Юридична (матеріально-правова) заінтересованість позивача як передумова надання йому судового захисту цивільних прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юридична (матеріально-правова) заінтересованість позивача як передумова надання йому судового захисту цивільних прав

Короєд Сергій Олександрович,

доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри цивільного права і процесу Університету Короля Данила, вул. Коновальця, 35, м. Івано-Франківськ, 76018, Україна

Мета. Метою нашого дослідження є встановлення юридичної (матеріально-правової) заінтересованості позивача як передумова надання йому судового захисту цивільних прав. Методика. Методика включає детальний комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу із піднятої проблематики, а також рішення судової практики на підставі яких робляться обґрунтовані висновки та рекомендації стосовно реформування чинного цивільного законодавства України. Результати. Встановлено, що бажання позивача "покарати" відповідача додатковими "заходами" чи "обмеженнями" (пред'явивши позов та, наприклад, вживши заходи його забезпечення без реальних намірів здійснення своїх прав), не пов'язаними з реальним прагненням позивача відновити (захистити) своє суб'єктивне право, не повинно знаходити підтримку суду, оскільки суперечить завданню цивільного судочинства. Наукова новизна. Питання розмежування матеріально-правової та процесуальної заінтересованості в цивільному процесі, визначення їх відмінностей і правових наслідків в аспекті реалізації права на пред'явлення позову та права на задоволення позову є актуальним, теоретично значущим і практично необхідним, адже категорія юридичної заінтересованості визначає наслідки цивільної процесуальної діяльності, тобто безпосередньо пов'язана з наданням позивачу судового захисту або відмову в цьому. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності адвокатів та усіх зацікавлених осіб, що займаються матеріально-правовою заінтересованістю позивача.

Постановка проблеми. Визначивши завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦІ ІК) встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 2, 4 ЦПК). Право на звернення до суду також закріплено в ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Поряд із правом на звернення до суду, ст. 15 ЦК передбачено також й право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. З огляду на зазначене, в теорії цивільного процесу прийнято розмежовувати право на судовий захист (право на позов як матеріально-правову категорію), передбачене ст. 15 ЦК, та право на звернення до суду (право на пред'явлення позову як процесуально -правову категорію), передбачене ст. 55 Конституції та ст. 4 ЦПК.

Можливість реалізації права на пред'явлення позову (право на звернення до суду за захистом) та можливість отримання судового захисту (право на судовий захист) залежить від сукупності передумов (чинників), одним із яких є юридична заінтересованість особи, яка звертається до суду. При цьому, з огляду на існування права на позов (права на судовий захист) та права на пред'явлення позову (права на звернення до суду), варто розмежовувати й юридичну заінтересованість в цивільному процесі на два види - матеріальну і процесуальну. А відтак, варто окремо розглядати й правові наслідки, які тягне за собою для позивача встановлення факту наявності чи відсутності у нього матеріальної чи процесуальної юридичної заінтересованості. юридичний позивач судовий цивільний

Постановка завдання. Метою нашого дослідження є встановлення юридичної (матеріально-правової) заінтересованості позивача як передумова надання йому судового захисту цивільних прав.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання юридичної заінтересованості в цивільному процесі пов'язане, передусім, з цивільною процесуальною формою захисту прав в цілому [5], окремі аспекти якої розглядалися багатьма вченими -процесуалістами. Безпосередньо питання юридичної заінтересованості в цивільному процесі ґрунтовно досліджували зокрема такі вчені, як Р.Е. Гукасян, Р.Ю. Банніков, М.А. Гурвич. Водночас в літературі достатня увага юридичній заінтересованості особи, яка звертається до суду, не приділяється, її поділ на матеріальну і процесуальну зазвичай не здійснюється, їх відмінності і правові наслідки не визначаються. Крім того, деякі науковці взагалі заперечують можливість існування матеріальної юридичної заінтересованості, вважаючи, що юридична заінтересованість в цивільному процесі може бути лише процесуальною і пов'язана лише із правом на пред'явлення позову [1]. Інші ж вчені, навпаки, визнають лише матеріальну юридичну заінтересованість, заперечуючи її процесуальний характер [6].

Питання розмежування матеріально-правової та процесуальної заінтересованості в цивільному процесі, визначення їх відмінностей і правових наслідків в аспекті реалізації права на пред'явлення позову та права на задоволення позову є актуальним, теоретично значущим і практично необхідним, адже категорія юридичної заінтересованості визначає наслідки цивільної процесуальної діяльності, тобто безпосередньо пов'язана з наданням позивачу судового захисту або відмову в цьому.

Виклад основного матеріалу дослідження. Що стосується процесуальної заінтересованості, то ми раніше вже досліджували це питання в аспекті дії принципу диспозитивності, розглядаючи процесуальну заінтересованість як “процесуальний фільтр” від надходження до судів необгрунтованих позовів. На прикладі судової практики нами було доведено існування та юридичне значення процесуальної заінтересованості як передумови права на звернення до суду, та обґрунтовано, що процесуальна заінтересованість особи, яка звертається до суду, пов'язана передусім із наявністю у конкретної особи юридичної (процесуальної) можливості звернутися із заявою до суду з конкретними вимогами [3].

Поряд із процесуальною заінтересованістю виділяють ще (і ми приєднуємось до такої позиції) матеріально-правову заінтересованість, існування якої пов'язано з правом на задоволення позову, що є формою надання позивачу судового захисту.

Саме матеріально-правова заінтересованість позивача визначає можливість надання йому судового захисту шляхом задоволення пред'явленого ним позову. У зв'язку з цим нижче ми розкриємо умови, за якими варто оцінювати наявність або відсутність у позивача матеріально- правової заінтересованості та покажемо її зв'язок із фактом порушення його прав як передумовою отримання судового захисту (задоволення позову).

Так, як відомо, для задоволення судом пред'явленого позову позивач повинен довести суду факт порушення свого суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, за захистом якого він звернувся до суду, діями відповідача. Проте, доведення цього факту порушення ще не означає, що позивач вправі (може) отримати судовий захист шляхом задоволення судом його позову. Адже позивач повинен мати ще й конкретний матеріально -правовий інтерес в спорі, тобто бути заінтересованим в реалізації свого суб'єктивного права, про захист якого він просить суд.

А отже, метою пред'явлення позовних вимог до відповідача може бути лише задоволення цього інтересу, а саме: реальне бажання позивача відновити своє порушене право або охоронюваний законом інтерес чи забезпечити їх реалізацію з метою реального створення для себе юридичних наслідків.

З огляду на положення ст. 2, 4 ЦПК заінтересованість (матеріально-правова) наявна лише у тому випадку, якщо особа, яка звертається до суду, шукає захисту (заінтересована в захисті). Заінтересованою в цивільному процесі визнається особа, яка звертається до суду за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав та інтересів, які охороняються законом і в силу цього підлягають судовому захисту. Отже, якщо звернення особи до суду обумовлено іншими корисливими цілями, що нерідко має місце в судовій практиці, відсутня заінтересованість в зазначеному вище розумінні.

Перевірити відповідність мети пред'явлення позову вимогам закону можна шляхом аналізу заявлених позовних вимог на предмет їх здатності відновити (захистити) порушені права позивача, в реалізації яких заінтересований позивач.

Таким чином, якщо мета звернення до суду не відповідає тим умовам, з якими ст. 1, 3 ЦПК пов'язують надання судового захисту, то необхідність і можливість примусового (судового) захисту відсутня, а в позові має бути відмовлено через відсутність матеріально -правової заінтересованості позивача.

Отже, в позові варто відмовляти у випадку доведення факту порушення суб'єктивного права позивача, але не доведення заінтересованості позивача в реалізації цього права.

В окремих випадках на підтвердження наявності у позивача матеріально-правової заінтересованості закон вимагає вчинення ним певних дій при зверненні до суду з відповідним позовом. Таким прикладом є пред'явлення одним із співвласників позову до іншого співвласника про оспорення відчуження останнім своєї частки у спільному майні третій особі без пропозиції позивачу-співвласнику придбати цю частку, за відсутності у останнього заінтересованості реалізувати своє переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності та відсутність у нього бажання переводити на себе права і обов'язки покупця та вносити на депозит суду грошову суму, яку мав сплатити покупець (ч. 4 ст. 362 ЦК). Іншим прикладом є пред'явлення одним із співвласників позову до іншого (-их) співвласника (-ів) про припинення права останнього (іх) на частку у спільному майні, коли постановлення судом такого рішення залежить від попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 ЦК). Аналогічне правило застосовується й стосовно присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно (ч. 4, 5 ст. 71 СК).

В судовій практиці також зустрічаються випадки відмови в судовому захисті з мотивів недоведення позивачем своєї матеріально-правової заінтересованості в корпоративних спорах. Так, наприклад, в справі за позовами акціонерів про оскарження рішення загальних зборів товариства суд відмовив в задоволенні позову, за результатами розгляду справи не встановлено факту порушення прав та інтересів позивачів (акціонерів) ухваленням оскаржуваних рішень, а також наявність у них власної юридичної заінтересованості в оскарженні зазначених рішень загальних зборів. Також суд зазначив, що позивачі (акціонери) не намагалися реалізувати та захистити свої корпоративні права, вважаючи їх порушеними, а відтак у них відсутня власна юридична заінтересованість в результатах вирішення цієї справи. До того ж одна з позивачів (акціонерів) також не обґрунтувала, яким чином рішення суду про задоволення її позову в обраний нею спосіб призведе до захисту (відновлення) її корпоративних прав через сім років після прийняття загальними зборами оскаржуваного рішення (рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2012 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 р. в справі № 5011-66/8202-2012). як в позовній заяві, так й у судовому засіданні представник позивача не обґрунтував та не довів заінтересованості позивача як акціонера у визнанні недійсним оскаржуваного рішення загальних зборів в частині обрання нових членів правління. Під час розгляду справи представник позивача також не довів суду заінтересованість позивача у реалізації саме корпоративних прав акціонера, а також не висловив свої заперечення по суті прийнятого загальними зборами рішення із зазначеного питання, не навів переконливі аргументи його неправильності. Відмовляючи в позові суд зазначив, що позивач не обґрунтував перед судом свою заінтересованість та бажання в реалізації вищенаведених корпоративних прав акціонера. При цьому суд зробив висновок, що право на судовий захист пов'язано виключно із порушенням суб'єктивних корпоративних прав позивача та обов'язково зумовлено наявністю у позивача як акціонера юридичної заінтересованості в ухваленні рішення про задоволення позову, яке для позивача як акціонера повинно мати юридичне значення та породжувати виникнення, зміну або припинення корпоративних прав чи корпоративних правовідносин (рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2013 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 в справі № 5011-66/13160-2012).

До випадків відсутності у позивача власної матеріально-правової заінтересованості (як підстави для відмови в позові) варто віднести також пред'явлення обґрунтованого позову, але коли боржник (відповідач) своєю поведінкою не давав позивачу жодного приводу для того, щоб за здійсненням свого права той звертався до суду, тобто не давав приводу для пред'явлення позову. Так, згідно з радянською доктриною, "недобросовісне" пред'явлення обґрунтованого позову, що полягає у пред'явленні позову без приводу для цього з боку боржника, тягне за собою як необґрунтоване потребою позивача порушення діяльності суду, так й свідоме заподіяння шкоди відповідачеві, не співмірної з інтересом позивача в судовому рішенні [5].

Висновки

Таким чином, можна зробити висновок, що своїм рішенням суд вправі задовольнити лише вимоги, спрямовані на реальний (дійсний) захист (відновлення) порушеного права позивача. Тому бажання позивача "покарати" відповідача додатковими "заходами" чи "обмеженнями" (пред'явивши позов та, наприклад, вживши заходи його забезпечення без реальних намірів здійснення своїх прав), не пов'язаними з реальним прагненням позивача відновити (захистити) своє суб'єктивне право, не повинно знаходити підтримку суду, оскільки суперечить завданню цивільного судочинства.

Список використаних джерел

1. Банников Р. Юридический интерес как предпосылка права на предъявление иска в суд. Арбитражный и гражданский процесс. 2009. № 10. С. 13-17.

2. Васильев С.В. Гражданский процесс: Учебное пособие. Издание второе, дополненное. Х.: ООО “Одиссей”, 2007. 654 с.

3. Короєд С.О. Процесуальне забезпечення ефективності цивільного судочинства: монографія. К.: «МП Леся», 2013. 508 с.

4. Новохацкая И.П. К вопросу о возможности злоупотребления правом на иск: теоретические аспекты. Вестник Томского государственного университета. Право. 2016. № 2 (20). С. 110-120.

5. Рассахатская Н.А. Гражданская процессуальная форма: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.03. Саратов, 1995. 21 с.

6. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. Вид. 2-ге, перероб. та доп. К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. 608 с.

References

1. Bannykov R. Yurydycheskyi ynteres kak predposbilka prava na predHavlenye yska v sud. Arbytrazhnbii y hrazhdanskyi protsess. 2009. № 10. S. 13-17.

2. Vasylev S.V. Hrazhdanskyi protsess: Uchebnoe posobye. Yzdanye vtoroe, dopolnennoe. Kh.: OOO “Odyssei”, 2007. 654 s.

3. Koroied S.O. Protsesualne zabezpechennia efektyvnosti tsyvilnoho sudochynstva: monohrafiia. K.: «MP Lesia», 2013. 508 s.

4. Novokhatskaia Y.P. K voprosu o vozmozhnosty zloupotreblenyia pravom na ysk: teoretycheskye aspektbi. Vestnyk Tomskoho hosudarstvennoho unyversyteta. Pravo. 2016. № 2 (20). S. 110-120.

5. Rassakhatskaia N.A. Hrazhdanskaia protsessualnaia forma: avtoref. dyss. ... kand. yuryd. nauk: spets. 12.00.03. Saratov, 1995. 21 s.

6. Shtefan M.I. Tsyvilnyi protses: Pidruchnyk dlia stud. yuryd. spetsialnostei vyshchykh zakladiv osvity. Vyd. 2-he, pererob. ta dop. K.: Vydavnychyi Dim “In Yure”, 2001. 608 s.

S.A. Koroied

Doctor of Law, Associate Professor, Head of the Department of Civil Law and the Process of the King Danylo University, st. Konovalets, 35, Ivano-Frankivsk, 76018, Ukraine

The legal (substantive) interest of the plaintiff as a prerequisite for granting him judicial protection of civil rights

Purpose. The purpose of our study is to establish the legal (material) interest of the plaintiff as a prerequisite for providing him with judicial protection of civil rights. Method. The methodology includes a detailed comprehensive analysis and synthesis of available scientific and theoretical material on the raised issues, as well as decisions of judicial practice on the basis of which substantiated conclusions and recommendations concerning the reforming of the current civil law of Ukraine are made. Results. It is established that the plaintiffs desire to "punish" the defendant with additional "measures" or "restrictions" (by filing a lawsuit and, for example, taking measures to ensure it without real intentions to exercise their rights), not related to the real aspirations of the plaintiff to restore (protect) its subjective right, should not find support for the court, as it contradicts the task of civil proceedings. Scientific novelty. The issue of demarcation of material and legal interest in the civil process, the definition of their differences and legal implications in the aspect of the realization of the right to sue and the right to meet a claim is relevant, theoretically significant and practically necessary, since the category of legal interest determines the consequences of civil procedural activities, that is, it is directly related to granting or refusing a plaintiff's defense. Practical significance. The results of the study can be used in the practical work of lawyers and all interested persons who are concerned with the material interests of the plaintiff.

Key words: civil proceedings, judicial protection, plaintiff, substantive and legal interest, exercise of civil rights.

Размещено на Allbest.ru