Релігієзнавча експертиза в кримінальному провадженні: особливості проведення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Релігієзнавча експертиза в кримінальному провадженні: особливості проведення

Л.О. Майданевич,канд. філос. наук

Анотація

В статті розглядаються особливості релігієзнавчого консультування на початковому етапі розслідування злочинів вмотивованих релігійними переконаннями. Робиться висновок про необхідність залучення спеціаліста, який володіє спеціальними знаннями в галузі релігієзнавства, ще до моменту призначення релігієзнавчоїекспертизи в кримінальному провадженні.

Ключові слова: релігієзнавча експертиза, релігійний комплекс, державно-конфесійні відносини, злочини вмотивовані релігійними переконаннями.

В статье рассматриваются особенности религиоведческого консультирования на этапе досудебного расследования преступлений мотивированных религиозными воззрениями. Делается вывод о необходимости привлечения специалиста, который имеет специальные знания в сфере религиоведения, до момента назначения в уголовном деле религиоведческой экспертизы.

Ключевые слова: религиоведческая экспертиза, религиозный комплекс, государственно-конфессиональные отношения, преступления в сфере вероисповедания.

Peculiarities of religious consulting at an early stage of investigation of crimes induced by religious convictions have been considered in the article. A conclusion has been reached about the need of involving specialists who are experts in the field of religion, even before the appointment of religious expertise in criminal proceedings.

Keywords: religious expertise, religious complex, state-confessional relations, crimes induced by religious convictions.

Нині Україна, через певні історичні й геополітичні причини, опинилася в центрі євро-азійських процесів. Ураховуючи, що на релігійному полі нашої країни за останні десятиліття з'явилися нові, часом не вивчені, або маловивчені релігійні утворення, виникла реальна потреба в науковій та об'єктивній інформації про те чи інше релігійне новоутворення. Зокрема, проблема виявлення ознак релігійного екстремізму нині виходить за межі політико-правової теорії та пов'язується з повсякденним життям суспільства. Прояв релігійного екстремізму став буденним фактом життя сучасного світу. Соціальна реальність обумовила актуальність і затре- буваність теоретичного осмислення та практичного вирішення проблеми деструктивних виявів релігії. Необхідність проведення релігієзнавчої експертизи викликана тим, що для забезпечення й гарантування практичної реалізації та захисту права на свободу світогляду і віросповідання важливо встановлювати об'єктивні обставини про функціонування тих чи інших релігій у конкретних державно-конфесійних відносинах. Насиченість релігійного простору, непрості взаємини між деякими конфесіями пред'являють підвищені вимоги до професійної компетенції релігієзнавців-експертів.

Проблема експертизи має більш поглиблені свої розробки в правничих науках. В релігієзнавстві та філософії проблема релігієзнавчої експертизи досліджена недостатньо. В сучасній науковій літературі на міждисциплінарній основі дослідженням феномену релігієзнавчої експертизи займаютьсяК. Елбакян [11], С. Качурова [1], А. Колодний [2], А. Кузьменко [4], О. Предко [6], В. Титаренко [9], Л. Филипович [10] та інші дослідники. Відтак метою статті є дослідження особливостей релігієзнавчого консультування на початковому етапі розслідування злочинів вмотивованих релігійними переконаннями.

Україна є світською державою. В правозахисній діяльності держава зобов'язана чітко окреслити межі свого втручання в державно-конфесійні відносини, виходячи із загальнолюдських цінностей і прав людини.

Затребуваність проведення релігієзнавчої експертизи в кримінальному судочинстві обумовлена ростом числа злочинів вмотивованих релігійними переконаннями, пожвавленням процесів повернення до традиційних форм релігійного життя, збільшенням числа тоталітарних сект і політизацією конфесійних взаємовідносин в сучасному світі, а також складністю теоретичних та практичних проблем використання здобутків релігієзнавства в діяльності правоохоронних органів.

Завданням кримінального провадження (стаття 2 КПК України) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунто- ваному процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура [3, с.3].

Після початку досудового розслідування (згідно ст. 214 КПК України) слідчий повинен здійснити співвідношення між компонентами слідчої ситуації (як модельним уявленням) та реальною ситуацією (яка зумовлюється високим ступенем складності та невизначеності). "Формуючи тактичні рішення, висуваючи версії, складаючи плани розслідування кримінальних справ та окремих процесуальних дій, слідчий виходить не з реальної ситуації, а з її інформаційної моделі, з того, що відображене в його свідомості та є певною базою для подальшої діяльності" [цит. за: 7, с. 9].

Отже, в психологічному відношенні слідча ситуація є проблемною ситуацією, що детермінує всю пізнавальну активність слідчого. "Процес формування моделей- версій події злочину - це досить складний, емоційно та інтелектуально насичений процес, що залежить, перш за все, від того типу реальних задач, з якими має справу слідчий в своїй діяльності" [7, с.10]. Діяльність слідчого в кримінальному провадженні полягає у відтворенні справжньої картини події за прямими та непрямими доказами, що можуть бути безпосередніми та опосередкованими.

Для з'ясування справжньої картини події та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження чинне законодавство надає слідчому право залучати осіб, які володіють необхідними спеціальними знаннями (навичками) для проведення експертизи тощо. Цими особами в кримінальному провадженні можуть бути експерт та/або спеціаліст.

Експертиза в кримінальному провадженні - це спрямоване на вирішення певних питань дослідження, що провадиться із застосуванням спеціальних знань з боку компетентних осіб, яких називають експертами. При розслідуванні злочинів вмотивованих релігійними переконаннями найчастіше призначається релігієзнавча експертиза. "Релігієзнавча експертиза - це спеціальна процедура отримання об'єктивних знань про релігійний комплекс у конкретних державно-конфесійних відносинах із метою надання експертного висновку" [5, с.8].

"Експертом у релігієзнавчій експертизі є особа, яка має спеціальні знання в галузі релігієзнавства, володіє методами дослідження суспільно-історичної природи релігії, механізмів її соціальних зв'язків із політичними, правовими, економічними, духовними системами суспільства, особливості їхнього впливу на віруючих. Експерт має бути призначений згідно закону і бути неупередже- ним. Експерт несе відповідальність за об'єктивність, законність та обґрунтованість підписаного ним експертного висновку" [5, с.9]. Висновок експерта в кримінальному провадженні - це результат діяльності експерта щодо проведення експертизи, що являє собою складений відповідно до вимог закону документ, у якому викладаються фактичні дані, отримані в процесі дослідження, і висновки експерта з досліджуваних питань.

Проте, до моменту призначення релігієзнавчої експертизи доцільно в кримінальному провадженні залучати спеціаліста, який відповідає кваліфікаційним вимогам експерта в релігієзнавчій експертизі (з правами та обов'язками передбаченими в ст. 71 КПК України). Залучення спеціаліста-релігієзнавця на початковому етапі проведення розслідування злочинів вмотивованих релігійними переконаннями зумовлена наступним: 1) слідчий не володіє в необхідному обсязі спеціальними знаннями в галузі релігієзнавства; 2) докази в таких розслідуваннях мають специфічні якісні та кількісні характеристики, зокрема, щодо їх належності релігійному комплексу; 3) залучення спеціаліста для безпосередньої допомоги слідчому при слідчих діях (наприклад, під час огляду місця події чи слідчого експерименту) буде сприяти швидкому, повному та неупередженому розслідуванню при висуванні та перевірці слідчих ситуацій (версій).

Спеціаліст-релігієзнавець, серед іншого, має надати слідчому консультацію щодо розуміння загальноприйнятих елементів структури релігії: релігійна свідомість; релігійні відносини; релігійна діяльність; релігійні організації. Пояснивши, що таке структурування релігії найкраще забезпечує інтерпретацію конкретних державно-конфесійних відносин не тільки в релігієзнавчому вимірі, а й в правовому, політичному, психологічному вимірі. А також, пояснити специфічні структурні елементи в релігієзнав- чій експертизі: 1) релігійні інституції; 2) релігійна діяльність; 3) нерелігійна діяльність релігійних суб'єктів. Зваживши, що релігійна свідомість не може бути безпосереднім об'єктом релігієзнавчої експертизи, а може лише братися до уваги й об'єктивно оцінюватися в контексті інших трьох елементів релігії (поширення безпосереднього контролю за релігійною свідомістю призведе до порушення права на свободу совісті та віросповідання).

Таким чином, спеціаліст-релігієзнавець на початковому етапі розслідування релігійно обумовленого злочину допоможе слідчому: попередньо з'ясувати кого можна вважати релігійним суб'єктом у конкретних обставинах справи; попередньо з'ясувати можливості щодо дослідження природи релігійного комплексу в конкретних державно-конфесійних відносинах; попередньо проаналізувати для слідчої версії відповідність діяльності (релігійної та нерелігійної) релігійних суб'єктів вимогам релігійного комплексу та основоположним правам людини та громадянина; сприяти якісній підготовці переліку запитань, які будуть поставлені перед експертом в ході релігієзнавчої експертизи.

Також, враховуючи конкретні обставини справи, спеціаліст-релігієзнавець може роз'яснити слідчому специфіку проведення релігієзнавчої експертизи релігійних інституцій за таким алгоритмом: 1) має бути досліджено порядок офіційного визнання державою релігійної інституції та її релігійно-правову природу; 2) необхідно встановити й дослідити всі документи, які визначають віровизнання та правосуб'єктність релігійної інституції або є її підставою; 3) необхідно з'ясувати умови за яких надаються фінансові та інші преференції (пожертвування) релігійним інституціям у державі загалом, і в конкретній справі, зокрема. Важливість такого алгоритму доводиться з постановки запитання: релігійна інституція в державно-конфесійних відносинах є суб'єктом приватного чи публічного права?

Водночас, слідчому варто до моменту призначення релігієзнавчої експертизи у справі отримати від спеціа- ліста-релігієзнавця пояснення щодо особливості проведення релігієзнавчої експертизи нерелігійної діяльності релігійних суб'єктів. Наприклад, пояснення щодо основного запитання при дослідженні "нерелігійної діяльності релігійних суб'єктів": як модель державно- церковних відносин впливає на проведення релігієзна- вчої експертизи в конкретній справі? Відповідь на це питання дозволяє створити орієнтири цінностей і принципів державно-конфесійних відносин при підготовці переліку запитань, які будуть поставлені перед експертом в ході релігієзнавчої експертизи. Подальшому, ці цінності слугуватимуть орієнтиром для експерта при проведені релігієзнавчої експертизи, а також завдяки визначеності орієнтирів, результати експертизи щодо державно-конфесійних відносин можуть бути об'єктивно піддані релігійно-правовій критиці.

На нашу думку, нерелігійна діяльність релігійних суб'єктів є найбільш динамічна. Саме від активності релігійних суб'єктів у сфері "нерелігійної діяльності" залежить змістовність державно-конфесійних відносин, інших аспектів релігійної діяльності, які охоплюються при дослідженні іншими структурними елементами релігієзнавчої експертизи. Можемо говорити, що релігійно- правова свідомість будь-якого релігійного суб'єкта можлива лише за умови їхньої нерелігійної діяльності. Визначальною в нерелігійній діяльності постає діяльність релігійних суб'єктів, яка спрямована на безпосередні державно-конфесійні відносини й релігійно-суспільні відносини. Ці відносини обумовлюють собою такі сфери позарелігійних відносин, як: державотворення, благодійність, політика, економіка, право, наука, виробництво, міжрелігійний і міжкультурний діалог в суспільстві та між цивілізаціями. Слід враховувати, що діяльність у цих сферах може бути релігійно мотивованою (мати релігійне забарвлення), але цю діяльність слід об'єктивно відмежовувати від інших видів і сфер релігійної діяльності (від культової, позакультової у практичній і духовній сферах). Відповідно, об'єктами нерелігійної діяльності релігійних суб'єктів у ході релігієзнавчої експертизи державно-конфесійних відносин будуть обставини, що обумовлені зазначеними тут сферами.

Консультування слідчого спеціалістом-релігієзнав- цем із вищевказаних аспектів забезпечить якісні передумови для призначення та проведення релігієзнавчої експертизи у конкретних державно-конфесійних відносинах із метою надання експертного висновку. Власне, призначення слідчим релігієзнавчої експертизи в кримінальному провадженні (згідно порядку ст. 242 КПК України) та залучення експерта (з правами та обов'язками передбаченими в ст. 69 КПК України) зумовлює, що орган досудового розслідування застосовує законні заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування (згідно ч.4 ст. 38 КПК України).

Релігієзнавча експертиза в кримінальному провадженні покликана конкретизувати релігійну норму, межі її дії, чинності за конкретних обставин справи. Це забезпечує акцентування суду й інших правоохоронних органів на досвіді залагодження проблеми нетерпимості та розмежування компетенції таких впливових інститутів як церква й держава. Суттєвою рисою релігієзнав- чої експертизи є встановлення підґрунтя тих державно- конфесійних відносин, які не врегульовані нормами права та передували або супроводжували конкретні дії, які призвели до правопорушення. Горизонтом релігієз- навчої експертизи державно-конфесійних відносин в кримінальному провадженні є шляхи збереження традиційної релігійної культури суспільства. релігієзнавчий консультування розслідування злочин

Важливим для слідчого є також розуміння критеріїв співвідношення релігієзнавчої експертизи (до моменту її призначення) із іншими судовими експертизами. Так особливістю завдань релігієзнавчої експертизи в кримінальному провадженні є: 1) виявлення релігійних чинників, які обумовлюють діяльність, прагнення та бажання релігійного суб'єкта; 2) з'ясування природи релігійного комплексу в конкретних державно-конфесійних відносинах та виявлення факторів їх впливу на життєдіяльність інших сфер суспільства (матеріально-виробничу, соціальну, політико-управлінську тощо). Власне, лише в релігієзнавчій експертизі відбувається на методологічній основі протиставлення "ідеї спасіння - ідеї справедливості" та врахування концепції "верховенства права" у співвідношенні із аксіомами "надприродне" та "справедливість". Проте, тут важливо зазначити, що в релігієзнавчій експертизі беруться до уваги лише загальноприйняті закони суспільного розвитку, які реалізуються релігійним суб'єктом за конкретних державно- конфесійних відносин, а фактори містичного (езотеричного) розвитку суспільства не можуть бути об'єктивними доказами при обґрунтуванні експертного висновку.

Повертаючись до проблеми дослідження нових релігійних течій слід проаналізувати схему запропоновану українським науковцем А. Кузьменком. Він пропонує таку схему соціально-правової характеристики діяльності новітніх і нетрадиційних культів: "1) Суб'єкт діяльності новітніх і нетрадиційних культів має відповідні потреби й інтереси, права й обов'язки, які закладають основи його правосуб'єктності та правоздатності. Які вони? 2) Цілі діяльності визначаються потребами, інтересами, правами й обов'язками, - це кінцева мета, яку прагне досягти суб'єкт. Які вони? 3) Завдання - визначаються потребами реалізації цілей, тобто це сукупність заходів і тактичних особливостей використання шляхів, напрямів, способів та інструментарію в досягнення цілі. Які вони? 4) Об'єкт спрямувань діяльності визначається її метою та відповідними завданнями. Із погляду юриспруденції, у діяльності новітніх і нетрадиційних культів може бути визначений загальний, спеціальний та об'єкт проникнення. Які вони? 5) Механізм реалізації завдань і досягнення цілі - визначається створенням відповідної структури (організації в цілому чи її спеціального структурного підрозділу), який визначає відповідні сили (професійних адептів) і засобів (людських - агентів чи інших різновидів конфідентів; технічних - ЗМІ; силової підтримки - парамілітарні чи інші воєнізовані групи спеціального призначення, кіле- ри, групи впливу чи тиску на супротивників або ворогів). Який він? 6) Методи діяльності визначаються відповідною технологію, способами, порядком застування сил, засобів та іншого інструментарію для вирішення визначених завданнями проблем чи певних питань. Які вони? 7) Форми діяльності - це зовнішній прояв функціонування відповідного механізму реалізації завдань і досягнення цілей відповідно до застосованої сукупності методів. Із погляду юриспруденції, форми можуть виявлятися через відповідну правову й неправову поведінку, визначену, зокрема, дисциплінарними чи адміністративними нормативними актами, господарським, цивільним, митним, кримінальним та іншими кодексами національного права і нормативними актами міжнародного права. Які вони?" [4].

Запропонована А. Кузьменком схема правового аналізу державно-конфесійних відносин варта уваги. За конкретних обставин у справі її елементи варто враховувати при проведені релігієзнавчої експертизи. Проте, у цій схемі є недоліки щодо релігієзнавчого виміру природи релігійного комплексу новітніх і нетрадиційних культів, а саме: у підходах пізнання, які призводять до конфлікту інтерпретацій.

Щодо конфлікту інтерпретацій у релігієзнавчій експертизі, то як зазначає український науковець С. Качу- рова, він не вирішується. Зокрема, вона пише, що "... те, що для юридичної свідомості є особливим (релігійне віровчення), для себе воно є загальним. І точно так, як священнослужитель у своїй проповіді інтерпретує Слово (загальне) відносно умонастрою слухачів (особливе), намагаючись досягнути релігійного піднесення, точно так релігійна свідомість заявляє про своє право на умонастрій експерта" [1]. Однак, із такими висновками С. Качурової можна погодитися частково. Основним аргументом є те, що релігієзнавча експертиза є практичною сферою діяльності. Так, при всіх протиріччях, саме релігієзнавча експертиза обумовлює своїм висновком практичне вирішення соціально значущих проблем у разі їхньої теоретичної розробки. Це стає можливим внаслідок застосування в релігієзнавчій експертизі наукових знань із різних релігієзнавчих дисциплін (історії релігії, філософії релігії, психології релігії, соціології релігії, феноменології релігії, правології релігії, лінгвістичного релігієзнавства тощо).

