Навчання православних священнослужителів (капеланів), які здійснюють душпастирську опіку засуджених та персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчання православних священнослужителів (капеланів), які здійснюють душпастирську опіку засуджених та персоналу Державної кримінально- виконавчої служби України

Пахомов І. В., Супрун М. О.

Одним із важливих завдань Православної Церкви є місіонерське служіння, зокрема серед тих, хто з різних причин опинився в місцях позбавлення волі -- у тюрмах і колоніях. У нинішніх умовах реформи пенітенціарної системи України, яка передбачає спрямування кримінально-виконавчих заходів, насамперед, на виправлення засуджених, Церква відіграє провідну роль у виправно-виховній роботі, здійснюваній у місцях позбавлення волі. Адже поняття «пенітенціарний» походить від латинського слова «poenitentia», що означає «каяття» -- визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини, а отже, виправлення через покаяння.

Однією зі складових реформування пенітенціарної системи є забезпечення максимально можливого доступу до установ виконання покарань представників громадських організацій і рухів, провідне місце серед яких посідає Церква.

Служіння Церкви в тюрмах має переважно духовний характер, а не соціально-побутовий, його мета -- виправлення в'язня та спасіння його душі через покаяння. Образ розсудливого розбійника є прикладом такого покаяння. Хресні страждання безневинного Христа глибоко вразили розбійника, спонукавши до переосмислення свого злочинницького життя і розкаяння, що відкрило йому шлях у райські обителі. Ідея виправлення злочинців через любов і милосердя до них спирається на християнську заповідь відвідувати в'язнів і піклуватися про спасіння душ грішників. Під виправленням розуміється внутрішнє переродження людини, що згрішила, перетворення злої волі на добру, гріховної -- на доброчесну. Внутрішньому переродженню людини сприяє вивчення Святого Письма, засвоєння і виконання в міру духовного зростання його морально-релігійних настанов.

Душпастирську опіку ув'язнених Християнська Церква здійснювала від початку свого заснування в І ст. н. е., коли влада Римської імперії розпочала гоніння на християн. Коли християнство стало державною релігією імперії, I Вселенський (Нікейський) Собор у 325 р. заснував інститут Procuratores Pauperum (піклування про бідних, бідолашних), члени якого відвідували в'язниці, приносили в'язням їжу, одяг, клопотали про визволення невинних, а в деяких випадках навіть і винних, у разі 'їхнього розкаяння, використовували всілякі заходи судового захисту, але головне -- вживали заходів до їхнього морально-релігійного виховання. Тюремне ув'язнення Церква завжди розуміла не як помсту за злочин, а як засіб до виправлення засудженого. тюремний духовенство православний місіонерський

З моменту Хрещення Русі православне духовенство продовжувало опікуватися долею в'язнів, надаючи їм як матеріальну допомогу, так і духовну підтримку. Майже до XIX ст. релігійне виховання засуджених було скоріше благочестивою традицією, але трималося воно за рахунок особистої ініціативи пастирів і мирян. З початку XIX ст. ця традиція отримує державний статус. У 1819 р. запроваджено «Статут Товариства піклувального про тюрми», головною метою якого було моральне виправлення злочинців на засадах християнського благочестя. Діяльність Тюремного піклувального товариства широко розповсюдилася по містах Російської імперії, де утворювалися міські філантропічні товариства, що опікувалися в'язницями, -- так звані «тюремні комітети».

Незважаючи на те, що в'язниці існують з незапам'ятних часів, держава почала піклуватися про перевиховання засуджених лише з початку ХУШ ст. Отже, протягом понад двохсот років Церква брала активну участь у процесі спонукання до покаяння та перевиховання засуджених. На жаль, на самому початку ХХ ст. цю традицію надовго було втрачено. Відновлення діяльності Православної Церкви в місцях позбавлення волі відбулося лише на початку 1990-х рр. Але ми не повинні нехтувати дорогоцінною спадщиною минулих часів у сфері духовного опікування засудженими, адже багато чого з набутків минулого є актуальним і сьогодні.

У 1996-1999 рр. душпастирську опіку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС) України та засуджених координував відповідальний за зв'язки Церкви з Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України та іншими збройними формуваннями України єпископ Львівський і Дрогобицький (з 2013 р. -- митрополит Білоцерківський і Богуславський) Августин (Маркевич).

У 1999 р. владика Августин був призначений головою Синодального відділу по взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України. Відділ здійснював душпастирську опіку працівників ДКВС України та засуджених до 9 липня 2009 р., коли рішенням

Священного Синоду був створений його новий структурний підрозділ -- Синодальний відділ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи, головою якого був призначений заступник голови Синодального відділу по взаємодії зі Збройними Силами й іншими військовими формуваннями України протоієрей Віктор Яценко.

Останнім часом діяльність Церкви у виправних установах набуває більш системного характеру. Наявність великої кількості засуджених, що потребують духовної підтримки священнослужителів, зростання ролі релігії у повсякденному житті виправних установ вимагає розширення і зміцнення співробітництва між Церквою й адміністрацією пенітенціарних установ. Водночас, чим більше накопичується досвід спільної діяльності Церкви з установами ДКВС, тим виднішими стають недоліки, що істотно знижують ефективність православної місії в місцях позбавлення волі. Відродження споконвічних традицій душпастирської опіки ув'язненими позитивно впливає на їхній морально-психологічний стан, сприяє встановленню відносин партнерства між персоналом і засудженими у справі їхнього виправлення та морального виховання¹.

Теперішнє реформування вітчизняної пенітенціарної системи відкриває нові можливості для місіонерської діяльності Церкви в місцях позбавлення волі, що сприятиме виправленню засуджених, 'їхній ресоціалізації та адаптації до життя на волі після звільнення. Взаємодія пенітенціарних установ із Церквою створює умови для духовно-просвітницької роботи не тільки із засудженими, але й працівниками цих установ. Спільні зусилля Церкви й ДКВС України сприяють формуванню та втіленню в життя християнських цінностей, примноженню добра та злагоди в нашій державі Архієпископ Львівський і Галицький Августин. Про соціальну роботу із засудженими // Українська Православна Церква [Електронний ресурс] / URL: http://archiv.orthodox.org.ua/ page-1360.html Пахомов І. В., Супрун М. О. Православні цінності як чинник ресоціалізації засуджених // Труди Київської духовної академії. 2016. № 25. С. 285-297..

Зараз у системі управління ДКВС України перебуває 148 установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, у яких утримується понад 60 тис. засуджених та ув'язнених. А з 1915 р. в системі ДКВС України діє також 589 підрозділів служби пробації, на обліку яких перебувають понад 80 тис. засуджених до кримінальних покарань, не пов'язаних із позбавленням волі Загальна характеристика ДКВС України // Державна пенітенціарна служба України. Офіційний сайт [Електронний ресурс] / URL: http://www.kvs.gov.ua/ peniten/control/main/uk/

publish/article/628075; jsessionid=CE77C59183834E040C69B118EC4873C7. Сьогодні в кожній установі виконання покарань та слідчому ізоляторі засуджені мають змогу відвідувати богослужіння та інші релігійно-виховні заходи, які здійснюють православні в'язничні капелани. Це передбачено відповідними нормативно-правовими документами:

Кримінально-виконавчим кодексом України (ст. 128 та 128-1), наказами та вказівками Міністерства юстиції України, угодами.

Перша Угода між Церквою та ДКВС України була укладена 29 листопада 1999 р. 17 липня 2003 р. між ними був підписаний Протокол намірів про співпрацю. Наступна Угода була укладена 26 серпня 2011 р. Ці угоди стали важливим кроком у справі забезпечення конституційного права тимчасово ізольованих від суспільства громадян на свободу світогляду та віросповідання, вони визначили формат взаємовідносин Церкви та ДКВС, що ґрунтуються на нормах Конституції та Законів України.

Для ефективного здійснення капеланських функцій священик повинен бути добре підготовлений. Про необхідність спеціального навчання в'язничних капеланів неодноразово йшлося на міжнародних і вітчизняних конференціях, семінарах і круглих столах в'язничного духовенства.

В одній з таких зустрічей, яка відбулася 9-10 вересня 2008 р. в Любліні (Польща), брав участь заступник голови Синодального відділу по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями протоієрей Віктор Яценко, який обмінявся досвідом із православними священиками Польщі, які опікуються засудженими.

Аналогічний форум «Співпраця Церкви і Державного департаменту України з питань виконання покарань у підготовці засуджених до звільнення та подальшої ресоціалізації» було проведено 11 листопада 2008 р. в Києві. У ньому брали участь голова Синодального відділу по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України архієпископ Львівський і Галицький Августин та його заступник протоієрей Віктор Яценко, керівництво ДКВС України, тюремні священики.

Наступний семінар тюремних священиків був проведений 13-16 липня 2009 р. на базі Національного університету «Острозька академія». Метою його було підвищення кваліфікації в'язничних капеланів. Лекції з кримінально-виконавчого права, пенітенціарної психології та педагогіки проводили викладачі Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу ДКВС України.

Семінар «Сучасна практика пастирської роботи в УВП. Духовна опіка засуджених і персоналу установ виконання покарань» був організований 18 листопада 2010 р. в Києві.

12-14 травня 2011 р. в Києві відбулася Перша міжнародна конференція православного тюремного духовенства. Це було перше зібрання православного духовенства, яке опікується місцями позбавлення волі, в міжнародному форматі. У роботі цього міжнародного форуму взяли участь представники тюремного духовенства з Росії, Білорусі, Польщі, Болгарії, Румунії, Молдови, Бельгії, Греції, Вірменії та Великобританії.

У рамках конференції було організовано круглий стіл на тему: «Міжнародний досвід та сучасні методики виправлення засуджених», у Комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Наступна міжнародна конференція православного тюремного духовенства «Сучасна практика пастирської роботи в місцях позбавлення волі. Співпраця з громадськими та благодійними організаціями» була проведена 26-27 квітня 2012 р. в Києві. Крім українського духовенства, в роботі конференції брали участь представники Росії та Білорусі.

29 травня 2012 р. в стінах Верховної Ради України відбувся круглий стіл на тему «Участь релігійних організацій у формуванні законодавчих ініціатив у сфері пенітенціарної політики». В обговоренні взяли участь народні депутати, представники Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної пенітенціарної служби, Верховного суду України, Асоціації українських правників, Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, неурядових організацій, священнослужителі, які виконують душпастирське служіння в тюрмах.

8 червня 2012 р. в тому ж залі було проведено круглий стіл на тему: «Форми і методи взаємодії духовенства з правоохоронними органами та пенітенціарними закладами». Захід було проведено за участі народних депутатів, представників різних правоохоронних відомств, а також керівника Бюро Президії Баварської поліції готовності (Німеччина).

У 2013 р. набула надзвичайної актуальності проблема в'язничного ка- пеланства. Тому 15-16 травня 2013 р. в Центральному будинку офіцерів у Києві відбулася ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Соціальні аспекти капеланства: світ і Україна». Одна із секцій конференції мала назву: «Тюремне капеланське служіння, його досвід і соціальна роль в Україні». В цьому засіданні брали участь члени правління Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі», а також член комітету управління Європейської секції Міжнародної асоціації тюремного капеланства (IPCA) Мар- тін Фабер (Німеччина).

Третя Міжнародна конференція православного тюремного духовенства «Актуальні питання організації та правового врегулювання пенітенціарного душпастирського служіння» відбулася 14-15 листопада 2013 р. на базі Навчально-методичного центру музею професійних традицій підготовки персоналу для ДКВС України при Курязькій виховній колонії імені А. С. Макаренка в Харківській області. У конференції брали участь представники духовенства зарубіжних країн (Росії, Білорусі, Молдови) та вітчизняні душпастирі, які опікуються пенітенціарними установами, представники кримінально-виконавчих служб іноземних держав та навчальних закладів ДКВС України, персонал апарату та територіальних органів ДКВС України.

Наступна Всеукраїнська науково-практична конференція «Християнська проповідь у місцях несвободи. Історія і сучасність України» відбулася 2 грудня 2014 р. в Релігійному інституті св. Фоми Аквінського (Київ). У ній взяли участь: представники ДКВС України, священнослужителі й науковці.

13 квітня 2016 р. в Інституті кримінально-виконавчої служби Національної академії внутрішніх справ проходила міжнародна науково-практична конференція «Сучасність і перспективи пенітенціарної душпастирської опіки». В роботі конференції взяли участь священнослужителі, науковці та практики, представники міжнародних організацій капеланського служіння з Австрії, Польщі, Латвії, Англії та України.

14 травня 2015 р. Верховна Рада України прийняла Закон № 419-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання діяльності священнослужителів (капеланів) в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України», де визначено порядок організації душпастирської опіки засуджених і сприяння проведенню таких заходів із персоналом ДКВС України.

Крім того, цей Закон регламентує необхідність спеціальної підготовки в'язничних капеланів. На ДКВС України покладено завдання щодо погодження порядку цієї підготовки й надання повноважень на здійснення заходів душпастирської опіки засуджених. Спеціалізована професійна підготовка в'язничних капеланів передбачає ознайомлення з особливостями функціонування органів та установ виконання покарань.

На нашу думку, освіта дорослих повинна бути ключовою в навчанні в'язничних капеланів. Вона спирається на певні особливості: доросла людина -- це незалежна, самостійна особистість; дорослі мають великий досвід, який можна використати як джерело знань; готовність дорослих до навчання пов'язана зі змінами 'їхнього соціального життя. Технології освіти дорослих використовуються в зарубіжних практиках навчання в'язничних капеланів, а також широко використовуються в Білоцерківському училищі професійної підготовки персоналу ДКВС України, яке займається навчанням в'язничних капеланів в Україні.

Як правило, в'язничні капелани європейських країн мають не лише богословську освіту та духовний сан, але й проходять спеціальну підготовку у відповідних навчальних закладах.

У Великобританії спеціальна підготовка в'язничних капеланів відбувається у спеціальному коледжі святого Михаїла в місті Кардифф (Уельс), який є частиною богословського університету. Він спеціалізується на підготовці священиків і дияконів Англіканської Церкви, а також мирян, які займаються соціальною роботою із засудженими. Після проходження навчання коледж надає магістерський диплом за спеціальністю «капе- ланство» The Cardiff Centre for Chaplaincy Studies at St Michael's College // The St Michael's Centre [Електронний ресурс] / URL: http://www.stmichaels.ac.uk/chaplaincy-studies.php..

В Естонії в'язничні капелани зобов'язані два рази на рік проходити підвищення кваліфікації за спеціальними програмами Цуркан Р., свящ. Доклад про проблеми тюремного служіння в Естонії // Естонська Православна Церква Московського Патріархату [Електронний ресурс] / URL: http://www.orthodox. ee/index.php ?d=novosti/novost&year =2006&today=1&month=11.

У Чехії в'язничні капелани та волонтери повинні обов'язково опанувати вступний навчальний курс та періодично проходити спеціалізовані курси-семінари. Після закінчення цих курсів капелани та волонтери захищають курсову роботу. За даними Чеської Служби тюремного духовного піклування, лише 40% волонтерів успішно проходять навчальні курси і отримують право працювати із засудженими Інформація про стан Релігійної тюремної служби Чеської Республіки // Vezenska sluzba Ceskй republiky [Електронний ресурс] / URL : http ://www.vscr.cz/generalni-reditelstvi-19/ duchovni-sluzba-1287/vezenska-duchovni-sluzba-1195/duchovni-sluzba-ve-vs-v-r-2009-5985.

В Україні формування концепції навчання в'язничних капеланів розпочалось у 2007 р. на базі Білоцерківського центру підвищення кваліфікації персоналу ДКВС України (далі -- Центр). Фактично Центр став першопрохідцем у питаннях спеціалізованого навчання в'язничних капеланів.

Центр тісно співпрацює з Церквою, тому широко використовує в навчальному процесі власні навчально-методичні посібники Див.: Пахомов І. В., Яценко В., прот. Взаємодія персоналу пенітенціарних установ з Українською Православною Церквою у реалізації душпастирської (духовно-просвітницької) роботи: навчальний посібник / Білоцерківське училище ППП ДКВС України; за заг. ред. д. пед. н., проф. М. О. Супруна, 2016. 129 с.; Пахомов І. В. Особливості духовного виховання засуджених та персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України: навчальний посібник / Білоцерківське училище ППП ДКВС України; за заг. ред. д. пед. н., проф. М. О. Супруна, 2016. 123 с.. Вони сприяють якісній організації навчального процесу в Центрі та розвитку інформаційної освіти православних в'язничних капеланів.

З листопада 2015 р. підготовка в'язничних капеланів почала здійснюватися на системній основі. 11-13 листопада 2015 р. в училищі курсову підготовку пройшло 25 священнослужителів Української Православної Церкви, про що отримали відповідні сертифікати. Слухачів відвідали голова Синодального відділу у справах пастирської опіки пенітенціарної системи протоієрей Віктор Яценко та митрополит Білоцерківський і Бо- гуславський Августин. В'язничні капелани високо оцінюють проведене персоналом Центру навчання і висловлюють зацікавленість у подальшій співпраці з навчальним закладом.

Навчання в'язничних капеланів здійснюється згідно зі спеціальною навчальною програмою, розрахованою на 4 дні (32 навчальні години), мета якої полягає у визначенні вимог щодо підвищення та розвитку їхнього освітнього та професійного рівня. Навчальна програма реалізується Центром і забезпечується комплексом дисциплін, структурова- них за модульною технологією навчання на основі компетентнісного підходу Пахомов І. В. Навчання священнослужителів (капеланів), які здійснюють душпастирську опіку засуджених та персоналу ДКВС України // Територія успіху. № 2 (3). 2016. С. 14-15..

Модульна технологія навчання -- це одна із сучасних педагогічних технологій, що передбачає модульну (блочну) побудову навчального матеріалу та його засвоєння шляхом послідовного та ґрунтовного опрацювання навчальних модулів, мотивацію навчання на основі визначення цілей, значну самостійну навчально-пізнавальну діяльність слухача та різноманітні форми діагностики рівня його знань і вмінь.

Компетентнісний підхід полягає у зміщенні акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок до формування й розвитку в слухачів здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки та досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики.

Кваліфікаційна характеристика в'язничного капелана розроблена відповідно до законодавчих положень про душпастирську опіку засуджених (ст. 128 Кримінально-виконавчого кодексу України), душпастирську опіку ув'язнених (ст. 9 Закону України «Про попереднє ув'язнення») та душпастирську опіку персоналу органів та установ ДКВС України (ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України») в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, що використовується для розробки навчальної програми підвищення кваліфікації священнослужителів (капеланів), які здійснюють душпастирське опікування персоналом ДКВС, засудженими та особами, утримуваними під вартою.

Священнослужителі після успішного завершення навчання за цією програмою зможуть виконувати обов'язки священнослужителів (капеланів), що здійснюють душпастирську опіку засуджених та осіб, утримуваних під вартою.

Навчання православних в'язничних капеланів здійснюється за чотирма навчальними модулями:

• модуль правової компетентності (7 тем, 10 навчальних годин);

• модуль спеціальної компетентності (4 теми, 6 навчальних годин)

• модуль психолого-педагогічної компетентності (3 теми, 6 навчальних годин);

• модуль фахової компетентності (4 теми, 8 навчальних годин).

У рамках модуля правової компетентності в'язничні капелани вивчають нормативно-правові документи, які регламентують діяльність ДКВС України, особливо ті, що визначають співпрацю з релігійними організаціями. Крім того, їм надаються основи пенітенціарної психології та педагогіки, викладається досвід в'язничного капеланства в країнах Європи, особливості душпастирської опіки засуджених і персоналу ДКВС України.

Таким чином, навчання православних в'язничних капеланів здійснюється в Білоцерківському центрі підвищення кваліфікації персоналу ДКВС України згідно із затвердженою Міністерством юстиції України навчальною програмою, розрахованою на 30 навчальні години. Зважаючи на те, що училище співпрацює з Німецькою асоціацією народних університетів DVV International, навчання капеланів може бути значно вдосконалене на основі напрацьованого досвіду.

Размещено на Allbest.ru