Захист авторських прав в мережі Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

Кафедри цивільного, господарського, адміністративного права та правоохоронної діяльності

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: Цивільне право

на тему: “Захист авторських прав в мережі Інтернет”

Виконала:

Гапон А.М.

Київ - 2019



Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та характеристика мережі інтернет

1.1 Глобальна мережа Інтернет та її послуги

1.2 Значення мережі Інтернет для сучасного суспільства

Розділ 2. Характеристика об'єктів авторського права розміщених в мережі інтернет

2.1 Поняття авторського права та перелік його об'єктів

2.2 Розміщення об'єктів авторського права в мережі Інтернет

Розділ 3. Правові проблеми охорони об'єктів авторського права розміщених в мережі інтернет

3.1 Охорона об'єктів авторського права в Україні

3.2 Проблеми захисту інтелектуальної власності в Інтернеті

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Однією з основних проблем, пов'язаних з розвитком глобальних комп'ютерних мереж є проблеми дотримання права інтелектуальної власності.

Сьогодні Інтернет став найбільш важливим джерелом інформації, ніж періодичні друковані засоби масової інформації. Можливість доступу до мережі Інтернет дозволяє ознайомлюватися з новинами за допомогою електронних версій звичайних газет, телепередач або спеціалізованих сайтів.

Інформація передається Інтернетом у вигляді об'єктів, що потенційно охороняються авторським правом: літературних, музичних та аудіовізуальних творів, фотографій, ілюстрацій, карт, планів, малюнків тощо.

Обробка і передача даних мережею та саме її функціонування відбувається завдяки іншому об'єкту авторсько-правової охорони комп'ютерним програмам, а зберігання і пошук інформації часто здійснюється за допомогою електронних баз даних, які також можуть охоронятися авторським правом.

Фіксація об'єктів авторсько-правової охорони в електронній формі та транскордонний характер Інтернету спрощує можливість порушення прав авторів та їхніх правонаступників.

Збільшення ж обсягу авторських прав або введення складної процедури їх здійснення, натомість, призведе до обмеження прав користувачів Інтернету. Тому завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів володільців авторських прав та користувачів творів, розміщених в Інтернеті.

Актуальність теми полягає в тому що, найбільш часто через Інтернет передаються, а в тому числі шляхом такої передачі порушуються авторські права, це такі об'єкти прав: літературні, музичні та аудіовізуальні твори, комп'ютерні програми, а також твори образотворчого мистецтва, фотографії тощо.

Наукове значення - пошук шляхів захисту авторського права на твори розміщенні в мережі Інтернет.

Теоретичне та практичне значення полягає в тому, що вони створюють основу вирішення питання удосконалення захисту авторського права на твори, розміщенні в мережі Інтернет.

Об'єктом дослідження є правові проблеми, які виникають з порушення авторського права на твори розміщені в мережі Інтернет.

Предметом дослідження є норми авторського права, якими охороняються права авторів та їхніх правонаступників на літературні і художні твори, розміщені в інформаційній мережі Інтернет.

Методами наукового дослідження є філософський (діалектичний) метод, метод пізнання, юридичний (догматичний) метод, порівняльний та аналітичний метод, системно-функціональний метод.

Мета та завдання дослідження полягає у системному аналізі сучасного стану охорони авторського права на твори розміщені в мережі Інтернет.

Дослідження даної роботи включає в себе три розділи. В першому розділі розглядається поняття, характеристика та значення мережі Інтернет.

В другому розділі досліджуються та аналізуються об'єкти авторського права та їх розміщення в мережі Інтернет.

В третьому розділі досліджуються правові проблеми охорони об'єктів авторського права, розміщених в мережі Інтернет.



Розділ 1. Поняття та характеристика мережі інтернет

1.1 Глобальна мережа інтернет та її послуги

Інтернемт (від англ. Internet) -- всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web -- WWW) та електронна пошта.

В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа чи навіть одне слово Мережа, Інемт, Тенета, Міжмережжя, Інтернемтрі або Немтрі. Все частіше Інтернет вживається і з малої літери, що можна пояснити паралелями з термінами «радіо», «телебачення», які пишуть з малої.

Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів.

Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного життя людини. З 2011 року більше 2,1 мільярда людей користуються послугами Інтернету.

Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного простору Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.

Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних.

Які ж послуги пропонує Інтернет своїм користувачам. Таких послуг, або сервісів, вісім:

1) E-mail (електронна пошта). Електронна пошта дозволяє користувачам, які мають електронні адреси, спілкуватися таким же чином, як і за допомогою звичайної пошти, з тією різницею, що послання досягає адресата у лічені хвилини після відправлення.

Кожної секунди у всьому світі через Інтернет надсилається біля 4 тис. повідомлень електронної пошти

2) The World Wide Web (WWW або Web). WWW є одним з найзручніших для користувачів засобом пошуку та розповсюдження інформації в Інтернеті, створений 1991 року. Він робить можливим зручне звернення до інформаційних ресурсів Інтернету завдяки використанню гіпертекстових ланок, які містяться у матеріалах, розміщених на Web-сайтах.

