Неосудність та обмежена осудність: практика англо-американської правової системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

НЕОСУДНІСТЬ ТА ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ: ПРАКТИКА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ

Полонка Іванна Анатоліївна,

кандидат юридичних наук,

заступник завідувача кафедри професійних та спеціальних правових дисциплін ПВНЗ «Буковинський університет» вул. Дарвіна, 2-А, Чернівці, 58000, Україна

Мета. Метою роботи є вивчення норм англо-американської правової сім'ї щодо критеріїв неосудності неделіктоздатних суб'єктів об'єктивно-протиправного діяння, а саме: медичний та юридичний критерії. Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий. Результати. В процесі дослідження визнано, що законодавство країн, які входять до англо-американської правової системи характеризується явними проблемами із формулюванням і юридичного, і медичного критеріїв неосудності. Основною причиною такого упущення є застосування на практиці норм судових прецедентів, що були прийняті ще поза минулого століття. Наукова новизна. В процесі дослідження встановлено ряд недоліків англо-американської правової сім'ї щодо визначення критеріїв неосудності, а саме: повністю відсутня вольова ознака юридичного критерію; їх беззаперечний характер унеможливлює виведення проміжних станів психіки людини; не враховуються ті обставини, що злочини можуть вчинятися особами, у яких «дефект розуму» має місце не в результаті психічного захворювання; тягар доведення неосудності перекладається на самого підсудного. Медичний критерій неосудності у англо-американській правовій сім'ї також викликає ряд зауважень, основним з яких є досить розширений перелік форм психічних захворювань і відхилень, що провокує за собою безкарність потенційних злочинців. Практична значимість. Результати дослідження може бути використано у правотворчій та правозастосовній діяльності під час здійснення правосуддя над недієздатними особами.

Ключові слова: об'єктивно-протиправне діяння, неосудність, обмежена осудність, медичний критерій неосудності, юридичний критерій неосудності.

Ivanna Polonka

Doctor of Law, Associate Professor,

st. Darwin, 2A, Chernivtsi, 58000, Ukraine,

INNOCENCE AND LIMITED INNOCENCE: THE PRACTICE OF THE ANGLO- AMERICAN LEGAL SYSTEM

Purpose. The purpose of this paper is to study the norms of the Anglo-American legal family regarding the for innocence of the incapacitated subjects of objectively unlawful acts: medical and legal criteria. Methodology. The methodology includes a comprehensive analysis and a synthesis of available scientific and theoretical information. It is includes the formulation of relevant conclusions and recommendations. Such methods of scientific knowledge were used: terminological, logical-semantic, functional, systemic-structural, comparatively legal. Results: In the course of the study, it was recognized that the law of countries within the Anglo-American legal system was characterized by clear problems with the formulation of both legal and medical criteria of insanity. The main reason for this omission is the application in practice of judicial precedents that have been adopted since the last century. Originality. The study identified a number of shortcomings of the Anglo-American legal family in determining the criteria of insanity, namely: there is no strong-willed character of the legal criterion; their indisputable character makes it impossible to deduce the intermediate states of the human psyche; the circumstances that the crimes may be committed by persons whose “defect of mind” does not take place as a result of mental illness are not taken into account; the burden of proving insanity is transferred to the defendant himself. The medical criterion of insanity in the Anglo-American legal family also raises a number of remarks, the main of which is a fairly extensive list of forms of mental illness and abnormalities, which provokes impunity for potential criminals. Practical significance. The results of the study can be used in law-making and enforcement activities in the administration of justice against incapacitated persons.

Key words: objective unlawful act, insanity, limited insanity, medical criterion of insanity, legal criterion of insanity.

Постановка проблеми. Актуальною проблемою сучасності є інтеграція України у світовий правовий простір та визначення можливостей адаптації зарубіжного досвіду до умов українських реалій. Даний процес включає не тільки дослідження і осмислення загальних уявлень про право та його роль у суспільстві, а прагнення сприйняти основні здобутки світових правових систем та інтегруватися в єдину правову дійсність. Безумовно, облік зарубіжних правових традицій дає нові ідеї та напрямки для розвитку перспективної, комплексної моделі оптимізації українського законодавства.

Особливий інтерес для дослідження являє практика англо -американської правової системи з її унікальними поняттями і джерелами права та існуванням у ній оригінальних у науковому плані й позитивно оцінених у реальному житті норм та інститутів, які вже були ратифіковані багатьма країнами, у тому числі європейськими.

На даний момент вивчення цієї правової сім'ї, і, зокрема, прецедентного права, є особливо актуальним у ракурсі можливості використання у вітчизняній правовій системі такого джерела права як правовий прецедент, і про те, ким повинен бути суддя - устами закону або творцем права.

Цікавість викликає позиція англо-американської правової сім'ї щодо визнання та нормативного закріплення інституту неделіктоздатних суб'єктів об'єктивно-протиправного діяння. На тлі безперервного розвитку юриспруденції і медицини, у світі пропонують все нові і нові критерії для виявлення психічних розладів і розкриття ступеня їх впливу на відповідальність за вчинення неправомірних діянь. Зважаючи на масштабність та авторитетність цієї правової системи логічним є вивчення її досвіду щодо урегульованості досліджуваного інституту задля удосконалення вітчизняного законодавства.

Крім того, порівняння кримінального законодавства України та країн англо-американської правової сім'ї є дієвим етапом впровадження євроатлантичних інтеграційних процесів, так як створює необхідні умови для зближення, гармонізації та взаємозбагачення двох різних правових систем - романо-германської та англо-американської.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Як вітчизняна, так і зарубіжна юридична наука приділяє увагу інституту неделіктоздатних суб'єктів, у тому числі і неосудних. На дисертаційному рівні досліджували наведені категорії наступні учені: В. М. Бурді, А.А. Васильєва, В.В. Леня, Р.І. Міхєєва, Г.В. Назаренка, А. В. Савченко та ін. Однак наявні наукові досягнення безпосередньо не висвітлюють англо-американське кримінального законодавства у сфері критеріїв неосудності неделіктоздатних суб'єктів об'єктивно-протиправного діяння.

Постановка завдання. Проаналізувати норми англо-американської правової сім'ї щодо критеріїв неосудності неделіктоздатних суб'єктів об'єктивно -протиправного діяння, а саме: медичний та юридичний критерії та вивести пропозиції, які можуть бути корисними для України при удосконаленні інституту об'єктивно-протиправного діяння.

Виклад основного матеріалу дослідження. Історичний розвиток визнання осіб неосудними в англо-американському праві має досить неоднозначний характер. Це зумовлено популярністю стереотипу у свідомості громадян та суддів про сильну ймовірність симуляції психічних розладів для уникнення заслуженого покарання. Тому, і судді, і народні засідателі досить скептично були налаштовані щодо наявності психічного розладу як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності.

Вперше почали визнавати осіб психічно хворими в 1247р., коли монастир святої Марії при Віфлеємській лікарні у Лондоні відкрив свої двері для божевільних. Потім він перетворився у спеціалізовану установу для психічно хворих людей, яку почали називати: «Психіатрична лікарня Бедлам». Через досить короткий період часу після свого заснування ця установа отримала репутацію місця страждання і скорботи. Умови життя для пацієнтів були жахливі. Душевно хворих людей часто приковували до стіни і піддавали тортурам під приводом того, що це робиться для їхнього власного блага. Кругом була суцільна антисанітарія, головними «ліками» для таких людей, було залишення їх у темряві і повній самоті. Через деякий час серед лондонської знаті увійшли у моду розважальні поїздки у цю лікарню, а заповзятлива адміністрація встановила плату за екскурсії та перегляд людей з аномальною психікою. Лікарня, якщо це можна так назвати, пізніше стала ототожнюватися з хаосом і безладом.

Зі сказаного вище стає зрозуміло, що термін «захист по неосудності» у першій своїй варіації в англо-американському праві не має ніякого правового змісту, а захист психічно хворих людей носить бездушний характер.

Спробуємо дослідити яке ж місце зараз займає інститут неосудності у англо-американській правовій системі та чи вдалося їй досягти справедливості під час здійснення правосуддя над душевно хворими особами.

