Методика експериментального дослідження насильства в установах виконання покарань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика експериментального дослідження насильства в установах виконання покарань

Михайлик О.Г.

У статті розкрито методологію експериментального дослідження насильства в установах виконання покарань. Визначено кримінологічні параметри запобігання такому насильству шляхом застосування математичного (комп'ютерного) моделювання. Установлено, що проблема насильства в установах виконання покарань залишається важливою проблемою для Міністерства юстиції як правонаступника Державної в'язничної служби України. Визначено основні завдання експериментального дослідження насильства в установах виконання покарань: вивчення й аналіз джерел бази дослідження, її історіографії; розроблення анкети й анкети для виявлення даних про стан насильства в установах виконання покарань; визначення об'єктивної оцінки стану насильства в середніх та установах максимальної безпеки на основі статистичних даних Управління Генерального прокурора України; установлення за допомогою опитування працівників пенітенціарних установ реального стану насильства серед засуджених і персоналу. Об'єктом дослідження є злочинність у місцях несвободи загалом і насильство під час учинення нового злочину засудженим в установах виконання покарань. Предметом дослідження є насильство в установах виконання покарань в Україні. Для цього ми врахували статистичні дані Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України щодо злочинності в місцях несвободи та проявів насильства в процесі її вчинення з урахуванням її причин і пропозицій щодо мінімізації її та запобігання їй, згідно з офіційною вітчизняною статистикою; за експертними оцінками вітчизняних учених, відображених у наукових працях із кримінальної злочинності й кримінології; за даними ЗМІ; за даними, отриманими нами під час дослідження. Доведено, що ефективна реакція на насильство в установах виконання покарань в Україні, як правило, залежить від бажання адміністрації місць несвободи не замовчувати випадки насильства, проводити профілактичні заходи щодо осіб, схильних до насильства, і застосовувати заходи відповідно до чинного законодавства щодо запобігання насильству серед засуджених в установах виконання покарань. На основі проведених досліджень розроблено методичні рекомендації для працівників пенітенціарних установ щодо запобігання насильству серед засуджених і персоналу, які є важливим засобом не лише забезпечення принципу неминучості покарання, а й підвищення професійного рівня компетенції персоналу установ виконання покарань, який бере участь у здійсненні заходів щодо запобігання цьому ганебному явищу для системи виправних покарань України.

Ключові слова: методологія, експеримент, дослідження, насильство, установа виконання покарань, засуджений.

The article discloses the methodology of experimental research of violence in penal institutions. Criminological parameters of prevention of such violence by application of mathematical (computer) modeling are determined. It has been established that the problem of violence in penal institutions remains an important problem for the Ministry of Justice, as a successor to the State Prison Service of Ukraine. The main tasks of the experimental research of violence in penal institutions are identified: study and analysis of the sources of the study base, its historiography; Development of a questionnaire and questionnaire to identify data on the state of violence in penal institutions; Establishing

an objective assessment of the state of violence in secondary and maximum security institutions, based on statistics from the Office of the Procurator-General of Ukraine; Established by means of a survey of employees of penal institutions, the real state of violence among convicted persons and personnel. The object of the research is crime in places of non-freedom in general and violence during the commission of a new crime by a convicted person in penal institutions. The subject of the research was violence in penal institutions in Ukraine. For this purpose, we took into account the statistical data of the Ministry of Justice of Ukraine and the Procurator-General's Office of Ukraine on crime in places of non-freedom and manifestations of violence in the process of its commission, understanding its causes and providing proposals for minimization and prevention: according to official domestic statistics; according to expert estimates of the domestic scientists reflected in scientific works on criminal, criminal accurately to the right and criminology; According to the media; According to the data received by us during the study. It has been proved that the effective response to violence in penal institutions in Ukraine generally depends on the desire of the administration of places of non-freedom not to silence cases of violence, to carry out preventive measures with persons prone to violence, and to apply measures in accordance with the legislation in force to prevent violence among convicted persons in penal institutions. On the basis of the research, methodological recommendations have been developed for the staff of penal institutions to prevent violence among convicted persons and personnel, which are an important means not only to ensure the principle of the inescapability of punishment, but also to increase the professional competence of the staff of penal institutions involved in the implementation of measures to prevent this shameful phenomenon for the penal correction system of Ukraine.

Key words: methodology, experiment, research, violence, penal institution, convicted person.

насильство покарання експериментальний

На початку XXI ст. прийняті та вступили в дію нові Кримінальний і Кримінально-виконавчий кодекси України, які вперше в історії вітчизняного права окреслили кримінально-правові та кримінально-виконавчі засади призначення, виконання й відбування покарань у вигляді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі тощо. Вагому роль у цьому контексті відіграло також прийняття інших законодавчих і підзакон- них нормативно-правових актів, що мають важливе значення для проведення експериментального дослідження насильства серед засуджених в установах виконання покарань.

Насильство в установах виконання покарань є складною проблемою не тільки для кримінально-виконавчих установ, а й усього суспільства. Учинення засудженими насильства в процесі відбування ними покарання свідчить про наявність серйозних недоліків і суперечностей, що виникають під час виконання позбавлення волі.

Пенітенціарно-кримінологічні параметри запобігання насильству в установах виконання покарань визначаються з філософської, юридичної та психологічної природи його кримінологічних показників під час виконання органами й установами Міністерства юстиції України покарань у вигляді позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі.

Формування системи запобігання насильству в установах виконання покарань відбувається в якісно новому правовому просторі, що пояснюється змінами історичних реалій, динамічністю розвитку всіх галузей національного законодавства, включенням до останнього загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

У зв'язку з цим підвищення ефективності запобігання насильству в установах виконання покарань стало актуальним завданням сучасного етапу реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, ключові аспекти якого викладено в Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України (схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 654-р).

Разом із тим проведене дослідження насильства в установах виконання покарань свідчить про те, що персонал цих установ ще недостатньо володіє методикою та рекомендаціями з організації і здійснення запобігання насильству серед засуджених і персоналу.

Дослідженню ефективності запобігання насильства в установах виконання покарань присвячені наукові роботи таких вітчизняних і зарубіжних учених: ГА. Аванесова, Ю.М. Ан- тоняна, О.М. Бандурки, І.Г. Богатирьова, І.В. Боднара, В.В. Голіни, Б.М. Головкіна, О.М. Джужі, В.П. Ємельянова, А.В. Кирилюка, О.Г. Колба, Л.Г. Крахмальника, С.Ю. Лукашевича, Р.М. Підви- соцького, М.С. Пузирьова, В.К. Сауляка, О.Г. Ткаченко, С.І. Халимона, Л.Г. Якименко й інших.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає в застосуванні експериментальної методики дослідження насильства в установах виконання покарань з наданням пропозицій щодо запобігання йому.

Результати дослідження. Варто наголосити, що в кримінологічній вітчизняній науці ця тема розглядалася фрагментарно, конкретного кримінологічного експериментального дослідження саме насильства, зокрема, серед засуджених в установах виконання покарань до цього часу не проводилося, відповідна методика не була вироблена. Це можна пояснити декількома причинами: по-перше, закритістю й обмеженим доступом до діяльності установ виконання покарань, по-друге, незацікавленістю Міністерства юстиції України як правонаступника Державної пенітенціарної служби проводити такі дослідження.

За визначенням вітчизняних учених, кримінологічна методика дослідження - це система прийомів, які дають змогу застосовувати той або інший метод у цій специфічній предметній галузі з метою накопичення та систематизації емпіричного матеріалу [1, с. 7].

Теоретичною основою створення певних методик як засобів, що дають змогу виділити відповідні типи явищ і процесів, які досліджуються у сфері кримінально-виконавчої діяльності, на думку вітчизняних науковців О.М. Гуміна, Л.Ф. Гули, є аналіз спостережень за цими явищами, їх взаємозв'язок із причиною та залежністю між окремими факторами й цілісним установленням цієї системи або її складників [2, с. 14].

Проведене вітчизняним ученим А.І. Богатирьовим експериментальне дослідження «Злочинність серед засуджених у місцях несвободи» дало нам можливість використати його в процесі проведеного нами дослідження «Насильство в установах виконання покарань». Ми поділяємо позицію названого науковця, що суперечливість кримінологічних позицій учених, протилежність, а нерідко і взаємовиключеність теоретичних висновків щодо злочинності серед засуджених у місцях несвободи потребують проведення відповідного експериментального дослідження, яке дасть змогу встановити наявні процеси, що відбуваються в місцях несвободи під час учинення засудженими нових злочинів [3, с. 60].

Отже, розглядаючи проблему насильства в установах виконання покарань шляхом застосування математичного (комп'ютерного) моделювання, ми наближуємо дослідження до більш точного його виміру. До речі, ми поділяємо думку вітчизняної вченої О.Ю. Бусол, що використання математики в дослідженні пояснюється тим, що об'єкти кримінологічних досліджень є масовими явищами, яким властиві статистичні закономірності, і їх кількісна сторона може бути подана в математичній інтерпретації.

До того ж під час кримінологічних досліджень вивчення, обробка й аналіз масиву зібраного емпіричного матеріалу за допомогою математичних методів є навіть необхідними, тому що значно спрощують цей процес [4, с. 219]. Дослідження проводилося в рамках наукового пошуку «Насильство в установах виконання покарань України: теорія та практика».

Його мета - вивчити насильства в установах виконання покарань України через призму кримінально-правової та кримінологічної характеристики шляхом установлення проявів такого насильства, аналізу об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують види насильства в установах виконання покарань, вивчення стану й тенденцій такого насильства, його основних причин і напрацювання відповідних заходів запобігання насильству в установах виконання покарань.

Серед основних завдань дослідження нами виокремлено:

вивчити і проаналізувати джерельну базу дослідження насильства в установах виконання покарань і її історіографію;

розробити опитувальники й анкети з метою виявлення даних щодо стану насильства в місцях несвободи загалом та окремих її проявів під час учинення в установах виконання покарань нового злочину;

надати об'єктивну оцінку стану насильства в установах виконання покарань середнього та максимального рівнів безпеки на підставі статистичних даних Генеральної прокуратури України;

установити шляхом опитування працівників виправних колоній середнього та максимального рівня безпеки реальний стан насильства серед засуджених і персоналу установ виконання покарань;

надати реальні пропозиції щодо ефективних заходів запобігання насильству в установах виконання покарань середнього та максимального рівнів безпеки.

Об'єктом дослідження є злочинність у місцях несвободи загалом і прояви насильства під час учинення засудженим нового злочину в установах виконання покарань.

Предметом дослідження стало насильство в установах виконання покарань України.

Для цього нами враховувалися статистичні дані Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України щодо злочинності в місцях несвободи і проявів насильства в процесі її вчинення, розуміння її причин і пропозиції щодо мінімізації її та запобігання їй:

згідно з офіційною вітчизняною статистикою;

згідно з експертними оцінками вітчизняних учених, відображеними в наукових працях із кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології; за даними засобів масової комунікації;

за даними, отриманими нами під час дослідження.

Емпіричною базою дослідження були також кримінальне законодавство України, у нормах якого передбачено кримінальну відповідальність за вчинення в місцях несвободи нового злочину та прояви насильства при цьому; дані офіційної статистики про стан злочинності в місцях несвободи і прояви насильства до засуджених і персоналу; експертні оцінювання практиків місць несвободи щодо проявів насильства до засуджених і персоналу шляхом опитування й анкетування; аналіз обвинувальних вироків за 2014-2019 рр. щодо вчинення в місцях несвободи злочинів із застосуванням насильства.

Дослідження було розраховано на чотири роки - 2015-2019 рр.

На першому етапі проведення дослідження (2015-2016 рр.) вирішено такі завдання: 1) складено індивідуальний план проведення дослідження; 2) вивчено та проаналізовано джерельну базу дослідження, її історіографію; 3) розроблено опитувальник та анкети з метою виявлення даних щодо стану насильства в місцях несвободи загалом та окремих її проявів під час учинення в місцях несвободи нового злочину; 4) опубліковано результати роботи з предмета дослідження.

На другому етапі дослідження (2016-2017 рр.) автором вирішувалися такі завдання: 1) встановити об'єктивну оцінку стану насильства в установах виконання покарань середнього й максимального рівнів безпеки на підставі статистичних даних Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України; 2) провести опитування й анкетування працівників виправних колоній середнього та максимального рівнів безпеки; засуджених, які відбувають там покарання, щодо реального стану насильства серед засуджених і персоналу місць несвободи; 3) здійснити ґрунтовний аналіз обвинувальних вироків за 2014-2019 рр. щодо вчинення в місцях несвободи нового злочину із застосуванням насильства; 4) опублікувати результати роботи з предмета дослідження.

Третій етап дослідження (2017-2019 рр.) був завершальним. На ньому вирішено п'яте завдання дослідження - надати реальні пропозиції щодо ефективних заходів запобігання насильству в установах виконання покарань середнього та максимального рівнів безпеки шляхом підготовки методичних рекомендацій для персоналу установ виконання покарань Міністерства юстиції України.

Методи дослідження нами обрані з урахуванням поставленої мети, завдань дослідження, його об'єкта і предмета. Під час проведення дослідження використано сучасні методи наукового пізнання, а саме: логіко-семантичний метод - для поглибленого вивчення стану, тенденцій і динаміки, а також детермінантів насильства в місцях несвободи; метод системного аналізу - дав можливість охарактеризувати особу, яка вчиняє насильство в місцях несвободи; соціологічний метод (анкетування, інтерв'ювання, спостереження, експеримент) допоміг з'ясувати позиції та думки як учених, так і практиків щодо сучасного стану й проблемних питань запобігання насильству в місцях несвободи; статистичний метод дав змогу проаналізувати зібрані емпіричні дані, а також офіційну статистичну звітність про насильство в місцях несвободи.

Респондентами опитування виступили 336 працівників установ виконання покарань, а також 432 особи, які вчинили насильство в установах виконання покарань у Дніпропетровській, Київській, Харківській, Тернопільській, Сумській і Чернігівській областях. Результати їх анкетування нами ґрунтовно проаналізовано й підготовлено аналітичні довідки.

На першому етапі дослідження з різних питань щодо насильства в місцях несвободи опитано 800 осіб. Ця цифра дає змогу зробити висновок про репрезентативність проведеного нами дослідження.

На другому етапі як експертів дослідження насильства в місцях несвободи залучено 100 експертів: досвідчених працівників установ виконання покарань (60 осіб) і вчених наукової школи «Інтелект» (40 учених пенітенціарної та кримінологічної науки) з різних областей України (Дніпропетровська, Київська, Чернігівська, Сумська, Івано-Франківська, Луганська). Дані про науковий ступінь учених-експертів мають такий вигляд: докторів наук - 7; кандидатів наук - 33.

Отже, зі ста експертів (100%) 42% мають наукові ступені доктор і кандидат юридичних наук.

Виходячи з гіпотези, що насильство в установах виконання покарань має підвищену закри- міналізованість суспільних відносин, ми вирішили опитати із цього приводу експертів. Було поставлено запитання: «Чи потрібно проводити декриміналізацію ст. ст. 391, 392, 393 КК України?»

Серед опитаних (100 осіб) 64 особи (53,2%) відповіли «ні»; 32 особи (36,0%) - «так, потрібно»; 4 особи (10,8%) узагалі утрималися від відповіді. Серед тих, що відповіли «так, потрібно», 32 особи (36,0%) мали на увазі декриміналізацію лише ст. 391 КК України.

Водночас 60 осіб, або 82%, опитаних працівників оперативних підрозділів у шести регіонах України підтвердили гіпотезу щодо наявності недостатньої доказової бази насильства в установах виконання покарань, що вказує на велику латентність насильства у виправних колоніях Міністерства юстиції України.

Серед основних форм насильства в установах виконання покарань опитані експерти виділяють відкриту форму насильства, яка характеризується:

конфліктом інтересів у межах системи взаємодії: між суб'єктом виконання покарань (персоналом місць несвободи) та суб'єктом відбування покарання (засудженим) - 30 експертів (32,4%);

диференціацією за неформальним статусом на етапі входження засудженого в колектив засуджених - 10 експертів (8,6%);

наявністю оперативно-службової інформації в особовій справі засудженого на момент прибуття його в установу виконання покарань, що може спричинити упереджене ставлення до особи, а також ризики вчинення насильства щодо неї у фізичній, психологічній, економічній та іншій формах, - 20 експертів (18,4%);

несприйняттям засудженим субкультури колективу засуджених, що може стати віктимо- логічним чинником у механізмі вчинення насильства в системі засуджений-засуджений, засудже- ний-співробітник, - 25 експертів (27,7%);

виникненням (із процедурного погляду) в межах проведення оперативно-режимних та інших заходів (обшук, огляд, вилучення заборонених предметів, проведення профілактичних бесід тощо) - 10 експертів (8,6%);

високою вірогідністю наявності очевидців (свідків насильства, доказової бази (тілесні ушкодження, записи в книгах медичного обліку тощо)) - 5 експертів (4,3%).

Друга форма насильства - побутове насильство в установах виконання покарань - зумовлена бажанням жити за рахунок інших засуджених і їхніх родичів - 45 експертів (10,6%); сексуальним насильством - 25 експертів (9,4%) тощо.

Третя форма насильства в установах виконання покарань прихована (латентна) і характеризується:

проявом насильства стосовно засудженого в нічний час, коли засуджені перебувають поза межами дієвого контролю з боку адміністрації виправної колонії, - 45 експертів (42,4%);

тягарем строковості покарання, що зумовлює формування в засудженого психологічної установки, зокрема пристрастю до субкультури та замовчуванням окремих фактів насильства стосовно нього, - 12 експертів (14,6%);

зацікавленістю у співпраці з адміністрацією установи виконання покарань шляхом прийняття прихованих форм економічного насильства (корупційні ризики) - 20 експертів (21,8%);

негласними вказівками «зверху» щодо фактів фіксації та замовчування про насильство та його проявів в установі виконання покарань - 15 експертів (18,2%);

внутрішнім приховуванням насильства в установах виконання покарань у зв'язку з такими «професійними» мотивами, як кількісні та якісні показники оперативно-службової діяльності; прагнення сформулювати так звані зразкові відділення; підвищення рейтингу службової діяльності за окремими показниками; відсутність навчальної літератури й методичних рекомендацій щодо виявлення прихованого насильства в установах виконання покарань, - 8 експертів (7,3%);

Під час дослідження опитано 432 засуджених у місцях несвободи, які вчинили злочини із застосуванням насильства, в шести регіонах України. Стан рецидиву серед опитаних такий: уперше вчинили злочин - 276 осіб (51,9%); неодноразово вчиняли злочин - 146 осіб (27,4%); утрималися від відповіді - 110 осіб (20,7%).

На підставі проведеного дослідження розроблено методичні рекомендації для персоналу установ виконання покарань щодо запобігання насильству серед засуджених і персоналу, які є важливим засобом не лише забезпечення принципу невідворотності відбування покарання, а й підвищення професійної компетентності співробітників установ, що належать до сфери управління ДКВС України, задіяних у реалізації заходів щодо запобігання цьому ганебному для кримінально-виконавчої системи України явищу.

Висновки

У процесі проведеного дослідження насильства в установах виконання покарань України встановлено, що ця проблема залишається одною з важливих проблем для Міністерства юстиції як правонаступника Державної пенітенціарної служби України.

Доведено, що ефективна протидія насильству в установах виконання покарань України загалом залежить від бажання адміністрації цих установ не замовчувати будь-які прояви насильства, проводити профілактичні заходи з особами, схильними до насильства, застосовувати відповідні до чинного законодавства заходи з метою запобігання насильству серед засуджених в установах виконання покарань.

Список використаних джерел

Кримінологічні проблеми попередження злочинності неповнолітніх у великому місті: досвід конкретного соціологічного дослідження : монографія / В.В. Голіна, В.П. Ємельянов, В.Д. Воднік та ін. ; за заг. ред. В.В. Голіни та В.П. Ємельянова. Харків : Право, 2006. 292 с.

Організаційно-правові заходи протидії протиправної діяльності кримінальних лідерів в установах пенітенціарної системи України : монографія / за ред. проф. В.Л. Ортинського. Львів : Видавництво Львівської політехніки. 2017. 380 с.

Богатирьов А.І. Антикриміногенний вплив на злочинність серед засуджених у місцях несвободи України : монографія. Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2019. 432 с.

Бусол О.Ю. Протидія корупційній злочинності в Україні у сучасний період : монографія. Київ : Ін Юре, 2014. 564 с.

Размещено на Allbest.ru