Державне фінансування соціальної сфери в Україні: виборчий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне фінансування соціальної сфери в Україні: виборчий аспект

STATE FINANCING OF THE SOCIAL SPHERE IN UKRAINE: ELECTORAL ASPECT

Чабанна М. В.,

кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри політології,

Chabanna M. V.,

candidate of political science, associate professor, associate professor of the department of Political Science, National University «Kyiv-Mohyla Academy»

У статті розглянуто особливості державного фінансування соціальних видатків у контексті проведення парламентських та президентських виборів в Україні. Зокрема підкреслено роль показників соціально-економічного розвитку та електоральних очікувань і соціально-економічних пріоритетів виборців у переструктуровуванні бюджетних видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. Автор зауважує, що зумовлена політичними чинниками розширена фіскальна політика (і високий рівень фінансування соціальних видатків) у передвиборчому періоді може призводити до політико-еконо- мічної циклічності, що має низку негативних наслідків як для національної економіки, так і для соціальної сфери у довгостроковому періоді. У цьому контексті, окрім того, що підкреслено необхідність структурних реформ у соціальній сфері, зокрема упорядкування системи пільг, вказано, що диверсифікація джерел фінансування соціальних програм (і, відтак, зменшення обсягів перерозподілених на соціальний захист та соціальне забезпечення державних коштів) дозволить зменшити навантаження на державний бюджет, мінімізувати прояви політико-економічної циклічності, а також уникнути відповідного популізму політичних суб'єктів. фінансування соціальний видаток вибори

Ключові слова: соціальний захист та соціальне забезпечення, парламентські вибори, президентські вибори, державний бюджет, зведений бюджет, політико-економічний цикл.

The article examines changing social expenditures of the state budget in the context of parliamentary and presidential elections. In particular, the focus is made on the role of electoral expectations and socio-economic priorities of voters in the state budgeting. So, the author shows how election-oriented political actors intend to restructure government expenditures for the benefit of socially disadvantaged groups. At the same time, expanded fiscal policy leads to political business cycles which have a number of negative consequences for both social development and national economy in the long run (such as inflation, fiscal deficit growth, impediment to economic growth, etc.). To overcome and prevent these negative effects, the author emphasizes the need for 1) structural reforms in the social sphere, 2) increasing the efficiency of social expenditures, streamlining the system of benefits, 3) diversifying sources of funding for social programs as the measures that will eliminate the consequences of political business cycles and can potintially reduce populism.

Keywords: social protection and social security, parliamentary elections, presidential elections, state budget, consolidated budget, political business cycle.

Фінансування державою соціальних програм, у тому числі, здійснення соціального захисту та соціального забезпечення, є актуальним для сучасної України як у періоди рецесії, так і у періоди економічного зростання. Невисокий рівень доходів значної частини населення, соціальна диференціація формують відповідні очікування громадян і відтак - дії політиків (орієнтованих на здобуття електоральної підтримки), що узгоджуються з відповідними очікуваннями виборців. Оскільки високий рівень перерозподілу державних коштів на користь програм соціального захисту та соціального забезпечення, за низького рівня реального забезпечення громадян та за нереформованості соціальної сфери в цілому, зберігається протягом тривалого періоду, це питання постійно привертає увагу науковців.

Дослідження фінансування соціальної сфери здійснено у працях таких вчених, як: В. Андрущенко, В. Базилевич, В. Безугла, О. Бендасюк,О. Василик, Н. Внуков, О. Вовчак, В. Гейєць, В. Дем'янишин, В. Дерега, Д. Загірняк, М. Козоріз, Н. Кузьминчук, В. Куценко, Е. Лібанова, І. Луніна,О. Макарова, А. Монаєнко, В. Новікова, В. Опарін, В. Плиса, Д. Полозенко, У Садова, В. Скуратів- ський, М. Шаварина, Н. Шаманська, Л. Шаповал; закордонний досвід представлено у роботах таких дослідників, як: У. Беверідж, Дж. Б'юкенен, А. Вагнер, Л. Ерхард, Г. Еспінг-Андерсен, А. Мюллер-Армак, А. Пігу, Д. Роулс, М. Фрідман.

Доцільність такого розгляду для України доводять дані про споживчі витрати домашніх господарств за цілями у періоді з 2010 р. по 2019 р., які показують, що витрати українців на продукти харчування становлять в середньому 38-42% від загальних витрат, тоді як на охорону здоров'я, предмети побуту та відпочинок - у сукупності близько 15% [8]. Ці дані свідчать про ситуацію, коли суттєва частина населення має невисокий рівень доходів та є чутливою до соціальних програм. При цьому, у структурі доходів та витрат населення суттєвий відсоток становлять соціальні допомоги та інші поточні трансферти, обсяги яких (як показано у табл. 1) кожного року зростають [17, с. 76].

Таблиця 1 Доходи населення

* Обчислено автором. Джерело: [17, с. 76].

Попри те, що соціальну допомогу потенційно могли б здійснювати різні економічні суб'єкти, соціальну підтримку, у тому числі, надання пільг, більшість населення очікує переважно від держави, покладаючи на неї функцію перерозподілу доходів. За даними опитувань, у 2019 р. 71% вважали, що «держава повинна надавати максимум безкоштовних послуг» навіть за рахунок збільшення податків, у 2018 р. ця цифра становила 65% [15]. Для порівняння, у 2009 р. за 5-бальною шкалою 3,61 бала українці надавали такій цінності як «соціальна рівність», 4,23 бала - «створенню в суспільстві рівних можливостей для всіх», тоді як цінності «можливість підприємницької ініціативи» - лише 3,26 бали [9, с. 217], що підтверджує патерналіст- ське ставлення до держави зі сторони респондентів. Як індикатор патерналістських настроїв українські вчені називають збільшення частки «тих, хто зовсім або скоріше не схвалюють розвиток приватного підприємництва» (14,6% у 1992 р. і 20,4% у 2012 р.), і, навпаки, зменшення частки тих, хто «цілком або скоріше схвалюють» (52,7% та 50,7%, відповідно) [5]. У цій ситуації більшість виборців з тих чи інших причин є доволі чутливими до фінансування соціальних програм і прагнуть оцінювати як дії влади, так і передвиборчі обіцянки політиків за здійсненням або декларуванням ними намірів збільшити соціальні видатки держави, меншу увагу приділяючи створенню умов для економічного розвитку. Отже, оскільки існує запит суспільства на високий рівень перерозподілу коштів через бюджети, пояснення ситуації зі зростанням обсягів соціальних видатків потребує врахування політичних чинників. Відповідно, фіскальна експансія напередодні виборів, збільшення видатків держави та зменшення податкового навантаження орієнтовані не стільки на зміну показників економічного розвитку, скільки на збільшення шансів політиків на переобрання. Відтак, питання державного фінансування соціальних програм становить інтерес не лише для економіки і переводить дослідження у площину політичної науки.

Ситуацію, коли у передвиборчі періоди уряд проводить стимулюючу фіскальну політику (або використовує фіскальну експансію, яка впливає на «покращення оцінки суспільством його купівельної спроможності» [4, с. 163]), спрямовану на економічне зростання, пояснює теорія політи- ко-економічних циклів, яка у політичній науці застосовується переважно до дослідження поведінки політиків у передвиборчий період. Політико-еко- номічним циклом є цикл економічної та політичної активності уряду, виборного органу влади у між- виборчий період, що впливає на динаміку таких макроекономічних показників, як: ВВП, рівень безробіття, рівень інфляції, а також дефіцит державного бюджету, обсяг грошової маси, обсяг бюджетних трансфертів тощо. Цей цикл визначається коливанням цін, доходу та зайнятості під впливом конкуренції між політичними партіями [18, с. 509510]. В межах політичного ділового циклу у передвиборчому періоді може відбуватися збільшення темпів економічного зростання, що призводить до інфляції, натомість після виборів темпи економічного зростання внаслідок проведення дефляційної політики знижуються, активність уряду зменшується, коли він намагається скорочувати дефіцит державного бюджету. Водночас передвиборчі обіцянки може бути виконано або частково виконано, якщо при владі залишається попередня політична сила.

У такому контексті причиною політико-еконо- мічних циклів є фіскальна політика із високими видатками, причому переважно на соціальну сферу, коли бюджетний розподіл перешкоджає економічному зростанню, але дозволяє уряду отримувати політичну ренту у вигляді голосів виборців. Відповідно, ідея дослідження циклів спирається на твердження про те, що виборці схильні підтримувати політиків, які здійснюють або обіцяють низькі податки та високі урядові видатки. Представниками різних напрямків досліджень у цій сфері є А. Айзен, В. Д. Нордгауз, А. Ліндбек, Д. Гіббс, А. Алейна, А. Дрейзен, А. Брендер, К. Рогов, Дж. Альт, Д. Лассен та інші.

Вплив політичних виборів на видатки українського бюджету, у контексті політико-економічних циклів, із підвищенням рівня оподаткування та збільшенням інфляції у післявиборчому періоді є предметом досліджень і вітчизняних вчених [2, с. 37-38; 3, с. 16-17]. Зокрема особливості політико-бюджетних циклів розглянули А. Вдовиченко, Г. Орос, С. Верстюк, А. Вешко, В. Шевчук, І. Гра- бинська, Ю. Миронович, В. Волошин, М. Флейчук, У Ткачук, Н. Черкас та інші.

Загалом, бюджетне фінансування програм соціального захисту та соціального забезпечення населення здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів відповідно до положень Бюджетного кодексу України. У табл.2 наведемо тенденцію змін видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення у структурі Зведеного бюджету України.

За даними про виконання бюджетів усіх рівнів, найвагомішу частку у соціальних видатках становлять видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення. Як показано у табл.2, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення протягом розглядуваного періоду збільшувалисяся, їх частка у структурі видатків зведеного бюджету перевищує 20%, натомість частка видатків на економічну діяльність вдвічі, а подекуди втричі, менша. При цьому, слід враховувати те, що сприятливою для економічного зростання є ситуація, коли обсяг коштів, які перерозподіляє держава, не перевищує 20% від ВВП, а як показано у табл.3, видатки зведеного бюджету, не враховуючи позабюджетні фонди, у період із 1996 р. по 2018 р. перебували у межах 26,7-41,9% від вВп.

До того ж, бачимо, що рівень розподілених державою видатків зберігається навіть у періоди економічного спаду. Тобто, у сфері формування видатків помітною є невідповідність державного регулювання потребам економічного розвитку.

Можемо припускати, що певною мірою дії урядів було спричинено президентськими виборами 2004, 2010 та 2019 рр., парламентськими виборами 2002, 2006, 2007, 2012 та 2019 рр.; водночас через політичний контекст вибори 2014 р. проводилися у ситуації, яка не дозволяє стверджувати про роль виборчих циклів та використання бюджетних видатків як способу впливу на виборців. При цьоЗведений бюджет України, млн. грн., дані про виконання

Таблиця 2

Джерело: [16, с. 54, 214].

Показники ВВП та видатків Зведеного бюджету України, 1996-2018 рр,

Таблиця 3

му, скороченню інтервалу політичних циклів, для якого вченими влучно використовується поняття «прискорене повторення політичного циклу» [6], сприяло розведення у часі до 2014 р. президентських і парламентських виборів, коли прагнення збереження «атрибутів грошової та цінової стабільності» до проведення президентських виборів, усувала можливість експансійної політики, властивої для відповідної фази політико-економічного циклу, перед парламентськими виборами [2, с. 39]. Отже, циклічні коливання в економіці відбувалися переважно перед проведенням президентських виборів. Тобто, варто стверджувати про прояви політико-економічної циклічності, зокрема великі бюджетні видатки напередодні виборів, та тенденцію до домінування орієнтації на президентські вибори над парламентськими передвиборчими кампаніями.

Відтак, внаслідок прямої залежность між темпами економічного зростання та розміром державних видатків, великі соціальні виплати (що спричиняють зокрема підвищення податків) негативно впливають на інвестування, заощадження, зайнятість та продуктивність [11]. Натомість для сприяння економічному зростанню потрібно не збільшувати бюджетні видатки, а підвищувати їх ефективність, спрямовуючи на розвиток інфраструктури, а також на виплату боргових зобов'язань, що у довгостроковому періоді сприятиме розвитку економіки та економічному зростанню.

Окрім цього, така тенденція спричияє, як правило, відчутність проявів економічної рецесії внаслідок структурних деформацій в економіці, і при цьому, ускладнює подолання її наслідків, в результаті спрямування зменшених надходжень до бюджету не у капітальні інвестиції та на виплату зовнішнього боргу, що сприяє зменшенню бюджетного дефіциту та економічному зростанню, а на соціальні програми, які дозволяють мінімізувати зовнішні прояви рецесії у короткостроковому періоді.

Окрім створення перешкод економічному зростанню, наслідками зростання видатків на фінансування соціального забезпечення населення за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів є негативний вплив на показники ВВП та інфляції. Кореляція між зростанням соціальних видатків та інфляцією показує, що збільшення соціальних витрат перед виборами, як і спекулятивне підвищення цін на продовольчі товари, зменшення надходжень капіталу, а також витрати великих коштів на вибори, випливають на збільшення рівня інфляції.

До того ж, ці видатки не покривають всі потреби цільових груп. Як зауважують фахівці, «фінансування практично всіх статей соціальних видатків відбувається у меншому обсязі, ніж це необхідно для діючої соціальної підтримки населення, внаслідок недостатності обсягів бюджетних коштів [...], що обумовлено недосконалістю механізму забезпечення якості соціальних послуг» [12] (за даними опитування 2019 р., 45,5% респондентів також назвали серед першочергових реформу системи соціального захисту [15]). Тобто, в сучасних умовах подальше зростання бюджетного фінансування соціальної сфери недоцільне.

Водночас, спираючись на визначення економістів, за яким «фінансовим забезпеченням соціальної сфери варто розуміти цілісну систему організації фінансових відносин, які включають відповідні форми, методи та інструменти їх реалізації, в процесі мобілізації та розподілу фінансових ресурсів з метою створення умов для ефективного функціонування соціальної сфери в Україні на основі вирішення відповідних завдань, обумовлених соціальними функціями держави» [12], слід враховувати, що способами фінансового забезпечення соціальної сфери є не лише бюджетне, а і позабюджетне фінансування: бюджетне фінансування включає видатки державного та місцевих бюджетів, позабюджетне фінансування «охоплює самофінансування, кредитування та інші форми фінансового забезпечення», коли самофінансування передбачає відшкодування поточних витрат діяльності суб'єктами господарювання соціальної сфери, а також їх розвиток за рахунок власних джерел фінансових ресурсів; кредитування передбачає отримання коштів у відповідних фінансово-кредитних установах на умовах поворотності, платності, строковості та цільового використання підприємствами та установами соціальної сфери; інші форми фінансового забезпечення передбачають спонсорські кошти, надходження від громадських та благодійних фондів, кошти державних цільових фондів [12].

Отже, необхідним є акцент на позабюджетних джерелах фінансування - ще один аспект питання, яке повинно перебувати у площині розгляду не лише економіки або права, але і політичної науки, оскільки існує система неекономічних стимулів до відповідної діяльності. Диверсифікація джерел соціальної сфери є доцільною також враховуючи те, що близько половини пільг надаються не за соціальною, а за професійною ознаками, при цьому, «бюджетні компенсації вартості пільгових послуг є одним із найбільш корумпованих механізмів» [14, с. 107]. Вказуючи на можливість «розвантаження сфери соціального забезпечення за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб», «відмову від бюджетного компенсування вартості пільг», які «можуть надаватися самими постачальниками послуг», дослідники зауважують, що така диверсифікація «призведе до зростання вартості послуг, що можуть бути пільговими» [14, с. 107], втім за рахунок скорочення бюджетних видатків відбудеться зменшення податкового навантаження.

В цілому, окрім розвитку альтернативних джерел фінансування соціальної сфери, нагальною є необхідність структурних реформ, упорядкування системи пільг, і також, враховуючи залежність населення від соціальних допомог і соціальних послуг, фінансованих як за рахунок бюджету, так і з позабюджетних цільових фондів, збережено необхідність реформувати систему соціального страхування (що, як стверджують дослідники, «дозволить подолати основі прояви бідності в Україні» [13, с. 226]). Окрім того, що є надважливим - у сфері соціального захисту населення «пріоритетними повинні стати бюджетні програми, в ході виконання яких будуть створені додаткові робочі місця, або ті, реалізація яких сприятиме стимулюванню населення до праці» [10, с. 42].

Висновки

Як показують дані про виконання Державного бюджету України, фінансування соціальної сфери залишається одним із пріоритетних напрямів здійснення бюджетних видатків, обсяги яких постійно зростають. При цьому найбільший обсяг коштів традиційно спрямовується на соціальний захист та соціальне забезпечення населення і частка відповідних видатків у структурі видатків зведеного бюджету перевищує 20% від ВВП. Політичними чинниками такої ситуації є прагнення суб'єктів бюджетної політики переструктурову- вати державні видатки на користь тих соціальних груп, які потенційно становлять їх електорат та які

через особливості власного економічного становища і в силу ціннісних орієнтацій прагнуть зміни соціально-економічних показників у найближчій перспективі. Втім висока частка відповідних видатків у структурі різних бюджетів призводить до негативних наслідків для економічного розвитку та зниження якості надання соціальних послуг. В цілому, намагання втримати або здобути підтримку виборців спричиняє використання механізмів короткострокового покращення добробуту населення, із нехтуванням потреб реформування економічної системи.

Водночас рівень надання соціальних послуг є невисоким, структурного реформування потребує система соціального захисту, необхідним є перегляд системи пільг та розвиток системи соціального страхування. Але насамперед уваги потребує стимулювання економічної активності населення. Натомість зростання бюджетного фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення без реформування соціальної сфери, призводить до ускладнення ситуації із соціальним забезпеченням населення в цілому.

Окрім необхідності підвищувати ефективність використання бюджетних коштів на соціальні програми, актуальним є розвиток позабюджетних способів їх фінансування, у тому числі, залучення неурядових організацій до надання соціальних послуг із метою підвищення їх якості. Диверсифікація відповідних джерел дозволить не лише сприяти економічному зростанню, спрямовувати видатки на здійснення структурних реформ та виплату боргових зобов'язань, але і водночас уникати популістських кроків у передвиборчій діяльності, так само як і уникати негативних наслідків виборчої циклічності для розвитку економічної та соціальної сфери.

Список використаних джерел

Валовий внутрішній продукт / Державна служба статистики України. ЦКВ: https://ukrstat.org/uk/operativ/ орегайу2005/уур/уур_гіс/уур_иі1т (дата звернення:

.

Вешко А. Політичний цикл і структурні тенденції в економіці України. Вісник Львівської комерційної академії. / ред. кол.: Башнянин Г. І., Апопій В. В., Вовчак О. Д. та ін. Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2013. Випуск 41. Серія економічна. С. 35-46.

Вплив політичних циклів на економічне зростання. Матеріали засідання «круглого столу» / Члени редколегії: В. І. Волошин, М. І. Флейчук, У В. Ткачук, Н. І. Черкас. Львів: Арал, 2008. 106 с.

Грабинська І., Миронович Ю. Ділові політичні цикли у сучасній ринковій економіці. Науковий вісник НЛТУ України. 2010. Вип. 20.13. С. 160-170.

Держава і суспільство в Україні: історія і сучасність / За ред. О. М. Майбороди. Київ: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2013. 184 с.

Жаліло Я. Основні засади формування соціаль

ної політики, орієнтованої на економічний розвиток. ЦЯВ: http://old.niss.gov.ua/Monitor/desember08/26.htm

(дата звернення: 14.06.2012).

Зміна обсягу валового внутрішнього продукту / Державна служба статистики України. ЦКВ: Иїр://%'%глг. ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 11.02.2020)

Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств за цілями. / Державна служба статистики України. ЦКВ:

https://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2019/vvp/kkv_vvp/ kkv_vvp_u/arh_ksv_dg2019_u.htm (дата звернення:

,

Кочубей Л. Громадянська самосвідомість українців: що заважає бути відповідальним за стан справ у суспільстві? Наукові записки Інституту політичних і етно- національних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2013. № 6 (68). С. 207-220.

Лопушняк Г. Бюджетне фінансування соціальних видатків в умовах трансформації економіки. Фінанси України. 2010. № 10. С. 38-46.

Налогово-бюджетная політика и экономический рост: уроки для Восточной Европы и Центральной Азии. URL: http://siteresources.worldbank.org/INTECA/Resourc- es/257896-1182288383968/PubHcFinance&EconGrowth_ RUS.ppt (дата звернення: 02.03.2014).

Пігуль, Н. Г., Люта О. В., Бойко А. О. Фінансове забезпечення соціальної сфери в Україні. Вісник Національного банку України. 2015. № 1 (227). С. 30-35. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/ bitstream/123456789/53264/7/Pigul_financial_provision. pdf (дата звернення: 12.02.2020),

Підлипна Р. П. Аналіз видатків на соціальну сферу. Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. 2014. № 6 (68). С. 222-228.

Пріхно І. Механізми фінансового забезпечення соціальної сфери в Україні. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Економічні науки. 2017. Випуск 23. Частина 1. С. 105-108.

Реформи в Україні: громадська думка населен

ня. / Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Куче- ріва. URL: https://dif.org.ua/article/reformi-v-ukraini-

gromadska-dumka-naselennya-2019 (дата звернення:,

Статистичний щорічник України за 2010 рік. / За ред. О. Г. Осауленка. / Державна служба статистики України. Київ: тОв «Август Трейд», 2011. 560 с.

Статистичний щорічник України за 2018 рік / За ред. І. Є. Вернера / Державна служба статистики України. Житомир: ТОВ «БУК-ДРУК», 2019. 482 с. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/11/ zb_yearbook_2018.pdf (дата звернення: 11.02.2020).

Tuinstra J. The emergence of political business cycles in a two-sector general equilibrium model. European Journal of Political Economy. 2000. Vol. 16. No. 3. P. 509-510.

References

Valovy'j vnutrishnij produkt / Derzhavna sluzhba staty'sty'ky' Ukrayiny'. URL: https://ukrstat.org/uk/op- erativ/operativ2005/vvp/vvp_ric/vvp_u.htm (Last accessed:

Veshko A. Polity'chny'j cy'kl i strukturni tendenciyi v ekonomici Ukrayiny'. Visny'k L'vivs'koyi komercijnoyi akademiyi. / red. kol.: Bashnyany'n G. I., Apopij V V, Vovchak O. D. ta in. L'viv: V/'davny'cztvo L'vivs'koyi komercijnoyi akademiyi, 2013. Vy'pusk 41. Seriya ekonomichna. S. 35-46.

Vply'v polity'chny'x cy'kliv na ekonomichne zrostannya. Materialy' zasidannya «kruglogo stolu» / Chleny' redkolegiyi: V I. Voloshy'n, M. I. Flejchuk, U. V Tkachuk, N. I. Cherkas. L'viv: Aral, 2008. 106 s.

Graby'ns'ka I., My'ronovy'ch Yu. Dilovi polity'chni cy'kly' u suchasnij ry'nkovij ekonomici. Naukovy'j visny'k NLTU Ukrayiny'. 2010. Vy'p. 20.13. S. 160-170.

Derzhava i suspil'stvo v Ukrayini: istoriya i suchasnist' / Za red. O. M. Majborody'. Ky'yiv: IPiEND im. I. F. Kurasa NAN Ukrayiny', 2013. 184 c.

Zhalilo Ya. Osnovni zasady' formuvannya social'noyi

polity'ky', oriyentovanoyi na ekonomichny'j rozvy'tok. URL:http://old.niss.gov.ua/Monitor/desember08/26.htm

(Last accessed: 14.06.2012).

Zmina obsyagu valovogo vnutrishn'ogo produktu / Derzhavna sluzhba staty'sty'ky' Ukrayiny'. URL: http:// www.ukrstat.gov.ua/ (Last accessed:! 1.02.2020).

Kincevi spozhy'vchi vy'traty' domashnix gospodarstv za cilyamy'. / Derzhavna sluzhba staty'sty'ky' Ukrayiny'. URL: https://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2019/vvp/kkv_ vvp/kkv_vvp_u/arh_ksv_dg2019_u.htm (Last accessed:

Kochubej L. Gromadyans'ka samosvidomist' ukrayinciv: shho zavazhaye buty' vidpovidal'ny'm za stan sprav u suspil'stvi? Naukovi zapy'sky' Insty'tutu polity'chny'x i etnonacional'ny'x doslidzhen' im. I. F. Kurasa NAN Ukrayiny'. 2013. # 6 (68). S. 207-220.

Lopushnyak G. Byudzhetne finansuvannya social'ny'x vy'datkiv v umovax transformaciyi ekonomiky'. Finansy' Ukrayiny'. 2010. # 10. S. 38-46.

Nalogovo-byudzhetnaya polity'ka y' эkonomy'chesky'j rost: uroky' dlya Vostochnoj Evropni y' Central'noj Azy'y'. URL: http://siteresources.worldbank. org/INTECA/Resources/257896-1182288383968/ PublicFinance&EconGrowth_RUS.ppt (Last accessed: 02.03.2014).

Pigul' N. G., Lyuta O. V, Bojko A. O. Finansove

zabezpechennya social'noyi sfery' v Ukrayini. Visny'k Nacional'nogo banku Ukrayiny'. 2015. # 1 (227). S. 30-35. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/

bitstream/123456789/53264/7/Pigul_financial_provision. pdf (Last accessed: 12.02.2020),

Pidly'pna R. P. Analiz vy'datkiv na social'nu sferu. Naukovy'j visny'k Poltavs'kogo universy'tetu ekonomiky' i torgivli. 2014. # 6 (68). S. 222-228.

Prixno I. Mexanizmy' finansovogo zabezpechennya social'noyisfery'vUkrayini.Naukovy'jvisny'kXersons'kogo derzhavnogo universy'tetu. Seriya Ekonomichni nauky'. 2017. Vy'pusk 23. Chasty'na 1. S. 105-108.

Reformy' v Ukrayini: gromads'ka dumka

naselennya. / Fond «Demokraty'chni iniciaty'vy'» im. Il'ka Kucheriva. URL: https://dif.org.ua/article/reformi-v- ukraini-gromadska-dumka-naselennya-2019 (Last accessed:

Staty'sty'chny'j shhorichny'k Ukrayiny' za 2010 rik. / Za red. O. G. Osaulenka. / Derzhavna sluzhba staty'sty'ky' Ukrayiny'. Ky'yiv: TOV «Avgust Trejd», 2011. 560 s.

Staty'sty'chny'j shhorichny'k Ukrayiny' za 2018 rik / Za red. I. Ye. Vernera / Derzhavna sluzhba staty'sty'ky' Ukrayiny'. Zhy'tomy'r: TOV «BUK-DRUK», 2019. 482s. URL:http://www. ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/ zb/11/zb_yearbook_2018.pdf (Last accessed: 11.02.2020).

Tuinstra J. The emergence of political business cycles in a two-sector general equilibrium model. European Journal of Political Economy. 2000. Vol. 16. No. 3. P 509510.Размещено на Allbest.ru