Англо-американська правова сім'я на сучасному етапі розвитку правової науки в основному проблему визнання особи неосудною не вирішує на офіційному рівні досить повно та аргументовано, чим і вносить певні суперечності при розгляді юридичних справ у реальному житті.

У кримінальному законодавстві США, як і в праві більшості країн англо -американської системи права, ці обставини мають назву «захистів» (defenses), тобто захистами проти пред'явлення обвинувачення. До «захисту» тут відносяться обставини, при яких: 1) виключається кримінальна відповідальність; 2) виключається винність; 3) виключається караність діяння. Перелік їх досить великий, а кожна з цих обставин юридично прописана, особливо правомірність застосування насильства при захисті різних правоохоронних благ.

Так, КК штату Нью-Йорк та модельний КК США (1962 р.) до першої групи обставин відносить незрілість (недосягнення встановленого віку) і психічну хворобу (неповноцінність).

У законодавстві Англії немає чіткого переліку обставин, що виключають кримінальну відповідальність за злочинні діяння, тому про систему таких обставин можна судити лише на основі положень кримінально-правової доктрини і судової практики у конкретних кримінальних справах заснованих на прецедентах.

Відповідно до вчення проф. К. Кенні, до обставин, що виключають кримінальну відповідальність можна віднести три групи: а) коли воля відсутня; б) коли воля не спрямована на скоєне; в) коли воля пригнічена примусом [1, с. 52-85]. До першої групи відносяться діяння, які є предметом нашого дослідження - це душевна хвороба (неосудність).

Перелік обставин, що виключають кримінальну відповідальність не зважаючи на хаотичний характер свого вираження є досить об'ємним. Багато із них не є суспільно корисними і доцільними, і, з точки зору української доктрини кримінального права і чинного законодавства, не можуть називатися обставинами, що виключають протиправні діяння.

До англо-американської системи права відноситься і законодавство Австралії. КК Австралії називає приблизно ті ж самі обставини, що закріплені у згаданих КК США і КК штату Нью-Йорк, але вони в останніх представлені більш системніше, і, як правило, юридично аргументованіше.

Медичний та юридичний критерій неосудності не отримав свого чіткого визначення і закріплення в англо-американському кримінальному праві. Розглянемо їх у Таблиці 1.

Охарактеризовуючи дану таблицю, слід вказати, що у країнах англо-американського права поняття неосудності здебільшого, визначається так, як це було зроблено ще у правилах Макнатена більше 170 років тому (1843 р.). Суть їх полягає у наступному: для створення захисту в силу неосудності має бути точно доведено, що під час вчинення діяння обвинувачуваний знаходився під впливом такого дефекту розуму, який став наслідком душевного захворювання, що він не розумів природу (характер) скоєного ним діяння; або якщо він розумів це, то не розумів, що чинить неправильно. Основним недоліком цього правила є те, що акцент робиться на інтелектуальній ознаці психологічного критерію неосудності (здатність усвідомлювати), а вольова ознака (здатність керувати своїми діями) взагалі не вказана.

Таблиця 1 Критерії неосудності та обмеженої осудності у країнах англо-американської правової сім'ї

Хоча, у США у декількох штатах виправити це упущення спробували за допомогою введення у правовій доктрині категорії «непереборного імпульсу». Останній полягає у тому, що особа, яка вчиняє злочин під впливом подібного імпульсу, викликаного психічним захворюванням або дефектом, не може контролювати свою поведінку, хоча і усвідомлює, що вчиняє «неправильно».

Проблема у країнах англо-американського типу виникла не тільки із чітким формулювання юридичного критерію неосудності, а й медичного. До прикладу, судова практика Англії і США до душевного захворювання відносить досить різноманітні форми психічних захворювань і відхилень, а саме: амнезію, автоматизм, недоумство, алкоголізм, фугізм, ідіотизм, манію, мономанія (параною), сексуальну психопатію, сомнамбулізм тощо. Відсутність чіткого загального поняття хворобливого стану психіки призводить до того, що нерідко у судах при розгляді конкретних справ в якості підстави для постановки питання про неосудність висуваються такі форми душевних розладів, які свідомо не можна вважати хворобливими. Залежно від спритності адвоката, його красномовства ці розлади можуть бути визнані хворими, а їхні носії неосудними.

На відміну від Англії і США у кримінальному законодавстві Австралії медичний і юридичний критерії неосудності взагалі не зазначені. Хоча, у КК Австралії у частині 2.3 «обставини, що виключають кримінальну відповідальність», є розділ «обставини, пов'язані з недоліком правоздатності», де зазначена категорія «психічне ослаблення». Значення її у кодексі не тлумачиться, однак, на думку перекладача КК - це психічна неповноцінність, яка не досягла ступеня неосудності, і до неї закон відносить старість, інтелектуальну недієздатність, розумові захворювання, пошкодження мозку та істотну дезорганізацію особи [3, с. 61]. У даному випадку, мова йде про обмежену осудність, де вказано на її медичний та юридичний критерії.

Обмежена осудність у Англії є обставиною, що пом'якшує відповідальність тільки у справах з обвинуваченням у тяжкому вбивстві, за яке передбачене довічне тюремне ув'язнення. У випадку ж застосування положень про обмежену осудність особа відповідає за просте вбивство, за яке довічне тюремне ув'язнення є тільки максимально можливим покаранням.

Англійській судовій практиці притаманна гіпотеза, що для застосування положень про обмежену осудність необхідне сполучення трьох елементів: а) обвинувачений повинен страждати від такої «аномалії свідомості» у момент вчинення злочину, яку звичайна розумна людина визначить як «ненормальність»; б) «аномалія свідомості» повинна виникати від однієї з певних причин, а саме, від затримання або відставання у розвитку або від будь -якої вродженої причини, викликаної захворюванням або ушкодженням; в) «аномалія свідомості» повинна суттєво зменшити психічну відповідальність обвинуваченого за його дії або бездіяльність.

Що розуміється під словами «суттєво» пояснити досить складно. Судова практика дотримується позиції, що зазвичай мова йде про нездатність обвинуваченого контролювати свої дії та імпульси [4, с. 143].

На стан обмеженої осудності констатовано у судовому рішенні 1960 р. у справі Бірна, який був психопатом і обвинувачувався у вбивстві молодої дівчини. Формулювання прецеденту у цій справі є надто розпливчастим та юридично не умотивованим. Так, зокрема, суд зауважив, що ненормальним буде такий стан, який настільки відрізняється від стану свідомості звичайної людини, що будь-яка розумна особа визнала б це [4, с. 143-144].

Питання про неосудність в англо-американській правовій системі вирішується складом журі присяжних, однак саме суддя визначає допустимість доказів, значить та їх істотність, відповідність іншим доказам. Одна справа приймати рішення на основі діючих законів, а зовсім інша, брати на себе відповідальність щодо долі людей, тим паче душевно хворих. Можливо, саме тому, відомі випадки, коли для одних суддів тягар відповідальності ставав непосильним, що призводило до спроб самогубства. Інші судді занадто широко тлумачили свій суддівський розсуд і при наявності найменшої правдивості звільняли від відповідальності людей, які явно вчинили неправомірні діяння, або навпаки, не беручи до уваги виправдовуючі факти, засуджували людей, чия вина викликала серйозні сумніви. американський правовий неосудність кримінальний

У процесі проведеного дослідження ми з'ясували, що поняття неосудності у англо-американській правовій сім'ї здебільшого визначається за правилами Макнатена. Для свого часу прийняття вони були значним кроком у сфері урегульованості інституту неосудності. Однак, їх зміст не відповідає сучасному рівню розвитку як психіатрії, так і кримінального права, а ряд недоліків істотно впливають на проведення чесного правосуддя над душевно хворими людьми. Серед останніх слід виділити: повністю відсутня вольова ознака юридичного критерію; їх беззаперечний характер унеможливлює виведення проміжних станів психіки людини, так як експерт зобов'язаний у своєму висновку вказати тільки одне із двох можливих варіантів рішення: особа при здоровому глузді чи ні; не враховуються ті обставини, що злочини можуть вчинятися особами, у яких «дефект розуму» має місце не в результаті психічного захворювання, а, наприклад, від народження. Крім цього, тягар доведення неосудності перекладається на самого підсудного, так як витрати на проведення експертизи є обов'язком психічно хворої особи. Особливо явно це проявляється в ступені аргументованості психічного захворювання, бо, чим вища кваліфікація фахівця-психіатра, тим вища вартість його послуг. Медичний критерій неосудності у англо-американській правовій сім'ї також викликає ряд зауважень, основним з яких є досить розширений перелік форм психічних захворювань і відхилень, що провокує за собою безкарність потенційних злочинців. Як -от, наприклад, норма про стан сп'яніння, яка може служити підставою для виправдання поведінки особи, якщо здатність до самоконтролю у неї внаслідок вживання алкоголю чи наркотиків була послаблена. Хоча, поодиноко, спостерігається позивна тенденція вирішення цієї проблеми. На законодавчому рівні у деяких штатах США активно розробляється гіпотеза виключення можливості звільнення від покарання по неосудності, що настала в результаті добровільного введення себе у неадекватний психічний стан.

Наостанок, слід вказати, що законодавство країн, які входять до англо-американської правової системи характеризується явними проблемами із формулюванням і юридичного, і медичного критеріїв неосудності. Основною причиною такого упущення є застосування на практиці норм судових прецедентів, що були прийняті ще поза минулого століття. Хоча новітні технології та сучасні дослідження у даній галузі мають всі підстави для реформування цього інститут відповідно до досягнень ХХІ ст.

Разом з тим слід виділити і позитивні моменти, властиві судовій практиці у цих справах у Англії і США, а саме: створення наглядових рад, що здійснюють опіку над неосудними особами, які перебувають на лікуванні; дуже невелика кількість випадків визнання неосудними осіб, які симулюють психічні розлади з метою звільнення від кримінальної відповідальності; пріоритетна охорона інтересів безпеки суспільства від незаконних дій осіб, які страждають психічними захворюваннями та ін.

Список використаних джерел

1. Кенни К. С. Основы уголовного права. М.: Изд-во иностр. лит., 1949. 600 с.

2. Никифоров А.С. Ответственность за убийство в современном континентально-европейском и англо-американском уголовном праве. Право и політика. 2000. №8. С. 62.

3. Уголовный кодекс Австралии 1995 г. / Научн. ред. и предисл. И.Д. Козочкина. Е.Н. Трикоз; перевод с англ. Е.Н. Трикоз. Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. 388 с.

4. Есаков Г.А. Уголовное право зарубежных стран. М.: Проспект, 2008. 336 с.

5. Кримінальне право США: збірник нормативних актів / Упоряд. відп. ред. і автор. вступ. ст. І.Д. Козочкин. М.: Вид-во РУДН, 1985. 160 с.

References

1. Kenny, K. S. (1949). Osnovy ugolovnogo prava [Fundamentals of Criminal Law]. Moscow: Yzdatelstvo Ynostrannoi lyteraturbi. (in Russian)

2. Nykyforov, A.S. (2000). Otvetstvennost za ubyistvo v sovremennom kontynentalno-evropeiskom y anhlo-amerykanskom uholovnom prave. [Responsibility for murder in modern continental European and Anglo-American criminal law]. Pravoypolityka.2, 62. (in Russian)

3. Kozochkyna, Y.D., Trykoz, E.N. (2002). Ugolovnyy kodeks Avstralii 1995 g. [Australian Criminal Code. (1995)]. Sankt-Peterburh: Izd-vo «Yuridicheskiy tsentr Press». (in Russian)

4. Esakov, H.A. (2008). Ugolovnoe pravo zarubezhnykh stran [Criminal law of foreign countries]. Moscow: Prospekt. (in Russian)

5. Kozochkyn, I.D. (1985). Kryminalne pravo SShA: Zbirnyk normatyvnykh aktiv [US Criminal Law: Collection of legal acts]. Moscow: Vydavnytstvo RUDN. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru