Верховенство право та джерела права, що застосовуються судом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

Кафедра транспортного права та логістики

Курсова робота

з господарського процесу

На тему: «Верховенство право та джерела права, що застосовуються судом»

Виконав:Студентг рупиТП-IV-3

спеціальності: 081 «Право»

Євтушенко Олексія Сергійовича

Керівник: Асистент кафедри Медведська В.В.

Національна шкала________

Кількість балів:___________

Оцінка: ECTS_____________

м. Київ, 2020

ЗМІСТ

право верховенство суд

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

1.1 Поняття принципу верховенства права та інших джерел права, що застосовуються господарським судом

1.2 Сутність та значення принципу верховенства права та джерел права, що застосовуються судом

РОЗДІЛ ІІ. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРИНЦИПУ ДИСПОЗИТИВНОСТІ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

2.1 Реалізація принципу верховенства права на різних стадіях господарського процесу

2.2 Співвідношення принципу верховенства права з іншими принципами господарського процесу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Однією з основних проблем практичної реалізації принципу верховенства права та джерел права що застосовуються судом є обґрунтування важливості їх усвідомлення в господарському судочинстві.

Забезпечення в Україні верховенства права стає останнім часом однією з най глобальніших проблем вітчизняної юриспруденції - як з практичної, так і з теоретичної сторони, що неодноразово доводить його важливість в системі державотворення та право творення. Згаданий принцип належить до найкращих прогресивних здобутків політико-правової історії людства і покликаний забезпечити гуманістичний розвиток суспільства.

Тема «верховенства права» досліджувалася та є досліджуваною сьогодні багатьма науковцями та практиками у сфері юриспруденції.

До проблем розвитку і тлумачення даного питання переважно зверталися М. І. Козюбра, А. М. Колодій, С. П. Головатий, П. М. Рабінович, В. Ф. Погорілко, В. М. Селіванов, О. В. Скрипнюк.

Мета та завдання роботи. Метою дослідження є - вивчення теоретичних та практичних особливостей верховенства права та джерел права що застосовуються судом.

Для досягнення даної мети поставлені наступні завдання:

визначити поняття принципу верховенства права та інших джерел права, що застосовуються господарським судом;

встановити сутність та значення принципу верховенства права та джерел права, що застосовуються судом;

вказати на особливості реалізації принципу верховенства права на різних стадіях господарського процесу;

проаналізувати співвідношення принципу верховенства права з іншими принципами господарського процесу.

Об'єктом дослідження є система наукових знань і уявлень як в історії, так і в сучасній загально правовій теорії держави і права є суспільні відносини, які виникають з приводу верховенства права та джерел права що застосовуються судом..

Предметом дослідження виступають концептуальні зв'язки та підходи до розуміння верховенства права та джерел права що застосовуються судом.

Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувалися різні загальнонаукові методи, перш за все діалектичний як основний спосіб об'єктивного і всебічного пізнання дійсності. Широко застосовувався системний підхід, який дозволив -визначити поняття принципу верховенства права та інших джерел права, що застосовуються господарським судом; встановити сутність та значення принципу верховенства права та джерел права, що застосовуються судом; вказати на особливості реалізації принципу верховенства права на різних стадіях господарського процесу; проаналізувати співвідношення принципу верховенства права з іншими принципами господарського процесу. Також використано приватні методи наукового дослідження: порівняльно-правовий, історичний, структурно-правової та ін.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження, складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (31 найменування). Загальний обсяг роботи - 25 сторінок.

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

1.1 Поняття принципу верховенства права та інших джерел права, що застосовуються господарським судом

У правовій літературі є абсолютно різні підходи як до визначення суті та змісту принципів права, так і до їх правової природи. Категорія «принцип права» як предмет наукового дослідження викликає і продовжує викликати зацікавленість не тільки вчених-теоретиків, але й представників галузевих правових наук. Проблема реалізації принципів права як ефективного регулятора суспільних відносин на сьогодні набуває особливої актуальності та практичного значення [1, с. 27].

Під принципами права розуміють такі засадничі ідеї, вихідні положення, через які проявляється зміст права як системи норм. Роль принципів права визначена тим, що вони забезпечують одноманітне формулювання норм права, а також здійснюють інформаційний, ціннісно-орієнтаційний, системоутворюючий вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання. Крім того, принципи права безпосередньо впливають на виникнення, розвиток, зміну і припинення конкретних правовідносин [2, с. 153].

Загальні принципи права закріплені в Конституції України є універсальними і властивими усім галузям права. Принципи права закріплені в Конституції України стосуються всіх галузей права. Це принцип верховенства права, згідно з яким визнається і діє принцип верховенства права, оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, тому закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо гарантується Конституцією України [3, ст. 8]; принцип визнання плюралізму форм власності і гарантування захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки [3, ст. 13]; принцип здійснення правосуддя виключно судами, привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються [3, ст. 124]; принцип територіальності і спеціалізації системи судів загальної юрисдикції [3, ст. 125]; принцип незалежності судді при здійсненні правосуддя [3, ст. 129] та інші.

Загалом слід констатувати, що проблематика принципів права будь-якого права, в тому числі і господарського процесуального, є доволі широкою і плідною для наукових розвідок. Поки що слід виходити з того, що принципи права - це не тільки те, що міститься в нормах, або виводиться із змісту норм (це традиційний погляд на галузеві принципи права), але й категорії професійної правосвідомості, атрибут правового мислення, що так чи інакше, але обов'язково виявляється в процесі застосування норм права [4].

Господарське судочинство базується на певних принципах. Принципи господарського судочинства - це його фундаментальні положення, основоположні правові ідеї, які містяться в нормах господарського процесуального законодавства, визначають систему організації господарського суду, його діяльність із метою прийняття законних та обґрунтованих рішень, особливості процесуальної діяльності інших учасників процесу. Значення принципів господарського судочинства плягає в тому, що вони є орієнтиром у нормотворчій діяльності під час вдосконалення господарського процесуального законодавства, дають господарському суду змогу забезпечити правильне з'ясування господар- ського процесуального законодавства [4; 6].

В літературі з господарського (арбітражного) процесуального права зазначається, що всі принципи поділяються на дві великі групи: 1) принципи організаційно-функціональні, що визначають судоустрій та процес одночасно; 2) принципи функціональні, що визначають процесуальну діяльність суду та учасників процесу

Так, до організаційних принципів належать принцип призначення суддів господарських судів вищими органами державної влади, принцип одноособового й колегіального розгляду справи, принцип самостійності судів, принцип мови судочинства, принцип гласності й відкритості господарського процесу.

До функціональних принципів належать принцип законності, принцип процесуальної рівності всіх учасників судового процесу, принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів, принцип диспозитивності. Зауважимо, що всі ці принципи детально розкрито в Конституції України [3], Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII [7] та ГПК України [8].

Разом з тим, слід зазначити, що ці дві групи принципів знаходяться у взаємному зв'язку, внаслідок чого немає принципів суто організаційних чи суто функціональних [9].

Основні засади (принципи) господарського судочинства закріплені у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII (далі - ГПК України), серед яких на першому місці принцип верховенство права [9, ч. 3 ст. 2].

В теорії держави та права верховенство права - це фундаментальний правовий принцип і правова доктрина, яка передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом [10].

Крім принципу верховенства права в господарському процесі повинні бути наявні й інші принципи, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення [8, ч. 3 ст. 2].

Всі вказані вище принципи повинні застосовуватися у господарському процесі комплексно.

Окрім зазначеного вище, слід вказати, що суддя господарського суду при вирішенні справи, окрім вказаних принципів, повинен застосовувати певні джерела права.

До таких джерел ч. 2 ст. 11 ГПК України відносить Конституцію України, закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України [8, ч. 2 ст. 11].

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України [8, ч. 3 ст. 11].

