Державно-правові аспекти електронного вирішення спорів галузі сфери Інтернет та ІТ-технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український науково- дослідний інститут цивільного захисту

Міжрегіональна академія управління персоналом

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕЛЕКТРОННОГО ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ГАЛУЗІ СФЕРИ ІНТЕРНЕТ ТА ІТ-ТЕХНОЛОГІЙ

Кропивницький Віталій Станіславович,

кандидат технічних наук, генерал-майор служби

цивільного захисту

Каршиєва Альона Іванівна, докторант

Анотація

державний правовий врегулювання спір

Наукова стаття присвячена дослідженню електронного вирішення спорів у галузі Інтернет та ІТ-технологій. Розглянуті основні етапи державно-правового врегулювання та правові аспекти щодо доцільності та актуальності упровадженння альтернативного механізму врегулювання спорів на прикладі вітчизняних та зарубіжних країн.

Метою статті є огляд та запровадження можливостей державного та юридичного врегулювань онлайн спорів. Проаналізовано державно-правові інструменти на прикладі регламентованої платформи, а, також, підходи до побудови структури законодачої бази на прикладі зарубіжних країн.

Відзначено, що розвиток ринкових механізмів сприяє коригуванню державно-правових та суспільно-правових відносин, які досі залишаються частково неврегульованими. Це відносини, пов'язані із здійсненням онлайн та інтернет-торгівлі, онлайн-ігр, участі у соціальних мережах, передачі прав на програмне забезпечення за допомогою онлайн-сервісів та веб-сайтів.

Акцентовано увагу на тому, що саме завдяки судовій практиці щодо розроблення та застосування методів переговорів та посередництва медіація є дієвим правовим інструментом, який надав більш широкий доступ громадян до правосуддя. Встановлено, що альтернативне вирішення спорів (далі - ADR) успішно використовується у зарубіжних державах, демонструє значні результати під час розв'язання правових спорів та допомогає розвантажити національні суди. ADR є суспільно необхідним інструментом в арсеналі правових засобів призначених для вирішення спорів. Для ефективного використання ADR в Україні необхідно не лише формально запровадити такі способи на законодавчому рівні, а й розуміти їх сутність та зміст. У зв'язку із цим актуальним видається дослідження кожного елемента ADR.

Ключові слова: медіація, електронне вирішення спорів, інтернет вирішення спорів, онлайн вирішення спорів, альтернативне вирішення спорів.

Annotation

Kropivnitsky Vitaliy Stanislavovich, Candidate of Science in Technology, Major General of the Civil Protection Service, Head, Ukrainian Research Institute of Civil Protection

Karshyieva Alona Ivanivna, Interregional Academy of Personnel Management

STATE LEGAL ASPECTS OF ELECTRONIC DISPUTE RESOLUTION IN INTERNET AND IT TECHNOLOGIES

The scientific article is devoted to the research of electronic dispute resolution in the sphere of Internet and IT technologies. The main stages of the state legal settlement and legal aspects on the example of domestic and foreign countries are considered, with regard to the feasibility and relevance of the implementation of an alternative dispute settlement mechanism.

The purpose of the article is to review and introduce the possibilities of state and legal settlement of online disputes.

It is noted that the development of market mechanisms contributes to the correction of state-legal and social-legal relations, which still remain partially unregulated. These are relationships related to online and online commerce, online gaming, social networking, software rights transfer through online services and websites.

State-law instruments based on the example of a regulated platform are analyzed, as well as approaches to building the structure of the legislative base on the example of foreign countries.

Attention is drawn to the fact that it is through jurisprudence to develop and apply negotiation and mediation techniques that it is an effective legal instrument that gives citizens greater access to justice.

Alternative dispute resolution (hereinafter - ADR) has been found to be used successfully in foreign countries, show significant results in the resolution of legal disputes, and help offload national courts. ADR is a socially necessary tool in the arsenal of litigation ttools For effective use of ADR in Ukraine, it is necessary not only to formally introduce such methods at the legislative level, but also to understand their essence and content. In this regard, an up-to-date study of each ADR element appears.

Key words: mediation, electronic dispute resolution, Internet dispute resolution, online dispute resolution, alternative dispute resolution.

Постановка проблеми

Суперечки у мережі Інтернет, наразі, є поширеною і актуальною практикою. Це пов'язано з розвитком та необхідністю регулювання специфічних суспільних відносин в інформаційному суспільстві. Державні реформи, зокрема, в судах штовхають сторони до пошуку альтернативних способів вирішення спору і якщо необхідно вирішити спір саме в галузі електронної комерції, необхідні фахівці, знання та інструменти саме з цієї галузі. Для судового процесу потрібно долучати фахівців в галузях IT-технологій, так як в обов'язок суддів не входить володіння інформаційними знаннями та навичками і судовий розгляд може перетвориться на суцільну експертизу. Таким чином, сторони IT-спорів все частіше почали звертатися безпосередньо до експертів за вирішенням спорів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти дослідження IT-спорів у своїх працях висвітлювали зарубіжні науковці, такі як: С. Миронова, А. Берлингузр, Т. Гоббс, О. Рамсботам, Т. Вудхаус і X. Міал, Г. Гегель, Ч. Тейлор, С. Карфантан

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Незважаючи на значний інтерес до розвитку медіації у сфері IT-технологій та роль та місце цих послуг серед державних гарантій та зобов'язань залишаються розкритими недостатньо.

Формулювання цілей (мети) статті

Метою статті є визначення ролі і місця послуги альтернативного вирішення спорів серед державних гарантій та зобов'язань для громадян.

Виклад основного матеріалу

Паралельно різкому розвитку збільшення числа транскордонних угод, які укладаються через Інтернет, розгортається жваве обговорення питань про активну участь державного врегулювання та правових аспектів електронного вирішення спорів галузі сфери Інтернет та IT-технологій. Терміни які використовуються при розгляді проблеми врегулювання спорів в мережі Інтернет, - різносторонні. Наприклад термін «онлайн» врегулювання спорів. Фахівці у галузі IT під

Більш широкий загал під цим терміном розуміє розгляд спору в мережі Інтернет, в електронній формі.

У зарубіжній літературі визначень теж багато. На приклад С. М. Миронова пише, що “...з урахуванням перспективи розвитку, найбільш порівнянні з «Internet Dispute Resolution» («інтернет вирішення спорів») та

Спробуємо розглянути електронне вирішення спорів (ЕВС) саме як альтернативну форму на противагу судовому процесу. Електронна комерція, за своєю правовою природою, є транскордонною. В той час, коли експерти до цього часу визначаються як кваліфікувати міжнародну торгівлю за суб'єктами які є резидентами різних країн, чи за перетином кордону товарами/послугами, чи за тим та іншим. Електронна комерція не знає кордонів з митними процедурами, сприймає будь-якого учасника незважаючи на його юрисдикцію, і керується якоюсь своєю вчасною правовою системою, яку з часом, можливо, назвуть IT Lex Mercatoria.

Завжди постає питання, яким чином проявить себе іноземний елемент у цих державно-правових відносинах, як будуть (і чи взагалі будуть) застосовуватись колізійні норми при врегулюванні цих відносин. В інтернет просторі кордонів не існує. Однак, суб'єкти відносин знаходяться в різних юрисдикціях і там вони повинні певним чином легалізуватись, сплачувати податки, вимагати від країни захисту врегульовувати спори, звертатися за примусовим виконанням рішень до того, чи іншого, органу, який врегулював цей спір.

Положення діючого законодавства України здебільшого є достатньо негнучкими щодо застосування нетрадиційних способів врегулювання спорів між учасниками правовідносин. Альтернативний спосіб захисту порушеного права можливий лише у господарсько-правових та цивільно-правових відносинах. Але у цей же час, світова практика має досить серйозні напрацювання у даному контексті, які стають частиною національного та міжнародного законодавств.

Поняття альтернативного врегулювання спорів незнайоме державно- правовій системі, адже навіть перелік позасудових способів розгляду та розв'язання суперечок є обмеженим (третейські суди, засоби досудового врегулювання тощо). Тому, можуть бути запозичені ті правові концепції, які вже розроблені та діють у інших країнах.

У таких випадках, мова може йти про застосування альтернативних методів вирішення спорів, у тому числі - електронного вирішення спорів, яке для нашої держави є й досі новим методом, хоча активно використовується у сучасній Європі та США.

Термін «альтернативне вирішення спорів» вперше почали використовувати в США для позначення прозорих і неформальних процедур врегулювання конфліктів. Цей метод поширений не лише в правовій науці, а й у законодавстві багатьох країн. Альтернативне вирішення спорів - медіація - ADR, стає все більш вагомим інструментом для вирішення цивільних та торгових спорів не тільки у Європі і США, а й у всьому світі.

та торгових спорів були врегульовані в Європейському Союзі (далі - ЄС) на рівні так званого «м'якого права»: в зелених книгах та рекомендаціях Європейської Комісії (далі - Єврокомісія) [2]. На нашу думку, альтернативне вирішення спорів варто розглядати як вирішення спорів і врегулювання правових конфліктів за допомогою альтернативних (недержавних) форм, що мають забезпечувати швидке й ефективне їх врегулювання за мінімальних затрат сил, часу й коштів зацікавлених осіб. Крім того, розглядаючи способи альтернативного вирішення спорів, можна говорити про більш широке та вузьке (або зовнішнє та внутрішнє), поняття альтернативності. Так, у широкому розумінні альтернативність означає можливість звернення за вирішенням спору, або до органу державної влади (суду), або вирішити спір за допомогою одного зі способів альтернативного вирішення спорів; а у вузькому розумінні - це можливість обирати серед кількох способів альтернативного вирішення спорів усередині самої системи.

В іноземній і вітчизняній науці немає єдиного підходу як до поняття «альтернативне вирішення спорів», так і до його змісту. Весь спектр уявлень про сутність поняття можна умовно звести до трьох категорій: до першої - це приватна система, яка виникла на противагу публічному порядку вирішення спорів, тому до альтернативних відносять всі позасудові процедури врегулювання спору, тобто арбітраж, посередництво, міні-суд і т. ін. Відповідно до розуміння альтернативного вирішення спорів, до другої групи - всі способи вирішення приватно-правових спорів поділяються на чотири основні категорії: переговори між сторонами, медіація (посередництво), арбітраж, судове провадження. При цьому, до альтернативних способів вирішення спорів належить лише друга категорія, тобто медіація. Ці ознаки притаманні також вирішенню спорів онлайн (тобто у мережі Інтернет).

Третя категорія до оцінювання термінів «альтернативні» полягає в тому, що це поняття охоплює такі механізми врегулювання спору, які можуть застосовуватися окремо, або в різноманітних комбінаціях між собою (наприклад, методи переговорів і посередництва можуть застосовуватись окремо, або разом, утворюючи новий метод - переговори-посередництво). Альтернатива, в такому разі, означає вибір можливих варіантів серед альтернативних способів вирішення спорів, а не вибір між цими методами і судовим розглядом.

Одним з яскравих різновидів альтернативного вирішення спорів є ЕВС. Це сукупність методів врегулювання спорів (конфліктів) із застосуванням Інтернет - технологій. ЕВС можна також визначити як розробку програм і обчислювальних мереж для вирішення спорів за допомогою методів альтернативного вирішення спорів. За думкою окремих правознавців, альтернативні засоби врегулювання спорів та ЕВС набувають популярності через три характеристики самої мережі Інтернет:

1 - низький бар'єр для вступу будь-яких осіб у правовідносини у мережі Інтернет;

2 - географічна відкритість електронної комерції;

З - Інтернет є глобальною системою - у правовідносини можуть вступати будь-які особи, без обмеження територією певної держави.

Це визначає, що суб'єктами правовідносин стають особи, які у звичайних умовах (при здійсненні операцій не в мережі Інтернет) мали б виконати певні формальності для цього (реєструватись у якості суб'єкта господарювання, оформляти дозволи тощо), та мали б певні юрисдикційні обмеження для таких операцій. В той же час, при здійсненні операцій в мережі Інтернет, такі обмеження відсутні. Саме тому ЕВС може визначатись як певний універсальний інструмент, доступний максимально широкому колу осіб, незалежно від їх правового статусу та юрисдикції. Найбільш випробуваний як засіб електронного вирішення спорів визнаний в СІЛА, де процедура електронного вирішення спорів у СІНА застосовуються з 1996 року, особливо у врегулюванні суперечок з приводу розподілу доменних імен.

Стрімкий розвиток електронного вирішення спорів призвів до закріплення певних засад онлайн-врегулювання спорів на законодавчому рівні в СІНА та ЄС. У СІНА в 2001 році набув чинності Єдиний закон про медіацію (ишЮгтМебтйопАс!) [3], який за фактом об'єднав 2,500 різних законів, що регулювали процедури медіації у різних штатах.

Однак, більший інтерес становить європейський досвід впровадження електронного та альтернативного вирішень спорів. З 1998 до 2009 року було прийнято цілий ряд документів, більшість з яких застосовувалися саме до альтернативного розгляду справ та медіації, а деякі стосувалися електронного (онлайн, як вказується у назвах) розгляду, зокрема: Рекомендація Єврокомісії «Про принципи, що застосовуються до органів, які відповідальні за позасудове врегулювання спорів за участю споживачів» від 30.03.1998 р. [4]. Зелена книга «Про альтернативний розгляд спорів в цивільному та торговому праві» від 19.04.2002 р. [5]. Європейський кодекс поведінки для медіаторів від 02.06.2004 р. [6]. Регламент ЄС «Про врегулювання спорів за участю споживачів онлайн» [7].

Далі, з метою прискорення та спрощення розгляду спорів за участю споживачів у травні 2013 р. було прийнято два документи: Директива N0 2013/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС «Про альтернативне вирішення спорів за участю споживачів» (далі - Директива N0 2013/11/ ЄС) [8] та Регламент N0 524/2013 Європейського парламенту та Ради ЄС «Про врегулювання спорів за участю споживачів онлайн» (далі - Регламент N0 524/2013) [9]

Директива ^2013/11/ЄС складається з п'яти глав:

1) Загальні положення;

2) Доступ до інформації та вимоги, які висуваються до процедури ADR та до установ, які здійснюють процедури ADR;

3) Інформація про співробітництво;

4) Роль компетентних органів та Єврокомісії;

5) Заключні положення.

Регламент № 524/2013 врегулювання спорів за участю споживачів онлайн було опубліковано 08.07.2013 р., проте його положення вступили в силу в державах - членах ЄС тільки 09.01.2016 р. Регламент № 524/2013 складається з трьох глав:

1) Загальні положення;

2) Платформа ОДР;

3) Прикінцеві положення.

досягнення високого рівня захисту прав споживачів, внести свій вклад до належного функціонування ринку ЄС шляхом створення Європейської платформи онлайн розгляду спорів (ODR platform). Положення Регламенту No прозорої та ефективної системи альтернативного вирішення спорів між споживачами та онлайн - продавцями.

Особлива ст. 5 Регламенту № 524/2013, в якій передбачено основні положення та принципи створення та функціонування платформи ODR

Фактично платформа буде судовим майданчиком з функціями заповнення бланку скарг, інформування сторін, визначення арбітра, розгляду спору. Італійський дослідник Е. Сільвестрі писав, що з 2011 р. європейці повинні дивитися на медіацію як на існуючу особливість Європейського Союзу в сфері методів вирішення спорів. Застосування в практику нового способу вирішення спорів за участю громадян - споживачів в ЄС - онлайн вирішення спорів на спеціальному веб-сайті ODR - заслуговує самої пильної уваги та вивчення, оскільки відкриває нові можливості правосуддя [10].

Висновки

На сьогодні електронний розгляд спорів стане для України тим яскравим інструментом, який завершить державну судову реформу. Звичайно, що усі спори, які вирішуються в судах та позасудових органах, неможливо буде перевести в електронний вигляд. Більшість категорій справ будуть потребувати традиційного судового розгляду. Однак, для початку, можливо виділити та законодавчо закріпити певну категорію справ, які підлягають розгляду шляхом електронного вирішення спору. Створити належним чином державно-правові інструменти на прикладі регламентованої платформи (щось на зразок вище зазначеної платформи ODR законодавства Європейського Союзу.

Література

1. Миронова С. Н. Использование возможностей сети интернет при разрешении Wolters Kluwer

2. Берлингуэр Альдо. «Мягкое право» против «жесткого права» в Европейском No

3. Uniform Mediation Act http://www.uniformlaws.org/shared/docs/mediation/uma_final_03.pdf

4. European Commission Recommendation on the principles applicable to the bodies responsible for out- of-court settlement of consumer dispute // Official Journal of the European Union. L115/31. 17.04.1998. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/con-sumers/protection _of_consumers/l32031_en.htm

5. Green Paper on alternative dispute resolution in civil and commercial law. Brussels. 19.04.2012. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.abgs.gov.tr/files/ardb/evt/1_avrupa_birligi/1_6_raporlar/1_2_green_papers/ co m2002_green_paper_on_alternative_dispute_resolut ion.pdf

6. European Code of Conduct for Mediators. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ec.europa.eu/civiljustice/adr/adr_ec_code_co nduct_en.pdf

7. Proposal for a Regulation of the European Parliament and of the Council on online dispute resolution for consumer disputes (Regulation on consumer ODR). ресурс]. Режим доступу: http://ec.europa.eu/consumers/redress_cons/adr_policy_work_en.htm

8. Directive 2013/11/EU of the European Parliament and of the Council of 21 May 2013 on alternative dispute resolution for consumer disputes and amending Regulation (EC) No 2006/2004 and Directive 2009/22/EC (Directive on consumer ADR). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/ LexUriServ/ LexUriServ.do?uri=OJ:L:2013:165:0063:0079:EN:P DF

9. Regulation (EU) No 524/2013 of the European Parliament and of the Council of 21 May 2013 on online dispute resolution for consumer disputes and amending Regulation (EC) No 2006/2004 and Directive 2009/22/EC (Regulation on consumer ODR). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eurlex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2013:165:0001:00 12:EN:P DF 10. документы 2017 года / Е. П. Ермакова, Н. В. Ивановская // Современное право. 2018.

Размещено на Allbest.ru