Цифровізація публічного управління та вдосконалення правових норм оскарження сервісної діяльності органів публічної влади в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при Президентові України

Цифровізація публічного управління та вдосконалення правових норм оскарження сервісної діяльності органів публічної влади в Україні

Ігор Печенкін

Мета статті. Характеризувати етапи розвитку нормативно -правового врегулювання оскарження сервісної діяльності органів публічної влади. Дослідити теоретичні наукові розвідки у даному напрямі. Провести класифікацію нормативно-правових актів та запропонувати перспективи вдосконалення чинного законодавства у цій сфері. Обґрунтувати необхідність прогресу в сфері надання управлінської послуги та дати визначення терміну цифровізації публічного управління.

Наукова новизна. Проведено комплексне теоретичне дослідження необхідності зміни на сервіс - но орієнтовану державної політики у сфері надання управлінських послуг. Потребує вдосконалення наявних та розробки нових нормативно правових актів із вдосконалення механізмів оскарження сервісної діяльності, змін бюрократичних підходів у наданні сервісної діяльності органами публічної влади. Дано пропозицію наукового обґрунтування терміну «цифровізація публічного управ - ління», необхідності зміни внутрішньої політики держави щодо надання управлінських послуг як ефективному діалогу в побудові громадянського суспільства, а також підвищення якості норматив ного регулювання механізмів оскарження сервісної діяльності органів публічної влади.

Висновки. Проведеним дослідженням національного розвитку нормативно-правового регулювання оскарження результатів сервісної діяльності органів публічної влади встановлено, що він по требує оновлення ретроградних підходів та посилення контролю за якістю розробки й виконання. Потрібен стрибкоподібний варіант змін, оскільки невиконання обов'язкових для України ратифіко - ваних міжнародних норм та ефективних європейських практик та брак часу для еволюції спричиняє економічну деградацію країни та посилює соціальну кризу.

Ключові слова: органи публічної влади, сервісна діяльність, механізми оскарження, цифровізація публічного управління, нормативно-правове регулювання

Digitalization of public governance and improvement of legal norms of appeals of service activity of public authorities in Ukraine

Igor Pechenkin, National Academy for Public Administration under The President of Ukraine

The purpose of the article. Describe the stages of development of regulatory and legal regulation of appeals against service activities of public authorities. Investigate theoretical scientific research in this area. Carry out the classification of normative legal acts and propose prospects for improving the current legislation in this area. Justify the need for progress in the provision of management services and determine the date of digitization of public administration.

Scientific novelty. A comprehensive theoretical study of the need to change to service - oriented public policy in the field of management services. Needs to improve existing and develop new regulations to improve the mechanisms for appealing service activities, changes in bureaucratic approaches to the provision of service activities by public authorities. A scientific substantiation of the term "digitalization of public administration", the need to change the internal policy of the state in relation to the provision of management services as an effective dialogue in building civil society, as well as improving the quality of regulatory mechanisms for appealing service activities of public authorities.

Conclusions. A study of the national development of legal regulation of appealing the results of service activities of public authorities found that it needs to update the retrograde approaches and strengthen control over the quality of development and implementation. An abrupt change is needed, as non -compliance with Ukraine's binding international norms and effective European practices lacks time for evolution, leading to economic degradation and exacerbating the social crisis.

Keywords: public authorities, service activity, appeal mechanisms, digitalization of public administration, normative-legal regulation

Цифровизация публичного управления и усовершенствование правовых норм обжалования сервиснойдеятельности органов публичной власти в Украине

Игорь Печенкин, Национальная академия государственного управления при Президенте Украины

Цель статьи. Характеризовать этапы развития нормативно - правового регулирования обжалования сервисной деятельности органов публичной власти. Исследовать теоретические научные исследования в данном направлении. Провести классификацию нормативно-правовых актов и предложить перспективы совершенствования действующего законодательства в этой сфере. Обосновать необходимость прогресса в сфере предоставления управленческой услуги и дать определение термину цифровизации публичного управления.

Научная новизна. Проведено комплексное теоретическое исследование необходимости из - менения на сервисно ориентированную государственной политики в сфере предоставлении управленческих услуг. Заключается в новых предложениях совершенствования существующих и разработки новых нормативно-правовых актов по совершенствованию механизмов обжалования сервисной деятельности, изменений бюрократических подходов в предоставлении сервис - ной деятельности органами публичной власти. Дано научное обоснование термина «цифрови - зация публичного управления», необходимости изменения внутренней политики государства по отношению к оказанию управленческих услуг как эффективному диалогу в построении гражданского общества, а также повышение качества нормативного регулирования механизмов об - жалования сервисной деятельности органов публичной власти.

Выводы. Проведенным исследованием национального развития нормативно - правового регулирования обжалования результатов сервисной деятельности органов публичной власти установлено, что он нуждается в обновлении ретроградных подходов и усилении контроля за качеством разработки и исполнения. Нужен скачкообразный вариант изменений, поскольку невыполнение обязательных для Украины ратифицированных международных норм и эффективных европейских практик, нехватка времени для эволюции вызывает экономическую деградацию страны и усиливает социальный кризис.

Ключевые слова: органы публичной власти, сервисная деятельность, механизмы обжалования, цифровизация публичного управления, нормативно-правовое регулирование

Постановка проблеми

цифровізація сервісний публічне управління

Сучасне сприйняття поняття сервісної державної політики повільно, але впевнено приходить на зміну старої «класичної» моделі концепції державного управління щодо сприйняття сервісної діяльності від імені держави лише як допоміжної функції з надання «адміністративної послуги». На зміну мають бути впроваджені розробки науковців щодо обґрунтування сутності, змісту та співвідношення поняття: «сервісна діяльність», зміни ролі громадяни на у його взаєминах з владою на основі нової «моделі адміністрації як служби гарантова ного сервісу» або теорії сервісної держави» (Карпенко, 2013, с. 67-71).

Ефективна державна політика формування і реалізації управлінських послуг та участі в цьому громадянина має стати ос новним напрямом реформування публічного управління та розвитку курсу на суцільне забезпечення прав та законних інтересів людини, соціалізації й переосмислення функцій органів публічної влади відповідно до тенденцій суспільного розвитку.

У сучасній науковій літературі, нормативному врегулюванні та практиці забезпечення прав людини і громадянина у взаємовідносинах з реалізації органами публічної влади сервісної діяльності та отриманні чітких, ефективних і конкурентних результатів бра кує обґрунтування й визначеності, дієвих механізмів контролю та впливу на їх ре зультати. Отримання управлінської публічної послуги має бути частиною державної концепції сервісної державної політики, яка має відповідати обов'язковим для України міжнародним нормам та бути реалістичною, конкретною, ефективною і прозорою для контролю її виконання.

Аналіз останніх публікацій

Науково-теоретичному обґрунтуванню правових засад забезпечення сервісної діяльності органів публічної влади присвячені наукові дослід ження В. Бакуменка; Р. Бойко, Є. Бородіна, Т Буренко, Ю. Даньшиної, С. Дембицької, В. Дрешпака, Н. Гончарук, Н. Грицяк, Е. Кар - ловської, О. Карпенка, А. Каляєва, О. Кучаб - ського, А. Ліпенцева, В. Михайлишина, В. Місюри, О. Морозової, Л. Прокопенка, В. Тертички.

Виклад основного матеріалу

Розвиток нормативно правового врегулювання механізмів оскарження дій органів влади має довгий та цікавий історичний шлях взаємодії людини і держави з античних часів, що відомо з досліджень філософії права. Стосовно історичної ретроспективи наукових та практичних поглядів на оскарження рішень органів влади лише стисло згадаємо про історичний вітчизняний досвід.

В Україні варто згадати Конституцію Пилипа Орлика 1710 р., в якій, окрім інших демократичних засад, було місце і для норм про врегулювання можливості на Раді публічного оскарження дій «ясновельможного гетьмана волі супротивного, шкідливого правам і вольностям військовим» з боку генеральної старшини, полковників та генеральних радників (Дзюба, 2008).

Український вчений, викладач Київського університету Святого Володимира А. Антонович у 1890 р., у власному науко-практичному посібнику «Курс державного благоустрою (поліцейського права)» детально описав підходи до використання різних видів скарг і проваджень з оскарження. При цьому він не розглядає петиції як форму оскар ження, а радше як звернення, які не мають характеру скарг. У той же час детально описує порядок оскарження дій посадових осіб волоського та сільського управління, скарги на рішення повітових рад та голів таких рад, розглядаючи оскарження як реакцію на дії влади, але не як процесуальну дію правової категорії (Антонович, 1890).

