Використання засобів масової інформації для розшуку безвісно зниклих осіб

USE OF MASS MEDIA TO SEARCH FOR MISSING PERSONS

The article speaks about theoretical and practical aspects using of mass media to search for missing persons. Authors describe existing kinds of media in Ukraine and explain the possibility of their use. Some features of the interaction of the police and the population with the detection criminal circumstances of missing persons are considered. Researchers stress the need for a legislative regulation of the relationship between the media and the National police in this area. The ways of optimization of work in this direction are offered.

Key words: mass media, missing person, police, internet, social networks, statistic.

Анотація

Досліджено теоретичні і практичні аспекти використання засобів масової інформації для розшуку безвісно зниклих осіб. Авторами описані існуючі засоби масової інформації в Україні та можливості їх використання. Розглянуто деякі особливості взаємодії Національної поліції з населенням при виявленні кримінальних обставин безвісного зникнення. Наголошено на необхідності більш чіткого законодавчого врегулювання відносин між мас-медіа і Національною поліцією. Запропоновано шляхи оптимізації роботи в даному напрямку.

Ключові слова: мас-медіа, безвісно зникла особа, поліція, інтернет, соціальні мережі, статистика.

Постановка проблеми: в умовах стрімкого розвитку засобів масової інформації, прослідковується недостатній рівень співпраці поліції з мас-медіа, що негативно впливає на стан розшуку безвісно зниклих осіб та потребує додаткового законодавчого врегулювання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Загальні проблеми взаємодії Національної поліції із засобами масової інформації, висвітлювалися в роботах таких учених: О.М. Бандурки, С.Г. Брателя, Л.А. Лебедєвої, С.Л. Нєдова, І.Д. Казанчука, О.Ф. Кобзаря, Я.Ю. Кондрат'єва, В.А. Комарова, Н.С. Малушкіної, В.Т. Томіна та ін.

Однак, питання використання поліцією засобів масової інформації в інтересах розшуку безвісно зниклих осіб, потребує додаткового наукового розроблення. Однак, питання використання поліцією засобів масової інформації в інтересах розшуку безвісно зниклих осіб, потребує додаткового наукового розроблення.

Виділення невирішеної раніше частини загальної проблеми. Інформаційну взаємодію Національної поліції з населенням, на думку авторів, можна розглядати двояко. З одного боку, це інформування населення про її діяльність, створення позитивного іміджу та формування публічної думки, а з іншого, це необхідність отримання допомоги від громадян, а саме інформації про місцезнаходження безвісно зниклих осіб.

Мета статті. Відобразити сучасний стан використання засобів масової інформації задля розшуку безвісно зниклих осіб на прикладі діяльності конкретного підрозділу Національної поліції України та запропонувати дієві шляхи покращення роботи в даному напрямку.

Викладення основного матеріалу. Розшук безвісно зниклих осіб є однією із головних засад щодо забезпечення безпеки людей, центральне місце серед яких належить органам Національної поліції України. Діяльність поліції здійснюється у тісній співпраці та взаємодії з населенням [ 4 ]. Особлива роль у встановленні місцезнаходження безвісно зниклої особи належить засобам масової інформації (далі ЗМІ), які здатні донести необхідну інформацію до широкого загалу. Це обумовлено перш за все тим, що мас-медіа мають високу авторитетність у населення. В свою чергу, направлення офіційної інформації щодо розшуку безвісно зниклої особи є одним з методів взаємодії поліції зі ЗМІ [ 1, 198 ]. Підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності зобов'язані сприяти оперативним підрозділам поліції у вирішенні покладених завдань [ 5 ]. Розповсюдження серед населення інформації щодо діяльності поліції, використовуються різні форми її підготовки: випуск і поширення інформаційних бюлетенів, прес-оглядів, фото, відеоматеріалів, інформаційних збірників, експрес-інформації; проведення прес-конференцій, брифінгів, круглих столів, телевізійних дебатів, прес-клубів, організація інтерв'ю з керівниками поліції; підготовка і проведення радіопередач і телепередач, забезпечення публікацій (виступів) у ЗМІ керівників або інших відповідальних працівників поліції, розміщення web-сторінок в інтернеті; інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать чинному законодавству [ 2, 385 ].

