Трансформація поглядів на безпекове середовище в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформація поглядів на безпекове середовище в умовах глобалізації

Сергій Дмитрук

Аспірант, кафедра публічного адміністрування, Міжрегіональна академія управління персоналом

м. Київ, Україна

Сучасні процеси, що відбуваються у світі свідчать про зростання загроз міжнародній та національній безпеці, які обумовлені зростанням імовірності появи нових ядерних країн, жорстким суперництвом за перерозподіл сфер впливу, передусім в енергетичному секторі, все більш неоднозначним впливом процесів глобалізації на розвиток різних країн та все більш очевидною схильністю до застосування силових методів при реалізації національних інтересів та застосування гібридних сценаріїв в процесі анексії території суверенних держав.

Вироблення з позиції науки державного управління концептуальних засад та систематизація накопичених знань, що стосуються передусім сучасних оглядів на методологічні основи забезпечення національної безпеки, зокрема підходів до розкриття змін та тенденцій в безпековому середовищі в умовах глобалізації. Передусім це необхідно для кращого розуміння історичних траєкторій міждержавних конфліктів, чинників, які ними керують, можливих причин їх повторного виникнення й методів запобігання.

Метою дослідження є розкриття методологічних засад характеру ведення воєн і міждержавних конфліктів та аналіз сучасних тенденцій й підходів до розкриття змін безпекового середовища в умовах глобалізації.

Автором доводиться, що середовище безпеки в XXI ст., сформоване в умовах глобалізації, виявляється якісно складнішим і потребує готовності до протидії складнішим загрозам як окремій людині, так і суспільству. До таких загроз належать так звані гібридні загрози, які поєднують військові і цивільні складові. В статті зазначається, що трансформація поглядів на ведення сучасних воєн і конфліктів полягає у зміні їх цілей, а саме: у знищенні, розграбуванні, окупації, зміні режиму, зануренні в хаос, використанні як інструменту для реалізації своїх геополітичних інтересів, наприклад втягування країни у збройний конфлікт з обраним для знищення (ослаблення) противником. Характерною рисою безпекового середовища сьогодення є те, що завдяки вживаним технологіям такі цілі можуть бути досягатися без застосування летальної зброї.

В публікації розкрито сучасні підходи до розкриття багатогранності безпекового середовища, окреслено існування ключових загроз національній безпеці України в умовах глобалізації за напрямами: інформаційним, кібернетичним, економічним, військовим.

Ключові слова: міждержавні конфлікти, війна, глобалізація, гібридна війна, національна безпека, безпекове середовище, державне управління.

Serhij Dmytruk. Transformation of Views on the Security Environment in the Globalization Conditions

Current developments in the world testify to the growing threats to international and national security, driven by the increasing likelihood of the emergence of new nuclear countries, the fierce rivalry over the redistribution of spheres of influence, especially in the energy sector, the increasingly ambiguous impact of globalization processes on the development of different countries. a clear tendency to use forceful methods in the realization of national interests and the use of hybrid scenarios in the process of annexation of the territory of sovereign states.

Developing from the position of science of public administration conceptual bases and systematization of the accumulated knowledge, concerning first of all modern reviews on methodological bases of national security, in particular approaches to detect changes and tendencies in the security environment in the conditions of globalization. First of all, it is necessary for a better understanding of the historical trajectories of inter-state conflicts, the factors that govern them, the possible causes of their recurrence and methods of prevention.

The purpose of the study is to unveil the methodological foundations of the nature of wars and interstate conflicts and to analyze current trends and approaches to detecting changes in the security environment in the context of globalization.

The author argues that the security environment in the twenty-first century, formed in the context of globalization, is qualitatively more complex and needs to be prepared to counter the more complex threats to both individuals and society. Such threats include the so-called hybrid threats that combine military and civilian components. The article states that the transformation of views on the conduct of modern wars and conflicts is to change their goals, namely to destroy, loot, occupy, change the regime, plunge into chaos, use as a tool to realize their geopolitical interests, for example involving the country in an armed conflict with the chosen one to destroy (weaken) the enemy. A characteristic feature of the security environment today is that, thanks to the technology used, such goals can be achieved without the use of lethal weapons.

The publication outlines modern approaches to unveiling the multifaceted security environment, outlines the existence of key threats to Ukraine's national security in the context of globalization in the following areas: information, cyber, economic, military. Keywords: inter-state conflicts, war, globalization, hybrid war, national security, security environment, public administration.

ВСТУП

Постановка проблеми. Сучасні процеси, що відбуваються у світі свідчать про зростання загроз міжнародній та національній безпеці, які обумовлені зростанням імовірності появи нових ядерних країн, жорстким суперництвом за перерозподіл сфер впливу, передусім в енергетичному секторі, все більш неоднозначним впливом процесів глобалізації на розвиток різних країн та все більш очевидною схильністю до застосування силових методів при реалізації національних інтересів та застосування гібридних сценаріїв в процесі анексії території суверенних держав.

Вироблення з позиції науки державного управління концептуальних засад та систематизація накопичених знань, що стосуються передусім сучасних оглядів на методологічні основи забезпечення національної безпеки, зокрема підходів до розкриття сутності безпекового середовища в умовах глобалізації. Передусім це необхідно для кращого розуміння історичних траєкторій міждержавних конфліктів, чинників, які ними керують, можливих причин їх повторного виникнення й методів запобігання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню процесів державного управління у сфері національної безпеки України присвячені роботи В. Григор'єва, В. Желіховського, В. Ліпкана, А. Манойла, та інших.

В працях зазначених учених переважає комплексний підхід до розгляду загроз національній безпеці України в цілому, або їх елементів за напрямами [13]: інформаційних ресурсів (інформаційна війна проти України, відсутність цілісної комунікативної політики держави, уразливість об'єктів критичної інфраструктури до кібератак); економіки (кризові явища, виснаження фінансових ресурсів держави, зниження рівня життя населення); енергетики (спотворення ринкових механізмів в енергетичному секторі, криміналізація та корумпованість енергетичної сфери).

Визначення ролі та місця економічної безпеки в системі забезпечення національної безпеки України знаходить своє відображення в монографії Л.Акімової, яка розкриває теоретико-методологічні основи державного управління забезпечення економічної безпеки в Україні [4].

Вітчизняні вчені В.Бебик, М.Дмитренко, В.Гурковський ґрунтовно проаналізували проблеми національної безпеки, які постають в умовах формування глобального інформаційного суспільства. При цьому особливу увагу цих вчених приділено феномену інформаційних війн, породжених сучасним етапом розвитку цивілізації і зокрема, протистоянню України в гібридній війні з Росією [ 5 ].

Віддаючи належне зазначеним науковцям, які досліджували проблеми національної безпеки, питання трансформації підходи та погляди на безпекове середовище з позицій науки державного управління, на думку автора цієї статті, досліджувались фрагментарно.

Мета статті - визначення теоретичних засад розвитку безпекового середовища України, окреслення сучасних поглядів та тенденцій забезпечення національної безпеки України в умовах глобалізації.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Погляди провідних країн світу на забезпечення своїх геополітичних інтересів змінюються не самі по собі, а під впливом змін в оточенні, які викликані специфікою кожного етапу розвитку людства. Саме таким етапом слід вважати глобалізацію, процеси якої об'єктивно, на думку переважної більшості вчених, виникли наприкінці XX ет. і характеризуються концептуальною новизною [6, с.189].

Ми живемо у світі глобальної економіки, у якому взаємозалежність держав і суспільств значно зросла. Взагалі до вивчення та визначення терміна «глобалізація» с достатньо багато підходів. Отже, є сенс дещо узагальнити ці підходи, розуміючи, що в них робиться наголос на ті чи інші особливості розвитку людства, і тому їх усі можна вважати притаманними саме глобалізації. Такими особливостями, на наш погляд, є:

характерна взаємодія та взаємозалежність між державами, які останнім часом значно посилилися порівняно з періодом до початку процесу глобалізації;

певна «відкритість» світу, через що ресурси (економічні, фінансові) можуть переміщатися будь-куди без обмежень;

охоплення глобальними зв'язками соціального простору, що перевищує географічні межі.