Варто згадати й часи національно виз вольних спроб побудови української державності, як-то закріплення у Першій декларації Генерального Секретаріату Центральної Ради від 15 червня 1917 р., а далі і в нормативних документах Української Народної Республіки правових засад оскарження дій влади громадянином. Це було свідченням демократичних засад на шляху розвитку державності в Україні та інституту оскарження у відносинах між владою та громадянином, про що докладно висвітлив у своєму дослідженні «Інститут оскарження в адміністративному праві» український науковець Дмитро Лученко (Лученко, 2017).

У радянські часи цей інститут набув ро звитку лише в галузі адміністративного права та досудового розгляду трудових спорів, оскільки партійно номенклатурна побудова державних соціалістичних органів не перед бачала можливість оскарження актів дер жавних органів.

Саме тому застарілі та архаїчні прин ципи перетворення державного у публічне управління шляхом лише адміністрування та встановлення заборон мають залишитися в минулому, оскільки посиленням боротьби, заборонами та погрозами не можна побудувати конкурентоспроможну економіку та ефек тивний розвиток, що доведено науковцями та практиками. Можливість демократичного діалогу між владою та громадянином, поси лення можливостей громадського контролю через оскарження рішень та управлінських послуг органів публічної влади мають бути рецептом подальших перетворень. Змінювати необхідно саму структуру та алгоритм управлінських механізмів стосовно ефективності сервісних послуг.

Одним з визначних здобутків в дослідженні проблем забезпечення реалізації сервісної діяльності органів публічної влади запопоновано вітчизняним науковцем О. Карпенком, який достатньо послідовно та скрупульозно здійснив компартивний аналіз законних і підзаконних актів у цій сфері та визначив чотири етапи (періоди) їх формування та розвитку, які в подальшому вдосконалив (Карпенко, 2014, с. 159-171).

На думку О. Карпенка, першим і ключовим етапом розвитку нормативно правового регулювання стало становлення конституційних засад і їх реалізація у вітчизняному державотворенні (1991-2004 рр.). У цей час було переглянуто, переосмислено та якісно оновлено законодавство радянського періоду, створено підгрунття для подальшого національного конституційного законодавчого будівництва. У цей час були прийняті Закони України «Про захист прав споживачів» (1991 р.), «Про інформацію» (1992 р.), «Про звернення громадян» (1996 р.), «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності (2000 р.), «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про соціальні послуги» (2003 р.), а також зроблено посилання на Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи України» (1998 р.).

Початком другого етапу (2005-2008 р.р.) було названо ухвалення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (2005 р.), який передував низці підзаконних актів, що регулювали процедури надання державно управлінських послуг дозвільно погоджувального напряму з пер ходом у 2007-2008 рр. на виконавчо-розпорядчі сервіси.

На третьому етапі (2009-2011 рр.) всі сервіси з надання сервісної діяльності органів публічної влади були необґрунтовано, на слушну думку О. Карпенка, трансформовані у об'єднавчу категорію «адміністративні послуги» з паралельним створенням і унор муванням діяльності дозвільних центрів як основного місця їх надання. При цьому нау ковцем визнані позитивними кроками прий няття в цей період у 2011 р. Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних», «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», «Про безоплатну правову допомогу», якими впроваджені нові інструменти і встановлені процедури щодо сервісної діяльності органів публічної вла ди, які відтоді стають надавачем, а людина і громадянин -одержувачем публічних (дер жавних і муніципальних) послуг.

Такі кроки призвели до розробки і прийняття в подальшому нормативно правових актів: Розпорядження Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) «Про схвалення у 2010 році Концепції розвитку електронного уря дування» від 13 грудня 2010 р. № 2250- р, яке в подальшому було наново у 2017 р. 84 схвалено в новій редакції Розпорядженням КМУ від 20 вересня 2017 р. № 649-р., що, у свою чергу, стало підґрунтям для прийняття ним Розпорядження «Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні» від 15 травня 2013 р. № 386- р. та Розпорядження «Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства в Україні на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації» від 17 січня 2018 р. № 67 - р.

Четвертим етапом (2012-2014 рр.) названо прийняття на підставі прийнятих на той час норм у 2012 р. Закону Україні «Про адміністративні послуги», який діє зараз та потребує, на наш погляд, кардинальної зміни та доопрацювання. Хоча на час його прийняття він був і досі поки є ключовим для здійснення загалом координаційної і посередницької діяльності між суб'єктом надання послуги та її отримувачем через створені центри з надання адміністратив них послуг. У цей період у напрямі розвитку сервісної діяльності органів публічної вла ди були ухвалені такі розпорядження КМУ в цьому напрямі: «Про схвалення Концеп ції Державної цільової програми створення та функціонування інформаційної системи надання адміністративних послуг на період до 2017 року» від 24 липня 2013 р. № 614 - р.; «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення та функ ціонування інформаційної системи елек тронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів» від 11 липня 2013 р. № 517 - р.; «Про затвердження плану заходів щодо створення Єдиного державного порталу адміністративних послуг» від 11 вересня 2013 р. № 718- р.; «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення та функціонування автоматизо ваної системи «Єдине вікно подання елек тронної звітності» від 17 жовтня 2013 р. № 809 р.

При цьому О. Карпенком було дано класифікацію нормативно правових актів, здійснено їх поділ на відповідні групи та наведено в таблицях, що разом із визначенням та обґрунтуванням принципів представлено в науковому дослідженні «Механізми формування та реалізації сервісно- орієнтованої державної політики в Україні» представле - ного у 2016 р., в якому автором було доо працьовано зміст п'ятим етапом розвитку нормативно- правового регулювання - «ре - формування» (2015-2016 рр.) (Карпенко, 2016).

Погоджуючись цілком з наведеною етапі - зацією розвитку та класифікацією нормативно-правових актів, додаємо нормативно-правові акти, невраховані під час цього наукового дослідження, які дозволимо подати таблицею без градації на етапи наступним чином:

Таблиця 1

Нормативно-правові акти, невраховані під час цього наукового дослідження

Крім наведених, у даний час можна відзначити перспективність створення в подальшому єдиної системи механізмів оскарження сервісної діяльності органів публічної влади за допомогою окремих наступних нормативних актів:

Указах Президента України: «Про деякі заходи щодо поліпшення доступу фізичних та юридичних осіб до електронних послуг» № 558/2019, «Про Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020» № 5/2015, постановах і розпорядженнях КМУ: «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного пор - талу адміністративних послуг» від 3 січня 2013 р. № 13, «Про затвердження Порядку ведення Реєстру адміністративних послуг» від 30 січня 2013 р. № 57.

Потрібно зазначити про осучаснення та наявність прогресу в цій сфері у даний час. Цифровізація стає пріоритетом розвитку держави із вжиттям послідовних та ефективних кроків з інституційних змін її впровадження. Так, раніше відповідно до вимог Постанови КМУ від 20.08.2014 р. № 459 «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання адміністративних послуг, до недавна було визнано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господар ства» (Постанова КМУ, 2014). Однак питання цифровізації публічного управління, разом зі зміною відношення до якості наданя управлінських послуг було забюрократизовано, а виконання прийнятих нормативно- правових актів залишалось в аморфному стані та потребує ревізії й оновлення. Зокрема для цього на базі Державного агентства з питань електронного урядування України у даний час створено Міністерство цифрової трансформації України, а його очільник зай має посаду Віце -прем'єра в уряді. Відповід - но до постанови КМУ від 18.09.2019 № 856 Міністерство стає головним органом з фор мування і реалізації державної політики у сферах: цифровізації, цифрового розвитку, цифрової економіки, цифрових інновацій, електронного урядування, електронного де мократії, розвитку інформаційного суспільства, інформатизації; у сфері розвитку цифрових навичок у громадян та цифрових прав громадян; у сферах відкритих даних розвитку національних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, розвитку інфраструктури широкосмугового доступу до Інтернету та телекомунікації, електронної комерції та бізнесу; у сфері надання електронних та ад міністративних послуг; у сферах електрон них довірчих послуг та електронної іден тифікації; у сфері розвитку ІТ- індустрії.

Сучасним, конкурентним та популярним трендом останніх часів стало створен ня зручних і мобільних сервісів. У питанні ефективного функціонування органів пу блічної влади таким трендом має стати циф ровізвація публічного управління, створення цифрових площадок реєстрів даних, замов - лення, отримання та оскарження результатів сервісної діяльності.

Політика кожної сучасної демократичної країни має бути сервісно орієнтована у взаємовідносинах з громадянином. Згідно з основними міжнародними правозахисними нормами саме людина є основною цінністю, а дотримання прав людини має бути завдан ням, до якого мають прагнути всі народи та всі держави (Загальна декларація прав люди - ни, 1948). Уряди мають створювати і розви - вати правову базу, сприяти науково технічно му обґрунтуванню, розробці і впровадженню цифровізації інструментів публічної влади. Ініціатива створення об'єднавчих платформ цифрових даних і реєстрів послуг ор ганів публічної влади знайшла реалізацію в Україні за аналогією досягнутих результатів при підтримці європейських та естонських партнерів. У даний час у системі електрон ної взаємодії українських державних елек тронних інформаційних ресурсів «Трембіта», яка впроваджується та розміщена на офіційному сайті Міністерства цифрової трансформації України створено можливість користування інформаційно комунікативни ми технологіями, які сприятимуть ефектив ному дотриманню прав людини, швидкому та зручному використанню баз даних різних суб'єктів - органів публічної влади з метою надання конкурентної, швидкої, ефективної публічної послуги. Зазначений розвиток ін формаційно комунікативних технологій до зволить контролювати виконання прийнятих рішень та результативність запровадження численних реформ, які стають українським трендом зміни політичних еліт та унемож ливить безвідповідальну втечу управлінцем від відповідальності за галасливі заяви й по пулізм (Печенкін, 2019).

Необхідність здійснення впливу на фор - мування і реалізацію державної політики у сфері інформаційного суспільства визначена, насамперед, у наступних міжнародних нормативно-правових актах: в Окінавській хартії з розвитку глобального інформацій ного суспільства від 22.07.2000 р., в Женевському (2003 р.) та Туніському (2005 р.) всесвітніх самітах з питань розвитку інфор - маційного суспільства (Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства, 2005), що в подальшому було використано під час формування та прийняття Європейської стратегії «Європа 2020» (Стратегія ЄС, 2020).

Про розвиток міжнародного та європей ського законодавства в цій частині детально було досліджено науковцями Національного інституту стратегічних досліджень у 2014 р. під час підготовки аналітичної доповіді на тему: «Європейський досвід норматив но- проектного забезпечення розвитку інфор - маційного суспільства: висновки для Украї ни» (НІСД. Аналітична доповідь, 2014).

З точки зору інтеграції України з ЄС від повідно до укладеної Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (Угода. Міжнародний документ, 2014), під час розробки національних документів, які мають регламентувати суспільні відносини у цій сфері, важливою є орієнтація на eIDAS (регламент ЄС про електронну ідентифікацію і трастові послу - ги для електронних транзакцій на єдиному європейському ринку, він був встановлений в Регламенті ЄС 910/2014 від 23 липня 2014 р. про електронної ідентифікації та скасу - вання директиви 1999/93 / ЕС від 13 грудня 1999 р.) та ЕГР (Імплементаційний Регламент Комісії ЄС, 2015). Це дасть змогу у майбутньому забезпечити транскордонну електронну взаємодію та надання транскор донних електронних послуг. Досягнення інтероперабельності та забезпечення елек тронної взаємодії різних систем органів пу блічної влади визначено одним з головних пріоритетів Цифрового порядку денного для Європи-2020 та Європейського плану дій у сфері е урядування (Інформаційні бюлетені по ЄС).

Слід зазначити, що в Україні також роз - роблено проектну ініціативу України з циф - ровізації публічного управління (так звану «Цифрову адженду України 2020») (Цифрова адженда України, 2016). Це стало підґрун - тям для подальшою законодавчої реалізації під час схвалення КМУ Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації (Розпорядження КМУ, 2018).

Більш ґрунтовне та ефективне виконання зазначених перетворень має бути реалізова но під час виконання, а також спільних дій в межах Угоди про фінансування заходу «Підтримка ЄС для електронного урядування та цифрової економіки в Україні», яка була укладена 11 лютого 2020 р. в межах фінансування ЄС України в сумі 25 млн євро.

Наведений історичний шлях розвитку механізмів оскарження сервісної діяльності органів публічної влади свідчить про необхідність створення прогресивних інструментів впливу на управлінську послугу, оскільки ефективні європейські приклади на практиці в Україні не спрацьовують, а чинна нормативно правова база забюрократизова на.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Попри велику кількість нормативно правових актів, якість їх виконання та контроль за цим з боку громадськості залишається поверховим, а інколи взагалі відсутнім, що спонукає множити нові норми, або після закінчення строку їх дії перезавантажувати без огляду на втрачений час та ресурси, передусім людські.

Підтвердженням цієї думки та прикладом деструктивного підходу може слугувати розробка протягом часу з 2012 р. проекту Закону України «Про адміністративну процедуру», який досі перебуває на доопрацюван ні у новому скликанні парламенту в Комітеті Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування й потребує суттєвого доопрацювання (Проект Закону України. ВР України. 2020).

Проведеним дослідженням встановлено, що:

1. Цифровізація публічного управління - сервісна діяльність органів влади, введення єдиних стандартів для зберігання і використання інформації, об'єднання баз даних органів влади на єдиних інформаційних платформах, інтероперабельність цих систем, забезпечення умов для широкого доступу до них, а також є визнаним механізмом економічного зростання завдяки здатності технологій позитивно впливати на ефективність, результативність, вартість та якість економічної, громадської та особистої діяльності в отриманні управлінської по слуги. Зазначений термін є достатньо новим і не завжди зрозумілим для фахівців з пу блічного управління, однак він має важливе значення для сучасного стратегічного плану вання і реформування публічного управління в Україні.

2. Забезпечення швидким користуванням інформацією, відкритості і прозорості даних сприятиме розвитку економіки за міжнародними стандартами Індустрії 4.0 - Стратегії втілення кіберфізичних систем у виробництво та обслуговування людських потреб, яка була винайдена у 2011 р. в Німеччині, як скоординована, державна ініціатива з мобілі зації всіх національних ресурсів з метою прискорення технологічних змін, утримання лідерства в світовій конкуренції, реформу ванню публічного управління, відкритості та прозорості прийняття і реалізації рішень, протидії корупції. Такі дії нададуть змогу Україні для зростання людського потенціалу і конкурентоспроможності економіки.

3. Сучасні політичні, соціально - економічні та інформаційно-комунікативні інструменти взаємодії держави і суспільства в Україні безперервно мають вдосконалюватися під впливом нових викликів, що спричиняють зміни процесів вироблення державної політики, яка у своєму еволюційному розвитку потребує як переосмислення традиційних управлінських підходів, так і застосування нових сервісно орієнтовних механізмів щодо її формування та реалізації.

4. Створення цифрових інфраструктур - основний чинник розширення доступу громадян до глобального інформаційного середовища та знань (Клімушин, 2017). Таким чином сервісна діяльність держави має орієнтуватися на пріоритетність прав і законних інтересів людини та громадянина, які є клієнтами споживання публічних послуг у сервісно -орієнтованій державі.

Потреба у доступі до інформації про публічну послугу та можливість впливу і правове забезпечення має бути надана ор ганами публічної влади або делегованим суб'єктом, однак забезпечена владою, що надасть реальну змогу протидіяти неефективності управління, розвитку економіки, подолання корупції. Взаємодія органів публічної влади та громадянина має базуватися на відкритості та якості наданих державою послуг і неможлива без відповідного технологічного забезпечення, яке еволюціонує від інформатизації до цифровізації державного управління та місцевого самоврядування.

Біблюграфічні посилання

1. Карпенко О. В. Формування правових засад сервісної діяльності органів державної влади в Україні: ко - мунікативний аспект розвитку. Актуальні проблеми державного управління. 2013. Вип. 4. С. 67-71.

2. Україна: антологія пам'яток державотворення, Х-ХХ ст.: у 10 т. / под ред. І. М. Дзюби. Т 2. Київ: Вид -во Соломії Павличко «Основи», 2008. С. 35.

3. Антонович А. Я. Курс государственного благоустройства (полицейского права). Киев: Унив. известия, 1890. 234 с.

4. Лученко Д. В. Інститут оскарження в адміністративному праві: дис.... док. юрид. наук: 12.00.07 / Націо - нальний юридичний Університет ім. Я. Мудрого. Харків, 2017. 441 с. Відновлено з: http://dspace.nlu.edu.ua/ handle/ 123456789/15392 (дата звернення: 22.07.2020).

5. Карпенко О. Класифікація нормативно -правового забезпечення сервісної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні. Ефективність державного управління. 2014. Київ. Вип. 39. С. 159-171.

6. Карпенко О. В. Механізми формування та реалізації сервісно-орієнтованої державної політики в Україні: дис.. докт. наук. з держ. управ., 25.00.02. Київ: НАДУ при Президентові України. 2016. 466 с. Відновлено з: http://academy.gov.Ua/infpol/pages/dop/2/files/065072ae -cac6 -4f52 - a283-d6e0ae6c0f24.pdf (дата звернення: 22.07.2020).

7. Питання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства: Постанова Кабіне ту Міністрів України від 20.08.2014 р. № 459. Відновлено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/459-2014- %D0%BF#Text (дата звернення: 22.07.2020).

8. Питання Міністерства цифрової трансформації: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 вересня

9. Загальна декларація прав людини. Міжнародний документ. Організація об'єднаних націй (ООН). 1948. Відновлено з:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text (дата звернення: 22.07.2020).

10. Печенкін І. В. Цена реформ: (колективна монографія) / під. ред. проф. В. М. Якушика. Днепр: Середняк Т К., 2019. С. 67-91.

11. Окінавська хартія. Міжнародний документ. 2000. Відновлено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/998_163#Text (дата звернення: 22.07.2020).

12. Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства (Женева 2003 - Туніс 2005): підсумкові документи. Київ, 2006. 132 с.

13. Стратегія ЄС 2020. Сайт Європейської Комісії. Відновлено з: https://ec.europa.eu/ eurostat/web/europe -indicators (дата звернення: 22.07.2020).

14. Європейський досвід нормативно -проектного забезпечення розвитку інформаційного суспільства: вис - новки для України. Аналітична доповідь. Київ: Національний інститут стратегічних досліджень. 67 с. Відновлено з: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2015-02/Gnatyuk-59546.pdf (дата звернення: 22.07.2020)

15. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співто - вариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони. Угода. Міжнародний документ. 2014. Відновлено з: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/984_011#Text (дата звернення: 22.07.2020).

16. Електронний ресурс доступу до законів ЄС. Відновлено з: https://eur-lex.europa.eu/legal - content/EN/TXT/?uri=uriserv:0J.L_.2014.257.01.0073.01.ENG (дата звернен - ня: 22.07.2020).

17. Імплементаційний Регламент Комісії ЄС. Офіційний сайт Верховної Ради України. Відновлено з: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_001-15#Text (дата звернення: 22.07.2020).

18. Інформаційні бюлетені по Європейському Союзу. Відновлено з: https://www.europarl.europa.eu/factsheets/ en/sheet/64/ digital-agenda-for-europe (дата звернення: 22.07.2020).

19. Цифрова адженда України. Відновлено з: https://ucci.org.ua/uploads/files/58e78ee3c3922.pdf. (дата звернення: 22.07. 2020).

20. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження КМУ від 17.01.2018 р. №67 -р. Відновлено з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%80#Text (дата звернення: 22.07.2020).

21. Про адміністративну процедуру. Проект закону. Офіційний сайт Верховної Ради України. Електронний ресурс. - Режим доступу: Відновлено з: http://w1.c1.rada.gov. ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68834 (дата звернення: 22.07.2020).

22. Асоціація підприємств промислової автоматизації в Україні. Офіційний сайт. Електронний ресурс. Інду - стрія 4.0 в Україні. Відновлено з: https://industry4 -0 -ukraine.com.ua/ (дата звернення: 22.07.2020).

23. Клімушин П. С. Концепція сервісно орієнтованої держави в контексті модернізації публічного управлін ня. Теорія і практика державного управління. 2017. №2 (57). С.1-8.

References

1. Karpenko, O. V (2013). Formation of legal bases of service activity of the organization of the state power in Ukraine: communicative aspect of development [Formuvannia pravovykh zasad servisnoi diialnosti orhaniv derzhavnoi vlady v Ukraini: komunikatyvnyi aspekt rozvytku]. Aktualni problemy derzavnogo upravlinnya - Pressing Problems of Public Administration, 4, 67-71 [in Ukrainian].

2. Dziubа, I. M. (2008). (Ed.). Ukraina: antolohiiapamiatok derzhavotvorennia, Kh-KhKh st. [Ukraine: an anthology of monuments of state formation of the X-XX centuries]. (p. 35). Kyiv: Vyd-vo Solomii Pavlychko «Osnovy» [in Ukrainian].

3. Antonovych, A. (1890). Kurs hosudarstvennoho blahoustroistva (polytseiskoho prava) [State Improvement (Police Law) Course]. Kyiv: Unyv. yzvestyia [in Ukrainian].

4. Luchenko, D. V (2017). Instytut oskarzhennia v administratyvnomu pravi [Institute of Appeal in Administrative Law]. Doctor's thesis. Kharkiv Retrieved from http://dspace.nlu.edu.ua/handle/ 123456789/15392 [in Ukrainian].

5. Karpenko, O.V (2014). Klasyfikatsiia normatyvno -pravovoho zabezpechennia servisnoi diialnosti orhaniv derzhavnoi vlady ta orhaniv mistsevoho samovriaduvannia v Ukraini [Classification of normative -legal provision of service activity of state authorities and local self-government bodies in Ukraine]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia - Efficiency of public administration, 39, 159-171 [in Ukrainian].

6. Karpenko O.V (2016) Mekhanizmy formuvannia ta realizatsii servisno -oriientovanoi derzhavnoi polityky v Ukraini [Mechanisms of formation and implementation of service -oriented state policy in Ukraine]. Doctor's thesis. Kyiv Retrieved from http://academy.gov.ua/infpol/pages/dop/2/files/065072ae-cac6-4f52 -a283-d6e0ae6c0f24.pdf [in Ukrainian].

7. Questions of the Ministry of Economic Development, Trade and Forces. № 459. (2014). Retrieved from https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/459-2014-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

8. Questions of the Ministry of Digital Transformation. № 856. (2019). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/856-2019-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

9. United Nations Organization (1948). Universal Declaration of Human Rights. Declaration. International document. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 995_ 015#Text [in Ukrainian].

10. Pechenkin, I. V. (2019). Tsena reform [The price of reforms].V. M. Yakushyk (Ed.). (pp. 67-91). Dnepr: Seredniak T. K. [in Ukrainian].

11. Okinawa Charter. (2000). Charter. International document. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/998_163#Text [in Ukrainian].

12. World Summit on the Information Society (Geneva 2003, Tunisia 2005): final document. (2006). Kyiv [in Ukrainian]. EU 2020 strategy. European Commission website. Retrieved from https://ec.europa.eu/ eurostat/web/europe-2020- indicators.

13. National Institute for Strategic Studies. (2014). Yevropeiskyi dosvid normatyvno -proektnoho zabezpechennia rozvytku informatsiinoho suspilstva: vysnovky dlia Ukrainy [European experience of normative-project support of information society development: conclusions for Ukraine]. Analytical report. Kyiv. Retrieved from https://niss.gov.ua/ sites/default/files/2015-02/Gnatyuk-59546.pdf [in Ukrainian].

14. EU. (2014). Association Agreement between Ukraine, of the one part, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, of the other part. Agreement. International document. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text [in Ukrainian].

15. EU. (1999). Electronic resource access to laws EU. Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:0J.L_.2014.257.01.0073.01.ENG Implementatsiinyi Rehlament Komisii YeS [Implementing Regulation of the EU Commission]. Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Official site of the Verkhovna Rada of Ukraine. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/984_001-15#Text [in Ukrainian].

16. Digital Agenda for Europe. European Commission Retrieved from https://www.europarl.europa.eu/factsheets/en/ sheet/64/ digital agenda for europe.

17. Digital agenda of Ukraine. Retrieved from https://ucci.org.ua/uploads/files/58e78ee3c3922.pdf.

18. On approval of the Concept of development of the digital economy and society of Ukraine for 2018-2020 and approval of the action plan for its implementation. №67 -р. (2018). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018- %D1%80#Text [in Ukrainian]

19. About administrative procedure. Draft law of Ukraine. (2020). Ofitsiinyi sait Verkhovnoi Rady Ukrainy - Official site of the Verkhovna Rada of Ukraine.Retrieve from dhttp://w1.c1.rada.gov. ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68834 [in Ukrainian].

20. Asotsiatsiia pidpiyiemstv promyslovoi avtomatyzatsii v Ukraini [Association of Industrial Automation Enterprises in Ukraine]. Industry 4.0. in Ukraine. Retrieved from https://industry4 -0-ukraine.com.ua/ [in Ukrainian].

21. Klimushyn, P. S.(2017). Kontseptsiia servisno -oriientovanoi derzhavy v konteksti modernizatsii publichnoho upravlinnia [The concept of service -oriented state in the context of modernization of public administration]. Teoriia i praktyka derzhavnoho upravlinnia - Public Administration: Theory and Practice, 2 (57), 1-8 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru