Акти "М’якого права" (soft law) як нормативна основа стратегії двостороннього співробітництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКТИ «М'ЯКОГО ПРАВА» (SOFT LAW) ЯК НОРМАТИВНА ОСНОВА СТРАТЕГІЇ ДВОСТОРОННЬОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

На сьогоднішній день глобалізаційні процеси призводять до поглиблення взаємозалежності держав, що відображається у значній кількості двосторонніх угод між ними Для сучасних договорів та домовленостей характерною є тенденція проголошення відносин стратегічного партнерства, що вказує на пріоритетність відносин між ними.

Аналізуючи двосторонні угоди у рамках проголошеного стратегічного співробітництва держав вбачається, що сторони загалом не поспішають заявляти про юридичну формалізацію більш тісних стосунків, що може призвести до серйозних наслідків і відповідальності [1]. Нагальним постає питання нормативно-правового оформлення таких відносин та юридичної обов'язковості положень двосторонніх домовленостей і угод.

Варто відзначити, що для сучасного етапу розвитку міжнародного права характерним є підвищення ролі та значення актів, що не наділені формально юридичною обов'язковою силою, однак здійснюють значний вплив на формування міжнародно - правових норм і практику міжнародних відносин. Для визначення такого роду актів використовують різні терміни, наприклад, “недоговірні угоди” (non-treaty agreements), “програмне право” (programmatory law), “неформальні документи” (informal instruments), “міжнародні документи, що не мають офіційного статусу” або “неофіційні міжнародні акти”, “зелене право”, “субправо”, “передправо”, “недосконале право”, “квазіправо”, “не-право”, “нетипові норми” тощо, але найбільш поширеним та усталеним варто визнати словосполучення “м'яке право” (soft law) [2]. міжнародний правовий формальний юридичний угода

Характерною є особливість тяжіння положень цих угод до «м'якого права». Більшість статей не містять норм, які б створювали права і обов'язки сторін, а визначають загальну сферу, щодо якої укладено договір. Вирізняльною ознакою актів «м'якого права» є їх існування на межі між юридичними нормами та нормами морально- політичного характеру [3].

Першопричиною постає те, що суб'єкти можуть не мати первинного наміру укласти міжнародний договір і саме тому не надають документу відповідної форми. Або ж суб'єкти не хочуть встановлювати для себе чіткі права й обов'язки, проте прагнуть письмово зафіксувати певний рівень відносин, що склалися між ними [4]. Трансформація актів “м'якого права” в акти “твердого права” у міжнародному правопорядку робить акти “м'якого права” у деякій мірі передвісниками міжнародної нормотворчості і тими засобами, за допомогою яких законодавець може у подальшому трансформувати загальні тенденції та мінімальні стандарти у конкретні обов'язки для суб'єктів міжнародного права [3].

З позиції міжнародного права за деяких обставин, зокрема й у підході до регулювання стратегічного партнерства, перевага може бути надана “м'якому праву” замість норм “твердого права” з огляду на низку причин. По -перше, положення м'якого право краще оснащені для сприяння співпраці при збереженні суверенітету. По-друге, м'яке право дозволяє державам пристосовувати свої зобов'язання до їх конкретних ситуацій, а не намагатись узгоджувати розбіжності національних обставин в рамках єдиного тексту. По-третє, більша гнучкість необов'язкових юридичних документів дозволяє повторне обговорення або зміну домовленостей, у випадку зміни обставин, що особливо важливо в умовах швидкозмінного та технологічного середовища, характерного для глобалізації [5].

Виступаючи регулятором відносин, “м'яке право” (soft law) у підсумку може тягнути за собою певні “правові наслідки”. Перш за все, воно може стати основою для документа, який є юридично обов'язковим джерелом права, крім того, норми “м'якого права” здатні самостійно регулювати суспільні відносини, доповнюючи офіційне джерело права або ж заповнюючи його прогалини [6].

Відмітною рисою актів м'якого права є значно менші витрати, пов'язані з їх укладенням, у порівнянні з класичними ними договорами. Для укладення останніх держави, як правило, проводять не один етап переговорів та намагаються мінімізувати можливі ризики, пов'язані з виконанням закріплених у договорі зобов'язань, оскільки відповідальність за їх порушення є більш серйозною. Крім того, процес прийняття міжнародного договору затягується в силу дотримання багатьох процедурних моментів [7].

Різні галузі і питання мають різні потреби і юридичні процеси “твердого” і “м'якого” права постають у різноманітних виглядах і формах, існує також думка про можливу взаємодію між цими двома підходами до управління процесами співробітницта і, таким чином, "гібридних" патернів, в яких процеси як “твердого”, так і “м'якого” права працюють в одній області і впливають на одних і тих самих суб'єктів.

На шляху до двостороннього співробітництва в першу чергу укладаються рамкові угоди, які закріпюють, загальні положення та наміри сторін у формі норм м'якого права, такі як готовність сторін розвивати відносини дружби та співробітництва між двома країнами на основі принципів мирного співіснування, взаємної поваги до суверенітету і територіальної цілісності, взаємного ненападу, невтручання у внутрішні справи один одного, рівності, взаємної вигоди, а також мирного врегулювання спорів тощо Дивлячись через призму розвитку стратегічного партнерства між державами “м'яке право” має цілий ряд переваг. Воно дозволяє державам брати участь у створенні нових правил поведінки без необхідності їх імплементації у національне право. Норми “м'якого права” вирішують завдання, з якими не може впоратися “тверде право”, наприклад, коли держави, з одного боку, ще не готові брати на себе зобов'язання, а, з іншого, - згодні дотримуватися певних міжнародних стандартів в цій галузі. Саме тому на сьогоднішній день воно так широко застосовується в угодах і домовленостях між країнами.

Список використаних джерел:

1. Герасимчук В.Г. Стратегічне партнерство: принципи, інструментарій, ефективність. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://economy.kpi.ua/files/files/10_kpi_2014.doc

2. Гулєвська Г.Ю. Норми “м'якого права” (soft law) у регулюванні міжнародних економічних відносин. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pap.in.ua/3_2017/75.pdf

3. Шалінська І.В. Акти “м'якого права” та міжнародний правовопорядок / І.В. Шалінська // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. - 2013. - №6-2 том 1. - С. 55-57.

4. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М. В. Буроменського - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 336 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://flighteonege.com.ua/Hbrary/6%20%D0%9E%D0%91%D0%A9%D0%95%D0%A1%

D0%A2%D0%92%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AB%D0%95%20%D0%9D%D0%90

%D0%A3%D0%9A%D0%98/67%20%D0%AE%D0%A0%D0%98%D0%94%D0%98%D0

%A7%D0%95%D0%A1%D0%9A%D0%98%D0%95%20%D0%9D%D0%90%D0%A3%D

0%9A%D0%98/67%20.9%20%D0%93%D0%90%D0%9B%D0%A3%D0%97%D0%86%2 0%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%D0%90/%5BZa_red.

_M%D 1 %96zhnarodne_pravo_N(BookSee.org).pdf

5. David M. Trubek, Patrick Cottrell, and Mark Nance University of Wisconsin-Madisonl.

“Soft Law, “Hard Law,” and European Integration: Toward a Theory of Hybridity [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://law.wisc.edu/facstaff/trubek/HybridityPaperApril2005.pdf

6. Демин А.В. "Мягкое право" в эпоху перемен: опыт компаративного исследования. М., 2016. С. 76.

7. Кирилюк О.В. М'яке право як нормативна основа глобального інформаційного суспільства [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://journals.iir.kiev.ua/index.php/apmv/article/viewFile/2664/2368

8. Смирнова К.В. Концепція «м ' якого» права (soft law) в міжнародному праві та праві Європейського Союзу. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wwwjusintergentes.com.ua/archives/2012/3/18.pdf

9. Рыкова А.А. Акты soft law в современном правовом регулировании. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://xn--7sbbaj7auwnffhk.xn--p1ai/article/19789

10. Europe and China: Cooperation with Complex Legal Dimensions. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

https://www.ifri.org/sites/default/files/atoms/files/Note_Sautenet_final_eng.pdf

Размещено на Allbest.ru