Гарантії прав і свобод людини під час виконання та відбування покарань у контексті реформування кримінально-виконавчої системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГАРАНТІЇ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ТА ВІДБУВАННЯ ПОКАРАНЬ У КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СИСТЕМИ

система кримінальний виконавчий реформування

КОЛОС А.С.

Гарантії дотримання прав людини і громадянина під час виконання та відбування покарань є невіддільним елементом гуманізації кримінально-виконавчого процесу. Сьогодні, у ході реформування вітчизняної кримінально-виконавчої системи, одним з найактуальніших питань залишається погодження її з міжнародними стандартами беззаперечного дотримання прав людини та громадянина. Попри те, що до Кримінально-виконавчого кодексу внесено чимало змін, які відповідають принципам міжнародного права, напрацьовано нові нормативні документи, які регламентують проведення реформ у пенітенціарних установах, реформування здійснюється дуже повільно та недостатньо ефективно. Отже, дотримання прав і свобод людини під час виконання і відбування покарань є актуальною проблемою і потребує негайного вирішення.

У статті розглянуто основні напрями реформування кримінально-виконавчої системи в Україні у контексті дотримання основних прав і свобод людини. Здійснено огляд нормативних документів, що регламентують процес реформування пенітенціарної системи, проектів нормативно-правових актів. Розглянуто ряд основних конституційних прав і свобод людини та проблеми їх реалізації під час виконання та відбування покарань, зокрема, право на свободу і особисту недоторканість, на спілкування із сім'єю, охорону здоров'я та медичну допомогу, виборче право. Зазначено, що у контексті забезпечення конституційних прав і свобод людини особливе значення мають юридичні гарантії як система норм, принципів, умов і вимог закону, які забезпечують здійснення, додержання та охорону прав та свобод людини, відновлення порушених прав.

Доведено необхідність подальшого реформування системи громадського контролю як дієвого та ефективного механізму забезпечення дотримання прав і свобод людини в установах виконання покарань. Розглянуто актуальні питання роботи спостережних комісій, які покликані сприяти підвищенню ролі громадських організацій у створенні належних умов відбування покарання та забезпечення дотримання прав і свобод людини.

Водночас акцентовано увагу на тому, що громадський контроль мають право здійснювати не лише спостережні комісії, а й правозахисні організації, релігійні об'єднання, благодійні фонди. Необхідно створити всі умови для роботи таких організацій. Адже саме відкритий суспільний контроль із залученням широкого кола суб'єктів буде важливою передумовою дотримання прав і свобод людини в установах відбування покарань.

Ключові слова: права і свободи людини, кримінально-виконавча система, юридичні гарантії, громадський контроль.

The guarantees of the observance of human and civil rights during the execution and serving of punishment are an integral part of the humanization of the criminal- enforcement process. Today, in the course of reforming the domestic criminal-executive system, one of the most urgent issues remains its coordination with international standards of unconditional compliance with human and citizen rights. Despite the fact that many changes have been made to the Criminal-Executive Code that are in line with the principles of international law and new normative documents regulating the implementation of reforms in penitentiary institutions have been developed, reforming

is carried out very slowly and inefficiently. Therefore, the observance of human rights and freedoms during the execution and serving of punishment is an urgent problem and needs immediate resolution.

The article deals with the main directions of reforming the criminal-executive system in Ukraine in the context of compliance with the basic human rights and freedoms. The review of the normative documents regulating the process of reforming the penitentiary system as well as draft normative legal acts was carried out. A number of basic constitutional human rights and freedoms and the problems of their exercise during the execution and serving of sentences are considered, in particular, the right to liberty and personal integrity, to communicate with family, to health care and medical care, and the right to vote. It is noted that in the context of providing constitutional rights and freedoms, of special importance are legal guarantees as a system of norms, principles, conditions and requirements of the law that ensure the implementation, observance and protection of human rights and freedoms, and the restoration of violated rights.

The necessity of further reformation of the system of public control as an effective mechanism for ensuring observance of human rights and freedoms in penitentiary institutions is proved. The topical issues of the work of supervisory committees, which are intended to increase the role of public organizations in creating the proper conditions for serving punishment and ensuring the observance of human rights and freedoms, are considered.

At the same time, attention is paid to the fact that not only supervisory committees, but also human rights organizations, religious associations and charitable foundations, have the right to exercise public control. It is necessary to create all necessary conditions for the work of such organizations. After all, it is open public control with the involvement of a wide range of subjects that will be an important prerequisite for the observance of human rights and freedoms in penitentiary institutions.

Key words: human rights and freedoms, criminal-executive system, legal guarantees, public control.

Вступ. Конституція України проголошує права і свободи людини і громадянина як вищу цінність. Інтеграція до Європейського Союзу передбачає гуманізацію кримінально-виконавчого процесу, реформування органів кримінально-виконавчої системи з використанням позитивного зарубіжного досвіду вдосконалення й підвищення ефективності діяльності пенітенціарних установ, беззаперечного дотримання прав людини та громадянина. На жаль, реформування кримінально-виконавчої системи України здійснюється дуже повільно та недостатньо ефективно. Вона залишається досить далекою від міжнародних стандартів, а дотримання прав людини під час виконання і відбування покарань є досить важливою проблемою сьогодення і потребує негайного вирішення.

Теоретичні та практичні питання гарантування прав і свобод людини під час виконання і відбування покарань є предметом досліджень вітчизняних науковців, серед яких К.А. Автухов, О.В. Гальцова А.П. Гель, М.В. Романов, А.Х. Степанюк, В.О. Човган, І.С. Яковець та інші. Однак, беручи до уваги те, що вітчизняна пенітенціарна система не повністю відповідає принципам гуманізму, сьогодні актуальним залишається питання наукового вивчення та усунення нормативних недоліків з метою приведення кримінально-виконавчої системи до міжнародних стандартів та дотримання прав і свобод людини під час виконання та відбування покарань.

Постановка завдання. Розглянути основні напрями реформування кримінально-виконавчої системи в Україні у контексті дотримання прав і свобод людини, розкрити проблематику їх дотримання під час виконання і відбування покарань. Довести необхідність розширення реформування системи громадського контролю в установах виконання і відбування покарань.

Результати дослідження. Сьогодні в Україні існує досить великий перелік нормативно-правових документів, що регламентують реформування кримінально-виконавчої системи. Так, реформування передбачено Середньостроковим планом пріоритетних дій Уряду до 2020 року [8], Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки [10], Концепцією реформування (розвитку) пенітенціарної системи України [2] та іншими стратегічними та програмними документами.

З метою реформування пенітенціарної системи та пробації розроблено логічну модель - «Паспорт пенітенціарної реформи», затверджену рішенням колегії Мін'юсту від 29 березня 2018 (протокол №1/2018), відповідно до якої визначено стратегічні цілі, операційні цілі та завдання реформи до 2021 року. Він закріплює суттєві перспективи розвитку прав людини у пенітенціарній сфері, хоча деякі положення щодо криміналізації окремих діянь не повністю відповідають міжнародним стандартам.

Слід нагадати, що Проект Закону України «Про пенітенціарну систему», який має на меті кардинально змінити концепцію пенітенціарної системи, на жаль, ще не прийнятий і знаходиться у профільному комітеті Верховної Ради [6].

Однак найважливішим принципом інституту прав людини є їх гарантованість. Можна декларувати широкий спектр прав і свобод, але вони тільки тоді знаходять свою справжню цінність, коли кожен громадянин має можливість ними скористатися, а держава здатна гарантувати їх дотримання.

У контексті забезпечення конституційних прав і свобод людини особливе значення мають юридичні гарантії. Юридичні гарантії прав і свобод людини - система норм, принципів, умов і вимог закону, які забезпечують здійснення, додержання та охорону прав та свобод людини, відновлення порушених прав [11, с. 286].

Важливими гарантіями є закріплення у ст. 21 і 22 Конституції України положень про те, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними і під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод.

Неприпустимість звуження наявних прав і свобод - основний принцип правової держави, через який під час прийняття нових законів неприпустимо будь-яке звуження змісту і обсягу наявних прав і свобод людини. Закони, що містять права і свободи, не підлягають зміні в бік погіршення статусу особи [11, с. 294].

У розділі Конституції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» закріплено широкий спектр прав і свобод людини й громадянина, що охоплює всі без винятку права і свободи, які демократичною світовою спільнотою прийнято вважати за відповідні гуманістичні стандарти в цій сфері суспільного і державного життя.

Необхідно пам'ятати, що особи, які відбувають покарання, зберігають всі права людини, за виключенням тих, в яких вони обмежені у зв'язку з позбавленням волі.

Наприклад, право на свободу і особисту недоторканість, на свободу пересувань є обмеженими, що зумовлено самим характером перебування у місцях відбування покарань, так само як і свобода спілкування. Але засуджені не повністю позбавлені навіть цих прав, оскільки вони рідко знаходяться в повній ізоляції.

Щодо права на спілкування з сім'єю (Загальна декларація прав людини, ст. 12), то забезпечення максимально можливого доступу до сімей повинно бути складовою частиною системи, яка гуманно ставиться до засуджених. Визнання важливості підтримки контактів засуджених з сім'ями є аргументом на користь того, щоб місце проживання засудженого виступало в ролі визначального фактора під час вирішення питання про те, у яку виправну колонію він повинен бути направлений для відбування покарання.

Право на охорону здоров'я та медичну допомогу гарантується Конституцією України (ст. 49). Засуджені, незалежно від характеру їх злочину, зберігають за собою право на найвищий рівень їх фізичного та психічного здоров'я, що декларується у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (ст. 12). Крім того, засуджені повинні мати змогу користуватися медичним обслуговуванням без дискримінації в зв'язку з їх юридичним становищем (Основні принципи поводження з ув'язненими, принцип 9). У кожній установі виконання покарань як мінімум необхідно забезпечити: регулярні консультації амбулаторних хворих, надання невідкладної допомоги, належним чином обладнане приміщення для надання консультацій і лікування засуджених, запас необхідних ліків і препаратів, обладнання для проведення фізіотерапії та відновлення після закінчення курсу лікування, спеціальні дієти, які необхідні за медичними показаннями.

Право особи брати участь у виборах, що надає їй безпосередню участь в державотворчому процесі відображається не лише у внутрішньому законодавстві (ст. 38 Конституції України), а й у важливих міжнародно-правових актах. Зокрема, це зазначено у ст. 21 Загальної декларації прав людини та ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. В Україні дане право закріплене у ст. 38 Конституції України. У зв'язку з цим сьогодні одним із найважливіших питань залишається реалізація виборчого права засудженими особами. Однак слід розуміти, що дана категорія громадян є обмеженою в активній реалізації виборчого права, тобто не може висувати свою кандидатуру та бути кандидатами під час виборів до органів державної влади.

Дієвим механізмом дотримання прав людини у процесі виконання і відбування покарань є громадський контроль за діяльністю пенітенціарних установ. Ще у Мінімальних стандартних правилах поводження з ув'язненими, прийнятих 30 серпня 1955 року на першому Конгресі Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, вказується на необхідність залучення громадськості до виховання засуджених [5].

Кримінально-виконавчий кодекс України визначив особливе місце громадського контролю та закріпив один з основних принципів кримінально-виконавчого законодавства - участь громадськості в діяльності органів та установ виконання покарання. Участь у виправленні та ресоціалізації засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними можуть брати об'єднання громадян, релігійні або благодійні організації, окремі особи [4].

Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань передбачається створення спостережних комісій.

Утворення спостережних комісій виконкомами та держадміністраціями з одночасним обов'язковим включенням до них представників громадських організацій передбачає співпрацю влади та громадськості. Влада має реальну можливість надати фінансування та організаційно-технічне забезпечення здійснюваних заходів, надати форму владних приписів рішенням спостережної комісії, а громадські організації мають для цього не тільки фінансові можливості, а і вільний час та бажання. Крім цього, спостережні комісії є своєрідною зв'язувальною ланкою між владою, суспільством та засудженим.

Однак діяльність спостережних комісій в Україні піддається критиці з боку деяких правозахисних та громадських організацій, насамперед за існуючий формалізм, неможливість впливу на адміністрації установ виконання покарань у разі порушення прав засуджених, відсутність реальних можливостей для допомоги звільненим особам та організації контролю за їх поведінкою.

Необхідно зазначити, що громадський контроль не можна зводити до діяльності наявних спостережних комісій. Коло суб'єктів цивільного контролю має бути набагато ширше за рахунок представників правозахисних організацій, наукових кіл, релігійних об'єднань і благодійних фондів. Список суб'єктів суспільного контролю повинен бути відкритим. Такий контроль буде важливою передумовою дотримання прав і свобод людини.

Висновки

Кримінально-виконавча система України залишається досить далекою від міжнародних стандартів, а дотримання прав людини під час виконання та відбування покарань є важливою проблемою сьогодення і потребує негайного вирішення.

Позбавлення волі пов'язане з певними обмеженнями, і тому для забезпечення прав засуджених необхідна їх детальна регламентація в кримінально-виконавчому законодавстві, що своєю чергою має відповідати загальновизнаним міжнародним стандартам.

Дієвим механізмом дотримання прав і свобод людини в установах відбування покарань є громадський контроль. Відкритість кримінально-виконавчої системи для суспільства повинна стати результатом реформ. Адже лише за умови ефективного і адекватного функціонування системи громадського контролю та діяльності громадських організацій, суспільство може розвиватися на демократичних засадах та створювати умови для реалізації прав та обов'язків своїх громадян.

Список використаних джерел

1. Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України / К.А. Автухов, А.П. Гель, М.В. Романов, В.О. Човган, І.С. Яковець ; за загальною редакцією М.В. Романова. Харків : ТОВ «Видавництво Права людини», 2015. 480 с.

2. Концепція реформування (розвитку) пенітенціарної системи України, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 654-р. URL: https://zakon.rada. gov. ua/laws/show/654-2017-%D1%80.

3. Кочерган П.В., Дановський А.О. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань та шляхи його удосконалення. URL: https://minjust.gov.Ua/m/str_30687.

4. Кримінально-виконавчий кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 3-4, ст. 21 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15

5. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_212.

6. Проект Закону про пенітенціарну систему №7337 від 24.11.2017 URL: http://w1.c1.rada. gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62965.

7. Рудник Т.В. Гуманізм як принцип кримінально-виконавчого права. Підприємництво, господарство і право: Науково-практичний, господарсько-правовий журнал / Ін-т приватного права і підпр-ва АПрН України та інш. Київ, 2007. № 11. С. 142-145.

8. Середньостроковий план пріоритетних дій Уряду до 2020 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 р. № 275-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ ua/diyalnist/programa-diyalnosti-uryadu/serednostrokovij-plan-prioritetnih-dij-uryadu-do-2020-roku- ta-plan-prioritetnih-dij-uryadu-na-2017-rik.

9. Степанюк А.Х., Яковець І.С. Втілення міжнародних стандартів у практику діяльності кримінально-виконавчої системи України : монографія. Харків : ТОВ «Кроссроуд».2007. 183 с.

10. Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/276/2015.

11. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України : підручник 4-те вид., доп. і перероб. Київ : А. С. К. 2003. 1120 с.

Размещено на Allbest.ru