Web-сайт являє собою своєрідний “майданчик”, “вузол” у гігантській “павутині” WWW, здатний містити тексти, графічні зображення та звуки. “Будь-який користувач Інтернету може отримати доступ до будь-якого сайту, яких існує, ймовірно, сотні тисяч, шляхом вводу в комп'ютер адреси в Інтернеті, яку вони шукають.

Користувачі Інтернету також можуть здійснювати пошук в Інтернеті з тим, щоб знайти Web-сайти, що стосуються зазначених сфер інтересів. Через телефонні лінії користувач підключається до Web-сайту, і цей користувач може отримувати будь-яку інформацію, яку було розміщено на Web-сайті.

Користувач може також взаємодіяти з цим Web-сайтом та посилати на нього повідомлення. По підключенню до Web-сайту інформація передається електронним чином до компютера користувача та швидко з'являється на екрані.

Ця передана інформація може легко бути завантажена на диск або послана на принтер”. Таким чином, WWW являє собою надзвичайно корисний для його користувачів інструмент, який дозволяє їм “ковзати” по Інтернету, “перестрибуючи” з одного серверу на інший і проглядаючи різноманітні тексти та зображення.

Сьогодні в Інтернеті існує кілька сотень тисяч Web-сайтів, і їх кількість нестримно зростає.

3) Telnet (дистанційний доступ). Telnet, не будучи зручним для звичайних користувачів інструментом, дозволяє здійснювати повний або частковий контроль над віддаленим комп'ютером за допомогою іншого комп'ютера. Незважаючи на те, що цей сервіс був досить популярним на початку існування Інтернету, зараз він використовується переважно інформаційними службами, які роблять доступними для користувачів Інтернету інформаційні системи, працюючі на основі інших пошукових систем (наприклад, Бібліотека Конгресу США, туристичні агентства, банки, тощо).

4) F.T.P. (протокол передачі файлів). F.T.P. – це редукована версія Telnet, яка застосовується при передачі файлів на велику відстань. Підключившись до серверу F.T.P., який звичайно містить частину, доступну кожному, та частину, доступ до якої обмежено вимогою введення паролю, користувач може отримати з нього будь-які файли або розмістити на ньому свої файли, які інші користувачі, в свою чергу, можуть отримати, підключившись до того ж серверу. Ці операції є дуже простими, тому послуги F.T.P. досить популярні серед користувачів Інтернету.

5) Gopher. Будучи чимось середнім між F.T.P та WWW, Gopher являє собою першу спробу об'єднати різноманітні мережеві ресурси. Разом з Telnet та F.T.P., двома іншими сервісами Інтернету, що дозволяють створення “електронних бібліотек”, доступних широкому загалу, Gopher поступово уступає місце WWW, який об'єднує та розширює функції кожної з цих послуг.

6) Списки розсилки. Список розсилки - це список користувачів Інтернету, які бажають обмінюватися інформацією та ідеями з певного предмету. Іншими словами, такий лист є об'єднанням людей, що існує для збору та розповсюдження інформації, яка надходить з їх персональних комп'ютерів. Список розсилки може створити кожний користувач. Для того, щоб потрапити до списку, користувачі мають надіслати електронною поштою його менеджеру стандартне повідомлення про своє бажання стати “передплатником” списку.

7) Дискусійні групи (групи новин). Метою дискусійних груп також є обмін інформацією та ідеями з певного предмету, і такі групи може створити кожен з користувачів Інтернету. Але, на відміну від списків розсилки, вони не використовують електронну пошту для розповсюдження інформації. Дискусійну групу може бути порівняно з дошками оголошень, на яких люди читають оголошення інших та розміщують свої власні.

8) Internet Relay Chat (IRC). На відміну від дискусійних груп, спілкування між користувачами IRC відбувається в режимі реального часу за допомогою комп'ютерів, підключених одночасно до одного серверу, і, таким чином, може використовуватися лише тими користувачами, чиї сеанси зв'язку із сервером повністю або частково співпадають [1].

Існування перелічених вище послуг Інтернету та регулярна поява нових сприяє зростанню його впливу на кожний без винятку аспект буденного життя людини, освіту, працю, охорону здоров'я, відпочинок.

Комерційне використання Інтернету, яке було забороненим на початку його існування, в останні роки стабільно розвивається. Все більше і більше підприємств користується Інтернетом в цілях реклами, маркетингу, надання послуг, укладання контрактів, здійснення та отримання платежів, внутрішнього та зовнішнього зв'язку, ринкових досліджень, розробки моделей власного розвитку, обміну професійною інформацією, управління персоналом та найму працівників [3, с.2].

1.2 Значення мережі Інтернет для сучасного суспільства

Інтернет - це велика, розгалужена (розподілена) мережа, що включає комп'ютерні вузли, розміщені по всьому світі і з'єднані один з одним будь-якими засобами зв'язку. У дослівному перекладі на українську Internet - це між мережа, у вузькому значенні - об'єднання мереж [1].

На сучасному етапі інформаційне суспільство заполонило людство. З розвитком новітніх технологій інформаційне суспільство набирає обертів. Молодь вдосталь часу проводить саме в соціальних мережах, листуючись з друзями, кидаючи музику на «стіну» контактного простору тощо. Студенти користуються переважно пошуковими сигмами, оскільки це зручно і займає менше часу, проте, з іншого боку це нівелює людські відносини і більш «живе спілкування».

Раніше люди стояли черги в бібліотеках чи вчили на вулиці, на свіжому повітрі шкільні предмети, іспити. Зараз все більше модернізується світ. Раніше, в Середні віки, античність, добу Відродження не було Інтернету, соціальних мереж, проте епохи не стали менш видатними.

В умовах розвитку сучасного суспільства інформаційні технології глибоко проникають життя людей. Вони дуже швидко перетворилися на життєво важливий стимул розвитку не тільки світової економіки, а й інших сфер людської діяльності. Зараз важко знайти сферу, в якій зараз не використовуються інформаційні технології. Так, у промисловості інформаційні технології застосовуються не тільки для аналізу запасів сировини, комплектуючих, готової продукції, але і дозволяють проводити маркетингові дослідження для прогнозу попиту на різні види продукції, знаходити нових партнерів і багато іншого.

При цьому всі бухгалтерські операції на підприємствах і не тільки, зараз грунтуються на застосуванні інформаційних технологій. Як відомо ефективність роботи державного управління багато в чому залежить від рівня взаємодії між громадянами, підприємствами та іншими органами управління. Тому в державному управлінні інформаційні технології дозволяють одночасно використовувати інформаційні, організаційні, правові, соціально-психологічні, кадрові та інші фактори, що значно полегшує роботу і організацію самого процесу керування. Звичайно, застосування таких технологій не вирішує всіх проблем, але значно прискорюють роботу на складних ділянках аналітичної діяльності, наприклад, під час проведення аналізу та оцінки оперативної обстановки в складних ситуаціях, підготовки і формування звітів та довідок.

Застосування інформаційних технологій у науковій сфері та у сфері освіти складно переоцінити. Зараз важко уявити собі школу, в якій би не було комп'ютерного класу. Зараз існує маса електронних бібліотек, скористатися якими можна не виходячи з дому, що значно полегшує процес навчання і самоосвіти. При цьому інформаційні технології сприяють розвитку наукових знань.

Тому що збільшується швидкість обміну інформацією і з'являється можливість проводити складні математичні розрахунки за кілька секунд і багато іншого. Інформаційні технології це один із сучасних способів спілкування, головними перевагами якого є загальнодоступність. Використовуючи інформаційні технології можна з легкістю отримати доступ до цікавить вас інформації, а також поспілкуватися з живою людиною. З одного боку це має негативний ефект, оскільки люди все менше спілкуються "вживу", при безпосередньому контакті, але з іншого боку дозволять спілкуватися з людиною, яка знаходиться на іншому кінці світу, а це погодьтеся, має величезне значення.

На сьогодні Інтернет займає велику роль у житті людини. В прогресивному суспільстві соціальні мережі виконують роль «зомбування», ніби програмуючи людину, вводячи її в стан залежності. Варто сказати, що потужна хвиля Інтернету заполонила 20-21 століття.

З одного боку людині мережі допомагають, а з іншого боку вони здійснюють певний вплив на людину, яка не помічаючи цього тоне у вирії інформаційного простору.

Слід зазначити, що Верховна рада постановляє про забезпечення норм інформаційного суспільства.

Проте людина має не втрачати здоровий глузд, мати власну самосвідомість і відстоювати свою позицію. Інтернет - це свого роду випробування часом, сильними хвилями інформації тощо.

Сучасна людина з сучасними можливостями не може без Інтернету, оскільки це досить зручно, а також Інтернет полегшує сучасний темп життя людини, відкриваючи доступ до багатьох «павутинок» мережі, сайті, поштових ящиків, проте головне - проводити час з користю і не йти на заманливі Інтернет-пропозиції.



Розділ 2. Характеристика об'єктів авторського права, розміщених в мережі інтернет

2.1 Поняття авторського права та перелік його об'єктів

Завдання авторського права - встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів[2].

До об'єктів авторського права належать:

- Літературний твір;

- Музичний твір;

- Твір образотворчого мистецтва;

- Твір декоративно-прикладного мистецтва;

- Твір архітектури;

-Твір картографії (наприклад, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури);

-Фотографічний твір;

-Складений твір;

- Виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

-База даних;

-Комп'ютерна програма;

-Аудіовізуальний твір;

-Сценічний твір (драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші номери);

-Твір в області науки;

-Твір у перекладі (зокрема, тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів);

-Твір у переробці; [6]

Обробка і передача даних мережею та саме її функціонування відбувається завдяки іншому об'єкту авторсько-правової охорони - комп'ютерним програмам, а зберігання і пошук інформації часто здійснюється за допомогою електронних баз даних, які також можуть охоронятися авторським правом.

Всі вищезгадані літературні та художні твори можна зустріти в Інтернеті у великій кількості, і всі вони можуть претендувати на захист авторським правом. Але тільки претендувати. Бо однієї лише приналежності до тієї чи іншої категорії творів, зазначеної в законі, недостатньо.

Для того, щоб отримати захист за законами про авторське право, вищезгадані твори повинні відповідати певним критеріям. По-перше, вони мають бути оригінальними в юридичному сенсі, а по-друге, вони мають бути вираженими у тій чи іншій об'єктивній формі.

Збільшення ж обсягу авторських прав або введення складної процедури їх здійснення, натомість, призведе до обмеження прав користувачів Інтернету. Тому завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів володільців авторських прав та користувачів творів, розміщених в Інтернеті.

2.2 Розміщення об'єктів авторського права в мережі Інтернет

Розміщення об'єктів авторського права в мережі Інтернет є сьогодні надзвичайно розповсюдженим явищем. У мережі користувачі можуть отримати доступ до різних видів творів - від музичних та літературних до аудіовізуальних (кіно- та анімаційних фільмів, відеокліпів тощо). Певна частина цих творів розміщується з порушенням авторських прав. Всі учасники Інтернет підпорядковуються законам своїх країн [7].

Незважаючи на те, що вітчизняне правове регулювання використання об'єктів авторського права у цифровій формі має порівняно невелику історію, судова практика щодо захисту порушених авторських прав на такі твори вже сформувалася. Разом з тим, поки що важко говорити про її послідовність у питанні кваліфікації дій щодо розміщення творів в Інтернеті. Причому відмінності у підходах існують навіть на рівні роз'яснень судів вищих інстанцій, що негативно впливає на застосування судами законодавства, яке регулює авторські правовідносини.

Чинне законодавство України, зокрема ст.1109 Цивільного кодексу України, ст.ст.31, 32 Закону України “Про авторське право і суміжні права” вимагає від сторін договору щодо розпоряджання авторськими правами вказувати конкретні права, що передаються за договором. Ті права на використання об'єкта авторського права та способи його використання, які не визначені у договорі, вважаються такими, що не надані. У ситуації відсутності єдиної кваліфікації дій щодо розміщення творів у мережі Інтернет авторські права особи, якій вони передані за договором, можуть бути порушені[6].

Загалом у розміщенні будь-якого об'єкта, в тому числі й об'єкта авторського права, в мережі Інтернет можна виділити два етапи:

- завантаження цифрової копії об'єкта в пам'ять комп'ютера та надання доступу до цієї копії необмеженому колу осіб. За умови виконання зазначених дій користувач має можливість доступу та ознайомлення з об'єктом шляхом завантаження цифрової копії останнього на власний комп'ютер, що можна розглядати як останній етап та, власне, мету розміщення твору в Інтернеті. Слід підкреслити, що особа, яка розміщує той чи інший твір у мережі, створює умови для ознайомлення з твором користувачем внаслідок його активних дій.

Завантаження цифрової копії об'єкта авторського права на першому та на останньому етапах є відтворенням у розумінні ст.1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” оскільки передбачає запис примірників твору для тимчасового чи постійного зберігання в цифровій формі, яку може зчитувати комп'ютер[4, с.145].

Крім судові органи кваліфікують розміщення об'єктів авторського права в мережі Інтернет також як публічне сповіщення та розповсюдження. Слід відмітити, що чинне авторське законодавство, на жаль, дає певні підстави для кожної з наведених кваліфікацій. Однак, більш детальний аналіз вказує на інше.

Дещо складнішою є ситуація з розповсюдженням творів, під розповсюдженням об'єктів авторського права розуміє будь-яку дію, за допомогою якої об'єкти авторського права безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором. Дійсно, можливість невизначеного кола осіб здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором є можливістю, яку надає Інтернет.

Відповідно до ст.442 Цивільного кодексу України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації[6].

Згідно ст.1 Закону «Про авторське право і суміжні права» опублікуванням твору є, зокрема, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором. Наведене формулювання практично збігається з формулюванням п.9 ч.3 ст.15 цього Закону, який закріплює за автором майнове право на подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором[4, с. 105].

Очевидно, що поняття «опублікування» є ширшим за «подання творів до загального відома публіки» і включає в себе останнє. Отже, особа буде мати право на розміщення певного твору в мережі Інтернет у випадку наявності в неї права на опублікування твору або, більш конкретно, права на подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.



Розділ 3. Правові проблеми охорони об'єктів авторського права розміщених в мережі інтернет

3.1 Охорона об'єктів авторського права в Україні

З розвитком інформаційних технологій виникла проблема захисту авторських прав в мережі Інтернет. Більшість творів, що потрапили в мережу Інтернет, можуть використовуватись з порушенням авторських прав. Виникає потреба утворення механізмів, за допомогою яких ці права можна захистити і відновити порушенні права.

В Україні регулюється авторське право Цивільним кодексом та Законом України «Про авторське право та суміжні права». Під дію цього Закону підпадають авторські права на літературні, наукові, науково-популярні, публіцистичні твори, твори образотворчого мистецтва, музичні твори та їх виконання, сценічні твори та їх виконання, а також комп'ютерні програми та бази даних. Відповідно до нещодавно внесених доповнень розміщення твору в цифрованому вигляді в Інтернет вважається публікацією твору або його поширенням і тому потребує дозволу власника авторського права. Розміщення в Інтернет копії твору чи його частини без дозволу автора є порушенням Закону і може бути оскаржене в суді з вимогою відшкодування моральної шкоди та завданих матеріальних збитків (упущеної вигоди) [4, с. 98].

Розглянемо деякі правові механізми захисту авторського права і суміжних прав в Інтернеті, що застосовуються на міжнародному рівні.

У Франції Національна асамблея нещодавно прийняла закон, що дозволить примусово закривати доступ до Інтернету порушникам прав інтелектуальної власності у Мережі. Для дотримання авторських прав в Інтернеті буде введена трикрокова система контролю. Спочатку користувача, який нелегально завантажує або розміщає файли у Мережі, попереджатимуть по e-mail, потім йому відправлять лист за місцем проживання. Якщо ж це не подіє на порушника, то державні органи матимуть право відключити порушника від Мережі. Ефективність дії даного закону проявилася лише в середині країни, але не за її межами, так, наприклад, три найбільші французькі видавництва (Gallimard, Flammarion і Albin Michel) подали позов до суду на корпорацію Google за неправомірну публікацію відсканованих версій їх книг з вимогою сплатити 9 800 000 євро. Корпорація Google подала зустрічний позов, так як вважала, що діяльність Google Books не суперечила французьким і міжнародним законам з охорони авторського права, більше того, ці дії сприяли збільшенню не тільки читацької аудиторії, але і прибутку самих видавництв та авторів [1].

У Німеччині система «трьох попереджень» працює досить успішно і дієво про що свідчить статистика, за 2012 рік з 650 користувачів, попереджених наглядовою організацією про порушення, лише 44 наважилися повторно завантажити піратський контент. І все ж щодо 60 осіб було вжито заходи судового реагування. Долю таких «рецидивістів» вирішував суд - офіційна “норма” вироку за такі порушення - до місяця позбавлення доступу в Інтернет або штраф у розмірі 1 500 євро.

У Канаді існує практика застосування спеціальних засобів захисту авторського права та суміжних прав у мережі Інтернет, зокрема, для врегулювання відносин у пірингових системах обміну файлами. Дана система передбачає надходження провайдеру повідомлення від суб'єкта авторського права про те, що абонент зробив доступними або завантажив до системи обміну файлами контент із порушенням прав [1].

Закон США «Про авторське право у цифровому тисячолітті» (Digital Millennium Copyright Act - DMCA) встановлює механізм припинення доступу до матеріалів, щодо яких існує підозра у порушенні авторського, а також схему відповідальності провайдера за порушення авторського права в мережі Інтернет. Відповідно до DMCA суб'єкти права можуть вимагати видалення об'єктів авторського права і суміжних прав, стосовно яких існує підозра щодо їх розміщення без дозволу вказаних суб'єктів [3].

На сьогоднішній день автори творів в Україні не можуть відслідкувати порушників своїх прав через незахищеність та неприйняття запобіжних заходів. Власники авторських прав в Україні мають вибір з широкого кола як технічних, так і правових засобів, контролю за розміщенням в Інтернеті творів до моменту порушення прав на них. Технічні способи захисту авторських прав в Інтернеті ми можемо умовно розподілити на способи ідентифікації об'єктів авторського права та суміжних прав, обмеження доступу, криптографічного перетворення тощо [4,с.102].

Застосування способів захисту залежить від характеру твору, що захищається. Ідентифікація об'єктів авторського права і суміжних прав здійснюється як і в Україні, так і у світі в основному за допомогою ідентифікаційного коду ISBN, цифрового підпису, цифрової марки (Цифровий водяний знак, Digital watermark). Ідентифікаційний код ISBN (Міжнародний стандартний книжковий номер) призначений для захисту фонограм;

ISAN - номер, розроблений на Міжнародній конференції товариств авторів і композиторів (CISAC), і дозволяє ефективно захищати фільми та інші аудіовізуальні твори;

цифровий ідентифікатор DOI супроводжує твори або їхні частини, дозволяючи у такий спосіб простежити «долю» об'єкта в торговельному обігу; існують й інші програмні коди, що дають можливість порушити цілісність твору при неправильному його використанні.

Що стосується цифрового підпису, то він дозволяє ідентифікувати справжнього автора того або іншого твору, таким чином знімаючи в контрагента будь-які сумніви про те, з ким він має справу[5].

Найпоширенішою є система так званих «цифрових водяних знаків», впроваджуваних у твори (тексти, графічні зображення і тощо.) у мережі. Їх перевага полягає в тому, що при звичайному візуальному розгляді зображення користувач не бачить яких-небудь закодованих позначень - значка копірайта ©, імені автора, року видання. Однак потім при застосуванні певного програмного засобу можна довести, що файли містять додаткову інформацію, що вказує на особу, яка її записала. Можливе і застосування спеціальних «відбитків». Вони також дозволяють контролювати використання творів в інформаційних мережах, а при виявленні порушень авторського права і суміжних прав забезпечувати належну доказову базу в суді [5].

Серед способів захисту авторського права та суміжних прав у мережі Інтернет окремо можна казати на обмеження доступу до матеріалів, що розміщені в Інтернеті, надаючи доступ до Інтернет ресурсу за попередню плату. Можливе також застосування “цифрових конвертів”, що передбачають укладання угоди із власниками тих або інших ресурсів у мережі.

Окрім того, можна застосувати методи криптографічного перетворення матеріалів такі, як шифрування, використання якого дозволяє обмежити або повністю виключити можливість копіювання творів (наприклад, система SCMS, що дозволяє виготовити одну копію документа й унеможливлює подальше копіювання цього примірника) [5].

Захистити твір від копіювання можна шляхом встановлення технічної заборони робити копії. Або ж використовуючи метод антикопії, або антикопіювання. Їхній зміст полягає у тому, що на СD-ROM ставиться технічний бар'єр. Ще одним способом захисту творів від неправомірного використання в Інтернеті є створення web-депозитаріїв, що дозволяють фіксувати об'єкти інтелектуальної власності у мережі Інтернет і закріплювати їх правовий статус, інакше кажучи, які визначають, що та кому належить [7].

Можна зробити висновок, що на сьогоднішній день немає високоефективних механізмів правового захисту авторського права нормами вітчизняного законодавства.

Цифрова форма розміщених в Інтернеті творів, а також світовий характер Інтернету сприяють масовим порушенням авторських прав в мережі Інтернет, значно ускладнюють захист авторського права.

Одним із найефективніших засобів захисту авторського права у мережі Інтернет є використання комплексного підходу, який включає поєднання правових та технічних засобів захисту. Адже лише в тому випадку, коли автор буде впевнений у правовому та технічному захисті свого авторського права в мережі Інтернет, він зможе спокійно творити і цим самим буде служити суспільству.

3.2 Проблеми захисту інтелектуальної власності в Інтернеті

На сьогоднішній день значна кількість авторських творів, доступних в мережі, опинилася там на незаконних підставах, тобто, саме з порушенням прав інтелектуальної власності.

Фундаментальні зміни в кінці XX - на початку ХXI ст. в економіці, політиці, соціальній структурі суспільства та науково-технічний прогрес призвели до переосмислення місця та ролі авторського права як у окремих країнах, так і у цілому світі. У сучасну епоху, яку називають «інформаційним суспільством», збільшується кількість проблем, пов'язаних із труднощами застосування законодавства про авторські права до нових способів передачі і відтворення інформації [8; с.109].

Численним є і недобросовісне ставлення до знаків, доменних імен. До того ж, і самі друковані ЗМІ не нехтують розміщенням статей з Мережі на шпальтах своїх видань та копіюванням фото, що потім видаються за знімки власних кореспондентів. І якщо авторство на друкований твір ще можна довести, то з величезним інформаційним простором - Інтернет ситуація значно гірша.

Багато (якщо не більшість) користувачів Інтернету, як і пересічних громадян, є необізнаними із сучасною системою охорони авторських прав і порушують їх ненавмисно і не з майнових міркувань. Але незнання законів, згідно із загальновизнаним принципом права, не повинно бути обставиною, що призводить до звільнення порушників від юридичної відповідальності.[8; с.112].

Серед причин масового незаконного відтворення примірників творів, що охороняються авторським правом можна виділити технічну простоту здійснення операції. З розвитком техніки, користувачеві Інтернет все менше часу потрібно для отримання на своєму комп'ютері тотожної копії твору, або такої, що практично не поступається оригіналу за якістю.

Інша причина незаконного обігу творів полягає в елементарній відсутності привабливих варіантів легального отримання необхідних творів за наявності нелегальних. Очевидно, що окремі правовласники не в змозі відслідковувати поширення об'єктів, що охороняються, в цифрових мережах та їх використання при створенні продуктів мультимедіа. Правовласники фактично позбавлені можливості захищати свої права в цифровому середовищі тими способами, що і при звичайному використанні охороняються авторським правом об'єктів. [9; с.109].

Будь-яка поведінка користувачів в Інтернеті зачіпає права авторів та їх правонаступників. Інакше кажучи, неможливо нічого зробити в Інтернеті, що б потенційно не порушувало чиїсь авторські права. Перегляд Web-сторінок, збереження їх вмісту в пам'яті комп'ютера, переадресація повідомлення електронної пошти - всі ці дії включають відтворення об'єктів авторсько-правової охорони.

Існує ряд помилкових суджень щодо законності використання творів у мережі. Одна з них - розміщення творів на сайті за усним погодженням з автором. [10; 40].

Відповідно до Закону "Про авторське право та суміжні права" форма авторського договору, на підставі якого повинні бути передані майнові права, повинна бути письмовою. Звичайно, недотримання письмової форми договору не тягне його недійсність, а лише позбавляє сторони права посилатися на показання свідків. Однак, у зв'язку з особливостями авторського договору (зокрема, необхідністю погодити в ньому не тільки майнові права, які передаються, але й термін, територію, можливість переуступки прав третім особам та ін), усна домовленість майже ніколи не тягне передачу авторських прав. Як наслідок використання твору стає незаконним і дає можливість автору або його правонаступнику подавати до суду [4,с.134].

Також помилковим є твердження, що створення електронних бібліотек не порушує нічиїх прав. Відомо, що чинний Закон про авторське право робить певні пільги щодо використання творів бібліотеками, зокрема бібліотека має право без дозволу автора і без виплати йому гонорару здійснювати репрографічне відтворення, тобто репродукування, під яким розуміється відтворення шляхом фотокопіювання або за допомогою інших технічних засобів, інших, ніж видання. Проте дана норма аж ніяк не дозволяє ні оцифровувати (відтворювати) твір, ні розміщувати твір на сайті. Виникненню таких помилок сприяє недостатня обізнаність споживачів Інтернету, а дехто взагалі не знає своїх прав щодо набуття, охорони, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, а головне, це права, які гарантує законодавство України.

Дуже важливим є питання правової оцінки розміщення будь-якого зображення на сторінці веб-сайту, тобто встановлення того, чи є це використанням твору. Законодавство України чітко визначає, що розміщення зображення на веб-сайті - це вже є його відтворення. А тому суб'єкт авторського права має можливість відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України застосовувати свої майнові права інтелектуальної власності на твір, тобто "виключне право дозволяти використання твору і право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі - забороняти таке використання" [6].

Також, підкреслимо, що використання фотографій на веб-сайті, а також об'єктів зафіксованих на них (твори живопису, скульптури, графіки, дизайну, твори декоративно-прикладного мистецтва) може здійснюватися тільки на підставі письмового дозволу автора (правовласника) та відповідно до ст.15 чинного закону України "Про авторське право та суміжні права". Інакше кажучи, користувачеві слід укладати договір не тільки з автором фотографій (правовласником), але і з автором (правовласником) охоронюваного авторським правом твору, який відтворюється на фотографії [4, с.121].

Більш складною є проблема використання так званих "Java applets"-програм, написаних мовою Ява (Джава), призначених для роботи в Інтернет. Особливості функціонування програм, написаних мовою "Java" полягають у тому, що програма існує весь час як некомпільованний текст. При запуску через Інтернет програму, написану мовою "Java", користувач копіює на свій комп'ютер не тільки ту програму, яку він запускає, але і компонент, необхідний для компіляції і запуску виконуваної програми безпосередньо на комп'ютері користувача. Таким чином використовується відразу декілька програм, що охороняються авторським правом[10].

Ряд проблем з приводу захисту авторського права в мережі Інтернет існують в Україні:

1.У разі виявлення неправомірного розміщення об'єктів авторського права в Інтернеті виникає потреба забезпечення доказів. А це зробити вкрай важко. З огляду на те, що файл може бути знищено протягом декількох хвилин, докази мають вживатися негайно.

2.Безкордонний характер Інтернету ускладнює питання визначення місця подачі позову. Реальність є такою, що захист прав у Інтернеті в індивідуальному порядку є неможливим і потребує вирішення через системи колективного управління майновими правами.

3.Порушення авторських прав в Інтернеті сьогодні мають масовий характер. І при визначенні правопорушника в Інтернеті технічні труднощі його пошуку все ще залишаються на першому місці.

4.Спостерігається недостатня ефективність використання технічних засобів захисту об'єктів авторських прав (кодування, шифрування, паролі, контроль доступу тощо), якщо піратство є настільки поширеним явищем [12; с.145].

І це перелік найбільш явних проблем, які потребують негайного вирішення. На думку експертів, створенню в Україні ефективної системи охорони інтелектуальної власності заважають перш за все недоліки правової системи охорони. Значну роль відіграють і пануюча у суспільстві зневага до охорони прав інтелектуальної власності, відсутність належного інформаційного забезпечення у сфері охорони авторських прав. Разом з тим навіть серед експертів спостерігається недооцінка соціально-економічних механізмів охорони інтелектуальної власності. Не зважаючи на недосконалість нашого законодавства у сфері інтелектуальної власності, ця проблема продовжує бути актуальною для всього світового суспільства. Проблема правового регулювання діяльності Інтернет є гостим питанням міжнародного рівня. [12; с.205].

Таким чином, можна зробити висновок що розвиток глобальних комп'ютерних мереж сприяє виникненню проблеми дотримання прав інтелектуальної власності. Адже, мережа цілковито складається із різноманітних інформаційних джерел, що містять у собі об'єкти авторського права. Всі вони надзвичайно уразливі, тому що в Інтернеті практично все знаходиться в режимі відкритого доступу та вільно копіюється. Тому, оскільки порушене питання є невирішеним в усьому світі, відповідному правовому регулюванню має передувати дослідження та узагальнення міжнародного досвіду. Про що можна говорити з впевненістю, це про необхідність підготовки проекту закону про порядок створення та організації діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет.



Висновки

інтелектуальний інтернет право авторський

Сучасне авторське право не дає однозначних відповідей на питання, що постали перед науковцями та практиками в результаті виникнення сучасних інформаційних технологій та функціонування Інтернету. Звикши мати справу з формами фіксації творів та маючи територіальний характер, авторське право в його теперішньому вигляді доводить свою нездатність належним чином регулювати суспільні відносини з приводу використання цифрового представлення творів та транскордонних комп'ютерних мереж.

Проведене дослідження надає можливість зробити висновок про справедливість наступних положень:

1.Всі категорії творів, зафіксованих в цифровій формі та поміщених на сайти в Інтернеті, відповідають критеріям охорони, встановленим авторсько-правовим законодавством більшості країн світу, і, таким чином, підлягають охороні авторським правом будь-якої з цих країн нарівні з творами, зафіксованими в більш традиційних формах, незалежно від виконання яких-небудь формальностей та факту опублікування.

2.Транскордонний характер Інтернету, цифрова форма закріплення розміщених в ньому творів та правовий нігілізм його користувачів сприяють масовим порушенням авторських прав в Інтернеті та значно ускладнюють здійснення авторами та їх правонаступниками своїх прав.

3.Попри загрози, які становлять інформаційні технології для володільців авторських прав на розміщені в Інтернеті твори, такі твори продовжують створюватися, в тому числі виключно для їх розповсюдження через Інтернет.

4.Всі майнові та немайнові права, що належать авторам та їхнім правонаступникам, в тій чи іншій мірі зачеплені функціонуванням Інтернету.

5.Розв'язати питання про зміст та об'єм авторських прав на розміщені в Інтернеті твори за умов транскордонного характеру цієї мережі та все більшої взаємозалежності країн можливо лише шляхом докладання спільних зусиль всіх зацікавлених сторін: держав, міжнародних організацій та організацій, що представляють як інтереси володільців авторських прав, так і інтереси споживачів.

6.Авторським правом дозволяється використання твору з дозволу автора чи його правонаступника та у ряді інших передбачених законами випадках. Дозвіл володільця авторських прав на використання твору може мати чітко виражений характер або припускатися, виходячи з таких факторів як необхідність, звичай та загальноприйнята практика, а також поведінка сторін.



Список використаних джерел

1.«Інтернет: історія створення, будова та можливості» (Електронний ресурс)

2.Поняття та джерела авторського права (Електронний ресурс)

3.Ващинець І.І. «Щодо правової кваліфікації розміщення об'єктів авторського права в мережі Інтернет» с. 1-7.

4. Закон України “Про авторське право та суміжні права” від 23.12.1993 р.№ 3797-ХІІ із змінами внесеними згідно Закону № 2939-VІ від 13.01.2015 р.

5. Кузнєцов К. “Захист інтелектуальної власності в Інтернеті” //Інтелектуальна власність. - 2014. - №8. - с. 6-10.

6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (з останніми змінами і доповненнями станом на 31.03.2019 р.) // ВВРУ. - 2003. -№ 40-44. -Ст.356.

7. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп'ютерне авторське право.-К.:КНТ, 2016-с.147.

8. Голіцин Д. Актуальні проблеми захисту авторського права в мережі Інтернет// Юридичний журнал.-2005.№ 5.

9. Крупчан О. О. Міжнародно-правові механізми охорони і захисту авторських прав // Питання розвитку права інтелектуальної власності. - 2010. - С. 109-110.

10. Паладій М. Тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності // право України.-2012 № 2.

11. Шарко Д. Проблема доказування порушень прав інтелектуальної власності у мережі Інтернет//Інтелектуальна власність.-2016, №7.

12. Шемшученко Ю.С., Большицький Ю.Л. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бошицького. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru

...