Актуальні питання тактики одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб

Аналіз проблеми одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб. Розробка нових, вдосконалення наявних криміналістичних рекомендацій, тактичних прийомів, що застосовуються під час проведення одночасного допиту, призначених для підвищення його якості.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 27.06.2020
Размер файла 25,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТАКТИКИ ОДНОЧАСНОГО ДОПИТУ ДВОХ ЧИ БІЛЬШЕ ВЖЕ ДОПИТАНИХ ОСІБ

допит одночасний особа криміналістика

ЖАЛДАК І.А.

Питання комплексного дослідження тактики одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб є не досить вивченими. Сьогодні необхідним є розроблення нових і вдосконалення наявних криміналістичних рекомендацій, тактичних прийомів, що застосовуються під час проведення одночасного допиту, призначених для підвищення його якості та ефективності. Вказане характеризує мету наукової статті.

Тактично правильна організація і тактика одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб вирішує низку важливих завдань, таких як інформаційні, організаційні й тактичні. Інформаційні полягають у збиранні та обробці даних, що стосуються розслідуваної події, допитуваних осіб та обставин, які підлягають встановленню; організаційні - забезпечують проведення одночасного допиту в найбільш сприятливих умовах для досягнення його цілей; тактичні - здійснюється відбір і підготовка до застосування тактичних прийомів або їх комбінацій відповідно до слідчої ситуації.

Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб вимагає ретельної підготовки. Цьому повинен передувати ретельний аналіз ситуації, що склалася в конкретному кримінальному провадженні, з метою з'ясування змісту та значущості розбіжностей у показаннях допитаних. Після цього слід враховувати, чи були використані інші реальні можливості пояснення причин цих розбіжностей. Також рекомендується, як правило, провести додатковий допит. Під час підготовки необхідно порівняти (виділити) розбіжності, які вимагають з'ясування причин, та підготувати відповідні фрагменти протоколів, які планується зачитати під час одночасного допиту. Необхідним є складення усного чи письмового плану.

Робочий етап одночасного допиту характеризується активним застосуванням тактичних прийомів та їх комплексів.

На заключному етапі одночасного допиту слідчий, прокурор, який проводить дію, має перевірити, чи всі значущі розбіжності були предметом допиту, чи є необхідність у додаткових запитаннях. За результатами складається протокол і додатки до нього.

Ключові слова: одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб, тактика, тактичний прийом, слідча (розшукова) дія.

The question of a comprehensive study of tactics for the simultaneous interrogation of two or more interrogated persons is not sufficiently studied. Today, it is necessary to develop new and improve existing criminalistic recommendations, tactical techniques used during the simultaneous interrogation, designed to improve its quality and effectiveness. Specifies the purpose of a scientific article.

Tactically correct organization and tactics of simultaneous interrogation of two or more already questioned persons solves a number of important tasks, such as informational, organizational and tactical. Information consists in collecting and processing data related to the investigated event, interrogators and circumstances that are subject to establishment; Organizational - ensure conduction of simultaneous interrogation in the most favorable conditions for achieving its goals; tactical - the selection and preparation for the use of tactical techniques or their combinations in accordance with the investigative situation is carried out.

Simultaneous interrogation of two or more interrogated persons requires careful preparation. This should be preceded by a careful analysis of the situation prevailing in a particular criminal proceeding, in order to find out the content and significance of the

differences in the testimony of the interrogated. Lastly, it should be taken into account whether other real possibilities were used to explain the reasons for these differences. It is also recommended, as a rule, to conduct additional questioning. In preparation, it is necessary to compare (highlight) the differences that require an explanation of the causes, and to prepare the corresponding fragments of the protocols that are planned to be read during the simultaneous interrogation. It is necessary to prepare an oral or written plan.

The working phase of the simultaneous interrogation is characterized by the active use of tactical techniques and their complexes.

At the final stage of the simultaneous interrogation, the investigator, the prosecutor conducting the action, should check whether all significant divergences were the subject of interrogation, whether there is a need for additional questions. As a result, a protocol and annexes are drawn up.

Key words: simultaneous interrogation of two or more already interrogated persons, tactics, tactical reception, investigative (search) action.

Вступ. Суспільна потреба в ефективному розслідуванні злочинів вимагає удосконалення тактики проведення слідчих (розшукових) дій, що безпосередньо пов'язано з рівнем теоретичного осмислення їх сутності та значення, особливостями вирішуваних завдань, постійним удосконаленням засобів їх проведення.

Новелою КПК України 2012 року стало запровадження такої слідчої (розшукової) дії, як «одночасний допит», передбачений ч. 9 ст. 224 КПК України, відповідно до якої слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. Вказана дія має спільні та відмінні ознаки з передбаченою у попередньому КПК України слідчою дією - очною ставкою (ст. 172-173 КПК України 1960 року).

Оскільки розслідування злочинів сьогодні доводиться здійснювати в надзвичайно складних умовах, слідчий, прокурор під час проведення одночасного допиту, як правило, стикається із суттєвими проблемами. Й річ не в тім, що допитувані надають неправдиві показання, перекручують зміст кримінальної події, що є досить поширеним явищем. Недостатнє розуміння слідчим сутності цієї слідчої (розшукової) дії, недооцінка її тактичних особливостей, перш за все, можуть призвести до несприятливого результату для слідства - зміни показань добросовісних, правдивих допитуваних.

Більшість монографій, дисертацій щодо дослідження проблем проведення попереднього аналога одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб - очної ставки (ст. 172-173 КПК України 1960 року) виконані на основі норм кримінально-процесуального законодавства, що вже втратило чинність. Положення цих наукових досліджень набули в сучасних умовах якісного нового змісту, й тому вимагають перегляду.

Як відомо, запорукою успішного проведення слідчих (розшукових) дій є належна тактика їх проведення. Це стосується й одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб. Однак предметних досліджень за цим напрямом у вітчизняній літературі практично немає. Вказані обставини зумовили актуальність теми наукової статті.

Значний внесок у розроблення загальнотеоретичних і процесуальних засад проведення слідчих (розшукових) дій, визначення тактики їх проведення здійснили такі криміналісти й процесуалісти, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, В.К. Весельський, В.І. Галаган, В.Г Гончаренко, Ю.М. Грошевий, А.В. Іщенко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук'янчиков, М.М. Міхеєнко, М.А. Погорецький, Л.Д. Удалова, С.С. Чернявський, Ю.М. Чорноус, В.Ю. Шепітько та інші. На дисертаційному рівні очна ставка досліджувалися А.К. Давлєтовим, РІ. Зайнулліним, Н.М. Кали- нюк, С.М. Лозовою, М.П. Перякіною, Д.М. Піскуном, А.Б. Соловйовим.

Розробки цих та інших науковців мають велике значення для теорії та практики ефективного проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб. Однак зміни законодавства та практичної діяльності зумовлюють потребу нового дослідження.

Постановка завдання. Мета наукової статті полягає у формуванні теоретичних положень і криміналістичних рекомендацій щодо тактики одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб.

Результати дослідження. Одночасний допит є однією із найскладніших слідчих (розшукових) дій, оскільки ефективне проведення одночасного допиту вимагає урахування не тільки положень кримінального процесу, криміналістичних рекомендацій, але й пов'язаних із цим психологічних аспектів. Саме цей ступінь складності потребує від слідчого, прокурора ретельної підготовки, яка повинна включати в себе аналіз ситуації з технічної, тактичної та процесуальної сторони, планування слідчої (розшукової) дії та відповідної організації ходу проведення одночасного допиту.

Кожна слідча (розшукова) дія може бути охарактеризована згідно з тактикою її проведення. Власне тактика кожної слідчої (розшукової) дії підпорядкована цілям досягнення максимальної ефективності її проведення і являє собою певну систему. Якщо розглядати структуру тактики як систему, то зміст її складових частин - підсистем - являє собою певну стадію слідчої (розшукової) дії. У загальному вигляді послідовність цих стадій є такою: а) підготовка до проведення слідчої (розшукової) дії; б) проведення слідчої (розшукової) дії; в) фіксація ходу і результатів слідчої (розшукової) дії; г) оцінка отриманих результатів і встановлення їх місця і значення в системі доказової інформації у цьому кримінальному провадженні [1, с. 374].

Підготовка до одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб має чіткі інформаційні взаємозв'язки з результатами попередніх допитів, але це не означає, що за змістом вона має дублювати підготовку до допиту.

На думку Ю.М. Чорноус, під час підготовки до проведення слідчої (розшукової) дії однією із обов'язкових умов є побудова уявної динамічної моделі її перебігу. Важливим є виконання ряду організаційно-тактичних завдань [1, с. 375].

Численні завдання доречно систематизувати змістом, що здебільшого характеризують як інформаційний, організаційний і тактичний [2, с. 9]. Ці складові компоненти взаємопов'язані та забезпечують:

- інформаційний - збір та обробка даних, що стосуються розслідуваної події, допитуваних осіб та обставин, які підлягають встановленню;

- організаційний - проведення одночасного допиту в найбільш сприятливих умовах для досягнення його цілей;

- тактичний - відбір і підготовка до застосування тактичних прийомів або їх комбінацій відповідно до слідчої ситуації.

Проведенню одночасного допиту має передувати ґрунтовний аналіз матеріалів кримінального провадження, адже загальновідомо, що непідготовлений слідчий, який не володіє сутністю розбіжностей в матеріалах одночасного допиту, допускає помилки, відповідно - втрачає довіру потерпілих і вплив на винних, що, загалом, буде заважати досягненню мети слідчої (розшукової) дії.

Основу для вибору організаційних і тактичних засобів становить інформація, тому на початку підготовки до одночасного допиту слідчому, прокурору потрібно ще раз проаналізувати наявну інформацію про таке: а) розслідувану подію; б) осіб, яких планується допитати; в) предмет допиту, тобто ті обставини, що підлягають встановленню.

Основною специфічною ознакою одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб в інформаційному аспекті буде визначення його предмета, оскільки процесуально обумовлено, що одночасний допит проводиться тільки за наявністю розбіжностей у показаннях раніш допитаних осіб, коли такі протиріччя неможливо усунути за допомогою інших слідчих (розшукових) дій, зокрема повторним допитом. Однак у законі не вказано, які саме розбіжності в показаннях раніше допитаних осіб мають бути усунуті. Вирішення цього питання належить до компетенції слідчого, прокурора, які повинні всебічно, повно й неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження, встановити істотність розбіжностей, що є в показаннях допитаних, їх здатність вплинути на належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а сукупність зібраних доказів - із погляду достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вказані розбіжності у показаннях допитаних слід розуміти як невідповідні або взаємовиключні відомості про ті ж самі факти, які виявлені слідством у показаннях раніше допитаних осіб і належать до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

На думку С.Ю. Карпушина, причинами розбіжностей у показаннях можуть бути такі: сумлінна омана; завідомо неправдиві показання, зокрема й самообмова; протиріччя, пов'язані з колишнім злочинним досвідом допитуваного; неприязні відносини між учасниками одночасного допиту; відмінні рольові позиції учасників одночасного допиту у події, що є предметом розслідування, а також різний соціальний та інший статус у житті (керівник - підлеглий, багатий - бідний, водій - пішохід тощо); відмінності у темпераменті або психофізіологічному стані того чи іншого допитуваного [4, с. 114].

Поруч із вищерозглянутими обставинами, що належать до справи, важливими є й ті, що стосуються допитуваних осіб. Насамперед, варто спробувати зрозуміти, яка з осіб надає правдиву, а яка - неправдиву інформацію, й спробувати передбачити їх реакцію під час одночасного допиту. Щодо особи, яка надає правдиві показання, досить вірогідним є прогноз, що під час одночасного допиту вона їх повторить. А щодо підозрюваного у брехні, цей прогноз передбачає, що в присутності правдивого учасника особа може змінити свої показання. Зрозуміло, що це є виключно припущення, й поведінка людей під час одночасного допиту залежить від багатьох чинників та особистих якостей, й категорично стверджувати про таку закономірність неможливо. Отже, нічого не можна випускати з поля зору підготовчого процесу, важливими є й наявність попередньої судимості, традиційні переконання оточення соціальної групи або навіть спосіб протидії слідству в попередніх кримінальних процесах.

Рекомендується також проявляти велику обережність, якщо одночасний допит має місце між людьми, які мали або мають соціальні відносини нерівності, які, закономірно, вбачають понятійне чи емоційне забарвлення (підпорядкування у злочинній групі, повага, вдячність тощо). Відсутність такого зв'язку або непідлеглі, рівні відносини між особами, як уявляється, будуть більш сприятливим для досягнення успішного результату.

За необхідності слідчий, прокурор може провести додатковий допит для з'ясування суперечливих обставин, що мають значення для кримінального провадження. Це може допомогти уточнити спірні питання й надати спробу їх повторного обговорення.

До проведення слідчої (розшукової) дії доцільно повідомити ймовірно сумлінних учасників одночасного допиту про можливі складнощі психологічного характеру (погрози, тиск), що можуть виникнути під час її проведення, та поінформувати про заходи забезпечення безпеки, надати рекомендації, які дадуть змогу запобігти негативному впливу. Попередня психологічна підготовка посилює вольові якості сумлінного учасника слідчої (розшукової) дії з метою запобігання негативному впливу. Слідчим, прокурором необхідно враховувати, що одночасний допит може мати і негативний вплив на сумлінних учасників. Під час проведення допиту учасники з різним процесуальним статусом є в межах візуального спостереження один одного і мають можливість психологічного впливу своєю поведінкою, жестами, інтонацією.

Предметом слідчої (розшукової) дії є обставини, з приводу яких виникли істотні суперечності в показаннях раніше допитаних осіб. Слідчий, прокурор повинен визначити коло питань, які підлягають з'ясуванню, і завчасно сформулювати запитання та визначити їх послідовність. Особливо уважно необхідно підійти до формулювання запитань. Насамперед потрібно визначити загальні питання, а далі з метою їх уточнення і деталізації обставин підготувати уточнюючі і контрольні запитання.

Джерелами інформації про визначені обставини будуть слугувати такі: матеріали кримінального провадження; оперативна інформація; спеціальні знання про складні об'єкти, події, явища, отримані слідчим, прокурором; консультації спеціаліста; вивчення спеціальної літератури.

Досліджена інформація слугує підставою для формулювання переліку запитань і визначення порядку їх пред'явлення під час одночасного допиту.

Типи запитань слідчого або прокурора, що розкривають необхідний зміст і виконують певне завдання одночасного допиту, є такими:

- додаткові запитання ставлять із метою заповнити прогалини в раніше одержаних свідченнях;

- уточнюючі запитання можуть ставитися з метою деталізації показань, але частіше - для уточнення, конкретизації отриманих відомостей;

- нагадуючі запитання спрямовані на актуалізацію забутого, пожвавлення пам'яті допитуваних, на виникнення тих чи інших асоціацій, за допомогою яких вони зможуть пригадати обставини події;

- контрольні запитання формуються з метою перевірки відомостей, отриманих на попередніх допитах, особливо, якщо в них міститися розбіжності;

- викриваючі запитання спрямовані на розвінчання брехні несумлінного допитуваного, що зазвичай супроводжується пред'явленням допитуваному доказів або показів другого допитуваного, які спростовують його свідчення.

Як правило, основу підготовлених запитань будуть становити ті, які відображають сутність розбіжностей у показаннях раніш допитаних осіб. Відповідно, є необхідність підготувати відповідні фрагменти протоколів для зачитування під час одночасного допиту. Слід також заздалегідь підготувати запитання, що мають на меті досягнення тактичних цілей слідчої (розшукової) дії, реалізують тактичні прийоми, наприклад: створення враження поінформованості слідчого, прокурора про подію та учасників, актуалізацію забутого тощо.

Також є важливим порядок, в якому ці запитання повинні ставитись. Він має істотне значення для встановлення істини у справі. Кожне запитання повинне ставитися без випередження подій, а тоді, коли сформувалися умови його формулювання. Під час формулювання запитань слід враховувати недопущення використання навідних запитань, тобто тих, що містять відповідь, частину відповіді або підказку до неї.

Необхідно заздалегідь продумати послідовність запитань. Як правило, одне питання повинне витікати з іншого і мати ясну логічну структуру. До наступного запитання не потрібно переходити доти, доки всі допитувані учасники одночасного допиту не дадуть вичерпних відповідей на попереднє запитання.

Після того, як орієнтовний перелік запитань буде визначений, слід встановити порядок їх пред'явлення, який обирається на підставі аналізу слідчої ситуації.

Учасниками одночасного допиту можуть бути підозрюваний, свідок, потерпілий, захисник, законний представник, спеціаліст, експерт, педагог, психолог, перекладач, лікар. Під час цього заходу слідчий, прокурор повинен враховувати можливість допитуваних осіб впливати один на одного із урахуванням позитивних і негативних якостей, «слабких місць», нестійкості психіки та іншого. Необхідно прогнозувати можливість зміни показань. Коло учасників одночасного допиту визначається слідчим, прокурором, зважаючи на аналіз інформації щодо предмета допиту, допитуваних осіб, їх процесуального становища, віку та інших обставин. У більшості слідчих ситуацій, як безконфліктних, так і конфліктних, рекомендується утримуватись від проведення одночасного допиту більше ніж двох осіб. Для посилення тактико-психологічного впливу завдяки особам, що спільно надають правдиву інформацію - кількість допитуваних може бути збільшено. З метою запобігання негативному впливу на сумлінного учасника слідчої (розшукової) дії або обміну інформацією для погодження у займаній позиції до слідчої (розшукової) дії доцільно залучати співробітників оперативних підрозділів. Такі особи здійснюють спостереження за поведінкою допитуваних.

Вибір і підготовка місця й засобів його проведення має здійснюватися слідчим, прокурором із врахуванням можливості розвитку неприязних стосунків між допитуваними, й виключити (з урахуванням розміру кабінету, наявність у ньому відповідних меблів, сторонніх предметів тощо) можливість контакту між учасниками одночасного допиту, зокрема бійки. Приміщення повинне бути добре освітленим, учасників потрібно розташувати так, щоб світло падало на їх обличчя. Допитуваних осіб потрібно розміщувати на певній відстані від вікон і дверей, вікна не залишати відкритими. Допитувані мають бути на достатній віддаленій відстані один від одного й від слідчого, але в полі зору останнього повинні бути їх обличчя, руки і ноги. У приміщенні не повинно бути таких предметів, які могли б бути використані як знаряддя нападу. Якщо одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб проводиться на місцевості, то в просторі між її учасниками потрібно прибрати палиці, каміння та інші предмети, що можуть бути використані для завдання тілесних ушкоджень.

Якщо сторони, які повідомляють суперечливу інформацію, під час допиту будуть розміщені один навпроти одного, це буде посилювати конфронтацію, що подекуди не буде сприяти реалізації завдань одночасного допиту. Отже, пропонується для допиту двох осіб одночасно використовувати розміщення у формі трикутника, де допитувані рівною мірою розташовані один до одного та до особи, що проводить дію. Слідчий, прокурор займає головуючу позицію, але жодним чином, зокрема й розташуванням у кімнаті, не займає чиюсь сторону. У разі проведення одночасного допиту, більшим за кількістю допитуваних осіб, на нашу думку, слід використовувати столи округлої форми або розміщувати осіб по колу.

Оснащеність кімнати апаратурою відео- та звукозапису буде сприяти спостереженню за допитуваними, фіксації немовних форм спілкування, запобіганню змови між ними й подальшому аналізу отриманих результатів слідчої (розшукової) дії.

Важливим є вибір вдалого часу для проведення одночасного допиту. З одного боку, дію слід провести тоді, коли слідчий, прокурор має вже об'єктивні дані, що допомагають оцінити твердження, показання її майбутніх учасників та оперативно визначити їх достовірність. З іншого боку, зволікання щодо проведення одночасного допиту може призвести до того, що дія втратить характер раптовості, який є одним з елементів його успіху. Отже, будь-які невиправдані зволікання з її проведенням сприяють отриманню неправдивих показань або взагалі відмові від їх надання. Здебільшого одночасний допит доцільно провести безпосередньо після допиту особи, в показаннях якої з'ясувалися суттєві суперечності, перш ніж допитані встигнуть зустрітися та погодити подальші показання.

Недопустимо сподіватися, що досвід допоможе слідчому, прокурору у перебігу допиту зорієнтуватися й спрямувати одночасний допит у потрібному напрямку. Якщо слідчий, прокурор не має плану передбачених і розрахованих дій одночасного допиту, логічно розроблених питань, побудованих на основі комплексного знання матеріалів провадження, розраховувати на успіх йому не доводиться, оскільки підозрюваний постійно думає про можливість протидії та подумки відпрацьовує відповідні ситуації.

Планування слідчої (розшукової) дії повинно вміщувати такі дані:

- обставини, що є предметом одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, розташовані слідчим у певній черговості їх розгляду;

- суть свідчення особи, що допитується по кожній винесеній на одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб спірній обставині;

- докази, які підтверджують або спростовують свідчення учасників одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб із вказівкою, під час розгляду яких спірних обставин, в якому об'ємі і в якій послідовності будуть пред'являтися;

- сформульовані слідчим питання з вказівкою черговості їх постановки учасникам одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб;

- час і місце проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, коло осіб, які будуть брати участь під час проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб.

По суті, такий перелік запитань, сформований у певний план і буде основою для складання загального плану слідчої (розшукової) дії. Якщо слідчому, прокурору додатково вдасться сформулювати припущення щодо варіантів реакцій одночасно допитуваних осіб та підготувати засоби нейтралізації можливої протидії й, безумовно, зазначити інші процесуальні та організаційні дії - можемо вважати, що план складено досить повно. План може бути усним чи письмовим, коротким або розгорнутим.

Під час безпосереднього проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, відповідно до ч. 9 ст. 224 КПК України, викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з'ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставлені запитання. Особи, які беруть учать у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Черговість надання показань, а також черговість запитань, що ставляться, визначається особою, що проводить слідчу (розшукову) дію, з урахуванням обставин кримінального провадження.

Оголошення раніше даних одним з учасників допиту показань (відтворення звукозапису допиту) допустиме тільки після дачі ним показань у процесі проведення допиту і занесення їх до протоколу. Така вказівка міститься в законі з метою обмеження впливу слідчого, прокурора на особу, що змінила показання, а також впливу показань однієї особи на показання інших. Якщо ж один чи декілька учасників допиту відмовляються давати показання, оголошення раніше даних ними під час допитів показань неприпустиме. У цьому разі доцільно відкласти проведення допиту для з'ясування причин розбіжностей у показаннях осіб або взагалі відмовитися від його проведення.

Під час проведення такого допиту ведеться протокол одночасного допиту, який повинен відповідати вимогам ст. 104 КПК України. Як і під час інших допитів, під час одночасного допиту двох чи більше осіб може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис, про що повідомляється учасникам слідчої (розшукової) дії і про що зазначається в протоколі. У багатьох випадках застосування технічних засобів, окрім створення умов для забезпечення повноти й об'єктивності фіксації ходу й результатів слідчої (розшукової) дії, має важливий тактичний складник, надто у випадках, якщо особи неодноразово змінюють свої показання і мають намір відмовитися або змінювати їх у наступному.

Доцільно обрати одну з форм складання протоколу допиту, який приводиться, для з'ясування причин розбіжностей у показаннях уже допитаних осіб. Перша форма - коли запитання і відповіді записуються в рядок, у тій послідовності і черговості, як вони давалися. Ця форма найбільш поширена. Друга - коли кожна сторінка протоколу вертикальною рискою розділяється на рівні частини, в яких записуються запитання і відповіді на них кожного з допитуваних. Такий порядок складання протоколу допомагає іноді уникнути можливої відмови одного з допитуваних від підпису протоколу, що містить показання інших допитуваних, з якими перший не згоден. У такому разі кожний із допитуваних підписує тільки ту частину сторінки, де містяться його особисті показання.

Висновки

Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб вимагає ретельної підготовки. Цьому повинен передувати ретельний аналіз ситуації, що склалася в конкретному кримінальному провадженні, з метою з'ясування змісту та значущості розбіжностей у показаннях допитаних. Після цього слід враховувати, чи були використані інші реальні можливості пояснення причин цих розбіжностей. Варто також дослідити, чи є виявлені розбіжності тепер твердими, чіткими та значними. Також рекомендується, як правило, провести додатковий допит. Під час підготовки необхідно порівняти (виділити) розбіжності, які вимагають з'ясування причин, та підготувати відповідні фрагменти протоколів, які планується зачитати під час одночасного допиту. У більш серйозних випадках обов'язково слід розробити план одночасного допиту, тоді як в інших випадках буде досить підготувати перелік розбіжностей, що вимагають пояснення, та підготувати перелік запитань допитуваним особам.

Робочий етап безпосереднього проведення одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб характеризується активним застосуванням тактичних прийомів та їх комплексів, постановкою різного виду запитань.

На заключному етапі одночасного допиту слідчий, прокурор, який проводить дію, має перевірити, чи всі значущі розбіжності були предметом допиту й чи дійсно є необхідність у додаткових запитаннях. Наприкінці, протокол читають та підписують всі особи, які брали участь у цій діяльності.

Список використаних джерел

1. Криміналістика : підручник / В.В. Пясковський, Ю.М. Чорноус, А.В. Іщенко, О.О. Алексєєв та ін. Київ : Центр учбової літератури, 2015. 544 с.

2. Організація і тактика одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб : навч. посібник / С.С. Чернявський, О.О. Алєксєєв, А.А. Вознюк, І.А. Жалдак та ін. Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2016. 68 с.

3. Карпушин С.Ю. Проведення слідчих (розшукових) дій : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. Київ, 2016. 215 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Визначення місця, цілі і ролі допиту свідка в сучасному кримінальному процесі. Аналіз психологічних особливостей формування показань свідків. Характеристика тактичних прийомів проведення допиту і особливості допиту неповнолітніх, глухих і німих свідків.

    курсовая работа [30,1 K], добавлен 21.02.2011

  • Поняття та основні завдання допиту неповнолітніх та малолітніх осіб відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства України. Використання спеціальних знань при проведенні допиту неповнолітніх та малолітніх осіб. Підготовка до допиту.

    курсовая работа [51,0 K], добавлен 28.11.2013

  • Правова характеристика статусу потерпілого. Визначення вмісту і значення допиту в криміналістиці: підготовка, тактика, вибір часу і місця допиту. Основні особливості допиту окремих категорій потерпілих. Фіксація і способи перевірки свідчень потерпілого.

    курсовая работа [34,0 K], добавлен 21.02.2011

  • Допит як регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, його призначення та цілі. Підготовка, проведення допиту не неповнолітніх. Дитина згідно норм міжнародного права.

    реферат [19,4 K], добавлен 28.09.2014

  • Особливості проведення тих чи інших слідчих дій по відношенню до умов розслідування конкретних видів злочинів. Поняття, загальні правила та різновиди допиту. Психологічний контакт під час допиту як система взаємодії людей в процесі їх спілкування.

    контрольная работа [101,4 K], добавлен 22.02.2008

  • Особливості та види судового допиту, тактичне значення його підготовки та стадії. Особливості конфліктної ситуації, її типові варіанти та вирішення. Тактичні особливості забезпечення належного змісту протоколу судового засідання, види питань допиту.

    методичка [68,3 K], добавлен 15.01.2010

  • Досягнення продуктивного контакту слідства з потерпілим з урахуванням його особистості, особливостей екстремістської організації, до якої входять підозрювані, забезпечення його безпеки з метою отримання інформації про подію, яка є предметом розслідування.

    статья [18,3 K], добавлен 19.09.2017

  • Загальна характеристика розгляду справи судом першої інстанції. Позивач як учасник судового розгляду справи. Взаємодія позивача з іншими учасниками судового процесу. Тактика допиту свідків, постановки запитань експерту, взаємодії позивача з відповідачем.

    курсовая работа [65,6 K], добавлен 07.04.2012

  • Засади сучасного розуміння інституту доказів у цивільному судочинстві України. Правова природа, класифікація, процесуальна форма судових доказів, а також правила їх застосування. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників допитаних як свідків.

    дипломная работа [114,7 K], добавлен 19.08.2015

  • Невербальні методи діагностики свідомо неправдивих показань допитуваних, механізм їх здійснення та значення для кримінального провадження, в контексті нового КПК України. Проблеми органів досудового розслідування та суду, щодо забезпечення відвертості.

    статья [31,1 K], добавлен 11.12.2013

  • Поняття і підстави притягнення особи як обвинуваченого. Пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого. Тактичні особливості допиту обвинуваченого. Допит під час проведення розслідування. Соціальний і професійний статус допитуваних.

    реферат [32,2 K], добавлен 19.03.2007

  • Поняття, підстави і місце проведення державної реєстрації юридичних і фізичних осіб-підприємців, вимоги щодо оформлення документів. Законодавче регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, перспективи і шляхи її вдосконалення.

    курсовая работа [48,6 K], добавлен 11.05.2011

  • Проблеми впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ поліцейського піклування щодо неповнолітніх осіб, зміст та порядкові застосування правового заходу. Використання психологічних прийомів для збереження психоемоційного здоров’я підлітка.

    статья [20,7 K], добавлен 14.08.2017

  • Поняття, завдання, предмет і структура методики розслідування, класифікація і структура окремих методик. Поняття криміналістичної характеристики злочину. Аналіз методик розслідування злочинів, вчинених організованою злочинною групою. Тактика допиту.

    дипломная работа [97,8 K], добавлен 16.08.2008

  • Криміналістична характеристика вбивства матір'ю новонародженої дитини. Типові слідчі ситуації й обставини, які підлягають встановленню по справах про дітовбивства. Тактика огляду місця події, допиту підозрюваного, призначення судово-медичної експертизи.

    курсовая работа [41,9 K], добавлен 11.10.2012

  • Визначення та обґрунтування поняття та доцільності юридичних осіб у якості суб’єктів цивільних прав. Теоретичні засади класифікації юридичних осіб. Поняття філії та представництва, порядок відкриття філій. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб.

    курсовая работа [65,9 K], добавлен 14.06.2010

  • Положення третіх осіб у судочинстві Стародавнього Риму. Порівняльно-правовий аналіз сучасного стану інституту третіх осіб у вітчизняному законодавстві та юридичній практиці зарубіжних країн (Франція, Германія). Третя особа, що заявляє самостійні вимоги.

    курсовая работа [89,7 K], добавлен 05.05.2014

  • Методика розслідування справ про дорожньо-транспортні пригоди, фактори, що впливають на його якість. Особливості огляду місця ДТП, проведення огляду спеціалістом-автотехніком. Система тактичних прийомів при неповному та хибному відображенні події.

    реферат [23,5 K], добавлен 03.07.2009

  • Заходи державного примусу, що застосовуються судом до осіб, які вчинили небезпечні діяння в стані неосудності. Примусові заходи медичного характеру щодо осіб, які під час вчинення злочину внаслідок психічного розладу не були здатні усвідомлювати свої дії.

    презентация [767,7 K], добавлен 04.12.2016

  • Поняття юридичної особи як організації, створеної і зареєстрованої у встановленому законом порядку, їх класифікація та різновиди, функції та значення в економіці, правове регулювання. Проблемні питання визначення видів юридичних осіб, шляхи їх усунення.

    курсовая работа [44,7 K], добавлен 10.10.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.