До засобів масової інформації, які з успіхом використовуються з метою розшуку безвісно зниклих осіб, можна віднести наступні:

- друковані ЗМІ;

- радіомовлення;

- телебачення;

- інтернет.

Швидкістю розповсюдження інформації, властивості і характерні комунікативні форми радіо витікають з його технічної природи, основними рисами якого є високий ступінь оперативності; виникнення у слухачів ефекту співучасті, присутності на місці події, більша в порівнянні з газетою сила емоційного впливу на людину; можливість прийому передач будь-де і за будь-яких умов необмеженою кількістю осіб. Недоліком радіо є неможливість передачі фотозображення безвісно зниклої особи. Найчастіше для озвучування інформації про безвісне зникнення людини використовуються приватні БМ-радіостанції місцевого значення. Завдяки простоті створення і розповсюдження інформаційних повідомлень, радіо випереджає всі інші засоби масової комунікації.

Після радіомовлення, по швидкості розповсюдження інформації, слідує телебачення, адже підготовка репортажу потребує певного проміжку часу, це також залежить від рівня суб'єкту інформаційної діяльності, який здійснює трансляцію: місцеве телебачення, регіональне або державне. На практиці, зазвичай, відеосюжет створюється місцевими ЗМІ разом з органом поліції-ініціатором і потім передається загальнодержавними каналами ( залежно від того, чи має справа суспільний резонанс). Головна перевага телебачення полягає в тому, що воно динамічно поєднує в собі зорові та слухові образи, роблячи глядача «свідком» певної події. З огляду на поширеність, доступність та популярність телебачення, воно є найефективнішим засобом доведення інформації до широких верств населення у справах про безвісне зникнення людини.

Статтею 49 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», передбачено обов'язок телерадіокомпаній розповсюджувати офіційні повідомлення на підвідомчу їм територію [ 6 ]. Підрозділами Національної поліції, які здійснюють розшук безвісно зниклих осіб, до телерадіокомпанії направляється запит про розміщення (озвучення, оприлюднення) інформації із посиланням на номер кримінального провадження та (або) номер розшукової справи.

Під друкованими засобами масової інформації (пресою), звичайно розуміють газети та журнали, які виходять періодично [ 3 ]. Аналітичність - основна перевага преси. До друкованого тексту можна «повернутися», можна передати газету іншим, обговорити написане, газетою тиражуються фотографії безвісно зниклої особи. За типами газети бувають загальнодержавні, обласні (регіональні), міські, районні, приватні, рекламно-інформаційні та інші. До матеріалів справи долучаються газетні виписки із зазначанням назви видання, номеру та дати випуску.

Як свідчить позитивний практичний досвід авторів даної статті, можна говорити про те, що найчастіше виникає необхідність опублікування повідомлень в місцевих газетах за місцем зникнення особи. Це обумовлено тим, що переважна більшість розшуканих безвісно зниклих, не виходили за межі населеного пункту або району проживання, про що стало відомо згодом [ 7 ].

Наразі загальноукраїнської статистики використання ЗМІ під кутом зору предмету дослідження не існує. Але, застосувавши досвід Портсмундського університету вивчення безвісно зниклих у Великобританії [ 7 ], на прикладі вивчення роботи конкретного територіального підрозділу Національногої поліції України (де отримував практичний досвід один з авторів статті), можна зробити певні висновки. Так за один з років, було зареєстровано 271 повідомлення про безвісне зникнення. З них 270 осіб було розшукано у 10-денний термін, з яких 57 неповнолітні. У 120 випадках давалися запити у місцеві ЗМІ, що становить 44% від загальної кількості розшуканих. Задля розшуку неповнолітніх, було направлено 12 запитів до загальнодержавних ЗМІ, що становить 21% від загальної кількості розшукуваних цієї категорії. Зважуючи на вказану інформацію, можна дійти висновку, що використання ЗМІ в цілях розшуку є досить ефективним заходом, який створює передумови для встановлення місцезнаходження безвісно зниклих осіб.

Окремо звертають на себе увагу інтернет-ЗМІ (інтернет-видання, інтернет-газети). На фоні скорочення кількості друкованих видань, все більшу популярність у світі набувають медіа-ЗМІ. Загальна кількість видавництв і журналів мають свої представництва в інтернеті і інформація про безвісно зниклу особу паралельно із друкованим виданням надходить до мереж. Однак, на наш погляд, поряд із розміщенням інформації на офіційному web- сайті поліції та використання традиційних ЗМІ, доцільно направити запит до інформаційного сайту, наприклад який публікує новини, а також розмістити інформацію в соціальних мережах: Facebook, Twitter, Linkedin, Instagram, В Контакте, які теж доцільно використовувати задля розшуку безвісно зниклих.

У запиті про розміщення інформації у ЗМІ, необхідно зазначити фабулу і дату зникнення, дані розшукуваної особи, в чому була одягнена та особливі прикмети. У пресу та на телебачення для публікації, передаються також якісні фотографії безвісно зниклого.

Для досягнення кінцевої мети розшуку, слушним є задіяння родичами безвісно зниклого, як правило на добровільній платній основі, додаткових засобів ЗМІ.

Необхідно зазначити, що встановленню безвісно зниких осіб сприяє розміщення в ЗМІ інформації про невпізнані трупи. На практиці, більшість мас-медіа з різних причин не друкують фотозображення трупів, а голосову інформацію оголошують швидко і незрозуміло, тому у запиті дані слід вказувати лаконічно і чітко.

В цілому, взаємодія в розрізі масивів масової інформації щодо розшуку безвісно зниклих, викладена авторами у наступній таблиці:

Оприлюднення інформації про безвісно зниклу особу через засоби ЗМІ, окрім вищевказаного, налаштовує родичів та знайомих безвісно зниклої особи до співпраці з поліцією, позитивно відображає роботу правоохоронних органів в цілому. Адже рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності її органів і підрозділів щодо встановлення місцезнаходження розшукуваної особи [ 4 ]. Обов'язковими умовами плідності залучення населення через засоби ЗМІ, є його систематичність та постійний характер - жителі певного населеного пункту повинні звикнути до такого співробітництва та бути оповіщені про результати розшуку. Це може мати місце і у випадках, коли треба «розвантажити» канали зв'язку та позбавити поліцейських необхідності обробки вже не актуальних сигналів, коли допомога населення стала не потрібна [ 9, 65 ]. поліція кримінальний зникнення правопорядок

Подання скарги родичами безвісно зниклої особи на дії поліції, негативно відображається на розшуковій роботі. Наприклад, однією з підстав припинення активного розшуку, є визнання в суді особи зниклою безвісти або померлою. Вказана процедура здійснюється у тісній співпраці з родичами розшукуваного, які повинні володіти інформацією про роботу поліції. Також на момент подання заяви до суду, зацікавлені в розшуку особи повинні бути впевнені у тому, що задля встановлення її місця знаходження вичерпано всі можливості.

Згідно статистичних даних кримінальної поліції України, за 8 місяців 2018 року в Україні мали місце 8,1 тисяча фактів безвісних зникнень [ 8, 39 ]. На наш погляд, усі такі факти, задля зручності аналізу, доцільно поділити на дві групи. Першу групу становлять зникнення осіб без видимих ознак вчинення щодо них кримінального правопорушення. У цьому разі орієнтування громадян через ЗМІ буде доцільним в більшості випадків. До другої групи слід віднести безвісні зникнення з явними ознаками вчинення кримінального правопорушення. Адже при кримінальному зникненні, може мати місце протидія не зацікавленої в розшуці сторони. В аспекті проблематики нашого дослідження, цікавими є роботи Томіна В.Т., який вважає за доцільне вжити поняття тактики використання ЗМІ. Як негативну сторону залучення населення до розкриття злочинів, він визначає можливість розповсюдження інформації про вчинений злочин і хід розслідування. Інформація, що стала відомою злочинцю, може допомогти йому зорієнтуватися та вдатися до контрзаходів, недопитаний свідок може змінити показання тощо. І взагалі, можливий вплив на інших учасників кримінального процесу [ 9, 60 ]. На погляд авторів статті, використання ЗМІ є суттєвим заходом допомоги у розслідуванні, якщо інформацію подавати в обумовлений необхідністю час, у необхідних обсягах і таким чином, щоб не завадити встановленню об'єктивної істини по справі.

Висновки і пропозиції. Незважаючи на позитивні тенденції щодо використання засобів масової інформації задля розшуку безвісно зниклих осіб, які прослідковуються в окремих підрозділах Національної поліції України, в цілому наявні можливості мас-медіа використовуються не повною мірою, інколи випадки взаємодії мають безсистемний характер і потребують подальшого вдосконалення. Авторами пропонуються такі можливі шляхи оптимізації розшукової роботи за даним напрямком: внесення змін до законів і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність ЗМІ та органів Національної поліції, з урахуванням реалій сьогодення: сучасного стану інформаційних технологій та специфіки роботи, а також перспектив подальшого розвитку;

розроблення дієвих механізмів розв'язання проблем, що виникають на місцях (проведення зустрічей керівників поліції безпосередньо з представниками авторитетних ЗМІ);

впровадження передового іноземного досвіду (наприклад, лондонська міська поліція, окрім створення багаторівневих web-сайтів із широкими можливостями друку плакатів з прикметами безвісно зниклого в декількох мовних режимах, має можливість одночасно розміщувати інформації на будь- яких сайтах, у тому числі і рекламних, та постійно її оновлювати [ 10, 149 ]);

удосконалення системи швидкого інформування громадськості про безвісні зникнення людей, у тому числі через центри зв'язків із громадськістю Національної поліції України;

посилення публічного контролю за діяльністю поліції, у тому числі налагодження «зворотнього зв'язку» населення - поліція (наприклад, забезпечення диспетчерів «гарячої лінії» та оперативних чергових оновленою інформацією про розшукуваних;

розвиток друкованої продукції та теле-радіо передач.

Список літератури:

1. Братейль С.Г. Громадський контроль за діяльністю міліції: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Братель Сергій Григорович. К., 2007. 269 с.

2. Зеленецький О.С. Взаємодія органів внутрішніх справ та засобів масової інформації у сфері профілактики та розкриття злочинів / О.С. Зеленецький // Форум права. 2012. № 4. с. 385-388.

3. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 № 2782 -VII / Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40-41. Ст. 379.

4. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 № 2135 - XII

5. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.1993 № 3759 -XII

6. K. S. Greene, C. Hayden. Repeat reports to the police of missing people: locations and characteristics: The Centre for the Study of Missing Persons at the University of Portsmouth

7. Аброськін В.В. Роль органів національної поліції щодо забезпечення правопорядку в зоні проведення операції об'єднаних сил // Всеукраїнський науково-практичний семінар «Забезпечення правопорядку на території проведення Операції Об'єднаних сил»: Зб. тез доповідей. Маріуполь. 2018. 243 с.

8. Томін В.Т. Деякі питання тактики використання засобів масової інформації для залучення населення до розслідування злочинів. У кн. Праці Омської вищої школи міліції. Вип. 16. Омськ, 1973. с. 57-667.

9. Казанчук І.Д. Паблік рілейшнз в діяльності органів внутрішніх справ: Монографія. Харків: Державне спеціалізоване видавництво «Основа», 2003. 198 с.

Размещено на Allbest.ru