Вплив категорії "публічний інтерес" у визначенні юрисдикційної належності спорів, які виникають із земельних правовідносин

На думку окремих вчених юристів при вирішенні питання, публічно-правовий це чи приватно-правовий спір, необхідно, в першу чергу, виходити з природи самих правовідносин. Публічно-правовим спір є тоді, коли позовна вимога (наприклад, надання дозволу чи скасування заборони) пов'язана з положеннями публічного права. У той час, як до приватного права належать законодавчі норми, які ґрунтуються на принципі рівності прав суб'єктів правовідносин, до публічного права належать законодавчі норми, які визначають привілейоване право держави чи іншого представника державної влади. природний публічний земельний суд

Як справедливо зауважує Т.О. Коломоєць, кожен вид судочинства, незалежно від того, чи пов'язаний він із радянською правовою традицією, чи виник в Україні за нових політико-правових реалій, як свій предмет має спори, що виникають або із певного типу приватних, або із певного типу публічних правовідносин [1, с. 75].

Отже, позиція науковців щодо юридичної природи будь-яких правовідносин ґрунтується на концепції дуалізму системи права, тобто розмежування права на дві окремі підсистеми -- публічне та приватне. Основою для поділу права на дві галузі -- публічне та приватне, є дві категорії -- предмет правового регулювання та метод правового регулювання [2, с. 177-178]. Водночас, основу термінологічно-понятійного апарату галузей публічного та приватного права становлять такі категорії, як «приватний інтерес» і «публічний інтерес» відповідно [3, с. 474], а також «публічне майно» [4, с. 145]. Тому за необхідності визначення правової природи певного спору та його юрисдикційної належності, слід виходити передусім із юридичного змісту (сутності) інтересу учасника правовідносин та об'єкта, щодо якого такий інтерес існує.

З метою визначення змісту публічного інтересу в земельних правовідносинах слід розглянути його характерні риси.

На думку Р. Мельника, публічний інтерес становить категорію, яка виходить за межі особистості, перебуваючи на рівні суспільного інтересу. Основою публічного інтересу є об'єктивний інтерес усього суспільства [4, с. 34]. Поряд із цим К. Тотьєв підкреслює, що публічність інтересу означає: його суб'єктом (носієм) є суспільство як органічне ціле [5, с. 25]. Тому можна стверджувати, що публічний інтерес не відокремлений або ж самостійний. Він виражається у єдності інтересів соціуму, які мають єдине бачення щодо кола своїх потреб, а також прав і свобод. Саме тому необхідною ознакою публічного інтересу має вважатися суспільна узгодженість, тобто відсутність жодних сумнівів та суперечок стосовно його значущості та виняткової ролі в людській життєдіяльності.

Між тим, В. Галунько, проаналізувавши доктринальні позиції науковців-адміністративістів, під публічним інтересом розуміє важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами публічної адміністрації [6, с. 65]. Тобто, обов'язковими ознаками цього інтересу мають бути важливі потреби, які повинні забезпечуватися у суспільстві. Слід погодитися із цією позицією, адже такі потреби мають бути значущими не лише для окремого індивіда, а й для сукупності зацікавлених суб'єктів (великої соціальної групи), що вважають його життєво необхідним для себе.

Як слушно зауважують Р. Калюжний та С. Пєтков, від приватних суб'єктивні права публічного характеру відрізняє те, що у відносинах, в яких вони формуються і реалізуються, зобов'язальною стороною, крім самого носія цих прав, як правило, виступає носій публічного влади - суб'єкт владних повноважень [7, с. 4]. У цьому і полягає визначальна особливість публічно-правових відносин, в яких публічному інтересу завжди кореспондує обов'язок компетентного суб'єкта публічної адміністрації всіляко захищати його та вживати заходів щодо дотримання прав та свобод особи. А неодмінною умовою виконання таких обов'язків є компетенція суб'єкта публічної адміністрації, що встановлена законом. Саме тому конкретний обов'язок публічно-владного характеру має бути елементом управлінської діяльності лише уповноваженого на те суб'єкта, що відповідає основоположному принципу поділу влади у демократичній державі, який закріплений ч. 2 ст. 6 Конституції України.

Крім того, слід зазначити, що навіть попри природний характер публічного інтересу і об'єктивну наявність потреб, які становлять його зміст, неодмінно забезпечуватиме його дотримання лише закріплення такого інтересу в нормах права, що регламентують певну групу публічно-правових відносин. Адже сама наявність відповідної норми права є передумовою для виникнення відносин у сфері його охорони та забезпечення. На цьому акцентує увагу і Ю. Тихомиров, оскільки, на думку вченого, публічним інтересом є визнаний державою та забезпечений правом інтерес соціальної спільності, задоволення якого є гарантією її існування та розвитку [8, с. 55].

У зв'язку з наведеним, виняткову роль у нормативному закріпленні публічного інтересу відіграє Конституція України як суспільний договір, що встановлює найважливіші потреби суспільства, які беззаперечно визнаються державою і які держава у будь-якому разі має захистити та створити належні умови для їх реалізації. Тому під час з'ясування правової природи інтересу передусім слід керуватися положеннями Основного Закону України, які з огляду на зміст ст. 8 мають застосовуватися до суспільних відносин, що врегульовані ними, безпосередньо та обов'язково.

На підставі проведеного аналізу можна дійти висновку, що публічний інтерес як ключовий критерій визначення належності земельних спорів до адміністративної юрисдикції характеризується тим, що:

1) він об'єктивно наявний у суспільстві, тобто передумовою для його існування є природні потреби суспільства, які для нього найбільш важливі, значущі, життєво необхідні, зокрема, необхідність володіння, користування та розпорядження землею;

2) він не відокремлений або ж самостійний, а ґрунтується на волі усього суспільства, тобто він стосується суспільства як сукупності (широкого кола) суб'єктів, для яких він однаково важливий та цінний;

3) визнається державою та закріплюється у нормах публічного права, перш за все - у положеннях Конституції як Основного Закону.

4) полягає в існуванні зобов'язань держави перед суспільством, яка прагне їхнього належного виконання, і публічна адміністрація -- той єдиний суб'єкт, який має компетенцію щодо забезпечення їх виконання.

Публічний інтерес у земельному спорі становлять об'єктивно наявні життєво необхідні та найважливіші прагнення усього суспільства чи його значної частини щодо володіння, користування та розпорядження землею як загальнонаціональним благом, а також щодо збереження та захисту її природного стану від впливу негативних природних та штучних факторів, які визнаються державою та закріплюються в нормах публічного права, й обов'язок стосовно забезпечення та захисту яких покладається на компетентного суб'єкта публічної адміністрації.

Крім того, із системного аналізу положень статей 13 та 14 Основного Закону України випливає, що земля -- основне національне багатство, а отже, вона вважається надбанням Українського народу, яке він може використовувати для задоволення своїх потреб та здійснення прав, свобод і законних інтересів, що гарантовані Конституцією та законами України. Про публічний характер такого майна свідчить можливість кожного громадянина користуватися земельними об'єктами, а також взяття державою на себе зобов'язань щодо охорони такого майна. Тобто призначення такого майна -- сприяння повсякденній реалізації суспільного інтересу.

Висновки і пропозиції

Отже, важливе значення для визначення спору як такого, що має публічно-правовий характер, має поняття «публічний інтерес».

Під публічним інтересом треба розуміти прагнення суспільства чи окремої його частини до добропорядного та відповідального виконання належною публічною адміністрацією обов'язків, закріплених нормативно-правовими актами, передусім Конституцією України -- суспільним договором, який містить зобов'язання держави щодо створення належних умов для реалізації гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод та інтересів громадян.

На основі зазначеного можна дійти висновку про те, що публічний інтерес в земельному спорі становлять об'єктивно наявні життєво необхідні та найважливіші потреби усього суспільства чи його значної частини щодо володіння, користування та розпорядження землею як публічним майном, а також щодо збереження та захисту її природного стану від впливу негативних природних та штучних факторів, які визнаються державою та закріплюються в нормах права й обов'язок щодо забезпечення та захисту яких покладається на компетентного суб'єкта публічної адміністрації.

З наведеного випливає, що обґрунтованим буде виокремлення земельних спорів щодо публічного майна об'єктами права власності Українського народу, держави та територіальної громади в окрему групу публічно-правових спорів та її закріплення на нормативному рівні.

Тому, на нашу думку, частину першу статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України слід доповнити пунктом 14 такого змісту:

«9) спори щодо володіння, користування та розпорядження публічним майном органами державної влади та органами місцевого самоврядування, у яких превалює публічний інтерес.

Для мети застосування цього пункту під «публічним майном» слід розуміти ті об'єкти матеріального світу (зокрема, природні ресурси), що є об'єктами права власності Українського народу, держави та територіальної громади, які використовуються суб'єктом публічної адміністрації для захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб і щодо яких публічна адміністрація здійснює права власника від імені та в інтересах Українського народу, держави та територіальної громади».

Список літератури

1. Коломоєць Т.О. Розмежування юрисдикційних повноважень між адміністративними та господарськими судами: окремі проблемні питання сьогодення. Вісник Запорізького національного університету. 2009. № 1. С. 69-78.

2. Козюбра М.І., Погребняк С.П., Цельєв О.В., Матвєєва Ю.І. Загальна теорія права : підручник. Київ : Ваіте, 2015. 392 с.

3. Гриценко І.С., Мельник Р.С., Пухтецька А.А. та інші. Загальне адміністративне право : підручник. Київ : Юрінком Інтер, 2017. 568 с.

4. Мельник Р.С., Бевзенко В.М. Загальне адміністративне право : навчальний посібник. Київ : Ваіте, 2014. 376 с.

5. Тотьев К.Ю. Публичный интерес в правовой доктрине и законодательстве. Государство и право. 2002. № 9. С. 23-29.

6. Галунько В.В. Публічний інтерес в адміністративному праві / В.В. Галунько. Форум права. 2010. № 4. С. 178-182.

7. Адміністративне право України: законодавчі визначення : словник-довідник / укладачі Р.А. Калюжний, С.В. Пєтков. Запоріжжя : КПУ, 2009. 220 с.

8. Тихомиров Ю.А. Публичное право. Москва, 1995. 467 с.

References

1. Kolomoyets, T.O. (2009). The Distinction of Jurisdiction between Administrative and Commercial Courts: Some Problematic Issues of the Present. Bulletin of Zaporizhzhya National University, vol. 1, pp. 69-78.

2. Kozyubra, M.I., Pogrebnyak, S.P., Tselev, O.V., & Matveeva, Y.I. (2015). The general theory of law: a textbook. Kyiv: Waite, 392 p.

3. Gritsenko, I.S., Melnik, R.S., Pukhtetska, A.A. and others (2017). General administrative law: a textbook. Kyiv: Jurinkom Inter, 568 p.

4. Melnyk, R.S., & Bevzenko, V.M. (2014). General Administrative Law: A Textbook. Kyiv: Waite, 376 p.

5. Tot'ev, K.Y. (2002). Public Interest in Legal Doctrine and Legislation. State and Law. Vol. 9, pp. 23-29.

6. Galunko, V.V. (2010). Public interest in administrative law / V.V. Galunko. Forum law. Vol. 4, pp. 178-182.

7. Kalyuzhnyi, R.A., & Petkov, S.V. (2009). Administrative Law of Ukraine: Legislative Definitions: Dictionary- Directory Zaporizhzhia: KPU, 220 p.

8. Tikhomirov, Y.A. (1995). Public law. Moskva, 467 p.

Анотація

Вплив категорії «публічний інтерес» у визначенні юрисдикційної належності спорів, які виникають із земельних правовідносин. Удод М.В., Пирогов В.С. Донецький національний університет імені Василя Стуса

Встановлюється, що публічний інтерес в земельному спорі становлять об'єктивно наявні життєво необхідні та найважливіші потреби усього суспільства чи його значної частини щодо володіння, користування та розпорядження землею як публічним майном, а також щодо збереження та захисту її природного стану від впливу негативних природних та штучних факторів, які визнаються державою та закріплюються в нормах права й обов'язок щодо забезпечення та захисту яких покладається на компетентного суб'єкта публічної адміністрації.

Ключові слова: юрисдикція адміністративних судів, суб'єкт публічної адміністрації, земельні спори, публічний інтерес, публічно-правовий спір.

Summary

The impact of the public interest category in determining the jurisdiction of the disputes resulting from land legal relations. Udod Mykola, Pyrohov Vladyslav Vasyl' Stus Donetsk National University

The article focuses on the study of the influence of the category "public interest" in determining the jurisdiction of disputes arising from land relations.

Keywords: jurisdiction of administrative courts, subject of public administration, land disputes, public interest, public law dispute.

Размещено на Allbest.ru