Етимологія та визначеність розвитку територіальних громад в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕТИМОЛОГІЯ ТА ВИЗНАЧЕНІСТЬ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ

Пиртко М.С.

Національний університет водного господарства та природокористування

Розкрито етимологію поняття «територіальна громада». Окреслено історичні передумови реалізації місцевого самоврядування в Україні. Конкретизовано суть поняття «територіальна громада». Ідентифіковано ознаки територіальної громади. Розвинуто зміст поняття «соціальний капітал». Визначено рівні формування соціального капіталу. Встановлено причини отримання синергетичного ефекту за рахунок об'єднання людей.

Ключові слова: соціальне управління, суспільні інтереси, об'єднання людей, децентралізація, соціальний капітал, синергетичний ефект.

територіальна громада самоврядування соціальний капітал

Раскрыта этимология понятия «территориальная община». Определены исторические предпосылки реализации местного самоуправления в Украине. Конкретизирована суть понятия «территориальная община». Идентифицированы признаки территориальной общины. Развито содержание понятия «социальный капитал». Определены уровни формирования социального капитала. Установлены причины получения синергетического эффекта за счет объединения людей.

Ключевые слова: социальное управление, общественные интересы, объединение людей, децентрализация, социальный капитал, синергетический эффект.

The etymology of the concept "territorial community" is disclosed. The historical premises of realization of local self-government in Ukraine are determined. The essence of the concept "territorial community" is specified. Characteristics of the territorial community are identified. The content of the concept of "social capital" has been developed. The levels of social capital formation are determined. The reasons for obtaining a synergistic effect by combining people are established.

Key words: social management, social interests, people's association, decentralization, social capital, synergy effect.

Постановка проблеми. Посилення уваги науковців до питань, пов'язаних із організаційним становленням територіальних громад в Україні, розпочалося імплементацією на початку 90-х років минулого століття законодавчих актів, які спрямовані на регулювання державних відносин, у практику розвитку місцевого самоврядування. Проте їх актуалізація більшою мірою оформилася в 2014 році, що було зумовлено реальним початком територіальної адміністративної реформи в країні, зміст якої полягає у децентралізації влади та передачі конкретних повноважень по організаційній держаній структурі «згори вниз». Ефективне проведення такої реформи, як свідчить світовий досвід, забезпечує довгостроковий позитивний тренд в економічному та соціальному розвитку країни та її окремих регіонів. Саме тому її практична реалізація, яка пов'язана з діяльністю територіальних громад, вимагає ґрунтовного наукового супроводу в частині напрацювання відповідного понятійного апарату.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед науковців, котрі одними із перших почали займатися питаннями створення та функціонування територіальної громади, варто відзначити М. Баймуратова, О. Батанова, В. Борденюка, М. Орзіха, які в своїх роботах заклали юридичні засади її семантичного оформлення та визначили складники такого статусу. В економічному контексті поняття «територіальна громада» тісно корелює із питаннями розвитку територій, зокрема сталого розвитку регіонів, регіональної політики, що досліджували такі вчені, як Г. Андрусенко, Б. Данилишин, В. Микитенко, П. Саблук та інші. Крім того, ринкові умови господарювання ставлять перед територіальними утвореннями нові виклики, котрі зумовлені глобалізацією та інформатизацією життєвого простору суспільства, підвищенням інтенсивності боротьби за залучення обмежених фінансових ресурсів для забезпечення власного сталого розвитку, що вимагає від них упровадження сучасних принципів у соціальне управління. За таких обставин у територіальних громад з'явилася потреба активного використання маркетингових прийомів, що сприяло появі нових напрямів досліджень, зокрема територіального маркетингу. Серед науковців, які досліджують питання маркетингу в діяльності територіальних утворень, варто виокремити О. Дейнегу, О. Карого, М. Окландера, Є. Ромата, А. Панкрухіна, А. Старостіну. Таким чином, питання забезпечення життєдіяльності територіальної громади є багатоаспектним та лежить у юридичній, соціальний та економічній площинах, що потребує конкретизації базових дефініцій, які стосуються територіальної громади.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на досить широкий тематичний діапазон наукових досліджень у сфері функціонування територіальних громад, потребує уточнення семантичний складник теоретичного базису таких досліджень.

Метою статті є конкретизація теоретичної суті поняття «територіальна громада» та ідентифікація основних її ознак.

Виклад основного матеріалу. На протязі свого існування люди завжди прагнули до об'єднання.

Групи людей, живучи в певному загальному місці та взаємодіючи між собою, утворювали комуни (з лат. cum, «разом/разом^+munus, «дар»), общини (з лат. «politia» община) або громади. Це слово часто використовується для позначення групи, яка організована навколо спільних цінностей і пов'язана із соціальною згуртованістю у межах загального географічного положення, як правило, у соціальних одиницях, що перевищують розмір домогосподарства. Почуття спільності відноситься до суспільного сприйняття взаємозв'язку і взаємозалежності, спільної відповідальності та загальних цілей. Розуміння громади передбачає оцінювання її потреб і ресурсів, формування поваги до членів і залучення ключових учасників громади у партнерські програми.

Існування територіальних громад забезпечує можливості ефективного самоврядування, що є основою демократії та побудови громадянського суспільства. Більшість розвинених країн світу мають моделі самоврядування, що базуються на використанні тісної взаємодії між органами самоврядування (надавач послуг) та членами територіальної громади (споживач послуг), яка формується за основним ринковим принципом «максимальне задоволення потреб споживача».

Загалом термін «громада» може використовуватися для:

- опису фіксованої місцевості (певного географічного району) як основи соціальної організації. З цієї точки зору, наприклад, традиційне село - це спільнота, в якій люди народжуються, живуть і помирають;

- позначення місцевої соціальної системи або набору відносин, які зосереджені у цій місцевості. З соціологічного погляду важлива концентрація відносин, а не географічний фактор;

- опису якості спілкування, що створює сильне відчуття соціальної ідентичності;

- позначення групи людей;

- опису спільної культури та соціальної системи, яка організовує свою діяльність;

- позначення колективно організованої справи;

- позначення поділу праці на спеціалізовані та взаємозалежні функції [1].

Поняття громади дуже близьке українській ментальності. Зокрема, ще у Київській Русі питання запрошення князя на престол, комплектування ополчень і виборів ватажків вирішувалися народними зборами - віче, участь у яких брали всі вільні жителі міста, які мали власне господарство, але вирішальна роль належала міській феодальній верхівці. М. Грушевський зазначає, що за часи від Ярослава Мудрого до монгольського походу було близько п'ятдесяти перемін князів на київському столі на основі рішень віча, причому за ініціативою громади - 3-5 разів, 10-11 рішень, де віче підтвердило або підтримало князів, і лише 4 рази віча затвердили нові умови з кандидатами на київський стіл [2, с. 212]. Компетенція віча також включала й законодавчі функції. Втручання віча у справи внутрішнього управління стосувалися головним чином призначення посадових осіб (як у разы призначення нових тіунів), організації воєнних походів, стягнення податків тощо [3, с. 54].

Результати дослідження семантичного значення поняття «територіальна громада» у сучасній інтерпретації (табл. 1) дозволяють стверджувати, що це об'єднання людей, котрі проживають на певній території з метою вирішення спільних завдань.

Концепт «територіальна громада» сучасні науковці трактують по-різному, проте всі звертають увагу на такі моменти, як спільна територія проживання та соціальна взаємодія. Так, наприклад, О. Батанов вважає, що це «первинний суб'єкт місцевого самоврядування, що складається із фізичних осіб - жителів (громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, біженців, вимушених переселенців), що постійно мешкають, працюють на території села (або добровільного об'єднання в спільну громаду кількох сіл), селища або міста, безпосередньо або через сформовані ними муніципальні структури, вирішують питання місцевого значення, мають спільну комунальну власність, володіють на цій території нерухомим майном, сплачують комунальні податки та пов'язані індивідуальними територіальними зв'язками системного характеру [5].

М. Орзіх розглядає територіальну громаду (місцеву спільноту) як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, - «єдиний на території соціальний субстрат, який має власні інтереси» [6, с. 64], а М. Баймуратов пропонує розглядати її як «сукупність фізичних осіб, що постійно мешкають на відповідній території та пов'язані між собою територіально-особистими зв'язками системного характеру» [7, с. 8].

Основною ознакою, що визначає можливість приналежності певної особи до територіальної громади, є її постійне проживання на певній території (територіальна), при цьому вважається, що вона повинна мати певне нерухоме майно в межах цієї адміністративно-територіальної одиниці (майнова) та бути платником податків (фіскальна) [8, с. 138]. Погоджуємося з тезою М.О. Баймуратова, який вважає за доцільне до цих ознак долучити ще й інтегративну, тобто можливість об'єднувати не лише тих осіб, що постійно проживають на якійсь території, але й іноземних громадян, осіб без громадянства, біженців, переміщених осіб, які постійно проживають на певній території, а також інтелектуальну, тобто наявність спільних потреб, для задоволення яких можуть бути спрямовані загальні інтелектуальні ресурси територіальної громади [9]. Також деякі науковці пропонують до вищезгаданих ознак територіальної громади долучити ще соціальну (взаємодія у процесі реалізації інтересів) та психологічну (самоідентифікація кожного члена з громадою) [10].

Рис.1 допомагає наочно ідентифікувати ознаки територіальної громади, що закріплені у законодавстві України.

Таблиця 1

Визначення суті дефініції «територіальна громада»

Джерело: [4]

Рис. 1. Ознаки територіальної громади згідно з українським законодавством

Джерело: напрацювання власне на підставі [11; 12; 13]

Таким чином, територіальна громада є інтегрованим утворенням, що має ознаки територіальної, інтелектуальної, майнової, фіскальної автономії. Її значення посилилося за рахунок розширення прав і повноважень під час реалізації процесу децентралізації, який відрізняється від попередніх підходів до організації територіального устрою держави насамперед тим, що територіальна громада має формуватися за принципом ініціативи «знизу» за умови забезпечення економічної доцільності.

М. Kilkenny та інші вважають, що нині суспільні інтереси є пріоритетними над особистими, оскільки чим «більше суспільство «орієнтоване на громаду», тим більше його члени переживають за своє членство, подібно до життя частин організму; тим більше вони відчуватимуть, що їхній статус і добробут є функцією взаємних внесків, які вони роблять до своєї громади» [14]. A. Peredo, J. Chrisman підсилюють доказову базу цього твердження тим, що «чисте повітря, безпечна вода, робочі місця та доступна енергія... можуть мати перевагу над нерегульованою свободою індивідуального вибору» [15].

Об'єднання людей формує певний синергетичний результат (ефект), для опису якого R. Putnam використовує термін «соціальний капітал», що, на його думку, «має величезне значення у нашому житті». Науковець оцінює появу цього ефекту за рахунок взаєморозуміння між членами громади: «суспільство, яке характеризується всезагальною взаємністю, більш ефективне, ніж недовірливе суспільство». Він також вважає, що економіка недоотримує, якщо соціального капіталу не вистачає [16].

До схожого висновку дійшов і J. Coleman: «група, усередині якої є повна надійність і абсолютна довіра, здатна зробити набагато більше порівняно з групою, що немає цих якостей» [17].

A. Peredo, J. Chrisman розглядаючи переваги, що отримує спільнота через об'єднання своїх членів, зазначають також, що участь кожного члена в діяльності такого утворення буде різною: «деякі члени можуть бути більш активними, ніж інші, але більшість або всі будуть мати певну роль у розробці та реалізації підприємницької ініціативи. Але практично всі будуть зобов'язані до спільної діяльності. Очевидно, що неможливо дати точну специфікацію щодо частки громади, яка повинна бути залучена» [15].

Встановлено, що формування соціального капіталу відбувається на чотирьох рівнях: 1) мікрорівень (сім'я); 2) мезорівень (освітні заклади, підприємства, установи, громадські об'єднання, територіальні одиниці тощо); 3) макрорівень (держава, система органів державного управління); 4) наднаціональний рівень (міждержавні об'єднання, транснаціональні корпорації, міжнародні громадські організації тощо) [18, с. 59]. Соціальний капітал територіальних громад, згідно із запропонованою ієрархією, відноситься до мезорівня, і лише коли інтереси людей переростають інтереси суто територіального об'єднання, створюється можливість для отримання колективного блага на рівні суспільства, держави.

Розглянемо зміст поняття «соціальний капітал», що вживається у науковій літературі (табл. 2).

Таблиця 2

Дослідження змісту поняття «соціальний капітал»

Отже, соціальний капітал територіальної громади - це той соціальний ефект, що отримується за рахунок взаємодії її членів на підставі двосторонніх очікувань та зобов'язань і підсилює інші ефекти (економічний, екологічний), сприяючи посиленню результуючого синергетичного ефекту.

Базовим у понятті «соціальний капітал» є, на нашу думку, слово «капітал», тобто «сукупність коштів (майно, гроші, нерухомість), які приносять прибуток» [4, с. 414]. Таким чином, основним результатом такого ефекту є саме фінансовий складник.

За даними дослідження Я. Казюк було встановлено, що фінансовий потенціал територіальної громади корелює із її величиною. Відповідно, більший фінансовий потенціал мають громади з великою кількістю жителів. Ця закономірність пояснюється тим фактом, що у великих спільнотах є більша ймовірність розвитку малого і середнього бізнесу, тому що вони мають достатню кількість кваліфікованої робочі сили, місткі місцеві ринки збуту товарів і послуг та, відповідно, високі перспективи розвитку суспільства. Крім того, великі громади мають велику податково-облігаційну місткість і більше можливостей для забезпечення надлишкового обслуговування об'єктів інфраструктури, роботи муніципальних установ, а органи місцевого самоврядування можуть забезпечити надання різноманітних комунальних послуг [23].

Висновки. Поняття «громада» має глибоко історичну етимологію, оскільки властивість об'єднуватися для вирішення спільних проблем є типовою для різних людей, що проживали на спільній території. В Україні цим поняттям користувалися ще за часів Київської Русі, що підтверджується історичними документами. У вітчизняній неоісторії поняття «громада» набуло нових смислів у зв'язку із початком територіальної реформи, зміст якої полягає в передачі повноважень на нижчий рівень, де безпосередньо і реалізуються всі рішення, тобто територіальній громаді. Згідно з чинним законодавством територіальна громада має ознаки територіальної, інтелектуальної, майнової, фіскальної автономії. Базовим принципом утворення територіальної громади є економічна доцільність. Об'єднання людей формує певний синергетичний ефект, або соціальний капітал. Утворення територіальних громад та в подальшому їх об'єднань дає змогу підвищувати інвестиційну привабливість нових адміністративно-територіальних утворень, рівень життя їхніх мешканців за рахунок створення нових робочих місць, а також збільшувати надходження до місцевого та державного бюджетів.

Список використаних джерел: