Світові кримінологічні системи запобігання злочинам

Теорія правових систем дає змогу застосовувати системний підхід до аналізу досліджуваних явищ. Науковці вивчають глибинні пласти соціальної психології, що формують правову ідеологію та правову свідомість.

У межах аналізу правових систем кримінальне право та кримінологія мають можливість використовувати потенціал, яким володіє теорія держави і права. Узагальнення й висновки, необхідні для визначення закономірностей кримінальної та кримінологічної політики, постійно уточнюють, що забезпечує надійність методологічної бази.

Завданнями статті є:

- окреслення системного підходу у використанні кримінологічної моделі порівняльного правознавства правових систем у сфері запобігання злочинам;

- висвітлення проблемних питань криміногло- балістики, зокрема кримінологічної практики із застосуванням кримінологічного законодавства;

здійснення спроби формування надійної методологічної бази, необхідної для визначення закономірностей кримінальної та кримінологічної політики в сучасному світі.

Виклад основного матеріалуСистемний підхід до аналізу кримінології виправданий з позиції пошуку правильного орієнтира в розмаїтті кримінологічних учень, які відображають особливості права й політики, філософії та культури, історичного досвіду, сучасної ідеології конкретної країни, національного менталітету і правосвідомості громадян у різних країнах та регіонах. Також цей підхід оптимальний з позиції порівняльного правознавства.

У порівняльному правознавстві для всіх наявних у світі національних правових систем уживають різні терміни: «правова карта світу», «спільнота правових систем» тощо. Водночас здійснено спробу класифікувати правові системи за різними ознаками. Найпоширенішою є класифікація правових систем, запропонована французьким ученим Рене, який обґрунтував ідею трихотомії - виокремлення трьох груп правових сімей (загального права, романо-германської та соціалістичної), що належать у групу інших видів держави і права (Shelli, 2003, p. 87).

Ця класифікація ґрунтується на двох критеріях:

а)соціологічному (релігія, філософія, економічна та соціальна структура);

б)критерії юридичної техніки (джерела і структура права).

Основним об'єктом цього дослідження, що представлений на кримінологічній карті світу, є кримінологічна система, яка відображає особливості рівня злочинності, уявлень про її причини та способи нейтралізації в різних країнах і регіонах.

Елементами кримінологічної системи (або її підсистемами) є:

- система теоретичних поглядів, ідей, уявлень, науково обґрунтованих концепцій щодо детермінації та причиновості злочинності в певний історичний період;

- система правового регулювання, що визначає мету, завдання та пріоритетні напрями нейтралізації злочинності, форми й методи соціальної діяльності із запобігання злочинам;

- система практичної організації профілактики та боротьби зі злочинністю, діяльності державних органів влади, громадських об'єднань і громадян із реалізації цілей та завдань превенції злочинів, а також системи взаємодії та координації зусиль усіх суб'єктів цієї діяльності.

Поняття «кримінологічна система» не є синонімом поняття «система кримінологічної науки», оскільки охоплює не тільки світоглядний, теоретичний компонент, а й правовий механізм, а також практичну реалізацію наукових концепцій і заходи протидії злочинності. Унаслідок цього елементами кримінологічної системи є такі категорії, як кримінологічна теорія, кримінологічне законодавство й кримінологічна практика (Vedernikova, 2010, p. 250-251).

Кримінологічна теорія відображає систему поглядів, ідей, уявлень щодо криміногенного комплексу причин й умов злочинності, основних напрямів запобігання їй.

Наукове підґрунтя кримінологічної теорії - це узагальнені результати теоретичних і практичних досліджень, присвячених аналізу об'єктивних закономірностей злочинності, характеристиці особи злочинця та потерпілого, основних напрямів боротьби зі злочинністю.

Кримінологічне законодавство становить систему нормативних актів, що визначають завдання та пріоритетні напрями запобігання злочинам, форми й методи соціальної діяльності щодо попередження злочинності. Такі акти мають подвійний правовий зміст: це можуть бути кримінолого-профілактичні акти або комплексні акти, які поєднують норми різних галузей права.

Поширеними є програмні нормативні акти, прийняті урядами країни, у яких формується сучасна стратегія та основні напрями діяльності державних органів у сфері запобігання злочинам. Такі акти можуть мати різну назву, наприклад: Стратегія скорочення злочинності, План дій зі створення суспільства, стійкого до злочинності.

Кримінологічна практика як елемент кримінологічної системи охоплює практичну організацію та реалізацію системи заходів щодо запобігання злочинам, а також кримінологічно значущі аспекти правоохоронної діяльності.

Поняття «кримінологічна система» має низку спільних рис з поняттям «система протидії (запобігання) злочинам», однак не тотожна їй, оскільки не містить усіх аспектів правоохоронної діяльності, охоплюючи загальні принципи організації цієї діяльності, основні напрями кримінальної політики.

Визначення основних елементів кримінологічної системи надає можливість сформулювати її поняття. Кримінологічна система - це сукупність структурно обумовлених і функціонально взаємопов'язаних елементів, що визначають теоретичне забезпечення, нормативне регулювання та практичну організацію системи запобігання злочинам.

Кримінологічна система є складовою загаль- носоціальної та правової систем суспільства, у межах яких здійснюють розроблення та реалізацію основних напрямів кримінальної політики, окреслення завдань правоохоронної діяльності, встановлення перспективних напрямів міжнародного співробітництва в галузі попередження та боротьби зі злочинністю.

Кримінологічна система - це поняття насамперед національне, оскільки в кожній державі є певні особливості концептуальних підходів і практики запобігання злочинам, які зумовлені специфічною структурою й динамікою злочинності, а також своєрідністю загальнополітичної ситуації в країні в конкретний історичний період.

Національний досвід боротьби зі злочинністю в кожній країні унікальний і може бути своєрідною моделлю або прикладом розв'язання проблеми злочинності в конкретних історичних, політичних, економічних і соціальних умовах (Filianina, 2000, p. 218). У зв'язку із цим, аналізують американську модель теорії та практики попередження й боротьби зі злочинністю, а також британську, німецьку, французьку, італійську, російську, китайську, японську (Kan, 1989, p. 17) й низку інших моделей, а також варіанти розв'язання проблем злочинності, які наявні у світі.

Національна кримінологічна система (кримінологічна модель) є сукупністю елементів, що відображають особливості теорії та практики попередження й боротьби зі злочинністю в окремій країні, охоплюючи оригінальні концептуальні підходи до проблеми детермінації злочинної поведінки та її попередження, спеціалізоване профілактичне законодавство, а також своєрідні форми превенції злочинів.

Унікальність національних кримінологічних моделей не заперечує існування регіональних тенденцій і світових закономірностей розвитку теорії та практики попередження й боротьби зі злочинністю. Тому на кримінологічній карті світу, поряд з національними кримінологічними системами, є регіональні кримінологічні системи, а також світова система попередження й боротьби зі злочинністю (Luneev, 1993, p. 7).

Регіональна кримінологічна система - це сукупність елементів, що відображають спільність теоретичних підходів, нормативного регулювання та практики превенції злочинів, що властиві групі держав, розташованих в окремих регіонах світу.

Прикладами таких систем є англо-американська, західноєвропейська, східноєвропейська, соціалістична та інші регіональні кримінологічні системи, які виокремлено на підставі різних критеріїв. Регіональні особливості превенції злочинів ураховують у діяльності спеціалізованих кримінологічних наукових установ, а також регіональних міжнародних організацій.

До спеціалізованих регіональних наукових установ належать, зокрема, інститути, пов'язані з ООН: