Можливості гендерного збалансування в судовій системі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Можливості гендерного збалансування в судовій системі України

У статті розглядається проблематика можливостей гендерного збалансування в судовій системі України в контексті таких питань, як Тендерна рівність та Тендерна симетрія. Наголошується, що задля того, щоб судова система «мала легітимність в очах населення України» необхідно, аби її кадровий склад відображав те суспіль-ство, якому вона повинна служити.

Вказується, що жінки здебільшого не представлені в судах вищого рівня та на керівних посадах у цих установах. Задекларований державою комплекс заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків є теоретичним механізмом реалізації принципу Тендерної рівності, у тому числі і в судовій систе-мі. Однак на практиці він майже недієвий.

Визначено практичну сукупність заходів забезпечення Тендерної збалансованості у судовій діяльності в питаннях «скляної стелі», врахування Тендерного аспекту при розподілі судового навантаження, визначення суддями спеціалізації з розгляду справ, обрання і діяльності на посаді слідчого судді, планування і отримання відпусток. Зазначається, що надання рівних можливостей чоловікам і жінкам у здійсненні про-фесійної діяльності, розбудові власної кар'єри, підвищенні свого професійного рівня має реалізовуватися через створення сприятливих умов для поєднання роботи та всіх інших сторін життя задля досягнення Тендерної демократії. Якщо ми зможемо поз-бутися безлічі стереотипів, упереджень, очікувань, подвійних стандартів та сумнівів, які існують у нашому суспільстві, тоді відкриється Тендерно-збалансований світ рів-них можливостей. Зміна способу мислення допоможе згодом змінити наші дії, якщо ми прагнемо зробити світ кращим та вдосконалити те, як ми цінуємо інших та їх вибори. Адже саме відсоток суддів-жінок в Україні є свідченням реалізації Тендерної рівності у сфері прийняття важливих рішень на державному рівні.

У європейських міжнародних актах відобразилося сформоване на практиці нове розуміння «права на однакові можливості та однакове ставлення». Воно характеризується пере-дусім відходом від принципу охорони праці за статевою ознакою на користь принципу охорони праці матерів та батьків і працівників із сімейними обов'язками.

Формуючи судову та законодавчу практику в контексті комплексного підходу до запрова-дження Тендерної рівності, європейська і світова спільнота виробили перелік термінів та дефіні-цій, необхідних для забезпечення фактичної, дійсної рівності чоловіків і жінок як на рівні дер-жав, так і на рівні горизонтальних суспільних відносин. Принцип однакового ставлення - один із найважливіших у міжнародному праві і випливає передусім із загального правового принципу рівності можливостей і заборони дискримінації [1]. З огляду на наведене, актуальності набуває механізм забезпечення і реалізації Тендерного балансу в судовій системі України.

Аналіз публікацій свідчить про відсутність комплексного дослідження, розрізненість на-укової літератури з аналізованої проблематики. Дослідженням цієї теми займалися вітчизняні та зарубіжні вчені-Тендеристи - С. Айвазова, Н. Аніщук, М. Буроменський, В. Глиняний, О. Даш- ковська, Л. Завадська, Л. Кормич, Н. Лавріненко, І. Лаврінчук, К. Левченко, Л. Леонтьєва, Т. Мар- ценюк, О. Матвієнко, Т. Мельник, Н. Оніщенко, Л. Петришина, Н. Пушкарьова, С Поленіна, О. Руднєва, З. Ромовська, Л. Смоляр, Г. Терещенко, М. Томашевська та інші.

Постановка завдання. Метою статті є здійснення правового аналізу можливостей Тен-дерного збалансування в судовій системі України.

Результати дослідження. Досвід багатьох успішних держав показав, що для викорінення Тендерної нерівності необхідними стають так звані «міри позитивної дискримінації», до яких належать програми, що стимулюють жінок вивчати право, добиватися обрання суддею, кар'єри та адміністративної посади в судовій системі.

Серед залучення жінок до прийняття суспільно важливих рішень варто виокремити ком-пенсаційні або так звані позитивні заходи, спрямовані проти дискримінації за ознакою статі.

Позитивна дія - це такі адекватні заходи, до яких мають удаватися жінки, щоб виправи-ти становище з огляду на нерівні стартові умови, що склалися у патріархальному суспільстві. У своєму крайньому вияві - це позитивна дискримінація, коли збільшення представництва жінок (чи інших дискримінованих категорій громадян) досягають наданням певних пільг чи запровад-женням квот.

Окремим пріоритетом є забезпечення включення Тендерних аспектів, особливих потреб жінок і чоловіків до планування та реалізації всіх проектів, програм та загалом у діяльність між-народних організацій та донорських установ; урахування та аналіз потенційного впливу таких заходів на їх становище; залучення останніх до вказаного процесу; виділення окремих бюджетів на цілі Тендерної рівності у тих сферах, в яких вони реалізовуються.

Ще одним вектором є підтримка жіночого лідерства у всіх сферах та на всіх рівнях сус-пільного життя. Вплив жінок на прийняття суспільно важливих рішень є як ознакою рівності де-факто, так і запорукою більшої уваги держави до цілей та завдань Тендерної політики. Зокре-ма, необхідно посилити заходи з міжнародного обміну досвідом у всіх сферах Тендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок. Разом із цим слід приділити увагу ініціативам, що спрямовані на більше залучення чоловіків до просування принципів Тендерної симетрії та про-тидії дискримінації щодо жінок через створення мереж чоловіків-лідерів, проведенням інформа-ційних кампаній, спрямованих на врахуванням Тендерних потреб при плануванні та реалізації Тендерного вектору в державі.

Основні міжнародні партнери Ради Європи, у тому числі й Україна, ухвалили Стратегію ґендерної рівності на 2018-2023 роки, де визначено, що незважаючи на те, що прогрес помітний, і упродовж останніх десятиріч правовий статус жінок у Європі беззаперечно покращився, хоча до реального досягнення рівноправ'я жінок та чоловіків на практиці ще далеко. Ґендерна нерівність та структурні бар'єри існують у багатьох сферах, відводячи жінкам та чоловікам їх традиційні ролі та обмежуючи жінок у можливостях користуватися своїми основними правами.

Регулярний моніторинг і дослідження показують, що прогрес щодо політичної участі жі-нок, доступу до правосуддя та викорінення шкідливих Тендерних стереотипів і сексизму відбу-вається дуже повільно. Історично нерівноправні відносини у владі між жінками та чоловіками призвели до домінування чоловіків над жінками та дискримінації жінок із боку чоловіків, а також до перешкоджання повноцінному покращенню становища жінок. Однак і жінки, і чоловіки є жертвами стереотипів, що обмежують можливості як одних, так й інших [2].

У рамках Стратегії основну увагу впродовж 2018-2023 років буде зосереджено на шести стратегічних напрямках:

1) запобігання Тендерним стереотипам та сексизму й боротьба з такими явищами;

2) запобігання та боротьба з насильством щодо жінок і домашнім насильством;

3) забезпечення рівного доступу жінок до правосуддя;

4) досягнення збалансованої участі жінок і чоловіків у процесі прийняття політичних та суспільних рішень (саме відсоток суддів-жінок в Україні є свідченням реалізації Тендерної рівно-сті у сфері прийняття важливих рішень на державному рівні);

5) захист прав жінок-мігрантів, жінок-біженців та жінок-шукачів притулку;

6) реалізація стратегії досягнення Тендерної рівності в політиці та певних заходах.

В Україні питання Тендерної рівності залишаються наскрізними у співпраці нашої країни з міжнародними організаціями. Так, наприклад, головними напрямами співпраці України з Ра-дою Європи є:

1) реформування чинного і розробка та імплементація нового законодавства відповідно до стандартів Ради Європи на основі принципів верховенства права та прав людини;

2) розбудова толерантного, демократичного суспільства, яке базується на європейських стандартах, зокрема стосовно рівних прав жінок та чоловіків.

Звісно ж для перегляду існуючих суспільних процесів, що підтримують Тендерну нерів-ність потрібна політична воля Тендерної рівності та її закріплення на відповідному державному рівні. Вона включає:

1) законодавство рівних можливостей та недискримінаційні закони;

2) існування механізму розгляду скарг у відношенні нерівності (інститут уповноважених із рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків) або створення комісії з рівності чи ради за-хисту від дискримінації;

3) сильний апарат національної рівності з адекватними інструментами і ресурсами;

4) спеціальна політика рівності й дії, спрямовані на особливі інтереси жінок і чоловіків;

5) існування відділів із рівності в кожному апараті;

6) дослідження і тренінги з проблем Тендерної рівності;

7) зростання розуміння Тендерних проблем громадськістю.

Для цього важливо забезпечити застосування наступних стратегій:

а) розвинути відповідні Тендерні критерії й завдання;

б) залучити всіх партнерів у «Тендерний діалог»;

в) розвинути Тендерну компетентність місцевого персоналу;

г) вивчити можливості співпраці, визначені через Тендерну оцінку, включно з Тендерними мережами й Тендерними ресурсами;

Т) інтегрувати Тендерні підходи в роботу з персоналом;

д) забезпечити ресурси для Тендерного інтегрування включно з Тендерними бюджетами;

е) заснувати Тендерно обізнану систему моніторингу.

Окрім зазначеного, уряд затвердив Національний план дій із виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок. До-кументом визначено конкретні заходи, спрямовані на ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2021 року. Серед конкретних рекомендацій Комітету можна виокремити на-ступні:

1) забезпечити правосуддя з Тендерно-чутливим підходом, виконати зобов'язання щодо попередження, розслідування та покарання злочинів проти жінок та дівчат;

2) не застосовувати амністію за злочини, пов'язані з сексуальним насильством під час конфлікту;

3) включати жінок до процесу переговорів щодо примирення, особливо на рівні прийнят-тя рішень;

4) проводити обов'язкові систематичні навчання правоохоронних органів та військових щодо прав жінок;

5) привести у відповідність із міжнародними стандартами визначення зґвалтування, вклю-чивши у нього не лише фізичне насильство, а й зловживання владою, страх психологічного на-сильства, шантаж та утримання в неволі;

6) забезпечити адекватну медичну допомогу та доступ до правосуддя для жертв сексуаль-ного насильства, внутрішньо переміщених жінок та інших вразливих груп жінок;

7) узгодити термінологію антидискримінаційного законодавства;

8) проводити політику та програми державного апарату, націлені на ґендерну рівність [3].

Водночас глобальне узагальнююче дослідження ООН - Посилення національних меха-нізмів забезпечення ґендерної рівності та розширення можливостей жінок [4] визначило перелік чинників, які зумовлюють успішність механізмів забезпечення ґендерної рівності (на національ-ному рівні, проте вони також цілком застосовні та доречні на регіональному й місцевому рівнях):

1) зобов'язання всіх міністерств переглянути свою політику та програми з урахуванням ґендерних аспектів; покладання відповідальності за виконання цього зобов'язання на найвище керівництво;

2) міжміністерська координаційна структура для моніторингу поступу та зв'язків із заці-кавленими сторонами;

3) залучення відповідних зовнішніх зацікавлених сторін, наприклад, центрів ґендерних / жі-ночих студій та досліджень; наукових та освітніх закладів; приватного сектору; ЗМІ; громадських об'єднань, особливо жіночих організацій та інших представників громадянського суспільства;

4) можливості для розбудови потенціалу з метою підвищення обізнаності державних по-садовців і службовців із проблематикою ґендерної рівності;

5) забезпечення врахування ґендерних аспектів у ході реформування законодавства з пи-тань сім'ї, зайнятості, соціального забезпечення, оподаткування (податком на доходи фізичних осіб), освіти, а також запровадження позитивних дій для підвищення статусу жінок і сприяння створенню культури ґендерної рівності;

6) достатність бюджетних ресурсів та професійної спроможності;

7) наявність інструментів для розробки стратегій інтеграції ґендерного виміру та відпо-відної методики.

Виконання Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жі-нок і чоловіків на період до 2021 року дасть змогу здійснити такі заходи:

1) удосконалити нормативно-правову базу у сфері забезпечення рівних прав та можливо-стей жінок і чоловіків, узгодити її з міжнародними стандартами та законодавством Європейсько-го Союзу;

2) створити умови й можливості для паритетної участі жінок і чоловіків у прийнятті полі-тичних, економічних і соціальних рішень;

3) підвищити рівень поінформованості роботодавців із питань запровадження міжнарод-них стандартів рівності працівників у сфері праці;

4) створити належні умови для забезпечення жінкам і чоловікам можливості суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками;

5) підвищити рівень поінформованості населення з питань рівного розподілу сімейних обов'язків і відповідальності між жінками й чоловіками щодо виховання дитини;

6) підвищити рівень компетенції фахівців із питань забезпечення рівних прав та можли-востей жінок і чоловіків;

7) забезпечити включення до навчальних програм стандартів ґендерної освіти;

8) забезпечити проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури й навчальних закладів із метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки та чоловіка;

9) удосконалити механізм реагування на факти дискримінації за ознакою статі [5].

Декларований державою комплекс заходів щодо забезпечення рівних прав та можливо-стей жінок і чоловіків є теоретичним механізмом реалізації принципу ґендерної рівності, у тому числі і в судовій системі, однак в реалі, на практиці, на наш погляд він майже недієвий.

Практична сукупність заходів забезпечення ґендерної збалансованості у судовій діяль-ності з питань «скляної стелі», не врахування ґендерного аспекту при розподілі судового на-вантаження, визначення суддями спеціалізації з розгляду справ, обрання і діяльність на посаді слідчого судді для суддів-жінок полягає у адаптації до сучасних українських реалій «політики дружнього щодо сім'ї місця роботи», яка хоч і передбачає проведення низки реформ, однак доз-воляє реалізувати певну гнучкість у врівноваженні роботи та сімейного життя.

Серед засобі реалізації «політики дружнього щодо сім'ї місця роботи» варто виокремити механізм урахування статі при обранні на посаду та просування по кар'єрній драбині; ліквідацію «доріжок для матусь» (дискримінацію жінок, які беруть відпустку у зв'язку з вагітністю, народ-женням дітей і їх вихованням); гнучкий робочий графік; дистанційна робота, організація програм догляду за дітьми, спеціальні «материнські» заходи.

На наш погляд, надання рівних можливостей чоловікам і жінкам у здійсненні професійної діяльності, розбудові власної кар'єри, підвищенні свого професійного рівня має реалізовуватися через створення сприятливих умов для поєднання роботи та всіх інших сторін життя.

У літературі виокремлюють моделі взаємодії «робота - життя», а серед них причинно-на- слідкові та моделі надлишку [6].

Причинно-наслідкові моделі передбачають, що взаємодія між роботою та життям може бути як конфліктною (від роботи до життя й від життя до роботи), так і такою, що збагачує (від роботи до життя й від життя до роботи). Конфліктна взаємодія призводить до того, що конфлікт «життя - робота» шкодить виконанню професійних обов'язків і погіршує професійне благопо-луччя особистості, а конфлікт «робота - життя» шкодить сімейному й особистісному благопо-луччю людини.

Моделі надлишку описують, як досвід, навички або емоції, отримані в одній сфері (на-приклад, в особистому житті, сімейних стосунках), переходять, «переливаються» в іншу сферу (роботу). Розрізняють прямий надлишок, коли проблеми на роботі викликають проблеми в сім'ї, особистому житті, та непрямий надлишок, коли проблеми на роботі опосередковано викликають проблеми в сімейній або особистій взаємодії, наприклад, через фінансові негаразди. Йдеться не лише про конфлікти та негативні зразки такої взаємодії, але й про позитивні: особистісна гнуч-кість, фізичні, психологічні, соціальні, матеріальні ресурси робочого середовища й професійної діяльності збагачують особисте й сімейне життя, підвищуючи його якість. Так само й навпаки - сім'я та особисте життя можуть ставати ресурсом для ефективної професійної діяльності.

На завершення висвітлення даного питання зазначаємо, що руйнування традиційних про-фесійно-стереотипних поглядів на фемінне та маскулінне можливо через звернення уваги су-спільства на неусвідомлювані людьми, часто упереджені та хибні типові уявлень та їх вплив на ставлення до того чи іншого стану речей. Звісно ЗМІ повинні відігравати чи не найважливішу роль у цьому питанні, однак наразі саме вони й поширюють ґендерно-рольові диспропорції у соціумі.

Наступним кроком у руйнуванні традиційних ґендерно-професійних стереотипів має ста-ти демонстрація та пропагування прикладів успішного виконання ґендерно нетрадиційних ро-лей. Це, безумовно, потребує певних зусиль владних органів, політичних партій і лідерів громад-ських організацій, проте ще в жодній країні не вдалося побудувати демократію без її ґендерного складника. Послідовне втілення зазначених пропозицій здатне певним чином сприяти розв'язан-ню проблеми ґендерної асиметрії.

Важливим є висновок про те, що правовий аналіз поставленої проблеми вказує на необ-хідність розробки інформаційно-просвітницьких програм, спрямованих на зміну сформованих соціокультурних моделей поведінки чоловіків і жінок та осуд забобонів і звичаїв, заснованих на ідеях переваги однієї статі над іншою. Нині відсутні спеціальні державні програми забезпечення ґендерної рівності в судовій системі. Окремої уваги потребують навчальні програми для суддів щодо застосування законодавства у сфері ґендерної рівності.

Здійснений аналіз вітчизняних правових реформ щодо подолання ґендерної асиметрії дає підстави стверджувати, що незважаючи на зростаючу важливість проблеми, Україна поки ґрун-товано це питання не вирішила. Окремі її аспекти держава намагалася вирішити «на папері», а тому автор підтримує Н.В. Аніщук [7] у питанні створення спеціального Ґендерного кодексу, який охопив би всі сторони ґендерної дискримінації, включно і питання ґендерного аспекту су-дової діяльності. Адже побудова демократичного суспільства потребує нової конструкції концеп-туального розуміння суті й об'єктивної необхідності правового реформування на шляху викорі-нення ґендерної нерівності відповідно до позитивного світового досвіду ґендерних перетворень.

Висновки

Для ґендерного збалансування у судовій системі України доцільно:

~ включити експертів із Тендерних питань до складу Комітету з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради України та Ради з питань судової реформи;

~ включити експертів із Тендерних питань до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Вищої ради правосуддя та враховувати їхній досвід у вирішенні Тендерно-зумовлених питань;

~ включити Тендерну складову до кожного етапу організації та навчання кандидатів на посаду судді та діючих суддів;

~ інтегрувати цінності рівності та відсутності дискримінації у процесі судової реформи задля поступової трансформації мислення суддів, працівників судів, громадськості та переходу на європейські цінності;

~ враховувати потреби суддів із дітьми та літніми родичами, що потребують догляду, під час розподілу судового навантаження, обрання спеціалізації суддів із розгляду судових справ, обрання на посаду слідчого судді, надання чергової, додаткової чи інших відпусток;

~ інтегрувати цінності рівності та відсутності дискримінації при здійсненні керівництва та адміністрування у судах;

~ інтегрувати Тендерні компоненти у процесі вдосконалення системи юридичної освіти та підготовки персоналу для судів;

~ враховувати необхідність збільшення чисельності жінок при доборі на посаду судді;

~ враховувати необхідність збільшення чисельності жінок (у тому числі на керівних поса-дах) та покращення доступу до кар'єрних можливостей суддів-жінок в управлінні судами.

Список використаних джерел

гендерний судовий право

1.Принципи однакового ставлення та заборона дискримінації за ознакою статі в галузі праці. Федькович Г, Поцюрко Р., Трохим І., Чумало М. Персонал. 2007. № 4. URL: http://www.personaLin.ua/article.php?ida=483 (дата звернення: 27.05.2019).

2.Стратегія Тендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки. URL: https://rm.coe.int/prems-041318-gbr-gender-equality-strategy-2023-ukr-new2/16808b35a4 (дата звернення: 27.05.20l9).

3.Національний план дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до 2021 року. URL: https://www.kmu. gov.ua/ua/npas/pro-go-planu-dij-z-vikonannya-rekomo-zhinok-do-vosmoyi-periodichnoyi-dopovidi- ukrayini-pro-vikonannya-konvenciyi-pro-likvidaciyu-vsih-form-diskriminaciyi-shchodo-zhinok-na- period-do-2021-roku (дата звернення: 27.05.2019).

4.Глобальне узагальнююче дослідження ООН - Посилення національних механізмів забезпечення Тендерної рівності та розширення можливостей жінок (ООН Жінки, 2010). URL: http://www.un.org/womenwatch/daw/TechnicalCooperation/GLOBAL_SYNTHESIS_REPORT_ Dec%202010.pdf. (дата звернення: 27.05.2019).

5.Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 року № 273. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/273-2018-%D0%BF (дата звернення: 27.05.2019).

6.Kinnunen U., Rantanen J., Mauno S., Peeters M.C.W. Work-Family Interaction. An introduction to contemporary work psychology / Ed. By M.C.W. Peeters et al. Wiley Blackwell, 2014. P. 267-289.

Размещено на Allbest.ru