Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загально-правова характеристика суб'єкта господарювання

Розділ 2. Порядок створення суб'єкта господарювання

Розділ 3. Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Вступ

Суб'єктами господарського права виступають носії відповідних суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, які можуть самостійно і від свого імені вступати в господарські правовідносини. Згідно ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Однак підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом. Загальне правило встановлює рівність кожного на заняття підприємництвом, а спеціальне - окремі категорії громадян України цим правом не користуються до того моменту поки на них поширюється спеціальний правовий статус. Лише залишення такого статусу відкриває можливість для виникнення підприємницької правоздатності.

Таким чином, Основний Закон придаючи праву на заняття підприємництвом конституційний ранг, тим самим і визначився у підприємницькій правоздатності - здатності мати підприємницькі суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Цивільна правоздатність, на базі якої виникає підприємницька правоздатність, визначається за всіма людьми в незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками).[9,c.564]

Для того щоб особа могла займатись підприємництвом необхідно мати в повному обсязі право- та дієздатність, що передумовлено необхідністю учинення юридичного значимих дій та можливістю нести відповідальність у передбачених законом чи договором випадках. Відомо, що цивільна правоздатність виникає в момент народження та припиняється смертю людини, може у випадках та порядку передбачених законом бути обмежена. Цивільна ж правосуб'єктність юридичних осіб виникає одночасно і пов'язується із її реєстрацією (точніше з моментом отримання свідоцтва про державну реєстрацію), а припинення із ліквідацією - підписанням передаточного (ліквідаційного) балансу. Однак стосовно підприємництва є цілий ряд специфічних моментів. Вони пов'язані з віком здійснювання юридично- значимих дій, їх змістом, вирішенням питань.[8,c.776]

Правоздатність будь-якого суб'єкта права може бути загальною та спеціальною. Якщо загальна правоздатність є передумовою для здійснення будь-яких видів діяльності та набуття будь-яких видів не заборонених законом прав, то спеціальна дає можливість здійснювати лише такі види діяльності, які відповідають предмету діяльності даного конкретного суб'єкта. Господарська правосуб'єктність фізичних та юридичних осіб є загальною, оскільки законодавство передбачає право зазначених суб'єктів здійснювати будь-яку не заборонену законом діяльність. В той же час вчені вважають, що господарська правосуб'єктність фізичних та юридичних осіб є спеціальною порівняно з цивільною правосуб'єктністю.

Особа повинна мати в повному обсязі цивільну дієздатність - здатність своїми діями набувати для себе суб'єктивні права та юридичні обов'язки (ст. 30 ЦК України) і як її необхідні складові елементи - угодоздатність (правочиноздатність) та деліктоздатність.

Для досягнення мети підприємницької діяльності необхідно, щоб вона здійснювалась організовано та в межах встановленого законом порядку. Такий порядок обумовлений формами власності, способами розмежування повноважень по управлінню майном суб'єкта підприємництва, метою створення, вимогами законодавства, тощо. Тому організаційно-правову форму підприємницької діяльності розглядають як поняття, яке вказує на особливості правового статусу (становища) власника майна, порядок здійснення ним повноважень по управлінню, визначає дозволені законодавством види діяльності, керівні органи, межі та порядок відповідальності за підприємницькими зобов'язаннями.

Організаційно-правову форму можна визначити як обраний власником юридичний спосіб організації керування (управління) його майном в порядку і на умовах, встановлених законом, що відображає правосуб'єктність, правове положення майна та спеціалізацію суб'єкта, що певним чином обумовлює порядок створення та припинення суб'єкта, а також положення його засновників чи власників.

В загальному вигляді організаційно-правові форми підприємницької діяльності поділяють на:

- підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи

- підприємницьку діяльність юридичної особи.[11,c.254]



Розділ 1. Загально-правова характеристика суб'єкта господарювання

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і відповідальні за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.[10,c.507]

Відповідно до ст. 55 ГК України до суб'єктів господарювання належать:

-господарськіорганізації-юридичніособи, створенівідповіднодоЦивільногокодексуУкраїни, державні, комунальнітаіншіпідприємства, створенівідповіднодоГКУ, атакожіншіюридичніособи, якіздійснюютьгосподарськудіяльністьтазареєстрованіувстановленомузакономпорядку;

-громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Однак варто погодитися з Вінником О.М., що зазначена стаття не в повній мірі враховує всіх суб'єктів господарювання. Так, не підпадають під визначення ст. 55 ГК України пайові інвестиційні фонди, які створюються на договірних засадах і не мають статусу юридичної особи (Закон України "Про інститути спільного інвестування"); особисте селянське господарство, яке може реалізовувати надлишки сільськогосподарської продукції та надавати послуги зеленого туризму на платних засадах, однак не є юридичною особою та не підлягає державній реєстрації (Закон України "Про особисте селянське господарство").[1 ]

Суб'єкти господарського права мають низку ознак правосуб'єктності, закріплених господарським законодавством.

По-перше, ці суб'єкти мають певну організаційно-правову форму, в якій здійснюється господарська або управлінська діяльність. Організацій но-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану правом організаційну структуру, в якій діє суб'єкт господарського права. Відповідно до ст. 83 ЦК України це або одна з форм підприємства чи товариства, або установа (наприклад, міністерство).

По-друге, суб'єкт господарського права має юридично відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, обігових коштів, інших цінностей, тобто у майновому відношенні суб'єкт господарського права є самостійним і не залежить у своїх рішеннях від засновників та учасників. Майно суб'єкта господарювання відокремлюється і закріплюється за ним у установчих документах.

По-третє, суто юридичною ознакою суб'єкта господарського права є його господарська правосуб'єктність. Суб'єкт господарського права має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов'язання, виступати в судових органах. Правосуб'єктність суб'єкта господарського права доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав та обов'язків.

Суб'єкти господарювання реалізують власну господарську компетенцію на основі прав власності, господарського відання та оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції ГКУ та відповідними законами України.

Поділ суб'єктів господарювання на різні групи здійснюється за різними критеріями.

За характер здійснення господарської діяльності виокремлюють: 1) суб'єкти господарювання, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (фізичні особи-підприємці, господарські товариства, підприємства тощо);

2) суб'єкти, що наділені організаційно-господарськими повноваженнями та здійснюють управління господарською діяльністю (господарські міністерства, відомства, органи місцевого самоврядування тощо).

Залежно від форми власності суб'єкти господарювання поділяються на:

1) державні суб'єкти господарювання. До цього виду належать державні (комерційні і некомерційні) підприємства, казенні підприємства, державні господарські об'єднання та інші;

2) комунальні суб'єкти господарювання. До цього виду належать комунальні (комерційні і некомерційні) підприємства;

3) приватні суб'єкти господарювання. До них відносять фізичних осіб-підприємців, приватні підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи та інші;

4) змішані суб'єкти господарювання тобто ті, які діють на базі різних форм власності. До них відносять орендні підприємства, спільні підприємства.[3,c. 766]

Залежно від порядку створення розрізняють юридичні особи приватного права та публічного права (ст. 81 ЦК України).

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору). Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Розділ 2.Порядок створення суб'єкта господарювання

Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у спеціально передбачених законодавством випадках також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виокремлення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта (суб'єктів) господарювання з додержанням вимог законодавства.

Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виокремлення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства (ст. 56 ГКУ).[1]

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення, статут (положення) або засновницький договір. В установчих документах повинні зазначатись найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета І предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, а також порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. суб'єкт господарювання державна реєстрація

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передання йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші передбачені законом умови діяльності суб'єкта господарювання, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування І місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, відомості про органи управління і контролю, їх компетенцію, умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші передбачені законодавством відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.[15,c.346]

На сьогодні законодавство дає можливість зареєструвати юридичну особу на підставі модельного статуту. Модельний статут - типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані зі створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб (див. додаток 3). На сьогодні діє лише модельний статут товариства з обмеженою відповідальністю (постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 р. № 1182 "Про затвердження модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю").

Статутом (положенням) визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону (ст. 57 ГКУ)[13,c.26-28].

В основному всі суб'єкти господарювання діють на підставі статуту, лише повне та командитне товариства діють на підставі засновницького договору.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема:

перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

перевірку документів, які подаються державному реєстратору,на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

3. Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

4. Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягаютьмдержавній реєстрації.

5. Представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на території України в порядку, встановленому законом.

Місце проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

2. У разі збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців може проводитися визначеними Міністерством юстиції України державними реєстраторами поза місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання фізичної особи, яка має намір стати підприємцем, та фізичної особи - підприємця.

У Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" чітко прописані документи, які необхідно подати для державної реєстрації суб'єкта господарювання. Так, ст. 42 вищезгаданого закону зазначає, що для державної реєстрації фізичної особи-підприємця необхідно подати такі документи:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, до якої може бути подана як додаток заява щодо обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

2) копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків;

3) документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Станом на 01.07.2014 р. - плата за державну реєстрацію фізичної особи-підприємця становить 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців");

4) нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

У разі подання електронних документів нотаріально посвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання провадити підприємницьку діяльність, надсилається державному реєстратору поштовим відправленням. При цьому державному реєстратору електронним документом надсилаються відомості про реквізити поштового відправлення та в електронній формі подається опис, що містить відомості про надіслані електронні документи.

У разі подання державному реєстратору електронних документів фізичної особи до них додається електронний документ, що засвідчує повноваження особи, пов'язані з підготовкою електронних документів фізичної особи.

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідні державні органи, має запис в електронному безконтактному носії паспорта громадянина України та намір стати підприємцем, повинна подати виключно особисто:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

У разі подання електронних документів підтвердженням внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Строк державної реєстрації фізичної особи-підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця

Для державної реєстрації юридичної особи необхідно подати такі документи (ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"):

1. Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, до якої може бути подана як додаток заява щодо обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

2. Примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом. Так, ст. 9 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачає, що у разі заснування акціонерного товариства однією особою оформляється рішення про намір заснувати товариство. Якщо АТ створюється двома і більше засновниками, то засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору.

3. Два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник). Це може бути статут (акціонерні товариства, товариство з додатковою відповідальністю, товариство з обмеженою відповідальністю, громадське об'єднання, профспілки, благодійне товариство, благодійний фонд, фермерське господарство, кооперативи, державне комерційне підприємство, казенне підприємство, релігійні організації), засновницький договір (повне та командитне товариство), установчий акт (благодійна установа), положення (релігійні організації").

4. Документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи (за реєстрацію юридичної особи сплачується 10 десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом.

5. Інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників-юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб-власників істотної участі цих юридичних осіб.

6. У разі утворення юридичної особи на підставі модельного статуту в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи проставляється відповідна відмітка з посиланням на типовий установчий документ.

7. У випадках, що передбачені законом, крім вищезазначених документів, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Анти монопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання. Підстави та умови отримання згоди Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання передбачені в Положенні про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 р. № 33-р.

8. У разі державної реєстрації фермерського господарства додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

9. У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

10. Якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються засновником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється його паспорт або паспортний документ іноземця. Якщо документа для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються особою, уповноваженою засновником (засновниками) юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється її паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця та надається документ, що засвідчує її повноваження, або в разі подання електронних документів документ, що засвідчує повноваження цієї особи, в електронній формі.

Строк державної реєстрації юридичної особи - три робочих дня.

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також прізвища та/або імені та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи-підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою здійснення проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи:

* заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

* примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів; документ, що підтверджує правочинність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;

* оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів;

* два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

* документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено Законом. За проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, державної реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи-підприємця справляється реєстраційний збір у розмірі тридцяти відсотків реєстраційного збору, встановленого для реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

У разі внесення змін до статуту, які пов'язані зі зменшенням статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, крім документів, які передбачені ч. І ст. 29 зазначеного Закону, додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за публікацію відповідного повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені ч. І ст. 29 зазначеного Закону, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів:

* рішення про вихід юридичної особи зі складу засновників (учасників);

* заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників);

* заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства;

* рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи на підставі факту смерті фізичної особи-засновника (учасника) та відмови інших засновників (учасників) у прийнятті спадкоємця (спадкоємців) померлого до складу засновників, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 29 зазначеного Закону, додатково подається ксерокопія (нотаріально засвідчена копія, копія, завірена органом державної реєстрації актів цивільного стану) свідоцтва про смерть фізичної особи або документа, що є підставою для його видачі відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною мети установи, крім документів, які передбачені ч. 1 ст. 29 зазначеного Закону, додатково подається копія відповідного судового рішення.

Державному реєстратору забороняється вимагати від юридичної особи документи для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо вони не передбачені законом.

Документи для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) засновникам (учасникам) юридичної особи або уповноваженій ними особі з відміткою про дату надходження документів.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, у таких випадках:

* якщо документи подані за неналежним місцем здійснення державної реєстрації;

* документи не відповідають встановленим вимогам;

* документи подані не в повному обсязі;

* документи подані особою, яка не має на це повноважень;

* до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій.

Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи здійснюється за процедурами, передбаченими законодавством для державної реєстрації юридичної особи.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи повинен видати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) засновникам (учасникам) юридичної особи або уповноваженому ними органу один примірник оригіналу установчих документів у новій редакції, один примірник оригіналу установчих документів у старій редакції з відмітками державного реєстратора про державну реєстрацію змін до установчих документів і передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру й відомості з реєстраційної картки на здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

У разі проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною відомостей про юридичну особу, які відповідно до Закону зазначаються у виписці з Єдиного державного реєстру, державний реєстратор, крім документів, які передбачені ч. 14 ст. 29 зазначеного Закону, додатково повинен видати (надіслати поштовим відправленням) заявнику виписку з Єдиного державного реєстру не пізніше наступного робочого дня після отримання від органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомостей про внесення відповідних відомостей до відомчих реєстрів.

Законодавством України можуть передбачатися спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм господарювання. Так, відповідно до ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи подає Національному банку України разом із заявою про погодження статуту такі документи:

1) протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створення банку або рішення про створення державного банку;

2) статут банку;

3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

4) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

-- ділову репутацію самого засновника, а для засновника юридичної особи також і членів виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність;

-- фінансовий стан засновника-юридичної особи, а також про майновий стан засновника-фізичної особи;

-- наявність у засновника достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу;

5) документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутного капіталу;

6) відомості про структуру власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та засновника, що набуває істотної участі в ній відповідно до вимог Національного банку України;

7) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про асоційованих осіб засновника-фізичної особи;

8) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких засновник-фізична особа є керівником та/або контролером;

9) копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

10) висновок Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством України;

11) копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Уповноважена засновником особа подає документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, після погодження Національним банком України статуту цієї особи.[12,c.528]

У розділі II Закону України "Про акціонерні товариства" передбачені правила заснування акціонерного товариства. Зокрема, ст. 9 зазначеного Закону передбачає, що для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" зазначає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її й досягни 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Перевищення встановленого зазначеним Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Окремі правила реєстрації передбачені для кооперативів (Закон України "Про кооперацію", Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію"), для фондових бірж (Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок") тощо.

Суб'єкти господарювання господарські організації-юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, мають право відкривати філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх реєстрації. Суб'єкт господарювання лише повідомляє про їх відкриття реєстраційний орган шляхом внесення додаткової інформації у свою реєстраційну картку.[17,c.264]



Розділ 3. Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта

Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється:

· 1) на підставі власного рішення;

· 2) за певних обставин. Так, рішення по припинення діяльності фермерського господарства приймається у разі, якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом (ст. 36 Закону України "Про фермерське господарство"). С.139 ЦК України передбачає припинення діяльності командитного товариства при вибутті всіх вкладників.

· 3) на підставі рішення органів державної влади, а саме:

o - антимонопольних органів у разі порушення суб'єктом господарювання антимонопольного законодавства (Закон України "Про захист економічної конкуренції");

суду в разі визнання суб'єкта господарювання банкрутом (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом");

· - суду в разі припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема:

· - визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

· - наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

· - визнання судом юридичної особи-емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;

· - неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом;

· - нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

· - неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства (ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

· 4) у разі реорганізації. Реорганізація може бути шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права й обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності фізичної особи-підприємця підлягає опублікуванню реєстраційним органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" або офіційному друкованому виданні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання (ст. 59 ГКУ).

На сьогодні більшість суб'єктів господарювання припиняють свою діяльність внаслідок банкрутства.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під банкрутством розуміє визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному зазначеним Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" беззаперечними вимогами кредиторів є грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Подати заяву про припинення діяльності може як сам боржник, так і його кредитори. Кредитором може бути юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Кредитори бувають таких видів:

1) конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

2) поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

3) забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Боржником може бути визнаний суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа-підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Фізична особа-підприємець є боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Боржником не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку зазначеного Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.[]

Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яку створює власник (власники) майна суб'єкта господарювання чи суд.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який здійснює ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує у друкованих органах повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки подання кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально в письмовій формі у встановлені ГКУ чи спеціальним законом строки.

Водночас ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, і виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, що ліквідується, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено ГКУ та законами України.[7,c.147]

Черговість і порядок задоволення вимог кредиторів:

І) у першу чергу задовольняються:

- вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працівниками та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- вимоги кредиторів за договорами страхування;

- витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

- витрати на оплату судового збору;

- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

- витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом;

- витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

- витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому;

- вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута;

- витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

-- витрати Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, пов'язані з набуттям ним права регресної вимоги щодо зернового складу, -у розмірі всієї виплаченої ним суми відшкодування вартості зерна;

2) у другу чергу задовольняються:

- вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

-- вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються:

-- вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються:

- вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб;

вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених Законом.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор (ліквідаційна комісія) не враховує суму грошових вимог цього кредитора.[6,c.176]

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

При припиненні діяльності певних суб'єктів господарювання в законодавчих актах містяться інші черги задоволення кредиторських вимог, що у разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів за договорами страхування першої черги підлягають задоволенню в такому порядку:

* у першу чергу - вимоги за договорами особистого страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

* у другу чергу - вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

* у третю чергу - вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати;

* у четверту чергу - вимоги за договорами особистого страхування, за якими страхувальники мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством;

...