Створення умов для реалізації права на релігійну освіту — ознака правової держави

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Створення умов для реалізації права на релігійну освіту -- ознака правової держави

Волощенко-Віслобокова О.М.

На сучасному етапі розвитку України, як демократичної європейської держави, важливим є формування правової системи, головною рисою якої має бути дотримання прав людини. Одним із основних прав людини є право на освіту, в т. ч. право на релігійну освіту, закріплене міжнародними правовими актами -- «Загальною Декларацією прав людини» (1948) (cr. 19, 26), «Міжнародним пактом про громадянські та політичні права» (1966) (ст. 18, 19, 27), «Першим протоколом до Конвенції про захист прав і основних свобод людини» (1950) (ст. 2), Декларацією «Про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань» тощо, які ратифіковані Україною.

Законодавство України, зокрема Конституція України (ст. 35) та Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлює відокремлення церкви і релігійних організацій від держави, а школи від церкви. правовий релігійний демократичний освітній

Проте, з метою вдосконалення законодавства у напрямку налагодження взаємодії духовної і світської систем освіти 2 червня 2015 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів». Ним надано релігійним організаціям, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, право на створення навчальних закладів (дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих). Також внесено зміни до Закону України «Про дошкільну освіту». Ними передбачено, що в дошкільних навчальних закладах допускається діяльність релігійних організацій за умови, що вони є засновниками такого дошкільного навчального закладу. Засновані навчальні заклади проходитимуть звичайну процедуру акредитації і ліцензування, дотримуватимуться інших вимог Міносвіти.

На сьогодні існує кілька десятків таких шкіл, які належать до різних конфесій, але їх офіційними засновниками не є релігійні організації, в т. ч. Український Католицький Університет, який має високу позицію в рейтингу вищих навчальних закладів України.

За умови дотримання визначеного державою стандарту освіти діяльність дошкільних, загальноосвітніх, вищих навчальних закладів, заснованих релігійними організаціями вписується в правове поле Української Держави, яка прагне дотримуватися норм Європейського Союзу.

Європейське співтовариство у відносинах із Церквою наголошує на необхідності активізації релігійної освітньої діяльності серед населення задля подолання релігійного невігластва та упередженого відношення громадян до представників інших віросповідань, подолання фанатизму і нетерпимості, що живить рухи екстремістського спрямування. Виконання цього принципу передбачає проведення широкомасштабної просвітницької кампанії, а саме: включення інформації про головні релігійні культури до шкільних програм; створення спеціальних міжконфесійних центрів з метою кращого ознайомлення народів з різними релігійними традиціями; співпрацю з релігійними об'єднаннями у напрямку духовного виховання молоді, благодійництва, захисту демократичних цінностей, охорони здоров'я, збереження природного середовища, соціального служіння тощо; забезпечення рівного доступу до ЗМІ, освіти, культури представникам різних віросповідань; проведення наукових досліджень стосовно осмислення ролі релігій в житті сучасних суспільств.

У 18 з 27 країн Європейського Союзу релігійна освіта є обов'язковою. Успішну реалізацію напрямків співпраці школи та церкви демонструють, зокрема, й деякі держави -- засновниці Євросоюзу (Німеччина, Голландія, Франція), і нові його члени, наприклад, Польща. Зокрема, в Німеччині релігійна освіта існує не тільки у приватних школах, які створені та підтримуються релігійними організаціями, а є обов'язковою і в державних навчальних закладах. Уроки релігії рівноцінні іншим шкільним предметам і одержані з них оцінки враховуються при переведенні у старші класи. Порядок реалізації та зміст релігійного компоненту знаходяться в компетенції федеральних земель та є варіативними. Варіативність релігійного компонента передбачає врахування потреб особистості, релігійних організацій і держави, досягнення певного балансу інтересів у мультикультурному німецькому суспільстві. Тому держава й релігійні громади співпрацюють в освітній сфері. В університетах існують теологічні факультети, крім того діють спеціальні навчальні заклади приватної та державної форм власності, в яких проходять релігійну підготовку кадри для визнаних державою релігійних організацій.

Франція, за Конституцією 1958 р., є світською державою. Однак релігійним організаціям надається можливість у позанавчальний час двічі на тиждень використовувати матеріальну базу навчальних закладів для викладання релігії школярам. Крім того, у Франції діють численні приватні школи, які, подібно до того, як це відбувається у Німеччині, патронують релігійні організації, головним чином Католицька Церква. Фінансування відбувається за рахунок держави. У цих навчальних закладах релігійні дисципліни є обов'язковими.

У Нідерландах уряд стимулює діяльність соціальних і культурних інститутів у сфері освіти, засобів масової комунікації, охорони здоров'я тощо, котрі базуються на приписах релігійних традицій, заохочує їх працювати в руслі реалізації суспільних інтересів.

Не менш цікавий і польський досвід взаємодії держави та церкви у сфері освіти. Згідно з законодавством Польської Республіки, предмет під назвою «Релігія» є обов'язковим у структурі навчального комплексу. Всім зареєстрованим конфесіям надається право на викладання вказаного предмету в загальноосвітній школі за умови, що в класі присутні щонайменше семеро учнів того чи іншого сповідання. У разі, якщо батьки проти вивчення релігії у школі, то діти вибирають між трьома додатковими гуманітарними предметами, з одного з яких вони й атестуються. Римо-Католицькій Церкві надано можливість викладати основи релігії навіть у дитячих садках і організовувати виховні заходи релігійного змісту в державних освітніх установах.

Останнім часом переглядається зміст курсу релігійної освіти за рахунок відмови від традиційного підходу та введення філософської, індивідуально орієнтованої проблематики, яка спонукає осмислювати різноманітні життєві ситуації крізь призму віри.

Нетотожність моделей взаємодії школи й релігії в європейських країнах не перешкоджає пошуку балансу й рівноваги між світською та духовною системами освіти. Але в будь-якому разі в сучасну добу розвитку та впровадження в життя новітніх наукових та інформаційних технологій йдеться не про насадження за допомогою освітньої системи релігійного світосприйняття, а про підвищення рівня знань про релігійні культи, долучення до моральних і духовних цінностей, про надання можливості малозабезпеченим особам отримати середню чи вищу освіту гуманітарного спрямування у відповідних церковних навчальних закладах, які нерідко є більш доступними, ніж державні чи приватні.

Отже, європейський досвід вирішення проблем упровадження релігійного компонента у державну освітню систему можна використати для побудови власної моделі такої співпраці. Для України така взаємодія розглядається насамперед у координатах морального оздоровлення та релігійного просвітництва нації і розбудови демократичних засад соціуму та сприятиме розвитку громадянського суспільства і демократії.

Размещено на Allbest.ru