Зумовленість людськими потребами та інтересами правоутворення та національної правотворчої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зумовленість людськими потребами та інтересами правоутворення та національної правотворчої діяльності

Наконечна Анна Михайлівна

асистент кафедри теорії та філософії права юридичного факультету

Львівський національний університет імені Івана Франка

Анотація

Стаття присвячена аналізу понять «правоутворення» та «правотворчість», а також кількісних показників вживання терміно-понять «потреба» та «інтерес».

Аналізуючи поняття «правоутворення» та «правотворчість», наголошено, що в юридичній науці вирізняють у процесі формування позитивного права (його утворення, виникнення) як його окрему складову власне правотворчість. І в усьому цьому процесі роль людських потреб та інтересів є вельми вагомою, оскільки будь-яке позитивне право покликане, так чи інакше, бути дієвим інструментом задоволення таких потреб та інтересів або, щонайменше, ефективно сприяти їхньому задоволенню.

Розглянувши позиції Н.М. Крестовської та Л.Г Матвєєвої, М.І. Козюбри, А.С. Піголкіна, О.В. Попова. І.М. Сенякінаа, правотворчість визначено як інтелектуально-вольову діяльність компетентних державних органів, народу, територіальних громад, фундаментом якої є людські потреби та інтереси та яка здійснюється шляхом встановлення, зміни чи скасування юридичних норм.

Підрахувавши кількісні показники вживання терміно-понять «потреба» та «інтерес», зроблено висновки про те, що:

- український законодавець найбільшу увагу приділяє потребам (інтересам) особистісним (183 випадки), а також економічним (98 випадок), на відміну від політичних (44 випадки), у сфері соціального захисту (11), культурно-духовних (1). І це цілком зрозуміло, адже саме від їхнього задоволення залежить задоволення усіх інших потреб й інтересів;

- у кодексах України найчастіше згадуються потреби (інтереси) колективні (187 випадків), натомість індивідуальні - 104 випадки, індивідуально-колективні - 101. Це зумовлено тим, що людина як істота соціальна не може існувати цілком незалежно від суспільства, оскільки більшість її дій, які власне забезпечують її існування, є залежними від діяльності багатьох інших людей.

Ключові слова: людська потреба, інтерес, правоутворення, правотворчість.

ОБУСЛОВЛЕННОСТЬ ЧЕЛОВЕЧЕСКИМИ ПОТРЕБНОСТЯМИ И ИНТЕРЕСАМИ ПРАВООБРАЗОВАНИЯ И НАЦИОНАЛЬНОЙ ПРАВОТВОРЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Наконечная Анна Михайловна

ассистент кафедры теории и философии права юридического факультета

Львовский национальный университет имени Ивана Франко

Статья посвящена анализу понятий «правообразования» и «правотворчество», а также количественных показателей употребления термино-понятий «потребность» и «интерес».

Анализируя понятие «правообразования» и «правотворчество», отмечается, что в юридической науке выделяют в процессе формирования позитивного права (его образования, возникновения) как его отдельную составляющую собственно правотворчество. И во всем этом процессе роль человеческих потребностей и интересов весьма весомой, поскольку любое позитивное право призвано, так или иначе,, быть действенным инструментом удовлетворения таких потребностей и интересов или, по меньшей мере, эффективно содействовать их удовлетворению.

Рассмотрев позиции Н. М. Крестовской и Л. Г. Матвеевой, М. И. Козюбры, А. С. Пиголкина, А. В. Попова. И. М. Сенякинаа, правотворчество определено как интеллектуально-волевую деятельность компетентных государственных органов, народа, территориальных общин, фундаментом которой являются человеческие потребности и интересы и которая осуществляется путем установления, изменения или отмены юридических норм.

Подсчитав количественные показатели употребления термино-понятий «потребность» и «интерес», сделаны выводы о том, что:

- украинский законодатель наибольшее внимание уделяет потребностям (интересам) личностным (183 случая), а также экономическим (98 случай), в отличие от политических (44 случая), в сфере социальной защиты (11), культурно-духовных (1). И это вполне понятно, ведь именно от их удовлетворения зависит удовлетворение всех потребностей и интересов;

- в кодексах Украины чаще всего упоминаются потребности (интересы) коллективные (187 случаев), вместо индивидуальные - 104 случая, индивидуально-коллективные - 101. Это обусловлено тем, что человек как существо социальное не может существовать совершенно независимо от общества, поскольку большинство ее действий, которые собственно обеспечивают ее существование, являются зависимыми от деятельности многих других людей. людський потреба інтерес правотворчий

Ключевые слова: человеческая потребность, интерес, правообразования, правотворчество.

CONDITIONED BY HUMAN NEEDS AND INTERESTS OF LAW-MAKING AND NATIONAL LAW-MAKING

Nakonechna Anna

Assistant of Department of Theory and Philosophy of Law Faculty of Law

Ivan Franko National University of Lviv

The article is devoted to the analysis of the concepts of «law enforcement « and «law-making», as well as quantitative indicators of the use of the terms «need» and «interest».

Analyzing the concepts of «law enforcement» and «law-making», it is emphasized that legal science distinguishes in the process of formation of positive law (its formation, emergence) law-making as its separate component. And in this whole process, the role of human needs and interests is very important, because any positive right is intended, in one way or another, to be an effective tool for satisfaction those needs and interests, or at least effectively contributing to their satisfaction.

Considering the positions of N. M. Krestovskoji and L. G. Matveevoji, M. I. Kozyubry, A. S. Pigolkina, O. V. Popova. I. M. Senyakina, law-making is defined as the intellectual and volitional activity of the competent state bodies, the people, territorial communities, the basis of which are human needs and interests and which is carried out by establishing, changing or abolishing legal norms.

Calculating quantitative indicators of the use of the terms «need» and «interest», we conclude that:

- the Ukrainian legislator pays the greatest attention to the needs (interests) of the personal (183 cases) as well as economic (98 cases), unlike political (44 cases), in the field of social protection (11), cultural and spiritual (1). And this is quite understandable, because satisfaction all other needs and interests depends on satisfaction exactly these;

- the codes of Ukraine most frequently mention needs (interests) collective (187 cases), instead individual ones - 104 cases, individual collective ones - 101. This is due to the fact that a person as a social being can not exist entirely independently of society, because most of his actions, which actually ensure its existence, are dependent on the activities of many other people. Key words: human need, interest, law enforcement, law-making.

Постановка проблеми

Дія права, в чому б вона не виражалась, містить у собі слід сутності права та складається з єдиних закономірностей походження права, адже право, де і коли б воно не формувалось, зумовлене однаковими за природою соціальними потребами. Ці потреби, виступаючи причинами виникнення права, формують сутнісну основу права, закріплюючись у його нормах, з чого й починається все правове [1, с. 73].

Як відомо, в юридичній науці вирізняють у процесі формування позитивного права (його утворення, виникнення) як його окрему складову власне правотворчість. І в усьому цьому процесі роль людських потреб та інтересів є вельми вагомою, оскільки будь-яке позитивне право покликане, так чи інакше, бути дієвим інструментом задоволення таких потреб та інтересів або, щонайменше, ефективно сприяти їхньому задоволенню.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Стосовно правоутворення ця обставина на сьогодні чітко відображена в науковій та навчальній літературі із загальної теорії права.

Так, на думку С. С. Алексєєва, явище формування права (правоутворення) становить певний циклічний процес виникнення об'єктивної економічної, соціально-політичної, моральної та іншої суспільної потреби в юридичному регулюванні відповідних відносин, що згодом трансформується в систему політичних відносин у політичній та правовій свідомості, внаслідок чого вказана суспільна потреба отримує адекватну форму прояву у вигляді правотворчості, що є завершальною стадією правоутворення [2, с. 109].

О.Ф. Скакун стверджує, що правотворення є одним із рівнів правоутворення, на якому державні і громадські органи, інституції санкціонують або встановлюють норми права, закладаючи у них людські потреби [3, с. 205]

Н.М. Крестовська та Л.Г. Матвєєва зазначають, що правоутворення -- це тривалий безперервний соціокультурний процес визначення об'єктивних потреб у правовій регламентації суспільних відносин та їхнього юридичного оформлення державою або іншим правотворчим суб'єктом [4, с. 379]

Правотворчість, згідно зі сформованою в сучасній юридичній науці думкою, -- це процес пізнання і оцінювання правових потреб суспільства і держави, формування і прийняття нормативних актів уповноваженими суб'єктами в межах відповідних процедур. Основним імпульсом до створення закону або іншого нормативно-правового акту є людські потреби та інтереси [5, с. 55]

Проте є велика різноманітність поглядів на сутність правотворчості.

Зокрема, Н. М. Крестовська та Л. Г. Матвєєва вказують, що правотворчість -- це організаційно оформлена діяльність уповноважених суб'єктів права з ухвалення, зміни або скасування правових норм, здійснювана відповідно до суспільних потреб у нормативно-правовому регулюванні [4, с. 379].

М.І. Козюбра підкреслює, що правотворчість є особливим видом діяльності, притаманним спеціально уповноваженим, із формування, зміни або скасування правових норм, в основі яких лежать потреби та інтереси людей [6, с. 192].

А.С. Піголкін вважає, що правотворчість є формою державної діяльності, спрямованою на створення правових норм; це процес створення і розвитку діючого права як єдиної і внутрішньо узгодженої системи загальнообов'язкових норм задля задоволення людських потреб [7, с. 42].

О.В. Попов відзначав, що правотворчість -- це завершальна стадія формування права, різновид дер-жавного управління суспільством, яке виражається в інтелектуальних і вольових актах правотворця, спрямованих на зміну діючої системи правових норм, внесення до неї новел з метою підтримання динаміз-му права і забезпечення задоволення інтересів юридично значимих сторін соціальної життєдіяльності, об'єктивним результатом яких виступають нові норми права чи приписи про скасування правових норм [7, с. 42].

І. М. Сенякін розглядав правотворчість у двох аспектах -- у вузькому і широкому. У вузькому розумінні під правотворчістю розуміється сам процес створення правових норм компетентним органом. У широкому -- це процес з моменту правотворчого задуму і до практичної реалізації юридичної норми, де і відбувається задоволення потреб [8, с. 412].

Розглянувши викладені вище інтерпретації явища правотворчості сучасними науковцями сформулюємо визначення її поняття. Правотворчість -- це інтелектуально-вольова діяльність компетентних державних органів, народу, територіальних громад, фундаментом якої є людські потреби та інтереси та яка здійснюється шляхом встановлення, зміни чи скасування юридичних норм.

Метою статті є аналіз того, наскільки сучасні кодифіковані НПА України зважають на потреби та інтереси індивідів, соціальних груп та суспільства у різних сферах життя.

Виклад основного матеріалу дослідження

В Україні, як і будь-якій іншій сучасній державі, фундаментом позитивної правотворчості є законотворча діяльність.

Тому видається важливим встановити, чи посилається сам законодавець у своїх актах і наскільки часто на ті людські потреби й інтереси, для задоволення яких ці акти ухвалюються. Бо відповідь на ці питання може проілюструвати -- причому на емпірико-юридичному матеріалі, -- якою мірою законодавець усвідомлює і демонструє залежність змісту законодавства від різноманітних людських потреб й інтересів та, так би мовити, потребову спрямованість цього законодавства.

Ще у 90-х роках професор П. М. Рабінович досліджував їхні кількісні показники у кодифікованих актах України, в результаті чого було виявлено, що у СКУ фіксувалося 5 випадків згадування потреб (інтересів), у ЦКУ -- 17 випадків, у ГКУ -- 18 випадків, у ЦПКУ -- 8 випадків, у ПКУ -- 7 випадків, у ЗКУ -- 28 випадків, у ГПКУ -- 18 випадків, у КЗпП -- 10 випадків, у КпАП -- 4 випадки [9, с. 22].

У процесі виконання дисертаційної роботи нами було здійснено аналогічне дослідження чинного кодифікованого законодавства України (станом на червень-липень 2018 р.).

Його метою є аналіз того, наскільки сучасні кодифіковані НПА України зважають на потреби та інтереси індивідів, соціальних груп та суспільства у різних сферах життя.

Основним методом такого емпірико-юридичного дослідження є метод кількісного аналізу.

Для здійснення цього дослідження за основу бралася низка базових кодифікованих актів, а саме: Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України,

Таблиця 1

Кількісні показники вживання терміно-понять «потреба» («інтерес» у кодифікованих НПА України за сферою життєдіяльності