідження становить комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно- правовий. Теоретичним підґрунтям дослідження є праці українських та іноземних учених, положення Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 2 жовтня 2019 року, нормативно-правові акти іноземних країн, які застосовують у протидії декларуванню недостовірної інформації та незаконному збагаченню. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній висвітлено актуальні проблеми, які існують у підставах кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації (пов'язані з криміналізацією цього суспільно небезпечного діяння, його відмежуванням від суміжного адміністративного правопорушення, удосконаленням конструкції відповідної заборонної кримінально-правової норми, а також підвищенням рівня її ефективності шляхом запровадження механізму протидії незаконному збагаченню у формі нової криміналізації відповідного діяння та/або механізму цивільної конфіскації нез'ясованих активів), надано рекомендації щодо шляхів їх розв'язання. За результатами здійсненого дослідження сформульовано висновки стосовно: 1) обґрунтованості криміналізації декларування недостовірної інформації в Україні та можливості диференціації кримінальної відповідальності за цей злочин, зокрема шляхом віднесення певних його виявів до категорії кримінальних проступків; 2) доцільності віднесення декларування недостовірної інформації до корупційних злочинів; 3) необхідності визначення чітких меж настання адміністративної та кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ч. 4 ст. 172 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 3661 Кримінального кодексу України; 4) узгодження положення ч. 1 ст. 3661 Кримінального кодексу України з абзацом 2 примітки до цієї статті, а також необхідності заміни категорії «мінімальна заробітна плата», яку вжито в цій статті, на «неоподатковуваний мінімум доходів громадян»; 5) доцільності закріплення механізму протидії незаконному збагаченню шляхом нової криміналізації відповідних суспільно небезпечних діянь та/або механізму конфіскації нез'ясованих активів шляхом цивільної конфіскації.

Зазначений кримінально-правовий інструмент разом зі ст. 3682 КК України протягом тривалого часу застосовувався для впливу на службових осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, з метою недопущення вчинення ними корупційних злочинів та використання інших форм незаконного збагачення. Однак рішенням Конституційного суду України від 26 лютого 2019 року незаконне збагачення декриміналізовано. У зв'язку з цим, як слушно зауважують учені, відбулася «амністія» високопосадовців, підозрюваних чи обвинувачених у незаконному збагаченні, а з другого боку на такого суспільно небезпечного діяння їм надано «індульгенцію», яка буде діяти до нової його криміналізації (Vozniuk, 2019, p. 84). У такій ситуації важливим інструментом стримування осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від учинення корупційних правопорушень, пов'язаних із незаконним збагаченням, залишається декларування недостовірної інформації (ст. 366 КК України) (Cherniavskyi, & Vozniuk, 2019, p. 79). Водночас криміналізація декларування недосто-вірної інформації в Україні передусім необхідна для посилення протидії злочинам у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг (Polkin, 2016). У більшості європейських країн декларацію про доходи й витрати розглядають як механізм ефективного фінансового контролю та засіб запобігання корупційним діям (Tytko, & Stepanova, 2019). Крім того, вичерпне надання інформації в декларації полягає у зміцненні довіри громадян до свого уряду шляхом демонстрації того, що більшість державних службовців живе в межах своїх можливостей (МеББІск, 2007).

Проблеми кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації досліджували такі науковці: В. В. Андрієшин, А. А. Вознюк, Г. М. Зеленов, К. К. Полькін, А. В. Титко, К. О. Торгашова, С. С. Чернявський та ін. Їхні праці є підґрунтям для вдосконалення заборонної кримінально-правової норми, передбаченої ст. 3661 КК України, однак чимало проблемних питань на цьому шляху залишилося не вирішено, а отже існує потреба в подальших наукових розвідках.

Мета і завдання дослідження

Метою статті є вивчення актуальних питань кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації для формулювання шляхів удосконалення цієї кримінально-правової норми та підвищення рівня ефективності протидії корупції в Україні.

Виклад основного матеріалу

Під час розслідування декларування недостовірної інформації правоохоронці - насамперед слідчі Національної поліції України та детективи Національного антикорупційного бюро України - мали розв'язати низку проблем, серед яких є підстави для кримінальної відповідальності за цей злочин. Тому слід акцентувати на проблемних питаннях кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації.

1. Насамперед учені порушують питання про доцільність криміналізації цієї статті. На думку деяких дослідників, ст. 3661 КК України не становить того рівня суспільної небезпечності, щоб визнавати дії, вчинені суб'єктами декларування під час заповнення та подання декларації, злочинними. Тому зазначені порушення пропонують розглядати в контексті адміністративної чи дисциплінарної відповідальності (ТогИаБИоуа, 2018, р. 148). На нашу думку, така позиція не є цілком правильною, оскільки навряд злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, предметом якого є, наприклад, гроші в розмірі 5 тис. грн, є суспільно небезпечним діянням, а недекла- рування 1 млн грн коштів невідомого походження - ні. Очевидно, проблему слід розв'язувати шляхом диференціації кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації, зокрема віднести певні вияви цього злочину до категорії кримінальних проступків.

Декларування недостовірної інформації, згідно з положеннями примітки до ст. 45 КК України, упродовж тривалого часу не належало до корупційних кримінальних правопорушень. Дослідники слушно зазначають, що, формуючи підслідність Національного антикорупційного бюро України, законодавець у ч. 5 ст. 216 КПК України відніс до неї, зокрема, злочини, передбачені ст. 2062, 209, 211, 3661 КК України, однак вони, згідно з приміткою до ст. 45 КК України, не належать до корупційних (Уогпіик, 2018, р. 34). І лише Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції» від 2 жовтня 2019 року внесено відповідні зміни до ст. 45 КК України та включено злочин, передбачений ст. 3661 КК України, до корупційних злочинів.

1. Деякі складнощі виникають у зв'язку з потребою відмежувати декларування недостовірної інформації від відповідного адміністративного правопорушення. Слід погодитися з тим, що, крім корупційних кримінальних правопорушень, необхідно передбачити адміністративні правопорушення (проступки), які потребують належного ведення фінансового обліку та декларації про доходи (М^ег, 2006). Такі правопорушення доповнюють механізм протидії нез'ясованому збагаченню та декларуванню недостовірної інформації необхідними елементами, розширюють його межі, підвищують рівень ефективності (СИетпіауБкуі, & Уогпіик, 2019, р. 84).

Відповідно до ч. 2 примітки до ст. 3661 КК України, кримінально-протиправним є декларування недостовірної інформації за умови, що вартісна оцінка об'єкта декларування відрізняється від достовірної на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Цей критерій є підставою для розмежування ст. 3661 КК України та ч. 4 ст. 1726 КУпАП «Порушення вимог фінансового контролю» (Ап^ііеБИуп, 2018, р. 131).

З метою вдосконалення підстав адміністративної та кримінальної відповідальності за ці діяння вчені пропонують закріпити положення про те, якщо особа умисно не подає декларацію у встановлений строк, то її слід повідомити про неподання декларації та надати певний термін для її подання (наприклад, один місяць з моменту повідомлення Національним агентством з питань запобігання корупції). Коли спливає зазначений термін, з огляду на поведінку особи, її слід притягнути до адміністративної (у випадку якщо вона подала декларацію, однак це подання визнається несвоєчасним і без поважних причин) або кримінальної відповідальності (якщо вона навіть після зазначеного повідомлення Національним агентством з питань запобігання корупції і додатково наданого строку не подала відповідну декларацію). Якщо в особи були поважні причини, то адміністративну та кримінальну відповідальність має бути виключено за умови подання декларації навіть після того, як спливуть обидва терміни. Якщо в особи не було поважних причин неподання декларації, однак вона подала її після другого строку, то особу слід притягувати до кримінальної відповідальності, ураховуючи факт подання декларації як обставину, що пом'якшує покарання (Vozniuk, & Туїко, 2019, р. 51). Хоча така пропозиція і не видається загальновизнаною, проте вносить додаткові роз'яснення щодо розмежування ст. 3661 КК України та ч. 4 ст. 1726 КУпАП.

2. Аналіз кримінально-правової норми, передбаченої ст. 3661 КК України, засвідчує те, що зміст положень примітки до цієї статті не відповідає положенням її ч. 1. Слушною є думка вчених, що після прийняття Закону від 15 березня 2016 року перелік приміток особливої дії доповнила примітка до ст. 3661 КК України. Абзац 2 цієї примітки звужує об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 3661 КК України, оскільки в диспозиції цієї статті йдеться про подання суб'єктом декларування будь-яких завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а в примітці йдеться про те, що такі відомості мають відрізнятися від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат. Стосовно вдосконалення ст. 3661 КК України вчені слушно пропонують законодавчу інформацію або її частину перемістити з абз. 2 примітки до диспозиції цієї статті (Zelenov, 2016, р. 64).

Науковці також акцентують на тому, що в абз. 2 примітки до ст. 3661 КК України використано таку розрахункову одиницю, як мінімальна заробітна плата, оскільки, відповідно до аналізу норм КК України, вона застосовується лише в примітці до ст. 160 КК України (Zelenov, 2016, р. 64). Тому з метою дотримання основних принципів криміналізації та однакового застосування положень законодавства слід внести відповідні зміни до ст. 3661 КК України (Andriieshyn, 2018, p. 132).

3. Необхідною є криміналізація незаконного збагачення. Важливим елементом протидії незаконному збагаченню службових осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, залишилося декларування недостовірної інформації (ст. 3661 КК України). Однак зазначена норма не має необхідного потенціалу для ефективної протидії корупції на завершальному етапі. Відсутність правових підстав для притягнення до відповідальності суб'єктів декларування за непояснені чи незрозумілі активи нівелює повноцінну роль системи електронного декларування в запобіганні корупційним злочинам, їх виявленні та притягнені винних до відповідальності. Нині відсутні перешкоди для недекларування незаконно здобутих активів, оскільки немає механізму їх конфіскації, якщо не доведено вчинення конкретного злочину, за результатами якого їх здобуто. За таких обставин декларування може бути використано для легалізації зазначених активів (Vozniuk, & Tytko, 2019, р. 47-48). Тому слід створити нові механізми протидії незаконному збагаченню.

У світі найпоширенішими стали дві моделі правової протидії незаконному збагаченню:

1) визнання нез'ясованого збагачення злочином і притягнення винних до кримінальної відповідальності;

2) конфіскація майна, походження якого особа

1) не може пояснити, у цивільному порядку (так звана цивільна конфіскація) (Cherniavskyi, & Vozniuk, 2019, p. 82).

Зазначені моделі мають як переваги, так і недоліки, пов'язані зі стандартами доказування, дотриманням і ймовірним порушенням прав людини, потенціалом у протидії незаконному збагаченню (Bikelis, 2017; Boucht, 2019; Collins, & King, 2013; Dinanti, & Tarina, 2019; Kyrychko, 2016; Maugeri, 2012; Muzila, Morales, Mathias, & Berger, 2012; Simonato, 2017; Wilsher, 2006; Wodage, 2014). Попри це, Україна повинна обрати модель протидії незаконному збагаченню. Вчені слушно зауважують, що визнання норми про незаконне збагачення неконституційною має спонукати нас до пошуку нових шляхів удосконалення чинного законодавства (Kolotylo, 2019).

З огляду на зміст положень проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» від 3 червня 2019 року № 10358, ініціатором якого є В. О. Зеленський, очевидно, заплановано одночасно запровадити обидві моделі протидії незаконному збагаченню.

Позитивний ефект від зазначених моделей полягає насамперед у тому, що їх використання стимулює осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до правомірної поведінки, передусім до утримання від учинення корупційних злочинів, за допомогою яких ці службові особи здобувають активи, походження яких вони не можуть пояснити, а отже, і задекларувати в установленому законом порядку. За таких обставин вони вдаються до декларування недостовірної інформації, зокрема шляхом: ненадання інформації про майно, яким вони лише користуються і яке оформлено на інших осіб; невідображення в декларації всіх грошових коштів, якими вони володіють, оскільки не можуть підтвердити законне джерело їх походження; відображення в декларації готівкових коштів, яких немає і які вони планують незаконно отримати в майбутньому внаслідок учинення корупційних чи інших злочинів, тощо (Cherniavskyi, & Vozniuk, 2019, p. 82).

Наукова новизна

Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній висвітлено актуальні проблеми, які існують у підставах кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації (пов'язані з криміналізацією цього суспільно небезпечного діяння, його відмежуванням від суміжного адміністративного правопорушення, удосконаленням конструкції відповідної заборонної кримінально-правової норми, а також підвищенням рівня її ефективності шляхом запровадження механізму протидії незаконному збагаченню у формі нової криміналізації відповідного діяння та/або механізму цивільної конфіскації нез'ясованих активів), та надано рекомендації щодо шляхів їх розв'язання.

Висновки

корупція кримінальний норма

За результатами здійсненого дослідження можна дійти висновків, що для з'ясування кримінально-правової природи злочину, передбаченого ст. 3661 КК України, а також підвищення рівня ефективності застосування відповідної заборонної кримінально-правової норми необхідно вжити таких заходів:

1. Криміналізацію декларування недостовірної інформації в Україні слід визнати обґрунтованою. Водночас у контексті реформування кримінального законодавства, пов'язаного саме із запровадженням кримінальних проступків, слід розглянути можливість диференціації кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації, зокрема шляхом віднесення певних виявів цього злочину до категорії кримінальних проступків.

Декларування недостовірної інформації слушно віднесено до корупційних злочинів на підставі відповідних змін до примітки до ст. 45 КК

1. З метою чіткого відмежування злочину, передбаченого ст. 3661 КК України, від адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1726 КУпАП, слід підтримати пропозицію вчених про визначення чітких меж настання адміністративної та кримінальної відповідальності за ці діяння.

2. Потребують узгодження положення ч. 1 ст. 3661 КК України з абз. 2 примітки до цієї статті. Також необхідно замінити категорію «мінімальна заробітна плата», що вжито у цій статті, на «неоподатковуваний мінімум доходів громадян». У зв'язку з цим слушною видається пропозиція вчених стосовно уточнення змісту ч. 1 ст. 3661 КК України вказівкою на те, що зазначені там відомості мають відрізнятися від достовірних на суму понад 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Для підвищення рівня ефективності протидії корупції загалом і застосування кримінально-правової норми, передбаченої ст. 3661 КК України, зокрема, слід закріпити механізм протидії незаконному збагаченню шляхом нової криміналізації відповідних суспільно небезпечних діянь та/або механізм конфіскації нез'ясованих активів шляхом цивільної конфіскації.

Література

1.Andriieshyn, V.V. (2018). Kryminalno-pravova kvalifikatsiia deklaruvannia nedostovirnoi informatsii (st. 3661 KK Ukrainy) [Criminal legal qualification for declaring false information (Article 3661 of the Criminal Code of Ukraine)]. Visnyk asotsiatsii kryminalnoho prava Ukrainy, Bulletin of the Criminal Law Association of Ukraine, 11(2), 127-137 [in Ukrainian].

2.Bikelis, S. (2017). Prosecution for illicit enrichment: the Lithuanian perspective. Journal of Money Laundering Control, 20(2), 203-214. doi: https://doi.org/10.1108/JMLC-07-2016-0029.

3.Boucht, J. (2019). "Asset confiscation in Europe - past, present, and future challenges". Journal of Financial Crime. doi: https://doi.org/10.1108/JFC-04-2018-0043.

4.Cherniavskyi, S.S., Vozniuk, A.A. (2019). Zarubizhnyi dosvid pravovoi protydii nezakonnomu zbahachenniu [Foreign experience of legal counteraction to illicit enrichment]. Yurydychnyi chasopys Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav, Legal journal of the National Academy of Internal Affairs, 17(1), 79-89. doi: https://doi.org/10.33270/04191701.79 [in Ukrainian].

5.Collins, M., & King, C. (2013). The disruption of crime in Scotland through non-conviction based asset forfeiture. Journal of Money Laundering Control, 16(4), 379-388. doi: 10.1108/JMLC-07-2013-0023.

6.Dinanti, D., & Tarina, D.D.Y. (2019). The Punishment of Perpetrators of Corruption with the Approach of the Local Wisdom (Businesses Looking For an Alternative Model of Criminal in Indonesia). International Journal of Multicultural and Multireligious Understanding, 6(7), 32-44. doi: http://dx.doi.org/10.18415/ijmmu.v6i7.

Размещено на Allbest.ru