Роль соціального педагога у процесі ресоціалізації неповнолітніх правопорушників

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА У ПРОЦЕСІ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ

Юлія Красілова

асистент кафедри соціальної реабілітації та соціальної педагогіки факультет психології Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Попередження рецидивної злочинності є нагальною проблемою сьогодення. Особливо гостро ця проблема стосується неповнолітніх, оскільки їх подальша доля залежить від якості реабілітаційного процесу.

Зараз в Україні перевага надається альтеративним покаранням. Насамперед це стосується неповнолітніх, які перебувають у процесі особистісного становлення та розвитку. Соціальна ізоляція негативно впливає на особистість засудженого, на його психіку. Покарання, що альтернативні позбавленню волі дозволяють уникнути соціальної ізоляції підлітка в найважливіший період його становлення, тому вони більш доцільні для неповнолітніх.

Основними етапами індивідуальної соціально-педагогічної роботи з неповнолітнім, засудженим до альтернативних покарань, є: вивчення його особистості, визначення заходів та прийомів соціально-педагогічного впливу на неповнолітнього.

Відповідно до статті 6. Кримінально - виконавчого кодексу України: „Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально - нормативного життя в суспільстві” [3]. Процес ресоціалізації реалізується завдяки пробації. В 2015 році набрав чинності закон України «Про пробацію". Служба пробації спрямована на забезпечення неповнолітніх нормального фізичного та психічного розвитку, профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості та поліпшення соціальних стосунків.

Пробація - система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого. Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності” [1].

Серед положень закону України «Про пробацію» є такі, що безпосередньо стосуються соціально-педагогічної діяльності, а саме: соціальний захист і профілактика правопорушень; проведення соціально - виховної роботи; профілактика агресивної поведінки; формування мотивації до позитивних змін та поліпшення соціальних стосунків.

Відповідно до штатного розкладу служби пробації психологи та соціальні педагоги мають працювати у службах пробації. У процесі ресоціалізації з неповнолітніми правопорушниками соціальні педагоги можуть працювати за технологією, зорієнтованою на вирішення задач.

Це модель індивідуальної роботи з засудженим, яка передбачає вирішення проблем підлітка за допомогою послідовного виконання чітко визначених конкретних задач. Кожна задача представляє собою маленький крок на шляху до поставленої мети, причому вибір мети та визначення задач здійснюється разом із соціальним педагогом та неповнолітнім правопорушником.

Модель роботи, зорієнтованої на вирішення задач можна використовувати у роботі як з клієнтом, який сам звернувся за допомогою, так із особою, вимушеною стати клієнтом, оскільки особа, що перебуває на обліку у службі пробації зобов'язана проходити програму ресоціалізації.

Реабілітаційні програми, що зорієнтовані на вирішенні задачі включають три стадії роботи, а також підготовчий етап та оцінку кінцевих результатів. На підготовчому етапі соціальний педагог з'ясовує причини, що призвели до злочину та яка робота може проводитися. Дозвіл на соціальну реабілітацію має бути чітким: пряме прохання від особи, яка добровільно бажає отримати допомогу, або соціальне втручання, що дозволяється законом. Перша стадія: вивчення проблем, має на меті визначити, що саме турбує клієнта, соціальний педагог допомагає клієнту вільно говорити про свої проблеми. У процесі другої стадії: узгоджується мета та часові рамки, визначаються соціальні потреби клієнта та скільки знадобиться часу для досягнення поставленої мети. Третя стадія: задачі, які на даному етапі роботи, за допомогою соціального педагога, необхідно визначити для досягнення поставленої мети. Завершення роботи, тобто, коли клієнт досягнув узгодженої мети, в міру того, чого він прагнув та з'ясовується думка клієнта про задоволення проведеною роботою.

Разом з цим не завжди неповнолітні правопорушники мають бажання отримувати допомогу і обговорювати свої проблеми. В такому випадку ми пропонуємо спершу працювати з найближчим соціальним оточення підлітка (батьки, друзі, однолітки).

Це коло осіб, які безпосередньо впливають на особистість неповнолітнього правопорушника, але з однією умовою, якщо соціальне оточення є ресурсом до позитивних змін. Роль соціального педагога у цій сфері діяльності є незаперечною.

Якщо ж підліток не вмотивований до співпраці, а його соціальне оточення не прагне допомогти йому ресоціалізуватися, ми пропонуємо направити підлітка в центри соціальної реабілітації, в яких проводитиметься соціально-педагогічна, виховна та психокорекційна робота направлена на їх реабілітацію та реінтеграцію в суспільство. У цих центрах основну роль мають відігравати соціальні педагоги.

Відповідно до закону про взаємодію кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді основні форми взаємодії між цими закладами: укладення договорів про співпрацю та погодження планів спільних дій; спільне визначення та погодження форм і методів соціальної роботи; ведення обліку дітей та молоді за повідомленням інспекції; здійснення відповідно до компетенції сторін заходів, спрямованих на ресоціалізацію дітей та молоді; обмін методичною літературою, аналітичними та інформаційно-довідковими матеріалами; організація та проведення науково-практичних конференцій, "круглих столів" з питань ресоціалізації дітей та молоді; висвітлення у засобах масової інформації актуальних питань соціальної роботи з дітьми та молоддю. Ці ж самі функції мають бути реалізовані у взаємодії служби пробації та соціального педагога.

Наразі в практиці роботи служби пробації, соціальні педагоги та психологи поки що участі не беруть, оскільки організація впровадження цієї служби лише розпочата. Отже, завданням науковців та практиків є розробка моделі діяльності соціального педагога в процесі ресоціалізації неповнолітнього правопорушника.

пробація ресоціалізація неповнолітний педагогічний

Список використаних джерел

1. Закон України «Про пробацію» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст.93)

2. Інновації в роботі з ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до покарань не пов'язаних з позбавленням волі: Методичні матеріали/ за заг. ред. В.П. Лютого. - К.: Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді, 2005.- 104 с.

3. Кримінально - виконавчий кодекс України. Відомості Верховної ради України (ВВР), 2004, № 3 - 4, ст. 21. Соціальна, педагогічна та психокорекційна робота з неповнолітніми, засудженими до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі. Методичний посібник з питань соціальної реабілітації у громаді неповнолітніх засуджених/ за наук. ред. І.Д. Зверєвої. - К.: « Науковий світ», 2006. - 278 с.

Размещено на Allbest.ru