Кримінологічні ознаки "професійної" злочинності: соціально-правове дослідження

На підтримку своєї тези професор Ешворт наводить численні аргументи, у тому числі кримінологічні властивості (зокрема, відсутність достовірних емпіричних даних про кореляції між рівнем злочинності і ступенем суворості санкцій). Головне, однак, інше: позбавлення волі завжди буде занадто суворим і явно непропорційною відповіддю на порушення права власності (Eshvort, 2017). Тому, на нашу думку, як для злочинців, що ще не отримали статус професіоналів, так і для «профі» можливе застосування цього заходу стимулювання залежно від притаманних їм ознак і ступеня тяжкості вчиненого злочину.

З'ясування цих ознак передбачає поглиблене вивчення характеристик особи, яка вчинила злочини, що мають ознаки злочинного професіоналізму, тобто стійкого та продуманого, організаційно підготовленого соціального паразитизму. Він дає змогу якісно приховати сліди злочину, уникнути кримінальної відповідальності й мати постійний матеріальний дохід (Lyzohub, 2018).

З метою отримання якісної соціологічної інформації щодо ознак і детермінантів «професійної» злочинності ми провели анкетування засуджених осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях. Опитування мало добровільний характер. Реципієнтами стали 607 засуджених із 24 установ виконання покарань.

В анкетуванні брали участь засуджені із Житомирської, Київської, Чернівецької, Хмельницької, Вінницької, Дніпропетровської, Львівської, Волинської, Рівненської, Черкаської, Тернопільської областей з 24 установ виконання покарань (Житомирська УВП № 8, Бориспільська ВК № 119, Бердичівська ВК № 70, Сокирянська ВК № 67, Райківецька ВК № 78, Замкова ВК № 58, Літинська ВК № 123, Білоцерківська ВК № 35, Стрижавська ВК № 81, Дніпровська ВК № 89, Лича- ківська ВК № 30, Житомирська ВК № 4, Коростян- ська ВК № 71, Райківська ВК № 73, Маневицька ВК № 42, Катеринівська ВК № 46, Черкаська ВК № 62, Старобабанівська ВК № 92, Ладижинська ВК № 39, Вінницька ВК № 86, Крижопільський ВЦ № 113, Шепетівська ВК № 98, Городищенська ВК № 96, Збаразька ВК № 63).

Злочинами, які вчиняють професійні злочинці, традиційно вважають крадіжки, шахрайства, викрадення транспортних засобів, убивства на замовлення, розповсюдження наркотичних засобів тощо. Тому анкетування проводилось серед осіб, які неодноразово вчиняли злочини проти власності (ст. 185 КК України «Крадіжка» - 195 осіб; ст. 186 КК України «Грабіж» - 121 особа; ст. 187 КК України «Розбій» - 98 осіб; ст. 190 «Шахрайство» - 24 особи), проти життя та здоров'я особи (ст. 115 КК України «Умисне вбивство» - 81 особа; ст. 121 КК України «Умисне тяжке тілесне ушкодження» - 29 осіб), проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ст. 289 КК України «Незаконне заволодіння транспортним засобом» - 28 осіб), у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення (ст. 309 КК України «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту» - 26 осіб; ст. 307 КК України «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» - 19 осіб), проти громадської безпеки (ст. 257 КК України «Бандитизм» - 4 особи; ст. 263 КК України «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» - 4 особи).

Професійні злочинці розпочинають свою діяльність зазвичай у підлітковому віці. Цей факт підтверджують і зібрані даними. Так, більшість опитаних засуджених зазначили, що розпочали вчиняти злочини у віці до 20 років (53 %), у віці з 20 до 25 років - розпочала скоювати злочини 221 особа (36 %), з 25 до 30 років - 36 осіб (6 %), 30 до 40 років - 29 осіб (5 %), з 40 до 50 років - особи (1 %).

«Злочинна» спеціалізація не залежить від освітнього рівня. Чимало неосвічених злочинців майстерно здійснюють підготовку, учинення та приховування злочинів. Опитування засвідчило, що 48 % осіб мали середню освіту, 37 % - середню спеціальну, 11 % - неповну середню, а 4,7 % - вищу освіту.

Діяльність професійних злочинців потребує наявності спеціальних знань, умінь і навичок. «Кримінальну» кваліфікацію вони набувають як на власному досвіді, так і під час спілкування з особами, які вже вдавалися до таких діянь. Більшість опитаних (46 %) відповіли, що навички й уміння, які застосовували під час учинення злочинів, отримали самостійно (так звані самоучки); 29 % осіб зазначили, що отримали ці навички «на вулиці», завдяки спілкуванню з однолітками; 15 % респондентів повідомили, що отримали їх від друзів і знайомих (переважно від раніше засуджених); 5,6 % опитаних зауважили, що отримали вищезазначені навички та вміння в освітніх закладах (школах та інтернатах); 4,9 % осіб відповіли, що набули завдяки перегляду телепередач і кінофільмів.

У місцях позбавлення волі наявні передумови для створення, розвитку та підтримання «професійної» злочинності. У виправних колоніях злочинці об'єднуються за різними критеріями: спільні інтереси та погляди, знайомства, зв'язки на волі тощо. На питання «Чи є, на Вашу думку, місця позбавлення волі місцями, у яких можна підвищити свою “злочинну кваліфікацію”?» більшість опитаних осіб відповіли ствердно (76 %), і лише 24 % респондентів надали негативну відповідь.

Суттєву роль у становленні професійного злочинця відіграє наявність кримінальної субкультури в місцях позбавлення волі. Адже зв'язок із кримінальним середовищем здійснюється саме через неї. На питання «Під час відбуття покарання Ви стикалися з елементами кримінальної суб- культури в місцях позбавлення волі (тюремна “прописка”, поділ людей на “касти” тощо)?» 66 % опитаних відповіли «так», а 34 % - «ні». Водночас на питання «Від кого Ви вперше довідалися про норми та правила кримінальної субкульту- ри?» переважна більшість респондентів (50 %) відповіли, що вперше отримали таку інформацію в місцях позбавлення волі, від засуджених (коли вперше відбували покарання); 18 % - у СІЗО (ІТТ); 22 % - від знайомих, друзів та членів сім'ї «на волі» (здебільшого від таких, що раніше відбували покарання); 4 % - з телепередач і кінофільмів; 2 % - від працівників міліції (поліції). Натомість 3,7 % опитаних повідомили, що не пам'ятають, де вперше отримали таку інформацію.

Наукова

Наукова новизна полягає в здійсненні ґрунтовного аналізу кримінологічних ознак «професійної» злочинності, розробленні пропозицій щодо запобігання цьому протиправному явищу,

Однією з основних ознак кримінального професіоналізму вважають учинення злочинів для здобуття коштів на існування (злочинний промисел). На питання «Чи мали Ви до засудження постійне місце роботи?» 64 % осіб відповіли, що не мали, а 36 % осіб зазначили, що були працевлаштовані. Тобто для більшості засуджених дохід від злочинної діяльності був основним засобом існування. Водночас професійні злочинці, перебуваючи на волі, працевлаштовуються для того, щоб приховати свою причетність до злочинного світу та істинну «кваліфікацію» (Makarenko, 2018).

Отже, отримані результати свідчать, що найчастіше в структурі професійної злочинності вчиняють злочини корисливого спрямування. Розпочинається «професійна» кримінальна діяльність у підлітковому віці. Рівень освіти на злочинну кваліфікацію не впливає. Перші знання, навички й уміння злочинці набувають самостійно, а вже закріплюють і вдосконалюють їх у місцях позбавлення волі. Одним із детермінантів професійної злочинності слід вважати кримінальну субкультуру, яка відіграє суттєву роль у тюремному середовищі.

зокрема реалізації заходів спеціального попередження, а також шляхів нейтралізації злочинних традицій у місцях позбавлення волі.

На підставі викладеного можна стверджувати, що з метою запобігання професійній злочинності необхідно:

1. застосовувати покарання у виді позбавлення волі як виключний вид кримінального покарання. Більше уваги слід приділяти альтернативним видам покарань і розвитку пробації;

2. послідовно здійснювати заходи спеціального попередження, які є компетенцією адміністрації установ виконання покарань. Передусім варто посилити соціально-виховну роботу в цих установах, активно застосовувати засоби заохочення й стягнення до осіб, які свідомо відмовляються від подальшої злочинної діяльності, на основі моделі динамічної безпеки. Здійснивши перехід від статичної до динамічної безпеки, коли персонал в'язниці взаємодіє та працює із в'язнями під час своєї роботи: наприклад, молодший інспектор, реалізовуючи свої функції із забезпечення безпеки й охорони, розмовляє з в'язнями, намагаючись викликати їхню довіру; стежить за фізичним благополуччям в'язнів під час перевірок і перекличок; застосовує послідовний підхід до неналежної поведінки; заохочує позитивну поведінку й реагує на вияви негативної; бере участь у процесі кейс- менеджменту; швидко виконує запити; зберігає спокій під час інцидентів. Інтеграція таких функцій (застосування багатодисциплінарного підходу) у діяльності органів та установ виконання покарань і пробації забезпечить наявність персоналу, який може замінити або допомогти один одному;

3. з метою послаблення (нейтралізації) злочинних традицій у місцях позбавлення волі, на нашу думку, доцільно відмовитися від «казарме- ного» утримання засуджених осіб. Натомість варто забезпечити блочне або одиночне їх утримання шляхом створення нових поліфункціона- льних установ, передбачивши відповідні рівні безпеки, що дасть змогу здійснювати нагляд і контроль за поведінкою засудженого, індивідуальний та психокорекційний впливи на нього протягом усього терміну покарання. Крім того, це сприятиме зменшенню фінансових витрат на утримання засуджених та установ. Поєднання в одній установі всіх видів режиму надасть можливість забезпечити їх наявність у кожній області й зберегти соціальні зв'язки засуджених під час відбування покарання за місцем проживання з метою підтримання постійного контакту із сім'єю, близькими й родичами;

4. створити належні умови для ефективного функціонування пенітенціарної пробації (підготовки засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань, до звільнення для трудового й побутового влаштування за обраним місцем проживання). Адже опитування засвідчило, що чималий відсоток осіб не знають, чим будуть займатися після відбуття покарання (17 %), а 1,7 % - планують і надалі продовжувати вчиняти злочини. Крім того, 65 % респондентів після звільнення не розраховують на допомогу держави щодо працевлаштування та реєстрації;

5. забезпечити ефективне державне управління сферою виконання покарань і пробації, що полягатиме в ефективній діяльності всіх органів влади, забезпечуючи їх відкритість, прозорість і транспарентність;

6. забезпечити участь у процесі ресоціаліза- ції засуджених не лише органів Державної кримінально-виконавчої служби та пробації, а й усіх зацікавлених органів. Доцільно передбачити оптимальні механізми залучення місцевих громад до реалізації завдань кримінального покарання стосовно кожного засудженого;

7. реалізовувати заохочувальні інструменти в кримінальному праві. Учинивши злочин, винний (за певних обставин) отримує можливість на певну реабілітацію, своєрідне вибачення, усвідомлює, що він, навіть попри його суспільно небезпечну поведінку, ще має шанс уникнути наслідків кримінальної відповідальності. Проте для цього від нього вимагатимуть учинення певних дій на користь суспільства, зокрема шляхом нейтралізації небезпеки, що виникла, забезпечення непорушності конституційного ладу, повернення на шлях дотримання прав і свобод людини, компенсації шкоди тощо.

Список використаних джерел

1. Мозоль С. А. Загальна характеристика та види об'єктів кримінологічної безпеки. Право і безпека. 2017. № 4. С. 117-122.

2. Tastan S. White-Collar Criminals and Organizational Criminology: Theoretical Perspectives. Ethics in Research Practice and Innovation. 2019. P. 27-32. doi: https://doi.org/10.4018/978-1-5225-6310-5.ch016.

3. Тронько О. В., Диба Н. І. Кримінально-правові аспекти та проблемні питання кваліфікації бандитизму. Питання
боротьби зі злочинністю. 2018. № 36. С. 71-81. doi: https://doi.org/10.31359/2079-6242-2018-36-2-71.

4. Lytvynov O. M. Current Edition of the Criminal Executive Law (Criminal Executive Law of Ukraine: textbook: in 2 vol. Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. 2018. No. 4. Vol. 25. doi: https://doi.org/10.31359/1993-0909-2018-25-4-211.

5. Holmes T. Professional Criminals and White-Collar Crime in Popular Culture. The Oxford Research Encyclopedia of Criminology and Criminal Justice. 2019. URL: http://oxfordre.com/criminology/view/10.1093/acrefore/9780190264079.001.0001/acrefore-9780190264079-e-215. doi: https://doi.org/10.1093/acrefore/9780190264079.013.215.

6. Scott D. Penology. SAGE Publications Ltd. 2008. URL: http://sk.sagepub.com/books. doi: http://dx.doi.org/10.4135/9781446216590.

7. Denley J., Ariel B. Whom Should We Target to Prevent? Analysis of Organized Crime in England using Intelligence Records? European Journal of Crime, Criminal Law and Criminal Justice. 2019.URL: https://brill.com/abstract/journals/eccl/27/1/article-p13_13.xml. doi: https://doi.org/10.1163/15718174-02701003.

8. Minna V. Hardened professional criminals, or just friends and relatives? The diversity of offenders in human trafficking. International Journal of Comparative and Applied Criminal Justice. 2018. Vol. 42. Issue 2-3. doi: https://doi.org/10.1080/01924036.2017.1391106.

9. Button M., Shepherd D., Blackbourn D. The Higher You Fly, the Further You Fall: White-Collar Criminals, Special Sensitivity and the Impact of Conviction in the United Kingdom. Victims & Offenders. 2018. Vol. 13. Issue 5. doi: https://doi.org/10.1080/15564886.2017.1405133.

10. Колодяжний М. Просторова профілактика злочинності: зарубіжний досвід і шляхи упровадження в Україні. Питання боротьби зі злочинністю. 2018. № 35. С. 20-29. doi: https://doi.org/0.31359/2079-6242-2018-35-1 -20.

11. Лизогуб Я. Г. «Карати не можна милувати», або чи потрібні заохочувальні норми у статтях КК України про злочини проти волі, честі та гідності особи. Право і безпека. 2018. № 3 (70). doi: https://doi.org/10.32631/pb.2018.3.03.

12. Эшворт Э. (2017). Отменить тюремное заключение за преступления против собственности? Howerd League for Penal Reform: [сайт]. URL: https://howardleague.org/sitemap.

13. Макаренко Н. К. Кримінологічна характеристика особи професійного злочинця: огляд соціологічного моніторингу. Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2018. № 3. С. 136-142.

14. Mack J. A. The able criminal. British Journal of Criminology. 1972. No. 12 (1). P. 44-54.

Размещено на Allbest.ru