Право на здоров’я в Україні: актуальні питання та проблема доступності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Право на здоров'я в Україні: актуальні питання та проблема доступності в Україні

Васильченко О.П.

Сьогодні право на здоров'я закріплено як важливе право людини в багатьох міжнародно-правових актах універсального і регіонального характеру. Воно посідає гідне місце серед перших основоположних соціальних прав людини. Розуміння здоров'я як одного з прав людини накладає на державу юридичне зобов'язання забезпечити доступ до своєчасної, прийнятної і доступної за вартістю медичної допомоги належної якості, а також відповідні детермінанти здоров'я, такі як безпечна питна вода, санітарія, харчові продукти, житло, пов'язана зі здоров'ям інформація та санітарна освіта, а також Тендерна рівність. Право на здоров'я є одним з узгоджених на міжнародному рівні стандартів у сфері прав людини. Це означає, що реалізація права на здоров'я відіграє вирішальну роль у механізмі забезпечення та захисту інших прав людини (на харчування, житло, роботу, освіту, інформацію, безпечне довкілля та інші). Право на здоров'я включає декілька компонентів. Вважаємо за необхідне зосередити увагу саме на доступності як складовому компоненті права на здоров'я. Під доступністю мається на увазі буквальна фізична доступність медичних установ, товарів і послуг для кожного. Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їхнє здоров'я, запобігання і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. В Україні можна помітити поступовий позитивний поступ у напрямі реформування медичної сфери. Зокрема, реформа первинної ланки медичної допомоги із запропонованим чітким переліком послуг для пацієнтів і вільним вибором сімейного лікаря, автономізація закладів охорони здоров'я, створення єдиної системи електронної охорони здоров'я, прогресивна програма реімбурсації медикаментів «Доступні ліки» із використанням електронного рецепту - показали високий запит на зміни в галузі з боку населення.

Все ж залишаються невирішеними чимало проблем, зокрема доступу до забезпечення лікувальними засобами, вирішення яких частково покладається і на плечі самих пацієнтів. право здоров'я медичний

Ключові слова: право на здоров'я, права людини, доступність, охорона здоров'я, медична реформа, здоров'я.

Currently, the right to health is enshrined as an important human right in many universal and regional instruments. It has its place among the crucial fundamental social human rights. Understanding health as a human right imposes a legal obligation on states to provide timely and affordable health care with appropriate quality, as well as relevant health determinants such as safe drinking water, sanitation, nutrition, health- related housing information and health education and gender equality. The right to health is one of the internationally agreed human rights standards and inseparable from these other rights. This means that the exercise of the right to health plays a crucial role in the realization of other human rights (nutrition, housing, work, education, information and participation) and depends on the exercise of these rights. The right to health includes accessibility among the main components that we would like to address in more detail. Affordability implies literal physical accessibility of health facilities, goods and services for everyone. The core legislation of Ukraine on health determine the legal, organizational,

economic and social bases of health care in Ukraine, regulate public relations in this field with the purpose of ensuring harmonious development of physical and spiritual forces, high efficiency and long active life of citizens, elimination of factors that adversely affect their health, prevent and reduce morbidity, disability and mortality, improve heredity.

In Ukraine, we can note the gradual positive progress towards reforming the medical sector, such as reform of the primary care unit with a clear list of services for patients and free choice of family doctor, autonomization of healthcare facilities, creation of a unified eHealth system, progressive program reimbursement of “Available Medicines” medicines using an electronic prescription - showed high demand for changes in the industry by the population. However, many problems remain, including access to medical supplies, the solution of which lies partly on the shoulders of the patients themselves.

Key words: right to health, human rights, accessibility, health care, medical

Права людини в сфері охорони здоров'я включають усі права, якими наділені суб'єкти медичних правовідносин, що стосуються зазначеної сфери, які можна охарактеризувати як право на здоров'я. Медична сфера в Україні, яка зараз перебуває в процесі трансформації, є однією з найгостріших і найпроблемніших для нашої держави. Тому максимальна реалізація права на здоров'я забезпечить благополуччя суспільства.

Постанова завдання. Метою статті є здійснення правового аналізу та аналітичного огляду сучасного стану розвитку медичної сфери в Україні, проміжних результатів реформування згаданої сфери та часткове висвітлення стану реалізації такого елементу права на здоров'я, як доступність.

Результати дослідження. Права людини в сфері охорони здоров'я включають всі права, якими наділені суб'єкти медичних правовідносин, що стосуються зазначеної сфери. До них належить право на інформовану згоду, право на вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я, медичну таємницю і конфіденційність, право на захист порушених прав і право на доступність послуг у системі охорони здоров'я [1]. Лікування і догляд лікар надає кожному пацієнту. При цьому мається на увазі, що вони повинні надаватися з дотриманням прав людини. Права людини в сфері охорони здоров'я базуються на стандартах міжнародної концепції прав людини, багато з яких відображені в регіональних міжнародних договорах і національних конституціях. Вони відрізняються від прав пацієнта, які кодифікують конкретні права, актуальні тільки для пацієнтів, але не застосовують загальні стандарти прав людини до всіх учасників процесу надання медичної допомоги, включно з медичними працівниками. Концепція прав людини в контексті надання медичної допомоги приділяє увагу, наприклад, такому явищу, як «одночасні і нерідко взаємокон- фліктні обов'язки» медичних працівників як щодо пацієнтів, так і щодо держави. Наприклад, у сучасних умовах розвитку і вдосконалення системи охорони здоров'я лікарі й пацієнти повинні співпрацювати для прийняття спільних рішень із діагностики та лікування [2]. Не можна не погодитись, що пацієнти та їхні об'єднання часто стають тією рушійною силою, яка призводить до змін у державі. Питання фінансового характеру нерозривно пов'язані з якістю медичної допомоги, що, у свою чергу, може призвести до нерівності та дискримінації [3]. Необхідно краще розуміти соціальні детермінанти охорони здоров'я, що проходять між традиційною медициною і більш широкою концепцією системи здоров'я, зокрема своєрідну залежність права на здоров'я та реалізацію всіх інших прав людини.

Підхід до охорони здоров'я на основі поваги до прав людини вимагає, щоб політика і програми охорони здоров'я приділяли пріоритетну увагу потребам тих, хто перебуває в кінці шляху до забезпечення більшої справедливості, - цей принцип відображений у нещодавно ухваленому Порядку денному в галузі сталого розвитку на період до 2030 р. і в концепції всеохоплюючого забезпечення медичними послугами [4].

Право на здоров'я (стаття 12) було визначено в Загальному зауваженні 14 Комітету з економічних, соціальних і культурних прав - комітету незалежних експертів, що забезпечує спостереження за дотриманням Пакту. Це право включає доступність серед основних компонентів, на якій хотілося би зупинитися детальніше. Під доступністю мається на увазі буквальна фізична доступність медичних установ, товарів і послуг для кожного. При цьому доступність має чотири взаємопов'язані компоненти:

недискримінація;

фізична доступність;

економічна доступність (доступність за вартістю);

доступність інформації.

Для оцінки доступності може знадобитися аналіз наявних бар'єрів - фізичних, фінансових та інших - та їхнього впливу на найбільш вразливі категорії людей. Необхідно встановити і застосовувати чіткі норми і стандарти як у законодавстві, так і в політиці для усунення цих бар'єрів, а також створити міцні системи моніторингу інформації, що має стосунок до здоров'я, і забезпечувати, щоб ця інформація доходила до всіх груп населення.

Проблематика права на здоров'я для України актуальна як ніколи, особливо у світлі декларування прагнення до позитивних змін після Революції гідності, включно з медичною сферою. Наприклад, основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їхнє здоров'я, запобігання і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості [5].

Сьогодні правове регулювання системи охорони здоров'я здійснюється Конституцією України, основами законодавства України про охорону здоров'я, законами України:

«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» [6];

«Про захист населення від інфекційних хвороб» [7];

«Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» [8];

«Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» [9];

«Про психіатричну допомогу» [10];

«Про лікарські засоби» [11];

та іншими законодавчими актами, прийнятими відповідно до них.

Конституція України гарантує кожному громадянину право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49). Це право забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Законодавство України містить своє визначення поняття здоров'я: здоров'я - стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Охорона здоров'я - система заходів, спрямованих на забезпечення збереження та розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини за максимальної біологічно можливої індивідуальної тривалості життя.

Загалом, кожна людина має природне невіддільне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту та відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Держава повинна створювати умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Крім того, держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Про що в результаті можна говорити в Україні в плані доступності? Хотілося б звернути увагу на зміни, які відбулись у медичній сфері після Революції гідності, адже одним із напрямів роботи Міністерства охорони здоров'я України можна виділити саме доступність [12]. Впровадження в Україні медичної реформи переслідує таку мету, як докорінну зміну засад фінансування медичної галузі та поліпшення якості надання медичних послуг населенню, зокрема, шляхом надання кожному пацієнту гарантованої якісної медичної допомоги.

Зокрема, реформа первинної ланки медичної допомоги із запропонованим чітким переліком послуг для пацієнтів і вільним вибором сімейного лікаря, автономізація закладів охорони здоров'я, створення єдиної системи електронної охорони здоров'я, прогресивна програма реім- бурсації медикаментів «Доступні ліки» із використанням електронного рецепту - показали високий запит на зміни в галузі з боку населення. Для забезпечення динаміки змін важливим буде прийняття Верховною Радою закону про бюджет на 2020 р. із переліком гарантованих державою медичних послуг на всіх рівнях допомоги. Це стане гарантією безперервного продовження трансформації системи охорони здоров'я [13; с. 2]. МОЗ України почало здійснювати централізовані закупівлі ліків за державний кошт через міжнародні організації. Завдяки державним закупівлям через міжнародні організації в Україні з'явилося 76 нових препаратів, які зареєстровані та доступні для громадян. Також державні закупівлі через міжнародні організації дали змогу закуповувати ті самі ліки значно дешевше [13, с. 16].

Важливо, що з початком медичної реформи більшість медичних послуг будуть безоплатними для пацієнта, але платними для держави.

Щороку Верховна Рада затверджуватиме програму медичних гарантій разом із державним бюджетом на наступний рік. Відповідно, обсяг послуг у програмі медичних гарантій залежатиме від розміру фінансування з державного бюджету. Перша програма медичних гарантій буде ухвалена у 2019 р. на 2020 р.

До 2020 р. головне завдання Міністерства охорони здоров'я, Уряду і Парламенту - зібрати реальну статистику захворюваності, розрахувати справедливі тарифи на кожну послугу та виділити досить коштів, щоб закупити потрібну кількість послуг і ліків; зробити все, щоб у 2020 р. українці отримували максимальну кількість медичних послуг за державний кошт, а перелік платних послуг був мінімальним [14].

Крім того, у рекордно короткі строки, 30 березня 2018 р., була створена Національна служба здоров'я України (далі - Нацслужба) -- центральний орган виконавчої влади, який реалізує основний принцип медреформи «гроші йдуть за пацієнтом» -- оплачує вартість реально наданих медичних послуг Цей механізм оплати нарешті запрацював в Україні цього року, поступово заміняючи неефективну радянську модель оплати ліжко-місць [15].

Нацслужба здоров'я вже уклала договори із 623 комунальними, приватними медзакладами і лікарями-ФОП, які надають первинну медичну допомогу. Вперше українці можуть вільно обирати лікаря у медзакладі, незалежно від форми власності, Нацслужба здоров'я на однакових умовах оплачує надання гарантованого пакету послуг первинної медичної допомоги всім закладам, які стали партнерами Служби. За чотири місяці Нацслужба оплатила послуги за єдиним тарифом у цих медзакладах на 1,6 млрд грн [15].

Що стосується подальшого фінансового підґрунтя для реформування окресленої сфери, то слід зазначити, що 14 листопада Верховна Рада схвалила проєкт Закону «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в другому читанні та в цілому.

Для галузі охорони здоров'я та продовження її реформи збільшено кошти на:

централізовану закупівлю лікарських засобів і медичних виробів для лікування окремих захворювань - 3,2 млрд грн;

модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування - 1,0 млрд грн;

лікування громадян України за кордоном - 0,4 млрд грн [16].

Однак, попри те, що видатки на медичну сферу на наступний рік зросли, все ж доступ (буквально доступність як вищезгаданий елемент права на здоров'я) до життєво необхідних дороговартісних лікарських засобів за кошт державного бюджету для громадян є надзвичайно проблематичним, адже фактично відсутнє забезпечення такими препаратами з боку держави. На нашу думку, з метою реабілітації держави в цьому аспекті можна було використати кошти з місцевих бюджетів згідно із законом про місцеве самоврядування. Наприклад, положення статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачають, що саме до відання виконавчих органів міських рад належить забезпечення, відповідно до законодавства, пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення [17]. Це респон- дується і з положеннями пункту 3 частини 1 статті 89 та пункту 3 частини 1 статті 90 Бюджетного кодексу України щодо здійснення видатків на надання медичної допомоги комунальними закладами охорони здоров'я за кошт відповідних місцевих бюджетів, пунктів 5 та 6 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 26 вересня 2012 р. № 887 [18], а також на підставі положень Постанови КМУ від 17 серпня 1998 р. № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» [19], яка передбачає безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, що провадиться групам населення та за категоріями захворювань згідно з додатками 1 і 2, при цьому онкологічні захворювання підпадають під перелік, наведений у додатку 2 цієї Постанови Кабінету Міністрів України.

Крім того, відсутність високовартісних лікарських засобів в Національному переліку основних лікарських засобів не стає на заваді закупівлі препарату згідно з Постановою КМУ від 25 березня 2009 р. № 333 (пункт 1 передбачає, що замовники можуть здійснювати закупівлі лікарських засобів, що в установленому законом порядку зареєстровані в Україні та не включені до зазначеного Національного переліку) [20].

Висновки

Державою повинні забезпечуватися належні умови для якісного та ефективного медичного обслуговування осіб. Зокрема, гарантовано безоплатність медичної допомоги в закладах охорони здоров'я державної та комунальної власності, при цьому передбачено, що держава має сприяти розвитку лікувальних закладів всіх форм власності (зокрема, приватних).

В Україні можна помітити поступовий позитивний поступ у напрямі реформування медичної сфери. Можемо виділити реформу первинної ланки медичної допомоги із запропонованим чітким переліком послуг для пацієнтів і вільним вибором сімейного лікаря, автономізацію закладів охорони здоров'я, створення єдиної системи електронної охорони здоров'я, програму реімбурсації медикаментів «Доступні ліки» з використанням електронного рецепту. Попри високий запит на зміни в галузі охорони здоров'я з боку населення, все ж залишаються невирішеними чимало проблем, зокрема доступу до забезпечення лікувальними засобами. Загалом, трансформація надасть більше інструментів, щоби посилити контроль для захисту прав громадян. Також дуже важлива проактивна роль пацієнтів, які мають стояти на варті своїх прав, адже, як показує приклад відсутності забезпечення з боку держави всіх життєво необхідних потреб пацієнтів, пацієнти мають нагадувати державі, куди їй потрібно рухатися. Тільки якісні зміни та активна позиція громадян допоможуть привнести в систему охорони здоров'я гідність і поставити людину в центр уваги, а також дасть змогу говорити про максимальну доступність права на здоров'я.

Размещено на Allbest.ru