Поняття шлюбу в Римському праві та в українському сучасному праві

Размещено на http://allbest.ru

Поняття шлюбу в римському праві та в українському сучасному праві

Анастасія Єфіменко

Взагалі, шлюб -- це добровільний, рівноправний союз між жінкою і чоловіком, спрямований на створення сім'ї. Шлюб -- суспільно визнаний і санкціонований юридично, чи звичаєвим правом союз, який має на меті створення сім'ї, її легалізацію в суспільстві. Шлюб -- це соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється. Через шлюб суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні і батьківські права й обов'язки. Соціологія - Вербець В.В. -Вид-во 2009 р.

Щодо шлюбу в римському праві, то ця категорія інституту сімейного права, за римським юристом Модестіном (ІІІ ст. н. е.) визначалася як союз чоловіка і дружини, з'єднання усього життя, спільність божественного і людського права. Це визначення, проте, не відповідало дійсному стану речей. Справа в тому, що першою формою шлюбу в Римі був шлюб під назвою cum manu - шлюб, що встановлював владу чоловіка над дружиною. Вступивши в такий шлюб, жінка потрапляла під владу чоловіка або його домовладики. Памятники римского права:Законы XII таблиц. Институции Г Дигесты Юстиниана. Учебное пособие. Набор - Н. Кашинская Корректура - Л. Васягин Верстка -Л.Верхолетовг. 000 "Издательство "Зерцало"

Проте вже в давнину жінка могла уникнути влади чоловіка. Для цього вона повинна була укласти шлюб іншого виду - без дотримання всяких формальностей ( sine manu ) - шлюб, який не передбачав владу чоловіка над дружинною. Якщо протягом року після укладення такого шлюбу, жінка три ночі поспіль проводила поза домом чоловіка, вона не ставала підвладною чоловіку. Така процедура могла бути щорічно повторювана. Якщо дружина не відлучалася з дому, то вона потрапляла під владу чоловіка і шлюб перетворювався на шлюб з владою чоловіка (cum manu).

Зрештою, шлюб sine manu - це форма шлюбу, яка заснована на рівності подружжя, незалежності дружини від чоловіка. Дружина була господинею дому і матір'ю дітей. Решта питання перебували у віданні чоловіка. Імовірно в другий період республіки ця форма шлюбу прийшла на зміну cum manu і стала переважаючою в римському сімейному праві.

У I в . до н. е. з'явилася особлива форма шлюбу - конкубінат, тобто дозволене законом постійне (а не випадкове) співжиття чоловіка і жінки, проте не відповідає вимогам законного шлюбу. Конкубінат не розділяв соціального стану чоловіка, діти від конкубінату не підлягали батьківської влади. Це постійне співжиття двох осіб, жодне з яких не перебувала у шлюбі з метою створення життєвої спільності. Народжені у такій формі шлюбу діти не вважалися законними, тому були обмежені в спадкових правах¹. Пізніше позиція церкви, що вживала репресивних заходів до пар, які жили в «блуді», призвела до тотальної заборони конкубінату, тим не менше, так і не змогла витіснити його повністю.

Таким чином, можна виділити три форми шлюбу в римському сімейному праві.

Щодо сучасного українського права, то Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року, а точніше стаття 21 цього кодексу, дає таке визначення шлюбу: шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Загалом українське законодавство передбачає зареєстрований в визначеному Сімейним кодексом порядку та фактичний шлюб, який було введено в юридичний обіг з прийняттям Сімейного кодексу. Про існування другої категорії в українському національному праві свідчить стаття 74 Сімейного кодексу. У чинному Сімейному кодексі фактичний шлюб набуває юридично вагомих наслідків, проте законодавець не вводить спеціального терміна для позначення відповідного явища, що було би доцільно зробити.

Чинний СК України вочевидь реагуючи на потреби часу та практики, нормативно визнає спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, тобто як таке, що пов'язує осіб спільним побутом та взаємними правами й обов'язками, а також визнає майно, набуте за час такого спільного проживання, спільною сумісною власністю цих осіб. Махинчук В., Звезла С. Конкубинат в Семейном кодексе // Юридическая практика. - 2004. - №4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Офіційний вісник України. - 2002. - №7. - ст. 135. Кузьмич М. А. «Конкубінат в сімейному праві України»: студентка Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Отже, можна зробити висновок, що сімейне право Риму знало три форми шлюбу, а сучасне українське законодавство фактично пропонує дві форми шлюбу. Щодо певних умов для вступу в шлюб, римське сімейне право знало такі критерії, як вік, кровні зв'язки, згода та статус.

Щодо віку, дівчата могли бути віддані заміж після досягнення повноліття, тобто у віці 12 років (дівчина вважалася лат. Viri potens - «в змозі приймати чоловіків» ) , хлопчики в 14 років (лат. pubes). Причинами рано видавати дочку заміж були рання смертність жінок і дітей і нижча очікувана тривалість життя. Іноді дівчинки жили в будинку нареченого з більш раннього віку, однак для такої нареченої обов'язки дружини в повному обсязі наступали строго за законом. На думку деяких учених, насправді дівчата найчастіше виходили заміж у віці між 17 і 23 роками, а чоловіки одружувалися в середньому в 27-30 років. Проте один із сучасників імператора Траяна вважав, наприклад, рекомендований сучасний вік для вступу в шлюб (18 років) досить пізнім.

Щодо кровних зв'язків, подружжя не повинні були складатися у родинних стосунках. Шлюби, в яких чоловік і дружина були родичами до 4 коліна, вважалися інцестом і каралися стратою (пізніше посиланням). Також були заборонені шлюби між прийомними дітьми та батьками. Дигесты XXIII 2, 1 (Дигесты Юстиниана. В 8 т. Т.4. М., 2004. С.275, пер. Д. А. Литвинова).

Для укладення шлюбу була обов'язкова згода батька сім'ї. У ранній період римської історії не була потрібна згода дітей, проте пізніше глава сім'ї не міг вплинути на рішення сина. Для заручення та шлюбу дочки , за словами Ульпіана , її згода розглядалася як явище формальне. Дівчина могла не погодитися на весілля тільки в тому випадку, якщо батько вибрав для неї недостойного (наприклад, за характером або поведінкою) або «заплямованого ганьбою» нареченого. Дигесты XXIII 1, 12 (Ульпиан) Більш дорослі діти часто самі обирали собі подружжя , а з введенням законів серпня діти могли звернутися до магістрату, якщо батько не давав дозволу на шлюб. Цицерон. Ad Atticum 6.6. I; Ad familiдres 3.12.2

І нарешті, останній критерій - статус. Право на створення сім'ї (лат. conubium) мали лише вільні римські громадяни. Шлюб був заборонений особам, які займали певні посади і які мали певний статус: наприклад, опікунам та їх підопічним, магістратам провінцій під час перебування на посаді, солдатам та чужинцям, рабам. ⁷

В українському законодавстві присутні такі самі критерії умов для вступу в шлюб, окрім статусу особи. Взаємна згода на вступ до шлюбу передбачає вільне волевиявлення жінки і чоловіка на реєстрацію шлюбу, тобто відсутність при цьому будь - якого насильства фізичного або психологічного, погрози з боку батьків, родичів та інших осіб.

Другою умовою вступу до шлюбу є досягнення певного шлюбного віку. У статті 22 СК України шлюбний вік встановлено: 18 років для чоловіків і для жінок. В окремих випадках (коли фактично вже склалися шлюбні відносини, настала вагітність, народилася дитина) державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі комітети міських і районних у містах Рад народних депутатів можуть у виняткових випадках знижувати шлюбний вік на прохання самих неповнолітніх чи одного з них.

Також, кровні зв'язки мають згадування в статті 26 Сімейного Кодексу України. Шлюби між особами, які мають кровні зв'язки заборонені законодавством.

Аналіз положень сучасного сімейного права України, які стосуються шлюбу,дозволяє зробити висновок, що в регулюванні цього інституту є відчутною рецепція римського приватного права. Отже, можна ще раз підтвердити великий внесок римського права в світову історію права, яке як феномен не перестало існувати з припиненням існування Римської імперії, а навпаки набуло ширших ознак розвитку, і поширило свій вплив на велику кількість держав. Не стала виключенням і українська правова система, яка належить до романо-германської правової системи світу, яка ґрунтується на джерелах та засадах римського права. Феномен римського права значно вплинув на українське законодавство, і інститут сімейного права та така категорія, як шлюб не стали виключеннями и завозили багато основних засад свого функціонування саме з римського права та його джерел.

Насамперед шлюбом оголошується вільний союз, тобто заснований на вільному волевиявленні осіб, а будь -який примус укладати шлюб вважається неприпустимим. Під час реєстрації шлюбу висуваються вимоги його дійсності (шлюбний вік, відсутність близького споріднення, психічного захворювання, іншого зареєстрованого шлюбу). Підстави недійсності шлюбу доповнено новою вимогою щодо взаємної обізнаності наречених про стан здоров'я та проходження медичного обстеження.

Проблемою у сімейному законодавстві України є відсутність чіткого правового врегулювання існування «конкубінату», що автоматично виключає одноманітний підхід судових органів до вирішення пов'язаних із ним суперечок. чоловік жінка шлюб право сім'я рим україна

На сучасному етапі розвитку права країн романо-германського типу правової системи важливим стало визнання єдиних принципів регулювання шлюбно-сімейних відносин, унаслідок якого було ухвалено та ратифіковано Конвенцію ООН «Про згоду на вступ у шлюб, мінімальний шлюбний вік і реєстрацію шлюбів» (1962 р.)¹, яка фактично базується на певних гуманістичних положень римського права. Цей Конвенція про згоду на вступ у шлюб, мінімальний шлюбний вік і реєстрацію шлюбів (1962 р.). документ спрямований на досягнення вільної та цілковитої згоди обох сторін, що беруть шлюб, на подолання застарілих законів, звичаїв і практики, які уможливлюють шлюби в ранньому віці (дитячі шлюби) та шлюби без згоди жінки. Хоч Україна не є учасницею конвенції, її законодавство з цього питання цілковито відповідає міжнародним стандартам.

До того ж з 3 вересня 1981 року Україна стала учасницею Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» (1979 р.)¹, стаття 16 якої стосується проблеми дискримінації жінок у сфері особистого життя, зокрема в галузі сімейного законодавства. Так, конвенція гарантує однакові права чоловіків та жінок під час одруження та на вільний вибір подружжя і на одруження лише зі своєї вільної й цілковитої згоди. Приєднання до такого акту є проявом гуманізму та вдосконалення правої системи України і фактично унеможливлює законний шлюб такого типу як cum manu в римському сімейному праві та захищає рівні права жінок в шлюбі.

Отже, український інститут сімейного права запозичив основні поняття та категорії шлюбу, вдосконалюючи їх згідно з нормами міжнародного права, власним менталітетом, Конституцією та виключив положення та норми, які можуть порушувати права осіб, демократичні засади держави тощо. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979 р.

Размещено на Allbest.ru