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права [8, ч. 4 ст. 11].

Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України [8, ч. 5 ст. 11].

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії [8, ч. 6 ст. 11].

У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України [8, ч. 6 ст. 11].

Таким чином, під принципами права розуміють такі засадничі ідеї, вихідні положення, через які проявляється зміст права як системи норм. Роль принципів права визначена тим, що вони забезпечують одноманітне формулювання норм права, а також здійснюють інформаційний, ціннісно-орієнтаційний, системоутворюючий вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання.

Основні засади (принципи) господарського судочинства закріплені у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII (далі - ГПК України), серед яких на першому місці принцип верховенство права.

Крім принципу верховенства права в господарському процесі повинні бути наявні й інші принципи, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

До джерел права, що застосовуються судом ГПК України Конституцію України, закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

1.2 Сутність та значення принципу верховенства права та джерел права, що застосовуються судом

В Україні на конституційному рівні визначається і діє принцип верховенства права. Громадяни можуть звернутися до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, що їм і гарантується [3, c. 12]. Саме це дослівно звучить у 8 статті, де верховенство права виступає основоположним конституційним принципом.

У переважній більшості праць верховенство права тлумачиться як принцип.

Так, О. Л. Богініч зазначає: «Принцип верховенства права є сьогодні однією з фундаментальних засад функціонування сучасних демократичних держав світу. Його головними складовими є верховенство права над законом, пріоритет прав особи перед правом держави, нації, службова роль держави у досягненні суспільством своїх правомірних цілей, гарантування державою реалізації громадянами своїх прав і свобод» [11]. Подібне розуміння домінує у вітчизняній правовій думці.

Однак є й інші підходи. На думку С. П. Погребняка, верховенство права розглядається як похідна основоположних принципів права. Як ціннісний сплав ідей справедливості, рівності, свободи й гуманізму верховенство права формує відповідний образ правової системи й визначає ті умови, що дозволяють перетворити цей образ на реальність [12].

Своєрідна позиція представлена в дослідженні В. В. Колесниченка щодо принципів права Євросоюзу. Автор дійшов висновку про існування цінностей Європейського Союзу як загальних принципів права ЄС найбільш високого порядку (так би мовити, мегапринципів), що відображають основні засади, які утворюють правове надбання сучасної європейської цивілізації, дотримання яких гарантовано на високому - наднаціональному - рівні. Їх можна назвати і принципами-цінностями, які відрізняються від інших принципів права ЄС рівнем і строгістю захисту у випадку порушення, причому санкції для держав- порушників передбачені самим установчим договором. До таких цінностей автор відносить і верховенство права [13].

П. М. Рабінович говорить про верховенство права як про особливий соціальний феномен: це взаємозумовлене існування та взаємно погоджена реалізація основоположних прав та обов'язків (тобто природних соціальних можливостей і необхідностей) людини, а також людських спільнот, об'єднань й усього суспільства [14].

Значна частина науковців звертає увагу на те, що верховенство права є ідеалом державно-правового життя [15].

М. І. Козюбра вважає, що і принципом верховенства права, і принципом правової держави охоплюється низка тісно пов'язаних між собою гетерогенних підпринципів [8].

Чимало авторів, кваліфікуючи верховенство права як принцип, конкретизують його роль за допомогою додаткових характеристик.

Наприклад, А. А. Пухтецькою запропоновано сучасне розуміння ролі та значення принципу верховенства права як засадничого (основоположного) принципу побудови демократичної, правової системи для розвитку принципів належного урядування та принципів належної адміністрації [16].

Н. М. Пархоменко визначає верховенство права поряд з верховенством закону в якості змістовного принципу побудови системи джерел права, причому принцип верховенства права зумовлює зміст джерел права та особливе становище закону - його верховенство в системі джерел права [17].

Принцип верховенства права знайшов своє закріплення у ГПК України, зокрема про це свідчать п.1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 11 ГПК України.

Так, п.1 ч. 3 ст. 2 відносить верховенство права до основних засад (принципів) господарського судочинства, а ч. 1 ст. 11 вказує, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Як в юридичній науці загалом, так і в господарському процесуальному праві зокрема, принцип верховенства права розглядається зазвичай у двох аспектах:

по-перше, у широкому розумінні - як модель правової організації державної влади в суспільстві, тобто як «верховенство права над державою», згідно з чим він практично охоплює всі засади правової державності. Наприклад, підтримання верховенства права в американській правовій традиції включає вирішення широкого кола питань, пов'язаних із конституціоналізмом, федералізмом, поділом влади, громадянськими правами, судовим захистом, судовою системою, кримінальним судочинством, адміністративним правом та ін.;

по-друге, у вузькому розумінні - як модель співвідношення права і закону в регулюванні суспільних відносин. Саме на такий підхід орієнтує ст. 8 Конституції України, яка декларує визнання і дію принципу верховенства права, роз'ясняючи його зміст зокрема як: 1) найвищу юридичну силу Конституції, яка уособлює найвищі правові цінності та передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй; 2) пряму дію норм Конституції, яка передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав безпосередньо на її підставі.

Верховенство права разом із демократією і правами людини вважається однією із трьох засад Ради Європи, які закріплені в Преамбулі до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також у низці інших міжнародних документів у сфері прав людини [18].

Зважаючи на те, що стаття 11 ГПК України має назву «Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом» [9, ст. 11], особливо гострою з погляду українських реалій стала необхідність у з'ясуванні того, хто конкретно і яким чином має застосовувати на практиці принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України, за умови, що його сутність науково досліджено і вона достеменно відома. Тому, в дослідженні за мету також ставилося отримання результату, який був би максимально практичним для повсякденного життя суспільства, нації, країни, а головне - для утвердження в Україні верховенства права, щоб воно не лишалося тільки ідеєю, а в найкоротший час могло стати українською дійсністю, в що вірить кожен свідомий громадянин Української держави [13, c. 24].

Незважаючи на те, що принцип верховенства права закріплений в одній статті із джерелами права, що застосовуються судом, слід вказати, що принцип верховенства права знайшов закріплення не тільки в Конституції України, але також у багатьох законодавчих та навіть підзаконних актах. Поняття «верховенства праваувійшло до нормативно-правових актів України з Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка в результаті її ратифікації Україною є складовою частиною національного законодавства, а також з ряду міжнародних договорів, учасником яких є Україна (ст. 3 Статуту Ради Європи) [19].

Що стосується конституційного змісту верховенства права, то воно, на думку авторів, розкривається через закріплення принципу верховенства Конституції. По суті цей принцип є сполучною ланкою між механізмами правової держави і верховенства права, які представляють дві різні правові традиції: відповідно - романо-германську та англосаксонську, які інтегровані в українську правову систему [14, c. 28].

Якщо говорити про закони України, то в них закріплення принципу верховенства права може мати прямий чи опосередкований характер. Його прямо закріплено в деяких кодифікаціях законодавства: у Кодексі адміністративного судочинства України, що набув чинності 1 вересня 2005 р., вперше в українському адміністративному законодавстві зафіксовано принцип верховенства права (ст. 8) [20]. Про верховенство права йдеться в Господарському кодексі України 2004 року (ст. 5) [21], Законі «Про Конституційний Суд України» (ст. 2, 4) [22].

Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року, як і Цивільний процесуальний кодекс від 18 березня 2004 р. закріпили обов'язок господарських судів ухвалювати рішення у господарських та цивільних справах на підставі Конституції України, інших законодавчих актів України (відповідно ст. 2 та ст. 1).

Таким чином, принцип верховенства права знайшов своє закріплення у ГПК України, зокрема про це свідчать п.1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 11 ГПК України.

Як в юридичній науці загалом, так і в господарському процесуальному праві зокрема, принцип верховенства права розглядається зазвичай у двох аспектах: по-перше, у широкому розумінні - як модель правової організації державної влади в суспільстві, тобто як «верховенство права над державою», згідно з чим він практично охоплює всі засади правової державності; по-друге, у вузькому розумінні - як модель співвідношення права і закону в регулюванні суспільних відносин.

Так, п.1 ч. 3 ст. 2 відносить верховенство права до основних засад (принципів) господарського судочинства, а ч. 1 ст. 11 вказує, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Незважаючи на те, що принцип верховенства права закріплений в одній статті із джерелами права, що застосовуються судом, слід вказати, що принцип верховенства права знайшов закріплення не тільки в Конституції України, але також у багатьох законодавчих та навіть підзаконних актах.

Розділ 2. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРИНЦИПУ ДИСПОЗИТИВНОСТІ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

2.1 Реалізація принципу верховенстваправа на різних стадіях господарського процесу

Перш за все слід розпочати із розуміння поняття процесу взагалі та господарського процесу зокрема та іиокремлення його стадій.

Слово «процес» (від лат. «procedere» - просуватися) означає просування вперед. Провадження по справі проходить певні етапи, визначені законодавством, що називаються стадіями процесу.

Стадію процесу визначають як певну частину судочинства, що характеризується специфічними умовами, суб'єктами та формами процесуальної діяльності (процесуальною процедурою) і специфічними процесуальними відносинами, своєрідним виразом принципів судочинства, що має свої безпосередні конкретні завдання та завершується винесенням підсумкового правозастосовчого акта [23, с. 66; 24, с. 24; 25, с. 12]. Це певна частина, етап діяльності уповноважених державою органів щодо вирішення завдань судочинства [26, с. 20], що характеризується сукупністю процесуальних відносин і дій, об'єднаних найближчою метою [27, с. 19].

Стадії - це відносно самостійні, але взаємопов'язані частини процесу. За аналізом досліджень багатьох учених можна дійти висновку, що основними ознаками стадій є:

1)завдання кожної стадії;

2)вираз принципів судочинства;

3)своєрідні умови та процесуальні форми діяльності (процедура);

4)коло суб'єктів процесуальної діяльності;

5)винесення підсумкового акта, що оформлює цю стадію та вказує на подальший хід справи.

За загальним правилом більшість дослідників не вважає поняття та класифікацію стадій процесу проблемним питанням. При цьому в теорії сформовано кілька концепцій щодо цього питання.

За класичною концепцією, прихильниками якої є М. Штефан, Р. Саліщева, М. Строгович, стадії поділяють на:

1) порушення справи;

2) розгляд справи;

3) прийняття рішення по справі;

4) виконання рішення;

5) оскарження.

Однак слід відмітити, що недоцільно відокремлювати стадію розгляду справи від прийняття рішення по ній, оскільки останнє є логічним завершенням розгляду. Не може бути розгляду справи без прийняття по такій справі відповідного судового акта з метою подальшого його виконання (якщо таке виконання у вигляді активних дій необхідно). В іншому випадку розгляд справи мав би для учасників процесу самостійну цінність. Однак це не так, оскільки сторона та інший учасник процесу беруть участь у розгляді справи (судових засіданнях) з метою винесення відповідного рішення по справі.

Відповідно до структури ГПК України господарський процес можна розділити на такі стадії:

1) досудове врегулювання господарських спорів;

2) порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції;

3) вирішення спору у першій інстанції;

4) перегляд судових рішень в апеляційному порядку;

5) перегляд судових рішень Верховним Судом;

6) перегляд судових актів за нововиявленими обставинами;

7)виконання судових актів;

8) провадження у справах за участю іноземних підприємств і організацій [28, с. 57-58].

Проаналізувавши детально кожну із стадій, можна дійти висновку, що реалізація принципу верховенства права в процесі судочинства в господарських судах має свої особливості.

Так, даний принцип визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості, що досягається законністю здійснення судового процесу, а також його остаточними результатами. В жодному разі цей принцип не може стати виправданням для зловживань з боку господарського суду. Рішення господарського суду повинні забезпечувати права людини й укріплювати довіру до суддів.

Дотримання принципу верховенства права у процесі здійсненні правосуддя при вирішенні конкретної справи, стороною якої є людина, становить основну ідею правової системи. Застосування права повинно відповідати критеріям безсторонності та незалежності суду, при цьому сторонам у справі повинна бути надана можливість бути заслуханими, а судові рішення повинні бути обґрунтованими та узгодженими з існуючою практикою [28, с. 180]. 

Таким чином, враховуючи характерні ознаки кожної із стадій господарського процесу (досудове врегулювання господарських спорів; порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції; вирішення спору у першій інстанції; перегляд судових рішень в апеляційному порядку; перегляд судових рішень Верховним Судом; перегляд судових актів за нововиявленими обставинами; виконання судових актів; провадження у справах за участю іноземних підприємств і організацій), можна вказати на те, що принцип визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості, що досягається законністю здійснення судового процесу, а також його остаточними результатами, що, перш за все, має прояв у відповідних джерелах.

Дотримання принципу верховенства права у процесі здійсненні правосуддя при вирішенні конкретної справи, стороною якої є людина, становить основну ідею правової системи.

2.2 Співвідношення принципу верховенстваправа із іншими принципами господарського процесу

Як було вказано вище, основні засади (принципи) господарського судочинства закріплені у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII (далі - ГПК України), серед яких на першому місці принцип верховенство права.

Крім принципу верховенства права в господарському процесі повинні бути наявні й інші принципи, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення [9, ч. 3 ст. 2].

Для того, аби встановити співвідношення принципу верховенства права із іншими принципами господарського процесу, слід казати на особливості деяких із них.

Так, принцип здійснення правосуддя на засадах рівності всіх перед законом і судом у досліджуваних стадіях виражається: а) у одноманітності застосування норм матеріального і процесуального права щодо всіх осіб, які беруть участь у справі; б) у тому що обсяг та зміст системи прав та обов'язків осіб, які беруть участь у справі, однозначно визначено лише господарсько-процесуальним законом (ГПК) залежно від того чи іншого процесуального статусу конкретної особи; в) у здійсненні функції правосуддя лише судами, що входять в єдину судову систему [29].

У всіх формах судового перегляду застосовується принцип гласності, що виражається у відкритості судового розгляду справ.

У всіх формах судового перегляду застосовується принцип гласності, що виражається у відкритості судового розгляду справ. державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна із сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Гласність судового процесу та його фіксація технічними засобами вперше закріплені Конституцією України як підстави здійснення правосуддя. З Наявність повного і точного запису судового процесу технічними засобами має значення як для суду, так і для осіб, які беруть участь у справі. Стаття 81-1 ГПК вказує, що на судовому засіданні, а також при огляді й дослідженні письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол. На вимогу хоча б одного учасника судового процесу в суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Таким чином, фіксація судового процесу технічними засобами є правом, а не обов'язком господарського суду, яке він реалізує, в основному, на власний розсуд. Крім того, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється .

Щодо принципу диспозитивності, який називають головною засадою, що рухає судочинство, то саме через принцип диспозитивності особа, яка бере участь у справі, самостійно визначає межі своїх вимог [30]. Розглядаючи дію принципу диспозитивності в апеляції і касації як можливість осіб, які беруть участь у справі, розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, необхідно сказати про його обмеженість. Наприклад, у господарському суді апеляційної інстанції не можуть бути заявлені нові вимоги, які не були предметом розгляду в господарському суді першої інстанції; не допускається з'єднання і роз'єднання заявлених вимог, зміна предмета або підстави позову, зміна позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, видача наказу. Процесуальний принцип диспозитивності відповідає принципу особистої ініціативи [31]. Особи, які беруть участь у справі, і насамперед сторони, мають право у будь-якій стадії господарського процесу розпоряджатися своїми матеріальними правами, з приводу яких йде спір у суді, а також процесуальними засобами їх захисту. Але принцип диспозитивності не означає абсолютну самостійність суб'єктів господарського процесу, оскільки здійснення багатьох диспозитивних дій сторін знаходиться під контролем господарського суду, що повністю виправдано (наприклад, укладення мирової угоди потребує затвердження її судом). У касаційному судочинстві, порівняно з першою і апеляційною стадіями судочинства, дія принципу диспозитивності істотно обмежена. Це пояснюється контрольним характером розгляду касаційних скарг, де особи, які беруть участь у справі, мають менше можливостей реалізувати свої права щодо розпорядження предметом спору. Їх активність зосереджена на рішенні, що набрало законної сили та існує в тому вигляді, в якому прийнято судом, що вирішив спір. Такий об'єкт (судовий акт), на відміну від позовних вимог, позивач не може ні змінити, ні зменшити, ні вийти за його межі тощо. У результаті в касаційній інстанції принцип диспозитивності деякою мірою втрачає свій «рух», і в його реалізації більше помітна формальна сторона.

Таким чином, основні засади (принципи) господарського судочинства закріплені у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII (далі - ГПК України), серед яких на першому місці принцип верховенство права.

Крім принципу верховенства права в господарському процесі повинні бути наявні й інші принципи, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Незважаючи на те, що кожний принцип господарського процесу має свої особливості, для досягнення завдань господарського судочинства (справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляду інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави), всі вказані принципи мають застосуватися комплексно

 ВИСНОВКИ

Отже, проаналізувавши все вище зазначене, можна зробити наступні висновки.

Під принципами права розуміють такі засадничі ідеї, вихідні положення, через які проявляється зміст права як системи норм. Роль принципів права визначена тим, що вони забезпечують одноманітне формулювання норм права, а також здійснюють інформаційний, ціннісно-орієнтаційний, системоутворюючий вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання.

Основні засади (принципи) господарського судочинства закріплені у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII (далі - ГПК України), серед яких на першому місці принцип верховенство права.

Крім принципу верховенства права в господарському процесі повинні бути наявні й інші принципи, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

До джерел права, що застосовуються судом ГПК України Конституцію України, закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Принцип верховенства права знайшов своє закріплення у ГПК України, зокрема про це свідчать п.1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 11 ГПК України.

Як в юридичній науці загалом, так і в господарському процесуальному праві зокрема, принцип верховенства права розглядається зазвичай у двох аспектах: по-перше, у широкому розумінні - як модель правової організації державної влади в суспільстві, тобто як «верховенство права над державою», згідно з чим він практично охоплює всі засади правової державності; по-друге, у вузькому розумінні - як модель співвідношення права і закону в регулюванні суспільних відносин.

Так, п.1 ч. 3 ст. 2 відносить верховенство права до основних засад (принципів) господарського судочинства, а ч. 1 ст. 11 вказує, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Незважаючи на те, що принцип верховенства права закріплений в одній статті із джерелами права, що застосовуються судом, слід вказати, що принцип верховенства права знайшов закріплення не тільки в Конституції України, але також у багатьох законодавчих та навіть підзаконних актах, що прямо чи опосередковано стосуються господарського процесу.

Враховуючи характерні ознаки кожної із стадій господарського процесу (досудове врегулювання господарських спорів; порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду у першій інстанції; вирішення спору у першій інстанції; перегляд судових рішень в апеляційному порядку; перегляд судових рішень Верховним Судом; перегляд судових актів за нововиявленими обставинами; виконання судових актів; провадження у справах за участю іноземних підприємств і організацій), можна вказати на те, що принцип визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості, що досягається законністю здійснення судового процесу, а також його остаточними результатами, що, перш за все, має прояв у відповідних джерелах.

Дотримання принципу верховенства права у процесі здійсненні правосуддя при вирішенні конкретної справи, стороною якої є людина, становить основну ідею правової системи.

Крім принципу верховенства права в господарському процесі повинні бути наявні й інші принципи, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення

 СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Світличний О. П. Господарський процес: підручник/ за заг. ред. Світличного О. П. - К.: НУБіП України., 2016 - 337 с.

2. Ілющенко Г.В., Смола С.В. Принципи господарського процесу / Г.В. Ілющенко, С.В. Смола // Порівняльно-аналітичне право. - 2014. - №2. - С. 152-155.

3. Конституція України. Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4164#n4164

4. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. М.К. Треушникова. - М.: ОАО «Издательский дом «Городец», 2005. - С. 89-92.

5. Васильєв С.В. Судочинство в господарських судах : [підручник] / С.В. Васильєв. - Х. : Еспада, 2013. - 320 с.

6. Васильєв С.В. Довідник з підготовки до судового розгляду окремих категорій господарських справ / С.В. Васильєв. - Х. : Еспада, 2013. - 560 с.

7. Про судоустрій і статус суддів. Верховна Рада України; Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19

8. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): Пер. с чешск. - М.: Юрид. лит., 1989. - C. 259

9. Господарський процесуальний кодекс України. Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 06.11.1991 № 1798-XII. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-12

10. Тертишник В. Забезпечення верховенства права та концептуальні проблеми гармонізації законотворчого процесу / В. Тертишник // Право України. - 2010. - №12. - С. 74-79.

11. Козюбра М. Принцип верховенства права у конституційному правосудді // Закон і бізнес. - 2000. - № 17. - С.10.

12. Головатий С. Верховенство права: монографія: У трьох книгах. - К.: Фенікс, 2006. - Кн. 2: Від доктрини - до принципу. К. : С. 1169- 1221.

13. Таманага Б. Верховенсто права: історія, політика, теорія / перекл. з англ. А. Іщенка. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - С. 125.

14. Якименко І.В. Влада і право сьогодні // Віче. - К., 2005. - № 12. - С. 26-31.

15. Шевчук І. Верховенство права чи незаконна практика ВСУ // Правовий тиждень. - К. : 20 травня 2008. - № 21. - С. 12.

16. Козюбра М. І. Принцип верховенства права і права людини // Права людини і правова держава . - К., 1998. - С. 47-48.

17. Георгіца А. Принцип верховенства права як принцип сучасного вітчизняного консти- туціоналізму // Українське право. - К., 2006. - С. 30-32.

18. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. - Харків: Право, 2009. - 584 с.

19. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Рада Європи; Конвенция, Международный документ от 04.11.1950. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/995_004

20.Кодекс адміністративного судочинства України. Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 06.07.2005 № 2747-IV. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

21. Господарський кодекс України. Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15

22. Про Конституційний Суд України. Верховна Рада України; Закон від 13.07.2017 № 2136-VIII. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2136-19

23. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса: В 2 т. - М., 1968. - Т. 1. - 524 с.

24. Якимович Ю. К. Структура советского уголовного процесса: система, стадии и система производств. Основные и дополнительные производства. - Томск, 1991. - 212 с.

25. Муравии А. Б. Уголовный процесс. - X., 2000. - 382 с.

26. Тертишник В. М. Уголовный процесс. - X., 1999.-458 с.

27. Штефан М. Й. Цивільний процес. - К, 1997. - 512 с.

28. Білоскурська О.В. Верховенство права і законність, як принципи господарського судочинства / О. В. Білоскурська // - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://legalactivity.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=309%3A170512-21&catid=44%3A4-0512&Itemid=48&lang=ru

29. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: учеб. пособ. / С. В. Васильев - 2-е изд., перераб и доп. - X.: Эспада, 2002. - С. 53.

30. Каллистратова Р. Ф. Государственный арбитраж (Проблемы совершенствования организации и деятельности) / Р. Ф. Каллистратова - М.: Юрид. лит., 1973. - С. 108.

31. Притика Д. М. Арбітражний суд: проблеми організації та діяльності: монографія / Д. М. Притика - К.: Оріяни, 2000. - С. 225.

Размещено на Allbest.ru

...