Психологічний моніторинг управлінської діяльності керівників органів і підрозділів МВС України

Анотація

Запропонована стаття присвячена проблемі психологічного моніторингу професійної управлінської діяльності керівників органів і підрозділів МВС України, як важливого вектору реформування правоохоронної системи. Подано загальний аналіз поняття моніторингу, акцентовано на його психологічній суті та змісті. Розкрито види моніторингу, окреслено ключові моменти складання програми його проведення. Роз'яснено етапи проведення та рівні моніторингу. Звернено увагу на можливості застосування та перспективи впровадження інструменту психологічного моніторингу діяльності та особистості менеджерів системи МВС України.

Ключові слова: моніторинг, особистість, діяльність, керівник, МВС України.

1. Постановка проблеми

Сьогодні в Україні, за прикладом успішних європейських країн, триває процес реформування правоохоронної системи, де, працівник органів і підрозділів МВС України є фахівцем своєї справи, а його керівник - високопрофесійним менеджером, які обидва, відповідно до своїх службових обов'язків, стоять на варті безпеки та спокою нашої країни.

Нині, державна політика в повному обсязі орієнтована на розроблення механізмів залучення до роботи висококваліфікованих фахівців; відновлення технології добору кадрів для зайняття управлінських посад; формування дієвого кадрового резерву на зайняття керівних посад; посилення вимог до моральних якостей осіб, які залучаються до управлінської діяльності; впровадження сучасних технологій управління персоналом; підготовку та професійний розвиток вищих керівних кадрів (згідно Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки схваленої Указом Президента України від 1 лютого 2012 року, № 45/2012).

Відтак, виникає гостра необхідність у створенні об'єктивного інструменту системи оцінки ефективності професійної управлінської діяльності керівників органів і підрозділів МВС України, як основоположної ланки імплементації засадничих принципів демократії і гуманізму, компетентності та професіоналізму. Саме моніторинг, як якісно нова система глибокого оцінювання, є запорукою успішного вирішення окресленої проблематики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема використання моніторингу саме для психологічного забезпечення професійної управлінської діяльності керівників органів і підрозділів МВС України тільки розпочала привертати прискіпливу увагу науковців. Нині, існують поодинокі роботи щодо моніторингу професійно важливих якостей перемінного особового складу закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання МВС України (І. Воробйова, Я. Мацегора), компетентностей особового складу системи МВС України (Р. Перкатий), успішності професійного становлення командира (А. Жегайло, В. Пасічник), підготовки до професійно-управлінської діяльності керівників правоохоронних органів (В. Журавльов) тощо.

Моніторинг, як теоретико-прикладний метод оцінки досліджуваних явищ, нині широко використовується представниками різних наукових галузей, педагогами, соціологами, психологами тощо. Серед найбільш ґрунтовних слід назвати роботи І. Арона, І. Булах, В. Бодрова, І. Герасимова, Л. Гриневич, А. Жегайло, Б. Житник, Е. Зеєра, Г. Красильникової, А. Орлова, Г. Рєпкіної, Н. Тализіної, О. Юдіної та ін. Однак, використання моніторингу лише набирає своїх обертів, особливо, що стосується соціально- психологічних напрямків, зокрема управлінської діяльності, тому велика кількість його аспектів ще досі знаходяться поза увагою дослідників.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проведення моніторингу професійної управлінської діяльності керівників органів і підрозділів МВС України є одним із важливих завдань реформування правоохоронної системи України. Позаяк, дані моніторингу сприятимуть не лише вивченню особливостей професійної управлінської діяльності та особистості керівника, але й подальшому оперативному реагуванню на виявлені проблеми. Зазначене, у свою чергу, дозволить підвищити якість виконання службових завдань та позитивно вплине на забезпечення професійної діяльності управлінців органів і підрозділів МВС України та їх підпорядкованого особового складу. Відтак, ціль представленої статті - проаналізувати особливості та визначити можливості психологічного моніторингу професійної управлінської діяльності керівників органів і підрозділів МВС України.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до «Методології та методики проведення моніторингу реалізації Національної стратегії сфері прав людини до 2020 року та плану дій з її реалізації» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 21 листопада 2018 року № 3745/5, «моніторинг - це систематичний збір та аналіз координуючим органом відповідної інформації, з метою забезпечення своєчасного та належного втручання задля досягнення очікуваного результату та стратегічної мети». Моніторинг є нічим іншим як оцінкою.

Сучасне розуміння поняття моніторингу з'явилося нещодавно. Дослідниця Г. Красильникова [3, с. 261-262] з'ясувала, що насправді поняття «моніторинг» є результатом транстермінологізації, а саме переходу терміну зі сфери охорони навколишнього середовища до сучасного його наукового використання. Від початку «моніторинг» тлумачився як: 1) військовий корабель особливої конструкції, від найменування американського броньованого корабля «Монітор», побудованого федеральним урядом США у 1961-1962 р. р. для участі у громадянській війні; 2) устрій для гідравлічних гірничих робіт, саме розмивання рихлих порід. На пострадянському просторі поняття моніторингу з'явилося після чорнобильської катастрофи, як система відслідковування стану здоров'я дітей Чорнобиля. Далі поняття поширилося завдяки дослідженням світових тенденцій та інтеграційним процесам у рамках Європейського простору вищої освіти.

Поняття моніторинг походить від лат. monitor (нагадувати, наглядати) та англ. monitoring (контроль, спостереження) та означає: 1) спостереження за станом оточуючого середовища з метою контролю, оцінки, прогнозу стану та охорони; 2) постійне спостереження за певним процесом [2, С. 444]. Синонімами слова моніторинг є слідкування, спостереження, відслідковування [3, с. 263].

Моніторинг, як процес, дає можливість виміру та оцінки його результатів, а також кількісних та якісних перетворень об'єктів, а саме певної діяльності та її учасників. Він передбачає регулярне спостереження за об'єктом дослідження, задля порівняння його із розробленим стандартом [5, С. 139] та попередньо визначеними показниками, з метою сприяння вчасному виробленню рішень, забезпечення підзвітності, подальшому врахуванню та усуненню дискусійних моментів. Саме здійснення моніторингу дозволяє акумулювати необхідну для оцінювання інформацію [1, С. 20].

Моніторинг забезпечує інформацією необхідною для: аналізу ситуації; визначення проблеми та знаходження рішень; дотримування плану діяльності; вимірювання прогресу у виконанні поставлених задач та формулюванні / перегляді майбутніх цілей та задач; прийнятті рішень про ресурси [4, С. 53].

За своєю суттю, моніторинг є як процесом так і технологією. Моніторинг як процес, передбачає відстеження стану об'єкта (системи або складного явища) за допомогою збору даних, що представляють собою сукупність певних ключових показників, де в якості об'єкта або системи можуть виступати різні явища, зокрема психологічної реальності. Моніторинг як технологія, вбачається дієвою на узагальненому рівні, і в цілому її структурні елементи будуть постійні і практично незмінні при зміні об'єкта моніторингу, хоча змістовно дана технологія буде варіативна, а досліджувані критерії будуть змінюватися та мати в кожному випадку свої особливості [6, с. 172].

В залежності від мети моніторингу розрізняють його види [5, С. 139]:

- пролонгований передбачає багаторазовий збір інформації протягом тривалого часу;

- констатуючий обумовлює обстеження, з метою виявлення та опису об'єкта дослідження;

- діагностуючий, тобто обстеження спрямоване на встановлення причин визначеного стану проблеми;

- прогнозуючий, який спрямований на формулювання прогнозу результативності або ефективності процесу.

Обов'язковою умовою проведення моніторингу є наявність відповідної програми, в процесі складання якої визначаються: об'єкти моніторингу, його цільова група, мета та завдання, методи та методики, статус моніторингу (наприклад, первинний, корекційний тощо). Варто звернути увагу, що якість моніторингу залежить від чіткості сформульованих критеріїв, визначення існуючих ризиків (можливість виникнення некерованих випливів зовнішнього середовища), строків проведення тощо. За результатами моніторингу складається звіт та надаються відповідні рекомендації [7, с. 304].

Моніторинг професійної управлінської діяльності керівників органів і підрозділів МВС України розуміємо як інформаційну систему відстеження особливостей професійної управлінської діяльності. Інформування передбачає збирання, обробку та використання отриманої бази даних, в свою чергу відстеження - їх фіксацію, порівняння та ідентифікацію.