Види трудоправових заходів запобігання корупції та врегулювання конфлікту інтересів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИДИ ТРУДОПРАВОВИХ ЗАХОДІВ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ

БОЙКО С.Ю.

Анотація

У статті аналізуються та узагальнюються теоретико-правові підходи до визначення видів трудоправових заходів запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів. Обґрунтовується відсутність чіткого висвітлення цього питання на законодавчому рівні. Виділяються та комплексно характеризуються види трудоправових заходів запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів за різними критеріями. Детально аналізується правозастосовна практика щодо трудоправових заходів запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів. Наголошено, що запобігання поширенню корупції відбувається шляхом застосування таких видів заходів: попереджувальних (декларування доходів, витрат і майна, тощо); правообмежувальних (встановлення особливих умов, які мають бути виконані під час прийняття та проходження публічної служби); правоприпиняючих (відсторонення від виконання посадових обов'язків і заборона заміщення окремих посад публічної служби). Визначено, що організаційно- розпорядчими обов'язками є обов'язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Виділено такі види трудово-правових заходів запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів: 1) за суб'єктами врегулювання - зовнішні трудоправові заходи та внутрішні; 2) залежно від характеру конфлікту інтересів - трудоправові заходи за умови, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру; трудоправові заходи за умови, якщо конфлікт інтересів має постійний характер, пов'язаний із конкретним повноваженням особи; трудоправові заходи за постійного характеру конфлікту інтересів; 3) залежно від встановленої вимоги щодо згоди працівника - трудоправові заходи, які потребують згоди працівника на їхнє застосування та трудоправові заходи, що не потребують такої згоди; 4) за підставами застосування - звільнення працівника у разі порушення обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування; переведення і звільнення працівника у разі порушення обмеження спільної роботи близьких осіб; переведення і звільнення працівника у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів.

Ключові слова: трудоправові заходи, трудове право, запобігання корупції, конфлікт інтересів, звільнення, переведення, поновлення, оскарження, близькі особи.

Annotation

корупція трудоправовий конфлікт інтерес

The article analyzes and generalizes theoretical and legal approaches to the definition of types of labor-legal measures for the prevention of corruption and the settlement of a conflict of interests. The lack of clear coverage of this issue at the legislative level is substantiated. All types of labor-legal measures for the prevention of corruption and conflict resolution of interests according to different criteria are complex distinguished and characterized. The practice of labor law measures for the prevention of corruption and conflict resolution of interests is analyzed in detail. It is emphasized that the prevention of corruption spreads through the following measures: preventive measures (declaring income, expenses and property, etc.); restrictive (setting of special conditions to be fulfilled when accepting and passing public service); offenders (removal from duty and prohibition of individual positions in the public service). It is determined that organizational and managerial responsibilities are the responsibilities for the management of industry, labor collective, work area, production activities of individual employees at enterprises, institutions or organizations, regardless of ownership. The following types of labor-law measures are taken to prevent corruption and resolve conflicts of interest: 1) by the subjects of regulation - external labor-law measures and internal ones; 2) depending on the nature of the conflict of interest - labor and legal measures, provided that the conflict of interest is not permanent; labor law measures, provided that the conflict of interest is of a permanent nature related to the specific authority of the person; labor and legal measures for the ongoing nature of conflict of interest; 3) depending on the established requirement for the employee's consent - labor-legal measures that require the employee's consent to their application and labor-legal measures that do not require such consent; 4) on grounds of application - dismissal of an employee in case of violation of the restriction after termination of activities related to the performance of functions of the state, local self-government; transfer and dismissal of the employee in case of violation of the restriction of joint work of close persons; the transfer and dismissal of an employee due to a conflict of interest.

Key words: labor-legal measures, labor law, prevention of corruption, conflict of interests, release, transfer, renewal, appeal, close persons.

Вступ

Сьогодні одним із важливих елементів механізму запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів об'єктивно є трудоправові заходи. І хоча заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів встановлені та регламентуються нормами Закону України «Про запобігання корупції», безпосередньо трудоправові заходи запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів та їхні види чітко не визначені ані в цьому Законі, ані в Кодексі законів про працю України, з положеннями якого обов'язково має узгоджуватися процедура застосування трудоправових заходів запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі трудоправові заходи досліджували О.Ю. Андрущенко, Н.Б. Болотіна, С.М. Булах, І.М. Ваганова, С.О. Конєва, К.О. Кузьміна, О.В. Лавріненко, В.В. Лазор, Г.І. Чанишева, А.М. Юшко, О.М. Ярошенко та інші науковці.

Проте види трудово-правових заходів саме із запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів комплексно не досліджувалися й потребують уточнення та подальшого вивчення.

Метою статті є комплексне дослідження видів трудово-правових заходів запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів.

Результати дослідження

Варто погодитися з К.О. Кузьміною щодо того, що специфіка запобігання корупції як системного явища вимагає застосування можливостей різних галузей права - адміністративного, кримінального, трудового, цивільного, господарського, фінансового та ін. І, зокрема, у трудоправовій царині, на думку автора, на це спрямовані норми, що встановлюють особливий порядок відбору і призначення посадових осіб, специфічні умови виконання ними трудових обов'язків, підвищені умови оплати їхньої праці, підстави й порядок припинення з ними трудових правовідносин [1, с. 8]. Проте чинне трудове та антикорупційне законодавство не позиціонує окремих видів трудоправових заходів запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів. Відсутня конкретика з цього приводу і в наукових колах.

Зокрема, С.О. Конєва вважає, що запобігання поширенню корупції відбувається шляхом застосування таких видів заходів: 1) попереджувальних (декларування доходів, витрат і майна, тощо); 2) правообмежувальних (встановлення особливих умов, які мають бути виконані під час прийняття та проходження публічної служби); 3) правоприпиняючих (відсторонення від виконання посадових обов'язків і заборона заміщення окремих посад публічної служби) [2, с. 105-106].

При цьому в царині трудового права здебільшого науковцями заходи класифікуються з урахуванням підстав припинення трудового договору. Зокрема, підстави припинення трудового договору різняться залежно від: 1) обставин і причин; наявності або відсутності в них прояву ініціативи з боку працівника або роботодавця; 2) обсягу наданих сторонам договору прав і покладених на них обов'язків; 3) виду юридичного факту, що є причиною припинення трудового договору (діяльність чи бездіяльність); 4) волевиявлення суб'єктів припинення трудового договору [3, с. 306-308; 4, с. 232; 5, с. 193].

Зважаючи на положення ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції», якими регламентуються шляхи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, вважаємо, що до трудоправо- вих заходів із встановленого цією статтею переліку слід віднести такі з них:

1. усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації (або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа) у разі, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації (ст. 30 Закону України «Про запобігання корупції);

2. перегляд обсягу службових повноважень особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов'язаний із конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника (ст. 32 Закону України «Про запобігання корупції»);

3. переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи на іншу посаду у зв'язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень і функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим і професійним якостям особи (переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи) (ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції»);

4. звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи із заміщеної посади у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, зокрема, через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу (ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції») [6] тощо.

При цьому варто зауважити, що застосування цих заходів, зважаючи на зміст положень Закону «Про запобігання корупції», можливе лише за наявності сукупності всіх перелічених вище умов щодо кожного розглянутого заходу. Якщо будь-яка з умов відсутня, конкретний захід врегулювання конфлікту інтересів застосовувати не можна. Наприклад, якщо в органі, на підприємстві, в установі чи організації не буде знайдено працівника, якого можна залучити до прийняття рішення чи вчинення відповідної дії, то цей вид заходу не може бути застосований.

Також, як доречно зауважує Національне агентство з питань запобігання корупції, досить часто керівник, приймаючи рішення про врегулювання конфлікту інтересів шляхом переведення на іншу посаду або звільнення, фактично переводить на іншу посаду або звільняють не ту особу, у якої виник конфлікт інтересів (як того вимагає Закон), а особу, у зв'язку зі спільною роботою з якою в першої особи виник конфлікт інтересів. Це здебільшого стосується випадків, коли конфлікт інтересів виникає у зв'язку з роботою близьких осіб, які працюють у прямому підпорядкуванні. Вищевказаний спосіб є неприйнятним, оскільки не відповідає Закону «Про запобігання корупції», а звільнення та переведення, як способи врегулювання конфлікту інтересів, як і інші способи врегулювання конфлікту інтересів, можуть застосовуватись виключно до особи, у якої наявний конфлікт інтересів [7].

Крім того, згідно зі ст. 25-1 Кодексу законів про працю України власник має право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Проте на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством [8].

Обмеження спільної роботи близьких осіб регламентуються і ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції». Зокрема, особи, зазначені в підпунктах «а», «в»-«з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Відповідно, особи, які претендують на заміщення посад, зазначених у підпунктах «а», «в»-«з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб. У разі виникнення обставин, що порушують ці вимоги, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк. І, якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк із моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває в підпорядкуванні, підлягає звільненню із заміщеної посади [6].

Наприклад, до Деснянського районного суду м. Києва (справа № 754/376/18) звернулася громадянка з позовом до комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що наказом її було неправомірно звільнено з посади начальника планово- економічного відділу цього підприємства за підставою п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції». Зокрема, відповідачем було вручено позивачці персональне попередження, за змістом якого останній повідомлялось, що у зв'язку з її виходом на роботу у неї виник конфлікт інтересів з її чоловіком, в якого вона перебуває у прямому підпорядкуванні. Позивачці було запропоновано два варіанти: звільнитись із посади за угодою сторін чи перевестись на вакантну посаду провідного бухгалтера. Однак, на думку позивачки, був відсутній конфлікт інтересів у зв'язку з тим, що вона перебуває у прямому підпорядкуванні її чоловіка, оскільки їхні сімейні відносини не породжують будь-якого інтересу, пов'язаного із службовою діяльністю позивачки [9].

Проте суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають із таких підстав. Враховуючи той факт, що позивачка перебуває у прямому підпорядкуванні головного економіста комунального підприємства «Київдорсервіс» (правонаступником якого є КП «Центр організації дорожнього руху») та є його дружиною, між ними є потенційний конфлікт інтересів. Крім того, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в п. 1 ч.1 цієї статті, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи органів місцевого самоврядування. Мін'юст у своєму листі від 22 лютого 2013 р. № 1332-0-26-13/11 зазначає, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність у неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій [10]. У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» [11] також визначено, що організаційно-розпорядчими обов'язками є обов'язки із здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.

Тому, враховуючи той факт, що позивачка та її чоловік є посадовими особами комунального підприємства, на них поширюються норми Закону України «Про запобігання корупції». Ба більше, враховуючи твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо повноважень головного економіста та начальника планово-економічного відділу та відповідні посадові інструкції, суд уважає, що наявні потенційні корупційні ризики, які можуть виникнути під час виконання службових повноважень позивачкою та її чоловіком та які, у свою чергу, можуть вплинути на виникнення реального конфлікту інтересів у майбутньому. Зокрема, позивачка перебуває в безпосередньому підпорядкуванні головного економіста, свого чоловіка, під час вирішення питань щодо преміювання, надбавки/доплати до заробітної плати, надання відпустки з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та питань щодо дисциплінарної та матеріальної відповідальності під час проведення перевірки планово-економічного відділу, який очолює позивачка. А тому суд уважає, що між позивачкою та її чоловіком виникає реальний конфлікт інтересів [9].

Враховуючи той факт, що конфлікт інтересів, зважаючи на посадові обов'язки позивачки та її чоловіка, має постійний характер, керівництвом підприємства було прийнято рішення врегулювати конфлікт інтересів шляхом переведення позивачки на іншу посаду, яка не породжуватиме конфлікту інтересів між ними, або звільнення позивачки. У зв'язку з тим, що Закон передбачає переведення особи на іншу посаду за умови наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим і професійним якостям особи, а позивачка за освітою спеціаліст з обліку і аудиту та має досвід роботи бухгалтером їй було запропоновано перевестися на вакантну посаду провідного бухгалтера бухгалтерії або звільнитися з посади начальника планово-економічного відділу за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України [9]. Отже, враховуючи те, що позивачка отримала персональне попередження та не надала згоду на переведення на іншу вакантну посаду у встановлений термін, суд уважає її звільнення правомірним, і в задоволенні позовних вимог щодо її поновлення на посаді начальника планово-економічного відділу повинно бути відмовлено.

Окрім спільної роботи близьких осіб, досить поширеними є випадки застосування тру- доправових заходів у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів, пов'язаних із діяльністю близьких осіб. Наприклад, до Окружного адміністративного суду міста Києва (рішення у справі № 826/6677/16 від 3 червня 2019 р.) надійшов позов до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі позивача, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з реорганізацію органів доходів і зборів у фіскальну службу 23 жовтня 2014 р. його було переведено на посаду заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, а в період з 1 квітня р. по 18 червня 2015 р. призначено виконуючим обов'язки начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Водночас наприкінці лютого 2016 р. на адресу позивача надійшов лист Державної фіскальної служби України з вимогою надати пояснення щодо виконання вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо наявності потенційного конфлікту інтересів у зв'язку з тим, що в період виконання позивачем обов'язків начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві його дружина була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві [12].

У свою чергу, позивачем на адресу голови Державної фіскальної служби України було надіслано лист щодо забезпечення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», в якому надано пояснення щодо відсутності у нього потенційного конфлікту інтересів. Однак 13 квітня р. за порушення вимог, передбачених ст. ст. 16, 161 Закону України «Про державну службу», на підставі ст. 30 вказаного Закону Державна фіскальна служба України прийняла Наказ № 1345-О «Про припинення державної служби», яким припинено державну службу позивача та звільнено його з посади заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Позивач натомість наголошував, що оскаржуваний наказ є протиправним з огляду на те, що наведена ситуація жодним чином не підпадає під критерії, що віднесені до обставин, які б зумовлювали висновок про наявність потенційного конфлікту інтересів та/або реального конфлікту інтересів. І, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, позивач жодним чином не мав ані фактичної, ані юридичної можливості впливати на нарахування та сплату його дружиною податків та інших обов'язкових платежів, а також застосування штрафних санкцій та інших видів відповідальності. Тому вважає, що в нього не було потенційного конфлікту інтересів з огляду на те, що він не зобов'язаний був повідомляти керівництво про наявність потенційного конфлікту інтересів.

У результаті розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що обов'язки дружини позивача як платника податків визначаються не Державною податковою інспекцією та не Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, а Податковим кодексом України [13], норми якого позивачем не можуть змінюватись, що є очевидним, та, відповідно, позивач навіть гіпотетично не впливає на обсяг прав та обов'язків платника податків - дружини як фізичної особи-підпри- ємця. Крім того, враховуючи відсутність у позивача сумнівів у питанні щодо того, що у нього відсутній потенційний конфлікт інтересів, а також наявність сумнівів у Державної фіскальної служби України щодо наявності у позивача потенційного конфлікту інтересів, наведене зумовлювало обов'язок Державної фіскальної служби України відповідно до наведеного вище нормативного регулювання звернутися на Національного агентства з питань запобігання корупції для отримання роз'яснень. Наведене, однак, не було вчинено, що призвело до відсутності висновку компетентного органу в питанні, в якому у самій структурі Державної фіскальної служби України існували сумніви, що вказує на прийняття рішення, заснованого фактично на гіпотетичних припущеннях наявності в позивача потенційного конфлікту інтересів [12].

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, зокрема, у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір [8]. Відповідно, суд задовольнив позовні вимоги.

На окрему увагу під час розгляду трудоправових заходів запобігання корупції та врегулювання конфлікту інтересів заслуговують встановлені обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, недотримання яких аналогічно тягне за собою застосування відповідних трудоправових заходів. Зокрема, особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється протягом року із дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами-підприємцями. Порушення обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору. Правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням цієї вимоги, можуть бути визнані недійсними. Тому в разі виявлення порушень, передбачених ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з питань запобігання корупції звертається до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним [6].

Наприклад, громадянку було звільнено з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації, згідно з п. 7-1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Зокрема, відповідно до постанови Решетилівського районного суду Полтавської області, працюючи на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації, вона здійснювала сумісництво, пов'язане з підприємницькою діяльністю [14].

Висновки

Отже, проаналізувавши та узагальнивши вищесказане, пропонуємо виділити такі види трудоправових заходів запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів:

1. за суб'єктами врегулювання - зовнішні трудоправові заходи та внутрішні (самостійне врегулювання особою, щодо якої має місце конфлікт інтересів);

2. залежно від характеру конфлікту інтересів - трудоправові заходи за умови, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру (усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів); трудоправові заходи за умови, якщо конфлікт інтересів має постійний характер, пов'язаний із конкретним повноваженням особи (перегляд обсягу службових повноважень особи); трудоправові заходи за постійного характеру конфлікту інтересів (переведення та звільнення з посади);

3. залежно від встановленої вимоги щодо згоди працівника - трудоправові заходи, які потребують згоди працівника на їхнє застосування (наприклад, переведення на іншу посаду) та трудоправові заходи, що не потребують такої згоди (звільнення);

4. за підставами застосування - звільнення працівника у разі порушення обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування; переведення і звільнення працівника у разі порушення обмеження спільної роботи близьких осіб; переведення і звільнення працівника у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів.

Список використаних джерел

1. Кузьміна К.О. Правове регулювання звільнення працівників з підстав, що спрямовані на запобігання корупції: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. Харків, 2015. 20 с.

2. Конєва С.О. Звільнення з публічної служби як захід запобігання корупції: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Запоріжжя, 2018. 201 с.

3. Егоров В.И., Харитонова Ю.В. Трудовой договор: учеб. пособ. Москва: КНОРУС, 2007. 456 с.

4. Чанышева Г.И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины: учеб. пособ. Харьков: Одиссей, 1999. 480 с.

5. Іншин М.І., Щербина В.І. Трудове право України: підручник. Хврків: Диса плюс, 2014. 500 с.

6. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1700^11. Відомості Верховної Ради. 2014. № 49. Ст. 2056.

7. Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів» від 29 вересня 2017 р. № 839. ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0839884-17.

8. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. Відомості Верховної Ради УРСР від 17.12.1971. 1971 р. Додаток до № 50.

9. Рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/376/18 від 23 березня 2018 р. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73149126.

10. Лист Міністерства юстиції України від 22 лютого 2013 р. № 1332-0-26-13/11 «Щодо запобігання і протидії корупції». ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v13_1323-13.

11. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво». ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-02.

12. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 червня 2019 р. у справі № 826/6677/16. иКЬ: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82158019.

13. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755^1. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 13-14, № 15-16, № 17. Ст. 112.

14. Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2014 р. у справі № 542/142/14-ц. ЦКЬ: http://reyestr.court.gov.ua/Review/39893108.

Размещено на Allbest.ru