Особливості правового регулювання певних видів господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості правового регулювання певних видів господарської діяльності

Цимбаліст Олександра Леонідівна

1. Галузі та види господарської діяльності

На сьогодні більшість суб'єктів господарювання займаються не одним, а декількома видами господарської діяльності. Проте для віднесення суб'єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

Так, відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2005 основним видом діяльності є вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). Другорядним визнається будь-який інший (крім основного) вид економічної діяльності статистичної одиниці з виробництва товарів або надання послуг. Другорядних видів діяльності може бути декілька. Саме тому на сьогодні суб'єкти господарювання у своїх установчих документах, як правило, визначають певну кількість видів господарської діяльності, якими вони мають право займатися, тим самим звільняючи себе від зайвих клопотів по внесенню змін до установчих документів та їх реєстрації в разі прийняття рішення про зайняття іншим видом господарської діяльності.

Допоміжними видами господарської діяльності є види діяльності, які здійснюються переважно у сфері обслуговування виробництва та призначаються для використання тільки цією одиницею (управління підприємством, бухгалтерський облік, транспортування, складування, закупівля, збут, ремонт, технічне обслуговування тощо). Діяльність вважається допоміжною, якщо відповідає таким умовам: а) вона спрямована на обслуговування тільки тієї виробничої одиниці, до якої вона належить; б) її результати - послуги або вироблені проміжні товари - не входять до складу кінцевої продукції даної одиниці; в) вона пов'язана з поточними витратами самої одиниці (не призводить до утворення основного капіталу); г) вона існує в інших подібних за типом виробничих одиницях. Наприклад, допоміжними видами діяльності по перевезенню вантажів залізничним транспортом можуть бути діяльність по обслуговуванню залізничних під'їзних колій, по наданню та забиранню вагонів тощо.

2. Поняття, види, форми господарсько-торгівельної діяльності

Саме цією статтею вперше в законодавстві України дається легальне визначення господарсько-торговельної діяльності як діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також як допоміжної діяльності, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Залежно від ринку, в межах якого здійснюється товарний обіг, законодавець поділяє господарсько-торговельну діяльність на внутрішню торгівлю та зовнішню торгівлю. Такий поділ має важливе значення, адже законодавчими актами України можуть встановлюватися певні вимоги як щодо здійснення торгівлі в межах України (внутрішній ринок), так і за межами України (зовнішній ринок).

Частиною 3 коментованої статті встановлюються форми здійснення господарсько-торговельної діяльності. Зокрема, господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися у формі матеріально-технічного постачання та збуту; енергопостачання; заготівлі; оптової торгівлі; роздрібної торгівлі і громадського харчування; продажу та передачі в оренду засобів виробництва; комерційного посередництва у здійсненні торговельної діяльності; іншої допоміжної діяльності по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Особливості здійснення кожної із цих форм господарсько-торговельної діяльності встановлюється відповідними статтями даної глави.

3. Договір поставки: предмет, якість, асортимент, строки та гарантії

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предмет поставки і асортимент. Істотною умовою договору поставки, як випливає з його законодавчого визначення у ст. 265 ГК України, є його предмет. Відповідно до ч. 1 коментованої статті предметом договору поставки можуть бути продукція та вироби, визначені як родовими, так і індивідуальними ознаками. Родовими визнаються товари, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам такого самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою (цегла, пісок, зерно та ін.). Індивідуально визначеною продукцією є річ, яка відрізняються від інших за індивідуальними ознаками (виділені із загальної маси речей такого роду; єдині у своєму роді; відрізняються від інших за індивідуальними ознаками). Наприклад, з партії агрегатів виділений один.

Частина 2 коментованої статті визначає право сторін узгодити між собою загальну кількість товарів, що становитимуть предмет договору поставки, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатуру) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами. У той же час це право сторін законом може бути обмежено, наприклад це стосується випадків поставки на підставі державного замовлення.

Як правило, належні до поставки товари визначаються в договорі на основі замовлення покупця та погоджуються у специфікації.

У специфікації товари можуть розміщатися за асортиментом, сортиментом, номенклатурою. Під асортиментом слід розуміти розподіл товарів за окремими групами та співвідношенням. Виділяють асортимент груповий і розгорнутий. Груповий асортимент - це співвідношення більш-менш значних груп певної продукції, обумовленої в договорі. Розгорнутий (або внутрішньогруповий) асортимент - це характеристика в договорі окремих груп належної до поставки продукції більш детальними показниками (за моделями, фасонами, артикулами, розмірами тощо). Якщо йдеться про поставку продукції, замість терміна "асортимент" іноді вживають рівнозначний термін "номенклатура".

Строки. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Якість. Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Гарантії. Строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами.

Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором.

Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару.

Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб.

Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

4. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

Договір контрактації є традиційною формою закупівлі сільськогосподарської продукції ще з радянських часів.

Частиною 1 коментованої статті передбачено, що договір контрактації укладається при здійсненні державної закупівлі сільськогосподарської продукції на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції.

Визначення поняття державного замовлення міститься в Законі України "Про поставки продукції для державних потреб", згідно з яким це - засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) продукції серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності (ст. 1). Але слід враховувати, що особливості відносин, які виникають у зв'язку з поставками (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, регулюються окремими актами законодавства України (п. 4 ст. 1 вищезазначеного Закону). Тобто при регулюванні відносин щодо закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб не можуть бути застосовані положення зазначеного Закону.

Контрактація є самостійним договором. Але, згідно з Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), договір контрактації визнається різновидом купівлі-продажу (гл. 54). Тому до згаданого договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором та законом (п. 2 ст. 713 ЦКУ). Норми Господарського кодексу України (далі - ГКУ) (ст. 272 - 274) є спеціальними відносно норм ст. 713 ЦКУ, адже згідно з останніми контрактантами сільськогосподарської продукції можуть бути не лише державні підприємства, а й інші суб'єкти господарювання різних форм власності. Таким чином, норми ГКУ мають переважне значення в регулюванні відносин із закупівлі сільськогосподарської продукції за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень, в усіх інших випадках, а також якщо спеціальним законом або договором не врегульовано окремі питання укладення договорів контрактації сільськогосподарської продукції, - мають застосовуватися положення ЦКУ.

Цей договір є оплатним, взаємним, консенсуальним.

У частині 2 коментованої статті визначено взаємні зобов'язання виробника сільськогосподарської продукції та контрактанта за договором контрактації, який укладається на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції. Виробник зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі - контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, в кількості, асортименті, що передбачені договором. У свою чергу контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

У договорах контрактації повинні передбачатися:

· види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

· кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

· ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

· обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

· взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

· інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Договір енергопостачання: загальна характеристика

1. Коментовану статтю слід застосовувати у системному взаємозв'язку зі ст. 714 ЦК України "Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу". Так, ЦК України у названій статті встановлює, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору енергопостачання слід застосовувати загальні положення про договір поставки та про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено законом або якщо інше не випливає із суті відносин сторін.

2. Енергопостачальником електричної енергії за таким договором може бути тільки суб'єкт господарської діяльності, який має спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення відповідного виду господарської діяльності. Так, згідно з п. 73 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії підлягають ліцензуванню. Проте цей же Закон встановлює, що ліцензування у певних сферах здійснюється згідно з законодавством, що регулює відносини у відповідних сферах.

3. Важливе місце у договірних відносинах щодо електропостачання займають Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 р. N 910, з відповідними змінами). Цим нормативним актом затверджено Типовий договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, Типовий договір про спільне використання технологічних мереж, Типовий договір про постачання електричної енергії, Типовий договір про тимчасове постачання електричної енергії без засобів обліку, Типовий договір про користування електричною енергією на території населеного пункту.

4. Договір енергопостачання є оплатним, консенсуальним, алеаторним, публічним, як правило, є договором приєднання.

5. Права, обов'язки та відповідальність енергопостачальників визначаються, зокрема, ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", яка серед іншого встановлює, що енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, розташованому на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

Права споживачів електроенергії визначаються ст. 25 цього ж Закону. Серед іншого ця стаття встановлює, що захист прав споживачів електричної енергії здійснюється, зокрема, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

6. Законодавство України містить спеціальний нормативний акт щодо відшкодування збитків, які можуть бути завдані енергопостачальнику: Порядок визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 р. N 122. Порядок застосування санкцій за порушення законодавства про електроенергетику затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 р. N 1139.

7. Договірні відносини у сфері постачання електроенергії мають свої особливості, що пов'язано зі специфікою предмета договору та обумовлює спеціальне правове регулювання цих відносин, впливає на специфіку організації договірних зв'язків. Так, постановою НКРЕ від 12.09.2003 р. за N 921 затверджено Правила Оптового ринку електричної енергії України, які визначають організаційно-правові засади формування і розподілу електроенергії, впливають на порядок договорів про постачання електричних ресурсів та на зміст таких договорів.

6. Товарно-біржова торгівля

Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках та може мати печатки.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

7. Оренда майна та лізинг

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під процент та на визначений строк.

Лізинг в світовій економіці займає друге місце за обсягом інвестицій після банківського кредиту, тому що він є одним із найбільш прогресивних методів матеріально-технічного забезпечення виробництва і відкриває користувачам широкий доступ до передової техніки і технології. Ще Аристотель в “Риториці” відзначив, що багатство полягає не у володінні майном на основі права власності, а у його використанні. Це основна ідея лізингу - щоб отримати прибуток, не обов'язково мати техніку у власності, достатньо лише мати право її використовувати і одержувати прибуток. Не випадково в США кожний четвертий долар, вкладений в розширення та модернізацію виробництва, витрачається не на придбання машин і обладнання у власність, а на їх тимчасове використання.

Орендою визнається засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

8. Поняття комерційного посередництва

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

9. Поняття перевезення вантажу, суб'єкти відносин перевезення

Перевезення вантажів - один з видів господарської діяльності, яка здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей вид діяльності може здійснюватися як з метою одержання прибутку, так і без такої мети (наприклад, морські та повітряні судна можуть використовуватися для перевезень у наукових, навчальних цілях або під час несення спеціальної державної служби тощо). У першому випадку перевезення вантажів є різновидом комерційної господарської діяльності, а в другому - різновидом некомерційної господарської діяльності. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевізник це учасник процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

10. Договір транспортного експедирування, як різновид договору перевезення

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Сторонами договору транспортного експедирування є клієнт та експедитор. Ст. 316 ГК України визначає лише загальні положення договору транспортного експедирування, більш детально правове регулювання даного виду договору здійснюється ЦК України та Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність". Предметом договору транспортного експедирування є транспортно-експедиційні послуги, які надаються експедиторами та складаються з комплексу послуг, пов'язаних з підготовкою та відправленням вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за їх проходженням і одержанням. Експедитори, зокрема: організовують перевезення та перевалку вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та повітряним транспортом; забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення зовнішньоторговельних вантажів різними видами транспорту по територіях зарубіжних країн відповідно до умов контрактів; фрахтують національні та іноземні судна і забезпечують їх подачу в порти для своєчасного відправлення вантажів; надають послуги, пов'язані з прийманням, накопиченням, доробкою, сортуванням та комплектуванням вантажів, передають їх транспортним організаціям для перевезення; провадять своєчасні розрахунки з портами і транспортними організаціями за перевезення, перевалку та зберігання зовнішньоторговельних вантажів; оформляють документи відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог, страхують вантажі; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів і залізничних станцій; забезпечують із залученням відповідних транспортних підприємств та організацій збереження вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів у портах і на залізничних станціях; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання; подають в установленому порядку транспортним підприємствам заявки на відправлення експортних, транзитних і реекспортних вантажів та наряди на відвантаження імпортних, транзитних і знятих з експорту вантажів; вирішують з транспортними організаціями та іншими власниками транспорту питання відправлення вантажів, що надійшли у некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам цих транспортних засобів; складають обмірні ескізи на негабаритні та надважкі вантажі, організовують фумігацію вантажів, перевезення особистих речей громадян.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

11. Тестові питання

господарський юридичний товарний біржа

1. Хто повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі?

А Постачальник

Б Охорона

В Гос. служба

2. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є

А фоп

Б держава

В перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі

3. Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня

А введення виробу в експлуатацію

Б виготовлення товару

В ремонту товару

4. Виконувати роботи господарської діяльності можуть

А юридичні особи

Б фізичні особи

В господарською діяльністю може займатися як юридична так і фізична особа

Експедитор (транспортний експедитор) це

А суб'єкт господарювання , який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Б дилер, який продає товар кінцевому клієнту

В третя сторона, яка пропонує послуги з посередництва між двома сторонами, що передбачає передачу повідомлень між принципалами у суперечці, запобігання прямого контакту та потенційної ескалації питання.

5. Договір контрактації є

А похідне від основного зобов'язання, що зазнало широкого застосування у сучасному діловому обігу

Б традиційною формою закупівлі сільськогосподарської продукції ще з радянських часів

В один з видів зобов'язань, спрямованих на передачу майна.

6. Лізинг -- це

А це діяльність, спрямована на досягнення цілей підприємств, установ, організацій шляхом формування попиту та максимального задоволення потреб споживачів.

Б це оплатна передача майна однією особою у власність іншій особі.

В вид фінансових послуг, форма фінансової оренди для придбання основних засобів підприємствами та інших товарів фізичними і юридичними особами.

Размещено на Allbest.ru