Децентралізація як чинник диверсифікації розвитку сільських територій

Теоретичні підходи до визначення поняття «децентралізація»

Джерело: узагальнено автором

децентралізація диверсифікація сільський

Останнім часом дефініція «децентралізація» широко використовується у науковій літературі. Дана категорія походить від латинських слів «de» -заперечення та «centralize» - центральний, тобто послаблення або скасування децентралізації. У таблиці 1 узагальнено теоретичні підходи до визначення поняття «децентралізація».

Оскільки «децентралізація» є одним із важливих компонентів демократичних реформ, сприяє прозорості і діяльності влади, то науковці констатують, що традиційно установлений погляд на децентралізацію як на процес, за якого в рамках централізованої держави утворюються самостійні одиниці, що є носіями місцевого самоврядування (громади), потребує вироблення нових підходів до аналізу їх змісту. На сьогодні необхідною умовою стабільного розвитку суспільства та ефективного функціонування держави є забезпечення балансу загальнодержавних інтересів не лише з інтересами територіальних громад, а й кооперація та координація цих інтересів на різних рівнях виконавчої влади [10, с. 11].

Перш ніж приступити до визначення впливу децентралізації на розвиток сільських територій, слід коротко охарактеризувати види та форми децентралізації.

В науковій літературі виділяють такі основні види децентралізації за суб'єктами та сферами впливу [9, с. 10-11]:

Територіальна децентралізація означає створення органів управління, які здійснюють урядування самостійно в адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від органів державної влади.

Функціональна децентралізація - визнання самостійних і незалежних спеціалізованих організацій суб'єктами владних повноважень із делегуванням їм права здійснювати певний обсяг завдань публічного характеру.

Предметна децентралізація - професійне самоврядування як система управлінських взаємовідносин між усіма представниками певної професії, що реалізується визначеною законом представницькою організацією, яка перебуває під наглядом органів державної влади.

Вертикальна децентралізація означає чітке визначення порядку прийняття рішень керівними органами різного рівня.

Горизонтальна децентралізація - означає розподіл та визначення функцій і компетенції всіх інших елементів структури органів публічної адміністрації, крім керівного органу.

Польський професор Є. Рушковський, аналізуючи територіальну децентралізацію, виділяє три її системоутворюючі компоненти [11, с. 163]:

1. Децентралізація політична - відповідний устрій, який визначає публічно-правовий статус органів місцевого самоврядування. Відповідні конституційні гарантії формування системи органів місцевого самоврядування, її зміст та організація засвідчують незалежність таких органів від держави.

2. Децентралізація адміністративна полягає в тому, що на органи місцевого самоврядування покладено завдання, а відтак функції і повноваження щодо задоволення публічного інтересу в межах відповідної території.

3. Децентралізація фінансова передбачає наявність власних фінансових та матеріальних засобів і означає здійснення правоустановчих дій щодо володіння, користування і розпорядження фінансовими ресурсами, які перебувають у власності громад.

Загалом децентралізація здійснюються через такі форми як:

- деволюція - форма, коли в місцеві органи повністю передається відповідальність і влада, ресурси і джерела доходів [10, с. 12];

- делегування - передача функцій, частини державних повноважень до компетенції місцевих органів управління на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути їх до власного виконання.

- деконцентрація - процес передачі обмежених владних повноважень на місця, який дозволяє збалансувати відносини в системі «центр - периферія», шляхом перерозподілу частини функцій, повноважень і сфер впливу в середині виконавчих структур [2, с. 125]

- дивестія - форма, при якій планування й адміністративна влада передаються в добровільні, приватні або громадські організації [10, с. 12].

Окрім того, у навчальному посібнику «Місцеве самоврядування в умовах децентралізації повноважень» [10, с. 13] виокремлено п'ять форм фінансово-бюджетної децентралізації:

- розширення місцевих доходів за рахунок податків та продажу нерухомості, непрямих платежів;

- самофінансування та відшкодування збитків виробництва шляхом плати користувачами за послуги;

- заходи часткового фінансування або виробництва, шляхом яких населення беруть участь у наданні послуг і розвитку інфраструктури шляхом внесення коштів або власною робочою силою.;

- надання дозволу на мобілізацію грошових фондів органів місцевого самоврядування через гарантування кредитів та займу;

- одержання трансфертів від уряду.

Тому, як можна побачити з аналізу, в умовах децентралізації розширюються можливості розвитку та діяльності сільських та міських територій. В рамках даного дослідження увага була акцентована саме на сільських територіальних громадах. Хоча наведений статистичний матеріал стосується усіх об'єднаних територіальних громад (ОТГ), адже до складу деяких ОТГ входять і міські, і сільські території.

Станом на 10 січня 2019 року в Україні створено 876 об'єднаних територіальних громад та 24 міста обласного значення до яких приєдналися територіальні громади, з них у 782 уже пройшли вибори до ради, обрані голова ОТГ і старости; 69 - очікують рішення ЦВК про призначення перших виборів [12]. Динаміку їх створення зображено на рис. 1. Найкращі результати у загальному рейтингу областей щодо формування ОТГ показали Дніпропетровська, Житомирська, Черкаська, Запорізька та Волинська області, а найнижчі - Харківська, Донецька та Закарпатська області.

Площа об'єднаних територіальних громад становить 209,6 тис. км² (37,6 % від загальної площі України), а на їх території проживає 9,0 млн. громадян України (25,5 % від загальної кількості населення України).

Щоб об'єднана територіальна громада вдало використала свої можливості для розвитку - необхідно усвідомити, що це не просто розширення її меж завдяки збільшенню кількості мешканців. Об'єднана територіальна громада виходить на якісно інший рівень існування: він посилює обов'язки та відповідальність, насамперед, місцевих органів влади. З розширеної території до місцевого бюджету можна зібрати значніші податкові надходження, а це - додаткові робочі місця, покращення помешкань, тобто життя громадян [13, с. 4].

Рис. 1. Динаміка формування об 'єднаних територіальних громад в Україні

Як бачимо, процес децентралізації дає можливість органам місцевого самоврядування самостійно приймати рішення щодо фінансових питань у сфері розвитку сільських територій. Крім того, децентралізація виступає дієвим фактором стабілізації соціально-економічної ситуації в Україні, адже сприяє підвищенню ефективності використання бюджетних коштів на всіх рівнях управління [14].

Для диверсифікації розвитку сільських територій на даний час існують вагомі причини, адже більшість сільських територій характеризуються низьким соціально-економічним розвитком. Диверсифікацію розвитку сільських територій слід розглядати в таких напрямах: диверсифікація сільськогосподарського виробництва (розширення асортименту продукції, популяризація органічного виробництва), диверсифікація несільськогосподарської діяльності (сільський зелений туризм, промисловість, специфічна районована продукція, оригінальні мистецькі промисли); диверсифікація джерел фінансування (кошти Державного та місцевого бюджетів, кошти юридичних та фізичних осіб, гранти).

За умови активного розвитку села шляхом створення сільських територіальних громад надається можливість самоорганізовуватися саме сільським жителям, об'єднаним спільним життєвим простором, спільними прагненнями, а головне готовністю та реальними діями, спрямованими на покращення економічного, соціального та екологічного становища рідного села. Тож у такому випадку селяни створюють власноруч так звану групу локальної взаємодії та обирають з-поміж себе лідера, який її очолює [8, с. 437].

В умовах реалізації сучасних реформ ключова роль в управлінні економічною, екологічною та соціальною сферами сільських об'єднаних територіальних громад належить місцевим органам влади. Вони координують діяльність усіх господарських структур, беруть участь у розробці та реалізації стратегій, програм, проектів, та вирішують питання їх фінансування.

Висновки

Розглянувши різні погляди науковців на поняття децентралізація, можна зробити висновок, що децентралізація - це складний процес, який здійснює вплив на соціальну, економічну та екологічну сфери розвитку сільських об'єднаних територіальних громад, оскільки наближає процеси управління та прийняття рішень до громадськості, і тим самим дає змогу реалізовувати стратегії, програми, проекти сільського розвитку та надавати послуги, які б краще відповідати потребам даного регіону.

Також можна стверджувати, що децентралізацію слід розглядати як фактор, який прямо впливає на диверсифікацію розвитку сільських територій. Адже, диверсифікацію розвитку сільських територій ми розглядаємо як комплекс заходів, які спрямовані на урізноманітнення сільськогосподарської та несільськогосподарської діяльності на сільських територіях, розширення джерел фінансування заходів, організованих ОТГ, в рамках стратегій, програм та проектів сільського розвитку з метою розширення сфер зайнятості та доходів сільського населення на основі комплексного підходу.

Джерела та література

1. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333-р. URL: http://zakon2. rada. gov.ua/laws/show/3 33-2014-%D 1 %80

References

1. Rozporjadzhennja Kabinetu Ministriv Ukrajiny Pro skhvalennja Koncepciji reformuvannja miscevogho samovrjaduvannja ta terytorialjnoji orghanizaciji vlady v Ukrajini: pryiniatyi 1 kvitn. 2014 № 333-r. [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine On Approval of the Concept of Reforming Local Self-Government and Territorial Organization of Power in Ukraine from 2014, April 1]. Retrieved from: http://zakon2.rada.gov.ua/l aws/show/333-2014-%D1%80 [in Ukrainian].