Принцип законності в системі правового забезпечення протидії біотероризму

Размещено на http://allbest.ru

Принцип законності в системі правового забезпечення протидії біотероризму

Кравчук М.Ю.

Вступ

У сучасних умовах формування та розвитку окремих негативних світових суспільно-політичних тенденцій тероризм посідає досить провідне місце та становить глобальну проблему. Саме тому світове співтовариство спрямовує значні зусилля на протидію цьому негативному явищу. При цьому слід зазначити, що велике значення надається вирішенню кримінально- та адміністративно-правової сторони проблематики, що знаходить свій прояв і в тенденції до розширення правової заборони щодо терористичних дій у міжнародному праві та продукується на національні законодавства різних країн світу. Така стійка тенденція, на думку автора, актуалізує дослідження протидії біотероризму шляхом установлення позитивних моментів і неточностей у чинному антитерористичному вітчизняному законодавстві з метою розроблення науково обґрунтованих і конструктивних, збалансованих зі світовим досвідом пропозицій щодо вдосконалення такої протидії. Проте слід зазначити, що вивчення і надання рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства в частині практичного вирішення органами державної влади проблем протидії біотероризму поєднано з певними труднощами. Зокрема, у науковій літературі масштаби цього явища є чітко не визначеними, а складові елементи системи правової протидії тероризму загалом та його складнику - біотероризму є досить не конкретні. Усе це суттєво ускладнює вироблення дієвих законодавчих формулювань щодо організації протидії цьому явищу.

Логічним наслідком зазначеної суспільно-політичної невизначеності подальшої парадигми вдосконалення системи протидії біотероризму в Україні стало авторське дослідження загальних принципів протидії тероризму на підставі Закону України «Про боротьбу з тероризмом» [1] та інших нормативно-правових актів вітчизняної системи законодавства.

Слід також зазначити, що дотепер формулювання та характеристика принципів протидії біотероризму в системі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин здійснювалися лише в окремих наукових статтях таких правників, як О.О. Головацький, В.В. Квасюк, В.В. Курзова, Д.Л. Поклонський, М.Ю. Тарасов, та незначної низки інших науковців. Своєрідним доповненням до зазначеного дослідницького фактичного масиву матеріалів є також праці фахівців різних суспільних наук, зокрема таких, як О.В. Губар (державне управління), Ю.А. Лапутіна (дослідження з психології у межах міждисциплінарних досліджень у галузі розроблення та вдосконалення біологічних продуктів різного призначення) тощо. На противагу вищезазначеному нині сформоване значне науково-теоретичне підґрунтя щодо визначення принципів протидії такому комплексному суспільно негативному явищу, як тероризм, що знайшло відображення у працях таких відомих вітчизняних учених, як М.В. Джига, В.О. Євдокимов, Ю.В. Землянський, Ю.А. Кармазін, С.В. Ківалов, А.І. Комарова, О.О. Крикун, В.В. Крутов В.А. Ліпкан М.О. Поте- бенько, Ю.П. Соловкова та інші.

Постановка завдання. Однак залишається не повною мірою врегульоване питання правових засад протидії біотероризму в системі інструментів державної безпекової політики України, зокрема визначення та дослідження основних принципів протидії біотероризму, які є ключовим елементом формування перспективного законодавства на шляху подолання негативних проявів сучасного політичного стану українського суспільства та його поступу до європейських соціально-економічних стандартів.

Метою статті є здійснення аналізу загальних принципів протидії тероризму у вітчизняному законодавстві та виокремлення і аналіз принципу законності, на основі якого повинні формуватися норми законодавчих актів із протидії біотероризму.

Результати дослідження

Правову основу протидії тероризму в Україні становлять Конституція України [2], Кримінальний кодекс України [3], Закон України «Про боротьбу з тероризмом» [1], а також інші закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України та відповідно до Конституції України. Базовими положеннями, без яких неможливо сформувати норми законодавства та здійснювати чітку правозастосовну практику протидії тероризму, є базові принципи протидії тероризму.

У вітчизняній системі нормативно-правових актів, що регулюють питання протидії тероризму, базовим є Закон України «Про боротьбу з тероризмом», який прийнято з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначення правових та організаційних основ боротьби з цим небезпечним явищем, повноважень і обов'язків органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядку координації їхньої діяльності, гарантій правового і соціального захисту громадян у зв'язку з участю в боротьбі з тероризмом (преамбула) [1].

У ст. 3 («Основні принципи боротьби з тероризмом») Закону України «Про боротьбу з тероризмом» зазначається, що боротьба з тероризмом ґрунтується на таких принципах:

1) законності та неухильного додержання прав і свобод людини й громадянина;

2) комплексного використання з цією метою правових, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських, а також політичних та інших можливостей;

3) пріоритетності попереджувальних заходів;

4) невідворотності покарання за участь у терористичній діяльності;

5) пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності;

6) поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом;

7) нерозголошення відомостей про технічні прийоми і тактику проведення антитерористичних операцій, а також про склад їхніх учасників;

8) єдиноначальності в керівництві силами і засобами, що залучаються для проведення антитерористичних операцій;

9) співробітництва у сфері боротьби з тероризмом з іноземними державами, їхніми правоохоронними органами та спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом;

10) антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку ст. 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України [1].

Досліджуючи проблемні питання формування системи нормативно-правових актів протидії біотероризму, зокрема принципи формування такої системи, на нашу думку, доцільно здійснити короткий теоретико-правовий аналіз значення такої юридичної дефініції, як «принцип», та розуміння її окремими науковцями-правниками, а також більш детально проаналізувати доктринальні наукові підходи до вищезазначених законодавчо встановлених принципів протидії тероризму.

Отже, термін «принципи» походить від лат. «ргіпсіріит» - початок, закон, принцип [4, с. 225]. У сучасній вітчизняній науці збірне поняття щодо тлумачення цієї категорії можна сформулювати як вихідні, фундаментальні положення, орієнтири, перевірені теорією і практикою [5, с. 98]. Принципи значною мірою визначаються соціально-економічними умовами, що склалися в суспільстві, а їх ігнорування призводить до того, що багато змін, що відбуваються, ще довгий час не помічаються, зважаючи на суб'єктивні погляди [6, с. 78].

Досліджуючи адміністративно-правові проблеми в системі державної управлінської діяльності щодо протидії біотероризму та намагаючись визначити притаманні такій протидії спеціальні принципи формування законодавства, здійснимо аналіз окремих позицій вітчизняних науковців-правників. Отже, О.П. Рябченко зазначає: «Принципи формулюються у вигляді певних наукових положень, закріплених у своїй основі правом, і застосовуються в теоретичній і практичній державно-управлінській діяльності» [5, с. 102]. В.В. Мушенок уважає: «Принцип - це основне вихідне і безальтернативне положення будь-якого вчення, що визначає основу побудови правового механізму» [7, с. 94].

Зважаючи на вищевикладене, зазначимо, що в сучасних умовах вірогідності існування біотерористичних загроз в Україні принципи їхній протидії необхідно виділяти як самостійний і важливий чинник удосконалення державного адміністративно-правового механізму системи національної безпеки. Під спеціальним принципом законодавчого забезпечення протидії біотероризму слід розуміти основні керовані універсальні орієнтири, яким необхідно послідовно слідувати та застосовувати для впливу на будь-який об'єкт загрози чи певну сферу суспільних відносин: економічну, соціальну, наукову, технічну, яких у сукупності необхідно розглядати як систему з відповідними взаємозв'язками між певними підсистемами та елементами.

Здійснюючи аналіз наявних наукових підходів до визначених у Законі України «Про боротьбу з тероризмом» принципів протидії тероризму, зазначимо, що колектив науковців Львівського національного університету внутрішніх справ від керівництвом професора В.К. Грищука здійснив розподіл принципів протидії тероризму так:

1) загальноправові принципи (законність, комплексне використання профілактичних правових, політичних, соціально-економічних, пропагандистських заходів);

2) кримінально-правові принципи і принципи боротьби зі злочинністю (пріоритет заходів попередження тероризму; невідворотність покарання за здійснення терористичної діяльності або участь у терористичній діяльності; поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом);

3) окремі принципи антитерористичного законодавства (пріоритет захисту життя і прав осіб, що наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності; мінімальні поступки терористові; єдиноначальність у керівництві силами і засобами, що залучаються з метою проведення антитерористичних операцій; мінімальний розголос технічних прийомів і тактики проведення антитерористичних операцій, а також складу учасників зазначених операцій) [8, с. 208-209].

Спираючись на вищезазначений аналіз принципів загальної категорії «тероризм», вважаємо за доцільне викласти власну пропозицію щодо внесення змін до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» [1] шляхом розділення тлумачення понять «технологічний» і «біологічний» тероризм, визначаючи останній шляхом деталізації та виокремлення необхідних елементів з наявного у вищезазначеному законі поняття - проступки та злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням біологічної зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров'я людей речовин, включно з виведенням із ладу і руйнуванням потенційно небезпечних об'єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій і становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру. біологічний тероризм законодавство злочин

З метою обґрунтування позиції щодо доцільності внесення в чинне законодавство поняття «біологічний тероризм» пропонуємо авторське обґрунтування принципу законності адміністративно-правового забезпечення протидії біологічному тероризму як специфічному елементу комплексної суспільно-негативної категорії «тероризм».

Слід розпочати цей аналіз із наведення вислову В.Ф. Годованця про те, що законність є загальноправовим принципом, який передбачає неухильне дотримання і виконання розпоряджень Конституції України, законів і відповідних їм інших нормативних актів усіма державними і недержавними установами й організаціями, посадовими особами, громадянами [9, с. 32].

На нашу думку, основні положення цього принципу закріплено в ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти тільки на основі, у межах повноважень і способами, що передбачені Конституцією і законами України [2].

Закон України «Про боротьбу з тероризмом» як основний нормативно-правовий акт анти-терористичного законодавства хоч і не містить окремих (спеціальних) норм про заходи протидії біотероризму, однак конкретизує принцип законності визначенням компетенції державних органів, задіяних у проведенні антитерористичних операцій і плануванні заходів щодо припинення проявів, зокрема, біотероризму як сучасного різновиду терористичної діяльності.

Дотримання принципу законності у сфері протидії біотероризму, за нашим переконанням, полягає в такому. По-перше, покарання призначається уповноваженим Конституцією України органом - судом. Крім того, покарання застосовується лише до осіб, що вчинили терористичне злочинне діяння. Відповідно до ст. ст. 51, 65 Кримінального кодексу України [3] покарання може бути призначено лише таке, котре передбачено системою покарання, та визначатися відповідно до загальних засад його призначення в межах, передбачених статтею Особливої частини вищезазначеного кодексу, за якою кваліфіковане злочинне діяння.

Слід зазначити, що принцип законності передбачає також притягнення до юридичної відповідальності за вчинення терористичної діяльності біологічного характеру у спосіб, установлений нормами матеріального та процесуального законодавства України, без будь-яких вилучень, з поширенням на суб'єктів біотерористичної діяльності всієї системи державних процесуальних гарантій.

Ще один важливий елемент принципу законності в боротьбі з проявами біологічного тероризму полягає в тому, що державна політика України у сфері протидії тероризму ґрунтується на визнанні головним завданням вжиття превентивних заходів, застосувавши які можна припинити підготовчу біотерористичну діяльність, тобто здійснення акцій, що загрожують життю і здоров'ю громадян і безпеці держави.

Подальша реалізація цього принципу, на нашу думку, повинна здійснюватись на підставі законодавчо закріплених адміністративно-процесуальних заходів, які повинні включати в себе таке:

1) збір і аналіз інформації про терористичну діяльність суб'єктів біологічного тероризму на території України;

2) створення системи гарантування безпеки суспільства і держави від біологічних терористичних посягань;

3) координацію діяльності правоохоронних органів України з подібними органами інших держав.

На нашу думку, доцільно також дещо конкретизувати особливості адміністративно-правового регулювання співробітництва у сфері протидії біотероризму з іноземними державами, їхніми правоохоронними органами та спеціальними службами, а також із міжнародними організаціями, що здійснюють боротьбу з тероризмом.

Висновки

В сучасних умовах вірогідності існування біотерористичних загроз в Україні принципи їхній протидії необхідно виділяти як самостійний і важливий чинник удосконалення державного адміністративно-правового механізму системи національної безпеки нашої держави. Під спеціальним принципом законодавчого забезпечення протидії біотероризму слід розуміти основні керовані універсальні орієнтири, яким необхідно послідовно слідувати та застосовувати для впливу на будь-який об'єкт загрози чи певну сферу суспільних відносин.

Дослідження принципів формування законодавства щодо протидії біотероризму, установлення неточностей і прогалин у чинному антитерористичному вітчизняному законодавстві дадуть змогу запропонувати науково обґрунтовані та конструктивні пропозиції щодо вдосконалення такого законодавства. Зокрема, доповнення Закону України «Про боротьбу з тероризмом» поняттям «біологічний тероризм», визначаючи останній шляхом деталізації та виокремлення необхідних елементів з наявного у вищезазначеному законі поняття, дасть змогу звернути увагу законодавця на необхідність подальшої деталізації на рівні законів і підзаконних актів системи нормативно-правової протидії біотероризму.

На думку автора, основними напрямами подальших досліджень у цій царині є теоретико-правове вдосконалення дефініції «біологічний тероризм» та інших основних термінів за проблематикою дослідження, а також забезпечення розширення та деталізації поряд із принципом законності інших принципів формування нормативно-правового масиву актів протидії біологічному тероризму.

Список використаних джерел

1. Про боротьбу з тероризмом : Закон України від 20 березня 2003 р. № 638-ІУ URL: https://zakon.rada.gov.ua.

2. Конституція України : Основний Закон від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: http://zakon5.rada.gov.ua.

3. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

4. Гриценко С.П. Латинська мова й основи римського права : навч. посібник. Київ : Центр навчальної літератури, 2005. 336 с.

5. Рябченко О.П. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин : монографія / за заг. ред. О.М. Бандурки. Харків : Видавництво Університету внутрішніх справ, 1999. 304 с.

6. Курило В.І. Адміністративні правовідносини у сільському господарстві України : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Національний аграрний університет. Київ, 2007. 419 с.

7. Мушенок В.В. Принципи діяльності держави щодо фінансової підтримки сільського господарства. Бюлетень Міністерства юстиції України. Київ, 2011. № 7. С. 91-98.

8. Тероризм: теоретичні та прикладні аспекти : навч. посібник / кол. авторів; за заг. ред. проф. В.К. Грищука. Львів : ЛьвДУВС, 2011. 328 с.

9. Годованець В.Ф. Конституційне право України : навч. посібник. Київ : МАУП, 2005. 234 с.

Анотація

Принцип законності в системі правового забезпечення протидії біотероризму. Кравчук М.Ю.

У статті зазначено, що тероризм посідає досить провідне місце серед негативних чинників впливу на розвиток суспільних відносин і становить глобальну проблему для людства.

Досліджено нормативно-правові засади протидії біологічному тероризму та здійснено аналіз неточностей і прогалин у чинному вітчизняному антитерористичному законодавстві.

Обґрунтовано важливість завдання для сучасної адміністративно-правової науки щодо дослідження заходів протидії біотероризму та пошуку науковцями збалансованих зі світовим досвідом пропозицій удосконалення такої протидії.

Досліджено визначені Законом України «Про боротьбу зтероризмом» основні принципи боротьби з тероризмом, здійснено короткий теоретико-правовий аналіз значення такої юридичної дефініції, як «принцип», та особливостей тлумачення її окремими науковцями.

Встановлено, що в сучасних умовах вірогідності існування біотерористичних загроз у суспільно-політичній ситуації в Україні принципи їхній протидії необхідно виділяти як самостійний і важливий чинник удосконалення державного адміністративно-правового механізму системи національної безпеки.

Під спеціальним принципом законодавчого забезпечення протидії біотероризму пропонується розуміти основні керовані універсальні орієнтири, яким необхідно поетапно слідувати та застосовувати для впливу на будь-який об'єкт загрози чи певну сферу суспільних відносин, яких у сукупності необхідно розглядати як систему з відповідними взаємозв'язками між певними підсистемами та елементами.

Запропоновано внесення доповнення до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у частині закріплення поняття «біологічний тероризм». Здійснено авторське обґрунтування принципу законності адміністративно-правового забезпечення протидії біологічному тероризму як специфічного елемента комплексної суспільно-негативної категорії «тероризм», що дасть змогу звернути увагу законодавця на необхідність подальшої деталізації на рівні законів і підзаконних актів системи нормативно-правових актів, спрямованих на попередження та протидію біотероризму.

Ключові слова: біологічний тероризм, законодавство, національна безпека, принцип законності, принципи протидії біотероризму, технологічний тероризм.

Annotation

The article points out that terrorism has a leading position among the negative factors influencing the development of social relations and is a global problem for humanity.

The legal framework for counteraction to biological terrorism is investigated and the inaccuracies and gaps in the current domestic anti-terrorist legislation are analyzed.

Theim- portance of the task for the modern administrative-legal science to study bioterrorism measures and to find by scientists balanced with the world experience proposals for improvement of such counteraction is substantiated.

The Laws of Ukraine “On Combating Terrorism” were investigated the basic principles of combating terrorism, a brief theoretical and legal analysis of the significance of such legal definition as “principle” and the peculiarities of its interpretation by some scholars were made.

It is established that in the current conditions of the probability of bioterrorist threats in the socio-political situation in Ukraine, the principles of their counteraction should be identified as an independent and important factor for improving the state administrative and legal mechanism of the national security system.

Under the special principle of legislative support for counterterrorism, it is proposed to understand the basic guided universal guidelines, which should

be followed in stages and applied to influence any object of threat or a certain sphere of social relations, which collectively should be considered as a system with appropriate interrelations between certain subsystems and elements. It is proposed to amend the Law of Ukraine “On Combating Terrorism” as part of the concept of “biological terrorism”.

The author substantiates the principle of the legitimacy of the administrative and legal support of counteraction to biological terrorism as a specific element of the complex social-negative category of “terrorism”, which will make it possible to draw the attention of the legislator to the need for further detailing at the level of laws and regulations of the system of regulatory and legal acts, directions counterterrorism.

Key words: biological terrorism, legislation, national security, principle of legality, principles of countering bioterrorism, technological terrorism.

Размещено на Allbest.ru