Тенденції розвитку глобалізації виявляються як багаторівнева та багатостороння система різних інтеграційних і дезінтеграційних проявів [6, с.187], для урахування яких потрібно залучення методологічних і практичних доробок багатьох дисциплін. Об'єктивно розвиток процесів глобалізації змінює як геополітичні інтереси держав, так і погляди на їхню реалізацію, у першу чергу на забезпечення воєнної безпеки як безпекового аспекту геополітичних інтересів.

Глобальна світова система як найвищий результат глобалізації вважається комплексом державних, наддержавних, транедержавних утворень і певною надбудовою над існуючими світовими системами, які виходять за межі державних інститутів, внутрішньої інтеграції регіонів, суб'єктів світової політики і міжнародних відносин. Головним чинником глобальної системи вважаються найрозвинутіші країни світу, які фактично експлуатують менш розвинуті. Менш розвинені країни виступають у ролі периферії. Важливо, що у глобальній світовій системі потенціал розповсюдження небезпек (загроз, конфліктів, криз) значно вищий [6, с.190].

Для нашого часу характерне посилення конфліктності, гонки озброєнь, збільшується кількість і гострота збройних конфліктів. Зростає політизація й ідеологізація воєн, домінування в них політичних цілей, досягнення політичних перемог, що і відрізняє їх від військових перемог у війнах минулого.

Основа успіху початкового періоду конфлікту закладається ще в мирний час, особливо в загрозливий період. Саме в цей час створюється перевага над противником у силах, засобах і технологіях, здійснюється перегрупування військ, доставка озброєння, техніки і запасів матеріальних засобів у район майбутніх боїв. Проводяться заходи щодо економічної, політичної, дипломатичної і власне військової блокади сторони, що протистоїть, здійснюються спеціальні операції, а також використовуються опозиційні сили для дестабілізації внутрішньополітичної обстановки. Створюються коаліції і на свій бік залучають різні міжнародні організації. На етапі підготовки звичайно проводиться так звана демонстрація сили. Протягом загрозливою періоду сторони ведуть напружене інформаційне протиборство, у ході якого виявляється потужний морально-психологічний вплив на населення і війська противника, що дає підставу розглядати ного як одну з фаз розвитку збройного конфлікту.

Позначилися нові тенденції в соціально-політичному змісті, формуванні нового обрису воєн, наприклад, «вестернізаційні», спрямовані на глобальне розповсюдження західної моделі розвитку, що видається за універсальну і «найкращу» модель суспільства (війни в Югославії, Афганістані та Іраку). У сучасних війнах одночасно переплітаються соціальні, гео- політичні, ресурсно- екологічні, демографічні й інші чинники, що надає соціально-політичному характеру воєн багатогранного змісту, фундаментальності їх наслідків [7].

Науково-технічні революції докорінно змінюють матеріально- технічну базу війни. Широке впровадження космічних, інформаційних технологій, високоточної зброї, технічне оснащення військ, різке зростання ролі знань порівняно з мускульною і машинною силою тощо обумовлюють революційні зрушення в збройній боротьбі.

Прицільні точкові нищівні удари, прагнення досягти мети без широкомасштабних бойових зіткнень, збільшення питомої ваги і значущості застосування невоєнних засобів і способів дій, подальше витіснення людини з безпосередньої збройної боротьби віч-на-віч з противником - ці і багато інших новинок збройної боротьби змінюють саму парадигму сучасної війни.

Вирішення завдань силового характеру, блокування та захоплення державних і військових установ, протидія заходам офіційних органів влади з відновлення порядку та безпеки часто здійснюється за рахунок використання напіввійськових, кримінальних, терористичних та інших нерегулярних формувань невизначеної належності. Подібні формування комплектуються з представників спеціальних підрозділів і спецслужб, націоналістичних організацій та злочинних угруповань, а також люмпені-зованої частини місцевого населення.

Регулярні збройні сили, як правило, застосовуються для здійснення тиску на керівництво країн-противників шляхом демонстрації сили поблизу кордонів, а також встановлення контролю над їх прикордонними територіями під виглядом проведення «миротворчих», «антитерористичних», «стабілізаційних» або «гуманітарних» операцій для «надання допомоги» («захисту») цивільному населенню тощо.

Таким чином, глобалізація надає можливість найрозвинутішим країнам значно посилити дію традиційних методів впливу на цвітові процеси у своїх геополітичних інтересах та запровадити нові, які відповідають сучасності.

Світова політика була й залишається вкрай змагальною цариною, а збройні сили були і залишаються невід'ємним інструментом зовнішньополітичної діяльності. Саме тому війни постають об'єктивним «структурним ефектом» міжнародних відносин. А зброя разом з дипломатією й пропагандою була і є базовим інструментом зовнішньополітичної діяльності, без якого ця діяльність ніколи не буде ефективною [8, с.12].

Захист своїх геополітичних інтересів за допомогою воєн до недавнього часу вівся традиційними збройними засобами з використанням регулярних армій. Специфіка воєн XXI ст. полягає в тому, що значення традиційних збройних засобів вже не є провідною, а збільшується роль таких засобів, як політичні, дипломатичні, економічні, інформаційні, ідеологічні, психологічні, гуманітарні, розвідувальні, які часто виявляються ефективнішими і більш руйнівними [9].

Отже, саме глобалізація зумовлює таку специфіку міжнародних відносин і посилює її розробленням і впровадженням у дію сучасних технологій застосування перелічених вище засобів. Прямі військові зіткнення між державами відбуваються рідше, поступаючись внугрідержавним конфліктам, громадянським війнам, які перш за все обумовлені внутрішніми причинами, але провокуються і підтримуються ззовні. У воєнних діях воєн такого типу все більше значення мають недержавні учасники, які виступають у ролі ключового інструменту і провідника зовнішньої політики держави, що реалізує свої геополітичні інтереси.

Світова історія свідчить, що часто воєнно-політичним конфліктам передують саме торговельно-економічні протистояння. Одним із економічних засобів цього протистояння є економічна війна. Серед економічних воєн провідне місце посідає торговельна війна, яка за класичною економічною теорією визначається як боротьба держави за ринки збуту за допомогою економічних і процедурних інструментів державної політики [10].

Торговельна війна, як і конфлікти, викликані протекціонізмом і експансіонізмом. - це економічний конфлікт держав, які всіма доступними їм методами борються за свої національні інтереси. Торговельна війна починається тоді, коли одна держава оцінює економічну політику іншої держави як несприятливу для себе і вживає відповідних заходів. Розгортання торговельної війни не залежить від цивілізаційного рівня розвитку економічної системи та обраної соціально-економічної моделі розвитку і навіть інколи від спільних геополітичних інтересів [11]. Така війна має глибоке історичне коріння і, як ніколи, ноширена сьогодні.

Особливістю сучасного економічного протистояння між країнами слід вважати його переміщення у глобальну площину і площину домовленостей та прихованого протистояння. У сучасних торговельних війнах набирає сили новий складник - економічна змова. Для посилення спільного потенціалу у торговельних війнах країни об'єднуються в блоки (наприклад ОПЕК) [12].

Для сучасних воєн, які отримали назву гібридних, характерним є не використовувані засоби, а цілі, що досягаються, зіставні з цілями, які зазвичай переслідуються в ході традиційних воєн, наприклад, знищення, розграбування, окупація, зміна режиму, занурення в хаос.

Однією з найважливіших відмінностей гібридної війни є те, що її метою є не стільки оволодіння територіями і природними ресурсами, скільки прагнення контролювати настрій громадян країни-опонента завдяки контролю за інформаційним простором і «промиванню мозків» на захоплених територіях [13].

Завдяки вживаним технологіям па сучасному етапі зазначені вище цілі можуть бути досягнуті без застосування летальної зброї. Прикладом цього може бути так звана «холодна» війна, у результаті якої Захід, не застосовуючи традиційної летальної зброї, отримав перемогу над СРСР. привів до розпаду Варшавський Договір, Югославію, Чехословаччину.

Ще одним інструментом для реалізації своїх геополітичних інтересів є примушення країни до збройного конфлікту з вибраним для знищення (ослаблення) супротивником. У цьому разі починає відігравати істотну роль дипломатичний чинник.

Останні гібридні конфлікти засвідчили ще один спосіб досягнення геополітичних інтересів, а саме: формування та використання страху влади застосовувати збройні сили для реалізації своїх національних інтересів (захисту державною суверенітету, відновлення територіальної цілісності, відбитім агресії й покарання агресора), що паралізує зовнішню політику, робить її недієздатною й залежною від тих. хто подібної о страху не мас [8].

Аналіз локальних війн початку XXI ст. показує, що еволюція політики не дає змогу піддаватися ілюзіям щодо зниження запеклості майбутніх воєн. Не випадково в розвитку зброї і бойової техніки особливу увагу приділяють нарощуванню уражальної потужності, дальності, швидкості реакції і точності дії, маневреності. Пріоритети надаються їх наступальним видам, удосконаленню засобів високоточної зброї, інформатики, розвідки, зв'язку, радіоелектронної боротьби, автоматизованих систем управління військами і зброєю, космічних засобів. У перспективі очікується поява бойових роботизованих систем та зброї на нових фізичних принципах.

Окремо слід виділити тенденцію до розширення масштабів війн у ментальному просторі. Державу можна знищити, проголошуючи їй війни і не ведучи проти неї традиційних військових операцій, а лише використовуючи політичні, інформаційні та психологічні засоби. Таких способів багато. Наприклад, революція, перепрограмування свідомості правлячої еліти на антидержавницький курс, зміна режиму та встановлення маріонеткового уряду, який, виконуючи волю агресора, діє в антинаціональних інтересах і знищує державність. У цілому всі ці способи зводяться до впливу на владу або силовими методами (революція), або несиловими (насадження корупції або її формування з уже корумпованих осіб або заздалегідь підготовлених агентів впливу) [14]. У будь-якому випадку тут включається зовнішня сила, яка реалізує чинник зовнішньою управління [15].

Підпорядкувати собі державу можна не лише за допомогою дії на владу, а й впливаючи на народ. Як правило, в умовах корпоративної корупційної держави влада перестає піклуватися про народ і доводить його до такого стану, що він починає відчувати ненависть до влади і переносить це ставлення на державу і державність як таку, не заперечує проти їх знищення. Народ вважає, якщо влада не виконує своїх функцій, то чому це має робити він. Народ не зацікавлений у будь-якій творчій діяльності заради держави.

Таким чином, середовище безпеки в XXI ст., сформоване в умовах глобалізації, виявляється якісно складнішим і потребує готовності до протидії складнішим загрозам як окремій людині, так і суспільству. До таких загроз належать так звані гібридні загрози, які поєднують військові і цивільні складові [16, 17].

Особливістю гібридних загроз є суворо цілеспрямований, адаптивний щодо держави-мішені і конкретної політичної ситуації характер. Комплекс гібридних загроз має характеристики, які забезпечують його ефективне застосування на всіх етапах так званої гібридної війни. Такий комплекс завдяки унікальній синергетиці має набагато більшу руйнівну силу, ніж проста сума загроз, які входять до нього. Ця особливість зумовлює їх потужний руйнівний потенціал. Синергетичний ефект від дії загроз цього виду забезпечується реалізацією системи комплексних і взаємозалежних підготовчих і подальших заходів, пов'язаних з координацією діяльності значної кількості учасників, які діють на території країни-мішені та поза її межами. Успіху сприяє ефективне використання чинників, що обумовлюють високу динаміку розвитку обстановки і додання процесам контрольованої спрямованості з використанням як невійськових, так і військових рішень.

Цілеспрямований характер і висока динаміка переходу гібридних загроз з категорії потенційних до реально діючих потребують ретельного попереднього опрацьовування на державному рівні заходів щодо протидії.

Для вирішення цих завдань державі слід орієнтуватися на аналітичні структури, креагивних політиків, військових, дипломатів, які мають адекватно реагувати на швидкозмішовану ситуацію в країні і регіоні [18].

Військова сила залишається дозволеним інструментом у ході вирішення політичних, економічних, етнонаціональних та інших протиріч.

Трансформація поглядів на ведення сучасних воєн і конфліктів полягає у зміні їх цілей, а саме: у знищенні, розграбуванні, окупації, зміні режиму, зануренні в хаос, використанні як інструменту для реалізації своїх геополітичних інтересів, наприклад втягування країни у збройний конфлікт з обраним для знищення (ослаблення) противником. Характерним стає факт того, що завдяки вживаним технологіям на сучасному етапі такі цілі можуть бути досягнуті без застосування летальної зброї.

Введені наприкінці XX ст. нові поняття «війна керованого хаосу» [19], «кольорова революція», «гібридні війни» і «гібридні загрози», на думку дослідників, належать до нового виду конфліктів сучасності, в основі яких лежать підривні інноваційні технології. Сектор безпеки і оборони України має бути готовий до адекватної протидії в зазначених умовах.

На сьогодні, що стосується розв'язання безпекових проблем в Україні можна цілком погодитись с українським вченим В. Куйбідою, який зазначає, що слід визнати, що держава не надавала належної уваги безпековій сфері та не проводила системної і комплексної роботи щодо зміцнення безпеки. Не напрацьовувались і не реалізовувались відповідні а) геополітика; б) політика розвитку держави і забезпечення її реального суверенітету в духовній, гуманітарній, інформаційній та інших сферах; г) політика національної безпеки і зокрема її складових - державної і воєнної [5].

В контексті трансформації поглядів на безпекову проблематику сучасна практика в умовах війни сформувала необхідність переосмислення місця і ролі державного управління, переосмислення логіки подальшої розбудови системи національної безпеки, реформи правоохоронних та розвідувальних органів, кадрового та наукового забезпечення.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Таким чином, у статті розкрито сучасні підходи до розкриття багатогранності безпекового середовища, окреслено існування ключових загроз національній безпеці України в умовах глобалізації за напрямами: інформаційним, кібернетичним, економічним, військовим.

Слід зазначити, що зовнішні та внутрішні виклики, сформовані змінами у світі і війною з РФ, вимагають зміни системи державного управління, насамперед підсистеми безпекової сфери, а в ній воєнної, що потребує як теоретичного осмислення, так і практичного уточнення.

Нажаль, в Україні досі не запропоновано адекватних викликам кардинально нових механізмів державного управління безпековою сферою, а анонсовані в 2019 році реформи державного управління в сфері національної безпеки, пов'язані з демілітаризацією спецслужб, злиттям Служби зовнішньої розвідки України та Служби безпеки України та ін, мають враховувати й практику функціонування структур національної безпеки в провідних європейських країнах. Оскільки Україна має орієнтуватися на реалізацію принципів інтеграції саме в європейський політичний, економічний, правовий та безпековий простір з метою набуття членства в ЄС, поглиблення співпраці з НАТО для досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства в цій організації.

Подальший розгляд зазначеної проблематики полягає у розкритті ключових загроз за напрямами впливу на сфери національної безпеки України, а також відпрацювання механізмів протидії цим загрозам з урахуванням світового досвіду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Григор'єв В.І. Інформаційні загрози в державному управлінні. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. 2013. Вип. 11. С. 93. ЦДЬ: Ы1р://лЬ^- nbuv.gov.ua/UJRN/Nzlubp_2013_11_26 (дата звернення: 26.09.2019).

2. Ліпкан В. А. Синергетичний і гомеостатичний підходи до системи національної безпеки. Науковий вісник національної академії внутрішніх справ. 2003. №2. ЦЕи±й;р:/^оа1-тРо^^р- content/uploads/2014/03/SYNERG_ APPROACH.doc.

3. Манойло А. В., Петренко А. И., Фролов Д. Б. Государственная информационная политика в условиях информационно-психологической войны. 2-е изд., стереотип. М.: Горячая линия - Телеком, 2009. 541 с..

4. Акімова Л.М. Механізми державного управління забезпечення економічної безпеки в Україні: монографія /Л.М.Акімова. К.:Центр учбової літератури, 2018. 324с

5. Національна безпека в умовах інформаційних та гібридних війн: монографія /авт. кол.: В.Куйбіда, В.Бебик, М.Дмитренко, В.Гурковський та ін.: НАДУ, 2019. - 384с.

6. Чабала О. В. Методологічні аспекти глобальних досліджень. Стратегічна панорама. К., 2010. № 1(38). С. 186-192.

7. Серебрянников В. Дипломатический, бескровный арсенал. ЦРЬ: http://www.psj.ru /date/detail.php?ID=6959. (дата звернення 28.09.2019)

8. Горбулін В. П., Кононенко С. В. Стіл переговорів посеред поля бою. Стратегічна панорама. К. 2016. № 1. С. 5-18.

9. Грачева Т. В. Невидимая Хазария. Алгоритмы геополитики и стратегии тайных войн

мировой закулисы. Рязань : Зерна, 2009. 400 с.

10. Татаренко Н. О. Реалізація угоди про асоціацію між Україною та ЄС у контексті торговельних воєн. Стратегічна панорама. 2016. № 1. С. 40-50.

11. Дергачев В. А. Цивилизационная геополитика (Большие многомерные пространства) : научная монографія. Одесса : ИПРЭЭИ НАНУ, 2003. - 262 с.

12. Дергачев В. А. Новая геополитическая архитектура Евразии; от Атлантики до Тихого океана. М.: Институт стратегических оценок и анализа: Вестник аналитики. 2010. № 4

13. Магда С. В. Загрози гібридної війни для європейської інтеграції України. Стратегічна панорама. 2016. № 1. С. 61-65.

14. Богданович В. Ю., Егоров Ю. В., Маначинский А. Я. НАТО и Украина (Кто и зачем тянет Украину в НАТО). К. : Изд. Дом «Румб». 2008. 200 с.

15. Корнилов В. План внешнего управления Украиной. URL : http://cis.org.ua/content/ view/142/1/.(дата звернення 20.08.2019)

16. БартошА. Гибридные войныв стратегии США и НАТО. URL:

http://nvo.ng.ru/concepts/2014-10-10/1nato.html. (дата звернення 25.09.2019)

17. Арзуманян Р. В. Стратегия иррегулярной войны: теория и практика применения. Теоретические и стратегические проблемы концептуализации, религиозные и военнополитические отношения в операционной среде иррегулярных военных действий / под общ. ред. А. Б. Михайловского. М. : АНО ЦСО, 2015.-334 с.

18. Богданович В. Ю., Свида І. Ю., Скулиш Є. Д. Теоретико-методологічні основи забезпечення національної безпеки України: моногр.: у 7 т. Т. 1: Теоретичні основи, методи й технології забезпечення національної безпеки України. К. : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2012. 548 с.

19. Арзуманян Р. Кромка Хаоса. Сложное мышление и сеть: парадигма нелинейности и среда безопасности XXI века. М.: Изд. Дом «Регнум», 2012. 600 с.

Reference

1. Hryhor'iev V.I. (2013), “Informatsijni zahrozy v derzhavnomu upravlinni”, Naukovi zapysky L'vivs'koho universytetu biznesu ta prava. Vyp. 11. p. 93. URL: http://irbis- nbuv.gov.ua/UJRN/Nzlubp_2013_11_26 (data zvernennia: 26.09.2019).

2. Lipkan V. A. (2003), “Synerhetychnyj i homeostatychnyj pidkhody do systemy natsional'noi bezpeky”, Naukovyj visnyk natsional'noi akademii vnutrishnikh sprav. №2. URL:http://goal-int.org/wp- content/uploads/2014/03/SYNERG_ APPROACH.doc.

3. Manojlo A. V., Petrenko A. I., Frolov D. B. (2009), “Gosudarstvennaya informacionnaya politika v usloviyah informacionno-psihologicheskoj vojny”. 2-e izd., stereotip. M.: Goryachaya liniya - Telekom, 541 p.

4. Akimova L.M. (2018), “Mekhanizmy derzhavnoho upravlinnia zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky Ukraini”, monohrafiia /L.M.Akimova. K.:Tsentr uchbovoi literatury, 324 p.

5. Kujbida V., Bebyk V., Dmytrenko M. (2019), “Natsional'na bezpeka v umovakh informatsijnykh ta hibrydnykh vijn”, monohrafiia /avt. kol.: ta in.: NADU,- 384p.

6. Chabala O. V. (2010), “Metodolohichni aspekty hlobal'nykh doslidzhen”. Stratehichna panorama. K., № 1(38). pp. 186-192.

7. Serebryannikov V. “Diplomaticheskij, beskrovnyj arsenal”, URL: http://www.psj.ru /date/detail.php?ID=6959. (Accessed 28 Aug 2019).

8. V. Horbulin, S. Kononenko (2016), “Stil perehovoriv posered polia boiu”, Stratehichna panorama. K. № 1, pp. 5-18.

9. Gracheva T. V. (2009), “Nevidimaya Hazariya. Algoritmy geopolitiki i strategii tajnyh vojn mirovoj zakulisy” Ryazan' : Zerna, 400 p.

10. Tatarenko N. O. (2016), “Realizatsiia uhody pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu ta YeS u konteksti torhovel'nykh voien”, Stratehichna panorama. № 1. pp. 40-50.

11. Dergachev V. A. (2003), “Civilizacionnaya geopolitika (Bol'shie mnogomernye prostranstva)”, nauchnaya monografiya, Odessa : IPREEI NANU, - 262 p.

12. Dergachev V. A. (2010), “Novaya geopoliticheskaya arhitektura Evrazii; ot Atlantiki do Tihogo okeana”, M.: Institut strategicheskih ocenok i analiza: Vestnikanalitiki № 4.

13. Mahda S. V. (2016). Zahrozy hibrydnoi vijny dlia ievropejs'koi intehratsii Ukrainy. Stratehichna panorama, № 1. pp. 61-65.

14. V. Bogdanovich, Y. Egorov, A. Manachinskij (2008). “NATO i Ukraina (Kto i zachem tyanet Ukrainu v NATO)”, K. : Izd. Dom “Rumb”, 200 p.,

15. Kornilov V. (2019),“Plan vneshnego upravleniya Upkrainoj”,URL:

http://cis.org.ua/content/ view/142/1/, (Accessed 29 Aug 2019).

16. Bartosh A. (2014), “Gibridnye vojny v strategii SSHA i NATO”, URL: http://nvo.ng.ru/concepts/2014-10-10/1nato.html. / (Accessed 29 Aug 2019).

17. Arzumanyan R. V. (2015), “Strategiya irregulyarnoj vojny: teoriya i praktika primeneniya. Teoreticheskie i strategicheskie problemy konceptualizacii, religioznye i voenno-politicheskie otnosheniya v operacionnoj srede irregulyarnyh voennyh dejstvij”/ pod obshch. red. A. B. Mihajlovskogo. M. : ANO CSO, - 334 p.

18. Bohdanovych, V., Svyda, I., Skulysh Ye. (2012), “Teoretyko-metodolohichni osnovy zabezpechennia natsional'noi bezpeky Ukrainy”, monohr.: u 7 t. T. 1: Teoretychni osnovy, metody j tekhnolohii zabezpechennia natsional'noi bezpeky Ukrainy. K.: Nauk.-vyd. viddil NA SB Ukrainy, 548 p.

19. Arzumanyan R. (2012), “Kromka Haosa. Slozhnoe myshlenie i set': paradigma nelinejnosti i sreda bezopasnosti XXI veka”, M.: Izd. Dom “Regnum”, 600 p.

Размещено на Allbest.ru