Специфіка сучасного визначення об’єкта розбою та окреслення його об’єктивної сторони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка сучасного визначення об'єкта розбою та окреслення його об'єктивної сторони

У статті розглянуто сучасні проблеми в межах визначення об'єкта розбою та окреслення його об'єктивної сторони. У статті акцентується увага, що на сучасному етапі реформування вітчизняної системи законодавства особливого розгляду заслуговують питання окреслення класифікаційного розуміння наукових позицій щодо визначення об'єкта розбою та, відповідно, його об'єктивної сторони.

Аналізуючи підняте питання, автор наголошує на тому, що виникає нагальна проблема урахування сучасної специфіки розбою в межах окреслення його об'єкта на комплексному системному рівні з позиції дослідження його об'єктивної сторони.

Дослідження, яке проводить автор, спрямоване на встановлення об'єктивних ознак розбою та розкриття ознак нападу.

У ракурсі дослідження автором зазначено, що сучасні наукові праці, які присвячені піднятим у досліджені питанням, більшою мірою присвячені питанням кримінальної відповідальності за розбій як майновий злочин або злочин проти власності та замало уваги приділялося саме окресленню його об'єктивної сторони з боку визначення загального базового поняття розбою як кримінально-правової категорії. Відповідно, автор висуває питання: ознака якого саме злочину утворює фактичне заволодіння майном - розбою або будь-якого іншого? Як стверджується в літературі, якщо розбій реально призвів до заволодіння майном, воно (заволодіння) входить до складу розбою як ознака його об'єктивної сторони; насильницьке вилучення майна становить неодмінну конститутивну ознаку розбою як злочину.

Під час дослідження автор з'ясовує, що в цьому разі простежується логічна невідповідність, яка зводиться до того, що розбій як напад закінчено з моменту нападу, але фактичне заволодіння майном чомусь включається до складу вже завершеного злочину.

Проведений автором аналіз дає змогу зробити висновок, що розбій варто розуміти як напад, який закінчений із моменту нападу, але фактичне заволодіння майном включається до складу вже завершеного злочину.

Станом на 2019 рік аспекти формування узагальненої наукової позиції щодо кри-мінально-правового визначення об'єкта розбою та його об'єктивної сторони переважно заведено розглядати в межах наукового з'ясування відповідного ряду об'єктивних ознак складу злочину.

Проте, враховуючи специфічність поняття розбою у фаховій літературі, сформувалась ко-лізія, яка зводиться до того, що характеристику розбою науковці подають не тільки як сукупність ознак складу злочину. Зокрема, О.О. Горішній наголошує: «Ознаки складу злочину, що передба-чає відповідальність за розбій, та елементи злочину, що здійснюється в реальності, - це досить близькі, але не тотожні категорії» [1, с. 147].

У ракурсі піднятої проблематики на практиці досить проблемним питанням під час квалі-фікації злочинів подекуди є відмінність розбою від насильницького грабежу.

Зазначена вище наукова позиція знайшла наукове підтвердження не тільки в працях вітчизняних науковців, а й у вітчизняній правозастосовній практиці.

На узагальненому науковому рівні піднята проблематика заслуговує більш детального аналізу з різностороннім фаховим врахуванням наявних аспектів у ракурсі правового окреслення специфіки розуміння об'єктивного представлення розбою з наданням характеристики об'єктив-ної сторони розбою не тільки з позицій кримінально-правової категорії, а й з позиції зазначення його об'єктивних ознак, які передбачають відповідальність за розбій, та реалізації формалізова-ного структурного представлення розбою, як злочину, вчинюваного в реальній дійсності.

З огляду на вищевказане виникає нагальна проблема урахування сучасної специфіки роз-бою в межах окреслення його об'єкта на комплексному системному рівні з позиції дослідження його об'єктивної сторони.

Питання кримінально-правової характеристики об'єктивної сторони розбою розглядали у своїх працях такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як О.О. Горішній [1, c. 4], В.О. Попелюшка [7, c. 100], Ю.В. Паламарчук [4, c. 167], Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова [2, c. 46], Н.А. Мирошничен-ко [2, c. 10] та інші.

Проте роботи вказаних вище дослідників зазвичай були присвячені більшою мірою пи-танням кримінальної відповідальності за розбій як майновий злочин або злочин проти власності, та замало уваги приділялося саме окресленню його об'єктивної сторони зі сторони визначення загального базового поняття розбою як кримінально-правової категорії.

Аналізуючи сучасні наукові праці, присвячені питанню розбою, варто зазначити, що в роботі К.В. Паламарчук викладено результати досліджень щодо об'єктивних ознак розбою за кримінальним правом України та іноземних держав [4, c. 167].

З позиції узагальненого наукового окреслення об'єктивної сторони розбою в працях су-часних науковців Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова [2, c. 46] В.О. Попелюшка [7, c. 100] виникає зумов-лююче направлення щодо відповідальності за неї особи.

У праці Л.В. Лісниченко зазначається, що розбій варто відносити до двох об'єктних зло-чинів, де розбій посягає на два об'єкти: право власності й особу (її здоров'я і життя) [6, c. 254].

Отже, нині, попри очевидну наукову і практичну значущість, питання щодо визначення об'єкта розбою та його об'єктивної сторони ще не були об'єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.

Постановка завдання. Метою статті є аналіз сучасного розуміння об'єктивної сторони розбою та визначення кваліфікаційних ознак об'єкта розбою з позиції самостійного комплексно-го кримінально-правового дослідження.

Результати дослідження. З позиції вітчизняного законодавства розбій варто розуміти як злочин проти власності. Відповідно, об'єктивна сторона розбою полягає в нападі з метою заволо- діння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, що зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

З позиції Б.В. Волженкіна насильство або загроза застосування насильства в складі розбою варто розуміти лише як один з елементів нападу, що включає в себе також інші дії. При цьому само-стійність нападу бачиться в тому, що він являє собою певні дії, що передують насильству [7, с. 56].

Розвиваючи погляди Б.В. Волженкіна, варто зазначити, що саме «напад» виступає першим етапом розбою, що полягає у швидких, агресивних, стрімких діях, спрямованих проти потерпі-лого, а застосування фізичного або психічного насильства - другим його етапом, на якому напад органічно поєднується з насильством, не втрачаючи, втім, від цього своєї самостійності.

Досить суттєва кількість науковців із цього приводу зазначає, що «напад» варто розуміти не як саме посягання, а як форму (спосіб) його скоєння.

Доцільно зазначити, що поняття нападу набуває, відповідно, іншої юридичної природи під час співвіднесення його з фізичним насильством у широкому розумінні (умисне заподіяння фізичної шкоди незалежно від способу).

Однак, розглядаючи зазначені вище міркування, варто погодитися із зауваженням М.Б. Гугучія, який вказує, що вони суперечать диспозиції розбою, оскільки розбій утворює тіль-ки таке насильство, яке пов'язане з нападом і відбувається у вигляді нападу [8. с. 25]. На думку М.Б. Гугучія, об'єктивна сторона розбою полягає в нападі, який складається у фізичному або пси-хічному насильстві над особистістю потерпілого з метою заволодіння чужим майном [8, с. 25].

Спираючись на викладене, слід констатувати, що вчені сьогодні трактують поняття напа-ду дуже широко, фактично не надаючи йому самостійного значення.

У зв'язку з вищезазначеним А.І. Бойцов пропонує виключити поняття «напад» із дефініції розбою, залишивши посилання виключно на застосування небезпечного насильства або загрозу його застосування» [9, с. 125].

Розвиваючи підняту тематику, слід детально проаналізувати ознаки нападу.

Зокрема, розглядаючи ознаки нападу, виділимо такі основні моменти: зовнішній агресив-ний вплив на потерпілого є суттєвою ознакою, і тому вказується у вироку; раптовість (стрімкість) має факультативне значення. Однак у судовій практиці під час розгляду конкретних криміналь-них проваджень раптовість визнається суттєвою ознакою нападу.

У цьому разі варто зауважити, що й форми нападу можуть бути різними: наприклад, під час пострілу «в упор» напад є явно відкритим, під час удару ножем сплячого або пострілу з-за рогу форми нападу можуть бути різними, тобто кваліфікуватися як напад можуть як явні, відкриті насильницькі дії, так і дії таємні.

Більш обережний підхід до кваліфікації дій винних має мати місце у тих випадках, коли безпорадний стан потерпілого досягається шляхом споєння його спиртними напоями або введен-ня наркотичних засобів.

Відповідальність за розбій у подібних випадках може наступати лише тоді, коли потерпі-лого змусили прийняти речовини насильно (наприклад, шляхом загрози). У разі ж добровільного вживання відповідальність за розбій повинна бути виключена.

Наступною ознакою нападу є насильство. Ключові ознаки насильства в розбої є такими: воно має небезпечний не тільки для здоров'я, але і для життя характер; характеризується умис-ною формою вини; має на меті - вилучити або утримати чуже майно.

Насильство у розбої небезпечне для життя або здоров'я залежно від наявності однієї із двох можливих причин: залежно від наслідків застосованого фізичного впливу або залеж-но від небезпеки способу цього впливу. Небезпечне за наслідками насильство в розбої може виражатися в заподіянні легкої, середньої тяжкості або тяжкої шкоди здоров'ю. Насильство в розбійному нападі може бути представлено і вбивством потерпілого, яке, втім, вимагає до-даткової кваліфікації.

Наступною ознакою об'єктивної сторони розбою є застосування насильства, саме небез-печного для життя чи здоров'я, або загроза застосування такого насильства.

Психічне насильство під час розбійного нападу виражається в загрозі негайного застосу-вання фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я, і включає в себе залякування по-терпілого з метою вилучення і (або) утримання чужого майна будь-яким із названих вище видів фізичного насильства. Саме ж поняття «загроза» варто розуміти як стан небезпеки, очікування якогось того шкідливого результату.

Загроза застосування насильства може виражатися в усній, письмовій формі або шляхом конклюдентних дій. Вона може складатися або у висловлюванні з наміром негайного застосу-вання фізичного насильства, або у вчиненні будь-яких страхітливих рухів тіла, залякуючих дій (демонстрація зброї або предметів, які можуть бути використані як зброя), а також може характе-ризуватися поєднанням відповідних дій.

У кримінально-правовій теорії визнано, що загроза як засіб вилучення майна за своїм характером повинна бути реальною [1, с. 144].

Конкретність загрози в науці кримінального права належить до числа спірних, тому з ви-щезазначеного питання в сучасному науковому осередку сформувалось досить різностороннє наукове бачення. Наприклад, на думку одних дослідників, конкретна форма загрози характеризує таку властивість загрози, як її реальність. На думку інших - конкретність загрози означає, що в ній міститься вказівка на певне благо, якому загрожують завдати шкоди (будь це життя, здо-ров'я чи тілесна недоторканність), і на конкретні дії, вчиненням яких особа має намір виконати загрозу [4, с. 143].

В останньому випадку під конкретністю розуміється ясність того, яким саме чином вин-ний має намір виконати загрозу. Конкретність загрози передбачає і її визначеність, але не завжди. Загроза може мати невизначену форму. Це має місце, коли характер дії, вчиненням якого винний загрожує жертві, передбачає можливість заподіяння одного з декількох несприятливих наслідків.

Зміст, характер і ступінь інтенсивності загрози слід оцінювати з урахуванням усіх обста-вин події.

Розбій, який чинять за допомогою психічного насильства, вважається закінченим із мо-менту проголошення загрози в присутності потерпілого або інших осіб і додаткової кваліфікації не потребує.

Цікаво, що в юридичній літературі деякі вчені виділяють ще й такий вид психічного на-сильства, як гіпноз, оскільки гіпнозу притаманні всі ознаки останнього, а саме - протиправність, суспільна небезпека, умисний вплив, конкретна мета впливу, інтелектуальний спосіб впливу, за-подіяння психічної шкоди (душевних страждань або розладів психіки) потерпілому.

Крім того, гіпноз має особливості, серед яких можна виділити такі: гіпноз являє собою вплив на психіку людини; гіпноз блокує свідомість і волю загіпнотизованої особи; викликає в організмі зміни фізичного характеру (розслабленість м'язів, нереагування органів зору на змі-ну освітленості і т. п.); гіпноз надає можливість сприйняття загіпнотизованим кожної команди гіпнотизера, оскільки кримінальний гіпноз здійснюється, як правило, крім або проти волі загіп-нотизованого [10, с. 65].

Зазначені ознаки зумовлюють специфіку гіпнозу, яку необхідно враховувати під час кваліфікації. З цього приводу Е.Н. Бархатова пропонує застосувати цю кваліфікацію з розумін-ням її як введення в організм потерпілого сильнодіючої, отруйної або одурманюючої речовини [10, с. 66]. Розвиваючи ці погляди, Е.Н. Бархатова пропонує розцінювати діяння залежно від ступеня небезпеки зазначеної речовини для організму, як спосіб вчинення розбою або насиль-ницького грабежу - без урахування ознак відкритості і нападу [10, с. 66].

Керуючись цим роз'ясненням і спираючись на те, що гіпнотичне навіювання являє собою насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, можна говорити про кваліфікацію розбою, вчи-неного за допомогою гіпнозу. У цьому разі для того, щоби гіпноз став кваліфікуючою ознакою в розбої, необхідно провести дослідження гіпнозу як виду психічного насильства, а саме як на-сильства, небезпечного для життя чи здоров'я, як способу заволодіння майном.

Специфіка такого різновиду небезпечного насильства в розбої полягає в тому, що воно може фактично не заподіяти жодних наслідків для життя або здоров'я, проте в момент застосу-вання створює реальну небезпеку.

За чинним законодавством розбій вважається закінченим із моменту нападу. Законодавець момент закінчення злочину відніс на ранню стадію - розбій визнається закінченим уже під час як такого замаху на заволодіння майном, спроби самого заволодіння.

Унаслідок цього створюється ілюзія, що фактично наслідки, які настали у вигляді проти-законного захоплення чужого майна, лежать за межами складу розбою.

Відповідно виникає питання, ознака якого саме злочину утворює фактичне заволодіння майном - розбою або будь-якого іншого? Як стверджується в літературі, якщо розбій реально призвів до заволодіння майном, воно (заволодіння) входить до складу розбою як ознака його об'єктивної сторони; насильницьке вилучення майна становить неодмінну конститутивну ознаку розбою як форми злочину.

Проте під час дослідження з'ясовано, що в такому разі простежується логічна невідпо-відність, яка зводиться до того, що розбій як напад закінчено з моменту нападу, але фактичне заволодіння майном чомусь включається до складу вже завершеного злочину.

Відповідно момент, з якого злочин, що здійснюються шляхом нападу, кваліфікуються як закінчений, і момент фактичного закінчення нападу як поведінкового акту, що протікає в часі і просторі, збігаються не завжди, а спираючись на практичний досвід, реально не збігається як такий. У разі їх збігу напад дійсно має місце вже в момент створення обстановки реальної загрози.

У всіх випадках, коли напад містить у собі елементи фізичного або психічного насильства, небезпечного для життя і здоров'я, застосовуваного з метою заволодіння майном потерпілого, відповідальність повинна наступати за закінчений розбій навіть за тієї умови, якщо внаслідок раптової зміни обстановки або активного опору потерпілого злочинцеві не вдалося довести зло-чинний умисел до кінця.

На практиці поширені випадки, коли напад і насильство збігаються за часом, а етап ство-рення обстановки реальної небезпеки взагалі відсутній. Отже, визначення нападу тільки як ство-рення обстановки небезпечного стану, в просторових і часових межах якого зберігається загроза реального застосування насильства, є занадто вузьким і не розкриває сутності нападу щодо всіх можливих випадків його прояву.

Висновки

насильство розбій об'єктивний

Проведений аналіз дає змогу зробити висновок, що розбій варто розуміти як злочин, закінчений із моменту нападу, але фактичне заволодіння майном включається до складу вже завершеного злочину.

Список використаних джерел

1.Горішний О.О. Кваліфікуючі ознаки складу розбою. Науковий вісник Дніпропетров¬ського університету внутрішніх справ. Дніпропетровськ, 2010. № 1. 142-147 с.

2.Баулін Ю.В., Борисов В.І. Кримінальне право України: загальна частина : підручник / за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 4-е вид., переробл. і допов. Харків, 2010. 456 с.

3.Паламарчук К.В. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки розбою за кримінальним правом України та іноземних держав. Актуальні питання кримінологічної політики в Україні : мат-ли міжвузівської науково-практичної конференції, 25 квітня 2012 р. С. 166-169.

4.Попелюшко В.О. Предмет доказування в кримінальному процесі (кримінально-проце¬суальні та кримінально-правові аспекти) : монографія. Острог, 2001. 195 с.

5.Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. ; за ред.. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 2-е вид., перероб. і доп. Київ : Юрінком Інтер, 2005. 544 с.

6.Лісниченко Л.В. Кримінально-правова характеристика грабежів і розбійних нападів. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 6. С. 253-257.

7.Волженкин Б.В. Вопросы квалификации краж, грабежей и разбоев, совершенных с целью завладения личным имуществом граждан. Москва, 1981. 120 с.

8.Гугучия М.Б. Ответственность за разбой по советскому праву. Сухум, 1958. 151 с.

9.Бойцов А.И. Преступления против собственности. Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс, 2002. 775 с.

Размещено на Allbest.ru