Право громадянина України на отримання відпустки, види і порядок надання відпусток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Право громадянина України на отримання відпустки, види і порядок надання відпусток

Романенко М.В.

У статті розглянуто зміст термінів «щорічна відпустка» та «додаткова відпустка», відповідно до чинного законодавства України, проаналізовано нормативно-правові акти, які регулюють право громадян на відпустку, також розглянуто особливості надання й оплати відпустки. Проведено детальний аналіз основних характерних рис щорічних відпусток: особливості звільнення працівника від виконання покладених на нього професійних обов'язків, термін самої щорічної відпустки, збереження оплати праці (заробітної плати) за працівником під час відпустки. Наведено класифікацію відпусток, надана характеристика підґрунтя даного питання в сучасному трудовому праві України. Визначено, що право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством. Дотримання порядку надання щорічних відпусток у терміни, визначені Законом України «Про відпустки» та Кодексом законів про працю України, є безпосереднім обов'язком роботодавця. Наголошено, що частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією за власним бажанням працівника за умови, що тривалість наданої працівникові частини щорічної відпустки та додаткових відпусток сумарно налічує не менш ніж двадцять чотири календарних дні. Доведено, що законодавство гарантує право найманим працівникам, якими є фізичні особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, право на отримання щорічної (основної) та додаткових видів відпусток. Зроблено висновок про доцільність вжиття заходів для забезпечення належного нормативно-правового регулювання відповідальності роботодавця, яким відповідно вважається: власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи, які використовують найману працю, а також власники розташованих в Україні іноземних під-приємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), філій і представництв, які використовують працю найманих працівників, за невиконання норм трудового законодавства в частині надання щорічних (основних) та додаткових відпусток. відпустка професійний право

Ключові слова: відпустка, класифікація, основна відпустка, додаткова відпустка, соціальна відпустка.

The article considers the meaning of the terms “annual leave” and “additional leave” in accordance with the current legislation of Ukraine, an alyzes the legal acts regulating the right of citizens to leave, and considers the features of granting and paying for leave. A detailed analysis of the main features of annual leave is made: the peculiarities of the employee's dismissal from the performance of his / her professional duties, the term of the annual leave it self, the maintenance of wages (wages) for the employee during the leave. The classification of vacations is given, and the characteristic of the basis of this question in the modern labor law of Ukraine is given. It is determined that the right to leave is guaranteed by a guaranteed leave of absence of a definite duration, with the preservation of her period of work (position), wages (allowances) in the cases provided for by the legislation. Compliance with the procedure for granting annual leave with in the time limits set by the Law of Ukraine “On Leave” and the Labor Code of Ukraine is a direct responsibility of the employer. It is emphasized that part of the annual leave can be replaced by monetary compensation at the employee's request, provided that the length of the granted part of the annual leave and additional leave totals at least 24 calendar days. It is proved that the law guarantees the right to employees, who are natural persons who work under an employment contract (contract) at the enterprise, institution, organization, regard less of owner ship, type of activity and business or natural person's right to receive annual (basic) and additional types of holidays. It is concluded that it is advisable to take measures to ensure the proper regulatory regulation of the liability of the employer, which is considered respectively: the owner of the enterprise, institution, organization or its authorized body, regardless of ownership, type of activity and management and natural persons who use hired labor, as well as owners of foreign enterprises, institutions and organizations (including international ones) located in Ukraine, branches and representative offices that employ employees, for non-compliance with the labor legislation regarding the provision of annual (basic) and additional leave.

Key words: office, classification, basic office, pre-service office, social office.

Вступ. Щорічнаосновнавідпусткаєоднимізмотиваційнихчинниківнайманихпрацівників, щомаєбезпосереднійвпливнадіяльністьбудь-якогопідприємства. У Конституції України, а саме у ст. 45 зазначено, що працівник має право на щорічну оплачувану відпустку як один із видів відпочинку.

Право на відпустку є частиною правового статусу працівника. Його має кожний працівник, який працює за трудовим договором. Водночас право на відпустку закріплене міжнародними правовими актами. До того ж забезпечення права працівника на отримання відпустки гарантується державою. Проте досить часто найманий працівник стикається із ситуацією, коли роботодавець перешкоджає використанню передбаченого законом права на відпустку в повному обсязі або й узагалі не надає можливості реалізувати право працівника на відпустку. Здебільшого працівники, що перебувають у ситуації підпорядкування та страху втрати місця роботи, змушені погоджуватися з вимогами роботодавця, скорочуючи термін перебування у відпустці, відмовляючись від неї або не отримуючи за цей період заробітної платні, навіть не підозрюючи, що стикаються з утиском власних прав.

Питання правового регулювання щорічної відпустки громадян України є одним із напрямів наукового дослідження значного кола науковців, зокрема Л. Гуцаленко, М. Дубініної, О. Перунової та багатьох інших. Водночас мають місце питання, які потребують подальшого дослідження й удосконалення. Так, постає необхідність в удосконаленні класифікаційних ознак і видів відпусток, їх внутрішній регламентації на підприємствах, документальному оформленні тощо.

Постановка завдання. Метою статті є визначення основних особливостей, характерних і класифікаційних ознак відпусток, для вдосконалення їх організації та контролю.

Результати дослідження. Право на відпочинок для кожного, хто працює, гарантується законодавством України. Зокрема, у ст. 45 Конституції України визначено право громадянина на отримання оплачуваної щорічної відпустки [1]. Кодекс законів про працю України ст. 2 відносить право працівника на відпочинок і щорічні оплачувані відпустки до основних трудових прав працівника [2]. Закон України «Про відпустки» у ст. 2 визначає, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи [3]. Конвенція Міжнародної організації праці (далі - МОП) № 132 про оплачувані відпустки, ратифікована Україною відповідно до Закону України від 29 травня 2001 р. № 2481-Ш, у ст. 1 передбачає, що кожна особа має право на щорічну оплачувану відпустку встановленої мінімальної тривалості [7].

Відповідно до чинного законодавства України, під відпусткою варто розуміти встановлену законом, трудовим контрактом чи колективним договором певну кількість календарних днів безперервного відпочинку, які були надані роботодавцем працівникові в календарному році з оплатою або без оплати їх із збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час [2]. Розглянувши та проаналізувавши нормативно-правову літературу та базу наукових досліджень із питань організації та обліку відпусток, можна значно розширити поняття терміна «відпустка». Отже, відпусткою визначають:

- вільний від роботи час, протягом якого за працівником зберігається місце роботи та посада;

- самостійний вид часу для відпочинку, що передбачає широку диференціацію;

- відпочинок протягом кількох днів поспіль із збереженням місця роботи та середнього заробітку;

- безперервний вільний від роботи час, протягом якого за працівником зберігаються його місце роботи (посада) та середній заробіток [5, с. 102].

Ознаками відпустки є звільнення від виконання обов'язків, оплата відпустки, збереження місця і заробітної плати.

Законодавець забезпечує право особи на відпустки гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законом, а також забороною заміни відпустки грошовою компенсацією.

Відпустка може бути замінена грошовою компенсацією лише у випадках, передбачених ст. 24 Закону України «Про відпустки», до яких належить: звільнення працівника, у цьому випадку працедавець зобов'язаний виплатити працівнику грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки тим працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток із розрахунку повної їх тривалості; у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник [3].

Також частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією за власним бажанням працівника за умови, що тривалість наданої працівникові частини щорічної відпустки та додаткових відпусток сумарно налічує не менш ніж 24 календарних дні.

Грошова компенсація за невикористані дні щорічних відпусток може також виплачуватися спадкоємцям у разі смерті працівника.

В усіх інших випадках заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Доцільно зазначити, що, окрім основної щорічної відпустки, законодавством закріплено й інші види відпусток. Виключний їх перелік надано у ст. 4 Закону України «Про відпустки». Отже, до основних видів відпусток належать:

- основна, або щорічна відпустка (п.1 ст. 4);

- додаткова відпустка (даний вид відпустки має місце коли робітник працює на підприємстві зі шкідливими, важкими або іншими особливими умовами праці) (п. 1 ст. 4);

- відпустка у зв'язку з навчанням (п. 2 ст. 4);

- відпустка творча (для завершення дисертаційного дослідження або, наприклад, відпустка для підготовки спортсмена до участі у змаганні) (п. 3 ст. 4);

- соціальні відпустки (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи й інші) (п. 4 ст. 4);

- відпустки без збереження заробітної плати (п. 5 ст. 4) [3].

Для досягнення цілей статті вважаємо доцільним більш детально зупинитися на тих видах відпусток, які гарантовані законодавчо і мають оплатний характер.

Основна відпустка надається працівнику за відпрацьований календарний рік із моменту укладання трудового договору. Термін надання основної відпустки має складати не менше 24 календарних днів і може збільшуватися залежно від особливостей виробництва, кількості років, відпрацьованих на підприємстві, умов праці тощо. Законодавством також установлено збільшений термін основної відпустки для осіб з інвалідністю I і II груп - 30 календарних днів, III групи - 26 календарних днів та осіб, що працюють, віком до 18 років відповідно 31 календарний день. Особливістю обчислення основної відпустки є те, що святкові та неробочі дні у дні відпустки не враховуються. Дана норма регулюється Законом України «Про відпустки» а також розглянута законодавцем у Кодексі законів про працю України [1; 2].

Тривалість додаткової відпустки може становити до 35 днів, дана норма стосується додаткової відпустки щодо співробітників, які працюють на підприємстві з важкими умовами праці. Що стосується відпуски для людей, які навчаються, то відпустка надається на термін навчання, який має бути підтверджений документально та, залежно від навчального закладу (середній навчальний заклад, професійно-технічний навчальний заклад, вищий навчальний заклад), рівня акредитації навчального закладу, форми навчання (денна або заочна) та періоду навчання (період настановних занять, період складання державних іспитів, період підготовки та захисту дипломного проєкту тощо).

Творча відпустка - це досить тривала відпустка, вона може тривати до 3-х місяців для кандидата і до 6-ти місяців для здобуття наукового ступеня доктора наук; до 3-х місяців - для написання підручника чи наукової праці [6]. Інший вид додаткової відпустки - для підготовки й участі у всеукраїнських і міжнародних спортивних змаганнях, що включені до єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України на відповідний рік, її термін має складати не більше 40 днів [7].

Із 2018 р. учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 рр.», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Отже, перелік додаткових видів відпусток доповнено ст. 16-2, якою передбачено додаткові відпустки окремим категоріям громадян і постраждалим учасникам Революції Гідності [2].

До соціальних відпусток належить відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, яка обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів, а в разі народження двох і більше дітей або у випадку ускладнення пологів її термін може збільшуватися до 140 календарних днів. Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Особа, яка усиновила дитину із числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, має право скористатися одноразовою оплачуваною відпусткою у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів або 70 календарних днів - у разі усиновлення двох і більше дітей.

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (зокрема, у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. А за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість може збільшуватися, але не може перевищувати 17 календарних днів. Згідно із законодавством України, усі перелічені види відпусток мають бути оплачені [2].

Обов'язком роботодавця є надання працівникам часу для відпочинку, відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних потреб та інтересів. А ненадання щорічних і додаткових відпусток у терміни, визначені Законом України «Про відпустки» та Кодексом законів про працю України, є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавець може бути притягнений до відповідальності згідно із законом [9]. Законодавець передбачає, що за порушення законодавства про працю роботодавець може бути притягнутий до адміністративної (ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та навіть кримінальної відповідальності (ст. 172 Кримінального кодексу України). Проаналізувавши норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема ст. 41 «Про порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці», та Кримінального кодексу України (ст. 172 «Грубе порушення законодавства про працю»), можна зробити висновок, що відповідальність за ненадання роботодавцем щорічних та додаткових видів відпусток прямо не вказано. Що, на нашу думку, можна вважати прогалиною у праві, оскільки конкретне вирішення ані загалом, ані в будь-якій частині законом не передбачено.

Певний алгоритм вирішення вищезазначеного питання передбачений у листі Міністерства соціальної політики України від 21 червня 2012 р. «Про грошову компенсацію за невикористану відпустку» [9], у якому зазначається обов'язок роботодавця щодо надання щорічної відпустки найманим працівникам. Навіть якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією України, Законом України «Про відпустки» право на відпочинок (щорічну відпустку), зважаючи на те, що роботодавець несе відповідальність за ненадання відпустки, йому рекомендовано в межах, установлених графіком, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки. У свою чергу, відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України, працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця [9].

Висновки. Отже, право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством. Дотримання порядку надання щорічних відпусток у терміни, визначені Законом України «Про відпустки» та Кодексом законів про працю України, є безпосереднім обов'язком роботодавця.

Спираючись на проведений аналіз відповідних нормативно-правових актів, автор доходить висновку, що законодавство гарантує право найманим працівникам, якими є фізичні особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, право на отримання щорічної (основної) та додаткових видів відпусток. Однак нормативні акти, які передбачають відповідальність за порушення трудового законодавства в цьому напрямі, потребують невідкладного перегляду та доопрацювання, у зв'язку із чим доцільно вжити заходів щодо забезпечення належного нормативно-правового регулювання відповідальності роботодавця, яким відповідно вважається: власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю, а також власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, за невиконання норм трудового законодавства в частині надання щорічних (основних) і додаткових відпусток.

У зв'язку із чим уважаємо за доцільне:

- п. п. 1 та 2 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнити словами: «ненадання щорічної відпустки, додаткової відпустки, відпустки у зв'язку з навчанням, відпустки творчої, відпустки для підготовки та участі у змаганнях, соціальної відпустки та відпустки без збереження заробітної плати у строки та терміни, визначені Законом України «Про відпустки»»;

- п. п. 1 та 2 ст. 172 Кримінального кодексу України доповнити словами: «відмова у наданні щорічної відпустки, додаткової відпустки, відпустки у зв'язку з навчанням, відпустки творчої, відпустки для підготовки та участі у змаганнях, соціальної відпустки та відпустки без збереження заробітної плати у строки та терміни, визначені Законом України «Про відпустки», або інше перешкоджання в реалізації найманим працівником права на отримання щорічної відпустки, до-даткової відпустки, відпустки у зв'язку з навчанням, відпустки творчої, відпустки для підготовки та участі у змаганнях, соціальної відпустки та відпустки без збереження заробітної плати у строки та терміни, визначені Законом України «Про відпустки»».

Список використаних джерел

1. Конституція України (із змінами, внесеними законами України від 8 грудня 2004 р. № 2222-ГУ, від 1 лютого 2011 р. № 2952-УГ, від 19 вересня 2013 р. № 586-УП, від 21 лютого 2014 р. № 742-УІГ). ЦКЬ: http://www.president.gov.ua/content/constitution.html.

2. Кодекс законів про працю України : Закон України від 10 грудня 1971 р. № 322-УШ. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08.

3. Про відпустки : Закон України від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР. ЦКЬ: zakon.rada.gov. ш^/504/96-вр.

4. Авескулов В. Щодо визначення поняття «щорічна відпустка». Актуальні проблеми держави і права. 2012. Вип. 63. С. 362-367. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2012_63_54.

5. Коваленко О., Крисюк О. Відпустка як різновид часу відпочинку в міжнародних і вітчизняних нормативно-правових актах. Правничий вісник Університету «КРОК». 2013. Вип. 15. С. 102-108.

6. Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток : постанова Кабінету Міністрів від 19 січня 1998 р. № 45. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/45-98-%D0%BF.

7. Про затвердження порядку надання та оплати відпусток для підготовки участі у всеукраїнських і міжнародних спортивних змаганнях : постанова Кабінету Міністрів від 1 червня 2011 р. № 565. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/565-2011-%™%ВЕ

8. Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 132 (переглянутої) 1970 р. про оплачувані відпустки : Закон України від 29 травня 2001 р. № 2481-Ш. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 31. Ст. 156. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/2481-14.

9. Про грошову компенсацію за невикористану відпустку : лист Міністерства соціальної політики України від 21 червня 2012 р. № 207/13/116-12. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v_207739-12.

Размещено на Allbest.ru