Спеціалістом-релігієзнавцем під час розслідування злочинів вмотивованих релігійними переконаннями може бути особа, яка має спеціальні знання в галузі релігієзнавства, володіє методами дослідження суспільно- історичної природи релігії, механізмів її соціальних зв'язків із політичними, правовими, економічними, духовними системами суспільства, особливості їхнього впливу на віруючих, та призначена по закону з правами та обов'язками передбаченими в статті 71 Кримінального процесуального кодексу України.

Основними завданнями спеціаліста-релігієзнавця на початковому етапі розслідування злочинів вмотивованих релігійними переконаннями будуть: 1) надання слідчому консультації щодо розуміння загальноприйнятих елементів структури релігії з врахуванням конкретних державно-конфесійних відносин у справі; 2) пояснення специфіки структурних елементів релігієзнавчої експертизи; 3) з'ясування належності конкретних доказів у справі релігійному комплексу; 4) сприяння підготовці переліку запитань, які будуть поставлені перед експертом в ході проведення релігієзнавчої експертизи. Спе- ціалістом-релігієзнавцем можуть бути роз'ясненні й інші питання, які потребують експертної оцінки, наприклад, щодо конкретного майна релігійного призначення.

Набуло подальшого розвитку дослідження, що в сфері кримінального судочинства релігієзнавча експертиза досліджує проблеми аксіології релігії, її етичні норми у їхньому взаємозв'язку із соціальним станом людини, суб'єкта релігійної діяльності тощо. Отримані експертом результати по завершенню кримінального провадження стають здобутком не тільки релігієзнавчої, а й всієї науки, обґрунтовуючи механізми соціальних зв'язків в конкретних державно-конфесійних відносинах із політичними, правовими, економічними, духовними системами суспільства.

Список використаних джерел

1. Качурова С. В. Конфликт интерпретаций в религиоведческой экспертиз / С. В. Качурова // Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов. - 2013.

2. Колодний А. М. Практичне релігієзнавство як нова дисциплінарна складова фаху / А. М. Колодний // Дисциплінарне релігієзнавство: [колект. монографія]. - К. : [б.в.], 2009. - С. 212-214.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 2 лист. 2015 року : (офіц. текст) - К. : ПАЛИВОДА А. В., 2015. - 328 с.

4. Кузьменко А. Аналіз соціально-правової регламентації діяльності новітніх і нетрадиційних культів у конкурентній боротьбі з публічною посткомуністичною владоюУкраїни / А. Кузменко // Юридичний журнал "Юстиніан". - 2006.

5. Майданевич Л. О. Релігієзнавча експертиза: сутність та особливості проведення : автореф. дис. ... канд. філос. наук : спец. 09.00.11 / Майданевич Леонід Олександрович ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К. : [б. в.], 2015. - 17 с.

6. Предко О. І. Психологія релігії: історія, теорія, релігієзнавчі виміри : [монографія] / О. І. Предко. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 278 с.

7. Психологія слідчої діяльності : [навч. посіб. для студ. вищ. на- вч. закл.] / В. Г. Андросюк, О. М. Корнєв, О. І. Кудерміна та ін. ; за заг. ред. Л. І. Казміренко. - К. : Правова єдність, 2009. - 200 с.

8. Пчелинцев А. В. Государственная религиоведческая экспертиза в системе правовых гарантий свободы совести и вероисповедания / А. В. Пчелинцев // Свобода религии и права верующих в современной России. - М. : Юриспруденция, 2007. - С. 93-103.

9. Титаренко В. Методологічні особливості релігієзнавчої експертизи як механізму регулювання відносин в суспільстві / В. Титаренко // Релігія та соціум. Міжнародний часопис. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т., 2013. - С.78-85.

10. Филипович Л. Експертна діяльність українських релігієзнавців: методологічні засади і набутий досвід / Л. Филипович // Релігійна свобода: Свобода буття релігії в сучасному соціумі : [науковий щорічник] / За заг. ред. д.філос.н. А. Колодного. - 20і2-2013. - №17-18. - К. : [б.в.], 2013. - С. 137-143.

11. Элбакян Е. Научность религиоведческой экспертизы: возможность и необходимость/ Е. Элбакян// Материалы Международной науч.- практ. конф. ["Новые вызовы свободе совести в современной России"], (Москва, Центральный дом журналиста, 26 июня 2012 года)/ Отв. ред. профессор Е. С. Элбакян ; Центр религиоведческих исследований "РелигиоПолис". - М. : Изд. "Древо жизни", 2012. - С. 139-150.

Размещено на Allbest.ru