Позитивно-правовий аспект християнського розуміння гендерної рівності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Позитивно-правовий аспект християнського розуміння гендерної рівності

Луцький Роман Петрович,

доктор юридичних наук, доцент,

директор науково-дослідного інституту імені Академіка Івана Луцького Університету Короля Данила

Мета. Метою дослідження є позитивно-правовий аналіз питання Тендерної рівності крізь призму християнського світогляду. Зокрема, враховуючи Європейський досвід доцільно спроектувати, які наслідки для інституту сім'ї та виховання дітей тягне за собою втілення в життя Тендерної політики. Методика. Методика включає детальний комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу із піднятої проблематики на основі якого робляться обґрунтовані світоглядні висновки та рекомендації щодо розкриття сутності досліджуваних понять. Результати. На основі систематизованого матеріалу та аналізуючи небезпеки наявних негативних наслідків запровадження Тендерної теорії, маємо на меті привернути увагу та спонукати до глибшого вивчення цієї проблеми теоретиками та сучасними законодавцями. Наукова новизна. У статті проаналізовано фундаментальні дослідження і погляди теоретиків гендерної рівності та охарактеризовано позитивні, а також негативні сторони впливу цього терміну на вітчизняне законодавство. Вперше викладено християнське сприйняття інституту гендерної рівності в сучасній життєдіяльності та рекомендовано, як ці положення можна реалізувати через сучасне позитивне право. Практична значимість. Результати дослідження будуть сприяти кращому розумінню системоутворюючих факторів, які впливають на сучасне позитивне право України та імплементованіміжнородно-правові норми.

Ключові слова: християнство, Тендерна рівність, гендер, стать, свобода, позитивне право, природне право, правова реальність, соціальні зв'язки, відповідальність. правовий гендерний рівність

Постановка проблеми.Прагнучи долучитися до великої і рідної нам сім'ї Європейського Союзу наша держава бере на себе зобов'язання щодо втілення ґендерної політики в сфері забезпечення рівності чоловіків і жінок у суспільстві та сучасному економічному житті. Саме пособі твердження виглядає цілком зрозумілим і прийнятним, якщо не брати до уваги того широкого значення, якого набуло поняття ґендер за останній час. Первісно термін «ґендер» (від англ. Gender- «стать» від лат. Genus- «рід») використовувався у граматиці для розрізнення роду слова. Приклад сучасного тлумачення: «ґендер - це змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та стосунків жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від їх статі» [7, с. 11]. Ґендер розуміється нині як соціальна стать. Такий підхід дає можливість розвивати ідеї про багатостатей: гетеро-, гомо-, бі- та транссексуальних осіб, а також можливість ці статі вибирати, змінювати. Гетеросексуальність ж деякі починають трактувати як примусовість. «Марш рівності» щоразу збурює українську громадськість і змушує визначатися з позицією «за» чи «проти». Сьогодні, у непростий час формування українського суспільства на засадах свободи і відкритості, важливо аналізувати, які наслідки матиме та чи інша світоглядна парадигма. Саме ці положення становлять актуальність піднятої проблематики.

Так, Інститут ліберального суспільства здійснив аналіз ґендерної політики Європейського союзу, наголошуючи на тому, що ЄС не звертає належну увагу на вирішення проблем ґендерної рівності в Україні. Дослідження «Ґендерна політика Європейського Союзу: загальні принципи та найкращі практики» [3], оперуючи соціологічними даними, висвітлює сучасну ситуацію в Європі щодо забезпечення рівності прав жінок та чоловіків у різних сферах суспільного життя. На загальному фоні інформаційних та аналітичних досліджень, які подають ґендерну рівність як правильну і таку, до якої маємо прагнути, резонансно звучить голос Ґабріели Кубі - відомої німецької письменниці, соціолога, публіциста, яка вважає ґендеризм новою ідеологією з явними ознаками тоталітаризму. Інститут родини та подружнього життя Українського католицького університету переклав кілька її праць. У листопаді 2016 р. Ґ. Кубі перебувала в Україні і мала кілька відкритих зустрічей та доповідей у Львові та Києві. Знайомство з її працями дає вагомі підстави застановитися над тим, чи варто Україні йти слідами ґендерної політики Європейських країн і потім пожинати гіркі плоди.

Постановка завдання.Метою дослідження є позитивно-правовий аналіз питання ґендерної рівності крізь призму християнського світогляду. Зокрема, враховуючи Європейський досвід доцільно спроектувати, які наслідки для інституту сім'ї та виховання дітей тягне за собою втілення в життя ґендерної політики.

Методика включає детальний комплексний аналіз та узагальнення наявного науково - теоретичного матеріалу із піднятої проблематики на основі якого робляться обґрунтовані світоглядні висновки та рекомендації щодо розкриття сутності досліджуваних понять.

Виклад основного матеріалу дослідження.Згідно статті 35 Конституцій' в Україні Церква та релігійні організації відокремлені від держави [6], але більшість українців визнають християнський світогляд, саме тому під час написання законів і внесення змін до Конституції депутати повинні враховувати світоглядні переконання людей, яких представляють у парламенті. Останнє ухвалення проекту Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за винятком понять «ґендер» та «сексуальна орієнтація» виявило усвідомлення депутатами (принаймні частиною) тієї небезпеки, яку тягне за собою підміна «поняття ґендерної рівності: замість рівних прав жінок та чоловіків - рівні права тим, хто асоціює себе з чоловічою або жіночою статтю. У такому формулюванні ґендер став тотожним до транс -ґендерів, транссексуалів та інших секс-меншин» [1].

Ґ. Кубі, проаналізувавши присвячені темі ґендеризму декларації Всесвітніх конференцій і документи ООН, ЄС та інших організацій, сформулювала головні цілі ґендерної революції: «поступова легалізація одностатевих подружжів; штучне продукування дітей і купівля їх «по частинах»: яйцеклітина, сперма; усунення всіх моральних меж для сексуальних практик. Чинним має залишитися лише «принцип консенсусу»: не роби того, чого не хочуть інші. Однак цей принцип не діє в гіперсексуалізованому суспільстві, як це видно зі зростання сексуального насильства. Тому щодо панування над сексуальним потягом потрібно виховувати; скорочення кількості населення через контрацепції та просування вигаданого «права людини» на аборт; сексуалізація дітей та молоді через обов'язкове «статеве виховання» в дитячих садках і школах; індокринація дітей гедоністичним розумінням сексуальності: «Усе дозволено, що приносить задоволення»; виховання у дітей сприйнятливості до «сексуальної різноманітності» (лесбійської, гей-, бі-, транссексуальності: ЛГБТ); розмивання статевої відмінності (полярності) з одночасним узаконенням довільної «зміни статевої ідентичності» (трансґендерність) [4].

Чи хочемо ми, щоб такі тенденції утверджувалися в Україні? Проведення «маршів рівності» є доказом того, що ґендерні ідеї вже пустили коріння в Україні і далі проростають під маскою рівності та свободи всіх і вся. Постає питання про розуміння свободи та рівності. Свобода передбачає вибір і відповідальність. У християнському розумінні цей вибір має здійснюватися на користь добра. Якого добра можемо очікувати від сексуалізації дітей та молоді через обов'язкове «статеве виховання» в дитячих садках і школах? Якого добра очікувати від узаконення одностатевих шлюбів та дозволу їм виховувати дітей? Психологічні дослідження однозначно доводять пряму залежність між вихованням у повноцінній сім'ї з люблячими мамою і татом та здоровою психікою дитини. Нас переконують у природності гомосексуалізму. Спеціаліст у галузі біоетики М. Ярема зазначає: «Людська свобода не може суперечити людській природі. Це абсурд. Природність гомосексуалізму, яку намагаються ствердити прихильники ЛГБТ -спільнот, не терпить наукової критики. Згідно з даними сучасної генетики, на рівні біології людини не існує нічого іншого, ніж можлива схильність до гомосексуалізму. Така схильність рівнозначна схильності до алкоголізму чи до азартних ігор. Чому тоді так завзято сучасне суспільство намагається оправдати «природність» гомосексуалізму? Окрім того, така схильність спостерігається не у всіх представників ЛГБТ- спільнот. Переконлива більшість із них не має жодної біологічної диспозиції до одностатевих стосунків, натомість перебуває під впливом психологічних і культурних чинників» [9, с. 24]. Ґ. Кубі унаочнює: «Боротьба за одностатеві «подружжя» - вигадана. Це показує статистика: тільки приблизно 2 % осіб мають схильності до тої самої статі. Серед них лише 2 % сприймають нововведення «реєстрованих партнерств», або одностатевих «подруж». Це означає, що порядок цінностей, правову систему та інституції подружжя і сім'ї ставлять з ніг на голову заради 0,04 % населення» [4, с. 11].

Хіба можна вважати справедливістю, коли маленька частка вимагає більшість підпорядкуватися її вимогам?

Інститут сім'ї в Україні та світі розхитаний так званими «громадянськими шлюбами». Поширеність такого співжиття свідчить, що «нешлюбне статеве життя є виявом боязні взяти на себе відповідальність, тоді як відповідальність властива люд ині по природі, оскільки людська особа обдарована свободою. Свобода ж без відповідальності немислима». Апелюючи до рівності усіх і в усьому, нас намагаються переконати, що гомосексуальні пари мають такі ж права у творенні родини, як і традиційні сім'ї. Важко не погодитись з М. Яремою: «Рівність між ким і ким? Між особами традиційної і нетрадиційної орієнтації? Чи ці особи, як громадяни, не є рівними перед законом? Хіба не мають рівного доступу до освіти, медицини тощо? Скажуть прихильники ЛГТБ, що вони не мають рівних прав у межах сімейного права. Так, але тут справа не у рівності, а в неправомірності претензій... Представник ЛГТБ не здатний нести відповідальності, оскільки його спосіб життя сам по собі унеможливлює народження та нормальне виховання дітей. З і ншого боку сама суть сім'ї противиться суті гомосексуалізму. Між ними немає нічого спільного. Перше - спільнота чоловіка і жінки, що творять одне тіло (пор. Бут 2, 24), взаємодоповнюючи одне одного та відкриваючись на дар життя, натомість друге - спільнота осіб однієї статі, не побудована ані на взаємодоповнюванні, ані на відкритості на потомство, ані на природному законові, ані на людській доцільності» [9, с. 24-25]. Подібно зауважує о. І. Луцький: «Як говорив свого часу наш улюблений Папа Бенедикт XVI - дискримінація буває слушна і неслушна. Що це означає? Наприклад, якщо б я відмовляв представникам сексуальних меншим у праві на житло чи автомобіль, то це була б неслушна дискримінація, це було б недотримання загальнолюдських прав, але коли я відмовляю їм у праві на всиновлення або на відкриту пропаганду їхнього стилю життя, то я таким чином захищаю природне, вроджене право дитини до того, щоб народитися та вирости у нормальній родині. Можливо, що при цьому представники сексуальних меншин будуть почуватися дискримінованими, але об'єктивно, це захищає натуральні права суспільства» [2].

Намагаючись подолати традиційний погляд на подружжя та родину, що доброго пропонує ґендерна рівність?

Ґ. Кубі зазначає, що у Німеччині «починаючи з 70-х років, політику провадять безперервно у тому самому напрямку: ліквідація традиційної сім'ї та закриття «соціальної прогалини», чого домагалася Сімона де Бовуардобрих шістдесят років тому. Все менше сім'ї, все більше держави: з ясел у дитячий садок, який потрібно обов'язково відвідувати, а звідти - у цілоденну школу. Держава посягає на дітей» [5, с. 16]. Україна вже проходила посягання на дітей в Радянському Союзі, метою якого було виховання в дусі атеїзму та матеріалізму, формування «ґвинтика» - слухняної «радянської людини». Нинішня економічна ситуація штовхає українок відриватися від дітей та якомога швидше виходити на роботу задля заробітку і збільшення сімейного бюджету. Але ж Ґ. Кубі пише про Німеччину. Чому багата країна не може виплатити матері гідну соціальну допомогу, щоб вона могла бути з дитиною і дати їй те, чого дитя найбільше потребує, - любові, захисту, тепла? Ґендерна пропаганда прямо і непрямо нав'язує жінкам переконання, що вони можуть і мають бути рівні з чоловіками в усьому та виходити на роботу тоді, коли вони хочуть, незалежно від потреб дитини. Зазвичай це називали еґоцентризмом, нині - правом жінки. І якими виростуть позбавлені материнської турботи діти? «Стандарти сексуальної освіти в Європі» рекомендують: заохочення до мастурбації з молодшого дитячого віку; повідомлення про гомосексуальність як про норму ще в дитячому садку; руйнування специфічних статевих стереотипів у маленьких дітей; заохочення до сексуальних ігор у дитячому садку та інше [4, с. 24],

- все те, що ми звикли називати розбещенням, пропонують прийняти за норму. Ці стандарти розроблені Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) разом з німецьким державним органом - Федеральним центром просвіти з питань здоров'я. Інформація вільно доступна в Інтернеті [10].

Наведені факти доводять, що, відкинувши християнські цінності у пошуку рівності та толерантності, Європа дійшла до «заперечення дійсності» - заперечення того, що є природним і очевидним. «Статевість пронизує усі виміри людського буття... Стать не є просто якимось додатком до людського єства, вона пронизує його наскрізь таким чином, що людське єство немислиме без буття чоловіком чи жінкою. Чоловічість і жіночість - подвійний спосіб буття людиною. Статевість є дійсністю, яка позначає у видимий спосіб тіло, але водночас визначає психіку людини і пронизує її духовний вимір» [8, с. 193]. Папа Бенедикт XVI звертаючись до кардиналів, сказав: «Там, де свобода чинити перетворюється у свободу витворювати самого себе, неминуче відбувається заперечення самого Творця, і через це людина врешті втрачає свою гідність як Боже творіння, як Божий образ в суті свого буття. І стає очевидно, що там, де стається заперечення Бога, руйнується і гідність людини. Хто захищає Бога, захищає і людину» [Цит. за: 4, с. 30]. Вибираючи стать, людина «витворює себе». Вибираючи гомосексуальність, вибирає смерть, оскільки припиняє продовження роду. Якщо ж це право вибору насаджується змалку і по своїй суті суперечить як Божому, так і природному закону, постає питання, хто за цим стоїть. Програми, пов'язані з просуванням ґендерної теорії, фінансуються Міжнародними організаціями, «проштовхуються «згори вниз» через співпрацю з різними комісіями ООН, зокрема з тими, що займаються правами людини, жінок і дітей, а також з урядами майже всіх країн Західного світу. з могутніми глобальними компаніями: Apple, Facebook, Microsoft, багатомільярдними фондами, такими як фонд Рокфеллера, фонд Білла і МеліндиҐейтсів та мільярдерами, зокрема з ВорреномБаффетомі ДжоджемСоросом, та іншими» [4, с. 19]. Це приховані, та все ж видимі «творці» нового образу людини. А в метафізичному, невидимому вимірі: якщо це не від Бога, не від Творця

- то від кого? Хто може бути «автором» теорії, яка веде до смерті? У релігійному світогляді персоніфіковано називаємо його дияволом, у моральному вимірі - злом.

У статті проаналізовано фундаментальні дослідження і погляди теоретиків тендерної рівності та охарактеризовано позитивні, а також негативні сторони впливу цього терміну на вітчизняне законодавство. Вперше викладено християнське сприйняття інституту тендерної рівності в сучасній життєдіяльності та рекомендовано, як ці положення можна реалізувати через сучасне позитивне право.

Результати дослідження будуть сприяти кращому розумінню системоутворюючих факторів, які впливають на сучасне позитивне право України та імплементованіміжнородно-правові норми.

Висновки. Отже, аналізуючи небезпеки і вже наявні негативні наслідки запровадження ґендерної теорії в сусідніх країнах, маємо на меті привернути увагу та спонукати до глибшого вивчення цієї проблеми, оскільки Європа - це не «зібрання геїв, лесбіянок, трансвеститів ...» (такою картинкою лякали противників Революції Гідності), а цивілізований світ, який частково почав рухатися в хибному напрямку. Попри те, нам треба мати широко відкриті очі, вуха та ясний розум, щоб бачити, що нам слід переймати в Європи, а чому слід сказати тверде «ні». Критерій, запропонований у Євангелії «Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Мт. 7: 20) залишається актуальним до нині. У самій Європі бачимо протести щодо зміни традиційних поглядів на подружжя та сім'ю: в Угорщині Конституція визнає подружжям союз чоловіка і жінки та захищає життя від зачаття до природної смерті; на референдумі у Хорватії дві третини громадян висловилися за те, щоб подружжя в Конституції визначалося як союз чоловіка і жінки; у Словаччині парламент заборонив одностатеві «подружжя»; референдум у Словенії змусив відкликати парламентське рішення щодо впровадження одностатевих «подружжів»; виникнення у Франції масового руху «Manif pour tous», який бореться за право дитини мати батька й матір та інші ініціативи у Польщі, Швейцарії тощо. Ці дії є прикладом для нас: можемо протистояти насадженню ґендерної ідеології шляхом маніфестацій, підписання петицій, шляхом ширення правди про людину та її природу, про свободу та рівність. «Намагання Української держави прирівняти подружжя і різні форми співжиття свідчать, на жаль, про те, що нерідко державотворці готові знехтувати моральним законом і суспільним благом заради примарних політичних інтересів та вигідної підміни понять» [12, с. 25]. Тому необхідно на законодавчому рівні протидіяти насиллю в сім'ї, добиватися більшого представництва жінок у парламенті та уряді, усувати дискримінацію між чоловіками та жінками під час влаштування на роботу та оплати праці, але для реалізації цих кроків немає необхідності підривати моральні цінності і спростовувати природну відмінність між чоловіками і жінками. Відстежування механізмів просування ґендерних ідей з метою запобігання тим негативним наслідкам, які спостерігаються в Європі, є перспективою подальшого розвитку цього дослідження.

Список використаних джерел

1. ВР не пропустила у законопроектах поняття «ґендер» і «сексуальна орієнтація». URL: http://www.credo-ua.org/2016/ll/167952.

2. Наукова спадщина академіка Луцького Івана Михайловича. Книга пам'яті під редакцією Р.П. Луцького: монографія / До 20-річчя Івано-Франківського ун-ту права ім. Короля Данила Галицького. 1997-2017. Івано-Франківськ, 2017. 328 с.

3. Ґендерна політика Європейського Союзу: загальні принципи та найкращі практики. URL: http://icps.com.ua/assets/uploads/files/gender_block_20150518_interactive_stronger_together.pdf.

4. Кубі Ґабріела. Ґендер - нова ідеологія руйнує сім'ю. Тернопіль, 2016. 32 с.

5. Кубі Ґабріела. На шляху до нової ґендерної людини: як німецька держава виховує дітей. Львів, 2013. 27 с.

6. Конституція України від 28.06.1996 р. (у редакції від 01.12.2017 р.). URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print1452694845618617(дата звернення: 01.12.2017 р.).

7. Основи теорії ґендеру : навч. посіб. / [Агеєва В. П, Близнюк В. В., Головашенко І. О. та ін.]. К., 2004. - 536 с.

8. Оніщенко Н. М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалії, перспективи: монографія / Відп. ред. академік НАН України Ю. С. Шемшученко. К., 2008. 320 с

10. Ярема М, Байда В. Не потрібно думати, що особисте свідчення - це крапля в морі, яка не міняє солоності води. Міняє. Католицький часопис «Пізнай Правду». 2016. № 2 (111): У пошуках раю. С. 23-26.

11. Standards for Sexuality Education in Europe. URL: http://www.english. forschung. sexualaufklaerung.de/ 4474.html

References

1. VR ne propustyla u zakonoproektakhponiattia«gender» i«seksualnaoriientatsiia». URL: http://www.credo-ua.org/2016/11/167952.

2. Scientific heritage of academician Lutsky Ivan Mikhailovich. The book of memory, edited by R.P. Lutsk: monograph / To the 20th anniversary of Ivano-Frankivsk University of Law. King DanyloGalitsky. 1997-2017. Ivano-Frankivsk, 2017. 328 p.

3. GendernapolitykaYevropeiskohoSoiuzu: zahalnipryntsypyta naikrashchipraktyky. URL: http://icps.com.ua/assets/uploads/files/gender_ block_20150518_interactive_stronger_together.pdf.

4. KubiGabriela. Gender - nova ideolohiiarninuiesim'iu/ Gabriela Kubi. - Ternopil: Mandrivets, 2016. - 32 s.

5. KubiGabriela. Na shliakhu do novoigendernoiliudyny: yak nimetskaderzhavavykhovuieditei. Lviv, 2013. 27 s.

6. The Constitution of Ukraine of June 28, 1996 (in the wording of 01.12.2017). URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print1452694845618617 (application date: 01.12.2017).

7. Osnovyteoriigenderu: Navchalnyiposibnyk/ [Aheieva V. P., Blyzniuk V. V., Holovashenko I. O. ta in.]. K., 2004. 536 s.

8. Onischenko N. M. - Perception of law in conditions of democratic development: problems, realities, perspectives: monograph / Vp. Ed. Academician of the National Academy of Sciences of Ukraine Yu.S. Shemshuchenko. K., 2008. 320 p..

9. Yarema M., Baida V. Ne potribnodumaty, shchoosobystesvidchennia - tsekraplia v mori, yakane miniaie solonostivody. Miniaie. Katolytskyichasopys«PiznaiPravdu». 2016. № 2 (111): U poshukakhraiu. S. 23-26.

10. Standards for Sexuality Education in Europe URL: http : //www.english.forschung .sexualaufklaerung.de/4474

Размещено на Allbest.ru