Аналіз критеріїв МЕБ щодо оцінки роботи ветеринарної служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз критеріїв меб щодо оцінки роботи ветеринарної служби

В.Є. Юстинюк

Для гарантії продовольчої безпеки населення та експорту тварин і продуктів тваринного походження до регіональних та міжнародних ринків, національна політика у сфері ветеринарної медицини має бути узгоджена з міжнародними стандартами, зокрема МЕБ та СОТ. Для оцінки ефективності роботи ветеринарної служби Всесвітньою організацією з охорони здоров'я тварин (МЕБ) були розроблені певні критерії. Головна мета даної оцінки - встановити рівень ефективності, визначити слабкі місця у дотриманні міжнародних стандартів МЕБ, сформувати спільне бачення вирішення проблем та впроваджувати стратегічні ініціативи. У статті проведений аналіз ефективності роботи ветеринарної служби України відповідно до чотирьох розділів переліку рекомендованих показників, які використовують оцінювачі з МЕБ. Наведені позитивні та негативні аспекти роботи ветеринарної служби та їх наслідки. Надані загальні рекомендації щодо покращення ефективності роботи. ветеринарна служба україна стандарт

Ключові слова: МЕБ, ВЕТЕРИНАРНА СЛУЖБА, КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ.

Ветеринарна служба України належить до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) і в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, зокрема «Про ветеринарну медицину», актами Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Президента України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, Держпродспоживслужби [1]. Діяльність ветеринарної служби має гарантувати продовольчу безпеку населення, відкривати доступ для експорту тварин і продуктів тваринного походження до регіональних та міжнародних ринків. Для цього національна політика у сфері ветеринарної медицини має бути узгоджена з міжнародними стандартами, зокрема МЕБ та СОТ [2, 3].

Питаннями формування ветеринарної політики на глобальному рівні займалися В. Белеман, Б. Валла, Д. Вільсон, Б. Еванс, Т. Маккінс та інші зарубіжні учені. Вітчизняні вчені (А. Абрамов, В. Горжеєв, А. Ільченко, М. Косенко, В. Лісовенко, Ю. Чабанова та ін.) вивчали питання міжнародної гармонізації вимог до реєстрації ветеринарних препаратів, адаптації законодавства з питань ветеринарної медицини України до вимог міжнародних стандартів [4].

Для оцінки ефективності роботи ветеринарної служби МЕБ, спільно з Міжамериканським інститутом співпраці в галузі сільського господарства (ІІСА), були розроблені певні критерії. Головна мета даної оцінки - встановити поточний рівень ефективності, визначити слабкі місця у дотриманні міжнародних стандартів МЕБ, сформувати спільне бачення вирішення проблем та впроваджувати стратегічні ініціативи [5].

Мета роботи - провести аналіз діяльності ветеринарної служби України в контексті стандартів МЕБ до роботи ветеринарних служб.

Матеріал дослідження - політика ветеринарної служби України на державному та міжнародному рівнях. Методи дослідження - аналітичний, статистичний.

Результати й обговорення. Діяльність ветеринарної служби України була проаналізована за чотирма розділами переліку рекомендованих показників, які використовують оцінювачі з МЕБ.

Перший розділ «Людські, матеріальні та фінансові ресурси (професійне та технічне забезпечення Ветеринарних служб)» має 11 критеріїв оцінки: склад наукового і технічного персоналу ветеринарної служби; компетентність ветеринарних лікарів та пара ветеринарного персоналу; підвищення кваліфікації; технічна незалежність; стабільність структур та довгостроковість політики; здатність і координація спільної діяльності відділів та інститутів ветеринарної служби; матеріальні ресурси; фінансування; витрати на надзвичайні ситуації та виплату компенсацій; здатність інвестувати та розвиватися; управління ресурсами та коштами.

Слід зазначити, що діяльність ветеринарної служби України відповідає більшості вимог даного розділу. Зокрема, ветеринарні фахівці на всіх рівнях ветеринарної служби України мають профільну вищу або середню спеціальну освіту, володіють теоретичними і практичними знаннями, які дозволяють виконувати роботу на високому рівні, у тому числі і з епідеміологічного нагляду, раннього попередження захворювань та охорони здоров'я.

Підготовка ветеринарних фахівців проводиться за єдиним стандартом і підлягає постійній оцінці. На постійній основі проводяться курси підвищення кваліфікації, відповідні семінари та тренінги, які дозволяють працівникам ветеринарної служби отримувати нові знання і професійні навички.

Крім того, призначення на посаду фахівців відбувається на конкурсній основі, постійно проводяться службові перевірки. Проте, є свої негативні сторони. Так, незважаючи на те, що політика ветеринарної служби є сталою, підтримується за допомогою національних стратегічних планів і не залежить від змін політичних лідерів, структура самої служби постійно змінюється, що негативно впливає на координаційні механізми та командний ланцюг на національному рівні. Недостатнє фінансування призводить до низького рівня матеріального забезпечення, особливо фахівців державної ветеринарної служби на місцях та використання застарілого обладнання. Виплата компенсацій передбачена в обмежених розмірах.

Другий розділ «Технічні повноваження та потенціал» направлений на оцінку повноважень і здатності ветеринарної служби вести планування та виконання санітарних заходів і науково обґрунтованих процедур підтримки цих заходів. Всього налічує 13 критеріїв оцінки: лабораторна ветеринарна діагностика; забезпечення якості лабораторій; аналіз ризиків; карантин і безпека на кордоні; епідеміологічний нагляд і раннє виявлення; термінова відповідь на надзвичайні ситуації; профілактика, боротьба та ліквідація хвороб; безпека харчових продуктів; ветеринарні медикаменти та біологічні продукти ветеринарного призначення; контроль залишкових речовин; безпека кормів для тварин; ідентифікація та відстежуваність; добробут тварин.

Як і в першому розділі, діяльність ветеринарної служби України має свої позитивні та негативні сторони. Так, ветеринарна служба має доступ до послуг лабораторій для постановки вірного діагнозу у разі підозри на зоонози або хвороби, здатні завдавати значних економічних збитків. Всі державні лабораторії, до чиїх послуг звертається ветеринарна служба, та більшість приватних лабораторій використовують формальні системи забезпечення якості. Ветеринарна служба систематично оновлює і підтримує базу даних і проводить оцінку ризиків. Ветеринарна служба встановлює і проводить карантинні заходи і процедури прикордонної безпеки, засновані на міжнародних нормах.

Проте, виконання цих заходів не завжди можливо в разі протизаконної діяльності, пов'язаної з імпортом тварин і тваринницької продукції. Ветеринарна служба проводить нагляд і декларує на національному рівні більшість небезпечних хвороб. Для відбору проб створені мережі, що діють на місцях. Підозрілі випадки піддають діагностичним дослідженням в лабораторії, отримані результати показують високий ступінь надійності.

Зацікавлені сторони знайомі і дотримуються своїх обов'язків, в тому що стосується декларації ветеринарною службою всіх підозр або підтверджених випадків захворювань обов'язкової декларації. Активний епіднагляд проводиться з ряду небезпечних хвороб, програми якого покривають всі сприйнятливі популяції і регулярно оновлюються.

Ветеринарна служба систематично повідомляє результати наглядових програм. Слід зазначити, що фахівці ветеринарної служби забезпечують дотримання міжнародних стандартів до санітарної безпечності продуктів тваринного походження: проводиться передзабійний огляд тварин та ветеринарно-санітарна експертиза туш, реалізуються національні програми, що дозволяють ідентифікувати та простежити всі продукти тваринного походження. Ветеринарна служба здійснює регуляторний та адміністративний контроль за більшістю показників безпеки кормів для тварин. Проте є і негативні сторони. Ветеринарна служба має тільки обмежену здатність вести адміністративний контроль використання, імпорту та виробництва ветеринарних медикаментів і біологічних продуктів ветеринарного призначення (включаючи питання реєстрації). Контроль залишкових речовин (антибіотиків, гормонів), хімічних продуктів, пестицидів, радіоактивних речовин та металів не проводиться на належному рівні, а Національне законодавство про благополуччя тварин існує лише у деяких галузях.

Третій розділ «Взаємодія із зацікавленими сторонами» оцінює можливість ветеринарної служби співпрацювати та залучати зацікавлених сторін до реалізації програм та заходів. Налічує 6 критеріїв оцінки: комунікація; консультації із зацікавленими сторонами; офіційне представництво; акредитація / абілітація / делегування функцій; статуарний ветеринарний орган; участь виробників та інших зацікавлених сторін у спільних програмах.

Ветеринарна служба проводить відкрите, ефективне і своєчасне інформування зацікавлених сторін про свої дії і програми та з питань розвитку системи охорони здоров'я тварин і безпеки продуктів харчування. Останні відомості про діяльність і програми ветеринарної служби регулярно надходять до офіційного інформаційного центру ЗС, доступного в інтернет-мережі і в інших каналах.

Крім цього, регулярно проводяться робочі зустрічі та семінари із зацікавленими сторонами. Фахівці служби регулярно беруть активну участь у більшості важливих зустрічей регіональних та міжнародних організацій, включаючи МЕБ (Комісію Codex Alimentarius та Комітет СФС СОТ).

Негативної оцінки в цьому розділі заслуговують лише два пункти: статуарний ветеринарний орган, оскільки в українських реаліях він має легальну систему регулювання діяльності ветлікарів і параветеринарних працівників тільки в деяких секторах ветеринарної роботи (стосується державних ветлікарів, але не приватнопрактикуючих), та участь виробників та інших зацікавлених сторін у спільних програмах, оскільки, спільні програми ветеринарної служби і зацікавлених сторін (виробників) з охорони здоров'я тварин і санітарної безпеки продуктів харчування виконуються переважно на місцевому рівні.

Четвертий розділ «Доступ до ринків» оцінює повноваження та спроможність ветеринарної служби надавати підтримку для доступу, розширення та збереження регіональних та міжнародних ринків для тварин та продуктів тваринного походження. Налічує 8 пунктів: підготовка законодавчої і регулюючої бази та дотримання норм; дотримання зацікавленими сторонами положень законодавчої і регулюючої бази; міжнародна гармонізація; міжнародна сертифікація; угода з еквівалентності та інші санітарні угоди; транспарентність (прозорість); зонування; компартименталізація.

Необхідно підкреслити позитивні сторони ведення політики ветеринарної служби України. Однією з них є те, що фахівці ветеринарної служби проводить консультування з зацікавленими сторонами в питаннях дотримання нормативної бази при веденні міжнародної торгівлі, що сприяє збільшенню обсягів експорту тварин та продукції тваринного походження.

Крім того, представниками державної ветеринарної служби проводяться інспектування та перевірки дотримання нормативних положень по тваринах і продукції тваринного походження, реєстрація випадків їх порушення. Співробітники ветеринарної служби беруть активну участь в обговоренні проектів норм, що розробляються міжурядовими організаціями, для приведення національної нормативно-правової бази з питань безпечності харчової продукції тваринного походження у відповідність з міжнародними нормами.

Крім того, ветеринарна служба створює і виконує сертифікаційні програми по всім видам тварин, тваринницької продукції, послуг і технологічних процесів, що знаходяться в її компетенції, відповідно до міжнародних норм, а також виконує угоди з еквівалентності і санітарним угодам інших типів з торговими партнерами по окремим видам тварин, тваринницької продукції та технологічних процесів.

Представниками ветеринарної служби проводиться активна робота з інформування зацікавлених сторін про зміни в регулюючій базі, про рішення, прийняті з метою боротьби з хворобами та санітарним станом країни, і про санітарний стан інших країн та зміни в їх регулюючій базі та санітарному статусі.

Ветеринарна служба вживає заходів біобезпеки, що дозволяють встановлювати і підтримувати зони, благополучні по хворобах, за окремими видами тварин і тваринницької продукції в разі потреби. Однак, брак фінансування не завжди дозволяє виконувати ці заходи в повному обсязі. Тому, в разі потреби, ветеринарна служба співпрацює із зацікавленими сторонами в питаннях визначення кола обов'язків і прийняття дій зі встановлення і підтримання компартментів, благополучних по хворобах, по окремим видам тварин і тваринницької продукції.

Таким чином, діяльність ветеринарної служби України відповідно до критеріїв МЕБ щодо оцінки роботи ветеринарної служби заслуговує на задовільну оцінку.

Для підвищення якості діяльності ветеринарної служби необхідно вживати заходів, перш за все, на рівні держави: привести нормативно-правову базу у відповідність з міжнародними вимогами, збільшити фінансування, забезпечити співпрацю з міжнародними організаціями та участь у міждержавних, регіональних та світових програмах із забезпечення здоров'я тварин та якості і безпеки продукції тваринного походження.

В И С Н О В К И

Для інтеграції до Європейського Союзу та виведення продукції тваринного походження на світовий рівень має бути повна відповідність санітарних норм міжнародної торгівлі та методами боротьби з хворобами з точки зору відповідності нормам, основним принципам та рекомендаціям МЕБ та Угоди із санітарних та фітосанітарних заходів (Угода СФС) Світова Організації Торгівлі (СОТ). Проаналізувавши діяльність ветеринарної служби України за критеріями МЕБ щодо оцінки роботи ветеринарної служби, ми визначили як позитивні, так і негативні сторони.

У подальшому необхідно більш глибоко проаналізувати кожен з пунктів чотирьох розділів для визначення та реалізації заходів щодо покращення ефективності роботи ветеринарної служби України.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Закон України «Про ветеринарну медицину» № 2498-XIIвід 25.04.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 8.

2. Vallat B. The obligations of Member countries of the OIE in the organisation of Veterinary Services / B. Vallat, D. Wilson // Scientific and Technical Review. - Paris : OIE, 2003. - Vol. 22 (2). - P. 547-552.

3. Абрамов А. В. Критерії і схема оцінки компетентності випробувальних і діагностичних лабораторій / А. В. Абрамов, Н. В. Іващенко // Ветеринарна біотехнологія. - 2015. - № 27. - С. 17-28.

4. Дідок Ю. В. Вплив міжнародних норм і стандартів на формування державної ветеринарної політики в Україні / Ю. В. Дідок // Зовнішня політика та національна безпека. Теорія та практика державного управління. - 2013. - № 4 (43). - С. 244-251.

Размещено на Allbest.ru