Застосування засобів православної педагогіки в духовному вихованні засуджених та персоналу державної кримінально-виконавчої служби України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування засобів православної педагогіки в духовному вихованні засуджених та персоналу державної кримінально-виконавчої служби України

Пахомов І.В., Супрун М.О.

Кожна педагогічна система спирається на певні духовно-моральні цінності. Історія українського народу свідчить, що саме православні цінності і традиції є основою його культури і моральності. Православна Церква впродовж тисячоліть плідно діяла з метою просвіти народу, створювала шедеври духовної культури, закладала основу народної освіти. Тому зараз відбувається повернення до основ православного світогляду і традицій, відроджується та розвивається православна педагогіка.

Тому метою статті є визначення особливостей застосування засобів православної педагогіки в духовному вихованні засуджених і персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі -- ДКВС України).

Зараз у 148 установах ДКВС України тримається понад 60 тис. засуджених до арешту, позбавлення та обмеження волі, а також довічного позбавлення волі. Серед них близько 7 тис. засуджені на строк понад 10 років, понад 9 тис. -- за умисне вбивство, близько 4 тис. -- за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, понад 10 тис. -- за розбій, грабіж та вимагання, близько 1 тис. -- за зґвалтування, понад 5 тис. -- за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. На обліку в 589 підрозділах пробації перебуває понад 77 тис. засуджених до кримінальних покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, та адміністративних стягнень. Діяльність ДКВС України забезпечують понад 37 тис. працівників Загальна характеристика ДКВС України // Державна кримінально-виконавча служба України [Електронний ресурс] / URL: http://www.kYs.goY.ua/peniten/control/main/uk/publish/ article/628075..

Головними завданнями ДКВС України є виправлення та ресоціаліза- ція засуджених, головними засобами яких є соціально-виховна робота і громадський вплив (стаття 6 Кримінально-виконавчого кодексу України). Одним із напрямків соціально-виховної роботи із засудженими є духовне виховання засуджених (стаття 124 Кримінально-виконавчого кодексу України), а одним із напрямків громадської діяльності -- залучення Церкви до роботи із засудженими (стаття 128 Кримінально-виконавчого кодексу України) Кримінально-виконавчий кодекс України, прийнятий 11.07.2003 р.: чинне законодавство із змінами та доповненнями // Верховна Рада України [Електронний ресурс] / URL: http:// zakon0.rada.goY.ua/laws/show/1129-15.

Соціально-виховна робота із засудженими здійснюється в межах програм диференційованого виховного впливу, одна з яких -- «Духовне відродження» -- передбачає залучення засуджених до духовного виховання Про затвердження програм диференційованого впливу на засуджених: наказ Міністерства юстиції України № 1418/5 від 16.05.2016..

Православна педагогіка має багатовікову історію. Найбільший інтерес для нас представляють педагогічні погляди вчителів Церкви Климента Олександрійського Климент Александрийский. Педагог. Афины: Уч.-экумен. центр ап. Павла, 1996. 201 с. та Іоанна Златоуста См.:Феофан Затворник, свт. Путь ко спасению (краткий очерк аскетики). М.: «Благовест»,

2002. С. 121-125., святителя Феофана Затворника Феофан Затворник, свт. Основы православного воспитания. М.: «Сибирская благозвон- ница», 2011. 91 с., митрополита Амфілохія (Радовича) Амфилохий (Радович), митр. Основы православного воспитания. Пермь, 2000. 231 с., видатних педагогів К.Д. Ушинського Ушинський К. Д. Теоретичні проблеми виховання і освіти: Вибрані педагогічні твори / К. Д. Ушинський. К.: «Радянська школа», 1983. Т 1.488 с., С.О. Рачинського Рачинский С. А. Сельская школа. М.: «Педагогика», 1991. 121 с. та інших. У своїх працях усі вони одностайно визначають: педагогіка повинна базуватися на християнській основі.

Климент Олександрійський (II сторіччя), один із перших керівників християнської школи в Олександрії, у своїй книзі «Педагог» визначає етапи християнської педагогіки: заклик до віри, привчання до життя за заповідями, тренування волі, облагороджування почуттів. І тільки після цього починається навчання високим істинам Одкровення, яке міститься у Святому Письмі. Справжнім Педагогом, вважає Климент Олександрійський, є Господь Ісус Христос Климент Александрийский. Педагог. Афины: Уч.-экумен. центр ап. Павла, 1996. С. 51..

К.Д. Ушинський зазначав, що «сучасна педагогіка виросла на християнському ґрунті, і для нас нехристиянська педагогіка є річ неймовірна -- безголова потвора й діяльність без мети, захід без спонукання позаду і без результатів попереду... Виховання, насамперед, має бути християнським... Є лише один ідеал досконалості -- це ідеал, наданий нам християнством. Воно дає життя і вказує найвищу мету будь-якому вихованню, воно ж і має служити для виховання джерелом світла та істини» Ушинський К. Д. Теоретичні проблеми виховання і освіти: Вибрані педагогічні твори / К. Д. Ушинський. К.: «Радянська школа», 1983. Т 1. С. 69-70..

В педагогічній системі С.О. Рачинського особливе значення мало вивчення церковнослов'янської мови і церковного співу, що відкривало доступ до пізнання православного богослужіння і разом зі Святим Письмом і житіями святих давало їжу розуму та почуттям Рачинский С. А. Сельская школа. М.: «Педагогика», 1991. С. 25..

На думку протоієрея Василія Зеньковського, «мета виховання у світлі православ'я -- допомога у звільненні від влади гріха через благодатне заповнення Духом Святим, що знаходиться в Церкві, допомога в розкритті образу Божого... підготувати людину до вічного життя з Богом, щоб земні дні не пропали даром і щоб смерть не була духовною катастрофою, а також до цього життя, тому що воно надає не тільки можливість придбати життя вічне, але й втратити його» Зеньковский Василий, прот. Проблемы воспитания в свете христианской антропологии / В. Зеньковский. Клин: «Христианская жизнь», 2002. С. 152-153..

Окрім цього, останнім часом з'являється значна кількість досліджень в галузі теорії та методики православної педагогіки (І. Багратіон-Мухра- нелі Багратион-Мухранели И. Л. Православная педагогика // Новости прихода Амвросия Медиоланского в Милане [Электронный ресурс] / URL: http://www.ortodossa-ambrogio.org/ru/ ach20087/index.html, А. Вихрущ Вихрущ А. Основи християнської педагогіки. Тернопіль: «Освіта», 1999. 168 с., Л. Зелінська Зелінська Л. Пропозиції до курсу християнської педагогіки. Остріг, 2001. 15 с., А. Стрижев Стрижев А. Школа православного воспитания. М., 1999. 571 с., Е. Шестун Шестун Евгений, свящ. Православная педагогика. Учебное пособие. Изд. 2-е. М.: «Православная педагогика», 2001. 560 с. та інші).

Вони стверджують, що відмінність православної педагогіки від інших педагогічних систем полягає в тому, що вона готує людину не тільки до повноцінного земного існування, але й до життя вічного. У своїй діяльності вона спирається на Церкву як містичний союз людини і Бога. Основою її є православне вчення та духовний досвід Церкви.

Мета православної педагогіки -- воцерковлення людини, тобто введення її в життя Церкви, формування навичок духовного життя, сталого християнського світогляду, осмислення світу та людини у світлі Божественного Одкровення, розвиток духовних здібностей, виховання християнських почуттів та волі.

Православна педагогіка базується на Святому Письмі (як Старого, так і Нового Завіту) та на Святому Переданні (діяння Соборів, твори святих отців, досвід духовного християнського життя). Православна антропологія визнає реальність безсмертної душі людини та наявність світлих і темних духів (ангелів і демонів).

Важлива особливість православної педагогіки полягає в тому, що вона носить глибоко особистісний характер і звернена до свободи людини. Справжнім Педагогом є Господь, а педагог є лише Його помічником. Він покликаний допомогти людині увійти в життя Церкви так, щоб це життя стало її життям, допомогти духовному зростанню її душі. Виховання є початковим етапом спасіння душі через виконання християнських заповідей, яке забезпечує набуття духовних чеснот і знищення гріховних пристрастей.

Головними завданнями педагогіки є навчання, виховання та розвиток. В основі православного підходу до навчання лежить розуміння того, що знання не надаються, а набуваються, коли процес навчання направлений на готовність людини усвідомити, зрозуміти і вмістити Богом дані знання, коли ерудиція доповнюється інтуїцією, живим досвідом богоспілку- вання. Освіта не зводиться лише до доведення істини силою розуму, але й до пізнання істини як одкровення.

До основних принципів православної педагогіки належать: христоцентричність, екклезіоцентричність, антропоцентричність, любов, ієрархічність, педагогічна взаємодія, аскетизм.

Христоцентричність у православній педагогіці означає, що головним Педагогом є Господь Ісус Христос, а педагог є лише Його помічником, знаряддям у Його руках. Під екклезіоцентричністю мається на увазі те, що педагогічний процес (навчання, виховання та розвиток) відбувається, насамперед, у Церкві в процесі воцерковлення людини. Антропоцентричність вимагає від педагога орієнтації на унікальну особистість, індивідуального підходу до кожної людини.

Важливим принципом православної педагогіки є любов, без якої неможливий позитивний вплив на особистість. Згідно апостолу Павлу, любов довготерпить, милосердствує... не заздрить... не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, все зносить, вірить у все, сподівається всього, все терпить! (1 Кор. 13:4-7).

Принцип ієрархічності базується на православній антропології, де пріоритет надається формуванню духа, потім -- душі і наприкінці -- тіла. Принцип педагогічної взаємодії означає конструктивне співробітництво всіх об'єктів та суб'єктів навчально-виховного процесу: самої особистості, православної громади (священнослужителів, мирян, чернецтва), закладів освіти (духовних та світських).

Ще одним важливим принципом православної педагогіки є аскетизм, який є основою духовного християнського життя. Він передбачає постійну духовну боротьбу з власними гріховними пристрастями (обжерливістю, блудом, сріблолюбством, гнівом, тугою, смутком) та формування християнських чеснот (лагідності, смирення, мужності, віри, надії, любові).

До засобів православної педагогіки належать:

• Православна Церква (богослужіння, свята, духовні бесіди, таїнства, заняття в недільній школі);

• православна громада (спілкування з одновірцями, взаємодопомога, благодійність, паломництво, організація та проведення спільних заходів);

• православна творчість самих людей (літературна, музична, художня, декоративно-прикладна) ;

• ознайомлення з кращими зразками православної культури (художня, богослужбова та богословська література, церковний спів, православна авторська пісня, церковний та світський релігійний живопис, художні та документальні кіно- та відеофільми духовного змісту, твори декоративно-прикладного мистецтва);

• духовне життя (молитва, піст, участь у таїнствах, праця).

З метою визначення впливу цих засобів на особистість засуджених ми провели анкетування 459 засуджених -- членів православних громад в установах виконання покарань Пахомов І. В., Супрун М. О. Православні цінності як чинник ресоціалізації засуджених / Труди Київської духовної академії. № 25, 2016. С. 285-297..

Щодо участі в богослужіннях, більшість православних засуджених (59,3 %) вказали, що відвідують храм щотижня або частіше, 34,1 % -- щомісяця або частіше, 6,6% -- рідше. Враховуючи, що всі респонденти -- активні члени православних громад, можна зрозуміти, що неможливість регулярного відвідування храму обумовлена зовнішніми обставинами (графіком роботи храму або самого засудженого, частотою проведення богослужінь священиком). Тобто богослужіння є потужним засобом православної педагогіки для 93,4% опитаних засуджених.

Щодо участі в таїнствах Церкви, майже половина (49,2%) опитаних засуджених вказали, що сповідаються щомісяця та частіше, 45,1 % -- під час багатоденних постів (чотири рази на рік) і лише 5,7% -- рідше. Щодо таїнства Причастя, майже половина опитаних засуджених (43,4%) вказали, що приймають Причастя щомісяця та частіше, 39,3 % -- під час багатоденних постів, 14,1% -- рідше, і 3,2% -- не причащаються взагалі. Як бачимо, показники Сповіді та Причастя в цілому збігаються, тому що засуджені, які регулярно сповідаються, як правило, і регулярно причащаються. Можемо зробити висновок, що таїнство Сповіді є важливим засобом православної педагогіки для 93,3% опитаних засуджених, а таїнство Причастя -- для 82,7% респондентів.

Щодо духовних бесід священика та занять у недільній школі, лише 11,6% опитаних православних засуджених вказали на регулярне проведення духовних бесід, а на заняття в недільній школі вказали лише 4,2% засуджених. Це свідчить про незначне застосування цих засобів православної педагогіки, хоча при ефективному їх застосуванні вони можуть суттєво впливати на формування православного світогляду у засуджених.

Крім богослужінь, таїнств і духовних бесід потужним засобом православної педагогіки є православна громада установи виконання покарань, яка є майже в кожній виправній установі. Але, за даними анкетування, лише половина опитаних православних засуджених (51,2%) вважають себе повноцінними членами громади, ще 37,8% беруть участь лише в деяких її заходах, 8,9% не вважають себе її членами, а 2,1% взагалі знаходяться окремо від інших членів громади. Більшість засуджених (55,1%) бажають продовжувати підтримувати стосунки з іншими членами громади і після звільнення, але третина респондентів (38,1%) цього не бажає. Можливо, це свідчить про небажання навіть пригадувати відбування покарання, а можливо -- про негативні стосунки з деякими членами громади. Це підтверджується тим, що 14,1% опитаних православних засуджених вказали на наявність конфліктних відносин в їхніх громадах, 47,9% -- на наявність деяких непорозумінь, і лише 38,0% -- на безконфліктні доброзичливі стосунки.

Також майже половина респондентів (45,0%) вказали, що в їхній громаді є різні (як приємні, так і неприємні) люди, третина (33,5%) вказали на більшість приємних людей у громаді, але 21,5% вказали на переважання в їхній громаді неприємних для них людей. Переважна більшість опитаних (58,3%) в цілому задоволені ставленням до них з боку членів громади, тоді як третина (37,4%) незадоволені цими стосунками. Переважна більшість опитаних (61,2%) вважають, що в їхній громаді склалися традиції взаємної підтримки та допомоги, але третина респондентів (38,8%) так не вважають. Лише 6,7 % опитаних вказують на відсутність конфліктів у їхній громаді, а 12,4% -- на те, що вони виникають часто. Щодо осіб, які більше впливають на життя православної громади, опитані засуджені насамперед назвали священика (35,2%) та засуджених-чле- нів громади (32,8%). Інші особи (староста, адміністрація та інші) істотно не впливають на життя громади. Тобто православна громада є потужним засобом впливу лише для половини православних засуджених. Це свідчить про необхідність підвищення згуртованості православних засуджених, що можна зробити шляхом проведення спільних заходів: як богослужбових, так і позабогослужбових (недільна школа, відзначення свят, ремонтні роботи та роботи з благоустрою).

Також важливими засобами православної педагогіки є духовна творчість самих засуджених та ознайомлення 'їх з творами православного мистецтва (духовною літературою, живописом, архітектурою, музикою, декоративно-прикладним мистецтвом).

Анкетування показало, що лише деякі православні засуджені займаються духовною творчістю: пишуть духовні вірші та прозу, малюють картини та ікони, розписують храм, складають пісні, співають у церковному хорі, виготовляють елементи оздоблення храму) Пахомов І. В. Творчість православних засуджених-рецидивістів // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Збірник наукових праць / За ред. В. О. Моляко. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. Том 12. Вип. 4. С. 210-217.. Для всіх інших засуджених цей засіб православної педагогіки не є значущим.

Також не всі православні засуджені регулярно читають духовну літературу: найбільше читають Новий Завіт (45,3%), дещо менше -- житія святих (34,1%), дуже мало читають Старий Завіт (12,5%), богословську літературу (5,2 %), популярну православну літературу (11,6%), а 25,2% православних засуджених взагалі не читають духовну літературу. Це можна пояснити нестачею духовної літератури в бібліотеках виправних установ або небажанням самих засуджених читати духовну літературу. Тобто лише для половини опитаних засуджених духовна література є потужним засобом православної педагогіки.

Також могутніми засобами православної педагогіки є молитва та піст. Звісно, суворо дотримуватися гастрономічної складової посту у виправних закладах складно: засуджений не обирає меню їдальні, але молитовну складову посту засуджений може посилювати. Переважна більшість православних засуджених (61,1%) вказали, що моляться щодня (вранішні, вечірні молитви, молитви упродовж дня), хоча для цього не завжди можна знайти вільний час. Лише 28,3% респондентів моляться інколи (за необхідністю або за наявністю часу) упродовж дня, а 10,6% -- лише під час богослужінь. Тобто для переважної більшості православних засуджених молитва (як індивідуальна, так і соборна) є потужним засобом православної педагогіки.

Методи православної педагогіки аналогічні загальнопедагогічним, до яких належать:

• методи формування свідомості (переконання, приклад, психоло- го-педагогічний вибух).

• методи формування позитивної поведінки (привчання, вправа, доручення, вимога, контроль).

• методи мотивації та стимулювання позитивної поведінки (критика, покарання, заохочення, довіра).

• методи виявлення ступеню воцерковлення (спостереження, бесіда, інтерв'ювання, анкетування, аналіз поведінки, аналіз документації, тестування).

Ці методи може застосовувати будь-яка православна людина (як клірик, так і мирянин) як індивідуально, так і в складі групи (громади). Як правило, застосування цих методів у виправних установах здійснюється як з боку священика (на це вказали 35,2% засуджених), так і з боку авторитетних членів громади (32,8% засуджених).

Серед методів формування свідомості найбільш часто застосовуються переконання та приклад інших засуджених, серед методів формування поведінки -- привчання (до духовного життя) та доручення (як правило, з боку священика чи старости), серед методів мотивації та стимулювання поведінки -- критика і довіра, серед методів вивчення засудженого -- бесіда і аналіз поведінки (з боку священика), спостереження (з боку засуджених).

До форм православної педагогіки належать:

• недільні школи при храмах;

• гуртки з вивчення Святого Письма, творів святих отців;

• групи підготовки до таїнств (Хрещення, Сповіді, Причастя);

• православні курси катехізаторів;

• курси з вивчення православного богослужіння, церковнослов'янської мови, церковного співу, храмового живопису;

• мистецькі гуртки (літературний, художній, вокальний, декоративно-прикладний).

Ці форми ще недостатньо використовуються в пенітенціарній практиці: недільні школи існують лише в небагатьох установах виконання покарань (на це вказали 4,2% опитаних засуджених). Також майже відсутні гуртки з вивчення Святого Письма, творів святих отців, хоча переважна більшість православних засуджених (74,8 %) читають духовну літературу.

Досить багато засуджених в установах виконання покарань приймають таїнство Хрещення, деякі регулярно сповідаються (49,2%) та причащаються (43,4%), але систематичної підготовки до них не проводиться: духовні бесіди та недільна школа проводяться лише в деяких установах виконання покарань (на це вказали 11,6% опитаних засуджених), тому засуджені не проходять необхідної катехізації. Покращити становище могли би катехізатори-миряни з волі чи засуджені, які мають відповідну підготовку та благословення священика.

Щодо вивчення православного богослужіння, церковнослов'янської мови, церковного співу, храмового живопису, ці форми православної педагогіки майже не проводяться в установах виконання покарань, хоча обізнаність засуджених щодо цих питань дуже низька. Покращити ситуацію могла би повноцінна недільна школа, де б викладалися ці питання.

Щодо мистецьких гуртків духовного спрямування (літературного, художнього, вокального, декоративно-прикладного), то 'їх також майже немає в установах виконання покарань. Духовною творчістю займаються поодинокі засуджені одноосібно, тому що мистецькі гуртки установи виконання покарань не духовного спрямування, а мистецькі гуртки інших релігійних організацій (християн віри євангельської, євангельських християн-баптистів, адвентистів сьомого дня та інших) не зовсім підходять православним засудженим.

Таким чином, форми православної педагогіки за кількістю засуджених можна поділити на індивідуальні (молитва, піст, духовна творчість), групові (мистецькі гуртки, недільна школа, спільні заходи православної громади установи) та масові (концерти православної пісні, лекції та бесіди на духовну тематику).

Щодо застосування засобів православної педагогіки в духовному вихованні персоналу ДКВС України, духовне виховання їх може проводитися в рамках виховної роботи з персоналом Положення про організацію виховної та соціально-психологічної роботи з персоналом ДКВС України: наказ Державної пенітенціарної служби України від 07.07.2011 № 221.. Як правило, священнослужителі Української Православної Церкви проводять бесіди з персоналом на духовну тематику, консультування з особистих питань, молебні з нагоди церковних свят. Це сприяє вихованню персоналу ДКВС України в дусі патріотизму, любові до своєї Батьківщини, народної культури, традицій, святинь, підвищує духовну та психологічну готовність виконувати свої обов'язки, формує в них позитивні моральні принципи поведінки в умовах несення служби.

Таким чином, головною метою православної педагогіки є підготовка людини до життя вічного через воцерковлення: введення її в життя Церкви, формування навичок духовного життя, сталого християнського світогляду, осмислення світу та людини в світлі Божественного Одкровення, розвиток духовних здібностей, виховання християнських почуттів та волі.

Серед засобів православної педагогіки в установах виконання покарань найчастіше використовуються: богослужіння, духовні бесіди, таїнства, заняття в недільній школі, спільні заходи православної громади засуджених, творчість засуджених, ознайомлення з кращими зразками православної культури, молитва та піст.

Серед методів православної педагогіки в установах виконання покарань найбільш розповсюджені: переконання, приклад, привчання, доручення, критика, довіра, спостереження та бесіда. Серед форм православної педагогіки переважають індивідуальні (молитва, піст, духовна творчість).

православна педагогіка кримінальна служба

Размещено на Allbest.ru