Запровадження накопичувальної системи загально обовязкового державного пенсійного страхування: ризики для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запровадження накопичувальної системи загально обовязкового державного пенсійного страхування: ризики для України

Хемій Анна

Анотація

Устаттідосліджуєтьсяпенсійна система Україні та можливістьїїреформування в сучаснихумовах. Розглянутозарубіжнийдосвідсусідніхкраїн, в яких практика проведенняпенсійних реформ не надалаочікуванихрезультатів. Визначено, щозапровадженнянакопичувальноїсистемизагальнообов'язковогопенсійногострахування як основного компонента пенсійноїреформи в Українімає два можливісценарії - запровадження на централізованому та децентралізованомурівнях. Для кожного з таких рівніввизначено ряд специфічнихризиків, якіпотребуютьдодатковогоуправління та фінансування. Обґрунтованізагальніризики, характернідляпенсійноїсистемизагалом при запровадженнінакопичувальногопенсійногострахування. Визначеніпередумовами запуску накопичувальногопенсійногострахування, якімають на метімінімізаціюрозглянутихризиківдляпенсійноїсистемизокрема та сталогоекономічногорозвиткуУкраїнизагалом.

Ключові слова: накопичувальна система, пенсійна реформа, другийрівеньпенсійноїсистеми, накопичувальнепенсійнестрахування, ризик.

В статье исследуется пенсионная система Украины и возможность ее реформирования в современных условиях. Рассмотрен зарубежный опыт соседних стран, в которых практика проведения пенсионных реформ не оказала ожидаемых результатов. Определено, что введение накопительной системы общеобязательного пенсионного страхования как основного компонента пенсионной реформы в Украине имеет два возможных сценария - введение на централизованном и децентрализованном уровнях. Для каждого из таких уровней определен ряд специфических рисков, требующих дополнительного управления и финансирования. Обоснованы общие риски, характерные для пенсионной системы в целом при внедрении накопительного пенсионного страхования. Определены предпосылки запуска накопительного пенсионного страхования, целью которых является минимизация рассмотренных рисков для пенсионной системы в частности и устойчивого экономического развития Украины в целом.

Ключевые слова: накопительная система, пенсионная реформа, второй уровень пенсионной системы, накопительное пенсионное страхование, риск.

The article examines the pension system of Ukraine and the possibility of reforming it in modern conditions. The foreign experience of neighboring countries in which the practice of implementing pension reforms did not have the expected results is considered. It is determined that the introduction of the cumulative system of mandatory pension insurance as the main component of the pension reform in Ukraine has two possible scenarios - introduction at the centralized and decentralized levels. For each of these levels, a number of specific risks have been identified that require additional management and funding. The general risks that characterize the pension system as a whole when introducing the accumulative pension insurance are justified. The prerequisites for the launching of mandatory pension insurance are defined, the purpose of which is to minimize the risks for the pension system in particular and the sustainable economic development of Ukraine as a whole.

Key words: cumulative system, pension reform, the second level of the pension system, mandatory pension insurance, risk.

Вступ

Діюча українська пенсійна система була започаткована у січні 2004 року, коли набули чинності два рушійні Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [1] та «Про недержавне пенсійне забезпечення» [2]. Основною ідеєю прийняття цих законів стала теза про необхідність диверсифікації, що досягається шляхом базування пенсійної системи на трьох незалежних компонентах. Нове пенсійне забезпечення створювалося з ідеєю замінити колишнє, що мало в своїй основі розподільчу схему, на систему, що базується на страхових принципах. З трьох компонентів, запропонованих в законодавстві, два є обов'язкові, і один - добровільний. Перший (солідарний) та третій (добровільний накопичувальний) рівні пенсійної системи сьогодні формують пенсійні виплати громадян України, тоді як другий рівень (обов'язковий накопичувальний) залишається не запровадженим з 2004 року [4]. Запровадження другого рівня покладене в основу пенсійної реформи, яка наразі є актуальною і дискусійною серед науковців, представників влади, фінансового сектору, профспілок та населення України.

Огляд літератури накопичувальний пенсійне страхування

Питання реформування пенсійної системи України знаходяться у полі зору багатьох вчених і практиків. Вітчизняні науковці, фахівці з питань пенсійного страхування зробили значний внесок у дослідження механізмів удосконалення системи пенсійного страхування в Україні. Серед них Александрова Г.М., Жук Д.С., Касич А.О., Мальований М.І., Пікус Р.В. та ін. Зарубіжний досвід реформування пенсійних систем у своїх роботах розглядають такі вітчизняні науковця як Баніт Ю.В., Бондарук І.С., Кравченко М.В., Приказюк Н.В., Рудик В.К., Толуб'як В.С., ЯкимоваЛ.П. таін. Переваги та недоліки запровадження накопичувального пенсійного страхування були досліджені такими науковцями, як Єлагін В.П., Коваль О.П., Петрушка О.В., Третякова ГМ. та ін.

Не дивлячись на значну увагу до даної теми, на сьогодні залишається не визначеними однозначно терміни та механізм реалізації пенсійної реформи через ряд нових ризиків, які постали перед системою. Тому подальше вивчення даного питання є актуальним і потребує поглибленого наукового дослідження.

Мета та завдання статті

Метою статті є аналіз можливих ризиків запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування. Завданнями етапі є виокремити специфічні ризиків для двох можливих сценаріїв пенсійної реформи - запровадження обов'язкового пенсійного накопичення через недержавні пенсійні фонди чи створення нового державного Накопичувального фонду, а також визначити необхідні передумови для вдалого реформування пенсійної системи України.

Виклад основного матеріалу дослідження

Метою запровадження обов'язкового пенсійного накопичення є створення децентралізованої системи пенсійного страхування, що забезпечить:

- справедливі умови пенсійного забезпечення та підвищену персональну мотивацію - можливість забезпечувати свою старість, формуючи власні пенсійні накопичення;

- підвищення рівня пенсійних виплат у старості;

- контроль громадянами за станом власних пенсійних накопичень;

- використання своїх накопичених пенсійних заощаджень до виходу на пенсію, у разі настання певних життєвих ситуацій (хвороба, освіта дітей, оплата іпотеки, тощо);

- формування збалансованої і стійкої трирівневої пенсійної системи;

- сформує вагомий інвестиційний ресурс всередині країни, що надасть інвестиційний поштовх для динамічного зростання економіки України тощо.

В експертному середовищі питання щодо обрання моделі побудови накопичувальної системи є дискусійним в питанні механізму функціонування даного рівня на централізованих чи децентралізованих засадах. В середині квітня 2018 року на розгляд до Верховної ради України було внесено проект Закону № 6677 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» [3], запропонований народними депутатами України, та підтриманий частиною фінансового сектору. Він передбачає запровадження другого рівня пенсійної системи на базі вже діючих фінансових інститутів третього рівня пенсійної системи, а саме недержавних пенсійних фондів (НПФ), їх адміністраторів, зберігачів та компаній з управління активами (КУ\). Хоча в базовому законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачене запровадження цього рівня через створення державного Накопичувального фонду.

Зарубіжний досвід свідчить, що у ряді європейських країн, таких як Угорщина (1998), Польща (1999), Латвія (2001), Болгарія (2002), Хорватія (2002), Естонія (2002), Литва (2004), та пострадянських країнах Казахстані (1998) та Росії (2002) було введено обов'язкову накопичувальну пенсійну систему в кінці 90-тих - початку 2000-них років, що дає змогу проаналізувати можливі ризики та наслідки такого запровадження для України [5].

В Угорщині в 2010 році було прийнято рішення про експропріацію активів недержавних пенсійних фондів другого обов'язкового рівня системи пенсійного забезпечення. Цей крок був зумовлений значним дефіцитом державного бюджету та дефіцитом платіжного балансу, які було вирішено компенсувати за рахунок приватних пенсійних накопичень. У 2014 році Польща також частково націоналізувала накопичення громадян: близько половини активів пенсійних фондів (державні та муніципальні цінні папери, короткострокові банківські вклади) було передано до солідарної системи, що обумовлено збільшенням боргу державного сектора. У Литві пенсійну реформу скасували через слабкість контролю та стандартів корпоративного управління, адже КУ\ були часто пов'язані зі своїми материнськими банками чи страховими компаніями. Болгарія відмінила обов'язковість накопичень і надала право своїм громадянам обирати - робити внески до солідарного та обов'язкового приватного рівнів, чи лише до солідарного з можливістю необмежених переходів між цими рівнями. Проте така схема пенсійних внесків погіршила фінансову стійкість пенсійної системи держави через залежність бюджету від настроїв громадян. В Росії в 2012 році було скорочено рівень внесків до другого рівня з 6% до 2%, аз2014 року ведено мораторій на передачу пенсійних накопичень недержавним пенсійним фондам. В Казахстані у 2013 році система була націоналізована через неможливість приватного сектору забезпечити дохідність капіталу вищу, ніж інфляція [8].

В інших країнах, таких як Хорватія, Чехія, Румунія, Естонія, Казахстан, Росія події розвивалися за схожими сценаріями. У відповідь на кризові явища в економіках країн призупиняли або зменшували відтік пенсійних внесків із державних до приватних обов'язкових схем [8].

Аналізуючи зарубіжний досвід невдалих спроб запровадження загальнообов'язкового державного пенсійного накопичення, потрібно зазначити, що для усіх розглянутих країн формування пенсійних внесків відбувалося як перерозподіл частини податків з солідарного у накопичувальний рівні. Такий механізм не може бути імплементований у пенсійну систему України.

В Україні в грудні 2015 року відбулося зменшення Єдиного соціального внеску (ЄСВ), який забезпечує відрахування у Пенсійний фонд України, майже вдвічі - з приблизно 38% до 22% нарахувань на заробітну плату робітника, і були повністю скасовані відрахування із заробітної плати, які становили 3,6%. Введення накопичувального рівня можливе лише за умови запровадження додаткового оподаткування громадян. Ставка нового збору буде стосуватися громадян України, які молодші 35 років, та буде встановлена на рівні 2% з поступовим збільшенням до 7%. При цьому в редакції останнього запропонованого законопроекту також передбачені податкові пільги на перші три роки для учасників системи. Ними є зменшення податку на доходи фізичних осіб з 18% до 15%,івідмінанатрирокивійськовогозборуурозмірі 1,5% [3].

Запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування в Україні має ряд ризиків, які можуть бути різними в залежності від механізму реалізації пенсійних накопичень.

Основними ризиками запровадження накопичувальної системи на централізованому рівні є:

- ризик націоналізації внесків - одержавлення особистих накопичень громадян в кризовий період, переведення їх до солідарного рівня, як це відбулося в ряді європейських та пострадянських країн після світової фінансової кризи 2008-2009 років;

- фіскальні ризики - можуть виникнути при недостатній захищеності пенсійних накопичень в кризовий період. При знеціненні таких накопичень держава, як гарант, повинна буде провести відшкодування з бюджету, що збільшить фіскальний тиск загалом;

- інвестиційний ризик - недостатня кількість інвестиційних інструментів може зробити залежними між собою дохідність пенсійних накопичень від наявності на інвестиційному ринку достатньої кількості державних боргових цінних паперів та дохідністю за ними. Державний Накопичувальний фонд, проводячи консервативну політику інвестування, і вкладаючи кошти в надійні ОВДП, може створити ситуацію перекладання коштів «з кишені в кишеню» за певний відсоток, що призведе до збільшення державного боргу країни.

Запровадження накопичувальної системи на децентралізованому рівні має ряд своєрідних ризиків, таких як:

- управлінські ризики, а саме ризики, пов'язані з неякісним управлінням пенсійними активами (купівля «сміттєвих» цінних паперів, купівля паперів із завищеними комісіями брокерів, недостовірна фінансова звітність тощо);

- ризики операційних витрат - запропонована модель реалізації накопичувальної системи через недержавні пенсійні фонди коштуватиме до 5% річних від обсягу накопичених коштів, тоді як в Європейських країнах вартість підтримки роботи накопичувального рівня становить близько 0,5%;

- ризик недовіри до фінансового сектору - за роки сформований у населення України невдалий досвід інвестування, значні втрати коштів у фінансових пірамідах, при ліквідації банків, під час фінансових криз у 2008 та 2014 роках, значна девальвація гривні за роки незалежності України можуть призвести до того, що додатковий збір із заробітної плати громадян збільшить тінізацію економіки України через недовіру населення до будь-яких фінансових інститутів.

Для будь-якого з розглянутих сценаріїв є характерними ризик ліквідності, інфляційний ризик, ризик відсоткових ставок, валютний ризик (при інвестуванні в зарубіжні активи) та інші ризики, пов'язані з інвестиційною діяльністю накопичених коштів.

Ризик знецінення накопичень через недостатній рівень дохідності в порівнянні з щорічною інфляцією, втрата гривнею своєї купівельної спроможності в довгостроковій перспективі та недостатня кількість фінансових інструментів для диверсифікованого інвестування - найвагоміші ризики, оцінювання яких затримує запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування. Окремо для економіки України потрібно виділити ризик спадного економічного зростання через зменшення сукупного попиту, адже запровадження додаткового податку чи збору може призвести до скорочення споживання кожного громадянина, який є учасником накопичувальної системи.

Висновки та перспективи подальших осліджень

Управління ризиками накопичувальної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування має бути покладено на державу, яка має сприяти зменшенню ризиків, що притаманні заощадженню пенсійних активів, збільшенню їх надійності, забезпеченню в майбутньому їхньої доходності. Розробка механізму захисту пенсійних активів, який також є першочерговим завданням держави, включає в себе систему запобігання ризиків, економічний захист пенсійних коштів, державний нагляд за використанням коштів накопичувальної системи [7].

Для мінімізації розглянутих ризиків передумовами запуску другого рівня пенсійної системи повинні стати:

- визначення механізму інвестування накопичених коштів на принципах максимальної диверсифікації та захищеності, законодавче закріплення лімітів інвестування;

- розширення діапазону можливих інструментів, запропонованих на інвестиційному ринку, в тому числі відкриття ринку землі як інструменту для довгострокового інвестування пенсійних коштів, ринку металів, розвиток прямого інвестування тощо;

- комплексне врегулювання питань ефективного функціонування ринків капіталу, підвищення якості обслуговування споживачів фінансових послуг, в тому числі пенсійних фондів;

-законодавче закріплення особистої відповідальності керівника фонду (державного чи приватного) за нераціональне чи неефективне інвестування пенсійних накопичень;

- податкове стимулювання для учасників системи - податкові пільги не лише робітнику а й роботодавцю як стимул детінізації фонду заробітних плат;

- закріплення заборони в довгостроковій перспективі фінансувати дефіцит державного бюджету за рахунок пенсійних накопичень населення;

- покладання функцій з нагляду і контролю за накопичувальною системою на одного регулятора, яким може стати Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка з червня 2017 року отримала статус членства в управлінні в Міжнародній організації пенсійних наглядових органів (ЮРБ) [9].

- впровадження стандартів ЮРБ з питань нагляду за приватним пенсійним забезпеченням, а також надання прав регулятору для забезпечення ефективних механізмів захисту та попередження зловживань на ринках капіталу, зокрема від маніпулювання, інсайдерської торгівлі та ін.

Отже, передчасне запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування може призвести не тільки до виникнення ряду ризиків, збільшення вірогідності їх настання, а й негативно вплинути на подальші перспективи реалізації цієї системи у зв'язку з недовірою громадян в цілому до інституту загальнообов'язкового державного накопичувального пенсійного страхування. www.ukrbizn.com

Список літератури

1. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV[Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1058-15.

2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 № 1057-IV[Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Режимдоступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1057-15.

3. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» № 6677 від 10.07.2017 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Режим доступу: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/ebproc4_12pf3511-62218.

4. Пікус Р.В. Соціальне страхування: навчальний посібник / Р.В. Пі- кус, Н.В. Приказюк, С.Б. Березіна, Д.Д. Третяк// - К.: ЦП «Компринт». -2018.- 197С.

5. Коваль О.П. Перспективи впровадження агальнообов'язкової накопичувальної пенсійної системи в Україні: вплив на економічну безпеку: монографія / О.П. Коваль //-К.: НІСД. - 2012. - 240 с.

6. Петрушка О.В. Накопичувальна система державного пенсійного страхування: переваги та ризики запровадження в Україні / О.В. Пет- рушка//Світфінансів.- 2015.-№ 1.-С.119-127.

7. Єлагін В.П. Проблеми запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення в Україні / В.П. Єлагін // Державне будівництво. - Харків. -2016- № 2. - С. 1-10.

8. Прийняття законопроекту про накопичувальні пенсії 6677-д неприпустиме // Центр економічної стратегії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ces.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/Pryiniattia- zakonoproektu-6677-neprypustyme.pdf.

9. НКЦПФР приєдналася до Міжнародної організації пенсійних наглядових органів // Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// smida.gov.ua/news/allnews/nkcpfr_priehdnalasya_do_mizhnarodnoyi_ organizaciyi_pensijjnikh_naglyadovikh_organiv.

Размещено на Allbest.ru