Структура головного управління національної поліції

· уживають необхідні заходи для забезпечення безпеки при надходженні заяви учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича, звернення керівника відповідного державного органу.

· забезпечення охорони приміщень і територій установ судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України, а також режиму утримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу.

Спеціальна поліція забезпечує охорону громадського порядку на об'єктах і територіях, що мають особливе народногосподарське значення чи постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення або техногенних катастроф. Служба внутрішньої безпеки має своїм завданням формування та забезпечення реалізації заходів з питань внутрішньої безпеки в системі МВС України, виявлення, попередження та припинення злочинних, корупційних та інших протиправних діянь, що готуються або вчинені працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ, а також захист посадових осіб органів внутрішніх справ України від перешкоджання їм у виконанні службових обов'язків. Підрозділи (управління, відділи) внутрішньої безпеки існують при кожному обласному управлінні МВС України, однак вони не входять в структуру цих управлінь та підпорядковані голові служби.

1.3 Соціально-правовий захист працівників поліції та членів їх родини

Працівники поліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом. Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності, житла, майна працівника міліції, членів його сім'ї та близьких родичів від злочинних посягань й інших протиправних дій.

Образа працівника поліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на нього завдань, спричинюють встановлену законом відповідальність. Правопорушення щодо пенсіонера міліції, членів його сім'ї, вчинені у зв'язку з його попередньою службовою діяльністю, а також щодо особи, яка сприяє міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю, та членів її сім'ї, зумовлюють відповідальність за законом.

Працівник поліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемлюють його гідність і особисті права, не пов'язані із службовою діяльністю.

Працівник поліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він обіймає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.

У разі загибелі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю сім'ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного грошового утримання загиблого за останньою посадою, яку він обіймав, і призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника в розмірі місячного посадового окладу загиблого.

У разі каліцтва, заподіяного працівникові поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше як через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Працівникам поліції та членам їх сімей надається п'ятивідсоткова знижка з оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива. Працівники поліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими передбаченими законодавством пільгами. За працівниками поліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на вказані пільги.

РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ДОСУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ ЗА ПРОТОКОЛЬНОЮ ФОРМОЮ

2.1 Порядок відповідальності за здійснення адміністративних правопорушень

Визначення компетенції Національної поліції щодо розгляду справ про правопорушення передбачене статтею 222 кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 - у частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів).

Згідно з «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованими не в автоматичному режимі», затвердженою Міністерством внутрішніх справ України 10 листопада 2015 року та яка складається з 13 розділів, передбачені загальні положення, оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова по справі про адміністративне правопорушення, накладення стягнень, виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення, особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені повторно, особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, щодо порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тощо.

Отже, увагу варто приділити 2-му розділу вказаної інструкції. Зокрема, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення допускаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами двох свідків. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Крім того, при підготовці до розгляду справ про адміністративне правопорушення до повноважень органів Національної поліції належить встановити, чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до п. 10 розділу 3 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Та згідно п.11 даної інструкції, якщо при розгляді справи поліцейський прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, матеріали передаються прокурору або органу досудового розслідування.

Згідно з п.12 Інструкції, поліцейський при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, про що не складається протокол про адміністративне правопорушення.

2.2 Проведення дізнання і слідства

Дізнамння -- це форма попереднього розслідування злочинів, що включає невідкладні слідчі дії зі встановлення і закріплення слідів злочину. Воно здійснюється оперативно-розшуковими і процесуальними методами з метою виявлення, запобігання, припинення і розкриття злочинів.

Досудове розслідування обов'язково провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, зазначені у частині 1 статті 27 і статті 425 КПК України (справ приватного обвинувачення та протокольної форми досудової підготовки матеріалів), по яких досудове слідство провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.

Досудове розслідування включає у себе досудове слідство та дізнання.

Досудове слідство -- діяльність слідчого за порушеною та прийнятою ним до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини, здійсненні юридичних дій з метою забезпечення правильного застосування закону, захисту прав та законних інтересів людини, фізичних та юридичних осіб створення умов для здійснення правосуддя.

Дізнання -- це основана на законі розшукова, доказувальна та правозастосовна діяльність наділених процесуальними повноваженнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, спрямована на виявлення, попередження, запобігання та розкриття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства.

органи дізнання -- це органи оперативно-розшукової та адміністративної юрисдикції, які наділені правом провадження кримінально-процесуальних дій (виконують процесуальну функцію розслідування).

Органами дізнання є:

1) поліція;

2) податкова

3) органи безпеки

4) командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ

4) митні органи

Форми дізнання:

в справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини; у справах про злочини, що не є тяжкими чи особливо тяжкими.

Строки провадження дізнання:

по справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини --10 днів з моменту порушення справи;

по справах про злочини, .що не є тяжкими чи особливо тяжкими, -- до встановлення особи, що вчинила злочин(ст. 104 КПК України), та у термін не більше 10 днів, починаючи з моменту встановлення особи, що вчинила злочин (ст. 108 КПК України).

При цьому, у разі обрання до підозрюваного одного з передбачених в законі запобіжних заходів у порядку, передбаченому статтею 165-2 КПК України, дізнання провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання запобіжного заходу.

Передбачені законом строки провадження дізнання є остаточними і продовженню не підлягають.

Форми закінчення дізнання: передача справи слідчому; закриття справи.

На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили.

Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно повідомляє прокурора.

Порядок провадження дізнання у кримінальних справах

За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання, додержуючи строків, передбачених частиною 1 статті 108 цього Кодексу, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження.

У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених частиною 2 статті 108 цього Кодексу.

Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного. (ст.106)

Орган дізнання вправі допитати підозрюваного у вчиненні злочину (ст.134-136, 145, 146)

Строки провадження дізнання

У справі про злочин, що не є тяжким, або особливо тяжким, дізнання провадиться у строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила. Якщо таку особу не встановлено, дізнання зупиняється з додержанням вимог, передбачених статтею 209 цього Кодексу.

У справі про тяжкий, або особливо тяжкий злочин дізнання провадиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення справи.

У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку, передбаченому статтею 165-2 цього Кодексу, дізнання провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання запобіжного заходу.

Закінчення дізнання

Дізнання у справах закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яка затверджується прокурором.

За наявності обставин, передбачених статтею 6 цього Кодексу, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокуророві

Оскарження дій і постанов органів дізнання

Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокуророві.

В разі надходження скарги прокурор зобов'язаний розглянути її протягом десяти днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові.

Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до суду.

Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

РОЗДІЛ 3. ПРОВЕДЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ

3.1 Профілактична робота із попередження правопорушень та пропаганди чинного законодавства України

Профілактика правопорушень - обов'язкова діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, у тому числі громадських організацій, спрямована на виявлення та усунення причин і умов, які сприяють учиненню правопорушень, а також виявлення осіб, схильних до вчинення правопорушень, та застосування заходів до їх виправлення.

Профілактика правопорушень здійснюється за принципами:

· Законності

· спільності;

· гуманізму;

· гласності;

· об'єктивності;

· системності;

· обов'язковості;

· верховенства права.

Порядок реалізації суб'єктами профілактики своїх функцій з профілактики правопорушень й усунення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень, установлюється законодавством, відомчими нормативними актами та статутами державних органів і громадських організацій. Досить актуальними завданнями загальнопрофілактичної діяльності органів внутрішніх справ є відновлення та розвиток мережі громадських формувань з охорони громадського порядку, налагодження та зміцнення ділових зв'язків з населенням, суспільним активом, виступи працівників міліції (насамперед - дільничних інспекторів) з питань попередження правопорушень і забезпечення громадського порядку перед жителями та у трудових колективах.

Організація і здійснення постійної взаємодії правоохоронних органів з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, благодійними й іншими фондами, суспільними об'єднаннями, засобами масової інформації повинні бути спрямовані на активізацію і конкретизацію їх участі у профілактиці правопорушень. Необхідно також розбудовувати взаємодію із цих питань із релігійними організаціями, з органами опіки, піклування, охорони здоров'я, освіти, служб зайнятості, центрами соціального захисту дітей і підлітків, будинками нічного перебування й центрами соціальної реабілітації. Останні можуть бути ефективно використані для оперативної і профілактичної роботи з особами, що займаються бродяжництвом і жебрацтвом

Отже можливо підкреслити що до завдань органів внутрішніх справ у сфері попередження правопорушень з метою локалізації та недопущення її проявів належить розроблення та застосування ефективних стратегій із протидії конкретним протиправним діянням, виявлення причин і умов. Які сприяють правопорушенням, та здійснення заходів щодо їх усунення. Підвищення рівня попередження правопорушень заголом та з боку міліції, зокрема може бути досягнуто на основі належного її нормативно-правового забезпечення, що виступає, по-перше, як правова основа загального механізму функціонування системи попередження правопорушень, а по-друге. Як чинна правова база відповідного правозастосування.

3.2 Організація роботи з заявами та скаргами

Розгляд звернень та особистий прийом громадян в органах та підрозділах поліції є складовою механізму реалізації прав громадян на внесення до органів державної влади пропозицій щодо поліпшення їх діяльності, виявлення недоліків у роботі, оскарження дій посадових осіб та органів державної влади.Громадяни України мають право звернутися до органів (підрозділів) поліції, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями з питань, пов'язаних з діяльністю Національної поліції України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, із заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Робота зі зверненнями громадян і їх особистий прийом містить такі складові елементи:

1) приймання, реєстрація і первинний розгляд звернень громадян;

2) вирішення питань, порушених у зверненнях, та надання відповідей їх авторам;

3) контроль за станом роботи зі зверненнями;

4) узагальнення та аналіз звернень громадян;

5) використання результатів аналізу для прийняття управлінських рішень

Усі звернення громадян, що надходять до органів (підрозділів) поліції, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги: (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства;

заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо;

скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

ВИСНОВКИ

Отже, підсумовуючи зазначене вище, можна зробити висновок, що важливою структурною одиницею органів внутрішніх справ є піліція. Її правовий статус визначає Закон України “Про поліцію” від 2 липня 2015 року.

Відповідно до закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Моя навчальна практика проходила у Черкаському відділі поліції ГУНП. Основним завданням поліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання і припинення правопорушеня, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, забезпечення безпеки дорожнього руху, захист власності від злочинних посягань, виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень. Поліції для виконання покладених на неї обов'язків надаються права:

1. Вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень піліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вигом застосувати передбаченні цим законом заходи примусу;

2. Викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом, піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;

3.Виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

4.Складати протоколи про адміністративні правопорушення, проводити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

5.При виконанні своїх обов'язків по охороні правопорядку застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю, якщо виникає безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції особисто;

На службу до поліції приймаються на контрактній основі громадяни, які здатні за своїми особистими і діловими, моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на поліцію завдання. Працівник поліції приносить присягу. Він перебуває під захистом закону.Законом гарантується захист життя, здоров'я, честі, гідності майна працівника поліції, членів його сім'ї від злочинних протиправних дій. Держава гарантує працівникам поліції соціальний захист.

Поліція складається з підрозділів: кримінальної поліції, поліції громадської безпеки, транспортної поліції, державної автомобільної інспекції, поліції охорони, спеціальної поліції.

Під час проходження практики довелося ознайомитися зі структурою слідчого відділу, загальною організацією роботи слідчого відділу, з порядком здійснення прийом відвідувачів, з плануванням роботи в слідчому відділі та формами статистичної звітності, з оформленням процесуальних документів та веденням різних слідчих заходів, таких як допит свідка, підозрюваного, потерпілого, виклик до слідчого, впізнання. У ході практики ознайомилась з конкретною роботою слідчого апарату, була присутня при провадженні слідчих дій. За час проходження навчальної практики ознайомився з нормативними документами слідчого підрозділу, надавав практичну допомогу слідчому, виконуючи окремі доручення. Отримав деякі практичні навички з розслідування кримінальних справ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: прийнята 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. -1996.-№30.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (прийнятий 7 грудня 1984року) // Відомості Верховної Ради України. - 1984. - № 8074-10- ст 222.

3. Кримінальний кодекс України (Редакція від 27.06.2019)

4. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012р. // Голос України-2012. -19 травня (№90-91)

5. Про поліцію: Закон України від 02 лютого 2015 року // Відомості Верховної Ради. - 2015. - №580-VIII.

6. Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №47

7. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992року// Відомості Верховної Ради України. -1992.- №2135-12.

8. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затв. Наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012р. №69. (Електронний ресурс).

9. Про затвердження Інструкції з офомленням матеріалів про адміністративні правопорушення: наказ МВС України від 22.02.2001р. №185.

10. Про затвердження Інструкції з організації діяльності дільничих офіцерів поліції МВС України від 28.07. 2017р №650.

Размещено на Allbest.ru